Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №400/11977/25 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

14 жовтня 2026 р.справа № 400/11977/25

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Клепки А.В.,

представника позивача: Іванковської Ю.В.,

представника відповідача: Канавського Д.О.,

у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи, розглянув адміністративну справу

за позовомУправління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54005,

до відповідачаДержавної регуляторної служби України, вул. Арсенальна, 9/11, м. Київ, 01011,

провизнання протиправним та скасування подання від 13.10.2025 р. № 50

В С Т А Н О В И В:

Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради (далі - позивач) звернулось з позовом до Державної регуляторної служби України (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасування подання від 13.10.2025 р. № 50.

На обґрунтування своїх вимог позивач пояснив, що оскаржуване подання не відповідає вимогам чинного законодавства, прийняте з порушенням принципу законності, містить вимоги, виконання яких є неможливим у межах встановлених нормативно-правових приписів, а їх реалізація призведе до виникнення нових порушень законодавства.

Від відповідача надійшов відзив, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що подання «Про усунення Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради порушень Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 13.10.2025 р. № 50 не містить порушень, які позивач повинен усунути, а, навпаки, спрямоване на забезпечення дотримання вимог законодавства. Отже, оскаржуване позивачем подання не порушує прав, свобод або інтересів позивача, що на підставі наведених вище положень ст. 5 ч. 1 КАС України унеможливлює розгляд таких вимог в порядку адміністративного судочинства. Крім того, спір між двома державними органами не може бути вирішений у судах жодної юрисдикції, оскільки є спором держави із самою собою. Відповідна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 р. у справі № 815/6347/17. Щодо суті порушень, то їх наявність було встановлено за результатами перевірки, про що складено акт від 08.10.2025 р. № 52/160-К-2025 та подання від 13.10.2025 р.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечує проти обґрунтувань відповідача та наполягає на задоволенні позовних вимог.

Від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він додатково зазначає, що подання відповідача є формою реагування за результатами проведеної перевірки та містить виключно фіксацію порушень вимог законодавства, а саме Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Зазначені у поданні порушення стосуються не змісту управлінських рішень Управління, а недотримання встановлених законом процедур здійснення державного нагляду (контролю). При цьому подання не скасовує акти перевірок, проведених позивачем, не визнає проведені заходи нікчемними та не має наслідком втрату їх юридичної сили. Подання також не встановлює жодних санкцій або обов`язків примусового характеру та не втручається у результати вже здійснених контрольних заходів. Єдиною метою подання є зобов`язання підконтрольного органу у подальшій діяльності дотримуватися вимог законодавства, порушення яких було встановлено під час перевірки, з метою недопущення аналогічних порушень у майбутньому.

Вирішуючи спір, суд встановив наступне.

У період з 30.09.25 р. до 08.10.25 р. комісією Державної регуляторної служби України проведено планову перевірку позивача, вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877) в частині здійснення державного контролю у сфері господарської діяльності за період з 04.01.21 р. до 29.09.25 р.

За результатом перевірки відповідачем було складено акт перевірки 08.10.25 р. № 52/160-К-2025, зі змісту якого вбачається встановлення відповідачем порушень наступних законодавства:

1) недотримання встановлених законом принципів і обов`язків, зокрема щодо неправомірного застосування санкцій до суб`єктів господарювання;

2) уніфікована форма акта містить посилання на нормативно-правові акти та нормативні документи, які втратили чинність;

3) невнесення відомостей щодо здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю);

4) посадовими особами позивача безпідставно проводились перевірки відносно суб`єкта господарювання стосовно дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

5) направлення на проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) не містять питань, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу;

6) направлення не містять інформацію про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення);

7) накази на проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) не містять найменування суб`єкта господарювання щодо якого буде здійснюватися захід;

8) направлення на проведення перевірки вручаються суб`єкту містобудування не в перший день перевірки;

9) в акті, складеному за результатами заходу державного нагляду (контролю) вказано на опис порушень за умови зазначення переліку питань акта про порушення вимог законодавства суб`єктом господарювання та зазначення про дотримання вимог законодавства суб`єктом господарювання, хоча жодне питання з такого переліку не розглядалось;

