Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №400/3995/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 р.№ 400/3995/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ,

до відповідачаДепартаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв,54001,

провизнання протиправним та скасування рішення, оформленого у формі відмови 3/12.02-02 від 20.01.2026, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі- позивач 1) та ОСОБА_2 (далі - позивач 2) звернулися до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради (далі - відповідач ), у якій просять:визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради у формі відмови від 20.01.2026 № 3/12.02-02 (реєстраційний номер в ЄДЕССБ: AR01:4249-4678-3453-3101) про відмову у присвоєнні поштової адреси об`єкту нерухомого майна за заявою від 15.01.2026 № 19.04-06/2779/2026; ?Зобов`язати Департамент архітектури та містобудування Миколаївської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 15.01.2026 № 19.04-06/2779/2026 про присвоєння адреси закінченому будівництвом об`єкту нерухомого майна — торговельному павільйону загальною площею 36,2 кв.м. (основною площею 33,3 кв.м.), розташованому поблизу житлового будинку АДРЕСА_3 (прийнятого в експлуатацію рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 23.05.2003 № 705 про затвердження акта державної технічної комісії від 13.05.2003), та прийняти рішення за наслідками розгляду відповідно до вимог чинного законодавства;

Позивачі є законними співвласниками об`єкта нерухомості — торговельного павільйону загальною площею 36,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3 . Вказаний об`єкт побудовано на підставі Дозволу на виконання будівельних робіт від 04.11.2002 № 1637 та введено в експлуатацію рішенням Виконкому Миколаївської міської ради від 23.05.2003 № 705 шляхом затвердження Акта державної технічної комісії від 13.05.2003 за нормами ДБН А.3.1-3-94, які застосовувалися виключно до об`єктів капітального будівництва (нерухомого майна).

?З метою подальшої державної реєстрації речових прав Позивачі 15.01.2026 подали через Єдину державну електронну систему у сфері будівництва (ЄДЕССБ) заяву про присвоєння об`єкту поштової адреси. Утім Відповідач мотивованою відмовою від 20.01.2026 № 3/12.02-02 безпідставно відмовив у присвоєнні адреси, стверджуючи, що об`єкт є «тимчасовою спорудою». Позивачі зазначають, що ч. 8 ст. 26-4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI містить вичерпний перелік підстав для відмови у присвоєнні адреси. Відповідач діяв формально, не встановивши жодної законної підстави для відмови, а лише спираючись на наявність у назві слова «павільйон». На підтвердження капітального характеру будівлі позивачі також надали суду Висновок судової будівельно-технічної експертизи від 19.03.2026 № 125-0077/1, просять позов задовольнити

Суд ухвалою від 20.04.2026 року відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін до судового засідання.

20.05.2026 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву у якому проти задоволення позовних вимог відповідач заперечував у повному обсязі. Зазначав, що згідно із поданими заявниками через ЄДЕССБ документами (договір оренди землі від 16.10.2002 № 1293, акт технічної комісії від 13.05.2003, рішення виконкому № 705 від 23.05.2003, договір купівлі-продажу від 01.07.2014, технічний паспорт 2017 року) об`єкт послідовно ідентифікувався як «торговельний павільйон». Відповідно до ст. 28 Закону № 3038-VI торговельний павільйон належить до тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, а згідно з ч. 3 ст. 26-3 цього ж Закону тимчасовим спорудам поштова адреса не присвоюється.

?Крім того, Відповідач посилався на правові позиції Верховного Суду (постанова ВС від 17.10.2018 у справі № 815/6956/15 та постанова Великої Палати ВС від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13), згідно з якими факт наявності акта прийняття в експлуатацію або рішення виконкому 2003 року сам по собі не є безумовним доказом того, що об`єкт належить до капітальних споруд (нерухомого майна) в розумінні сучасного містобудівного законодавства. Оскільки під час розгляду електронної заяви в ЄДЕССБ Позивачами не надано належних доказів наявності нерозривного зв`язку споруди із землею та її капітального характеру, Відповідач вважає оскаржувану відмову правомірною та прийнятою в межах повноважень.

25.05.2026 представник Позивачів (Власенко С.О.) подав до суду відповідь на відзив. Вказував, що відповідно до ч. 20 ст. 26-3 Закону № 3038-VI органу з присвоєння адреси заборонено вимагати від замовника додаткові документи, що не передбачені цим Законом. При цьому п. 5 ч. 5 ст. 26-4 Закону № 3038-VI прямо визначає, що для присвоєння адреси закінченому будівництвом об`єкту надається саме документ про прийняття в експлуатацію (у даному випадку — Акт технічної комісії та Рішення Виконкому ММР № 705).

