Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №400/300/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 р.№ 400/300/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дерев`янко Л.Л. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,

простягнення грошового забезпечення та додаткової винагороди в розмірі 1 200 000,00 грн, стягнення моральної шкоди в розмірі 100 000 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій, з урахуванням уточнення позовних вимог, позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу у період з 12.12.2022 року по 30.05.2024 року, грошового забезпечення, додаткової винагороди у розмірі 1200000,00 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплати позивачу грошове забезпечення, додаткової винагороди у розмірі 1200000,00 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 12.12.2022 року по 30.05.2024 року.

ІІ. Виклад позицій сторін

Позовна заява обґрунтована тим, що військовою частиною НОМЕР_1 , в якій позивач проходив військову службу, у день звільнення позивача з військової служби не виплачено належну йому суму грошового забезпечення, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період проходження військової служби, участі у діях та заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також не видано позивачу письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною.

Відповідач проти позову заперечив, у відзиві зазначив, що колишній військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 в період з 07 березня 2022 року по 30 травня 2024 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідач стверджує, що під час проходження військової служби позивач дійсно брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та виконував службові (бойові) завдання, але у спірний період з 01.01.2023 по 31.12.2023 - у районах які не входять до районів ведення воєнних (бойових) дій. Як на докази належного нарахування і виплати позивачу додаткових винагороди відповідач посилається на рапорти командирів підрозділів про виплату додаткової винагороди 100000 гривень, 30000 гривень, витяги із наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині), витяги із бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 . Відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

ІІІ. Рух справи

Ухвалою від 16.01.2026 суд залишив позовну заяву без руху, надав позивачу строк для подання уточненої позовної заяви з наданням відповідних доказів порушення його прав, або вжитих заходів для отримання таких доказів; подання до Миколаївського окружного адміністративного суду документ про сплату судового збору.

26.01.2026 позивач подав заяву про усунення недоліків позову, до якої додав позовну заяву з вимогами:

стягнути з відповідача на користь позивача грошове забезпечення, додаткової винагороди у розмірі 1 200 000,00 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за час проходження позивачем військової служби за період з 12.12.2022 року по 30.05.2024 рік, включно.

Ухвалою суду від 02.02.2026 продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позову, встановлений ухвалою від 16.01.2026.

12.02.2026 року від позивача надійшла уточнена позовна заява.

Ухвалою суду від 17.02.2026 відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою від 17.02.2026 суд витребував у відповідача інформацію щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави- агресора за за період з 12.12.2022 року по 30.05.2024 рік.; надати належно засвідчену копію бойового наказу (бойове розпорядження) за період з 12.12.2022 року по 30.05.2024 рік.; надати належно засвідчену копію журналу бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад) військової частини НОМЕР_1 за період з 12.12.2022 року по 30.05.2024 рік.

Вимоги ухвали відповідачем виконані.

ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.03.2022 №57 солдат за призовом ОСОБА_1 з 07.03.2022 зарахований до списків особового складу.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.05.2025 №154 ОСОБА_1 звільнений в запас за пунктом «г» через сімейні обставини.

З довідки відповідача №86/53 від 24.02.2026 суд встановив, що в спірний період з грудня 2022 року по травень 2024 року відповідач щомісячно нараховував і виплачував позивачу грошове забезпечення і додаткову винагороду.

Виплата додаткової винагороди здійснювалась відповідно до:

рапортів командирів підрозділів про виплату додаткової винагороди 100000 гривень, 30000 гривень де зазначалась кількість діб виконання бойових (спеціальних) завдань, а саме: від 14.02.2023 року наш вх. №859, від 09.03.2023 наш вх. № 1461, від 07.04. 2023 наш вх. №2197, від 02.05.2023 наш вх.№2588, від 02.06.2023 наш вх. №3291, від 03.07.2023 наш вх. №3691, 03.08.2023 наш вх.№4178;

витягів із наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині), від 12.12.2022 №357, від 23.04.2023 №113, від 06.05.2023 №126, від 01.10.2023 №278, від 19.10.2023 №296, від 21.12.2023 №361, від 08.01.2024 №8, від 30.05.2024 №154;

витягів и із бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , №326 від 12.121.2022, №2651 від 23.04.2023, №314 від 06.05.2023, №677 від 01.10.2023, 979 від 21.12.2023, №23 від 08.01.2024;

витягів із журналу бойових дій за період з 12.12.2022 року по 20.05.2024 року.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати в період з 12.12.2022 по 30.05.2024 грошового забезпечення, додаткової винагороди у розмірі 1200000,00 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», позивач звернувся до суду.

V. Джерела права

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон №2011-XII).

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року ухвалена постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» .

Пунктом 1-1 постанови № 168 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період воєнного стану:

- військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;

- військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони;

- військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07 червня 2018 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

Згідно із пунктом 2 Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

Пунктом 3 Порядку № 260 установлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за №177/39233, доповнено Порядок № 260 новим розділом «XXXIV Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».

Так, згідно із пунктом 2 розділу XXXIV Порядку № 260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:

100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);

у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;

з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;

на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;

з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);

з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями;

50 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).

Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)), затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;

30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):

з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави;

з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України;

з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту;

у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;

з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій;

у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;

із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;

з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури (у тому числі об`єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту)

Відповідно до пункту 4 розділу XXXIV Порядку № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Вказані документи, згідно їх функціонального призначення, повинні мати індивідуальний характер щодо юридичної ситуації конкретної особи, тобто стосуватися не обставин діяльності військової частини (установи, організації) (наприклад, їх функціонування як таких, визначення їх завдань), а саме конкретної особи (містити відомості про її залучення/участь у бойових (спеціальних) завданнях.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 10 розділу XXXIV Порядку № 260).

