Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №400/4795/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 р.№ 400/4795/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

01 травня 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач) про:

визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення позивачу нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби 09.08.2019 в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням індексації-різниці грошового забезпечення 4463,15 грн за період з 01.03.2018 по 09.08.2019 у загальній сумі 81632,45 грн, виплаченої позивачу 27.03.2026 згідно постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2024 у справі № 400/13241/23;

зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби 09.08.2019 в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням індексації-різниці грошового забезпечення 4463,15 грн за період з 01.03.2018 по 09.08.2019 у загальній сумі 81632,45 грн, виплаченої позивачу 27.03.2026 згідно постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2024 у справі № 400/13241/23.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при звільненні його з військової служби в запас та з 09.08.2019 виключений зі списків особового складу та грошового забезпечення відповідача. На виконання постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2024 у справі № 400/13241/23 відповідач виплатив йому 27.03.2026 індексацію-різниці грошового забезпечення 4463,15 грн за період з 01.03.2018 по 09.08.2018 в загальній сумі 81632,45 гривні. У зв`язку з цим, на переконання позивача, відповідач зобов`язаний був провести перерахунок та виплату йому одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби з урахуванням індексації-різниці грошового забезпечення у сумі 81632,45 гривні. Однак, відповідач такий перерахунок на його звернення не провів.

У відзиві на позовну заяву від 22.05.2026 № 135/499 відповідач заперечив проти позову і просив у його задоволенні відмовити в повному обсязі. Відзив умотивовано тим, що установлена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових видів грошового забезпечення, зокрема одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.

Позивач у встановлений судом строк правом на подання відповіді на відзив не скористався.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ, ЗАЯВИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

04.05.2026 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі, про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України, суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.08.2019 № 191 позивача у зв`язку зі звільненням з військової служби у запас виключено з 09.08.2019 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, а також виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 220772,00 гривні.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2024 у справі № 400/13241/23 зобов`язано відповідача, зокрема, провести нарахування та виплату позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення 4463,15 грн за період з 01.03.2018 по 09.08.2019 у загальній сумі 81632,45 гривні.

Згідно з Довідкою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» від 27.03.2026 № K128FVKMJ5MDHFVU відповідач виплатив 27.03.2026 позивачу індексацію грошового забезпечення на виконання судового рішення у справі № 400/13241/23 двома платежами по 76011,77 грн і 82370,85 гривні.

27.03.2026 позивач надіслав на адресу відповідача цінним листом з описом заяву про нарахування та виплату йому одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням виплаченої йому індексації-різниці грошового забезпечення.

За твердженням позивача відповіді за своє звернення він не отримав.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Строки звернення до суду у справах щодо недотримання законодавства про оплату праці встановлені статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України).

Враховуючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 524/39/15-а, від 03.08.2023 у справі № 280/6779/22 та рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі – Закон № 2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, – у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).»

Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22 та від 08.05.2024 у справі № 600/4133/22-а.

Поряд з цим, згідно з пунктом 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначений статтею 233 КЗпП України на строк дії такого карантину.

Аналогічний правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 03.08.2023 у справі № 280/6779/22 та від 18.01.2024 у справі № 240/5105/23.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, право на звернення до суду щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовців:

враховуючи положення частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом № 2352-ІХ), до 18.07.2022 не обмежене будь-яким строком;

відповідно до частини першою статті 233 КЗпП України (в чинній редакції згідно із Законом № 2352-ІХ) з 19.07.2022 обмежене тримісячним строком, водночас вказаний строк не підлягає застосуванню до 30.06.2023, так як він продовжений на строк дії карантину, який відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.

У постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19.07.2022) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).

Водночас у постанові від 26.05.2026 у справі № 340/5721/25 Верховний Суд наголосив на тому, що як норми національного законодавства, так і міжнародні стандарти покладають на роботодавця чіткий обов`язок забезпечити працівникові повну, своєчасну та зрозумілу інформацію про склад, розмір і підстави нарахування та виплати заробітної плати.

Оскільки спір у цій справі стосується виплати грошового забезпечення позивача за період до 18.07.2022, суд прийшов до висновку, що позивач звернувся до суду з цим позовом з дотриманням строків звернення до адміністративного суду.

Щодо безпосередньо спірних правовідносин суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби – які звільняються з військової служби, які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду (абзац п`ятий пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Згідно з абзаців першого і другого пункту 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Згідно з пунктом 1 розділу ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі – Порядок № 260), військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються звільненим із займаних посад – щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою (абзаци перший і другий пункту 5 розділу ХХХІІ Порядку № 260).

Верховний Суд у постанові від 03.04.2019 у справі № 638/9697/17 сформував правовий висновок, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист.

За таких обставин, індексація грошового забезпечення підлягає врахуванню при обчисленні розміру одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.

Аналогічний правовий висновок щодо врахування індексації при обчисленні складових грошового забезпечення військовослужбовців викладений у постановах Верховного Суду від 19.03.2020 у справі № 820/5286/17 і від 29.04.2020 у справі № 240/10130/19.

Оскільки вказана допомога виплачується в розмірі місячного грошового забезпечення, тому індексація грошового забезпечення також підлягає врахуванню саме в місячному її розмірі.

Суд встановив, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.08.2019 № 191 позивача виключено з 09.08.2019 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням з військової служби у запас відповідно до підпункту «к» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду). Крім того, цим наказом передбачено виплата позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 220772,00 гривні.

Таким чином, позивач при звільненні з військової служби з 09.08.2019 отримав одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби відповідно до абзацу п`ятого пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50 відсотків свого грошового забезпечення.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2024 у справі № 400/13241/23 зобов`язано відповідача, зокрема, провести нарахування та виплату позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення 4463,15 грн за період з 01.03.2018 по 09.08.2019 у загальній сумі 81632,45 гривні.

Відтак при нарахуванню та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби відповідач повинен був врахувати місячний розмір індексації-різниці грошового забезпечення 4463,15 гривні.

Тому позовні вимоги позивача зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому вказану допомогу з врахуванням індексації-грошового забезпечення в розмірі 81632,45 грн задоволенню не підлягають.

Відповідач не надав суду будь-яких доказів про те, що індексація грошового забезпечення була врахована при обчисленні розміру одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.

За таких обставин, враховуючи частину другу статті 77 КАС України, суд прийшов до висновку, що відповідач протиправно не врахував індексацію-різниці грошового забезпечення в розмірі 4463,15 грн при обчислені позивачу 09.08.20219 розміру одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Водночас задовольняючи позовні вимоги повністю, суд використовуючи повноваження передбачені частиною другою статті 9 КАС України, самостійно визначає формулювання резолютивної частини судового рішення, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог пунктів 1 і 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і не поніс документально підтверджених судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи в суді. Тому розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України суд не здійснював.

Керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення ОСОБА_1 нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у разі звільненні з військової служби 09.08.2019 в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням індексації-різниці грошового забезпечення в сумі 4463 (Чотири тисячі чотириста шістдесят три) гривні 15 копійок.

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі звільненні з військової служби 09.08.2019 в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням індексації-різниці грошового забезпечення в сумі 4463 (Чотири тисячі чотириста шістдесят три) гривні 15 копійок з урахуванням раніше виплачених сум.

4. У задоволені решти позовних вимог відмовити.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

8. Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

9. Повний текст рішення суду складений 13.10.2026.

Суддя В.Г.Ярощук