10) акти складені за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності під час виконання підготовчих та будівельних робіт не містять інформації про вид суб`єкта господарювання за класифікацією суб`єктів господарювання та/або ступінь ризику тих суб`єктів господарювання; містять відзначені позначками заповнені позиції щодо суб`єктів містобудування, відносно яких захід державного нагляду не здійснювався;

11) невнесення до акта відповідного запису у разі відмови суб`єкта господарювання (суб`єкта містобудування) підписати акт (підпис суб`єкта містобудування в акті відсутній);

12) висунення вимоги суб`єкту містобудування щодо підписання та отримання акта у приміщенні органу державного нагляду (контролю);

13) посадовими особами позивача видано припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері мостобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил за умови зазначення у переліку питань акта про виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання;

14) розпорядчі документи органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу не містять посилання на акт, в якому були зазначені виявлені під час заходу державного нагляду (контролю) порушення;

15) позивачем не формуються єдині справи розпорядчих документів, що приймаються органом державного нагляду (контролю) під час здійснення кожного окремого заходу державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, у встановленому порядку.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняте подання «Про усунення управлінням порушень Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 13.10.25 р. № 50, яким від позивача вимагається:

- забезпечити безумовне дотримання вимог нормативно-правових актів, порушення яких були встановлені під час проведення планової перевірки. Строк - постійно;

- вжити заходів щодо дотримання вимог п. 4 Методики розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), затвердженої постановою Кабінет Міністрів України від 10.05.18 р. № 342, в частині приведення уніфікованої форми акта до вимог законодавства, зокрема виключити з неї нормативно правові акти та нормативні документи, які втратили чинність. Строк виконання - 15 робочих днів.

Статтею 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» № 1106-ІV, який визначає правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, визначено, що регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно- правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом; регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти; розробник проекту регуляторного акта - регуляторний орган або інший орган, установа, організація, особа чи група осіб, що уповноважені розроблювати або організовувати, спрямовувати та координувати діяльність з розроблення проекту регуляторного акта.

Статтею 5 Закону № 1106-ІV передбачено, що забезпечення здійснення державної регуляторної політики включає: встановлення єдиного підходу до підготовки аналізу регуляторного впливу та до здійснення відстежень результативності регуляторних актів; підготовку аналізу регуляторного впливу; планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів; оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, а також відкриті обговорення за участю представників громадськості питань, пов`язаних з регуляторною діяльністю; відстеження результативності регуляторних актів; перегляд регуляторних актів; систематизацію регуляторних актів; недопущення прийняття регуляторних актів, які є непослідовними або не узгоджуються чи дублюють діючі регуляторні акти; викладення положень регуляторного акта у спосіб, який є доступним та однозначним для розуміння особами, які повинні впроваджувати або виконувати вимоги цього регуляторного акта; оприлюднення інформації про здійснення регуляторної діяльності.

Відповідно до ст. 30 Закону № 1106-ІV до повноважень уповноваженого органу щодо здійснення державної регуляторної політики належать:

підготовка та подання пропозицій щодо формування та забезпечення здійснення державної регуляторної політики;

узагальнення практики застосування законодавства про державну регуляторну політику, підготовка та подання пропозицій щодо його вдосконалення;

методичне забезпечення діяльності регуляторних органів, пов`язаної із здійсненням державної регуляторної політики;

проведення аналізу проектів регуляторних актів, що подаються на погодження, та відповідних аналізів регуляторного впливу на відповідність вимогам статей 4, 5, 8 і 9 цього Закону та прийняття рішень про погодження цих проектів або про відмову в їх погодженні;

здійснення експертизи регуляторних актів центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади на їх відповідність вимогам статей 4, 5, 8-13 цього Закону, прийняття у разі виявлення порушень цих вимог рішень про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики;

проведення експертиз проектів законів України, інших нормативно-правових актів, які регулюють господарські відносини та адміністративні відносини між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, надання розробникам цих проектів пропозицій про їх вдосконалення відповідно до принципів державної регуляторної політики;

звернення до регуляторних органів із запитами та пропозиціями про внесення змін або визнання такими, що втратили чинність, прийнятих цими органами регуляторних актів, що суперечать принципам державної регуляторної політики або прийняті з порушенням вимог цього Закону;

В тому числі, звернення до Президента України, органів державної влади, їх посадових осіб, органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які у випадках та в порядку, встановлених Конституцією та законами України, мають право скасовувати або зупиняти дію актів інших органів державної влади, їх посадових осіб, органів та посадових осіб місцевого самоврядування, з поданнями про скасування або зупинення дії регуляторних актів, що суперечать принципам державної регуляторної політики або прийняті з порушенням вимог цього Закону.

