Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №380/10407/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/10407/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – відповідач, ГУ ПФУ в Донецькій області), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №913050164600 від 25.03.2026 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком на пенсію у відповідності до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2005 №889-XII;

???- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи на посадах в органах місцевого самоврядування: з 28.12.1999 по 05.04.2002, з 14.08.2008 по 07.11.2008, з 11.11.2008 по 03.02.2009, з 01.06.2009 по 18.03.2026 (день звернення);

???- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести з 18.03.2026 ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до пунктів 10, 12 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-XII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3733-ХПI у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках Шептицької районної державної адміністрації Львівської області від 17.03.2026 №30/04-09 та від 17.03.2026 №3 1/04-09 та провести перерахунок і виплату пенсії, з урахуванням вже виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані такими обставинами. Позивач 18.03.2026 звернулася до територіального органу пенсійного фонду із заявою про переведення на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу», надавши при цьому необхідні документи. ГУ ПФУ в Донецькій області оскаржуваним рішенням відмовив у задоволенні заяви з підстав відсутності необхідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців станом на 01.05.2016. Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 працювала в органах місцевого самоврядування. Стверджує, що відповідно до розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII позивач має право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у зв`язку із наявністю станом на день звернення необхідного стажу державної служби, оскільки до стажу державної служби зараховується період її роботи в органах місцевого самоврядування згідно записів у трудовій книжці від 07.08.1979 НОМЕР_1 . Вважає рішення ГУ ПФУ в Донецькій області протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Для відновлення порушеного права звернулася з даним позовом до суду. Просить також здійснити перерахунок пенсії із врахуванням довідок про заробітну плату.

Відповідачем позову не визнано з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть якого полягає у тому, що з 04.07.2001 набув чинності Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Згідно з зазначеним законом, керівні працівники і спеціалісти місцевих рад набули статусу посадових осіб органів місцевого самоврядування. Тобто посадові особи місцевого самоврядування не є державними службовцями, а тому періоди роботи в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби за періоди до набрання чинності Закону №2493-ІІІ, а саме до 04.07.2021. Звертає увагу на те, що позивач з 01.06.2009 по теперішній час працює начальником відділу економіки у виконавчому комітеті Шептицької міської ради (спеціаліст 2 категорії, головний спеціаліст, заступник начальника), прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування 01.06.2009.

Станом на дату звернення позивачу присвоєно 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування. До страхового стажу, на посадах віднесених до категорії посад державних службовців не враховано період з 28.12.1999 по 05.04.2002, оскільки в записі про прийняття відсутня назва підприємства (організації) до якої була прийнята заявниця. Також до страхового стажу не враховано періоди з 14.08.2008 по 10.11.2008, з 11.11.2008 по 03.02.2019, з 01.06.2009 по теперішній час, оскільки позивач працює на посадах місцевого самоврядування, які не відносяться до категорій посад державної служби. Таким чином, станом на 01.05.2016 позивач не набула стажу державної служби, достатнього для призначення пенсії за віком згідно Закону №889-XII. З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для переведення позивачна пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 25.05.2026 позовна заява, подана без додержання вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), була залишена без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позовної заяви.

Вимоги ухвали позивачем виконано.

Ухвалою від 03.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Відповідачем 18.06.2026 (вх. №52792) подано відзив на позовну заяву.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до записів в трудовій книжці від 07.08.1979 серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 працювала:

- з 28.12.1999 по 05.04.2022 на Приватному малому підприємстві «Авіста» на посадах економіста 2 категорії бюджетної бухгалтерії, заступника головного бухгалтера, економіста 1 категорії відділу обліку та звітності.

- з 14.08.2008 по 10.11.2008 у Червоноградському міському фінансовому управлінні;

- з 11.11.2008 по 03.02.2009 та з 01.06.2009 по теперішній час у Червоноградській міській раді на посадах спеціаліста другої категорії відділу економіки виконавчого комітету, головного спеціаліста відділу економіки, заступника начальника відділу економіки, начальника відділу економіки.

