Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №400/12995/25 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 р.№ 400/12995/25

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., при секретарі судового засідання Друца Т.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.07.2025

За участю:

ОСОБА_1 , його представниць Сейко Тетяни Андріївни та Мелентьєвої Ганни Олександрівни

представниць відповідача Донець Катерини Олександрівни і Костанчук Ганни Сергіївни

ВСТАНОВИВ:

04 грудня 2025 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі – відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача:

від 29.07.2025 № 1441914292404 на суму 720432,50 грн;

від 29.07.2025 № 1443114292404 на суму 544620,75 грн;

від 29.07.2025 № 1439414292404 на суму 2635729,19 грн;

від 29.07.2025 № 1441214292404 на суму 45385,06 грн;

від 29.07.2025 № 1440014292404 на суму 1020,00 гривень.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він не погоджується з висновками контролюючого органу, викладеними в акті планової документальної перевірки щодо «непроведення розрахункових операцій через програмний реєстратор розрахункових операцій (далі – РРО) на суму 2613174,04 грн», заниження податку на доходи з фізичних осіб (далі – ПДФО) на суму 435696,74 грн, військового збору (далі – ВЗ) на суму 36308,05 грн та перевищенням ліміту на 1000000,00 грн, у зв`язку з чим йому було донараховано податок на додану вартість (далі – ПДВ). У вищевказаному акті відповідач не зазначив будь-якого переліку конкретних товарів, щодо яких нібито проведено реалізацію поза РРО, не навів даних про дати, асортимент, кількість та вартість таких товарів. Відсутні посилання на документи, що підтверджують висновки контролюючого органу. Крім цього, у спірний період позивач здійснював виключно роздрібну торгівлю акцизними товарами (алкогольні напої, тютюнові вироби). Натомість у цьому ж приміщенні господарську діяльність незалежно здійснювала його дружина як окремий суб`єкт господарювання, яка реалізовувала продукти харчування. Однак, відповідач не здійснив розмежування діяльності двох різних суб`єктів господарювання, не виокремив групи акцизних товарів, які можуть належати лише позивачу, та не довів, що саме акцизні товари були реалізовані ним без застосування РРО. Більше того, контролюючий орган не взяв до уваги, що через однакове прізвище та імена, які починаються на одну й ту саму літеру, реалізатор технічно припускав помилку щодо вибору карткового рахунку отримувача коштів. Ці обставини свідчать про відсутність умислу позивача на приховування виручки. Фактичне надходження коштів на банківську картку позивача підтверджує прозорість обігу коштів, відсутність готівкового обігу в обхід РРО та умислу на порушення законодавства.

25.12.2025 відповідач подав до Миколаївського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позову і просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі. Відзив умотивовано тим, що позивач у своїй господарській діяльності лише в жовтні 2023 року залучав працю двох осіб за договорами цивільно-правового характеру, що спростовує його твердження про допущення реалізаторами технічних помилок під час вибору карткового рахунку отримувача коштів. Водночас непроведення розрахункових операцій через програмний РРО встановлено за період з 12.04.2023 по 31.12.2024. Кошти за проданий товар, отримані в безготівковій формі шляхом еквайрингу на банківський рахунок позивача, є лише його доходом. Під час перевірки встановлено випадки здійснення розрахунків із покупцями з використанням платіжного термінала шляхом еквайрингу на суму 2613173,74 грн без проведення через РРО. Документальною перевіркою встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 2420536,60 грн, що призвело до заниження ПДФО і ВЗ. Крім того, контролюючий орган установив закупівлю не лише підакцизних товарів, а й продовольчих товарів за відсутності проведення розрахункових операцій через програмний РРО. Також за результатами перевірки встановлено завищення витрат на суму 6920,75 грн за 2023 рік та заниження витрат на суму 130744,79 грн за 2024 рік. Загальна сума реалізації товарів за період з 01.04.2023 по 31.08.2023 становила 1260669,93 грн, а тому позивач мав зареєструватися платником ПДВ з 11.09.2023, але станом на 31.12.2024 цього не зробив.

Позивач правом на подання відповіді на відзив у встановлений судом строк не скористався.

Натомість відповідач 03.02.2026 подав до Миколаївського окружного адміністративного суду додаткові письмові пояснення. У них він зазначив, що дружина позивача ОСОБА_2 зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як фізична особа-підприємець з 28.03.2024, використовує один програмний РРО, зареєстрований 02.07.2024, а згідно з поданою нею декларацією платника єдиного податку за 2024 рік її дохід становив 2878067,00 грн, що відповідає Z-звітам за 2024 рік. Водночас позивач має статус фізичної особи-підприємця з 17.02.2023 і також використовує один програмний РРО. Кошти за продані товари, отримані в безготівковій формі шляхом еквайрингу, є доходом лише позивача. Позивач і його дружина є окремими суб`єктами господарювання, які здійснювали розрахунки через різні програмні РРО, а тому еквайрингові платежі зараховувалися на різні банківські рахунки.