Постановою Кабінету міністрів України затверджено Положення про Державну регуляторну службу України № 724 від 24.12.2014 р. (далі - Положення № 724).

Так, відповідно до ч. 1 Положення № 724, Державна регуляторна служба України (ДРС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності.

ДРС є спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності.

Основними завданнями ДРС є: реалізація державної регуляторної політики, політики з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності; координація дій органів виконавчої влади, інститутів громадянського суспільства і підприємництва з питань дерегуляції господарської діяльності (ч. 3 Положення № 724).

Відповідно до п. 14 ч. 4 Положення № 724 звертається в установленому порядку до органів державної влади, їх посадових осіб, органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які у випадках та в порядку, встановлених Конституцією та законами України, мають право скасовувати або зупиняти дію актів інших органів державної влади, їх посадових осіб, органів та посадових осіб місцевого самоврядування, з поданнями про скасування або зупинення дії регуляторних актів, що суперечать принципам державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності або прийняті з порушенням вимог Закону.

Позивач вважає протиправним подання і одним із його аргументів є те, що подання не відповідає критерію обґрунтованості. Таку позицію позивач обґрунтовує тим, що на нього поширюється виключно вимоги статті 1, статті 3, частин першої абзацу другого частини десятої, четвертої, шостої - восьмої, частин дванадцятої - чотирнадцятої, статті 4, частини одинадцятої десятої статті 4-1, частини третьої статті 6 статті 7, статей 9, 10, 12, частин першої - четвертої, 19, 20, 21, шостої Закону № 877.

На момент проведення планової перевірки, ст. 2 ч. 7 Закону № 877 передбачено, що зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частини одинадцятої статті 4-1, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої та десятої статті 7, статей 9, 10, 12, 19, 20, 21 цього Закону.

Ця норма не містить переліку таких органів, а виключно відсилає до частини четвертої цієї статті.

При цьому, ст. 2 ч. 4 Закону № 877 встановлює, що контроль за додержанням організаторами азартних ігор вимог Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" та ліцензійних умов здійснюється у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор".

Отже, органи державного нагляду (контролю), що здійснюють контроль за додержанням організаторами азартних ігор вимог Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" та ліцензійних умов у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор", зобов`язані забезпечити дотримання вимог статей, визначених у ст. 2 ч. 7 Закону № 877.

Таким чином, на позивача, як орган державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду) поширюються норми ст. 2 ч. 6 Закону № 877, яким встановлено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду (контролю) у сфері … державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду)… у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Одночасно ст. 4 ч. 4 Закону № 877 визначено, що виключно законами встановлюються, зокрема спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Отже, якщо законами в архітектурно-будівельній сфері не встановлено особливості здійснення архітектурно-будівельного контролю, застосовуються норми Закону № 877.

Таким чином, посилання позивача на Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 р. № 553 (далі - Порядок № 553), як на нормативно-правовий акт, що встановлює особливості порядку та форми здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), протирічить вимогам ст. 4 ч. 4 Закону № 877.

Щодо суті порушень, які заперечуються позивачем, зокрема порушення абзаців третього, десятого частини другої статті 8 Закону № 877, суд зазначає наступне.

Абзацом 3 частини 2 статті 8 Закону № 877 передбачено, що органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов`язані дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах із суб`єктами господарювання, утримуватися від необґрунтованих висновків щодо відповідності поведінки суб`єктів господарювання вимогам законодавства, неправомірного та необґрунтованого застосування санкцій до суб`єктів господарювання.

