Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №380/13842/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 рокусправа № 380/13842/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Флексорес" до Львівської митниці про скасування рішення про відмову,

у с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Флексорес" звернулося в суд з позовом до Львівської митниці, в якому просить :

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000129/1 від 29.01.2026.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що декларантом з метою митного оформлення ввезеного на митну територію України товару було подано митну декларацію із визначенням його митної вартості за основним методом (за ціною договору), до якої долучено вичерпний пакет документів, передбачених частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Позивач указує, що надані товаросупровідні документи кореспондуються між собою, не містять розбіжностей та підтверджують усі числові значення складових митної вартості товару. Щодо зауважень митного органу про пов`язаність покупця і продавця товариство наголошує, що відповідно до положень статті 58 Митного кодексу України сам по собі факт наявності взаємозв`язку між сторонами угоди не є підставою для невизнання заявленої митної вартості, при цьому обов`язок доведення впливу таких відносин на договірну ціну покладається саме на контролюючий орган. Крім того, позивач зазначає, що зауваження відповідача щодо ненадання якісних документів спростовуються наявними в матеріалах сертифікатами аналізу виробника, відсутність підпису покупця на інвойсі не впливає на дійсність господарської операції, транспортні витрати підтверджені договором з експедитором і відповідним рахунком та в повному обсязі включені до вартості товару, а надання перекладу документів складених мовою міжнародного спілкування не є самостійною підставою для коригування вартості. Позивач також акцентує увагу на необґрунтованості застосування митницею резервного методу визначення митної вартості за відсутності належного обґрунтування співставності товарів та здійснення необхідних коригувань, у зв`язку з чим вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою від 06.07.2026 позовну заяву залишено без руху.

На виконання вимог ухвали на адресу суду надійшло клопотання (вх.№62934 від 16.07.2026).

Ухвалою суду від 20.07.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву (від 31.07.2026 вх.№67655) в якому Львівська митниця проти позову заперечує. Зазначає, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості та аналізу поданих документів встановлено їх недостатність для підтвердження заявленої вартості за основним методом. Зокрема, митний орган установив пов`язаність між покупцем та іноземним продавцем, оскільки їх кінцевим бенефіціарним власником та посадовою особою виступає одна й та сама особа, що у розумінні статті 15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року зумовило обґрунтований сумнів щодо впливу такого взаємозв`язку на рівень договірної ціни. Відповідач зазначає, що декларант не виконав вимог частини вісімнадцятої статті 58 Митного кодексу України, не надав запитуваних додаткових документів відповідно до частини четвертої статті 53 даного Кодексу, комерційний інвойс не погоджено покупцем, у накладній CMR містяться штампи іншого перевізника без пояснення договірних взаємовідносин, а рахунок експедитора виставлено до перетину товаром митного кордону, крім того не надано обов`язкового перекладу іншомовних документів державною мовою. За таких обставин митниця вважає правомірним застосування резервного методу та визначення митної вартості на підставі наявної інформації щодо оформлення схожих товарів. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх.№76422 від 27.08.2026) у якій критично оцінює доводи відповідача наведені у відзиві. Підтримує позовні вимоги і просить їх задовольнити.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

ТОВ «ФЛЕКСОРЕС» є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність у сфері виробництва лакофарбової продукції та витратних матеріалів для поліграфічної промисловості.

12.06.2023 між компанією «JIANGSU DYNAMIC CHEMICAL CO., LTD» (Китай), як продавцем, та ТОВ «ФЛЕКСОРЕС», як покупцем, укладено контракт купівлі продажу №JDC-FL-2023 (далі – Контракт №JDC-FL-2023), відповідно до якого продавець продає покупцю товар згідно з додатками-специфікаціями, що є невід`ємною частиною Контракту. Кількість, асортимент, ціни та терміни поставки товару визначаються окремо на кожну партію у проформі-інвойсі та специфікації. Поставка здійснюється окремими партіями на умовах «ІНКОТЕРМС».

На виконання умов Контракту сторони узгодили поставку партії товару, оформивши проформу-інвойс №NJ252282 від 09.10.2025 та Додаток-специфікацію №NJ252282 від 09.10.2025, згідно з якими позивач придбав монометиловий ефір дипропіленгліколю (DPM) у кількості 24,70т (26 IBC по 950кг), за ціною 1430,00 дол.США/т, на умовах CIF Gdansk, загальною вартістю 35321,00 дол.США. Постачальник виставив комерційний інвойс №NJ252282 від 15.10.2025 на суму 35321,00 дол.США. Поставка товару на адресу позивача підтверджується коносаментом MEDUW4640118 від 20.10.2025, транзитним супровідним документом Т1 №26PL322080NU3HR5K0 від 13.01.2026, накладною СМГС №31526705 від 22.01.2026 та міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №9774.