Позивач у клопотанні від 09.08.2026 навів додаткові пояснення щодо предмета спору. Він повідомив, що з метою перевірки правильності визначення його доходів було здійснено відновлення бухгалтерського та податкового обліку за 2023– 2024 роки на підставі первинних документів, банківських виписок та даних програмних реєстраторів розрахункових операцій (ПРРО). Результати цього відновлення свідчать, що встановлені контролюючим органом розбіжності у розмірах 60201,10 грн за 2023 рік та 531638,15 грн за 2024 рік не можуть бути самостійною підставою для висновку про заниження доходу та донарахування податкових зобов`язань без належного документального підтвердження кожної господарської операції, яка, на думку контролюючого органу, не була врахована платником податків. Зокрема, фактичний розмір ПДВ до сплати, який відповідає реальним показникам господарської діяльності позивача та не підтверджує наявність заниження податкових зобов`язань, визначених контролюючим органом становить: за 2023 рік – 169092,84 грн, за 2024 рік – 122838,76 грн, всього 291931,60 гривень. Крім того, відповідно до банківських виписок фактично на рахунок позивача надійшли кошти у сумі 2012607,10 грн, тоді як у загальному звіті ПРРО відображено суму безготівкових операцій лише 890103,73 гривні. З них в ході перевірки та вивченні кожного з платежів було встановлено, що з липня 2024 року через те що в магазині було встановлено на один термінал два ФОПи ОСОБА_1 та його жінки ОСОБА_2 відбувалася плутанина в проведенні безготівкових оплат. Чеки по ПРРО пробивали на безготівку по ФОП ОСОБА_2 , а в терміналі обирали ФОП ОСОБА_1 , що призвело до завищення його доходу, хоч дана операція вже була фіскалізована іншим ФОПом. Позивач також просив врахувати, що в умовах тривалих відключень електроенергії населення регіону гостро потребувало безперебійного доступу до товарів. Припинення торгівлі в такий період завдало б додаткової шкоди мешканцям, які й без того перебували в надскладних умовах воєнного часу. Підприємець продовжував обслуговування населення, усвідомлюючи свою соціальну відповідальність.

У додаткових письмових поясненнях від 31.08.2026 відповідач зазначив, що урахуванням виявленої друкарської помилки оподаткований дохід за 2023 рік за даними перевірки повинен становити: 2523604,32 грн (2593604,32 грн - 70000,00 грн). А розбіжність між даними перевірки та даними податкових декларацій в частині оподаткованого доходу вірним вважати 1373309,12 грн (2523604,32-1150295,20), замість 1443309,12 грн, різниця становить 70000,00 гривень. В ході проведення перевірки позивач особисто склав опис наданих для перевірки первинних документів, згідно з яким акти про видачу коштів та акти про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку, помилкової форми оплати не були надані. Таким чином, наведена різниця оподаткованого доходу за 2024 рік в сумі 531638,15 грн. не відповідає дійсності. Згідно з фіскальних чеків позивача ним було реалізовано тютюнових виробів у 2023 році на суму 612578,00 грн, а у 2024 році – на суму 1509480,77 гривні. Відповідач звернув увагу на те, що до перевірки було надано типову форму ведення доходів та витрат 2024 рік, яка суттєво відрізняється від тої книги, яку позивачем було надано до суду. Твердження позивача про те, що плутанина між двома різними фізичними особами - підприємцями призвела до завищення його доходу та призводить до подвійного оподаткуванню, не підтверджено документально, суперечить законодавству та не може бути взято до уваги для встановлення обставин справи. Більше того, надані позивачем Звірки терміналу та ПРРО базуються на співставленні банківських виписок та чеків ПРРО різних суб`єктів господарювання. Він також зауважив, що якщо зникло світло і немає можливості видати фіскальний чек, платник податків повинен зупинити розрахункові операції, скористатися резервними інструментами або перейти в офлайн-режим . Заборонено проводити продаж без фіскалізації. За відсутності світла можна використовувати паперову книгу обліку розрахункових операцій та розрахункові квитанції (якщо вона заздалегідь зареєстрована на цей ПРРО).

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ, ЗАЯВИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду документа, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 12112,00 гривень.

10.12.2025 позивача подав до суду заяву про виконання ухвали, до якої додав документ про сплату судового збору в розмірі 12112,00 гривень.

11.12.2025 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, про її розгляд за правилами загального позовного провадження за матеріалами в електронній формі та про призначення підготовчого засідання на 13.01.2026.

12.01.2026 позивач подав до суду клопотання про оголошення перерви в підготовчому засіданні.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.01.2026 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 17.02.2026, продовжено позивачу строк для подання відповіді на відзив до 23.01.2026 та рекомендовано подати докази.

