Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №380/1127/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 рокусправа № 380/1127/26 м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Раєнко О.В., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу №380/1127/26

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Західно - Український Гольф та Кантрі Клуб», представник – Єжов О.Ю.

доГоловного управління ДПС у Львівській області, представник – Дорош А.Б.

провизнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Західно-Український Гольф та Кантрі Клуб» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.10.2025 № 47641/13-01-23-02 винесене ГУ ДПС у Львівській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення- рішення від 09.01.2026 № 1064/13-01-07-11 винесене ГУ ДПС у Львівській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення- рішення від 16.10.2025 № 47636/13-01-24-10.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 30.07.2025 по 09.09.2025 на підприємстві проводилася планова виїзна перевірка з питань дотримання податкового, валютного законодавства та з питань ЄСВ за період з 01.01.2019 по 31.03.2025.

В акті перевірки зазначено про нереальність, на думку відповідача, вчинення господарських операцій позивачем по придбанню ТМЦ від ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 23 209 238 грн, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток в сумі 23 209 238 грн за 1 квартал 2025 року. Встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України та зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток.

Позивач зазначає, що відповідно до укладених договорів ФОП ОСОБА_1 постачав продукти харчування для працівників підприємства , а ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 постачали вироби з деревини, які використовувались для виготовлення готової продукції нашим підприємством.

Вказані особи зареєстровані як фізичні особи-підприємці та мають види діяльності, які відповідають фактично здійснюваним операціям. Всі закупівлі у них підтверджуються належно оформленими первинними документами:

ФОП ОСОБА_1 - договір, видаткові накладні;

ФОП ОСОБА_2 - договір, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні;

ФОП ОСОБА_3 - договір, видаткові накладні.

Згідно із укладеними з ними договорами, постачання здійснюється на адресу позивача за їх (постачальників) власний рахунок. Позивач не замовляв і не отримував послуг з перевезення.

ФОП ОСОБА_2 має у власності приміщення (будівлю), площею 440 м2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Ця адреса вказується у ТТН, що є додатковим підтвердженням реальності здійснюваної ним підприємницької діяльності. Наявність виробничих потужностей у ФОП ОСОБА_1 підтверджується також рішенням Головного управління Держпродспоживслужби про державну реєстрацію потужності оператора ринку.

Фактичне отримання товарів (готових страв) у ФОП ОСОБА_1 може бути підтверджено в т.ч. всіма працівниками та посадовими особами Підприємства, які на постійній основі щоденно отримують харчування.

Фактичне отримання товару (виробів з дерева) у ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 підтверджується належним чином складеними первинними документами (договорами, видатковими накладними та товарно-транспортними накладними), а також вантажно-митними деклараціями на експорт цих виробів та/або готової продукції, яка була виготовлена з використанням цих виробів, закуплених у ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 .

Всі без винятку зазначені в Акті господарські операції по придбанню товару проводились позивачем з діловою метою, самостійно, свідомо, були оплатні, доходи та прибуток від таких господарських операцій отримані, у зв`язку з даними операціями відбувався фактичний рух активів та зміни у власному капіталі та зобов`язаннях, відповідно отриманий економічний ефект, що підтверджується первинними документами та даними бухгалтерського обліку.

Посилання податкового органу на зібрану податкову інформацію (підсистема «Гарпун», висновки про імовірну відсутність даних про рух транспорту, тощо) не є достатньою підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону та сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень.

Акт перевірки не містить жодної згадки про те, що позивачем не надано або надано у неповному обсязі витребувані відповідачем документи для проведення перевірки, не містить згадки про складання ним відповідних актів, що могли б засвідчувати факт відмови що, відповідно, спростовує твердження відповідача про порушення п. 44 ПК України, ненадання (надання в неповному обсязі) документів та пояснень в ході перевірки.

В ході перевірки позивачем були подані усі документи, що підтверджують реальність спірних господарських операцій.

Висновки відповідача про відсутність у позивача та/або його контрагентів по ланцюгу постачання трудових та матеріальних ресурсів зроблено ним на підставі аналізу невизначеної податкової інформації, а та податкова інформація яку наводить відповідач носить виключно інформативний характер. Така інформація сама собою не доводить та не може свідчити про наявність ризиків або податкових правопорушень, на які посилається відповідач. Відповідач не довів та не надав належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили, що наявні в позивача та його контрагентів по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення тощо були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем та не обґрунтував, який обсяг трудових та матеріальних ресурсів необхідно мати підприємству для здійснення такої господарської діяльності та чим це підтверджується.

Притому, що відповідачем не заперечується використання продукції (виробів) придбаних в ФОП ОСОБА_3 ФОП ОСОБА_2 , при експорті позивача, суду надано ВМД по експорту товару в склад якого входить продукція придбана в ФОП ОСОБА_3 ФОП ОСОБА_2 .

Крім цього, позивач спростовує висновки відповідача про те, що: «Позивач помилково вважає, що міжнародним договором встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом». Позивач, вважає, що помиляється відповідач, оскільки стаття 10 «Конвенції між Урядом України і Урядом Королівства Данії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно» від 05.03.1996 не містить терміну «інший дохід» та, відповідно, беззаперечно не дозволяє включати будь які інші доходи (які мають іншу природу та походження ніж доходи від акцій/ корпоративних прав) до складу дивідендів.

Відповідно до п. 3.2 ст. 3 ПК України «Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору».

Відтак доходи, перелічені в абз. 4-6 пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 розділу I ПК України не можуть вважатись доходом нерезидента, що пов`язаний з володінням ним корпоративними правами в компанії, яка виплачує дохід, не є дивідендами в розумінні ст. 10 Конвенції, і стаття 10 Конвенції про дивіденди до відповідного доходу не може застосовуватись. Оподаткування доходів, які не є дивідендами для цілей Конвенції, здійснюється за правилами інших статей Конвенції залежно від обставин здійснення операції, зокрема статті 21 «Інші доходи», згідно положень якої види доходу резидента Договірної Держави, де б вони не виникали, які не згадані в попередніх статтях цієї Конвенції, підлягають оподаткуванню лише у цій Державі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та докази, просив позов задоволити повністю.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що 05.03.1996 між Урядом України і Урядом Королівства Данії підписано Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, яка ратифікована 12.07.1996, дата набрання чинності для України 21.08.1996 року (зі змінами внесеними Протоколом про внесення змін до Конвенції між Урядом України і Урядом Королівства Данії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, дата вчинення 02.02.2021, дата ратифікації Україною 16.02.2022, дата набрання чинності для України 31.07.2022).

Згідно із пунктом 3 статті 2 Конвенції податками, на які поширюється дія цієї Конвенції в Україні, є, зокрема, податок на прибуток підприємств.

Пункт 1 статті 10 Конвенції передбачає, що дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.

Поряд з цим пункт 2 статті 10 Конвенції встановлює, що, такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником дивідендів, податок, що стягується, не повинен перевищувати: а) 5 відсотків валової суми дивідендів, якщо фактичним власником є компанія (інша ніж партнерство), що володіє щонайменше 25 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди; Ь) 15 відсотків валової суми дивідендів у всіх інших випадках.

Відповідно до пункту 3 статті 10 Конвенції термін «дивіденди» у випадку використання в цій статті означає доход від акцій або інших прав, які не є борговими зобов`язаннями, що дають право на участь у прибутках, а також доход від інших корпоративних прав, який підлягає такому ж оподаткуванню, як доходи від акцій відповідно до податкового законодавства Держави, резидентом якої є компанія, що розподіляє прибуток.

Поряд з цим пункт 2 статті 3 Конвенції встановлює, що при застосуванні цієї Конвенції Договірною Державою будь-який термін, не визначений у ній, матиме те значення, якщо із контексту не випливає інше, яке він має згідно із законодавством цієї Держави стосовно податків, на які поширюється Конвенція.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Керуючись ст. 5 ПК України, відповідач вважає застосовними до спірних правовідносин наступні поняття, приведені у Податковому кодексі України.

Підпунктом 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 розділу І Податкового кодексу України, визначено, що дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, в тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Доходи, перелічені в абзацах четвертому - шостому підпункту 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 розділу III Кодексу, прирівняні до дивідендів, виникають виключно за умови здійснення контрольованої операції із нерезидентами, які зазначені в підпунктах «а», «в», або «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу, та проведення у цих операціях коригування у зв`язку з невідповідністю її умов принципу «витягнутої руки».

Якщо класифікація доходів як «дивідендів» для цілей міжнародного договору залежить від володіння корпоративними правами в компанії - резидента України, то виплати, передбачені в абзацах четвертому - шостому підпункту 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу, можуть оподатковуватись за правилами статті 10 міжнародного договору (або аналогічної статті міжнародного договору щодо дивідендів), якщо нерезидент є безпосереднім (прямим) власником корпоративних прав у капіталі платника податку - резидента України. При цьому, якщо нерезидент не виконує умови для застосування пониженої ставки оподаткування за міжнародним договором (наприклад, щодо мінімальної частки володіння в капіталі платника доходу), до дивідендів застосовується ставка оподаткування, передбачена підпунктом 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 розділу III Кодексу.