На умовах CIF Gdansk вартість товару включає його доставку до порту призначення (Гданськ, Польща), а також страхування вантажу, яке здійснюється продавцем. На підтвердження страхування продавцем надано сертифікат морського страхування №EB03J338312546682186 від 16.10.2025. Подальше перевезення вантажу з порту Гданськ до місця призначення на території України здійснювалося за рахунок позивача із залученням експедитора – ТОВ «ЄВРО ФОРВАРДІНГ» на підставі договору про транспортно-експедиторське обслуговування №38953610 від 25.11.2022 та додаткової угоди №0112 від 01.12.2025.

29.01.2026 декларант позивача, з метою митного оформлення товару, подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №26UA209230007568U0, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 декларації, а саме: « 1.Ефіроспирт ациклічний: монометиловий ефір діпропіленгліколю торг.назва Dipropylene Glycol Monomethyl Ether (DPM), CAS:34590-94-8, масова частка – 99,51мас %. Для використання в поліграфічній промисловості. Не для медичного використання».

Умови поставки – CIF PL Gdansk (графа 20 декларації).

Митна вартість товару визначена за ціною контракту (основним методом) у розмірі 35321,00 дол.США (графа 22 декларації) з урахуванням заявлених складових митної вартості.

Одночасно декларантом до митного контролю разом з митною декларацією №26UA209230007568U0 в якості підстави для застосування основного методу надано документи, зазначені у графі 44 митної декларації, а саме:

- комерційний інвойс (Commercial invoice) №NJ252282 від 15.10.2025;

- проформу-інвойс (Proforma invoice) №NJ252282 від 09.10.2025;

- пакувальний лист (Packing list) №б/н від 15.10.2025;

- коносамент (Bill of lading) MEDUW4640118 від 20.10.2025;

- накладну СМГС (SMGS consignment note) №31526705 від 22.01.2026;

- супровідний документ Т1 (Dispatch note model T1) №26PL322080NU3HR5K0 від 13.01.2026;

- сертифікат якості (Certificate of analysis) №б/н від 15.10.2025;

- сертифікат морського страхування №EB03J338312546682186 від 16.10.2025;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №JDC-FL-2023 від 12.06.2023;

- додаткові угоди до контракту №б/н від 01.01.2024 та №б/н від 03.10.2024;

- Додаток-специфікацію №NJ252282 від 09.10.2025;

- договір про транспортно-експедиторське обслуговування №38953610 від 25.11.2022;

- додаткову угоду №0112 від 01.12.2025 до договору про транспортно експедиторське обслуговування;

- довідку про транспортно-експедиційні витрати №00000000745 від 26.01.2026;

- рахунки на оплату транспортно-експедиційних послуг №1134 від 26.01.2026 та №1190 від 27.01.2026;

- заявку на організацію транспортування та експедицію вантажу №00000000745 від 20.12.2025;

- цінову пропозицію (прайс-лист) виробника №б/н від 01.10.2025;

- замовлення (Purchase order) №б/н від 01.10.2025;

- платіжну інструкцію в іноземній валюті №385 від 06.01.2026;

- експортну митну декларацію країни відправлення №230820250085731985 від 16.10.2025;

- картку безпеки (карту безпеки) №б/н від 01.12.2025.

Розглянувши подані документи, митний орган сформував та надіслав декларанту повідомлення від 29.01.2026, у якому, з посиланням на ч.2 ст.53 Митного кодексу України, запропонував надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Окремим повідомленням від 29.01.2026 митний орган також зазначив, що «у митниці відсутня інформація щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів».

На вимогу митного органу декларант позивача додатково надав:

- експертний висновок Львівської торгово-промислової палати №19-09/61 від 28.01.2026;

- лист-пояснення №29/01/2026/1 від 29.01.2026 щодо причин ринкового зниження ціни на товар на ринку Китаю, з доданими підтверджувальними документами щодо наступної поставки аналогічного товару (коносамент №MEDUWK195040 від 19.01.2026 та інвойс №NJ260129 від 14.01.2026 за ціною 1450,00 дол.США/т);

- відповідь на вимогу (заяву) на ім`я начальника Львівської митниці від 29.01.2026 з повторним наданням рахунку-фактури (інвойсу), платіжного доручення №385 від 06.01.2026, рахунків на перевезення №1190 від 27.01.2026 і №1134 від 26.01.2026, довідки до рахунку на оплату №00000000745 від 26.01.2026, заявки №00000000745 від 20.12.2025, сертифіката страхування, цінової пропозиції, замовлення, експортної декларації країни відправлення та Т1, експертного висновку.