19.01.2026 позивач подав відповідні докази.

У зв`язку з неявкою позивача у підготовче засідання Миколаївський окружний адміністративний суд 17.02.2026 постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 10.03.2026 (пункт 18 протоколу судового засідання від 17.02.2026 № 5916513).

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.03.2026 встановлено додатковий строк позивачу для подання відповіді на відзив, а також про відкладення підготовчого засідання до 19.05.2026 (пункт 72 протоколу судового засідання від 10.03.2026 № 6042591).

Відповідь на відзив у встановлений судом строк позивач не надав, у підготовче засідання 19.05.2026 не прибув. Однак, 18.05.2026 подав заяву про його відкладення, яке ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.05.2026 задоволено і відкладено підготовче засідання до 02.06.2026.

02.06.2026 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про закриття підготовчого засідання, призначення справи до судового розгляду по суті та про проведення судового засідання 28.07.2026 (пункт 43 протоколу судового засідання від 02.06.2026 № 6543691).

28.07.2026 о 14 год 00 хв судове засідання не відбулось у зв`язку з оголошенням на території міста Миколаєва повітряної тривоги, судове засідання було відкладено на 11.08.2026.

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшло клопотання позивача від 09.08.2026 про долучення доказів та виклик свідків, 02.09.2026 – про долучення доказів, а 22.09.2026 – про виклик свідків за результатами розгляду яких Миколаївський окружний адміністративний суд постановив 13.10.2026 ухвалу про задоволення клопотань про долучення доказів від 09.08.2026 і від 02.09.2026 та про відмову в задоволені клопотань про виклик свідків доказів від 09.08.2026 і від 22.09.2026 (пункт 20 протоколу судового засідання від 13.10.2026 № 7229457).

Водночас 10.08.2026 відповідач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 11.08.2026 на іншу дату у зв`язку з необхідністю підготовки заперечень на надані позивачем додаткові пояснення та документи.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.08.2026 судове засідання було відкладено до 15.09.2026, ухвалою від 15.09.2026 – до 29.09.2026 (пункт 18 протоколу судового засідання від 15.09.2026 № 7065395), ухвалою від 29.09.2026 – до 13.10.2026 (пункт 23 протоколу судового засідання від 29.09.2026 № 7151214).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Розглянувши позовну заяву, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Відповідно до Відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.09.2026 № 3304586 у періоди з 17.02.2023 по 17.06.2025 позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 27.01.2006 серія НОМЕР_1 .

Згідно з Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.03.2024 № 50612794408 ОСОБА_2 має статус фізичної особи-підприємця з 29.03.2024.

Відповідач видав позивачу ліцензії № 14120308202400647 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та № 14120311202400611 на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами. Термін дії вказаних ліцензій з 22.03.2024 до 22.03.2025, адреса місця торгівлі: магазин-кафетерій, АДРЕСА_1 .

06.03.2023 позивач подав контролюючому органу заяву про реєстрацію програмного реєстратора розрахункових операцій.

Згідно з періодичними звітами позивача (магазин-кафетерій, АДРЕСА_1 ):

за період з 01.04.2023 по 31.12.2023 було подано 263 Z-звітів, готівка – 680515,10 грн, безготівка – 469779,80 грн, загальна сума обігу акцизних товарів – 1150294,90 грн, податок – 25605,57 грн;

за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 було подано 365 Z-звітів, готівка – 1459740,38 грн, безготівка – 890103,73 грн, загальна сума обігу акцизних товарів – 2349844,11 грн, податок – 40017,30 гривні.

Позивачем було складено акти про скасування помилково проведеної через ПРРО суми розрахунків, згідно з якими при проведенні розрахункових операцій через ПРРО фіскальний номер 4000461081 помилково відображено реалізацію, продаж товару не в готівковій, а в безготівковій формі (факти помилки підтверджуються даними звітів POS-термінала та Z-звітів; усі безготівкові кошти в повному обсязі зараховані на банківський рахунок згдіно з термінальним чеком), а саме:

2 акти у вересні 2023 року;

29 актів у січні 2024 року;

21 акт у лютому 2024 року;

23 акти у березні 2024 року;

24 акти у квітні 2024 року;

29 актів у травні 2024 року;

24 акти у червні 2024 року.

Відповідно до банківських заключних виписок АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на поточний банківський рахунок позивача:

у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 надійшло 1848168,97 грн, витрачено – 1810971,94 грн;

у період з 01.01.2024 по 31.12.2024 надійшло 3021428,81 грн, витрачено – 3042008,42 гривні.