Перевіркою було встановлено порушення, що посадовою особою Управління проводилось ряд позапланових заходів щодо дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, за результатами яких складено акти, приписи та протоколи, а також винесено постанови про притягнення вказаної фізичної особи до адміністративної відповідальності. В матеріалах наданих Комісії містилась інформація щодо перебування суб`єкта містобудування - ОСОБА_1 у Німеччині на лікуванні, місце перебування останнього у Німеччині підтверджено копією свідоцтва виданого Генеральним консульством України в Гамбурзі, зареєстрованим в реєстрі за № 570/1201-2025. Тому, відповідач дійшов висновку, що посадовими особами позивача складено протоколи відносно ОСОБА_1 без дотримання вимог ст. 254 ч. 2 КУпАП, за результатами розгляду яких прийняті постанови від 13.03.2025 р. № 05, 01.07.2025 р. № 08 та 23.09.2025 р. № 10, що є порушенням ст. 8 ч. 2 абз. 3 Закону в частині встановленого обов`язку посадових осіб органів державного нагляду (контролю) утримуватися від, зокрема неправомірного застосування санкцій до суб`єктів господарювання (суб`єктів містобудування).

Позивач обґрунтовуючи відсутність порушення зазначив, що проведення позапланових перевірок може проводитись за відсутністю суб`єкта господарювання за умови участі його представника або осіб, що діяли від його імені, однак до суду не надано жодного доказу на підтвердження зазначеного, а саме доказів проведення цих перевірок за участю представника ОСОБА_1 .

Також, позивачем не надано належних обґрунтувань щодо решти порушень вимог та порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, зокрема: перевірялися питання, що не були предметом здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю); за відсутності порушень, зазначених у переліку питань, здійснювався опис порушень та видавалися приписи про усунення порушень та складатися протоколи про адміністративне порушення; зазначалося в акті про відсутність порушень за умови, що жодне питання з УФА не перевірялося; видавалися приписи з вимогою надати документи за умови відсутності запису у акті перевірки про створення суб`єктом господарювання перешкод органу державного нагляду (контролю) чи його посадовим особам при здійсненні заходів державного нагляду (контролю); вчинено бездіяльність в частині не видачі припису замовнику за результатами перевірки інші.

Щодо внесення відомостей до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю), суд зазначає наступне.

Так, Комісією ДРС встановлено, що посадовими особами позивача у періоді, що перевірявся, не забезпечено внесення відомостей до ІАС ДНК щодо здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), чим порушено вимоги частини другої та ст. 4-1 ч. 11 Закону № 877 і п. 25 Порядку функціонування ІАС ДНК.

Позивач вважає, що зазначене не є порушенням та посилається на численні висновки Верховного Суду, зокрема висновки сформульовані у постанові Верховного Суду від 27.04.2021 р. у справі № 420/1487/19: «Щодо доводів позивача про відсутність на інспекційному порталі https://inspections.gov.ua/ інформації про проведений позаплановий захід, що є порушенням ч. 11 ст. 4-1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, суд зазначає, що недотримання вимог вказаної норми Закону не є підставою для скасування припису».

Однак, таке посилання є недоречним в даному спорі, оскільки в зазначеній справі спір стосувався скасування акта та припису у зв`язку з невиконанням вимог ст. 4-1 Закону № 877 і висновок Верховного Суду стосувався відсутності підстав для скасування припису через недотримання вимог вказаної норми Закону, оскільки це не спростовує факту порушення вимог відповідної статті Закону, а навпаки підтверджує недотримання цих вимог Закону позивачем.

Щодо зазначення у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю) питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, суд зазначає наступне.

Частина третя статті 7 Закону № 877 містить перелік відомостей, що повинні зазначатися у посвідченні (направленні) на проведення заходу. Цей перелік є загальним та застосовується для проведення як позапланових, так і планових заходів. Одночасно, проведення позапланових заходів регулює стаття 6 Закону № 877.

Вимогами абзацу дванадцятого частини першої статті 6 Закону № 877 встановлено, що під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Таким чином, при проведенні позапланових заходів у посвідченні (направлені) зазначаються відомості, передбачені частиною третьою статті 7 Закону № 877, та питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, що передбачено абзацом дванадцятим частини першої статті 6 Закону № 877. Зазначення у посвідченні (направлені) на проведення позапланової перевірки виключно сфери перевірки (без зазначення питань) порушує норми абзацу дванадцятого частини першої статті 6 Закону № 877 та дозволяє інспекторам перевіряти будь-які питання із зазначеної сфери, що суперечить нормам статті 10 Закону № 877, якою визначено права суб`єктів господарювання, зокрема скористатися правом вимагати припинення здійснення заходу державного нагляду (контролю) у разі з`ясування посадовими особами під час здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) питань, інших ніж ті, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення такого заходу.

