Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №380/11706/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 рокусправа № 380/11706/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн, на коефіцієнти у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, починаючи з 05.12.2025, та у розмірі 1,121, починаючи з 01.03.2026 для забезпечення індексації пенсії.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести починаючи з 05.12.2025 перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та починаючи з 01.03.2026 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115) та у зв`язку з цим здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При обчисленні розміру пенсії відповідачем був врахований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2018-2020 рр., в розмірі 9118,81 грн. Вказує, що з 01.03.2022 по 01.03.2026 пенсія підлягала щорічній індексації, проте пенсія не була належним чином проіндексована.

У відповідь на звернення представника позивача відповідач у листі від 20.05.2026 вказав, що позивачу у період з 2022 2024 років були проведені перерахунки пенсії відповідно до постанов КМУ про проведення індексації пенсій та Порядку №124 із застосуванням заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014 2016 роки, збільшеної на відповідні коефіцієнти, а з 01.03.2025 на підставі підпункту 6 п. 2 Постанови КМУ №209 індексація пенсії Позивача була здійснена з урахуванням коефіцієнта збільшення 1,0575, а не 1,115, а з 01.03.2026 на підставі підпункту 6 п. 2 Постанови КМУ №236 – з урахуванням коефіцієнта збільшення 1,061, а не 1,121.

Позивачка вважає, що такі протиправні дії відповідача порушують її право на належне пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 12.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку з 11.08.2021 та отримувала пенсію по інвалідності, як особа з інвалідністю третьої групи загального захворювання, відповідно до норм Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058. На момент призначення пенсії по інвалідності страховий стаж ОСОБА_1 становив – 39 років 09 місяців 26 днів, обчислений по 30.06.2021. Індивідуальний коефіцієнт стажу – 0,39750. Розмір пенсії по інвалідності обчислено із заробітку за період роботи 01.07.2000 по 30.06.2021 за даними системи персоніфікованого обліку. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати становив – 1,55336. Середньомісячний заробіток для призначення пенсії становив - 14164,79 грн (9118,81 грн х 1,55336, де 9118,81 грн - середня заробітна плата в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018-2020). З 02.01.2024 ОСОБА_1 на підставі заяви від 02.01.2024 переведено на пенсію за віком, відповідно до частини 3 статті 45 Закону №1058 із застосуванням показника заробітної плати, який враховувався під час призначення пенсії по інвалідності. При призначенні пенсії по віку зараховано страховий стаж та заробітну плату заявниці по 30.06.2022. Страховий стаж становить - 40 років 08 місяців 11 днів. Індивідуальний коефіцієнт стажу - 0,40667. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати збільшився і становить – 1,62004. Відповідно до статті 42 Закону № 1058 та з, врахуванням постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118; 24.02.2023 № 168; від 23.02.2024 № 185 до пенсії заявниці були встановлені щомісячні доплати: 135,00 грн – з 01.03.2022; 100,00 грн – з 01.03.2023; 100,00 грн – з 01.03.2024. З 01.03.2025 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209, проведено перерахунок пенсії (індексацію) із застосуванням коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0575. З 01.03.2026, відповідно до Закону № 1058, та з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236, проведено перерахунок пенсії (індексацію) із застосуванням коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,061. Відповідно, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становить 16575,23 грн (10231,37 грн х 1,62004, де 10231,37 грн (9118,81 грн х 1,0575 х 1,061) ) - проіндексована середня заробітна плата станом на 01.03.2026. Розмір пенсіїї за віком ОСОБА_1 з 01.03.2026 становить – 7020,81 грн, зокрема: 6740,65 грн - розмір пенсії за віком (ст.27) ( 16575,23 грн х 0,40667); 259,50грн - доплата за понаднормовий стаж (ст.28 ч.1) (за 10 років); 20,66 грн – надбавка на індексацію з 01.03.2026.

Вважає небунтованими твердження позивачки про те, що Головне управління неправомірно не застосувало з 01.03.2022, 01.03.2023, 01.03.2024, 01.03.2025 та 1,121 середню заробітну плату в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2018 - 2020 роки, в розмірі 9118,81грн. та коефіцієнти збільшення відповідно 1,14,1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121, оскільки такі твердження не узгоджуються з приписами Порядку №124, Постанови №209 та Постанови №236. Просить відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Позивачка перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 11.08.2021 та отримувала пенсію по інвалідності, як особа з інвалідністю третьої групи загального захворювання, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З 02.01.2024 позивачку, на підставі заяви від 02.01.2024, переведено на пенсію за віком, відповідно до частини 3 статті 45 Закону №1058 із застосуванням показника заробітної плати, який враховувався під час призначення пенсії по інвалідності.

Для обчислення розміру пенсії позивачки при її призначенні відповідачем був врахований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2018-2020 роки, у розмірі 9118,81 грн, що підтверджується Розрахунком заробітку для обчислення, відповідно до якого: «Середній заробіток за 3 попередні роки: 9118,81 за (2018-2020 роки)», а також листом відповідача від 20.05.2026 № 1300-0903-8/80014.

У 2022-2024 роках відповідач проводив індексацію пенсії позивача шляхом збільшення не показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки (9118,81 грн), фактично врахованого при призначенні пенсії, а умовного (базового) показника станом на 01.10.2017 (3764,40 грн) з урахуванням коефіцієнтів збільшення за попередні роки. Індексацію пенсії позивачки відповідач провів: у 2022-2024 роках - шляхом збільшення умовного (базового) показника станом на 01.10.2017, а не фактично врахованого при призначенні пенсії показника за 2018-2020 роки (9118,81 грн); у 2025-2026 роках - із застосуванням занижених коефіцієнтів збільшення 1,0575 та 1,061 замість коефіцієнтів 1,115 та 1,121.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивачка через свого представника звернулась до відповідача з вимогою провести належний перерахунок пенсії. Листом від 20.05.2026 № 1300-0903-8/80014відповідач повідомив про здійснені перерахунки та фактично відмовив у проведенні перерахунку у спосіб, про який просила позивачка.

Вважаючи протиправними такі дії відповідача, позивачка звернулась до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс Ч (Ск : К), де Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. При призначенні пенсії позивачу таким показником є середня заробітна плата (дохід) в Україні за 2018-2020 роки у розмірі 9118,81 грн.

Згідно ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Механізм проведення такого перерахунку деталізовано Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 (далі - Порядок № 124).

Пунктами 2 та 3 Порядку № 124 визначено, які саме пенсії підлягають перерахунку. Пенсія позивача, призначена відповідно до Закону № 1058 за зверненням, що надійшло до 31.12.2021, підпадає під дію цього Порядку та підлягала щорічному перерахунку у зв`язку з індексацією з 01.03.2022, 01.03.2023, 01.03.2024, 01.03.2025 та 01.03.2026.

Щорічними постановами Кабінету Міністрів України установлено коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, при перерахунку пенсій згідно з Порядком № 124, а саме: з 01.03.2022 - 1,14 (пункт 1 постанови від 16.02.2022 № 118); з 01.03.2023 - 1,197 (пункт 1 постанови від 24.02.2023 № 168); з 01.03.2024 - 1,0796 (пункт 1 постанови від 23.02.2024 № 185); з 01.03.2025 - 1,115 (пункт 1 постанови від 25.02.2025 № 209, далі - Постанова № 209); з 01.03.2026 - 1,121 (пункт 1 постанови від 25.02.2026 № 236, далі - Постанова № 236).

Абзацом першим пункту 5 Порядку № 124 визначено, що у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії, станом на 01 жовтня 2017 року, на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку. Кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках такого показника.

Ключовим питанням у цій частині спору є те, чи підлягає збільшенню на щорічні коефіцієнти, встановлені Кабінетом Міністрів України, саме той показник середньої заробітної плати, який був фактично застосований при обчисленні пенсії позивачу (за 2018-2020 роки у розмірі 9118,81 грн), чи умовний (базовий) показник станом на 01 жовтня 2017 року (3764,40 грн).

Відповідно до ч. 3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Верховний Суд неодноразово наголошував, зокрема у постановах від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 року у справі № 160/1088/19, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

Суд враховує, що частина друга статті 42 Закону № 1058 прямо передбачає збільшення саме показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, тобто того показника, який був фактично застосований при обчисленні конкретної пенсії. Положення абзацу першого пункту 5 Порядку № 124 у частині, що передбачає збільшення умовного (базового) показника станом на 01.10.2017, суперечать частині другій статті 42 Закону № 1058, оскільки нівелюють основне призначення індексації - підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх доходів, - і в силу частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України застосуванню не підлягають.

Аналогічні правові висновки зробив Верховний Суд, зокрема, у постанові 13.01.2025 у справі № 160/28752/23, виснувавши, що при проведенні перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 1058, у зв`язку з щорічною індексацією збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення такої пенсії при її призначенні, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону № 1058; абзац перший у сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися у відповідності з частиною другою статті 42 Закону № 1058, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.

Також, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду постановою від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24 не знайшов підстав для відступлення від правових висновків, викладених у постанові від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23 та інших постановах, де висловлено аналогічний правовий висновок про те, що індексація пенсій згідно із Законом № 1058 має проводитися шляхом збільшення саме того показника середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески, що був фактично застосований при обчисленні конкретної пенсії, а не умовно встановленого базового показника станом на 01 жовтня 2017 року, як це передбачено Порядком № 124, з огляду на те, що положення останнього не відповідають вимогам частини другої статті 42 Закону № 1058.

Отже, при проведенні індексації пенсії позивача у 2022-2024 роках відповідач мав збільшувати на встановлені щорічними постановами Кабінету Міністрів України коефіцієнти (1,14, 1,197, 1,0796) саме показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки у розмірі 9118,81 грн, який був врахований при призначенні пенсії позивачу, а не умовний (базовий) показник станом на 01.10.2017.

Пунктом 1 Постанови № 209 установлено, що з 01.03.2025 перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,115. Пунктом 1 Постанови № 236 установлено, що з 01.03.2026 такий перерахунок проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,121.

Водночас підпунктом 6 пункту 2 Постанови № 209 передбачено, що пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли до 31.12.2024 включно та не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати із застосуванням знижених коефіцієнтів залежно від року призначення пенсії, зокрема для пенсій, призначених у 2021 році, - 1,0575. Підпунктом 6 пункту 2 Постанови № 236 для пенсій, призначених у 2021-2022 роках, установлено відповідний коефіцієнт 1,061. Саме ці занижені коефіцієнти застосовано відповідачем до пенсії позивача.

Суд зазначає, що частина друга статті 42 Закону № 1058 передбачає єдиний механізм індексації для всіх раніше призначених пенсій та не містить положень, які б дозволяли Кабінету Міністрів України встановлювати різні (диференційовані) коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати залежно від року призначення пенсії. Законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження визначати порядок здійснення індексації та розмір коефіцієнта збільшення з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим частини другої статті 42 Закону № 1058, однак не уповноважував установлювати для окремих категорій пенсіонерів занижені коефіцієнти індексації.

Встановлення підпунктами 6 пунктів 2 Постанов № 209 та № 236 занижених коефіцієнтів для пенсіонерів, яким пенсію призначено після 2020 року, звужує обсяг існуючого права на індексацію пенсії порівняно з іншими одержувачами пенсій, що не узгоджується зі статтею 22 Конституції України, та суперечить частині другій статті 42 Закону № 1058, який має вищу юридичну силу. За таких обставин зазначені положення підзаконних актів у силу ч. 3 ст. 7 КАС України під час вирішення цієї справи застосуванню не підлягають.

Суд також враховує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 у справі № 320/14123/25 підпункт 6 пункту 2 Постанови № 209 визнано протиправним та нечинним у частині встановлення зменшених коефіцієнтів збільшення для окремих категорій пенсіонерів залежно від року призначення пенсії. Наведене правозастосування узгоджується також з висновками судів апеляційної інстанції у подібних правовідносинах.

Отже, при проведенні індексації пенсії позивачки з 01.03.2025 та з 01.03.2026 відповідач мав застосувати до показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки (9118,81 грн) коефіцієнти збільшення, встановлені пунктом 1 Постанови № 209 (1,115) та пунктом 1 Постанови № 236 (1,121), а не занижені коефіцієнти 1,0575 та 1,061, визначені підпунктами 6 пунктів 2 цих постанов.

Таким чином, дії відповідача щодо не проведення перерахунку (індексації) пенсії позивача шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки (9118,81 грн) на коефіцієнти 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121 є протиправними, а відповідні позовні вимоги - обґрунтованими.

При цьому суд зазначає, що обов`язок з проведення індексації раніше призначених пенсій згідно з частиною другою статті 42 Закону № 1058 покладено безпосередньо на органи Пенсійного фонду України та здійснюється ними без додаткового звернення пенсіонера, у зв`язку з чим доводи відповідача про передчасність позову з підстав відсутності зареєстрованої заяви позивача про перерахунок пенсії та неприйняття рішення про відмову у такому перерахунку суд відхиляє як безпідставні. Належне проведення щорічної індексації пенсії є обов`язком відповідача в силу закону, а його невиконання становить триваюче порушення прав позивачки.

Щодо визначення дати, з якої підлягає проведенню перерахунок, суд ураховує положення частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України щодо шестимісячного строку звернення до суду, триваючий характер порушення (пенсія є щомісячним періодичним платежем) та передбачений абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 кумулятивний характер щорічних перерахунків, за якого кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника. З огляду на дату звернення до суду перерахунок пенсії позивача підлягає проведенню із застосуванням коефіцієнтів 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 - починаючи з 05.12.2025, та коефіцієнта 1,121 - починаючи з 01.03.2026, при цьому резолютивна частина рішення має містити всі послідовні коефіцієнти збільшення, оскільки поточний показник середньої заробітної плати математично включає всі попередні коефіцієнти, без відображення яких виконання рішення буде неможливим.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснювати виплату перерахованої пенсії у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону № 1058, у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду, суд зазначає, що судовому захисту підлягають лише порушені, не визнані або оспорювані права; відповідне порушення має мати місце на момент розгляду справи судом, адже судовими актами не можуть регулюватись відносини на майбутнє. Тому зазначені позовні вимоги заявлені позивачем передчасно, оскільки оцінка розміру щомісячних виплат пенсії позивачу може бути надана лише після проведення пенсійним органом відповідного перерахунку пенсії. Отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно із вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позову частково.

Оскільки судом задоволено основну позовну вимогу позивачки, то підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на її користь судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2018-2020 роки у розмірі 9118,81 грн, на коефіцієнти збільшення 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, починаючи з 05.12.2025, та на коефіцієнт збільшення 1,121, починаючи з 01.03.2026, для забезпечення індексації пенсії.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) провести починаючи з 05.12.2025 перерахунок (індексацію) пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) у відповідності до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії за 2018-2020 роки у розмірі 9118,81 грн, на коефіцієнти збільшення 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та починаючи з 01.03.2026 - на коефіцієнт збільшення 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115), з урахуванням раніше виплачених сум.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) 1064,96 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 14.10.2026 року.

СуддяКостецький Назар Володимирович