Згідно з поданими до контролюючого органу податковими деклараціями про майновий стан і доходи:

у 2023 році загальна сума одержаного позивачем доходу становила 1150295,20 грн, витрати – 1130144,61 грн, чистий дохід – 20150,59 грн;

у 2024 році загальна сума одержаного позивачем доходу становила 2349844,11 грн, витрати – 2332544,11 грн, чистий дохід – 17300,00 грн;

у 2024 році загальна сума одержаного дружиною позивача доходу становила 2878067 гривень.

В адресованому відповідачу листі від 20.06.2025 позивач повідомив, що у період з 07.08.2023 по 31.10.2023 у нього по договору ЦПХ було дві особи, по закінченню виконання ними послуг було складено Акт наданих послуг та здійснено сплату податків.

У листі від 24.06.2025 позивач зазначив, що заниження та неправильне обчислення чистого оподатковуваного доходу відбулося через технічні й організаційні недоліки в обліковому процесі, помилкову класифікацію витрат, їх неправильне відображення у звітності та людський фактор під час обліку окремих господарських операцій. Крім того, у зв`язку з відключеннями електроенергії під час воєнного стану розрахунки за реалізовані у 2023-2024 роках товари проводилися в готівковій формі, а записи про реалізовані товари не здійснювалися.

Відповідно до виписок АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на поточний банківський рахунок позивача № НОМЕР_2 за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 надійшли кошти на загальну суму 1848168,97 грн, витрати становили 1810971,94 грн, а за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 надійшло коштів на загальну суму 3021428,81 грн, витрати становили 3042008,42 гривні.

Водночас згідно з випискою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 22.04.2025 на поточний банківський рахунок дружини позивача № НОМЕР_3 за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 надійшли кошти в сумі 1013034,60 грн, а витрати становили 980523,14 гривні.

На підставі плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2025 рік, наказу Головного управління ДПС у Миколаївській області від 20.05.2025 № 669-п «Про проведення документальної планової перевірки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 )» і повідомлення відповідача від 20.05.2025 № 125/14-29-24-29 у період з 18.06.2025 по 01.07.2025 відповідач провів документальну планову виїзну перевірку позивача.

Відповідно до Акта від 01.07.2025 № 1032/14-29-24-05/2634920439 про ненадання платником податків документів на документальну планову виїзну перевірку станом на 01.07.2025 (останній день перевірки) позивач не надав первинні документи, які підтверджують понесені ним витрати за 2023 рік на суму 13360,75 гривні.

За підсумками документальної планової виїзної перевірки Головне управління ДПС у Миколаївській області склало Акт від 08.07.2025 № 10941/14-29-24-05/2634920439 «Про результати документальної планової виїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 17.02.2023 по 31.12.2024, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 17.02.2023 по 31.12.2024» (далі – Акт від 08.07.2025).

В Акті від 08.07.2025 відповідач зафіксував порушення позивачем, зокрема:

пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: непроведення розрахункових операцій через програмний реєстратор розрахункових операцій за період з 12.04.2023 по 31.12.2024 на загальну суму 2613173,74 грн;

підпункту 16.1.12 пункту 16.1 статті 16 та пункту 44.3 статті 44 ПК України, а саме: відсутність первинних документів, які підтверджують понесенні витрати за 2023 рік на суму 13360,74 грн;

пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, а саме: заниження ВЗ за період з 17.02.2023 по 31.12.2024, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 36308,05 грн, а саме: за 2023 рік на суму 21753,45 грн, за 2024 рік на суму 14554,60 грн;

пункту 181.1. статті 181, пункту 183.10 статі 183, статей 187, 188 ПК України щодо не реєстрації платником ПДВ, в результаті чого встановлено заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за період з 11.09.2023 по 31.12.2024 на загальну суму 576346 грн;

пунктів 177.1, 177.2, підпункту 177.3.1 пункту 177.3, підпунктів 177.4.1, 177.4.2, 177.4.3, 177.4.4, 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України, а саме: заниження ПДФО на загальну суму 435696,60, а саме: за 2023 рік на суму 261041,37 грн, за 2024 рік на суму 174655,23 гривні.

На підставі Акта перевірки від 08.07.2025 відповідач виніс, зокрема ППР:

від 29.07.2025 № 1439414292404 (форма «С») про застосування штрафної санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 2635729,19 грн;

від 29.07.2025 № 1440014292404 (форма «ПС») про накладення адміністративного штрафу у розмірі 1020,00 грн;

від 29.07.2025 № 1441214292404 (форма «Р») про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем ВЗ, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 45385,06 грн;

від 29.07.2025 № 1441914292404 (форма «Р») про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем ПДВ у розмірі 720432,50 грн;

від 29.07.2025 № 1443114292404 (форма «Р») про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем ПДФО, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 544620,75 гривні.