Особливості оподаткування нерезидентів в Україні визначені у пункті 141.4 статті 141 ПК України. Положеннями пп. «б» пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПК України передбачено, що доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є, зокрема, дивіденди, які сплачуються резидентом.

Проведеною перевіркою за період з 01.01.2019 по 31.03.2025 встановлено, що позивачем подано Звіт про контрольовані операції: за 2022 рік (29.09.2023 № 9313756428), в якому відображено контрольовані операції з нерезидентом Innovation Living А/S (Данія) на суму 149 714 547 грн. та інформацію до Додатку до Звіту про контрольовані операції за 2022 «Інформація про пов`язаність осіб», по нерезиденту Innovation Living А/S.

Відповідно до інформації про пов`язаність осіб по Innovation Living А/S «Особа, яка безпосередньо та/або опосередковано (через пов`язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі, передбаченому підпунктом 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 розділу І Податкового кодексу України на момент здійснення контрольованої операції», код пов`язаності 501, 511, розмір володіння корпоративними правами безпосередньо - 95%.

В переліку засновників/учасників позивача відображено: Innovation Living А/S, країна резидентства: Данія, країна реєстрації: Данія, частка (%): 100,00%.

Перевіркою встановлено, що позивач здійснював виплати доходів нерезидентам джерелом походження з України, а саме: Innovation Living А/S (Данія) на підставі договору оренди обладнання від 01.09.2020 №1 на загальну суму 611 145 грн (14 000,00 євро), а саме: за 2024 рік - 611 145 грн (14 000,00 євро).

Позивачем відповідно до вимог п.п. 39.5.4. п. 39.5. ст. 39 ПК України, на підставі проведеного аналізу умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки», здійснено самостійне коригування ціни контрольованих операцій і сум податкових зобов`язань з податку на прибуток за звітний 2022 рік, та подано Уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2022 рік від 28.02.2024 № 9314598659; Додаток ТЦ до уточнюючої Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, за 2022 рік № 9314598664, в якому задекларовано суму коригування при придбанні товарів (робіт, послуг) по контрагенту Innovation Living А/S (Данія) на суму 3 168 073 грн та суму коригування при продажу товарів (робіт, послуг) - 37 846 395 гривень.

Позивачем подано Додаток ПН до рядка 23 уточнюючої Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2022 рік від 28.02.2024 № 9314598662, в якому:

в р. 31 «Сума вартості товарів (робіт, послуг) (крім цінних паперів та деривативів), що придбаваються у нерезидента, зазначеного в підпунктах «а», «в», «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу І ПК України, у контрольованих операціях понад суму, яка відповідає принципу «витягнутої руки» (абзац другий підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 розділу ІІІ Податкового кодексу України)» відображено по нерезиденту Innovation Living А/S (Данія) - 3 727 145 грн;

в р. 32 «Сума заниження вартості товарів (робіт, послуг), які продаються нерезиденту, зазначеному в підпунктах «а», «в», «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу І Податкового кодексу України, у контрольованих операціях порівняно із сумою, яка відповідає принципу «витягнутої руки» (абзац другий підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 розділу ІІІ Податкового кодексу України)» відображено по нерезиденту Innovation Living А/S (Данія) - 44 525 171 грн.

Таким чином, перевіркою дотримання вимог щодо повноти нарахування податку на доходи нерезидента та своєчасності сплати податку на доходи нерезидентів, встановлено, що при виплаті у 2022 році доходів на користь нерезидента Innovation Living А/S (Данія), прирівняних, згідно з вимогами п.п.14.1.49 п.14.1 ст.14 ПК України до дивідендів, у розмірі 41 014 468 грн (при здійсненні самостійного коригування ціни контрольованої операції і сум податкових зобов`язань платника податків на підставі додатка ТЦ № 9314598664 від 28.02.2024 до уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток №9314598659 від 28.02.2024) позивачем в порушення п. 137.3. ст. 137, п.п 141.4.2. п. 141.4. ст. 141 ПК України не нараховано, не утримано та не сплачено до бюджету податок на доходи нерезидента з такого доходу в сумі 2 158 656,21 гривень за 2022 рік.

Вартість товарів (робіт, послуг), що були придбані у компанії «Інновейшн Лівінг А/С», у контрольованих операціях понад суму, яка відповідає принципу «витягнутої руки» та сума заниження вартості товарів (робіт, послуг), які були продані компанії «Інновейшн Лівінг А/С», у контрольованих операціях порівняно із сумою, яка відповідає принципу «витягнутої руки» (абз.4-6 пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 розділу І ПКУ) прирівнюється до виплати доходу у вигляді дивідендів на суму 41 014 468 грн на користь компанії «Інновейшн Лівінг А/С». Відповідно з врахуванням вимог ст. 103 ПК України та ст. 10 Конвенції, з вказаного доходу мав бути утриманий та сплачений податок на доходи нерезидента за ставкою 5% об`єкта оподаткування в сумі 2158656,21 грн за 2022 рік.

Також відповідач зазначає, що відповідно до укладених договорів, ФОП ОСОБА_1 протягом 2023-2025 років щоденно (за виключенням вихідних днів) забезпечував харчуванням працівників підприємства.

В ході проведення перевірки, ФОП ОСОБА_1 скеровано запит №31071/6/13-01-12 від 14.08.2025 про надання інформації та відповідних документів, для підтвердження реальності проведених фінансово-господарських операцій. Згідно листа - відповіді №1 від 26.08.2025 та наданими копіями документів (договорів, видаткових накладних), ФОП ОСОБА_1 не надано доказів, які б підтверджували реальність їх здійснення.

Перевіркою встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 (виконавцем) та позивачем (замовником) укладеного однотипні договори від 03.04.2023 № 1, від 01.04.2024 № 2, від 01.04.2025 № 3 про наступне:

Відповідно до п.1.2 договорів виконавець зобов`язується поставляти готові страви для клієнта за адресою: АДРЕСА_2 , а замовник забовтується здійснювати оплату в порядку та на умовах договору.

Відповідно до п.1.2 договорів готові страви замовляються, комплектуються та доставляються в асортименті, виходячи із узгодження на день переліку. Асортимент страв погоджується сторонами додатково у поточному тижні до середи включно на наступний тиждень за зразком меню згідно із додатком № 1 до договору.

Відповідно до п.2.1 договорів оплата вартості комплексних обідів, наданих виконавцем впродовж строку від першого по п`ятнадцяте число, та з шістнадцятого по останній день місяця здійснюється замовником у гривнях протягом 7 календарних днів з дати підписання зведеної податкової накладної.

Посадовими особами позивача, окрім наведених договорів, до перевірки надано видаткові накладні, виписані від постачальника ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 5 125 302,00 грн (в т.ч. по роках: за 2023 рік на суму 1 606 374,00 грн, за 2024 рік на суму 2 697 748, 00 грн, за 2025 рік на суму 821 180,00 грн). Інших документів бухгалтерської та податкової звітності, зокрема товарно-транспортних накладних, актів прийому-передачі, до перевірки надано не було.

Відповідачем до Головного управління Національної поліції у Львівській області скеровано запит №9293/5/13-01-08-01-11 від 22.08.2025 про надання відомостей про пересування транспортного засобу «Рено Кенго» д.н.з. НОМЕР_1 за період з 01.02.2025 по 01.04.2025, яким, зі слів керівника підприємства, доставлялось харчування за маршрутом Червоноградський район, смт. Гірник - Яворівський район, с. Лозино, вул. Рівці, 10, за період 2023-2025 років.

ГУ НП у Львівській області, листом за №284496-2025 від 26.08.2025 року (вх. ГУ ДПС у Львівській обл. від 04.09.2025 № 31029/5), надано інформацію, з посиланням на Наказ МВС України від 13.06.2018 року №497 «Про затвердження Інструкції з формування та ведення інформаційної підсистеми «Гарпун», інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», програмного модуля інформації для аналітичної обробки фото- відео фіксації, яка отримана з технічних засобів та технічних приладів, які мають функції фото- і відеофіксації (запису), закріплених поліцією на службових ТЗ, монтованих/ розміщених по зовнішньому периметру доріг і будівель, а також інформація, отримана з автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні», якою спростовується пересування запитуваного транспортного засобу за наведеним маршрутом.

Згідно даних програми «Безпечна Львівщина» встановлено рух транспортного засобу д.н.з. НОМЕР_1 за період з 01.02.2025 по 01.04.2025, фіксація якого здійснювалась в межах населеного пункту м. Львова.

Відповідно, транспортний засіб д.н.з. НОМЕР_1 за період з 01.02.2025 по 01.04.2025 не перебував у зазначених місцях: АДРЕСА_3 .

