Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №380/4145/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 рокусправа № 380/4145/26

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 16 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства Оборони України Гарнізонної позаштатної постійно діючої Військово-лікарської комісії ЛК №1 ВМКЗ ЗР при Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

у с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до 16 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства Оборони України Гарнізонної позаштатної постійно діючої Військово-лікарської комісії ЛК №1 ВМКЗ ЗР при Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною дію гарнізонної позаштатної постійно діючої ВЛК №1 ВКМЦ ЗР, а саме винесення рішення оформленого довідкою №2025-0714-1346 4151-7 від 14.07.25

-скасувати довідку ВЛК №2025-0714-1346-4151-7 від 14.07.2025р. гарнізонної постійно діючої ВЛК №1 ВМКЦ ЗР;

-зобов`язати гарнізонну позаштатну ВЛК №1 ВМКЦ ЗР змінити довідку ВЛК №2025-0714-1346-4151-7 від 14.07.2025р. гарнізонної постійно діючої ВЛК №1 ВМКЦ ЗР щодо визначення потреби у продовженні тривалого лікування за кордоном шляхом зміни формулювання висновку довідки із «Підлягає направленню на додаткове медичне обстеження та повторний медичний огляд» на зміну формулювання на «ТАК потребує довготривалого лікування за кордоном»;

-визнати протиправною бездіяльності 16 регіональної ВЛК щодо не прийняття рішення за наслідком розгляду скарги ОСОБА_1 від 05.01.26 на рішення гарнізонної позаштатної постійно діючої ВЛК №1 ВМКЦ ЗР, викладене у довідці військово-лікарської комісії від 14.07.25 № 2025 0714-1346-4151-7;

-зобов`язати 16 ВЛК повторно розглянути скаргу ОСОБА_2 , яка представляла інтереси ОСОБА_1 від 05.01.2026 на рішення гарнізонної позаштатної постійно діючої ВЛК №1 ВМКЦ ЗР, викладене у довідці військово-лікарської комісії від 14.07.25 № 2025-0714 1346-4151-7 та прийняти відповідне рішення з даного питання, з викладених обставин та медичних документів іноземних медичних закладів та спеціалістів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, старший сержант військової частини НОМЕР_1 , отримав тяжкі травми під час безпосередньої участі у бойових діях із захисту Батьківщини (хондропатія пателлофеморального зчленування лівого колінного суглоба, пошкодження зв`язкового апарату з втратою опорно-рухової функції ноги). За погодженням МОЗ України з 02.12.2023 позивач перебуває на спеціалізованому лікуванні в Королівстві Нідерланди (University Medical Center Utrecht). Командування військової частини тричі скеровувало звернення з перекладеними та нотаріально/консульськи завіреними медичними документами іноземних клінік до ВМКЦ ЗР для проведення дистанційного медичного огляду ВЛК щодо продовження терміну тривалого лікування позивача за кордоном відповідно до абз. 6 п. 6.13 Положення № 402.

Проте Гарнізонна ВЛК № 1 ВМКЦ ЗР ухвалила довідку № 2025-0714-1346-4151-7 від 14.07.2025 з висновком «Підлягає направленню на додаткове медичне обстеження та повторний медичний огляд», повністю проігнорувавши актуальні іноземні медичні документи та призначений лікувально-реабілітаційний процес. Про існування довідки позивач дізнався лише 06.12.2025 за адвокатським запитом. Подана 05.01.2026 скарга до 16 РВЛК по суті колегіально не розглядалася, відповідного рішення (постанови) штатна комісія не прийняла, обмежившись наданням листа № 1190/1328 від 29.01.2026, що позивач вважає проявом протиправної бездіяльності. Просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 13.03.2026 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та витребувано докази у гарнізонної позаштатної постійно діючої ВЛК №1 ВМКЦ ЗР.