Вважаючи вищезазначені ППР протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) – щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Підпунктом 191.1.34 статті 191 ПК України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 193 цього Кодексу, зокрема, забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов`язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль – система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (підпункт 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

Відповідно до абзацу першого пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові; позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з абзацами першим і другим підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Пунктом 77.1 статті 77 ПК України встановлено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Відповідно до абзаців четвертого і шостого підпункту 77.2 статті 77 ПК України внесення змін до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік допускається не частіше одного разу в першому та одного разу в другому кварталі такого року, крім випадків коли зміни пов`язані із змінами найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок.

Оновлений план-графік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 числа останнього місяця кварталу (у випадках змін найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок – до 30 числа місяця, що передує місяцю, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки).

Згідно з пунктом 77.4 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Суд встановив, що План-графік проведення документальних планових перевірок платників податків на 2025 рік, до якого було включено проведення документальної перевірки позивача у червні 2025 року, був оприлюднений на офіційному вебсайті Державної податкової служби України за посиланням: https://tax.gov.ua/diyalnist-/plani-ta-zviti-roboti-/937725.html.

Згідно з наказом Головного управління ДПС у Миколаївській області від 20.05.2025 № 669-п «Про проведення документальної планової перевірки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 )» наказано провести документальну планову виїзну перевірку позивача з 18.06.2025 тривалістю 10 робочих днів, зокрема з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 17.02.2023 по 31.12.2024.

Посадовим особам контролюючого органу було видано направлення на проведення документальної планової перевірки позивача від 17.06.2025 № 1387/14-29-24-04 і 17.06.2025 № 1388/14-29-24-04.

З вищевикладеного слідує, що контролюючий орган мав правові підстави для проведення документальної планової виїзної перевірки позивача і провів її з дотриманням вимог ПК України.

Що стосується безпосередньо спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Щодо ППР від 29.07.2025 № 1440014292404 про накладення адміністративного штрафу у розмірі 1020,00 грн

Згідно з абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до абзацу першого підпункту «а» і підпункту «б» пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податків зобов`язані:

вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього Кодексу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку;

отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку.

Згідно з абзацом першим пункту 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи-підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Підпунктом 16.1.12 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний забезпечувати збереження документів, пов`язаних з виконанням податкового обов`язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.

Згідно з абзацами першим і другим пункту 121.1 статті 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, –

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Отже, ненадання платником податків контролюючому органу оригіналів документів або їх належним чином засвідчених копій під час здійснення податкового контролю у випадках, передбачених ПК України, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Відповідно до абзацу першого пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 85.4 статті 85 ПК України встановлено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Згідно з пунктом 85.6 статті 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

У постанові від 24.12.2024 у справі № 320/4936/23 Верховний Суд прийшов до висновку, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

У постановах від 08.11.2021 у справі № 640/21601/19 і від 17.12.2024 у справі № 826/14435/16 Верховний Суд наголосив на тому, що в частині ненадання документів під час здійснення податкового контролю склад вказаного правопорушення полягає саме в поведінці платника податків, направленої на ухилення ним від виконання обов`язку з надання контролюючим органам оригіналів чи копій документів на їх законну вимогу, тим самим створюючи перешкоди для здійснення податкового контролю. В той же час у разі відсутності підстав для висновку про створення перешкод у його здійсненні, в тому числі шляхом ухилення від надання документів чи їх копій, зокрема через поважні та об`єктивні причини, поведінку платника податків не можна кваліфікувати як таку, що утворює склад правопорушення, передбаченого пунктом 121.1 статті 121 ПК України.

Так, в ході проведення перевірки відповідач подав позивачу запит від 25.06.2025 № 3 про надання, зокрема, документів, що підтверджують понесені витрати на закупівлю ТМЦ у 2023 році, який позивач отримав під особистий підпис 25.06.2025.

Відповідно до Акта від 01.07.2025 № 1032/14-29-24-05/2634920439 про ненадання платником податків документів на документальну планову виїзну перевірку позивач не надав первинні документи, які підтверджують понесені витрати за 2023 рік на суму 13360,75 гривні.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідач обґрунтовано наклав на позивача штраф у розмірі 1020,00 грн за відсутність первинних документів, які підтверджували б понесені ним витрати за 2023 рік на суму 13360,75 гривні.

Тому позовні вимоги щодо визнання протиправним і скасування ППР від 29.07.2025 № 1440014292404 (форма «ПС) задоволенню не підлягають.

Щодо ППР від 29.07.2025 № 1441214292404 (форма «Р») про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем ВЗ, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 45385,06 грн, та ППР від 29.07.2025 № 1443114292404 (форма «Р») про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем ПДФО, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 544620,75 грн

Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб – юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента – юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Самозайнята особа – платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або проводить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної діяльності (підпункт 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є податковий агент.

Абзацом першим пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно з підпунктом 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (у редакції, чинній з 03.08.2014 по 30.11.2024) ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (підпункт 1.1 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).