Проведеним аналізом господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , виявлено відсутність виробничих приміщень та трудових ресурсів, які б вказували на спроможність останнього здійснювати приготування та забезпечувати харчування в задекларованих об`ємах працівників наведеного підприємства

Таким чином, наявність у платника податкових чи видаткових накладних або інших документів, виписаних від імені постачальника з посиланням на поставку товарів (робіт, послуг), не є безумовним доказом реальності господарських операцій, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а отже, відповідно до наказу Держаної податкової служби України №381 від 01.01.2022 «Про затвердження Положення про організацію роботи при виявлені органами ДПС підозрілих фінансових операцій, які можуть бути пов`язаними з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та їх учасників», дії посадових осіб позивача та ФОП ОСОБА_1 можуть підпадати під пункт 7 зазначеного Наказу («перерахування або отримання коштів від суб`єкта господарювання за операції, щодо яких існує ймовірність нереальності їх здійснення, у т.ч. сума, на яку здійснено операцію, не відповідає фінансовому чи майновому стану хоча б одного з її учасників та/або, якщо одним з учасників є фізична особа або фізична особа - підприємець»).

Абзацом 27 Розділу 1 Правил № 363 визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Наявність лише отриманої видаткової накладної, без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, надання послуг чи їх оплата), та без наявності інших первинних документів, не може бути підставою для включення у витрати, при визначенні об`єкту оподаткування податком на прибуток підприємства.

Крім цього, відповідачем встановлено, що відповідно до укладеного договору №1/05 від 12.05.2021, ФОП ОСОБА_2 протягом 2021-2025 років поставляв вироби з дерева, що використовувались підприємством для виготовлення диванів.

Відповідно до п.1 договору постачальник зобов`язується поставити покупцю продукцію (вироби з дерева) за ціною, якістю, кількістю та в терміни, визначені в специфікаціях технічній документації та кресленнях, які становлять його невід`ємну частину.

Відповідно до п. 2 договору ціни, кількість та асортимент товару, що поставляється вказані в специфікаціях до договору та/або накладних.

Позивачем, окрім наведеного договору, до перевірки надано видаткові накладні, виписані від постачальника ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 14 846 248,00 грн (в т.ч. по роках: за 2023 рік на суму 1 606 374,00 грн, за 2024 рік на суму 2 697 748, 00 грн, за 2025 рік на суму 821 180,00 грн). Також до перевірки представлено товарно-транспортні накладні, виписані ФОП ОСОБА_2 за період 2021-2025 років.

Згідно наданих до перевірки ТТН автомобільним перевізником та водієм вказано ОСОБА_2 , пункт навантаження - АДРЕСА_4 , автомобілі: Мерседес-Бенц НОМЕР_2 .

ГУ НП у Львівській області, листом за №273938-2025 від 26.08.2025 (вх. ГУ ДПС у Львівській обл. від 26.08.2025 № 30076/5), надано інформацію, з посиланням на Наказ МВС України від 13.06.2018 року №497 «Про затвердження Інструкції з формування та ведення інформаційної підсистеми «Гарпун», інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», програмного модуля інформації для аналітичної обробки фото- відео фіксації, яка отримана з технічних засобів та технічних приладів, які мають функції фото- і відеофіксації (запису), закріплених поліцією на службових ТЗ, монтованих/ розміщених по зовнішньому периметру доріг і будівель, а також інформація, отримана з автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні».

Згідно даних програми «Безпечна Львівщина» встановлено, що транспортний засіб д.н.з. НОМЕР_2 , у зазначені в ТТН дати не перебував у зазначених місцях: АДРЕСА_3 .

Відповідно внесені ФОП ОСОБА_2 у товарно-транспортні накладні за період 2023-2025 років не відповідають дійсності та спростовуються даними інформаційної системи «Гарпун».

Позивачем не надано до перевірки актів прийому-передачі, які б підтверджували отримання товару (робіт, послуг) від ФОП ОСОБА_2 , за період, що охоплювався перевіркою.

Позивачем в підтвердження реальності господарських операцій з ФОП ОСОБА_2 не надано: технічну документацію та креслення, які становлять невід`ємну частину договору, визначені в специфікаціях строки поставки, докази направлення по постачальнику засобами електронного зв`язку та/або факсом специфікацію в якій міститься ціни, кількість та асортимент товару, що поставляється а також дата поставки товару згідно даної Специфікації, докази направлення постачальником підписаної специфікації, докази приймання товару за кількістю та якістю.

Також, перевіркою встановлено, що відповідно до укладеного договору №1/12 від 18.12.2019, ФОП ОСОБА_3 протягом 2021-2025 років поставляла позивачу вироби з дерева, що використовувались підприємством для виготовлення диванів.

Відповідно до п.1 договору постачальник зобов`язується поставити покупцю продукцію (вироби з дерева) за ціною, якістю, кількістю та в терміни, визначені в специфікаціях технічній документації та кресленнях, які становлять його невід`ємну частину.

Відповідно до п. 2 договору ціни, кількість та асортимент товару, що поставляється вказані в специфікаціях до даного договору та/або накладних.

Позивачем, окрім наведеного договору, до перевірки надано видаткові накладні, виписані від постачальника ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 9 596 530,00 грн (в т.ч. по роках: за 2023 рік на суму 1 606 374,00 грн, за 2024 рік на суму 2 697 748, 00 грн, за 2025 рік на суму 821 180,00 грн).

Також до перевірки представлено товарно-транспортні накладні, виписані ФОП ОСОБА_3 період 2022-2025 років.

Згідно наданих до перевірки ТТН від 03.11.2022, 09.12.2022, 17.02.2023, 21.03.2025 автомобільним перевізником та водієм вказано ОСОБА_3 , пункт навантаження - АДРЕСА_4 , автомобілі: Мерседес - Бенц НОМЕР_2 .

ГУ НП у Львіській області, листом за №296386-2025 від 15.08.2025 року (вх. ГУ ДПС у Львівській обл. від 15.09.2025 № 31991/5) надано інформацію, з посиланням на Наказ МВС України від 13.06.2018 року №497 «Про затвердження Інструкції з формування та ведення інформаційної підсистеми «Гарпун», інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», програмного модуля інформації для аналітичної обробки фото- відео фіксації, яка отримана з технічних засобів та технічних приладів, які мають функції фото- і відеофіксації (запису), закріплених поліцією на службових ТЗ, монтованих/ розміщених по зовнішньому периметру доріг і будівель, а також інформація, отримана з автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні».

Згідно даних програми «Безпечна Львівщина» встановлено, що транспортний засіб д.н.з. НОМЕР_2 , у зазначені в ТТН дати не перебував у зазначених місцях: АДРЕСА_3 .

Наявність у платника податкових чи видаткових накладних або інших документів, виписаних від імені постачальника з посиланням на поставку товарів (робіт, послуг), не є безумовним доказом реальності господарських операцій, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Позивачем в підтвердження реальності господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 не надано: технічну документацію та креслення, які становлять невід`ємну частину договору, визначені в Специфікаціях строки поставки, докази направлення по постачальнику засобами електронного зв`язку та/або факсом Специфікацію в якій міститься ціни, кількість та асортимент товару, що поставляється а також дата поставки товару згідно даної Специфікації, докази направлення постачальником підписаної Специфікації, докази приймання товару за кількістю та якістю.

Отже, на думку відповідача, вищезазначені господарські операції між ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 та позивачем фактично не здійснювались, тому первинні документи (договори, видаткові накладні, ТТН), які оформлені ФОП не є підставою для бухгалтерського обліку оскільки, не фіксують факт здійснення господарських операцій.

Відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Згідно оскаржуваного ППР від 16.10.2025 № 47636/13-01-24-10, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1020 грн перевіркою встановлено порушення п. 51.1 ст. 51, п. 176.2 «б» ст. 176 ПК України, що призвело до відображення не в повному обсязі сум нарахованого (сплаченого) доходу на користь фізичних осіб - підприємців з ознакою доходу « 157».

Як зазначено у службовому дописі управління оподаткування фізичних осіб від 27.02.2026 № 72/13-01-24-10-14, що позивач за I квартал 2019 подано та задекларовано у Податковому розрахунку показники не в повному обсязі, з недостовірними даними - відображено не в повному обсязі суми нарахованого (сплаченого) доходу на користь фізичних осіб - підприємців з ознакою доходу « 157», чим порушено вимоги п.51.1 ст.51, п.176.2 «б» ст.176 ПК України, а саме:

ФОП ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) - не відображено суму нарахованого доходу в розмірі 3142,00 грн;

ФОП ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4 ) - не відображено суму нарахованого доходу в розмірі2680,00 грн;

ФОП ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_3 ) - не відображено суму нарахованого доходу в розмірі 580,00 грн;

ФОП ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_5 ) - не відображено суму нарахованого доходу в розмірі 2591,70 грн;

ФОП ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_6 ) - не відображено суму нарахованого доходу в розмірі 13413,00 грн.

Відповідно до п.п. 176.2 (б) п. 176.2 ст. 176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов`язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.