VІ. Оцінка суду

Позивачем заявлено, серед іншого, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідча щодо ненарахування та невиплати йому грошового забезпечення у період з 12.12.2022 по 30.05.2024.

Проте, позовна заява не містить жодних посилань на фактичні підстави цих вимог.

Натомість, з наданих відповідачем доказів, зокрема, довідки про грошове забезпечення позивача, суд встановив, що грошове забезпечення в спірний період було щомісячно нараховано і виплачено.

Відтак, суд не встановив, що права позивача були порушені відповідачем в цій частині.

Також з позову не вбачається, з чим саме пов`язує позивач протиправність бездіяльності відповідача щодо нарахування і виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168. Позивачем не зазначено, виходячи з якого розміру (30000,00 грн, 70000,00 грн, 100000,00 грн) і в який період, на його думку, військова частина повинна була нарахувати додаткову винагороду, але протиправно не нарахувала. Також, позовна заява не містить розрахунку недоплаченої (за позицією позивача) додаткової винагороди в розмірі 1200000,00 грн.

Виходячи з принципу офіційного з`ясування обставин справи, суд дослідив надані відповідачем докази, які передбачені розділом XXXIV Порядку № 260 в якості підстави для виплати додаткової винагороди.

Суд встановив, що позивачу нараховано і виплачено додаткову винагороду в грудні 2022 року в сумі 79677,42 грн, в січні 2023 року – 100000,00 грн (рапорт від 14.02.2023), в лютому 2023 року 30000,00 грн (рапорт від 09.03.2023), в березні 2023 року 30000,00 грн (рапорт від 07.04.2023), в квітні 2023 року – 23000,00 грн (рапорт від 02.05.2023), в травні 2023 року – 20129,03 грн (рапорт від 02.06.2023), в червні 2023 року – серпні 2023 року – 30000,00 грн щомісячно (рапорт від 03.07.2023, 03.08.2023), в вересні 2023 року – 28000,00 грн, в жовтні 2023 року – 13548,39 грн (рапорт б/дати), в листопаді 2023 року – 27000 грн (рапорт від 08.01.2024).

Відповідно до наданих відповідачем витягів з журналів бойових дій в період з 01.01.2023 по 31.12.2023 позивач виконував бойові завдання в районі Херсонської міської територіальної громади, яка згідно з наказами Головнокомандувача Збройних Сил України ід 01.03. 2023 №52, від 01.04.2023 №89, від 01.05.2023 №111, від 01.06.2023 №147, від 01.07.2023 №183, від 01.08.2023 №210, від 01.09.2023 №247, від 01.10.2023 №273, від 01.11.2023 №301, від 01.12.2023 №341 (додані до матеріалів справи) не входила до районів ведення воєнних (бойових) дій.

Відтак, відповідно до п. 2 розділу XXXIV Порядку № 260 позивач в зазначений період не мав права на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн, проте як військовослужбовець, який виконував бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань) набув право на виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 грн.

Суд повторює, що матеріали справи підтверджують виплату позивачу додаткової винагороду в зазначеному розмірі в перівод грудень 2022- січень 2024.

В подальшому, в 2024 році позивачу було нараховано і виплачено додаткову винагороду за лютий 2024 року - травень 2024, в тому числі із розрахунку 100000,00 грн на місяць, що узгоджується з витягами із журналів виданих отриманих розпоряджень, які містять посилання на бойові накази командира військової частини НОМЕР_1 з рівнем секретності «для службового користування».

Варто зауважити, що позивач відповідь на відзив не подав, отримання грошового забезпечення і додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 24.02.2026, не заперечив.

Позивач не обґрунтував свою позицію, яка містилась в позові, щодо неналежного нарахування і виплати грошового забезпечення і додаткової винагороди і після подання відповідачем додаткових доказів.

Разом з тим, суд не знаходить підстав вважати, що відомості, зазначені у витягах з журналів бойових дій, рапортах та наказах відповідача є неналежними.

VІІ. Висновки суду

Як передбачено частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Суд звертає увагу, що відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналіз вказаної правової норми свідчить про те, що учасник судового процесу - суб`єкт владних повноважень повинен доводити правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності виключно в адміністративних справах про їх оскарження. Водночас, інший учасник судового процесу не позбавлений обов`язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги чи заперечення. Тобто обов`язок доказування в адміністративному процесі не покладено виключно на суб`єкта владних повноважень, а розподілений в залежності від вимог та заперечень.

У даному випадку обов`язок доказування правомірності оспорюваної бездіяльності належить відповідачу, в той час як позивач зобов`язаний підтвердити належними та допустимими доказами обставини, які стали підставою для звернення до суду з позовом щодо оскарження такої бездіяльності.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 25.06.2020 по справі №520/2261/19 визначений статтею 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень, довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Підсумовуючи викладене, у ході розгляду справи не підтверджено обставин протиправності бездіяльності відповідача в частині не нарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення, додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168, а тому позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення, додаткової винагороди, як і похідні вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу такі грошове забезпечення, додаткову винагороду, задоволенню не підлягають.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

VІІІ. Розподіл судових витрат

В зв`язку з відмовою у задоволенні позову суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.Л. Дерев`янко