Таким чином, позивач як фізична особа-підприємець був зобов`язаний сплачувати до бюджету ПДФО і ВЗ із чистого оподатковуваного доходу від підприємницької діяльності.

Відповідно до пунктів 177.1 і 177.2 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Пунктом 167.1 статті 167 ПК України встановлено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Згідно з пунктом 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі – працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми податків, зборів, пов`язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи-підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи-підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об`єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою-підприємцем, роялті на користь правовласників, як винагорода за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов`язаних з господарською діяльністю фізичної особи-підприємця;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до абзацу п`ятого підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця документально не підтвердженні витрати.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України встановлено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з підпунктами 123.1 і 123.2 статті 123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, –

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Діяння, передбачені пунктом 123.1 (крім діянь, передбачених пунктом 123.21) цієї статті, вчинені умисно, –

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак у разі встановлення контролюючим органом за результатами проведеної перевірки фізичної особи-підприємця факту документального непідтвердження ним витрат, він зобов`язаний самостійно визначити суми відповідних грошових зобов`язань з ПДФО і ВЗ, а також за наявності правових підстав визначити розмір штрафу.

Суд встановив, що в Акті перевірки від 08.07.2025 зазначено заниження позивачем чистого оподаткованого доходу:

у 2023 році у сумі 1450229,87 грн, сума донарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань з ПДФО становить 261041,37 грн, з ВЗ – 21753,45 грн;

у 2024 році у сумі 970306,83 грн, сума донарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань з ПДФО становить 174655,23 грн, з ВЗ – 14554,60 гривні.

У постанові від 31.03.2021 у справі № 826/8703/18 Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, платник податків повинен мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Так, згідно з поданою позивачем контролюючому органу Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік сума одержаного ним доходу становила 1150295,20 грн, за 2024 рік – 2349844,11 гривні.

Відповідно до періодичного звіту позивача (магазин-кафетерій, АДРЕСА_1 ) за період:

з 01.04.2023 по 31.12.2023 було подано 263 Z-звітів, готівка – 680515,10 грн, безготівка – 469779,80 грн, загальна сума обігу акцизних товарів – 1150294,90 грн;

з 01.01.2024 по 31.12.2024 було подано 365 Z-звітів, готівка – 1459740,38 грн, безготівка – 890103,73 грн, загальна сума обігу акцизних товарів – 2349844,11 гривні.

Відповідно до банківських заключних виписок АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на поточний банківський рахунок позивача:

у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 надійшло 1848168,97 грн, витрачено – 1810971,94 грн;

у період з 01.01.2024 по 31.12.2024 надійшло 3021428,81 грн, витрачено – 3042008,42 гривні.

Основні видатки за вказані періоди – це ПФД ОСОБА_1 і оплата видаткових накладних ТОВ «ГАЛИЧИНА-ТАБАК» і ТОВ «УТДК».

В Акті від 08.07.2025 зазначено, що загальна сума документально підтвердженого доходу від провадження господарської діяльності становила у 2023 році 2593604,32 грн, у 2024 році 3450895,73 грн, а чистий оподаткований дохід – у 2023 році 1470380,46 грн, у 2024 році – 987606,83 гривні.

У клопотанні від 09.08.2026 позивач зазначив, що частина коштів, які фактично належали ФОП ОСОБА_2 , була зарахована на його банківський рахунок через використання одного платіжного термінала двома фізичними особами-підприємцями. На підтвердження цього він подав зведені таблиці щодо обох ФОП, у яких зіставлено дані ПРРО та надходження через термінал: суми, що відображені як перевищення банківських надходжень у позивача, відповідають сумам зменшення банківських надходжень у його дружини, хоча в її ПРРО такі операції відображені як безготівкові.

Таким чином, висновки контролюючого органу щодо визначення доходу позивача за спірний період без розмежування його доходу та доходу його дружини, частина якого зараховувалася на банківський рахунок позивача, є передчасними.

За наявними у матеріалах справи документами суд позбавлений можливості встановити суму отриманого позивачем доходу у 2023 і 2024 роках, а отже, визначити суми ПДФО і ВЗ, які належало йому сплатити до відповідних бюджетів.

За таких обставин, враховуючи частину другу статті 77 КАС України, суд дійшов до висновку про протиправність ППР від 29.07.2025 № 1443114292404 (форма «Р») і від 29.07.2025 № 1441214292404 (форма «Р»).

Щодо ППР від 29.07.2025 № 1439414292404 (форма «С») про застосування штрафної санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 2635729,19 грн

Згідно з пунктом 1 та 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265/95-ВР) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги.

Пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції, за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг) або неповну суму розрахунку при організації та проведенні азартних ігор; непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

100 відсотків суми, на яку здійснено продаж товарів (робіт, послуг) та/або розрахунки при організації та проведенні азартних ігор з порушеннями, встановленими цим пунктом, - за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків суми, на яку здійснено продаж товарів (робіт, послуг) та/або розрахунки при організації та проведенні азартних ігор з порушеннями, встановленими цим пунктом, - за кожне наступне порушення.