Верховний суд у постанові від 09.07. 2025 у справі № 120/6718/24 прийшов до висновку про обґрунтованість застосування податковим органом штрафу в розмірі 1020 грн, визначеного пунктом 119.1 статті 119 ПК України за встановлення факту не відображено в податкових розрахунках (форма № 1ДФ до 2021 року) та додатках 4ДФ до податкових розрахунків із 2021 року відомостей про нарахування/ виплату доходів самозайнятим особам (ознака доходу 157) при виплаті доходу фізичним особам підприємцям.

Представник відповідача в судовому засідання позовні вимоги заперечила, надала суду додаткові пояснення та докази, просила в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою від 30.01.2026 відкрито загальне позовне провадження у справі.

Судом встановлені наступні обставини:

16.10.2025 відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення за № 47641/13-01-23-02, в якому зазначено:

«ТзОВ «ЗАХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ ГОЛЬФ ТА КАНТРІ КЛУБ» відповідно до вимог п.п.39.5.4 п.39.5 ст.39 Податкового кодексу України, на підставі проведеного аналізу умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки», здійснено самостійне коригування ціни контрольованих операцій і сум податкових зобов`язань з податку на прибуток за звітний 2022 рік.

ТзОВ «ЗАХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ ГОЛЬФ ТА КАНТРІ КЛУБ» подано Додаток ПН до рядка 23 уточнюючої Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2022 рік від 28.02.2024 №9314598662, в якому:

в р.31 «Сума вартості товарів (робіт, послуг) (крім цінних паперів та деривативів), що придбаваються у нерезидента, зазначеного в підпунктах «а», «в», «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу І Податкового кодексу України, у контрольованих операціях понад суму, яка відповідає принципу «витягнутої руки» (абзац другий підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 розділу ІІІ Податкового кодексу України)» відображено по нерезиденту Innovation Living А/S (Данія) - 3 727 145 грн., встановлена сума за даними перевірки- 3 168 073 грн.;

в р.32 «Сума заниження вартості товарів (робіт, послуг), які продаються нерезиденту, зазначеному в підпунктах «а», «в», «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу І Податкового кодексу України, у контрольованих операціях порівняно із сумою, яка відповідає принципу «витягнутої руки» (абзац другий підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 розділу III Податкового кодексу України)» відображено по нерезиденту Innovation Living А/S (Данія) - 44 525 171 грн, встановлена сума за даними перевірки - 37 846 395 гривень.

При виплаті доходів на користь нерезидента Innovation Living А/S (Данія) за 2022 рік ТзОВ «ЗАХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ ГОЛЬФ ТА КАНТРІ КЛУБ» не нараховано і не сплачено податок з доходів нерезидента із джерелом походження з України, прирівняних за Кодексом до дивідендів.

Перевіркою дотримання вимог щодо повноти нарахування податку на доходи нерезидента та своєчасності сплати податку на доходи нерезидентів, встановлено, що при виплаті у 2022 році доходів на користь нерезидента Innovation Living А/S (Данія), прирівняних, згідно з вимогами п.п.14.1.49 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України до дивідендів, у розмірі 41 014 468 грн. (при здійсненні самостійного коригування ціни контрольованої операції і сум податкових зобов`язань платника податків на підставі додатка ТЦ № 9314598664 від 28.02.2024 до уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток №9314598659 від 28.02.2024) ТзОВ «ЗАХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ ГОЛЬФ ТА КАНТРІ КЛУБ» в порушення п. 137.3 ст.137, п.п 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України не нараховано, не утримано та не сплачено до бюджету податок на доходи нерезидента з такого доходу в сумі 2 158 656,21 гривень за 2022 рік.

- період фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушення:

2022 рік

Платником податків подано заперечення від 01.10.2025 № 130/25Б (вх. ГУ ДПС у Львівській області від 01.10.2025 № 76344/6) на акт від 16.09.2025 р. № 42100/13-01-07-11/32789894 «Про результати проведення документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «ЗАХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ ГОЛЬФ ТА КАНТРІ КЛУБ» (ЄДРПОУ - 32789894) за період діяльності з 01 січня 2019 року по 31 березня 2025 року, з метою дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби та за період діяльності з 01 січня 2011 року по 31 березня 2025 року щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

В наданому запереченні платник податків оскаржує вищезазначене порушення ТзОВ «ЗАХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ ГОЛЬФ ТА КАНТРІ КЛУБ» - п. 137.3 ст.137, п.п 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України, не нараховано, не утримано та не сплачено до бюджету податок на доходи нерезидента з такого доходу в сумі 2 158 656,21 гривень за 2022 рік.

Постійно діючою комісією з розгляду спірних питань ГУ ДПС у Львівській області розглянуто всі наведені аргументи в поданому ТзОВ «ЗАХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ ГОЛЬФ ТА КАНТРІ КЛУБ» запереченні від 01.10.2025 № 130/25Б (вх. ГУ ДПС у Львівській області від 01.10.2025 № 76344/6) та прийнято рішення, що аргументи та пояснення не спростовують ряд фактів порушень, відображених в акті перевірки від 16.09.2025 № 42100/13-01-07- 11/32789894.

Постійно діюча комісія з розгляду спірних питань ГУ ДПС у Львівській області вирішила висновки акта перевірки від 16.09.2025 р. № 42100/13-01-07-11/32789894 в частині оподаткування доходів нерезидентів, повноти визначення суми податку з доходу нерезидентів, подання (своєчасності подання) «Розрахунків (звітів) податкових зобов`язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України» (додаток ПН до рядка 23 ПН Податкової декларації з податку на прибуток підприємства) за період з 01.01.2019 по 31.03.2025 вважати такими, що відповідають нормам чинного законодавства, а заперечення ТзОВ «ЗАХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ ГОЛЬФ ТА КАНТРІ КЛУБ» (ЄДРПОУ - 32789894) від 01.10.2025 № 130/25Б (вх. ГУ ДПС у Львівській області від 01.10.2025 № 76344/6) на акт від 16.09.2025 р. № 42100/13-01-07-11/32789894 «Про результати проведення документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «ЗАХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ ГОЛЬФ ТА КАНТРІ КЛУБ» (ЄДРПОУ - 32789894) в частині порушення п. 137.3 ст.137, п.п 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України в результаті чого не нараховано, не утримано та не сплачено до бюджету податок на доходи нерезидента в сумі 2 158 656,21 гривень за 2022 рік, вважати таким, що не спростовує висновки акту.

Пунктом 109.1 статті 109 ПКУ передбачено, що діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

До перевірки платником надано пояснення від 27.08.2025 року №32507/6/13-01-23-01-16, щодо встановленого порушення, однак аргументи та пояснення не спростовують ряд фактів порушення ТзОВ «ЗАХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ ГОЛЬФ ТА КАНТРІ КЛУБ», відображених в акті перевірки від 16.09.2025 р. № 42100/13-01-07-11/32789894.

Згідно з п. 109.3 ст. 109 Податкового кодексу, у випадках, визначених п. 119.3 ст. 119, п.123.2 - п. 123.5 ст.123, п.124.2, п.124.3 ст.124, п.125-1.2 - п.125-1.4 ст.125-1 Податкового кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Зазначені порушення, вчинені умисно, а також удавано. Підприємством цілеспрямовано створено умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених Податковим кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Підприємство мало можливість для дотримання прав та норм, встановлених Податковим кодексом України, проте не вжито достатніх заходів для їх усунення.

У зв`язку з цим згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, статтею 58 Податкового кодексу України та пункту 1251.2 етапі 1251 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з П-К на ПРИБУТОК ІНОЗЕМНИХ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ

Два мільйони шістсот дев`яносто вісім тисяч гриста двадцять гривень 26 коп. 11020500».

16.10.2025 відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення за № 47636/13-01-24-10, в якому зазначено:

«що на підставі акта від 16.09.2025р. №42100/13-01-07-11/32789894

встановлено порушення п.51.1 ст. 51, п. 176.2 «б» ст. 176 ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ № 2755-VІ від 02.12.2010 (Із змінами та доповненнями),

в ході перевірки встановлено, що ТзОВ «ЗАХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ ГОЛЬФ ТА КАНТРІ КЛУБ» подано та задекларовано у Податковому розрахунку за 1 квартал 2019 показники не в повному обсязі, з недостовірними даними, а саме - відображено не в повному обсязі суми нарахованого (сплаченого) доходу на користь фізичних осіб - підприємців з ознакою доходу « 157», чим порушено п.51.1 ст.51, п, 176.2 «б» ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями).

пояснення не надавались, заходи платником не приймались;

період фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушення:

І квартал 2019 року;

заперечення платником не подавались.

У зв`язку з цим згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України та відповідно до п. 119.1 ст. 119, п. 69 підрозд. 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010р.№2755-VІ (із змінами та доповненнями)

збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на доходи фізичних осіб 11010100

Одна тисяча двадцять гривень 00 копійок».

