Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №380/14798/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 рокусправа № 380/14798/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій,

у с т а н ов и в:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Міністерства оборони України в яому просить:

- Визнати протиправним та скасувати п. 43 рішення Міністерства оборони України виражене у формі Протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 25/д від 30.08.2024 року в частині повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 ) про призначення одноразової грошової допомоги;

- Зобов`язати Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022) призначити та здійснити виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 ) як члену сім`ї загиблого військовослужбовця молодшого сержанта – ОСОБА_2 відповідно постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 3 750 000 грн., з урахуванням висновків суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що батько позивача — молодший сержант ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час участі у бойових діях із захисту Батьківщини в районі населеного пункту Першотравневе Куп`янського району Харківської області. У травні 2024 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 . Пунктом 43 рішення відповідача, оформленого протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України від 30 серпня 2024 року № 25/д, документи позивача повернуто на доопрацювання з підстав неподання документів на підтвердження факту перебування на утриманні загиблого або права на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до редакції статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», чинної на день смерті військовослужбовця. Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним, оскільки на момент звернення із заявою про отримання допомоги (23 травня 2024 року) набрав чинності Закон України від 09 грудня 2023 року № 3515-IX, яким до переліку отримувачів одноразової грошової допомоги включено дітей військовослужбовця незалежно від досягнення ними повноліття. Позивач переконаний, що призначення виплати має відбуватися за законодавством, що діє на момент звернення та реалізації права на допомогу протягом встановленого трирічного строку, а одноразова грошова допомога є компенсаторною гарантією за втрату члена сім`ї

Ухвалою від 20 липня 2026 року суд відкрив спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними матеріалами.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№64745 від 22.07.2026) у якому заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування вказує, що юридичним фактом, з яким закон пов`язує виникнення права на одноразову грошову допомогу та визначення кола осіб, які мають право на її отримання, є саме дата загибелі військовослужбовця — ІНФОРМАЦІЯ_1 . На дату смерті військовослужбовця діяла редакція статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якої діти загиблого мали право на отримання допомоги лише до досягнення повноліття або як непрацездатні утриманці. Позивач на дату смерті батька досяг 27 років, документів про інвалідність чи перебування на утриманні не надав, тому Комісія діяла в межах повноважень, правомірно повернувши матеріали на доопрацювання відповідно до Порядку, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 45. Також відповідач зазначив, що зобов`язання призначити виплату в конкретному розмірі є втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від позивача на адресу суду надійшло клопотання про витребування доказів (вх.№81829 від 15.09.2026).

Ухвалою від 01.10.2026 задоволено клопотання позивача та витребувано у Міністерства оборони України:

належним чином засвідчену копію заяви ОСОБА_1 (1996 року народження, РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю батька — ОСОБА_2 , яка була зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_3 21.05.2024 року, разом з усіма додатками та матеріалами, що надходили на розгляд Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;

належним чином засвідчений витяг із Протоколу засідання вказаної Комісії від 30.08.2024 року № 25/д (пункт 43) щодо ОСОБА_1 .

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батьком є ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .

Молодший сержант ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проходив військову службу та загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Першотравневе Куп`янського району Харківської області, що підтверджується сповіщенням ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14 березня 2024 року № 369, лікарським свідоцтвом про смерть від 14 березня 2024 року № 12-19-265-чт/24 та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 18 березня 2024 року.

23 травня 2024 року позивач через ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до Міністерства оборони України із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 як син загиблого військовослужбовця. На день смерті батька позивачу виповнилося 27 років.

Пунктом 43 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30 серпня 2024 року № 25/д, заяву та додані документи ОСОБА_1 повернуто на доопрацювання.

Рішення мотивоване тим, що відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній на дату смерті військовослужбовця, право на одноразову грошову допомогу мали неповнолітні діти та утриманці; натомість заявник є повнолітнім, а документів, які підтверджують перебування позивача на утриманні загиблого або право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не надано.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до адміністративного суду.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі — Закон № 2011-XII).

Частиною першою статті 16 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, — гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Пунктом 1 частини другої статті 16 цього Закону визначено, що допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі — Постанова № 168).

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Постанови № 168 сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Абзацом другим пункту 2 Постанови № 168 визначено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення; днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Станом на дату загибелі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) частина перша статті 16-1 Закону № 2011-XII діяла в редакції, згідно з якою у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мали: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). При цьому утриманцями вважалися члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 09 грудня 2023 року № 3515-IX (який набрав чинності 29 березня 2024 року) статтю 16-1 Закону № 2011-XII викладено у новій редакції, за змістом якої до кола отримувачів допомоги віднесено дітей без вікового обмеження.

Вирішуючи питання дії закону в часі та визначення нормативно-правового акта, що регулює спірні правовідносини, суд виходить із засад статті 58 Конституції України, за якими закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Конституційний Суд України у рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 зазначив, що дія закону поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набрання ним чинності; надання закону зворотної дії можливе лише у разі прямої вказівки про це в самому законі.