29.01.2026 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000129/1, яким митну вартість товару визначено за другорядним методом – за ціною договору щодо ідентичних товарів (метод 2а, ст.59 Митного кодексу України). Скоригована митна вартість товару склала 1,7866 дол.США/кг, а загальна скоригована митна вартість партії – 44129,02 дол.США. Джерелом інформації для коригування слугувала митна декларація №25UA209230083393U1 від 03.09.2025.

У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів зазначено: «В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі – МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: – подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; – надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності: декларантом за МД заявлено контракт з виробником. товаросупровідні документи не містять відомості про виробника товару та торгівельну марка. – згідно п.2.3 контракту від 12.06.2023 №JDC-FL-2023 якість підтверджується сертифікатом якості або іншим підтверджуючим документом. документи відсутні згідно графи 44 митної декларації; згідно з п.11.1 Контракту, яким передбачено, що будь-які зміни та додатки до цього контракту стають чинними при умові, якщо вони складені в письмовій формі та підписані представниками сторін та мають печатку.– згідно п.1.2 контракту – кількість, асортимент, ціни та терміни поставки товару визначаються окремо на кожне замовлення у проформі інвойсі та специфікації, які підписуються сторонами та є невідємною частиною контракту. У Додатку-специфікації №NJ252282 від 09.10.2025 відсутній підпис продавця. Враховуючи вищевикладені умови п.1.2 Контракту, проформа інвойс уточнює та більш детально розкриває зміст договірних умов, тобто такими документами погоджуються істотні умови контракту, зокрема кожної окремої поставки, та такі є невід`ємною частиною контракту, а відтак додатками до такого Контракту. За даних умов, фактом узгодження сторонами усіх істотних умов конкретної партії товару, зокрема, кількості та ціни, є підписання сторонами проформи інвойсу, специфікації до контракту, який в подальшому становитиме невід`ємну частину контракту, що відповідає умовам контракту. За даних обставин така проформа інвойс та специфікація не вважається підписаною, а відтак такою що узгоджує кількість, вартість та ціну товару, тобто узгоджує істотні умови конкретної партії товару, а відтак не являється документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, наявність таких обставин не дає можливості здійснити митному органу контроль правильності визначення митної вартості товару шляхом перевірки відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, з огляду на те, що відсутні відомості про узгоджену кількість та ціну товару.