09.01.2026 відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення за № 1064/13-01-07-11, в якому зазначено:

«на підставі акта перевірки від 16.09.2025 №42100/13-01-07-11/32789894 та Рішення ДПС України від 02.01.2026 №75/99-00-06-01-01-06

встановлені обґрунтовані підстави для зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток

представлені до перевірки первинні документи та отримані в ході перевірки дані свідчать про нереальність вчинення господарських операцій ТзОВ «ЗАХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ ГОЛЬФ ТА КАНТРІ КЛУБ» по придбанню ТМЦ від ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_7 ), ФОП ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_8 ), ФОП ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_9 ) на загальну суму 23 209 238 грн., що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток в сумі 23 209 238 грн. за 1 квартал 2025 року.

Посадовими особами підприємства не надано пояснень щодо встановлених порушень, про що зазначено в акті перевірки від 16.09.2025 №42100/13-01-07-11/ НОМЕР_10 .

Підприємство мало можливість для дотримання прав та норм, встановлених Податковим кодексом, проте не вжито достатніх заходів для їх усунення.

- період фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якого вчинено ці порушення: 2023 рік, 2024 рік, і квартал 2025 року.

Державна податкова служба України розглянула скаргу ТОВ «Західно-Український Гольф та Кантрі Клуб» (вх. ДПС № 5815/С/6 від 06.11.2025) на податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 16.10.2025 № 47620/13- І01-07-11, № 47625/13-01-07-11, № 47626/13-01-07-11, № 47641/13-01-23-02. №47636/13-01-24-10.

Рішенням ДПС України від 02.01.2026 №75/99-00-06-01-01-06 скасовано ППР ГУ ДПС у Львівській області від 16.10.2025 № 47620/13-01-07-11, №47625/13-01-07-11, №47626/13-01-07-1 І в частині взаємовідносин з ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 , а в іншій частині вказані ППР та ППР ГУ ДПС у Львівській області від 16.10.2025 №47641/13-01-2302. №47636/13-01-24-10 залишає без змін, а скаргу - частково задовольняє.

Отже встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI (із змінами і доповненнями) та зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток по періодах:

Звітний період, за який подано декларацію 1 квартал 2025 року

Сума завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток грн 230209238».

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірні рішення протиправними і таким що не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам податкового законодавства.

Судом враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірного наказу з наступних встановлених підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:

Згідно із ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із пп. 14.1.49. п.14.1. ст.14 ПК України (в редакції на час спірних правовідносин), дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, в тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюються також:

платіж у грошовій чи негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв`язку з розподілом чистого прибутку (його частини);

суми доходів у вигляді платежів за цінні папери (корпоративні права), що виплачуються на користь нерезидента, зазначеного в підпунктах «а», «в», «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, у контрольованих операціях понад суму, яка відповідає принципу «витягнутої руки»;

вартість товарів (робіт, послуг), крім цінних паперів та деривативів), що придбаваються у нерезидента, зазначеного в підпунктах «а», «в», «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, у контрольованих операціях понад суму, яка відповідає принципу «витягнутої руки»;

сума заниження вартості товарів (робіт, послуг), які продаються нерезиденту, зазначеному в підпунктах «а», «в», «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, у контрольованих операціях порівняно із сумою, яка відповідає принципу «витягнутої руки»;

виплата в грошовій або негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника - нерезидента України у зв`язку зі зменшенням статутного капіталу, викупом юридичною особою корпоративних прав у власному статутному капіталі, виходом учасника зі складу господарського товариства або іншої аналогічної операції між юридичною особою та її учасником, у розмірі, що призводить до зменшення нерозподіленого прибутку юридичної особи".

Згідно із пп. «а», «в», «г» пп. 39.2.1.1 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 цього ж Кодексу, контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків (для резидентів Дія Сіті - платників податку на особливих умовах - на фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності), а саме:

а) господарські операції, що здійснюються з пов`язаними особами - нерезидентами, в тому числі у випадках, визначених підпунктом 39.2.1.5 цього підпункту;

в) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту, або які є резидентами цих держав (територій);

г) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, організаційно-правова форма яких включена до переліку організаційно-правових форм, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2-1 цього підпункту.

Згідно із п.п. 39.5.4. п. 39.5. ст. 39 цього ж Кодексу, самостійне коригування.

39.5.4.1. У разі застосування платником податків під час здійснення контрольованих операцій умов, що не відповідають принципу «витягнутої руки», та/або не відповідають розумній економічній причині (діловій меті), платник податків має право самостійно провести коригування ціни контрольованої операції і сум податкових зобов`язань за умови, що це не призведе до зменшення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету:

розрахувавши свої податкові зобов`язання відповідно до:

максимального значення діапазону цін (рентабельності), якщо ціна/показник рентабельності контрольованої операції була вище максимального значення діапазону цін (рентабельності); та/або

мінімального значення діапазону цін (рентабельності), якщо ціна/показник рентабельності контрольованої операції була нижче мінімального значення діапазону цін (рентабельності).

39.5.4.2. Самостійне коригування є коригуванням платником податків ціни контрольованої операції, за результатами якого розрахована ціна відповідає принципу «витягнутої руки», навіть якщо така ціна відрізняється від фактичної ціни, встановленої під час здійснення контрольованої операції.

Сума податкового зобов`язання, розрахованого за результатами самостійного коригування, підлягає сплаті у строки, визначені статтею 57 цього Кодексу.

39.5.4.3. Платник податку не має права проводити самостійне коригування ціни контрольованих операцій та/або сум податкових зобов`язань під час проведення перевірки платника податків з питань дотримання принципу «витягнутої руки» таких контрольованих операцій.

Згідно із п. 4.1. ст. 44 цього ж Кодексу, жля цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Вимоги цієї статті щодо обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, застосовуються також до нерезидентів, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво (незалежно від наявності у нерезидента зареєстрованого (акредитованого, легалізованого) відокремленого підрозділу), та до іноземних юридичних осіб, визначених у підпункті 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу.

Згідно із п. 51.1. ст. 51 цього ж Кодексу, платники податків, у тому числі податкові агенти, платники єдиного внеску, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.

Згідно із п. 109.1 ст. 109 цього ж Кодексу, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно із п. 109.3 ст. 109 цього ж Кодексу, у випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Згідно із п. 119.3 ст. 119 цього ж Кодексу, штрафи, передбачені пунктами 119.1 і 119.2 цієї статті, не застосовуються у випадках, якщо помилки щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків у податковій звітності про суми доходів, нараховані (сплачені) на користь платника податків, суми утриманого з них податку були виправлені податковими агентами самостійно, у тому числі протягом 30 календарних днів з дня надходження повідомлень про помилки, виявлені контролюючим органом.

Згідно із п.123.2 - п. 123.5 ст.123 цього ж Кодексу:

123.2. Діяння, передбачені пунктом 123.1 (крім діянь, передбачених пунктом 123.2-1) цієї статті, вчинені умисно, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

123.2-1. Вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу із коригуванням фінансового результату до оподаткування відповідних податкових (звітних) періодів на різницю, передбачену підпунктом 140.6.2 пункту 140.6 статті 140 цього Кодексу, або визначення об`єктів оподаткування резидента Дія Сіті - платника податку на особливих умовах за операціями, визначеними підпунктом 141.9-1.2.17 підпункту 141.9-1.2 пункту 141.9-1 статті 141 цього Кодексу, або внаслідок неврахування (невизнання) контролюючим органом витрат з підстав, визначених абзацами шостим і сьомим підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 або абзацами шостим і сьомим пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання.

123.3. Діяння, передбачені пунктом 123.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

123.4. Використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу, крім іншої відповідальності, визначеної цим Кодексом, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сум, що були використані не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям надання таких пільг.

123.5. Діяння, передбачені пунктом 123.4 цієї статті, вчинені умисно, -

тягнуть за собою накладення штрафу у подвійному розмірі сум, що були використані не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям надання таких пільг.

Згідно із п.124.2, п.124.3 ст.124 цього ж Кодексу:

124.2. Діяння, передбачені пунктами 124.1, 124.1-1 цієї статті, вчинені умисно, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

124.3. Діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Згідно із п.1251.2 - п.1251.4 ст.1251 цього ж Кодексу,

1251.2. Ті самі дії, вчинені умисно, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

1251.3. Діяння, передбачені пунктом 1251.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

1251.4. Діяння, передбачені пунктом 1251.2 цієї статті, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов`язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов`язок щодо погашення такого податкового боргу, у тому числі пені, покладається на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов`язку погашення такої суми податкових зобов`язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Податковий агент звільняється від відповідальності відповідно до цього пункту, якщо ненарахування, неутримання та/або неперерахування податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пунктом 169.4 статті 169 цього Кодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу.

