Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №400/10883/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 р.№ 400/10883/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

31 серпня 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про:

визнання протиправними дій щодо відмови позивачці у звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) у зв`язку із сімейною обставиною, передбаченою абзацом четвертим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 цього Закону, за результатами розгляду її рапорту від 03.07.2026, зареєстрованого за вх. № 21940/р;

зобов`язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивачки з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII у зв`язку із сімейною обставиною, передбаченою абзацом четвертим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 цього Закону.

12.09.2026 представник позивачки подав до суду першої інстанції заяву про зміну підстав позову, яка за своїм змістом є заявою про зміну предмета позову. В цій заяві він просив розглянути позовні вимоги в такій редакції:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачці у звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII у зв`язку із сімейною обставиною, передбаченою абзацом четвертим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 цього Закону, за результатами розгляду її рапорту від 03.07.2026, зареєстрованого за вх. № 21940/р;

зобов`язати відповідача прийняти рішення про звільнення позивачки з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII у зв`язку із сімейною обставиною, передбаченою абзацом четвертим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 цього Закону.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

Позовні вимоги позивачка обґрунтувала тим, що вона проходить у відповідача військову службу під час мобілізації. 28.07.2018 позивачка уклала шлюб із ОСОБА_2 , який на сьогодні також проходить військову службу у відповідача. Крім цього, вона є матір`ю неповнолітнього ОСОБА_3 . 03.07.2026 позивачка подала по команді рапорт про звільнення з військової служби на підставі абзацу четвертого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) як дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років. Однак відповідач відмовив у задоволенні її рапорту на тій підставі, що її дитина не є спільною дитиною подружжя. На думку позивачки, такі дії відповідача є протиправними, оскільки наведені положення Закону № 2232-ХІІ не передбачають такої умови для звільнення військовослужбовця з військової служби, як походження дитини від обох із подружжя. Позивачка стверджує, що за наявних обставин повторний розгляд рапорту не забезпечить поновлення її порушеного права, тому що знову передасть відповідачу для вирішення питання, єдиний правомірний результат якого визначений законом. Тому належним способом захисту є зобов`язання відповідача прийняти рішення про її звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої та абзацу четвертого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

У відзиві на позовну заяву від 11.09.2026 відповідач заперечив проти позову і просив відмовити в його задоволенні повністю. Відзив умотивовано тим, що відповідно до абзацу четвертого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ право дружини на звільнення з військової служби виникає за обов`язкової наявності двох умов: по-перше, дитина (діти) походить (походять) від подружжя, тобто чоловік і дружина є її (їхніми) батьками; по-друге, обоє із подружжя проходять військову службу. Оскільки чоловік позивачки не є батьком її дитини, відповідач вважає, що позивачка не має права на звільнення з військової служби за зазначеною підставою.

16.09.2026 позивачка подала до суду першої інстанції відповідь на відзив, у якій підтримала свої позовні вимоги. У ній вона акцентувала увагу на тому, що відсутність юридичного батьківства чоловіка щодо дитини його дружини сама по собі не означає відсутності сімейних відносин. Позивачка не стверджує, що укладення шлюбу встановило батьківство ОСОБА_2 . Предметом спору є право матері неповнолітньої дитини на звільнення з військової служби за обставини, коли вона та її чоловік проходять військову службу.

У відзиві на позовну заяву від 28.09.2026, поданому відповідачем з урахуванням зміни позивачкою предмета позову, відповідач повторно наголосив, що хоча текст абзацу четвертого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ не містить понять «спільна дитина», «дитина подружжя» або прямої вимоги щодо походження дитини від обох із подружжя, використання дієслова «мають» у множині, на його думку, означає, що обидва з подружжя мають бути батьками дитини (дітей).

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ, ЗАЯВИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

03.09.2026 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за матеріалами в електронній формі, про витребування у відповідача доказів, а також про рекомендування позивачці подати до суду деякі докази.

У встановлений судом строк сторони подали до Миколаївського окружного адміністративного суду відповідні докази.

12.09.2026 представник позивачки подав до суду першої інстанції заяву про зміну підстав позову, яка за своїм змістом є заявою про зміну предмета позову.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.09.2026 прийнято до розгляду заяву представника позивачки від 12.09.2026 про зміну предмета позову.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України, суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Розглянувши заяви сторін по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності та перевіривши їх на підставі досліджених доказів, суд установив такі обставини.

Відповідно до Свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 б від 12.03.2010 батьками ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_4 і ОСОБА_1 .

Згідно зі Свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_3 від 28.07.2018 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали 28.07.2018 шлюб, після реєстрації якого ОСОБА_1 змінила своє прізвище на ОСОБА_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.12.2021 № 92 позивачку зараховано з 29.12.2021 до списків особового складу та на всі види забезпечення відповідача.

Позивачка і ОСОБА_2 проходять військову службу у відповідача, що підтверджується довідками відповідача від 08.09.2026 № 1451/3/21248 і від 09.06.2026 № 1451/03/д/ НОМЕР_4 відповідно.