Від відповідача – Військово-медичного клінічного центру Західного регіону на адресу суду надійшов відзив (вх.№23923 від 24.03.2026) у кому проти задоволення позовних вимог заперечує. В обґрунтування вказує, що Гарнізонна ВЛК є позаштатною комісією. З посиланням на постанову Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 стверджує про неналежний спосіб судового захисту, оскільки, на його думку, до суду можуть оскаржуватися лише постанови штатних ВЛК або ЦВЛК після проходження передбаченої процедури адміністративного оскарження.

Від 16 регіональної військово-лікарської комісії на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№25731 від 30.03.2026). В обґрунтування якого вказує за змістом глави 3 розділу І Положення № 402, Закону України «Про звернення громадян» та Інструкції МОУ № 735 звернення щодо незгоди з рішеннями підпорядкованих комісій можуть розглядатися з наданням письмового роз`яснення листом. Експерти комісії дослідили наявні матеріали й не встановили підстав для скасування висновку позаштатної ВЛК. Крім того, формулювання «ТАК потребує довготривалого лікування за кордоном» нормами Положення № 402 взагалі не передбачено. Відповідач наголошує на неможливості судового втручання в дискреційні повноваження лікарської комісії щодо оцінки медичних діагнозів.

Від позивача на адресу суду надійшли відповіді на відзиви (вх.№26215 від 31.03.2026 та вх.№ 27862 від 03.04.2026) у яких критично оцінює доводи відповідачів наведені у відзивах. Підтримує позовні вимоги і просить їх задовольнити.

Від позивача на адресу суду надійшло клопотання про долучення додаткових доказів (вх,№27186 від 02.04.2026).

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді оператора протитанкових гармат та має статус учасника бойових дій.

Під час захисту Батьківщини позивач отримав бойові травми, що підтверджено довідками про обставини травми військової частини НОМЕР_1 від 19.09.2022 № 6473 та від 15.02.2023 № 2092.

Листом Міністерства охорони здоров`я України від 27.11.2023 погоджено лікування позивача у закладі охорони здоров`я «University Medical Center Utrecht» (Королівство Нідерланди) відповідно до міжнародних медичних програм. Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 01.12.2023 № 306 військовослужбовця скеровано на лікування за кордон.

Командир військової частини НОМЕР_1 звертався до ВМКЦ ЗР із направленнями та пакетом перекладених і завірених медичних документів іноземних клінік щодо проведення дистанційного медичного огляду ВЛК ОСОБА_1 для визначення потреби у продовженні тривалого лікування за кордоном.

За наслідками розгляду Гарнізонною позаштатною постійно діючою ВЛК № 1 ВМКЦ ЗР прийнято постанову, оформлену довідкою № 2025-0714-1346-4151-7 від 14.07.2025, якою постановлено: «Підлягає направленню на додаткове медичне обстеження та повторний медичний огляд». При цьому у довідці відображено лише дані стаціонарного лікування позивача за 2022– 2023 роки в Україні та відсутній аналіз поданих медичних документів іноземних закладів охорони здоров`я.

Копію зазначеної довідки ВЛК представник позивача отримав 06.12.2025 на адвокатський запит.

05 січня 2026 року представник позивача звернувся до 16 РВЛК зі скаргою на вказану постанову підпорядкованої ВЛК, у якій навів обґрунтування щодо потреби в продовженні лікування за кордоном та просив скасувати оскаржувану довідку.

16 РВЛК листом від 29.01.2026 за № 1190/1328 повідомила заявника про відсутність підстав для скасування постанови Гарнізонної ВЛК. Жодної постанови за наслідками перегляду скарги 16 РВЛК не виносила. Відповідь отримана представником позивача 06.02.2026.

Вважаючи дії відповідачів протиправними, відтак звернувся із цим позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Щодо строку звернення до суду, суд вказує таке.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно; 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною четвертою статті 122 КАС України встановлено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач скористався процедурою адміністративного оскарження, відповідь за наслідками якої отримав 06.02.2026, а з позовом до суду звернувся 09.03.2026, тобто в межах тримісячного строку. Несвоєчасне отримання первинної довідки ВЛК від 14.07.2025 (видана на адвокатський запит лише 06.12.2025) відбулося з вини органу ВЛК, що є поважною підставою пропуску строку та підставою для його поновлення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21.10.1993 № 3543-XII (далі Закону № 3543-ХІІ).