Згідно із пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 цього ж Кодексу, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний період не перевищує 40 мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4, підпунктом 140.5.16 пункту 140.5, пунктом 140.6 статті 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний період не перевищує 40 мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4, підпунктом 140.5.16 пункту 140.5, пунктом 140.6 статті 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років, у кожному з яких виконується зазначений критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік такої безперервної сукупності років. У подальші роки такої сукупності років коригування фінансового результату також не застосовуються, крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4, підпунктом 140.5.16 пункту 140.5, пунктом 140.6 статті 140 цього Кодексу.

Якщо у платника податку, який прийняв рішення про незастосування коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4, підпунктом 140.5.16 пункту 140.5, пунктом 140.6 статті 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний період перевищує 40 мільйонів гривень, такий платник податку визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

Для платників податку, визначених підпунктом 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу, не є об`єктом оподаткування прибуток із джерелом походження за межами України.

При визначенні об`єкта оподаткування згідно з цим підпунктом не враховуються витрати за результатами операцій, здійснених платником податку з метою надання неправомірної вигоди службовій особі (у тому числі службовій особі іноземної держави). У разі якщо такі витрати визнані платником податку у податковому (звітному) періоді відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, при визначенні об`єкта оподаткування здійснюється коригування фінансового результату до оподаткування з урахуванням положень пункту 140.6 статті 140 цього Кодексу.

Згідно із п. 137.3 ст.137 цього ж Кодексу, відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного в пункті 57.1-1 статті 57 та 141.4 статті 141 цього Кодексу, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати.

Згідно із пп. 141.4.2 п. 141.4. ст. 141 цього ж Кодексу, на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, що підлягає виплаті на його користь від контрольованої іноземної компанії в межах, що не перевищує суму, на яку збільшувався об`єкт оподаткування відповідно до підпункту 134.1.7 пункту 134.1 статті 134 цього Кодексу.

Норми цього підпункту застосовуються за результатами податкового (звітного) року.

У разі якщо платник податку зобов`язаний зменшити фінансовий результат до оподаткування на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, зазначених у цьому підпункті, а також відповідно до положень підпункту 140.4.3 цього пункту, коригування відповідно до положень цього підпункту не здійснюється.

Згідно із п.п. «б» п. 176.2. ст. 176 цього ж Кодексу, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов`язані:

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за основним місцем обліку.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку підставам та предмету позову, доказам у справі суд зазначає наступне:

Судом не враховуються мотиви спірного рішення від 16.10.2025 за № 47641/13-01-23-02 та враховуються аргументи позивача, оскільки відповідач, вказуючи про порушення позивачем норм податкового законодавства зазначив, що вартість товарів (робіт, послуг), що були придбані у компанії «Інновейшн Лівінг А/С», у контрольованих операціях понад суму, яка відповідає принципу «витягнутої руки» та сума заниження вартості товарів (робіт, послуг), які були продані компанії «Інновейшн Лівінг А/С», у контрольованих операціях порівняно із сумою, яка відповідає принципу «витягнутої руки» прирівнюється до виплати доходу у вигляді дивідендів на суму 41 014 468 грн на користь компанії «Інновейшн Лівінг А/С». На думку відповідача, із врахуванням вимог ст. 103 ПК України та ст. 10 Конвенції між Урядом України і Урядом Королівства Данії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно (укладена у м. Копенгаген 5 березня 1996 року, ратифікована 12.07.1996 року), з вказаного доходу мав бути утриманий та сплачений податок на доходи нерезидента за ставкою 5% об`єкта оподаткування в сумі 2158656,21 грн за 2022 рік.

Позивач зазначає про те, що з урахуванням вимог п. 3.2 ст. 3 ПК України та в силу укладеної Україною та Королівством Данією Конвенції, доходи, перелічені в абз. 4-6 пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 розділу I ПК України не можуть вважатись доходом нерезидента, що пов`язаний з володінням ним корпоративними правами в компанії, яка виплачує дохід, не є дивідендами в розумінні ст. 10 Конвенції, і стаття 10 Конвенції про дивіденди до відповідного доходу не може застосовуватись, а має застосовуватись стаття 21 Конвенції.

На думку суду, зважаючи на спірні правовідносини, підлягають співставленню норма правил встановлених ПК України для оподаткування доходів, що прирівняні до дивідендів з межею, до якої Конвенція з Королівством Данія дозволяє або не заперечує можливості оподаткування таких доходів в Україні.

Відносини в сфері оподаткування, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані саме Податковим кодексом України.

Між Урядом України і Урядом Королівства Данія укладена Угода про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і капітал, яка ратифікована Законом від 12.07.1996 за № 341/96-ВР, положення якої застосовуються до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав.

Верховний суд, (зокрема у в постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 160/1061/19, від 24 липня 2025 року у справі 320/17773/21), зазначив, що основою для розробки переважної більшості міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування є Модельна конвенція Організації економічного співробітництва та розвитку (надалі також - ОЕСР) щодо податків на доходи і капітал (надалі також - Модельна конвенція). Модельна конвенція ОЕСР становить джерело уніфікованих рішень щодо найбільш поширених питань, які виникають у сфері міжнародного оподаткування та усунення подвійного оподаткування. Також важливе значення мають Коментарі до Модельної конвенції Організації економічного співробітництва та розвитку.

Суд із врахуванням положень Коментарів ОЕСР до Модельної конвенції, зазначає, що угода не містить прямого посилання на Коментарі, однак, відповідно до пункту 3.2 статті 3 Угоди при застосуванні цієї Угоди Договірною Державою будь-який термін, не визначений в Угоді, буде мати те значення, яке надається йому законодавством цієї Держави, щодо податків, на які поширюється Угода, якщо з контексту не випливає інше.

Відповідно до статті 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів (Україна приєдналась до цієї Конвенції згідно з Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про приєднання до Конвенції із застереженнями та заявою» від 14 квітня 1986 року № 2077-XI) договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до їх звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об`єкта і цілей договору.

Текст Угоди в частині визначення поняття «дивіденди» відповідає визначенню, яке наведено в Модельній конвенції. За відсутності спеціальних застережень договірних сторін слід виходити з того, що при добросовісному застосуванні Конвенції сторони будуть прагнути до узгодженого застосування термінів.

Суд звертає увагу на те, що загальним є підхід, за якого Коментарі застосовуються як додаткове джерело тлумачення міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування.

Відтак принцип добросовісності виконання міжнародного договору, полягає в тому, що для інтерпретації термінів міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування всіма країнами, які не зазначили про інше, має застосовуватись однорідне тлумачення, джерелом якого є, насамперед, Коментарі (в тій редакції, яка була чинна на момент укладення Угоди).

Отже, положення Модельної податкової конвенції ОЕСР, а також офіційного Коментаря до неї мають важливе значення при дослідженні такого питання як співставлення норм та правил встановлених ПК України для оподаткування доходів, що прирівняні до дивідендів з межею, до якої Конвенція з Королівством Данія дозволяє або не заперечує можливості оподаткування таких доходів в Україні.

Щодо взаємного зв`язку норм національного та міжнародного податкового законодавства, то відповідно до пункту 3.2 статті 3 Податкового кодексу України якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

З метою врахування зв`язку між Податковим кодексом України та Конвенцією в кожній конкретній ситуації суд, враховуючи позицію Верховного суду , що висловлена у Постанові від 20.11.2019 у справі № 815/371/18 вважає доцільним використання наступного алгоритму аналізу:

( 1 ) ізольоване застосування Податкового кодексу України: визначення податку, що має бути стягнений, об`єкту оподаткування відповідним податком, ставки, платника, податкового агенту, строку та інших елементів оподаткування, що визначено ПК України. Визначення змісту тих чи інших термінів здійснюється виключно враховуючи норми Податкового кодексу України та іншого законодавства - в тих випадках, коли на таке інше законодавство є посилання в Податковому кодексі України;

( 2 ) ізольоване застосування конвенції: визначення межі, до якої Україні згідно з певною конвенцією надано право оподатковувати ту чи іншу категорію доходів. Визначення змісту тих чи інших термінів на цьому етапі здійснюється виходячи з норм конвенції, а в тих випадках, коли цього вимагає або дозволяє конвенція, - виходячи з норм іншого міжнародного законодавства (контексту), ПК України або іншого законодавства;

( 3 ) співставлення встановлених ПК України правил оподаткування (перший крок) з межею, до якої певна конвенція дозволяє або не заперечує можливості оподаткування в Україні (другий крок).

Аналізуючи національне законодавство, що регулює порядок оподаткування оподаткуванні доходів, що прирівнюються до дивідендів, Суд звертає увагу на таке.