?Позивачі підкреслили, що частина 8 статті 26-4 Закону № 3038-VI встановлює виключні й імперативні підстави для відмови в присвоєнні адреси, серед яких відсутня така підстава, як «сумніви у суб`єкта владних повноважень щодо капітальності об`єкта». Наведені Відповідачем постанови Верховного Суду стосувалися цивільних спорів про демонтаж самочинного будівництва та звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому не є аналогічними до правовідносин у цій справі. Оскільки презумпція протиправності рішення суб`єкта владних повноважень (ч. 2 ст. 77 КАС України) Відповідачем не спростована, позов підлягає задоволенню.

29.05.2026 представник Відповідача ( Коновал Д.О.) подала заперечення на відповідь на відзив та додаткові пояснення.

Представник суттєво наголосив на тому, що за приписами Кодексу адміністративного судочинства України предметом судової перевірки є законність та обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень виключно станом на момент його прийняття (20.01.2026) та на підставі тих матеріалів адміністративної процедури, які знаходилися в розпорядженні Відповідача під час розгляду заяви в ЄДЕССБ.?З огляду на це, Дозвіл на виконання будівельних робіт від 04.11.2002 № 1637 та Висновок судової будівельно-технічної експертизи від 19.03.2026 № 125-0077/1, які позивачами не додавалися до електронної заяви в ЄДЕССБ від 15.01.2026, а були долучені лише до судового позову та відповіді на відзив, не оцінювалися органом містобудування та не можуть свідчити про протиправність оскаржуваної відмови Департаменту.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, судом встановлено.

?На підставі Дозволу на виконання будівельних робіт від 04.11.2002 № 1637 у АДРЕСА_3 споруджено торговельний павільйон.

?Актом державної технічної комісії від 13.05.2003 про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 23.05.2003 № 705 вказаний об`єкт (торговельний павільйон загальною площею 36,2 кв.м., основною площею 33,3 кв.м.) прийнято в експлуатацію за процедурою та нормами ДБН А.3.1-3-94.

?Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками торговельного павільйону та володіють правовстановлюючими документами на майно і землю під ним.

?15.01.2026 Позивачі через ЄДЕССБ звернулися до Відповідача із заявою № 19.04-06/2779/2026 про присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна, додавши копії Рішення виконкому від 23.05.2003 № 705, Акта державної технічної комісії від 13.05.2003, договорів та технічного паспорта.

?20.01.2026 Відповідачем прийнято рішення у формі відмови № 3/12.02-02 (в ЄДЕССБ: AR01:4249-4678-3453-3101), обґрунтоване тим, що об`єкт за назвою є тимчасовою спорудою, яким відповідно до ч. 3 ст. 26-3 Закону № 3038-VI адреса не присвоюється.

?Оцінюючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить із наступного.

?Щодо нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, суд вказує, частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

?Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом; обґрунтовано (з урахуванням усіх обставин); безсторонньо, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

?Процедуру присвоєння адрес об`єктам будівництва та нерухомого майна врегульовано статтями 26-3 та 26-4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI (далі — Закон № 3038-VI) та Порядком присвоєння адрес об`єктам будівництва, об`єктам нерухомого майна, затвердженим постановою КМУ від 07.07.2021 № 690 (далі — Порядок № 690).

?Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 26-3 Закону № 3038-VI адреса присвоюється об`єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Згідно з абз. 2 п. 1 ч. 3 ст. 26-3 Закону № 3038-VI адреса не присвоюється тимчасовим спорудам.

?Пунктом 5 частини 5 статті 26-4 Закону № 3038-VI встановлено, що для присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна подається копія документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта — у разі подання заяви про присвоєння адреси щодо закінченого будівництвом об`єкта (якщо відомості про такий документ не внесено до електронної системи).

?Частиною 8 статті 26-4 Закону № 3038-VI передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у присвоєнні, зміні, коригуванні адреси:

?подання неповного пакета документів;

?виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

?подання заяви особою, яка не має належних повноважень;

?відсутність права на присвоєння адреси щодо даного об`єкта.