У постановах Верховного Суду від 16.05.2024 у справі № 520/4564/23, від 12.08.2025 у справі № 500/5316/21, від 18.12.2025 у справі № 380/10913/24 сформовано правовий висновок про те, що пункт 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР установлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання одного з трьох обов`язків:

1) непроведення розрахункової операції через РРО;

2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки;

3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа.

Перші два обов`язки суб`єкта господарювання походять зі змісту пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а третій – з пункту 2 статті 3 цього Закону.

Таким чином, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення, за яке настає відповідальність за пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР.

Верховний Суд у постанові від 02.02.2023 у справі № 500/6845/21 вказав, що предметом доказування у справах, пов`язаних із притягненням суб`єкта господарювання до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР, є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов`язує допущення порушення суб`єктом господарювання вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО.

У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.

Крім цього, у постанові від 30.06.2026 у справі № 340/5132/25 Верховний Суд дійшов до висновку, що:

сама по собі обставина отримання позивачем грошових коштів від небанківської платіжної установи, яка здійснює переказ коштів, сплачених покупцями за товари на умовах післясплати, не свідчить про здійснення продавцем розрахункових операцій у розумінні статті 2 Закону № 265/95-ВР; за відсутності прямого нормативного регулювання, яке б однозначно відносило такі операції до розрахункових, висновок контролюючого органу про наявність у позивача обов`язку застосовувати РРО/ПРРО ґрунтується на розширювальному тлумаченні норм Закону № 265/95-ВР, що є неприпустимим при вирішенні питання про притягнення особи до фінансової відповідальності;

у випадку здійснення реалізації товарів з післясплатою, через Інтернет, тобто дистанційним способом, положення чинного законодавства не покладають на особу, яка розмістила замовлення на сайті обов`язок, його отримати, як і не наділяє продавця правом вимагати від відповідної особи забрати товар та його оплатити.

Отже, при притягненні платника податків до відповідної фінансової відповідальності контролюючий орган обов`язково повинен з`ясувати, чи здійснював платник податків приймання від покупців готівкових коштів, платіжних карток чи інших платіжних інструментів за місцем реалізації товару, чи отримував кошти виключно від надавача платіжних послуг у безготівковій формі на підставі укладеного договору про переказ коштів.

Так, в Акті від 08.07.2025 встановлено обставини непроведення позивачем операцій через ПРРО за період з 12.04.2023 по 31.12.2024 на загальну суму 2613173,74 гривні.

У позовній заяві позивач не заперечував, що розрахункові операції проводилися безпосередньо в магазині із застосуванням еквайрингу. Водночас він стверджував, що частина таких операцій була фіскалізована через ПРРО його дружини, а кошти помилково зараховувалися на його рахунок, тому сам факт надходження коштів не доводить непроведення саме ним розрахункових операцій через ПРРО.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що позивач допустив порушення пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

Однак, як суд уже зазначав вище, контролюючий орган під час перевірки не розмежував доходи позивача та його дружини, які надходили на банківський рахунок позивача, зокрема шляхом еквайрингу.

Отож висновки відповідача про те, що сума розрахункових операцій, не проведених через ПРРО, становила 2613173,74 грн, а розмір штрафної санкції — 2635729,19 грн, є передчасними.

Відтак ППР від 29.07.2025 № 1439414292404 (форма «С») є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо ППР від 29.07.2025 № 1441914292404 (форма «Р») про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем ПДВ у розмірі 720432,50 грн

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі операцій з постачання товарів/послуг з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

У постанові від 02.07.2019 Верховний Суд у справі № 814/3238/13-а зазначив, що якщо особа, у якої обсяг оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг за останні 12 місяців перевищила встановлену пунктом 181.1 статті 181 ПК України суму, не подала до органу державної податкової служби заяву, то обов`язок нарахування та сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість у такої особи виникає з дня, наступного за граничним днем, який встановлений для подання заяви, тобто з 11 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг понад встановлену суму.

Згідно з пунктами 183.1 і 183.2 ПК України будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

У разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Абзацом першим пункту 183.4 статті 183 ПК України встановлено, що у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 цього Кодексу, реєстраційна заява подається у строк, визначений пунктом 183.3 цієї статті.

Отже, обов`язок щодо нарахування та сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість у такої особи виникає з дня, наступного за граничним днем, який встановлений для подання реєстраційної заяви, тобто з 11 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто загального обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів (послуг) понад 1 млн гривень.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.10.2024 у справі № 580/498/23.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) (абзац перший пункту 188.1 статті 188 ПК України).