За приписами частини п`ятої статті 22 Закону № 3543-ХІІ особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Поряд з цим, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України “Про військову службу і військовий обов`язок” від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини десятої статті 2 Закону №2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі Положення).

Відповідно до пунктами 1.1, 1.2 глави 1 розділу I Положення Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза це - медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу I Положення для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Згідно з пунктів 1.1, 1.2 глави 1 розділу II Положення медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі інші військові формування), у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності: до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); військовослужбовців до військової служби; військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю; військовослужбовців до служби в Десантно-штурмових військах, плаваючому складі, морській піхоті; кандидатів на навчання у ВВНЗ, ліцеїстів; кандидатів до військової служби за контрактом; кандидатів до участі у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки (далі - МО) та у складі національного персоналу; військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, працівників Збройних Сил України для роботи з ДІВ, КРП, джерелами ЕМП, ЛВ та мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; військовослужбовців та працівників Збройних Сил України до служби (роботи) у спеціальних спорудах, працівників допоміжного флоту ВМС Збройних Сил України; а також з метою визначення: можливості проходження військової служби військовослужбовцями та проживання членів їх сімей за кордоном; необхідності в тривалому спеціалізованому лікуванні, медичному спостереженні або в навчанні (вихованні) у спеціалізованих навчальних закладах членів сімей військовослужбовців, транспортабельності їх за станом здоров`я; потреби у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва); потреби у тривалому лікуванні.

В пункті 2.2 розділу І глави 2 Положення визначено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.

Відповідно до підпунктів 2.3.1, 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

На ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також, зокрема, розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.

ЦВЛК має право, серед іншого, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України (підпункт 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення №402).

За приписами підпункту 2.4.4 пункту 2.4 глави 2 розділу I Положення на ВЛК регіону покладаються: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.

Відповідно до підпункту 2.5.1 пункту 2.5 глави 2 розділу I Положення до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ВЛК ТЦК та СП; ВЛК розвідувального органу Міністерства оборони України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

Суд відхиляє посилання відповідача 2 на неналежний спосіб захисту з огляду на «позаштатний статус» Гарнізонної ВЛК та неможливість оскарження її рішень у судовому порядку.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та посадових осіб.

Гарнізонна позаштатна ВЛК, приймаючи постанови медичного огляду військовослужбовців, виконує публічно-владні управлінські функції у сфері медичного забезпечення Збройних Сил України, є суб`єктом владних повноважень, а її рішення породжують прямі правові наслідки для особи та підлягають судовому контролю на відповідність критеріям статті 2 КАС України.

Позиція Верховного Суду у справі № 810/5009/18 стосувалася іншого предмету оцінки (дотримання процедури підписання свідоцтва про придатність) і не виключає судового захисту від протиправних рішень позаштатних ВЛК.

Порядок проведення медичного огляду військовослужбовців, які проходять лікування за кордоном, врегульовано главою 6 розділу II Положення № 402.

Абзацом першим пункту 6.13 глави 6 розділу II Положення № 402 передбачено, що загальний час безперервного перебування військовослужбовців у закладах охорони здоров`я, у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою та/або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати дванадцять місяців поспіль.

Згідно з абзацом четвертим пункту 6.13 зазначеної глави медичний огляд ВЛК з метою визначення потреби у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 6.13 глави 6 розділу II Положення № 402 у разі направлення військовослужбовців на лікування за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, безперервним перебуванням на лікуванні за кордоном вважається період надання медичних послуг в закладах охорони здоров`я іноземних держав, включаючи час переміщення з одного закладу охорони здоров`я до іншого та час очікування між плановими етапами лікування, реабілітації, протезування.