– відповідно до п.1.3 контракту товар поставляється окремими партіями на основі замовлень покупця які до митного оформлення декларантом не надано; Також із наданих до митного оформлення документів не вбачається, що таке замовлення існувало, так як відсутнє будь-яке посилання на таке. Надані рахунки на перевезення №1134 від 26.01.2026 та №1190 від 27.01.2026 не містять відомостей про особу перевізника. Що суперечить вимогам ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999р., в якому передбачається що первинний обліковий документ повинен обов`язково містити в тому числі «особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції». Що може свідчити про недостовірність заявлених документів та наявність іншого первинного облікового документа. Вищезазначений рахунок містить пункт витрат: «експедиторська винагорода на території України». Однак, відповідні витрати поза митною територією України в рахунку відсутні з чого можна зробити висновок, що відповідна сума стосується послуг на всьому маршруті переміщення вантажу. Згідно пункту 4 статті 306 Господарського кодексу України, транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу. Законом України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що транспортно експедиторська діяльність – це підприємницька діяльність із надання транспортно експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Враховуючи викладене, плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на комерційних умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі в разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, є частина загальних витрат на транспортування, тому в межах вимог законодавства з питань державної митної справи (зокрема, п.4, 10 статті 58 МКУ), ПКУ (п.190.1 статті 190) є обов`язковою для включення до бази оподаткування таких товарів. Винагорода експедитора щодо надання послуг по експедируванню вантажу до місця ввезення на митну територію України документально не підтверджено та, відповідно, не включено до складу митної вартості товару. Якщо в рахунках на оплату транспортних витрат відсутня розбивка винагорода експедитора за надання послуг за межами території України та на території України, то до транспортних витрат на доставку товару до митного кордону України враховується вся сума експедиторської винагороди зазначеної в рахунку ТЕО. Не включено усі числові значення митної вартості. Разом з тим, згідно з гр.21 декларації митної вартості, поданої до ЕМД декларантом не включено до заявленої митної вартості таку складову як витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару. інформація про вартість таких витрат відсутня у поданих документах та рахунку на транспорт. Підтвердження розрахунку за транспортні витрати (банківські та платіжні документи) до митного оформлення не подавались. Наданий комерційний інвойс №NJ252282 від 15.10.2025 та пакувальний лист №б/н від 15.10.2025 не містять підпису та ідентифікації особи, уповноваженої на укладення таких документів, що, в свою чергу, ставить під сумнів об`єктивність числових даних, зазначених у таких документах. Ціни у прайс-листі від 01.10.2025 №б/н не відповідають дійсній вартості товарів згідно зі ст.VII ГАТТ, оскільки прайс лист виданий за цим контрактом для одного покупця; не надано страховий поліс; експортна декларація країни відправлення 230820250085731985 – не містить будь яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару. Вищезазначена МД не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту, через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними; (в розділі «Номер коносаменту») зазначено відомості про коносамент, який до митного оформлення не надано. Також згідно експортної декларації «Країна призначення», вказано POL (Польща). Однак, відповідно до умов угоди, країною призначення є Україна. Відсутній переклад та не зроблено верифікацію експортної митної декларації, відповідно до ст.254 МКУ та вимог ЛДМСУ від 08.10.2010 №11/2-10.16/11627-ЕП. Так, згідно ст.254 МКУ документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій подаються митному органу українською мовою, офіційно мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Листом ДМСУ від 08.10.2010 №11/2 10.16/11627-еп визначено, що експортна митна декларація на товари походженням з КНР можуть використовуватися митними органами України як додаткова довідкова інформація за умови верифікації таких декларацій та їх перекладів на державну мову Українським національним комітетом Міжнародної Торгової Палати на підставі Угоди про співробітництво між Всекитайським комітетом сприяння міжнародній торгівлі (CCIT)/Китайською Міжнародною Торговою Палатою (CCOIC) та Українським національним комітетом Міжнародної Торгової Палати від 29.12.2009. Декларація країни відправлення складена на китайській мові та подана до митного контролю та митного оформлення без перекладу, тому неможливо підтвердити митну вартість товару даним документом. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі продажу товару. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів. На вимогу митного органу декларантом документів надано: проформу, платіжні документи, висновок ТПП. Відповідно до п.60 Національного стандарту №1, затвердженого ПКМУ від 10.09.2003 №1440 (далі – Національний стандарт), висновок підписується оцінювачем (оцінювачами), який безпосередньо проводив оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання. Наданий Вами експертний висновок №19-09/61 від 28.01.2026 підписаний провідним експертом ЛТПП Ю.Шлапак. Натомість підписи президента чи першого віце президентів ЛТПП (згідно з відомостями на сайті організації – Д.Афтанас, Р.Баран, Н.Карпенчук-Конопацька та В.Коруд відповідно) відсутні. Пунктом 54 Національного стандарту визначено, що зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього. У Висновку, наданому для підтвердження заявленої митної вартості, відсутні вихідні дані з додатками. Висновок підготовлений з порушенням положень Національного стандарту №1 не може засвідчувати обгрунтованість числового розрахунку вартості імпортованих товарів, які у ньому наведені, у зв`язку з невідповідністю вимогам Національного стандарту. страховий документ №EB03J338312546682186 від 16.10.2025 – не містить відомостей, щодо страхової суми. У проформі, специфікації, пакувальному інвойсі міститься одна печатка, у контракті – інша, а у карті безпеки ще інша. Усі документи містять три різні печатки. Платіжна інструкція №385 від 06.01.2026, не може бути взята до уваги, оскільки такий документ являється платіжною інструкцією, що не є документом, який засвідчує факт переведення коштів. Документів, що спростовують попередньо виявлені розбіжності не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Застосовано метод 2а (ст.59 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості: Тов.1 слугувала МД 25UA209230083393U1 від 03.09.2025 становить 1,7866 дол.США/кг. Коригування на розмір партії та комерційні рівні не здійснювалося, оскільки однакові для оцінюваного товару та обраної як джерело інформації партії товарів. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось.».

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, уважаючи його протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

При вирішенні справи суд керувався таким.

Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в У країні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).

Частиною1 статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієїстатті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини 5, 7 статті 58 МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина 5 статті 53 містити норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 1 статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною 2 статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частина 4, 5 статті 55 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною 2 статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 МК України).

Частиною 8 статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Частиною 2 статті 64 МК України визначено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Як зазначено в частині 4 статті 64 МК України у разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до частини 7 статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Згідно з частиною 2 статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини 7 цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 серед іншого затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:

- «…органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів», постанова від 18.12.2018 у справі № 821/110/18;

-«…витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України […] Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатнімичи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації», постанова від 17.07.2019 у справі № 809/872/17;

- «… у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не булла відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом», постанова від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15;

- «… у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів», постанова від 05.03.2019 у справі № 815/143/174;

- «… в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства», постанова від 21.12.2018 у справі № 815/1670/17. В цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.

Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов`язана встановити та чітко викласти обставини, що свідчать про: обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості; причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.

Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:

1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;

2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;

3)виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);

4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Як встановив суд, декларантом одночасно із митною декларацію №26UA209230007568U0 було надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу, а саме надано: - комерційний інвойс (Commercial invoice) №NJ252282 від 15.10.2025;- проформу-інвойс (Proforma invoice) №NJ252282 від 09.10.2025;- пакувальний лист (Packing list) №б/н від 15.10.2025;- коносамент (Bill of lading) MEDUW4640118 від 20.10.2025;- накладну СМГС (SMGS consignment note) №31526705 від 22.01.2026;- супровідний документ Т1 (Dispatch note model T1) №26PL322080NU3HR5K0 від 13.01.2026;- сертифікат якості (Certificate of analysis) №б/н від 15.10.2025;- сертифікат морського страхування №EB03J338312546682186 від 16.10.2025;- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №JDC-FL-2023 від 12.06.2023;- додаткові угоди до контракту №б/н від 01.01.2024 та №б/н від 03.10.2024;- Додаток-специфікацію №NJ252282 від 09.10.2025;- договір про транспортно-експедиторське обслуговування №38953610 від 25.11.2022;- додаткову угоду №0112 від 01.12.2025 до договору про транспортно експедиторське обслуговування;- довідку про транспортно-експедиційні витрати №00000000745 від 26.01.2026;- рахунки на оплату транспортно-експедиційних послуг №1134 від 26.01.2026 та №1190 від 27.01.2026;- заявку на організацію транспортування та експедицію вантажу №00000000745 від 20.12.2025;- цінову пропозицію (прайс-лист) виробника №б/н від 01.10.2025;- замовлення (Purchase order) №б/н від 01.10.2025;- платіжну інструкцію в іноземній валюті №385 від 06.01.2026;- експортну митну декларацію країни відправлення №230820250085731985 від 16.10.2025;- картку безпеки (карту безпеки) №б/н від 01.12.2025.

Суд ураховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас суд зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53 МК України) заборонено (Постанова ВС КАС від 05 березня 2019року у справі №815/5791/17, адміністративне провадження №К/9901/55081/18 (ЄДРСРУ№ 80269839).

Суд проаналізував зміст наданих декларантом документів та встановив, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар.

Суд наголошує, що повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19), від 21.10.2021 (справа №420/4820/19).

Як видно з оскаржуваного рішення, то в ньому відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Однак оцінюючи аргументи відповідача у цій справі на підтвердження обґрунтованості сумніву посадової особи митниці в задекларованій митній вартості товару суд ураховує, що ТОВ «Флексорес» на електронне повідомлення митного органу щодо надання додаткових документів на підтвердження заявленої вартості товару надіслало митниці повідомлення про надання додаткових документів.

Тобто відповідач витребував визначені у ст. 53 Митного кодексу України документи, однак не надав доказів того, що подані позивачем документи для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації.

Натомість відповідач прийняв оскаржуване рішення у зв`язку із неподанням декларантом всіх витребуваних у нього документів. Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями п. 2 ч. 4 ст. 54 МК України та спричиняють те, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана, не має можливості адекватно реагувати та усунути такі розбіжності (недоліки) на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів.

Щодо твердження відповідача, що «за результатами розгляду наданих для підтвердження митної вартості документів встановлено, що кінцевий бенефіціарний власник (контролер) ТОВ"Флексорес" ОСОБА_1 , є співзасновником та членом правління Polidruk West Sp. z o.o. 20-074, ul.Spokojna,2 Lublin Polska (що видно з відритих джерел, а саме державних реєстрів Польщі та України) .Тобто, сторони угоди є пов`язаними між собою у розумінні ст. 15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року.», то суд зазначає таке.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.58 Митного кодексу метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

За змістом частини 12 статті 58 Митного кодексу той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Відповідно до частин 13-15 статті 58 Митного кодексу за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Отже, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обов`язок доведення того, що пов`язаність між продавцем та покупцем вплинула на митну вартість задекларованого товару, лежить на контролюючому органі.

Наведене кореспондуються з приписами частини 4 статті 53 Митного кодексу, які надають право митному органу вимагати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, та відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена, зокрема, але не виключно, у постановах від 21.08.2018 у справі №814/336/15 та від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а.

Суд зауважує, що Верховний Суд у постанові від 25.08.2023 у справі №826/3098/16 вказав, що сам по собі факт пов`язаності продавця і покупця не може бути підставою для розгляду задекларованої вартості товару як неприйнятної, для висновку про вплив такої обставини на ціну товару митний орган повинен надати декларанту свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

При цьому частиною 15 статті 58 Митного кодексу передбачено, що декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Водночас суд враховує, що наведене положення закріплює за декларантом право, а не обов`язок.