Закон України № 3515-IX від 09 грудня 2023 року не містить норм щодо надання його положенням зворотної дії в часі стосовно юридичних фактів, які настали до набрання ним чинності (до 29 березня 2024 року).

Відповідно до сталого правового висновку Верховного Суду, викладеного, зокрема, у постановах від 07 грудня 2021 року у справі № 465/1980/18, від 10 травня 2023 року у справі № 640/5320/19, від 24 січня 2024 року у справі № 420/9003/23, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця виникає з моменту настання відповідного юридичного факту — смерті (загибелі) особи, а коло суб`єктів, які набувають таке право, визначається нормами законодавства, що діяли саме на момент настання цієї події.

Аналогічний підхід закріплено й у пункті 1.4 Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 45, за яким право осіб на отримання одноразової грошової допомоги визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.

Моментом виникнення суб`єктивного матеріального права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_2 є ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Звернення із заявою про призначення виплати у травні 2024 року є виключно реалізацією встановленої законом процедури оформлення виплати, однак факт подання заяви не змінює момент виникнення матеріального права та не зумовлює застосування законодавства, яке набрало чинності після настання юридичного факту смерті.

Станом на 23 грудня 2023 року позивач ОСОБА_1 , народившись ІНФОРМАЦІЯ_4 , досяг повноліття (27 років), відтак відповідно до приписів частини першої статті 16-1 Закону № 2011-XII у редакції, чинній на момент загибелі батька, право на одноразову грошову допомогу як дитина загиблого він міг набути виключно у разі перебування на його утриманні (будучи непрацездатною особою, яка має право на пенсію у разі втрати годувальника).

Жодних доказів непрацездатності, встановлення інвалідності або перебування на утриманні батька на дату загибелі останнього матеріали справи не містять, а позивач на наявність таких обставин не посилається.

Утриманцями в розумінні статті 16-1 Закону № 2011-XII на відповідну дату вважалися члени сім`ї, які мали право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

За змістом статей 30 і 31 цього Закону повнолітні діти можуть належати до непрацездатних членів сім`ї за передбачених законом умов, а перебування на утриманні передбачає повне утримання або одержання допомоги, яка була постійним і основним джерелом засобів до існування.

Позовна заява не містить обставин, які підтверджують непрацездатність ОСОБА_1 на дату загибелі батька.

Не надано документа про встановлення інвалідності до досягнення визначеного законом віку, довідки або рішення органу Пенсійного фонду України про право на пенсію в разі втрати годувальника, доказів повного матеріального забезпечення позивача загиблим чи систематичної допомоги, яка становила основне джерело його існування.

Таким чином, станом на 23.12.2023 позивач не належав ані до дітей, які не досягли повноліття, ані до підтверджених утриманців загиблого. Відсутність у поданих документах відомостей про відповідний статус була об`єктивною правовою підставою для їх повернення на доопрацювання.

Верховний Суд послідовно виходить із того, що призначення та виплата одноразової грошової допомоги здійснюються на підставі законодавства, чинного на дату виникнення права на її отримання. Такий висновок викладено, зокрема, у постановах від 07.12.2021 у справі № 465/1980/18, від 10.05.2023 у справі № 640/5320/19 та від 24.01.2024 у справі № 420/9003/23.

За таких обставин Комісія Міністерства оборони України, встановивши повноліття заявника та відсутність у наданому пакеті документів відомостей щодо його статусу як непрацездатного утриманця, дійшла правомірного висновку про повернення документів на доопрацювання з роз`ясненням переліку необхідних документів[cite: 3, 4]. Рішення відповідача у формі пункту 43 протоколу від 30 серпня 2024 року № 25/д прийнято на підставі закону, в межах повноважень та відповідно до критеріїв, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки судом не встановлено протиправності оскаржуваного пункту 43 рішення Міністерства оборони України про повернення документів на доопрацювання, відсутні правові підстави і для задоволення похідної позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити та здійснити виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 3 750 000,00 грн.

Крім того, вимога про зобов`язання безпосередньо виплатити кошти є передчасною, оскільки перевірка умов для призначення допомоги, визначення часток між усіма членами сім`ї та наявності чи відсутності встановлених законодавством обмежень належить до виключної компетенції уповноваженого органу в межах установленої адміністративної процедури.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач довів правомірність оскаржуваного рішення.

Оцінюючи позовні вимоги за правилами статті 90 КАС України, суд доходить висновку про необґрунтованість позову та відсутність підстав для його задоволення.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати відповідно до статті 139 КАС України покладаються на позивача та поверненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 14, 73-78, 90, 132, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

У задоволені позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України ( м. Київ, проспект Повітряних Сил6, ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГрень Наталія Михайлівна