Згідно із пп. а), в), и) пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 розділу I ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України або постійними представництвами нерезидентів в Україні;

в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;

и) прибутків від відчуження акцій, часток, корпоративних або інших аналогічних прав в іноземних компаніях, організаціях, утворених відповідно до законодавства інших держав (іноземні юридичні особи), які відповідають таким умовам:

1) у будь-який момент часу впродовж 365 днів, що передують продажу або іншому відчуженню, вартість акцій, часток, корпоративних або інших аналогічних прав іноземної юридичної особи на 50 і більше відсотків утворюється за рахунок акцій, часток в українській юридичній особі, які належать зазначеній іноземній юридичній особі прямо або опосередковано, та

2) у будь-який момент часу впродовж 365 днів, що передують продажу або іншому відчуженню, вартість акцій, часток в українській юридичній особі на 50 і більше відсотків утворюється за рахунок нерухомого майна, яке розташовано в Україні та належить такій українській юридичній особі або використовується такою українською юридичною особою на підставі договору операційної або фінансової оренди (лізінгу) чи аналогічного договору, і таке використання має відображатися в обліку такої юридичної особи як актив, у тому числі актив з права користування, згідно з вимогами національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно із пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 розділу I ПКУ дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, в тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюються також:

платіж у грошовій чи негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв`язку з розподілом чистого прибутку (його частини);

суми доходів у вигляді платежів за цінні папери (корпоративні права), що виплачуються на користь нерезидента, зазначеного в підпунктах «а», «в», «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, у контрольованих операціях понад суму, яка відповідає принципу «витягнутої руки»;

вартість товарів (робіт, послуг), крім цінних паперів та деривативів), що придбаваються у нерезидента, зазначеного в підпунктах «а», «в», «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, у контрольованих операціях понад суму, яка відповідає принципу «витягнутої руки»;

сума заниження вартості товарів (робіт, послуг), які продаються нерезиденту, зазначеному в підпунктах «а», «в», «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, у контрольованих операціях порівняно із сумою, яка відповідає принципу «витягнутої руки»;

виплата в грошовій або негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника - нерезидента України у зв`язку зі зменшенням статутного капіталу, викупом юридичною особою корпоративних прав у власному статутному капіталі, виходом учасника зі складу господарського товариства або іншої аналогічної операції між юридичною особою та її учасником, у розмірі, що призводить до зменшення нерозподіленого прибутку юридичної особи;

Згідно із НП(С)БОУ 15 дивіденди - частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства, та включаються до складу фінансових доходів.

Згідно із ст. 10 Конвенції між Урядом України і Урядом Королівства Данії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно від 05.03.1996

1. Дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.

2. Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником дивідендів, податок, що стягується, не повинен перевищувати:

а) 5 відсотків валової суми дивідендів, якщо фактичним власником є компанія (інша ніж партнерство), що володіє щонайменше 25 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди;

b) 15 відсотків валової суми дивідендів у всіх інших випадках.

Компетентні органи Договірних Держав за взаємною згодою встановлять спосіб застосування таких обмежень.

Цей пункт не торкається оподаткування компанії стосовно прибутку, з якого сплачуються дивіденди.

3. Термін «дивіденди» при використанні у цій статті означає доход від акцій або інших прав, які не є борговими зобов`язаннями, що дають право на участь у прибутках, а також доход від інших корпоративних прав, який підлягає такому ж оподаткуванню, як доходи від акцій відповідно до податкового законодавства Держави, резидентом якої є компанія, що розподіляє прибуток.

4. Положення пунктів 1 і 2 цієї статті не застосовуються, якщо особа, що фактично має право на дивіденди, яка є резидентом однієї Договірної Держави, здійснює комерційну діяльність у другій Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, через розташоване в ній постійне представництво або надає у цій другій Договірній Державі незалежні особисті послуги з розташованої в ній постійної бази, і холдинг, стосовно якого сплачуються дивіденди, дійсно відноситься до такого постійного представництва або постійної бази. У такому випадку застосовуються положення статті 7 або статті 14 цієї Конвенції залежно від обставин.

5. У разі, коли компанія, яка є резидентом однієї Договірної Держави, одержує прибуток або доходи з другої Договірної Держави, ця друга Держава може повністю звільнити від податків дивіденди, що сплачуються цією компанією, за винятком, якщо ці дивіденди сплачуються резиденту цієї другої Держави або якщо холдинг, стосовно якого сплачуються дивіденди, дійсно відноситься до постійного представництва або постійної бази, розташованих у цій другій Державі, і не може піддавати оподаткуванню нерозподілений прибуток компанії, навіть якщо дивіденди сплачуються або нерозподілений прибуток складається повністю або частково із прибутку чи доходу, що утворюються у цій другій Державі.

Згідно із ст. 21 цієї ж Конвенції:

1. Види доходу резидента Договірної Держави, де б вони не виникали, які не згадані в попередніх статтях цієї Конвенції, підлягають оподаткуванню лише у цій Державі.

2. Положення пункту 1 цієї статті не застосовуються до доходу, іншого ніж доход від нерухомого майна, визначеного в пункті 2 статті 6 цієї Конвенції, якщо одержувач такого доходу є резидентом однієї Договірної Держави, здійснює комерційну діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво або надає у цій Державі незалежні особисті послуги через розташовану там постійну базу, і право або майно, у зв`язку з яким одержано доход, дійсно пов`язані з таким постійним представництвом або постійною базою. У такому випадку застосовуються положення статті 7 або статті 14 залежно від обставин.

Судом враховуються аргументи позивача з посиланням на Узагальнюючу податкову консультацію з питань оподаткування доходів нерезидентів, що прирівнюються до дивідендів, затверджену Наказом Міністерства фінансів України 20 серпня 2021 року N 480 (далі - Узагальнююча консультація), зокрема, що у контексті Моделі ОЕСР до першої категорії дивідендів можна віднести платежі, які отримують учасники (акціонери, засновники тощо, залежно від організаційно правової-форми юридичної особи) у зв`язку з розподілом прибутку господарських товариств та інших господарських організацій, які створюються відповідно до законодавства України. Ці платежі вважаються дивідендами відповідно до цивільного та корпоративного законодавства України.

До другої категорії дивідендів (виходячи з визначення відповідно до Моделі ОЕСР) можна віднести доходи, які прямо не визначаються дивідендами відповідно до корпоративного законодавства України, але виплачуються особі, яка володіє правами, які мають ознаки корпоративних прав (щонайменше, це право на участь в управлінні, отриманні частки прибутку та активів у разі ліквідації платника доходу).

Тобто, у контексті Моделі ОЕСР термін «дивіденди» пов`язується безпосередньо з наявністю відносин володіння корпоративними правами між платником та отримувачем доходів. Корпоративні права включають набір правомочностей одержувача доходу, що визначені Кодексом: право на участь у прибутках платника доходу, в управлінні та прийнятті рішень щодо діяльності останнього, отримання частки майна платника доходу у разі його ліквідації тощо.

Відтак, для цілей статті 10 Моделі ОЕСР (та міжнародних договорів, у яких відповідна стаття про дивіденди містить визначення терміна «дивіденди», тотожне або аналогічне модельному) дохід нерезидента, не пов`язаний з володінням ним корпоративними правами в компанії, яка виплачує дохід, не є дивідендами, і стаття міжнародного договору про дивіденди до відповідного доходу не застосовується. Оподаткування доходів, які не є дивідендами для цілей міжнародного договору, здійснюється за правилами інших статей міжнародного договору залежно від обставин здійснення операції.

Важливо зазначити, що визначення терміна «дивіденди» у чинних міжнародних договорах може суттєво відрізнятись від цього терміна у Моделі ОЕСР. Для визначення порядку оподаткування доходів, прирівняних Кодексом до дивідендів, потрібно аналізувати положення кожного окремого міжнародного договору у кожному випадку окремо.

Враховуючи позицію Верховного суду яка висловлена в Постанові від 20.11.2019 у справі № 815/371/18, співставляючи встановлені ПК України правила оподаткування з межею, до якої конвенція з Королівством Данія дозволяє або не заперечує можливості оподаткування в Україні та застосовуючи при цьому п. 3.2 ст. 3 Податкового Кодексу України, на думку суду мають застосовуватись правила міжнародного договору, відповідно доходи, перелічені в абз. 4-6 пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 розділу I ПК України не можуть вважатись доходом нерезидента, що пов`язаний з володінням ним корпоративними правами в компанії, яка виплачує дохід, не є дивідендами в розумінні ст. 10 Конвенції, і стаття 10 Конвенції про дивіденди до відповідного доходу не може застосовуватись. Оподаткування доходів, які не є дивідендами для цілей Конвенції, здійснюється за правилами інших статей Конвенції залежно від обставин здійснення операції, зокрема статті 21 «Інші доходи», згідно положень якої види доходу резидента Договірної Держави, де б вони не виникали, які не згадані в попередніх статтях цієї Конвенції, підлягають оподаткуванню лише у цій Державі.

Відповідно висновки податкового органу про несплату позивачем податку на доходи нерезидента в сумі 2158656,21 грн та нарахування 539664,05 грн штрафних санкцій є такими, що не відповідають фактичним обставинам та наведеним вимогам законодавства.