В оскаржуваному рішенні відсутні обґрунтування вищенаведених тверджень митного органу про те, існуючий взаємозв`язок між продавцем та позивачем вплинув на заявлену митну вартість товару; не надано доказів й того, що позивачем було отримано від продавця товару будь-яку виняткову знижку чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни на момент поставки товару.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення митний орган діяв у спосіб, який не відповідає вимогам Митного кодексу.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.11.2022 у справі №810/2547/17, від 02.04.2024 у справі №380/6459/20 та від 11.02.2026 у справі №560/2740/25, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України врахований судом під час вирішення цього спору.

Щодо твердження відповідача, що «відповідно до вимог п 7.1 Контракту купівлі-продажу від 03.10.2023. за № 03102023 Продавець гарантує Покупцю якість товару, що поставляється відповідно до даного Контракту, у відповідності до технічної документації виробника. Проте жодних документів в яких наявна інформація про якісні характеристики товару та ТМ декларантом не надано митному органу, що є порушенням положень вищевказаного Контракту», то суд зазначає таке.

Згідно з ч.ч.1 та 2 ст.53 МК України, перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, є чітко визначеним.

Разом з тим, документи про якісні характеристики (сертифікати якості, технічна документація) належать до категорії додаткових документів, які митний орган має право витребувати виключно у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності заявленої митної вартості, а не для перевірки дотримання сторонами умов цивільно-правової угоди.

Водночас відсутність документів про якість не свідчить про недостовірність відомостей про ціну товару. Між якісними характеристиками та вартістю товару немає прямої документальної залежності в контексті митного оформлення, якщо в інвойсі та контракті чітко ідентифіковано предмет поставки та його ціну.

Крім того, суд зазначає, що здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, відповідач повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У той же час, відповідачем не наведено жодних відомостей про те, яким саме чином наявність/відсутність документів про якість впливає на визначення митної вартості.

Щодо твердження відповідача, що «відповідно до вимог п 3.1 зовнішньоекономічного Контракту від 12.06.2023 р. за №JDC-FL-2023 визначено, що ціни на кожну партію товару встановлюється за домовленістю сторін на умовах ІНКОТЕРМС 2020 та вказуються у Специфікаціях та інвойсах на кожну партію товару. Інвойс №NJ252282 від 09.10.2025 не погоджено з Покупцем (відсутні підпис та печатка Покупця у відповідному розділі інвойсу), що є порушенням положень Контракту», то суд зазначає таке.

Згідно з п.2.1 та п.3.1 Контракту №JDC-FL-2023 від 12.06.2023, сторони погодили постачання товару партіями, умови яких (ціна та кількість) фіксуються у Специфікаціях та інвойсах.

Наданий до митного оформлення комерційний рахунок (інвойс) №NJ252282 від 09.10.2025 містить вичерпні відомості щодо найменування товару, його кількості, ціни за одиницю та загальної вартості. Ці дані є ідентичними відомостям, заявленим у митній декларації.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, якщо рахунок-фактура містить відомості про ціну та кількість товару, то відсутність специфікації не може бути підставою для відмови у визнанні митної вартості за першим методом, оскільки інвойс у міжнародному торговому обороті є належним документом, що фіксує досягнуті сторонами домовленості щодо істотних умов поставки.

Крім того, за правилами ст.53 МК України, неподання Специфікації не є доказом недостовірності числових значень митної вартості, якщо ці значення підтверджуються іншими доданими документами (платіжними дорученнями, транспортними накладними).

Щодо доводів відповідача про відсутність у інвойсі підпису та печатки покупця, а також про відсутність у комерційній пропозиції посилання на контракт, слід зазначити таке. Комерційний інвойс у зовнішньоекономічних правовідносинах є документом, який формується продавцем та підтверджує домовленість сторін щодо продажу товару. Законодавством України не встановлено обов`язкової форми інвойсу та не передбачено вимоги щодо наявності підпису покупця на такому документі.

Позивач не має можливості впливати на зміст документів, що формуються та надаються продавцем - іноземним контрагентом, а погодження позивачем умов поставки, визначених у інвойсі, підтверджується його подальшими діями, зокрема ввезенням товару на митну територію України та поданням документів для митного оформлення.

Відсутність у інвойсі відтиску печатки чи підпису покупця не впливає на числові значення складових митної вартості, оскільки ціна товару, його найменування, кількість та умови поставки узгоджуються з контрактом, специфікацією й платіжними документами.

Комерційна (цінова) пропозиція має орієнтовний характер, передує укладенню домовленості про поставку конкретної партії товару та не належить до документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості у розумінні ч.2 ст.53 МК України, а тому відсутність у ній посилання на контракт не впливає на достовірність відомостей про ціну товару, зазначену в інвойсі та специфікації.