03.07.2026 позивачка подала по команді рапорт про звільнення з військової служби на підставі абзацу четвертого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ як дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років. У ньому вона, зокрема, зазначила, що батько її дитини ОСОБА_4 також проходить військову службу. Рапорт зареєстрований 03.07.2026 за вх. № 21940/р і на ньому міститься запис майора юстиції про те, що відсутність підстав для звільнення з військової служби за даних підстав.

Листом від 07.08.2026 № 1451/15/17950 відповідач повідомив представника позивачки про відмову в задоволенні наведеного рапорту у зв`язку з відсутністю законодавчих підстав для звільнення з військової служби.

Вважаючи таку відповідь відповідача щодо відмови у звільненні з військової служби протиправною, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Частиною першою статті 2 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 2 Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом (частина перша статті 4 Закону № 2232-ХІІ).

Відповідно до абзацу п`ятого частини шостої статті 2 Закону № 2232-ХІІ до видів військової служби належить військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Основного Закону України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, строк дії якого Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024, від 28.10.2024 № 740/2024, від 14.01.2025 № 26/2025, від 15.04.2025 № 235/2025, від 14.07.2025 № 478/2025, від 20.10.2025 № 793/2025, від 12.01.2026 № 40/2026, від 27.04.2026 № 342/2026 і від 13.07.2026 № 596/2026 продовжено з 05 години 30 хвилин відповідно 26.03.2022 строком на 30 діб, з 25.04.2022 строком на 30 діб, з 25.05.2022 строком на 90 діб, з 23.08.2022 строком на 90 діб, з 21.11.2022 строком на 90 діб, з 19.02.2023 строком на 90 діб, з 20.05.2023 строком на 90 діб, з 18.08.2023 строком на 90 діб, з 16.11.2023 строком на 90 діб, з 14.02.2024 строком на 90 діб, з 14.05.2024 строком на 90 діб, з 12.08.2024 строком на 90 діб, з 10.11.2024 на 90 діб, з 08.02.2025 строком на 90 діб, з 09.05.2025 строком на 90 діб, з 07.08.2025 на 90 діб, з 05.11.2025 на 90 діб, з 03.02.2026 на 90 діб, з 04.05.2026 на 90 діб та з 02.08.2026 на 90 діб.

Згідно зі статтею 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ (далі - Указ № 65/2022), постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Статтею 3 Указу № 65/2022 встановлено, що мобілізація проводиться протягом 90 днів із дня набрання чинності цим Указом. Строк проведення загальної мобілізації продовжено згідно з Указом Президента України від 17.05.2022 № 342/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2264-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 № 574/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2501-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 № 758/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 № 2739-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 № 59/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 № 2916-ІХ, Указом Президента України від 01.05.2023 № 255/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 № 3058-ІХ, Указом Президента України від 26.07.2023 № 452/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 № 3276-ІХ, Указом Президента України від 06.11.2023 № 735/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 № 3430-ІХ, Указом Президента України від 05.02.2024 № 50/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 № 3565-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 № 272/2024, затвердженим Законом України від 08.05.2024 № 3685-ІХ, Указом Президента України від 23.07.2024 № 470/2024, затвердженим Законом України від 23.07.2024 № 3892-ІХ, Указом Президента України від 28.10.2024 № 741/2024, затвердженим Законом України від 29.10.2024 № 4025-ІХ, Указом Президента України від 14.01.2025 № 27/2025, затвердженим Законом України від 15.01.2025 № 4221-ІХ, Указом Президента України від 15.04.2025 № 236/2025, затвердженим Законом України від 16.04.2025 № 4357-ІХ, Указом Президента України від 14.07.2025 № 479/2025, затвердженим Законом України від 15.07.2025 № 4525-ІХ, Указом Президента України від 20.10.2025 № 794/2025, затвердженим Законом України від 21.10.2025 № 4644-ІХ, Указом Президента України від 12.01.2026 № 41/2026, затвердженим Законом України від 14.01.2026 № 4758-ІХ, Указом Президента України від 27.04.2026 № 343/2026, затвердженим Законом України від 28.04.2026 № 4858-ІХ, та Указом Президента України від 13.07.2026 № 597/2026, затвердженим Законом України від 14.07.2026 № 4929-ІХ, відповідно з 25.05.2022 на 90 діб, з 23.08.2022 на 90 діб, з 21.11.2022 на 90 діб, з 19.02.2023 на 90 діб, з 20.05.2023 на 90 діб, з 18.08.2023 на 90 діб, з 16.11.2023 на 90 діб, з 14.02.2024 на 90 діб, з 14.05.2024 на 90 діб, з 12.08.2024 на 90 діб, з 10.11.2024 на 90 діб, з 08.02.2025 на 90 діб, з 09.05.2025 на 90 діб, з 07.08.2025 на 90 діб, з 05.11.2025 на 90 діб, з 03.02.2026 на 90 діб, з 04.05.2026 на 90 діб та з 02.08.2026 на 90 діб.

Отже, воєнний стан в Україні діє, а загальна мобілізація проводиться з 24.02.2022 до 31.10.2026.