ОСОБА_1 18.03.2026 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії та перехід на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», до якої долучила: довідку про присвоєння РНОКПП; паспорт громадянина України; трудову книжку; довідку про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 17.03.2026 №30/04-09; довідку про інші складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця від 17.03.2026 Nє31/04-09;

ГУ ПФУ в Донецькій області, розглянувши за принципом екстериторіальності заяву позивача, рішенням №913050164600 від 25.03.2026 відмовило у переведенні на інший вид пенсії з тих підстав, що у позивача на момент набрання чинності Закону України «Про державну службу» №889-VI (на 01.05.2016) відсутній необхідний стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

До страхового стажу, на посадах віднесених до категорії посад державних службовців, не враховано період з 28.12.1999 по 05.04.2002, оскільки в записі про прийняття відсутня назва підприємства (організації), до якої була прийнята заявниця.

Також до страхового стажу не враховано періоди з 14.08.2008 по 10.11.2008, з 11.11.2008 по 03.02.2009, з 01.06.2009 по теперішній час, оскільки ОСОБА_1 працює на посадах місцевого самоврядування, які не відносяться до категорій посад державної служби.

Рішення ГУ ПФУ в Донецькій області №913050164600 від 25.03.2026 є предметом оскарження у цій справі з підстав протиправності.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Згідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).

Відповідно до пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, з набранням чинності вказаного закону втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Положеннями пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до статті 37 Закону №3723-XII (у редакції на час набрання чинності Законом №889-VIII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз наведеної норми свідчить, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому зазначений вік визначається статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Тобто до 01 травня 2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01 травня 2016 року відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.

Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності вказаним Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності вказаним Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених у статті 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 1 травня 2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 року на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Таким чином, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Зі змісту рішення відповідача від 25.03.2206 та розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 встановлено, що фактично підставою для відмови у переведенні на інший вид пенсії стало незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи після 04.07.2001 на посадах в органах місцевого самоврядування.

Статтею 46 Закону № 889-VIII визначені особливості стажу державної служби. Так, у пункті 2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень цього Закону.

Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності вказаним Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Отже, до спірних правовідносин слід застосовувати положення Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі – Порядок №283).

Відповідно до пункту 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Верховний Суд на підставі аналізу зазначених норм чинного законодавства у постанові від 19.03.2019 у справі №466/5138/17 сформував правову позицію, відповідно до якої обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Як встановлено судом вище, відповідно до записів в трудовій книжці від 07.08.1979 серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 працювала:

- з 28.12.1999 по 05.04.2022 на Приватному малому підприємстві «Авіста» на посадах економіста 2 категорії бюджетної бухгалтерії, заступника головного бухгалтера, економіста 1 категорії відділу обліку та звітності.

- з 14.08.2008 по 10.11.2008 у Червоноградському міському фінансовому управлінні;

- з 11.11.2008 по 03.02.2009 та з 01.06.2009 по теперішній час у Червоноградській міській раді на посадах спеціаліста другої категорії відділу економіки виконавчого комітету, головного спеціаліста відділу економіки, заступника начальника відділу економіки, начальника відділу економіки.

Виходячи з того, що на час звернення до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» позивач досягла 60-річного віку та мала стаж державної служби понад 20 років, суд дійшов висновку, що позивач набула право на призначення пенсії відповідно до положень Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.

Щодо періоду з 28.12.1999 по 05.04.2022, який не зарахований через відсутність у записі трудової книжки назви підприємства, суд зазначає таке.

Соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки гарантує Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), відповідно до якого за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку№637).

Судом встановлено, що у позивача наявна трудова книжка, яка містить чіткі записи про спірний період роботи позивача з 28.12.1999 по 05.04.2022 на Приватному малому підприємстві «Авіста» на посадах економіста 2 категорії бюджетної бухгалтерії, заступника головного бухгалтера, економіста 1 категорії відділу обліку та звітності про прийом на роботу, переведення, звільнення з посиланням на відповідні накази, які скріплені печаткою підприємства.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці, і не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємства, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням таких періодів.

Правова позиція про те, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17, від 21.02.2018 у справі №687/975/17, а також від 12.09.2022 у справі №569/16691/16-а.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Така правова позиція підтримана Верховним Судом в постанові від 04.07.2023 у справі №580/4012/19.