Щодо твердження відповідача, що «відповідно п.2.6 наданого до митного оформлення Договору на транспортно еспедиторське обслуговування № №00000000745 від 26.01.2026, замовник направляє експедитору Заявку на надання транспорто-екпедиторських послуг та/або організацію перевезення вантажів, проте декларантом до митного оформлення такий документ (Заявка) не надано, що не дає можливості митному органу здійснити контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки відомостей щодо числового значення складових митної вартості в частині отриманих транспортно-експедиторських послуг.», то суд зазначає таке.

Згідно з частино 1 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.

Суд звертає увагу, що факт погодження істотних умов перевезення (маршрут, вартість, вантаж) підтверджується не лише «Заявкою», а й сукупністю інших документів, які були надані до митного оформлення, а саме: Міжнародною автомобільною накладною (CMR) та рахунком-фактурою (інвойсом) за перевезення.

Підписання водієм перевізника CMR та прийняття вантажу до перевезення без зауважень, а також подальше виставлення рахунку на узгоджену суму фрахту, свідчить про прояв волевиявлення сторін та погодження умов правочину.

Відсутність у пакеті документів окремого аркуша з назвою «Заявка» за умови наявності чинного Договору перевезення вантажів у міжнародному сполученні від 04.04.2014 № 02/14-Daniel та підтвердженого факту виконання перевезення (штампи про перетин кордону в CMR) не свідчить про відсутність домовленості між сторонами.

У даному випадку слід керуватись принципом пріоритету змісту над формою. Зокрема, оскільки перевезення фактично відбулося, вантаж доставлено, а сума фрахту чітко визначена в інвойсі перевізника, формальна відсутність заявки не може бути доказом недостовірності числових значень витрат на транспортування.

Водночас, під час дослідження доказів, судом встановлено, що заявка на перевезення №00000000745 від 20.12.2025 була надана декларантом під час митного оформлення, що підтверджується її зазначенням у графі 44 митної декларації.

Відтак твердження відповідача про її ненадання не відповідає дійсності.

Окрім того, як зазначив Верховний Суд у постанові від 16.11.2018 у справі №813/1012/17, серед документів, перелічених у ч.2 ст. 53 МК України, відсутня заявка на перевезення вантажу, оскільки така заявка не є первинним чи розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість, тому вимога про її надання є безпідставною.

Також, числове значення складової митної вартості в частині транспортних витрат підтверджується рахунком про надання транспортно-експедиційних послуг №1134 від 26.01.2026 та №1190 від 27.01.2026 року, з якого вбачається вартість міжнародного перевезення вантажу до кордону України, та яка у повному обсязі врахована декларантом при обчисленні митної вартості .

Враховуючи наведене, суд вважає, що під час розгляду справи, відповідачем не спростовано та не надано належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості товару основного методу, а також не обґрунтовано застосування до визначення митної вартості товару резервного методу.

Інші підстави, зазначені у спірному рішенні про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2 - 4 статті 53 МК України.

Позивачем, разом з митною декларацією, подано згідно з переліком та відповідно до умов визначених ст. 53 МКУ документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, вказували на ціну товару, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору. Положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.

В свою чергу, митним органом не наведені обставини та докази, яким чином документи, надані позивачем, порушують чи не відповідають вимогам вказаної статті.

Більш того, відповідно до положень Митного кодексу України, застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, можливе лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. ст. 58-63 цього кодексу.

Оскільки позивачем подано митниці достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, то заявлена митна вартість за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 Митного кодексу України.

Враховуючи наведе, митним органом здійснено формальний підхід до аналізу документів, наданих декларантом для підтвердження складової митної вартості товару за основним методом та не проаналізовано їх повній мірі, крім того акцентовано увагу на даних, які не мають впливу на визначення складової митної вартості товару в розумінні норм ст.ст. 49-50, 53, 54, 55, 58 МКУ, а посилання митного органу на порушення позивачем митного законодавства при декларуванні товару не можуть вважатись розбіжністю у розумінні частини 3 ст.53 МК України і не можуть бути підставою коригування митної вартості.

Відтак, суд вказує, що вищевказані зауваження митного органу є безпідставними.

Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 року по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

При цьому, такі посилання митного органу не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.

Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом. Крім того, за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Рішення відповідача не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару.

Також оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

В оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів:

- відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методів 2а, 2б, 2в, 2г;

- Джерелом інформації для коригування митної вартості: Тов.1 слугувала МД 25UA209230083393U1 від 03.09.2025 становить 1,7866 дол.США/кг. Коригування на розмір партії та комерційні рівні не здійснювалося, оскільки однакові для оцінюваного товару та обраної як джерело інформації партії товарів. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось.».

