Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №380/11145/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 рокусправа № 380/11145/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій просить суд: визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо відмови у виключенні позивача з військового обліку та приведенні відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» відповідно до рішення ЦВЛК ВМУ СБУ від 26.03.2009; зобов`язати Відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» відомості про виключення позивача з військового обліку на підставі п. З ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з визнанням непридатним до військової служби рішенням ЦВЛК ВМУ СБУ від 26.03.2009 (Протокол № 41).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26 березня 2009 року Центральна військово-лікарська комісія Військово-медичного управління Служби безпеки України (ЦВЛК ВМУ СБУ), протокол засідання № 41 від 26.03.2009, визнала ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за статтею 22-а розкладу хвороб (наказ СБУ від 03.02.2003 № 40). Діагноз: розсіяний склероз, мозочково-спінальна форма, дебют з ознаками диплоплії. Відповідний запис наявний у моєму військовому квитку серії НОМЕР_3 (графа «Медичні огляди та щеплення», п. 29). На виконання цього рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 10 квітня 2009 року позивача було знято з військового обліку, що підтверджується відповідним записом у військовому квитку серії НОМЕР_3 . З 1 квітня 2025 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 932 від 16 серпня 2024 позивач був автоматично поставлений на військовий облік системою ДМС та внесений до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» як «Військовозобов`язаний» без його відома та волевиявлення. Незважаючи на звернення позивача до відповідача з вимогою привести у відповідність дані в реєстрі «Оберіг» та підтвердити його виключення з військового обліку, Відповідач у своїх відповідях (лист № 1176 від 03.03.2026, лист № 2512 від 16.05.2026) відмовив у задоволенні вимог позивача та запропонував йому особисто прибути для отримання направлення на нову ВЛК. Таким чином, Відповідач фактично визнав, що запис у його військовому квитку про виключення з обліку є чинним, проте відмовляє йому у приведенні даних реєстру «Оберіг» відповідно до цього запису, вимагаючи від позивача проходження нової ВЛК, яка для осіб, вже виключених з військового обліку за непридатністю, законом не передбачена. Позивач стверджує, що повторне взяття його на військовий облік на підставі нових законів, який вже був виключений з обліку, є дією, яка погіршує його існуюче становище, та буде обмеженням його конституційних прав і свобод. Просив позов задовольнити.

Ухвалою судді від 2 червня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі – відповідач ) у встановлений судом строк подав відзив на позов. Заперечуючи проти позову, зазначає, що відповідно до Єдиного державного реєстру призовників військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 перебуває в ІНФОРМАЦІЯ_4 на військовому обліку як військовозобов`язаний. ОСОБА_1 звернувся з заявою до ІНФОРМАЦІЯ_5 про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» відомості про виключення позивача з військового обліку у зв`язку з визнанням непридатним до військової служби рішенням ЦВЛК ВМУ СБУ від 26.03.2009. ІНФОРМАЦІЯ_6 Вих.№1834 від 26.02.2026, надано відповідь про те, що ОСОБА_1 відповідно до змін від 01.04.2025 року до постанови Кабінету Міністрів України №932 автоматично системою були взятий на облік військовозобов`язаних. Зазначає, що для того щоб привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 , а саме внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про визнання непридатним до військової служби з виключенням з ІНФОРМАЦІЯ_7 – є неможливим, у зв`язку з тим, що зняття з військового обліку з виключенням здійснюється виключно районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Єдиний державний реєстр призовників військовозобов`язаних та резервістів був створений 2017 році , тому внесення відомостей 2009 року було неможливим так як реєстру ще не було. Також до зазначеного вище що стосується запису у військо- обліковому документі позивача військовий квиток НОМЕР_3 , де на ст. 26 міститься запис знятий з військового обліку 10.04.2009. Зняття з військового обліку не скасовує статусу військовозобов`язаного. Зняття є тимчасовим. Тобто громадянин й надалі повинен продовжувати проходити ВЛК, оновлювати військово облікові дані, через певний час відповідно до обставин передбачається повернення. Виключений з військового обліку — це постійний статус, який означає повне звільнення від військового обов`язку. Особа втрачає статус військовозобов`язаного, не підлягає мобілізації та не зобов`язана оновлювати облікові дані. Оскільки позивачем не було оновлено свої облікові дані з 2009 року по 2026 рік, його автоматично було взято на військовий облік відповідно до 932 постанови. Свідоцтво про хворобу № 52 від 16.03.2009, видане ГВЛК ВМС ВМУ СБУ України в УСБУ у Львівській області якою було проведено медичне обстеження позивача, яке в силу( вищеописаних нормативних актів (Положення № 402 та Порядку № 1487) не може прийматись ІНФОРМАЦІЯ_8 при виключенні військовозобов`язаного з військового обліку, оскільки для виключення з військового обліку має бути встановлена його причина саме військо-лікарською комісією Міністерства оборони України, оскільки наказ Голови СБУ № 40 від 03.02.2003 не є нормативно- правовим актом, що встановлює підстави для виключення з військового обліку. Процедура виключення регулюється виключно ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а порядок взаємодії з обліком в СБУ регламентується профільними нормами. Просив у задоволенні позову відмовити.