З огляду на зазначене, відповідачем доведено факт вчинення вищезазначеного порушення, а позивачем жодним чином не спростовано його.

Щодо встановлення відповідачем порушення, що посадовими особами Управління вручаються направлення на проведення перевірки суб`єкту містобудування не в перший день перевірки (не перед початком), що є порушенням абзацу першого частини п`ятої статті 7 Закону № 877, суд зазначає наступне.

Законами в архітектурно-будівельній сфері не врегульовані питання вручення посвідчення (направлення) перед проведення заходу державного нагляду (контролю). Отже, застосовуються норми Закону № 877. Зокрема частиною п`ятою ст. 7 ч. 5 Закону № 877 встановлено, що перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Зазначена норма знайшла своє підтвердження і в ст. 10 Закону № 877, відповідно до якої суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, серед іншого, вимагати від посадових осіб органу державного нагляду (контролю) додержання вимог законодавства; перевіряти наявність у посадових осіб органу державного нагляду (контролю) службового посвідчення та посвідчення (направлення) і одержувати копію посвідчення (направлення) на проведення планового або позапланового заходу; не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону.

Відповідач посилається на конкретні випадки щодо невручення посадовими особами позивача направлень не перед початком проведення заходу, тоді як позивач не спростував належними доказами вищезазначене.

Щодо встановлення відповідачем порушення, яке полягає у видачі припису за наявності висновків акту посадової особи Управління про відсутність порушень, суд зазначає наступне.

Так, відповідачем було встановлено, що при проведенні планового заходу державного нагляду (контролю) відносно замовника ОСОБА_2 на об`єкті «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул. Слобідська 30/1, 32 в м. Миколаєві» в акті від 31.05.2021 р. № 46/2021 у переліку питань щодо проведення заходу державного нагляду (контролю) зазначено, що суб`єктом містобудування дотримані вимоги законодавства в усіх тих питаннях, що розглядалися при проведенні заходу. Натомість, в розділі VIII акта міститься інформація про наявність порушення та опис цього порушення. За результатами перевірки складено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 31.05.2021 р. № 26 та протокол про адміністративне порушення від 31.05.2021 р. При цьому, примірники акта підписані особами, що проводили перевірки та вручені суб`єкту містобудування.

Таким чином, за результатами акта дотримання вимог законодавства суб`єктом господарювання посадовими особами управління видано припис про усунення порушень та протокол про адміністративне порушення.

Посилання позивача на технічні помилки в актах перевірки судом не приймаються до уваги, оскільки у сфері державного нагляду (контролю) форма та зміст акта є процесуальною гарантією прав суб`єкта господарювання, а суперечливі або внутрішньо неузгоджені акти свідчать про порушення вимог ст. 7 Закону № 877. Системний характер таких порушень виключає можливість їх кваліфікації як формальних або несуттєвих.

Решта доводів позивача не стосуються суті порушень, встановлених відповідачем та не спростовують правомірність оскаржуваного подання. Відтак, в ході розгляду справи позивачем не доведено протиправності подання від 13.10.2025 р. № 50, що свідчить про відсутність підстав для визнання його протиправним та скасування.

При цьому, суд критично оцінює доводи відповідача, що спір між двома державними органами не може бути вирішений у судах жодної юрисдикції, оскільки є спором держави із самою собою. На підтвердження вказаної позиції відповідач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 р. у справі № 815/6347/17.

У постанові, на яку посилається відповідач, прокурор звернувся до суду з позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради щодо порушень вимог містобудівного законодавства. Під час розгляду вказаної справи Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку стосовно того, що прокурор не може бути в адміністративному процесі самостійним суб`єктом звернення до суду, а його представництво у даній справі фактично зводиться до зобов`язання уповноваженого органу виконати покладені на нього законом функції.

Отже, предмет спору та його обставини, у справі, на яку посилається відповідач, є відмінними від предмету та обставин справи, що розглядається. Тому, не може бути взято до уваги судом.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради (шосе Херсонське, 48/8, м. Миколаїв, 54028, ЄДРПОУ 41256954) до Державної регуляторної служби України (вул. Арсенальна, буд. 9/11, м. Київ, 01011, ЄДРПОУ 39582357), відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз