Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №380/13165/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/13165/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області про стягнення боргу з фізичної особи ОСОБА_1 .

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Львівській області з вимогами стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 до бюджету податковий борг в сумі 6 158, 19 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач має податкову заборгованість перед бюджетом згідно з довідки про заборгованість №2324/13-01-13-03 від 10.06.2026 у розмірі 8 488, 44 грн, сума до стягнення становить 6 158, 19 грн. Відповідач у встановлені строки добровільно заборгованість не погасив, суми податкових зобов`язань є узгодженими. Оскільки вжиті позивачем заходи для погашення податкового боргу позитивного результату не дали, позивач у межах своїх повноважень звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 30 червня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

З метою належного інформування про розгляд справи та забезпечення реалізації процесуальних прав відповідача, копію ухвали суду про відкриття провадження направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією за його податковою адресою. ( АДРЕСА_1 ).

Згідно з офіційними даними сервісу відстеження поштових відправлень АТ «Укрпошта» (трек-номер R067216369197), поштове відправлення було вручено відповідачу. Відзиву на позовну заяву та доказів погашення боргу до суду не подано.

Згідно з частини 6 статті 162, частини 2 статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на вказане, керуючись положеннями статті 262 КАС України, суд розглядає адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, без повідомлення та виклику учасників справи.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та

в с т а н о в и в :

Фізична особа ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області як платник податків. За даними контролюючого органу, за відповідачем обліковується заборгованість перед бюджетом згідно з довідки про заборгованість №2324/13-01-13-03 від 10.06.2026 року у розмірі 8 488, 44 грн, сума до стягнення становить 6 158, 19 грн та виникла на підставі: пені по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код класифікації доходів бюджету 11010500) у сумі 4 752,59 грн; пені по військовому збору (код класифікації доходів бюджету 11011001) у сумі 1 405,60 грн.

На виконання вимог ст. 59 ПК України контролюючий орган сформував та надіслав відповідачу податкову вимогу від 04.11.2024 року № 0023756-1303-1301. Контролюючий орган долучив до матеріалів справи копію зазначеної податкової вимоги форми «Ф» та докази її направлення поштовим зв`язком (рекомендоване повідомлення про вручення від 12.11.2024). Сума боргу залишилася несплаченою та підлягає стягненню у судовому порядку на дату звернення до суду.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з підп. 16.1.4 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 14.1.39. п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

За змістом підп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Порядок, підстави та строки нарахування пені визначені статтею 129 ПК України. Відповідно до пункту 129.1 статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається залежно від того, ким було визначено суму грошового зобов`язання, після закінчення встановлених законом строків погашення. Суд зазначає, що відповідно до наведеного вище підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, нарахована та несплачена пеня є складовою частиною податкового боргу, а відтак підлягає стягненню з платника податків у судовому порядку.

В силу п. 15.1. ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На виконання вимог п. 59.1 ст. 59 ПК України позивач надіслав відповідачу податкову вимогу від 04.11.2024 року № 0023756-1303-1301.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 цього Кодексу, якщо після направлення податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається; погашенню підлягає вся сума податкового боргу, що існує на день його погашення.

Відповідачу вручено податкову вимогу від 04.11.2024 року № 0023756-1303-1301. Доказів повного погашення податкового боргу після її направлення або оскарження цієї вимоги суду не подано. Отже, зміна розміру податкового боргу не створювала обов`язку контролюючого органу формувати та надсилати нову податкову вимогу.

При вирішенні даної справи, судом враховано, що відповідно до п. 45.1 статті 45 ПК України, платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу.

Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Згідно п. 42.2 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до п. 70.7 статті 70 ПК України, фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

До облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься, зокрема інформація про місце проживання (пп. 70.2.4 п.70.4 статті 70 ПК України).

Верховний Суд у постанові від 04 червня 2020 року по справі №826/11455/15 дійшов висновку, що не виконання платником податків обов`язку щодо повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси позбавляє його можливості посилатися у спорі з контролюючим органом, що документи, правомірності яких стосується спір, не були йому вручені, якщо буде встановлено, що документи були направлені в установленому законом порядку на його податкову адресу, навіть у випадку повернення цих документів підприємством поштового зв`язку через неможливість їх вручення. Такий правовий наслідок висновується з норми п. 42.2 статті 42 ПК України. Однак, цей наслідок не може бути поширений на випадок, коли контролюючий орган володіє достовірною інформацією про зміну платником місця проживання.

З урахуванням того, що у контролюючого органу відсутні відомості щодо зміни податкової адреси відповідача, а матеріалами справи не встановлена будь-яка інша адреса місця проживання платника податків, направлення податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги на адресу місця реєстрації відповідача свідчить про дотримання вимог п. 42.2 статті 42 ПК України.

У постанові Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 120/479/21-а, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що добросовісний платник податків, зобов`язаний забезпечити отримання кореспонденції, у разі невиконання цього обов`язку, платник не вправі посилатись на неотримання ним документів, як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних наслідків.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 140/30/20.

Згідно з п. 87.2 ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Приписами п. 87.11 ст. 87 ПК України визначено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Враховуючи, що відповідачем заборгованість в добровільному порядку не сплачена, суд вважає вимоги Головного управління ДПС у Львівській області про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 коштів у рахунок погашення податкового боргу в сумі 6 158, 19 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та не сплачував його, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 77, 139, 243-245, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до бюджету податковий борг в сумі 6 158 (шість тисяч сто п`ятдесят вісім) гривень 19 копійок.

3. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 12 жовтня 2026 року.

Суддя Коморний О.І.