Крім цього в матеріалах справи є лист данського аудитора та звіт данського незалежного аудитора про фактичні обставини, згідно яких:

«Цією довідкою підтверджуємо, що компанія Інновейшн Лівінь А/С (Innovation Living A/S) (реєстраційний номер 65699516, місцезнаходження: Бломмевей, 38, Рандерс N08930, Данія) здійснює такі господарські операції з ТОВ «Західно-Український Гольф та Кантрі Клуб» (реєстраційний номер 32789894, місцезнаходження: вул. Рівці, 10, с. Лозино, Яворівський р-н, Львівська обл., 81080):

• Придбання готової продукції (меблів)

• Придбання послуг з обробки меблів

• Продаж виробничого обладнання

• Передача обладнання в оренду

• Отримання відсотків за наданою позикою

Усі доходи та витрати, пов`язані з наведеними вище операціями, які отримані або понесені компанією Інновейшн Лівінь А/С в період з 01.01.2019 року по 31.12.2025 року, були належним чином задекларовані компанією Інновейшн Лівінь А/С в Королівстві Данія та оподатковані відповідно до вимог законодавства Королівства Данія.

Довідку видано для подання до відповідних державних та судових органів України».

Судом не враховуються мотиви спірного рішення від 09.01.2026 за № 1064/13-01-07-11 та враховуються аргументи позивача, оскільки по суті аргументи позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами та показами свідків.

Судом не враховуються заперечення відповідача з посиланням на інформацію від ГУ Національної поліції у Львівській області з системи «Гарпун» щодо відсутності фіксації руху транспортних засобів рух відповідно до наданих позивачем ТТН за маршрутом до місць завантаження та розвантаження, оскільки відсутність інформації в системі «Гарпун» жодним чином не спростовує або підтверджує реальність поставки товару, оскільки облік відомостей щодо всіх транспортних засобів, які знаходяться на дорогах України, а також використання системи «Гарпун» з метою здійснення податкового контролю за транспортними засобами, які використовуються платниками податків в господарській діяльності не віднесено до функцій, мети та об`єктів контролю наведеної системи.

Зі змісту відповідей ГУ НП у Львівській області вбачається, в системі «Гарпун» відсутня інформація про пересування транспортних засобів, якими здійснювалось перевезення в межах поставки товару згідно договорів укладених з позивачем. Відсутність інформації не є доказом того, що такі перевезення не здійснювались взагалі. Відповідачем не обґрунтовано правомірність співставлення відомостей в системі «Гарпун» із маршрутами перевезення згідно товарно-транспортних накладних. Інформація про відсутність фіксації камерами відеоспостереження номерних знаків автомобілів спеціальною системою «Гарпун», не містить беззаперечно повної інформації щодо руху вказаних транспортних засобів між пунктами навантаження та розвантаження, оскільки докази покриття спеціальною системою «Гарпун» на цих ділянках доріг відсутні.

Відповідач не спростував аргументи позивача про те, що товари та готова продукція реалізовані ТОВ «Західно-український гольф та кантрі клуб» за цінами, які відповідали ринковим, вищими за виробничу собівартість, ціну придбання, господарські операції проводились підприємством з діловою метою самостійно, свідомо, були оплатні, доходи та прибуток від даних господарських операцій отримані, у зв`язку з даними операціями (в їх наслідок) відбувався фактичний рух активів та зміни у власному капіталі (збільшення власного капіталу та чистих активів) та зобов`язаннях, відповідно отриманий економічний ефект, що сукупно відповідає критеріям оцінки наявності розумної економічної причини (ділової мети) тощо.

Висновки про відсутність у позивача та/або його контрагентів по ланцюгу постачання трудових та матеріальних ресурсів зроблено відповідачем на підставі аналізу невизначеної податкової інформації, а та податкова інформація яку наводить відповідач носить виключно інформативний характер. Така інформація сама собою не доводить та не може свідчити про наявність ризиків або податкових правопорушень, на які посилається відповідач. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, є безпідставними, так як така інформація не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону. Відповідач не довів і не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили, що наявні в позивача та його контрагентів по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення тощо були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем та не обґрунтував, який обсяг трудових та матеріальних ресурсів необхідно мати підприємству чи його контрагентам для здійснення такої господарської діяльності та чим це підтверджується.

Судом встановлено, що надані позивачем первинні та інші документи, які зазвичай супроводжують операції купівлі продажу товару відповідають вимогам до їх складання та оцінки, підтверджують фактичне здійснення господарських операцій і розкривають їх суть, їх реальність, наявність у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету, розумні економічні причини для здійснення господарської операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у її межах та фактичного руху активів, тощо.

Крім цього судом допитані як свідки ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , переконливо пояснили всі технологічні та технічні моменти і можливості виконання договірних зобов`язань перед позивачем, вказали про фактичні і реальні господарські правовідносини із позивачем.

Судом враховуються наявні у справі докази, які підтверджують реальну можливість виконання укладених позивачем договорів з ФОП ОСОБА_1 , який постачав продукти харчування для працівників підприємства, та з ФОП ОСОБА_2 і ФОП ОСОБА_3 , які постачали вироби з деревини, що використовувались для виготовлення готової продукції підприємством.

ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 зареєстровані в ЄДР як підприємці-фізичні особи та мають види діяльності, які відповідають фактично здійснюваним операціям, зокрема:

ФОП ОСОБА_1 , види діяльності 56.10, діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний), 10.85 виробництво готової їжі та страв (додатковий) ( ОСОБА_1 за професією кухар, його кваліфікацію підтверджено Сертифікатом КЦ № 02545608/ 09-24 від 05.07.2024);

ФОП ОСОБА_2 види діяльності 16.23, виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів (основний), 16.29 виробництво інших виробів з деревини (додатковий);

ФОП ОСОБА_3 вид діяльності 16.23, виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів (основний).

Всі закупівлі у ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 підтверджуються належно оформленими первинними документами.

Крім цього ФОП ОСОБА_2 має у власності приміщення (будівлю), площею 440 м2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Ця адреса вказується у ТТН, що є додатковим підтвердженням реальності здійснюваної ним підприємницької діяльності. Наявність виробничих потужностей у ФОП ОСОБА_1 підтверджується також рішенням Головного управління Держпродспоживслужби про державну реєстрацію потужності оператора ринку.

Також судом допитана як свідок ОСОБА_12 - керівник позивача, яка крім іншого, вказала про те, що протягом проведення перевірки позивача, працівники відповідача мали реальну можливість побачити та перевірити фактичне виконання вказаним підприємцями своїх договірних зобов`язань перед позивачем, однак відмовились від цього.

Відповідно висновки податкового органу про нереальність вчинення господарських операцій позивача по придбанню ТМЦ від ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 23 209 238 грн, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток в сумі 23 209 238 грн за 1 квартал 2025 року є такими, що не відповідають фактичним обставинам та вимогам податкового законодавства.

Судом також не враховуються мотиви спірного рішення від 09.01.2026 за № 47636/13-01-24-10 та враховуються аргументи позивача, оскільки відповідач стверджує, що позивачем подано та задекларовано у Податковому розрахунку за 1 квартал 2019 року показники не в повному обсязі, з недостовірними даними, а саме відображено не в повному обсязі суми нарахованого (сплаченого) доходу на користь фізичних осіб – підприємців з ознакою доходу « 157», чим порушено п. 51.1. ст. 51, п. 176.2 «б» ст. 176 ПК України, однак в спірному рішенні відповідачем не зазначено жодного епізоду, які саме суми та по яким конкретно фізичним особам не задекларовано чи відображено не в повному обсязі відповідні показники.

В цій частині судом також не враховуються заперечення відповідача про те, що у службовому дописі управління оподаткування фізичних осіб відображено не в повному обсязі суми нарахованого (сплаченого) доходу на користь фізичних осіб - підприємців з ознакою доходу « 157», чим позивачем порушено вимоги п.51.1 ст.51, п.176.2 «б» ст.176 ПК України, оскільки такий допис за № 72/13-01-24-10-14 складено 27.02.2026, тобто за межами перевірки та після прийняття спірного рішення.

Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З цих же по суті підстав, судом не враховуються заперечення відповідача.

Відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 262-263, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно - Український Гольф та Кантрі Клуб» (81080, Львівська обл., Яворівський р-н, с. Лозино, вул. Рівці, 10, ЄДРПОУ 32789894) до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ 43968090) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, - задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.10.2025 року № 47641/13-01-23-02 винесене ГУ ДПС у Львівській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 09.01.2026 року № 1064/13-01-07-11 винесене ГУ ДПС у Львівській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 16.10.2025 року № 47636/13-01-24-10 винесене ГУ ДПС у Львівській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ 43968090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно - Український Гольф та Кантрі Клуб» (81080, Львівська обл., Яворівський р-н, с. Лозино, вул. Рівці, 10, ЄДРПОУ 32789894) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 69888,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст 295 -297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення складено в повному обсязі 12.10.2026.

СуддяГавдик Зіновій Володимирович