?Ч. 20 ст. 26-3 Закону № 3038-VI прямо імперативно забороняє органу з присвоєння адреси вимагати від замовника додаткові документи для прийняття рішення про присвоєння адреси, якщо вони не передбачені цим Законом.

Відносно оцінки аргументів органів містобудування та меж судового дослідження,суд повністю погоджується з правовою позицією Відповідача про те, що перевірка правомірності оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень здійснюється судом на підставі матеріалів та фактичних даних, які були подані заявниками у складі електронної заяви в ЄДЕССБ безпосередньо під час адміністративної процедури станом на час прийняття оскаржуваної відмови (20.01.2026).

Відтак Дозвіл на будівництво від 04.11.2002 № 1637 та Висновок експертизи від 19.03.2026 № 125-0077/1, які Позивачі подали безпосередньо до суду, дійсно не перебували у розпорядженні Департаменту під час формування відмови.

?Однак у розпорядженні Відповідача на момент прийняття оскаржуваної відмови в електронній системі ЄДЕССБ перебували: Акт державної техничної комісії від 13.05.2003 та Рішення Виконкому Миколаївської міської ради від 23.05.2003 № 705 про прийняття закінченого будівництвом торговельного павільйону в експлуатацію.

?За містобудівним законодавством, чинним у 2003 році (Закон України «Про планування і забудову територій» № 1699-III та ДБН А.3.1-3-94), процедура прийняття в експлуатацію державною технічною комісією за рішенням виконавчого комітету міської ради застосовувалася виключно щодо капітальних об`єктів будівництва (нерухомого майна). Інститут «тимчасових споруд» у розумінні ст. 28 Закону № 3038-VI був запроваджений значно пізніше (у 2011 році).

?Відповідач при розгляді заяви Позивачів підійшов до оцінки поданих документів суто формально, обмежившись лише назвою «павільйон», та не встановив жодної з вичерпних підстав для відмови, закріплених у ч. 8 ст. 26-4 Закону № 3038-VI.

?У рішенні по справі «Suominen v. Finland» від 01.07.2003 (заява № 37801/97) Європейський суд з прав людини наголосив, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши належне та всебічне обґрунтування своїх рішень.

?Принцип обґрунтованості рішення (п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України) вимагає від суб`єкта владних повноважень оцінити подані документи у їх сукупності, а не приймати рішення на підставі абстрактних припущень.

?За таких обставин рішення Відповідача про відмову від 20.01.2026 № 3/12.02-02 у формі відмови є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може обрати спосіб захисту прав, який гарантує повний та ефективний захист.

?Суд враховує сталу правову позицію Верховної Палати Верховного Суду та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (зокрема, постанови від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18, від 14.09.2021 у справі № 320/5007/20, від 23.12.2021 у справі № 480/4737/19), за якою перевірка матеріалів на предмет відповідності містобудівним нормам та прийняття рішення про присвоєння адреси чи формування мотивованого рішення належить до виключних дискреційних повноважень органу містобудування та архітектури.

?З огляду на це, підменяти орган містобудування та безпосередньо присвоювати адресу об`єкту суд не має правових підстав.

Належним та правомірним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивачів від 15.01.2026 № 19.04-06/2779/2026 з урахуванням правових висновків суду, наданих у цьому рішенні, та прийняти рішення за наслідками її розгляду відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову судовий збір у розмірі 2 662,40 грн підлягає стягненню на користь Позивачів за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача (по 1 331,20 грн кожному).

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 код ЄДРПОУ 02498754) задовольнити.

2. ?Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради у формі відмови від 20.01.2026 № 3/12.02-02 (реєстраційний номер в ЄДЕССБ: AR01:4249-4678-3453-3101) про відмову у присвоєнні поштової адреси об`єкту нерухомого майна за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 15.01.2026 № 19.04-06/2779/2026.

?3.Зобов`язати Департамент архітектури та містобудування Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54005, код ЄДРПОУ: 02498754) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від 15.01.2026 № 19.04-06/2779/2026 про присвоєння адреси закінченому будівництвом об`єкту («торговельний павільйон, загальною площею 36,2 кв.м., основною площею 33,3 кв.м. розташований поблизу житлового будинку АДРЕСА_3 », прийнятий в експлуатацію рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 23 травня 2003 року № 705) з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та прийняти рішення за наслідками її розгляду відповідно до вимог чинного законодавства.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 код ЄДРПОУ 02498754) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 1331,20 грн, (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок

5.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54005, код ЄДРПОУ: 02498754) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

6.Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Величко