Визначення заробітної плати для обчислення пенсій державним службовцям здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб ( далі – Порядок № 622).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права.

Питання щодо порядку переведення (переходу) з одного виду пенсії на інший та призначення пенсії неодноразово було предметом аналізу Верховного Суду України, зокрема у постановах від 31.03.2015 у справі №21-612а14, від 23.10.2018 у справі №317/4184/16-а; від 17.05.2019 у справі №511/777/17; від 11.07.2019 у справі №264/6292/16-а; від 10.10.2019 у справі №520/7533/17; від 13.02.2020 у справі №263/3478/17; від 17.07.2020 у справі №335/13894/16-а, в яких суд дійшов висновку, що, якщо особа отримувала пенсію на підставі одного закону та виявила бажання перейти на пенсію за іншим законом, зазначені правовідносини слід розцінювати як нове призначення пенсії. У іншому ж випадку, якщо такий перехід відбувся в рамках одного закону, вказані правовідносини є переведенням на пенсію в рамках одного закону.

Станом на дату виникнення спірних правовідносин позивач отримує пенсію за віком, яка їй обчислюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та має право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ.

Суд встановив, що позивач із заявою про призначення на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області 18.03.2026.

Таким чином, ураховуючи вимоги Порядку №622, пенсія позивачу має бути призначена саме з 18.03.2026, тобто з дати звернення.

Виходячи з наведеного вище аналізу законодавства та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Донецькій області №913050164600 від 25.03.2026 про відмову у переведенні на інший вид пенсії необхідно скасувати як протиправне та зобов`язати відповідача перевести позивача на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ, з часу її звернення за призначенням такої пенсії 18.03.2026.

Стосовно вимоги про урахування довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії, суд зазначає таке.

Ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на отримання пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ.

Питання щодо довідок про розмір заробітної плати, на підставі яких такий розмір має бути визначено розмір пенсії, є похідним і повинне вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ.

Суд зауважує, що спору щодо довідок про розмір заробітної плати, на підставі яких такий розмір має бути визначено на час звернення позивача у цій справі до суду, не існувало.

Спірним рішенням не надавалась оцінка довідками про заробітну плату позивача та не вирішувалось питання про здійснення перерахунку пенсії, а тому такі вимоги є передчасними.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не виконано обов`язку по доведенню правомірності оскаржуваного рішення.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку спірному рішенню, яке зумовило звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Донецькій області №913050164600 від 25.03.2026 про відмову в переході на інший вид пенсії не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям до такого роду рішень і чинному законодавству та порушує право позивача на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ, тому таке рішення слід визнати протиправним, задовольнивши першу позовну вимогу.

Друга позовна вимога є похідною від першої позовної вимоги і підлягає до часткового задоволення шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ, зарахувавши до стажу державної служби період роботи в органах місцевого самоврядування з 28.12.1999 по 05.04.2002, з 14.08.2008 по 07.11.2008, з 11.11.2008 по 03.02.2009, з 01.06.2009 по 18.03.2026 згідно записів у трудовій книжці від 07.08.1979 серії НОМЕР_1 з дня звернення із заявою від 18.03.2026, та здійснити перерахунок і виплату пенсії, з урахуванням виплачених сум.

Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та наведені вище мотиви щодо кожної позовної вимоги, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1331 грн 20 к., сплаченого за квитанціями від 18.05.2026 №133, від 26.05.2026 №41.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (площа Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (площа Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) №913050164600 від 25.03.2026 про відмову ОСОБА_1 у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (площа Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) перевести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, зарахувавши до стажу державної служби період роботи в органах місцевого самоврядування з 28.12.1999 по 05.04.2002, з 14.08.2008 по 07.11.2008, з 11.11.2008 по 03.02.2009, з 01.06.2009 по 18.03.2026 згідно записів у трудовій книжці від 07.08.1979 серії НОМЕР_1 з дня звернення із заявою від 18.03.2026, та здійснити перерахунок і виплату пенсії, з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (площа Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 к. судових витрат у вигляді судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Хома О.П.