В графі 33 оскаржених рішень про коригування митної вартості вказані номер та дата митних декларацій, що слугували джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості. При цьому відповідач не пояснив аргументацію обрання саме цих декларацій в якості джерела інформації для визначення митної вартості, а не будь-яких інших. Суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо.

Тому зазначення лише номера та дати митної декларації, яка з неочевидних суду причин була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

При вирішенні спору суд також ураховує, що за усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в Автоматизованій системі аналізу та управління ризиками (АСАУР), повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в АСАУР інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Тож вартість аналогічних чи подібних товарів може істотно відрізнятись з огляду на технічний стан транспортного засобу, пробіг, умови поставки тощо. Тому формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за обраним декларантом методом.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі №300/784/24).

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару, а тому рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000129/1 від 29.01.2026 не відповідає встановленим у частині 2 статті 2 КАС України критеріям обґрунтованості та розсудливості, а тому підлягає скасуванню як протиправною.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 3328,00грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає таке.

Від позивача на адресу суду надійшла заява про розподіл судових витрат (вх.№88359 від 01.10.2026) у якій представник позивача просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь позивача судові витрати у розмірі 9000,00 грн.

Стаття 132 КАС України встановлює, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини третьої статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Судом при розгляді питання щодо стягнення витрат на правову допомогу враховується висновок, зроблений у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №813/481/18: « 17. Зважаючи на положення частини сьомої статті 139 КАС України, суд касаційної інстанції констатує помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, адже у пункті 2 вищенаведеного додатку від 11 лютого 2019 року до договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року №01/2019-02 сторони узгодили, що клієнт (позивач) зобов`язаний сплатити гонорар протягом шести місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті».

До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, який у постанові від 18.08.2021 у справі №640/11204/19 зазначив: «У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складу суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зроблено висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Не зважаючи на те, що судами різних юрисдикцій тлумачилися норми ЦПК і ГПК України, вищенаведена практика є застосовною до обставин цієї справи, оскільки у ЦПК, ГПК і КАС України вище аналізовані норми є однаковими за змістом».

Суд також зазначає, що в пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Представник позивача у позовній заяві зазначив, що позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі витрати на професійну правничу допомогу – у розмірі 9000,00 грн.

Судом встановлено, що між АО «Саляк і Партнери» (адвокатське об`єдання) та ТзОВ «Флексорес» (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги №06/4-26/ФЛ від 06.04.2026.

Відповідно до п. 1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених договором, адвокатське об`єдання зобов`язується надавати на підставі звернення клієнта правову допомогу, а саме: представляти інтереси клієнта в державних органах України, в судах України усіх інстанцій т.ч. державного реєстратора, нотаріуса, органах Державної податкової служби, органах місцевого самоврядування, державної виконавчої служби, а також перед іншими підприємствами, установами і організаціями.

Згідно п. 3.1 договору, клієнт оплачує послуги адвокатського об`єднання, передбачені розділом 1 цього договору у розмірі, визначеному окремою угодою або в актах наданих послуг (виконаних робіт).

Сторонами підписано акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги №06/4-26/ФЛ від 06.04.2026, відповідно до якого, надано клієнту такі послуги:

- опрацювання наданих клієнтом АО «Саляк і Партнери» документів, на підставі яких підготовлено позов – 2 год / 1500 грн;

- вивчення судової практики, що регулює питання визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарі 1 год /750,00 грн;

- збір доказів, ксерокопія документів, формування та підготовка позовної заяви 7 год/5250,00 грн;

-підготовка відповіді на відзив 2 год/1500 грн.

Разом 12 год- 9000,00 грн.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі /WestAllianceLimited проти України, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Суд також бере до уваги заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву. Відповідач заперечив проти стягнення заявлених витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт. Зазначив, що дана справа є справою незначної складності, розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а окремі послуги, зазначені в акті приймання-передачі наданих послуг, фактично охоплюються підготовкою позовної заяви та штучно виділені для збільшення розміру гонорару. У зв`язку з цим відповідач просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до розумного та співмірного розміру.

Відтак, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Флексорес” (вул. Лесі Українки,53, с.Чишки, Львівський р-н., Львівська область, 81114, ЄДРПОУ 38953610) до Львівської митниці Державної митної служби України (вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000129/1 від 29.01.2026.

3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Флексорес” (ЄДРПОУ 38953610) 3328,00 грн (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 копійок) грн сплаченого судового збору.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Флексорес” (ЄДРПОУ 38953610) витрати на правничу професійну допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі) грн.

5. В іншій частині заяви представника позивача про відшкодування відмовити

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяГрень Наталія Михайлівна