За приписами абзацу шостого пункту 6.13 глави 6 розділу II Положення № 402 з метою визначення потреби (відсутності потреби) у продовженні тривалого лікування військовослужбовців за кордоном, медичний огляд може проводитися дистанційно, гарнізонними ВЛК НВМКЦ «ГВКГ», ВМКЦ регіонів за направленням командирів військових частин за місцем їх служби або посадових осіб, у розпорядженні яких перебувають військовослужбовці.

У таких випадках до ВЛК разом з направленням на медичний огляд подаються медичні документи військовослужбовця (документи, що підтверджують направлення на лікування за кордон, виписки із медичних карт стаціонарного хворого, консультативні висновки лікарів-спеціалістів, результати додаткових методів досліджень, довідка про обставини травми, медичні документи іноземних закладів охорони здоров`я (завірені в установленому законодавством порядку копії, перекладені українською мовою) та військово-облікові документи.

Постанова ВЛК про продовження тривалого лікування оформляється довідкою ВЛК, затвердженню штатною ВЛК не підлягає та направляється посадовій особі, яка видала направлення на медичний огляд (абзац сьомий пункту 6.13 глави 6 розділу II Положення № 402).

Відповідно до абзацу третього пункту 6.16 глави 6 розділу II Положення № 402 щодо військовослужбовців, які потребують тривалого лікування за кордоном, ВЛК приймає постанову: «Потребує тривалого лікування протягом _____ календарних днів».

Аналіз наведених норм свідчить про те, що процедура дистанційного медичного огляду покликана забезпечити реалізацію соціальних прав поранених військовослужбовців, які перебувають за межами України, без необхідності їх повернення до завершення встановленого лікувального курсу. Цільовим призначенням розгляду такого направлення є надання однозначної відповіді: чи потребує військовослужбовець продовження тривалого лікування за кордоном, або вказана потреба відсутня.

Як встановлено судом, командир військової частини НОМЕР_1 надав до ВМКЦ ЗР направлення разом із завіреними та перекладеними документами клінік Королівства Нідерланди щодо триваючого лікування позивача.

Натомість Гарнізонна ВЛК № 1 ВМКЦ ЗР обмежилась формулюванням про «направлення на додаткове медичне обстеження та повторний медичний огляд», не дослідивши актуальні медичні дані з Нідерландів та не навівши мотивів неможливості прийняття висновку по суті поставленого питання. Такий підхід є формальним, спотворює мету дистанційного медичного огляду та суперечить пунктам 6.13, 6.16 глави 6 розділу II Положення № 402, у зв`язку з чим дії відповідача 2 щодо прийняття рішення від 14.07.2025 слід визнати протиправними, а довідку ВЛК № 2025-0714-1346-4151-7 – скасувати.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Гарнізонної ВЛК змінити зміст довідки на «ТАК потребує довготривалого лікування за кордоном», суд зазначає таке.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду (зокрема, постановами від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18, від 13.02.2020 у справі № 809/259/17, від 10.02.2022 у справі № 160/7153/20) суд, здійснюючи судовий контроль за рішеннями суб`єктів владних повноважень, не вправі підміняти спеціалізовані органи та перебирати на себе їхні виключні повноваження. Суд не володіє спеціальними знаннями у галузі медицини, не може встановлювати медичні діагнози та визначати тривалість і необхідність лікування замість фахівців військово-лікарської комісії.

Більше того, обране позивачем формулювання суперечить нормативно встановленій формі постанови ВЛК, закріпленій абзацом третім пункту 6.16 глави 6 розділу II Положення № 402.

За таких обставин зазначена позовна вимога не підлягає задоволенню.

Водночас, з метою ефективного захисту прав позивача (частина друга статті 9 КАС України), суд вважає за необхідне зобов`язати Гарнізонну позаштатну ВЛК № 1 ВМКЦ ЗР провести повторний дистанційний медичний огляд ОСОБА_1 за направленням командира в/ч НОМЕР_1 з повною оцінкою наданих іноземних документів.

Оцінюючи вимоги до 16 Регіональної ВЛК, суд виходить з того, що відповідно до підпункту 2.4.5 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення № 402 ВЛК регіону має право контролювати, розглядати, переглядати, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК.

