Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №400/12124/25 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 р.№ 400/12124/25

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дерев`янко Л.Л. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомФізичної особи – підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаДержавної служби України з безпеки на транспорті, вул. Антоновича, 51,м. Київ,03150,

провизнання протиправною та скасування постанов від 09.09.2025 №ОПШ047765, №ОПШ047764,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної соби-підприємця ОСОБА_1 (далі – позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі – відповідач), з вимогами:

визнати протиправними та скасувати Постанови Державної служби України з безпеки на транспорті:

- №ОПШ047765 від 09.09.2025р. про застосування до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8500,00 грн;

- №ОПШ047764 від 09.09.2025р. про застосування до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.

ІІ. Виклад позицій учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що не погоджується з оскаржуваними постановами. Так, при винесенні постанови №ОПШ047765 від 09.09.2025 про застосування штрафу за перевищення встановлених законодавством відповідачем не враховано дані, отримані при повторному зважуванні, за якими перевищення становить 5%, що виключає підстави для застосування штрафу. Що стосується постанови №ОПШ047764 від 09.09.2025, то позивач стверджує, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що водій позивача не надав документи на транспортний засіб. Так в графі акту зазначено про те, що водій відмовився від пояснень, хоча водію вказаний акт взагалі ніхто не показував, а перевізник дізнався про нього лише під час ознайомлення з матеріалами справи. Тобто Акт №ОАР038879 від 24.07.2025, за твердженням позивача, був складений «заднім числом». Будь-яких свідків також не залучено до перевірки, які б могли підтвердити обставини, зазначені працівниками Укртрансбезпеки в Акті. При цьому сам акт не може бути доказом, оскільки посадові особи відповідача, які його складали є зацікавленими особами. Таким чином, позивач просить оскаржувану постанову скасувати.

Відповідач проти позову заперечив, у відзиві зазначив, що під час проведення перевірки під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 24.07.2025 за № ОАР 0388879, перевищення вагових норм на 6.8% ,а саме, фактична маса на строєну вісь становить 25 650 тон, при допустимій 24, 000 тон, також водій не надав посвідчення водія, заповненні тахокарти у кількості, що передбачені ЄУТР, або роздруківку даних цифрового тахографа. Таким чином, відповідач зазначає, що позов є безпідставний, у зв`язку із чим просить суд відмовити у його задоволенні.

ІІІ. Рух справи

Ухвалою суду від 17.11.2025 позовну заяву позивача залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом подання доказу сплати судового збору.

01.12.2025 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з наданням уточненої позовної заяви.

Ухвалою від 05.12.2025 суд відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановив строки для подання сторонами заяв по суті.

Справу розглянуто в письмовому провадженні.

IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом

Відділом державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено перевірку транспортного засобу позивача марки DAF д/н НОМЕР_1 з напівпричепом SCHMITZ д/н НОМЕР_2 .

За результатами перевірки 24.07.2025 складено акт ОАР 038879, в якому зафіксовано порушення п. 22.5 ПДР, а саме перевищення вагових норм на 6,8%, ст. 48,34 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме водій не мав посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи ня тягач та напівпричип, товарно-транспортну накладну, тахокарти. В акті зазначено, що водій від пояснень, отримання копії акту та підпису відмовився.

Листом від 26.08.2025 відповідач повідомив позивача, що розгляд справи за актом № ОАР 038879 відбудеться 09.09.2025. Лист направлено на адресу позивача і отримано останнім.

Розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відбувся 09.09.205 без участі позивача.

09.09.2025 відповідачем прийнято постанови №ОПШ047765 від 09.09.2025р. про застосування до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8500,00 грн за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків, №ОПШ047764 від 09.09.2025р. про застосування до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн за перевезення вантажів за відсутності документів, передбачених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт.

Вважаючи постанови протиправними, позивач звернувся до суду.

V. Джерела права і оцінка суду

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі також - Закон №2344-ІІІ), Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі також - Порядок № 1567).

Відповідно до ст.6 Закону №2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначається Порядком № 1567.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку (п. 4 Порядку № 1567).

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка (п.12 Порядку № 1567).

Графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу (п.13 Порядку № 1567).

Згідно з п.25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (п. 26-27 Порядку № 1567).

5.1. Щодо Постанови №ОПШ047765 від 09.09.2025р. про застосування до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8500,00 грн за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків

Згідно з частини 4 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами встановлюються Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних відносин) (далі - Правила №30).

Пунктами 2 та 3 Правил №30 передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.

Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

У свою чергу, згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок №879, в редакцій чинній на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 21 Порядку №879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. У разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подвійний розмір застосовується в частині перевищення фактичних показників над показниками, визначеними у дозволі, за пройдену частину маршруту. Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.

Відповідно до статті 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Досліджуючи обставини визначення відповідачем в акті перевищення навантаження, допущеного позивачем, суд зазначає наступне.

Підстави позову в цій частині ґрунтуються на тому, що ввдповідачем було здійснено повторне зважування транспортного засобу позива, за результатами якого перевищення склало 5%, проте результати зважування відповідачем не враховані.