Для вирішення питання про обов`язкову реєстрацію платником ПДВ необхідно встановити загальну суму оподатковуваних операцій з постачання товарів або послуг, нараховану чи сплачену відповідній особі протягом останніх 12 календарних місяців, та момент перевищення реєстраційного порога, визначеного пунктом 181.1 статті 181 ПК України.

Однією з умов для врахування витрат на придбання товарів (робіт, послуг) при визначенні оподатковуваного доходу платника є спрямованість таких операцій на одержання доходу (економічної вигоди), на підтвердження економічної доцільності та господарської мети понесених витрат та використання отриманих благ у власній господарській діяльності, водночас Суд звертає увагу, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28.04.2020 у справі № 826/15568/16 і від 21.04.2026 у справі № 240/22946/21.

Суд встановив, що позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець 17.02.2023, що підтверджується Відповіддю з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.09.2026 № 3304586.

Згідно з поданою позивачем контролюючому органу Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік сума одержаного ним доходу становила 1150295,20 гривні.

Відповідно до періодичного звіту позивача (магазин-кафетерій, АДРЕСА_1 ) за період з 01.04.2023 по 31.12.2023 було подано 263 Z-звітів, готівка – 680515,10 грн, безготівка – 469779,80 грн, загальна сума обігу акцизних товарів – 1150294,90 гривні.

У банківській заключній виписці АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 на поточний банківський рахунок позивача за період з 13.04.2023 по 31.12.2023 надійшли кошти в загальному розмірі 1848168,97 гривні.

В Акті від 08.07.2025 зазначено, що за період з 17.02.2023 по 31.08.2023 загальна сума доходу позивача становила 1260669,93 гривні.

У позовній заяві позивач стверджував, що у спірний період він здійснював роздрібну торгівлю виключно акцизними товарами. Натомість у цьому ж магазині його дружина здійснювала окрему господарську діяльність з реалізації продуктів харчування. Це призвело до того, що кошти за реалізований дружиною товар помилково були сплачені на його банківський рахунок.

Оскільки контролюючий орган під час перевірки не розмежував доходи позивача та його дружини, які надходили на банківський рахунок позивача, за наявними матеріалами справи неможливо достовірно встановити ані момент перевищення позивачем реєстраційного порога, ані розмір його грошових зобов`язань з ПДВ за відповідний період.

З огляду на викладене та враховуючи частину першу статті 77 КАС України, суд не має достатніх підстав для висновку, що позивач був зобов`язаний подати до 10.09.2023 реєстраційну заяву платника податку на додану вартість до контролюючого органу.

Тому ППР від 29.07.2025 № 1441914292404 (форма «Р») є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки відповідач не довів ані момент перевищення позивачем реєстраційного порога, ані належний розмір грошового зобов`язання з ПДВ.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Квитанцією до платіжної інструкції від 10.12.2025 № 2.439861999.1 підтверджується понесення позивачем судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 12112,00 гривні.

Зазначений спір є спором майнового характеру із ціною позову 3947187,50 грн (за ППР від 29.07.2025 № 1439414292404 (форма «С») – 2635729,19 грн; за ППР від 29.07.2025 № 1440014292404 (форма «ПС») – 1020,00 грн; за ППР від 29.07.2025 № 1441214292404 (форма «Р») – 45385,06 грн; за ППР від 29.07.2025 № 1441914292404 (форма «Р») – 720432,50 грн; за ППР від 29.07.2025 № 1443114292404 (форма «Р») – 544620,75 гривні).

Позовні вимоги задоволено на загальну суму 3946167,50 грн:

за ППР від 29.07.2025 № 1439414292404 (форма «С») – 2635729,19 грн;

за ППР від 29.07.2025 № 1441214292404 (форма «Р») – 45385,06 грн;

за ППР від 29.07.2025 № 1441914292404 (форма «Р») – 720432,50 грн;

за ППР від 29.07.2025 № 1443114292404 (форма «Р») – 544620,75 гривні.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги на загальну суму 1020,00 грн за ППР від 29.07.2025 № 1440014292404 (форма «ПС»).

Оскільки цим рішенням позов задоволено частково, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме: 12108,87 грн (?12112,00 х ?3946167,50 / ?3947187,50 ? ?12108,87).

Керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області:

від 29.07.2025 № 1439414292404 (форма «С»);

від 29.07.2025 № 1441214292404 (форма «Р»);

від 29.07.2025 № 1441914292404 (форма «Р»);

від 29.07.2025 № 1443114292404 (форма «Р»).

3. Відмовити у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 29.07.2025 № 1440014292404 (форма «ПС»).

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 12108 (Дванадцять тисяч сто вісім) гривень 87 копійок.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

8. Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 );

відповідач: Головне управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54001; код ЄДРПОУ: 44104027).

9. Повний текст рішення суду складений 13.10.2026.

Суддя В.Г.Ярощук