Згідно з абзацами четвертим, шостим, сьомим пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 постанови штатних та позаштатних ВЛК оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії або протоколом засідання штатної ВЛК та можуть бути скасовані або відмінені штатними ВЛК.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду (зокрема, у постановах від 17.04.2019 у справі № 342/158/17, від 21.12.2018 у справі № 813/4640/17, від 25.01.2024 у справі № 160/14467/22) зазначив, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як пасивну поведінку органу, яка полягає у неприйнятті юридично обов`язкового рішення з числа тих, що віднесені до його компетенції. У разі оскарження рішення підпорядкованої ВЛК до повноважень штатної комісії належить перегляд такої постанови з прийняттям відповідного процесуального акта (постанови, оформленої рішенням чи протоколом), а не надання листа інформаційно-роз`яснювального змісту за Законом України «Про звернення громадян».

Судом встановлено, що 16 Регіональна ВЛК отримала скаргу ОСОБА_1 від 05.01.2026, однак процедури перегляду постанови відповідно до норм Положення № 402 не провела, мотивованого рішення у формі постанови комісії не ухвалила, а обмежилась направленням листа № 1190/1328 від 29.01.2026.

Така діяльність відповідача 1 є протиправною бездіяльністю та призвела до триваючого порушення прав позивача, а тому скарга ОСОБА_1 підлягає повторному розгляду штатною комісією з прийняттям вмотивованої постанови згідно з Положенням № 402.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Судом надано вичерпну відповідь на всі основні доводи учасників справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачами законність своїх дій та прийнятих рішень не доведено.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та наявних матеріалів справи, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач як учасник бойових дій звільнений від сплати судового збору, доказів понесення інших судових витрат не надано, тому судові витрати відповідно до статті 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд

у х в а л и в:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до 16 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України (79045, м. Львів, вул. Стрийська, 73-А, ЄДРПОУ 08380628), Гарнізонної позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії ЛК № 1 ВМКЦ ЗР при Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону (79010, м. Львів, вул. Личаківська, 26, ЄДРПОУ 08160677) про визнання дій та бездіяльності протиправними, скасування довідки та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

2. Визнати протиправною дію Гарнізонної позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії ЛК № 1 ВМКЦ ЗР при Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону щодо прийняття рішення, оформленого довідкою військово-лікарської комісії № 2025-0714-1346-4151-7 від 14 липня 2025 року відносно ОСОБА_1 .

3. Скасувати довідку Гарнізонної позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії ЛК № 1 ВМКЦ ЗР при Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону № 2025-0714-1346-4151-7 від 14 липня 2025 року.

4. Зобов`язати Гарнізонну позаштатну постійно діючу військово-лікарську комісію ЛК № 1 ВМКЦ ЗР при Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону провести повторний дистанційний медичний огляд старшого сержанта ОСОБА_1 за направленням командира військової частини НОМЕР_1 з метою визначення потреби (відсутності потреби) у продовженні тривалого лікування за кордоном відповідно до вимог абзацу шостого пункту 6.13 глави 6 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, з урахуванням висновків суду та наданих медичних документів іноземних закладів охорони здоров`я.

5. Визнати протиправною бездіяльність 16 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України щодо неприйняття постанови у встановленому Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України порядку за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 від 05 січня 2026 року на рішення Гарнізонної позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії ЛК № 1 ВМКЦ ЗР при ВМКЦ ЗР від 14 липня 2025 року № 2025-0714-1346-4151-7.

6. Зобов`язати 16 Регіональну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України повторно розглянути скаргу, подану в інтересах ОСОБА_1 від 05 січня 2026 року на рішення Гарнізонної позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії ЛК № 1 ВМКЦ ЗР при ВМКЦ ЗР від 14 липня 2025 року № 2025-0714-1346-4151-7, та прийняти відповідне рішення у формі постанови штатної ВЛК згідно з вимогами Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, з урахуванням висновків суду.

7.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

8. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГрень Наталія Михайлівна