Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №400/1672/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 р.№ 400/1672/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаОСОБА_1 , АДРЕСА_2 ,

простягнення 26 133,34 грн,

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду звернулась Військова частина НОМЕР_1 (далі-позивач) з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі-відповідач) про стягнення безпідставно виплачених грошових коштів у розмірі 26133,34 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідач перебуваючи на службі завдав шкоду державі на суму 26133,34 грн., що підтверджується проведеним службовим розслідуванням, яка відповідачем в добровільному порядку сплачена не була, а отже підлягає стягненню в судовому порядку.

Позовна заява залишалась без руху ухвалою від 20.02.2026 року.

Ухвалою суду від 06.03.2026 року відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

Від відповідача відзив на позовну заяву не надходив. Про відкриття провадження у справі відповідач повідомлявся належним чином за адресою місцезнаходження, що зазначена в матеріалах справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення 18.03.2026 року.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази, суд встановив наступне.

У період з 14 липня 2025 року по 13 вересня 2025 року у військовій частині НОМЕР_1 проводилась перевірка аудиторською групою 4 Територіального управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України.

За результатами аудиторської перевірки було встановлено, що в порушення вимог абзаців 15, 18 пункту 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення №260 внаслідок включення до наказів на виплату окремих військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , що перебували на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 та які не залучались до виконання бойових (спеціальних) завдань, так, як перебували у щорічній відпустці, а також виплачувалася винагорода за більшу кількість днів, ніж та, що вказана в Додатках.

Крім того, аудитом вибірково встановлено, що військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 виплачувалась додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень (сто тисяч гривень) на місяць за періоди їх стаціонарного лікування захворювання (травми), не пов`язаного із захистом Батьківщини, та які (військовослужбовці - прим.) в ці періоди не залучались до безпосередньої участі у веденні бойових дій, тоді як належало виплачувати з розрахунку 30000 гривень (тридцять тисяч гривень) на місяць.

Службовим розслідуванням, яке було призначено наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 09.10.2025 № 2051, та результати оформлено наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 18.11.2025 № 2408, встановлено безпідставну виплату додаткової винагороди на період воєнного стану військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , зокрема, безпідставну виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди та обов`язкових нарахувань у загальній сумі 26133,34 грн (двадцять шість тисяч сто тридцять три гривні 34 коп.).

Так, службовим розслідуванням було встановлено, що відповідно до пункту 24 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №39 від 24.02.2022 року старший сержант ОСОБА_1 прибув в район виконання бойових (спеціальних) завдань 24.02.2022 року. А відповідно до підпункту 5.1 пункту 5 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №116 від 12.05.2022 року старший сержант ОСОБА_1 вибув із району виконання бойових (спеціальних) завдань до пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 12.05.2022 року. Відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого №3352 Військово-медичного клінічного центру Північного регіону м. Харків (далі - ВМКЦ Північного регіону) старший сержант ОСОБА_1 перебував у ВМКЦ Північного регіону на стаціонарному лікуванні захворювання, не пов`язаного із захистом Батьківщини в період з 22 квітня 2022 року по 26 квітня 2022 року. З 26 квітня 2022 року вищезазначену особу госпіталізовано до Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь», де Відповідач перебував на стаціонарному обстеженні і лікуванні у відділенні кардіології в період з 26 квітня 2022 року по 09 травня 2022 року, та у цей час не брав безпосередню участь у бойових діях.

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.05.2022 року №680 додаткова винагорода виплачена старшому сержанту ОСОБА_1 за період з 01.04.2022 року по 30.04.2022 року з розрахунку 100000 грн (сто тисяч гривень), тоді як за період з 23.04.2022 року по 30.04.2022 належало виплачувати з розрахунку 30000 грн (тридцять тисяч гривень), що підтверджується матеріалами доданими до позовної заяви, випискою з відомості розподілу виплат військової частини НОМЕР_1 №157 від 20.05.2022, витягом із книги грошових стягнень і нарахувань військової частини НОМЕР_1 .

Так сума надмірно виплаченого розміру грошового забезпечення відповідачу становить 26133,34 грн.

Позивач звернувся з даним позовом, оскільки відповідач перебуваючи на службі завдав шкоду державі на суму 26133,34 грн., що підтверджується проведеним службовим розслідуванням та не сплатив в добровільному порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюєтьсяЗаконом України 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII).

Приписами частини 1статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до частини 4статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначені Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок № 260).

Зокрема, згідно із пунктом 12 розділу І Порядку № 260 - військовослужбовцям, які тимчасово вибувають з військової частини зі збереженням грошового забезпечення за місцем служби, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, виплачуються за весь період такого вибуття.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - ПКМУ № 168).

Пунктом 1 ПКМУ № 168 (тут і далі в ред. від 02.04.2022 станом на день виникнення правовідносин - прим.) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка", виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби),- винагороди збільшується до 100 000 гривень пропорційно часу участі у таких діях та заходах

З матеріалаів справи вбачається, що Перебування ОСОБА_1 у закладах охорони здоров`я в період з 23.04.2022 по 30.04.2022 було пов`язано з лікуванням Відповідача захворювань, не пов`язаних із захистом Батьківщини, а в зазначений вище період часу Відповідач не брав безпосередньої участі у бойових діях, не забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не перебував безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Відтак, ОСОБА_1 не мав права на отримання додаткової винагороди в підвищеному до 100 000 грн розмірі (пропорційно дням участі в бойових діях) за період з 23.04.2022 по 30.04.2022. Проте відповідач не доповів командування та усупереч положенням статей 14, 16, 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України своєчасно до військової частини НОМЕР_1 не надав підтверджувальних документів перебування на стаціонарному лікуванні в період з 22.04.2022 по 26.04.2022.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України від 03.10.2019 №160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон №160).

Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони (далі - особи).

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 3 цього Закону №160 підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: наявність шкоди; протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; вина особи в завданні шкоди.

Зазначений закон розрізняє 3 види матеріальної відповідальності, а саме обмежена матеріальна відповідальність, повна та підвищена матеріальна відповідальність.

Особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:

виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;

виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;

завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;

вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;

якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Згідно з ст. 7 Закону №160 розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Обчислення розміру шкоди проводиться з урахуванням ступеня зносу військового та іншого майна за встановленими нормами.

Отже, до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки та наявності взаємозв`язку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди.

Результатами службового розслідування підтверджується, що відповідачу нараховано та виплачено грошове забезпечення у збільшеному розмірі до 100 000 грн під час знаходження відповідача на стаціонарному лікуванні не пов`язаному захистом Батьківщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовується неналежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовується також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, у зв`язку з невідшкодуванням вказаної заборгованості відповідачем державі заподіяна шкода в розмірі 26133,34 грн.

Тому позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Оскільки позивачем не надано доказів понесення судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 143, 242-246, 255, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) безпідставно виплачені грошові кошти в сумі 26133,34 грн (двадцять шість тисяч сто тридцять три гривні 34 коп.) в рахунок відшкодування збитків, заподіяних унаслідок отримання без належної на те правової підстави додаткової винагороди в збільшеному до 100 000 грн розмірі за час перебування на лікуванні в закладі охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням, не пов`язаним із захистом Батьківщини, в період з 23.04.2022 по 30.04.2022 включно.

3. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Величко