Відповідно до частини п`ятої статті 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Згідно з підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час проведення мобілізації та дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Абзацом четвертим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану: дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років.

Таким чином, військовослужбовець-жінка має право на звільнення з військової служби під час дії воєнного стану на підставі абзацу четвертого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ за одночасної наявності таких обставин:

1) вона та її чоловік проходять військову службу;

2) вони обоє мають дитину (дітей) віком до 18 років.

За наявності вказаних обставин військова частина зобов`язана звільнити військовослужбовця з військової служби при поданні ним відповідного рапорту. Такі повноваження суб`єкта владних повноважень не є дискреційними.

Відповідно до пункту 12.11 розділу ХІІ Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за № 438/16454 (далі - Інструкція № 170), перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

Згідно з підпунктом 10 пункту 5 додатка 19 до Інструкції № 170 для звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначено частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються, зокрема, документи, що підтверджують наявність таких сімейних обставин або інших поважних причин, а саме:

дружиною, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років (під час дії воєнного стану):

копія свідоцтва про шлюб;

копія свідоцтва про народження дитини (дітей) із зазначенням материнства особи;

довідка з військової частини про перебування чоловіка на військовій службі.

Отже, Інструкцією № 170 передбачено подання військовослужбовцем-жінкою, яка бажає звільнитись з військової служби на підставі абзацу четвертого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, документа, що підтверджує її материнство, - копію свідоцтва про народження дитини (дітей) із зазначенням материнства особи.

Натомість цією Інструкцією не передбачено обов`язку подання документа, що підтверджує батьківство її дитини.

Із системного аналізу положень абзацу четвертого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ та підпункту 10 пункту 5 додатка 19 до Інструкції № 170 суд дійшов висновку, що для підтвердження цієї підстави звільнення від військовослужбовця-жінки вимагаються докази її материнства, шлюбу та проходження чоловіком військової служби, але не доказ батьківства її теперішнього чоловіка щодо неповнолітньої дитини. Тому відсутність такого батьківства сама по собі не позбавляє військовослужбовця-жінку права на звільнення за зазначеною підставою.

Суд встановив, що позивачка перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , який не є рідним батьком чи усиновлювачем її неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження від 12.03.2010 серія НОМЕР_2 та Свідоцтвом про шлюб від 28.07.2018 серія НОМЕР_3 .

Відповідно до Довідки відповідача від 08.09.2026 № 1451/3/21248 позивачка проходить військову службу у відповідача за контрактом осіб сержантського і старшинського складу.

Водночас її чоловік ОСОБА_2 перебуває у відповідача на військовій службі по мобілізації, що підтверджується Довідкою відповідача від 09.06.2026 № 1451/03/д/ НОМЕР_4 .

Отже, позивачка, яка проходить військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу, має право на звільнення з військової служби під час дії воєнного стану на підставі абзацу четвертого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ як дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років.

03.07.2026 позивачка подала по команді рапорт про звільнення з військової служби на підставі абзацу четвертого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, до якого додала копії таких документів: свого паспорта, свідоцтва про шлюб з ОСОБА_2 , свідоцтва про народження дитини ОСОБА_3 , довідки військової частини про перебування чоловіка ОСОБА_2 на військовій службі, довідки про проходження військової служби батьком її дитини ОСОБА_4 , рішення суду про розірвання шлюбу.

Таким чином, вона подала відповідачу по команді усі необхідні документи, що визначені підпунктом 10 пункту 5 додатку 19 до Інструкції № 170.

Тому відмова відповідача у задоволенні рапорту позивачки від 03.07.2026 про її звільнення з військової служби є протиправною.

Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Водночас у цій справі позивачка оскаржує дії відповідача щодо відмови у звільненні, тому належний спосіб захисту має визначатися з урахуванням установленого судом характеру порушення.

Згідно з абзацом першим частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Отже, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача за сукупності наступних умов:

1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача;

2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача;

3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів;

4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 826/9727/16 і від 04.08.2020 у справі № 340/2074/19.

Підставою для відмови у задоволенні рапорту позивачки від 03.07.2026, зареєстрованого у відповідача 03.07.2026 за вх. № 21940/р, було лише те, що її чоловік-військовослужбовець не є рідним батьком її неповнолітньої дитини. Інших причин для відмови в її звільненні з військової служби відповідач не навів ні у листі від 07.08.2026 № 1451/15/ НОМЕР_5 , ні в заявах по суті спору.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивачки з військової служби підлягають задоволенню.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і не понесла документально підтверджених судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи в суді. Тому розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України суд не здійснював.

Керуючись статтями 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із сімейною обставиною, передбаченою абзацом четвертим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», за результатами розгляду її рапорту від 03.07.2026, зареєстрованого за вх. № 21940/р.

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із сімейною обставиною, передбаченою абзацом четвертим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

7. Учасники справи:

позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 );

відповідач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ).

8. Повний текст рішення суду складений 13.10.2026.

Суддя В.Г.Ярощук