Судом встановлено, що відповідно до талонів № 445 зважування 24.07.2025 проведено принаймні двічі: о 01:36 та о 04:24. Перевищення габаритно-вагових норм за зважуванням о 01:36 становило 6,8%, за зважуванням о 04:24 – 5%.

При цьому, саме за результатами першого зважування відповідачем складено довідку від 24.07.2025, яка, в свою чергу, стала підставою для висновків акту від 24.07.2025 № ОАР 038879.

У відзиві на позовну заяву відповідач жодних пояснень з цього приводу, а саме щодо необхідності повторного зважування і неврахування його результатів, не надав.

Разом з тим, суд, оцінивши як доказ талон зважування, складений 24.07.2025 о 04:24, зазначає, що відповідно до цього талону встановлено перевищення вагових норм на 5%, що, згідно з статтею 60 Закону №2344-III є підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Суд вважає помилковим посилання позивача на те, що зазначеною нормою передбачена відповідальність перевізника за умови перевищення ваги понад 5%. Так, відповідно до диспозиції занзаченої норми правопорушенням вважається перевищення вагових норм «від 5 відсотків до 10 відсотків включно». При цьому, законодавцем не застосовано при визначенні нижньої межі правопорушення прийменника «понад».

Відтак, суд дійшов висновку, що як талон зважування, складений 24.07.2025 о 01:36, так і талон, складений о 04:24 свідчать про порушення позивачем гарбаритно-вагових норм і підстверджують правомірність застосування адміністартивно-господарського штрафу.

Щодо постанови №ОПШ047764 від 09.09.2025 про застосування до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн за перевезення вантажів за відсутності документів, передбачених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»

Згідно з ч.17-20 ст.6 Закону №2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Відповідно до п.15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону №2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі також - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно зі ст.39 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Серед іншого, документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України; для водія легкового автомобіля - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, копія договору із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України.

За приписами абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п.104, 105 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 № 176, для надання послуг з перевезення легковими автомобілями на замовлення (далі - перевезення на замовлення) автомобільний перевізник зобов`язаний використовувати транспорті засоби, які належать йому на праві власності чи користування, що підтверджується відповідними реєстраційними документами, мати відповідну ліцензію і ліцензійну картку на кожен автомобіль. Організація перевезення на замовлення здійснюється за договором, який укладається між автомобільним перевізником, автомобільним самозайнятим перевізником та суб`єктом господарювання, у письмовій формі і повинен містити інформацію про основні характеристики обслуговування, відповідальність сторін, форму та строк проведення розрахунку, марку і клас транспортного засобу, його облаштування, наявність додаткового технічного обладнання.

24.06.2010 Міністерством транспорту та зв`язку України наказом №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція №385), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 розділу І якої, Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України «Про автомобільний транспорт», «;Про дорожній рух».

Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для перевезення пасажирів та вантажів.

Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №385 визначені у ній терміни вживаються у такому значенні: тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР; контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Згідно з пунктом 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зокрема має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Статтею 49 Закону № 2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Непред`явлення, зазначених у статті 39 Закону № 2344-III документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

Підставою для винесення постанови №ОПШ047764 від 09.09.2025 стала відсутність посвідчення водія відповідної категорії, товарно-транспортної накладної, роздрунківки даних цифрового тахографа.

Позивач, в свою чергу стверджує, що посвідчення водія він надав, щодо решти документів – акт водію ніхто не показував, тобто, він був складений «заднім числом». При цьому, сам акт, на думку позивача, не є доказом, оскільки посадові особи відповідача є зацікавленими особами.

В зв`язку з цим суд зазначає, що відомості про ненадання водієм посвідчення підтверджуються не лише актом про перевірку № ОАР 038879 від 24.07.2025, а і довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю, підписаною, в тому числі оператором вагового комплексу.

При цьому, позивачем не спростовується, що перевірка гарбаритно-вагового контролю 24.07.2025 була проведена за участю посадової особи Укртрансбезпеки. Тобто, за обставин справи водій позивача повинен був розуміти, що здійснюється рейдова перевірка, яка передбачає складання акту і право водія на всиловлення в акті своїх заперечень.

Відтак, суд критично ставиться до пояснень позивача в цій частині.

Крім того, суд звертає увагу, що позивач був викликаний на розгляд справи, ініційованої на підставі акту, а, отже, мав можливість письмово або під час участі у такому розгляді заперечити проти висновків акту, ознайомитись з відеозаписом перевірки, надати органу Укртанссбезпеки додаткові документи.

Доказів таких дій позивач до суду не надав.

Також, суд наголошує, що заповнені тахокарти, роздруківки даних цифрового тахографа, обов`язкова наявність яких передбачена пунктом 3.3 Інструкції №385, не надано і до суду.

Таким чином, суд не має підстав вважати, що позивачем було дотримано вимоги зазначеної норми.

За таких обставин, позивачем не спростовано, що під час здійснення перевезення 24.07.2025 водій мав протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Отже, застосування штрафу спірною постановою є правомірним.

VI. Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд вважає, що наведені позивачем аргументи і доводи не знайшли свого підтвердження, тому відсутні підстави для задоволення позову.

VIII. Судові витрати

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову відшкодування судових витрат позивачу за рахунок відповідача відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, 51,м. Київ,03150 ЄДРПОУ 39816845) відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.Л. Дерев`янко