Позивач надав до суду відповідь на відзив, у якому зазначає, що у своєму відзиві Відповідач цілком свідомо залишає поза увагою найважливіший запис у військовому квитку позивача серії НОМЕР_3 - запис на сторінці 16 « 26.03.2009 - комісією при ЦВЛК ВАРУ СБ України № 41 від 26.03.2009 - визнаний непридатним до в/с з виключенням з військового обліку по cm. 22-А розкладу хвороб (наказ Голови СБУ від 03.02.2003 № 40)». Цей запис прямо і недвозначно свідчить, що за результатами медичного огляду ЦВЛК ВМУ СБУ позивач визнаний непридатним до військової служби саме «з виключенням з військового обліку». Тобто, на відміну від простого «знятого з обліку», постанова ВЛК вже містила пряму вказівку на необхідність виключення. Водночас Відповідач у відзиві посилається виключно на запис на сторінці 26 військового квитка («знятий з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 »), стверджуючи нібито наявний лише запис про «зняття», а не «виключення». Проте Відповідач при цьому повністю ігнорує, що запис на сторінці 26 є лише виконавчим записом ІНФОРМАЦІЯ_2 , тоді як матеріально-правовою підставою цієї дії є саме постанова ЦВЛК ВМУ СБУ від 26.03.2009, яка прямо містить формулювання «виключення з військового обліку». Вважає помилковою позицію ІНФОРМАЦІЯ_4 про те, що Свідоцтво про хворобу, видане ГВЛК BMC ВМУ СБУ, не може бути підставою для виключення з військового обліку, оскільки, на думку Відповідача, виключення можливе лише за рішенням ВЛК Міністерства оборони України. Постанова ЦВЛК ВМУ СБУ від 26.03.2009 (Протокол № 41) вже була виконана - ІНФОРМАЦІЯ_2 10.04.2009, який зняв позивача з обліку. Отже, свого часу ТЦК/ОРВК визнав цей документ достатньою та правомірною підставою. Відповідач не може через 17 років оголошувати недійсним те рішення, яке органи системи оборони самі ж і виконали. Відповідач сам підтверджує, що постановка мене на облік відбулась не на законній підставі - за волевиявленням компетентного органу після належної перевірки правового статусу особи - а автоматично, силами програмного забезпечення. Це є прямим визнанням незаконності такої постановки. Стаття 58 Конституції України встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Рішення ЦВЛК ВМУ СБУ прийнято у 2009 році, і його юридична сила не може бути скасована підзаконним актом 2024-2025 років без відповідного рішення суду або нової постанови ВЛК. ІНФОРМАЦІЯ_8 як орган ведення Реєстру зобов`язаний забезпечувати достовірність та актуальність даних у реєстрі «Оберіг». Наявні в матеріалах справи документи - постанова ЦВЛК ВМУ СБУ від 26.03.2009 та запис у військовому квитку - є достатніми підставами для внесення до Реєстру відомостей про виключення мене з військового обліку.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

26 березня 2009 року Центральна військово-лікарська комісія Військово-медичного управління Служби безпеки України (ЦВЛК ВМУ СБУ), протокол засідання № 41 від 26.03.2009, визнала ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за статтею 22-а розкладу хвороб (наказ СБУ від 03.02.2003 № 40). Діагноз: розсіяний склероз, мозочково-спінальна форма, дебют з ознаками диплоплії. Відповідний запис наявний у військовому квитку позивача серії НОМЕР_3 (графа «Медичні огляди та щеплення», п. 29).

На виконання цього рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 10 квітня 2009 року зняв позивача з військового обліку, що підтверджується відповідним записом у військовому квитку серії НОМЕР_3 .

З 1 квітня 2025 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 932 від 16 серпня 2024 позивач був автоматично поставлений на військовий облік системою ДМС та внесений до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» як «Військовозобов`язаний».

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою привести у відповідність дані в реєстрі «Оберіг» та підтвердити його виключення з військового обліку.

Відповідач у своїх відповідях (лист № 1176 від 03.03.2026, лист № 2512 від 16.05.2026) відмовив позивачу у задоволенні вимог позивача та запропонував йому особисто прибути для отримання направлення на нову ВЛК.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у виключенні позивача з військового обліку та приведенні відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» протиправними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України» на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який Указами Президента України неодноразово продовжувався.

На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов`язок» (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону № 2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За приписами частини другої цієї ж статті Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною сьомою статті 1 Закону № 2232-XII передбачено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

За змістом частин першої та третьої статті 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання.

Статтею статті 37 Закону № 2232-XII регламентовано порядок взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.

Зокрема, відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 2232-ХІІ, взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України:

приписані до призовних дільниць;

які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;

які набули громадянства України і згідно з цим Законом підлягають приписці до призовних дільниць;

звільнені зі служби у військовому резерві, які не виконали обов`язків служби у військовому резерві протягом строків першого та другого контрактів, не проходили строкову військову службу та не досягли 27-річного віку;

Поставною Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі за текстом Порядок № 1487).

Пунктом 22 Порядку № 1487 визначено, що взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації (п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 154 від 23.02.2022 (далі Положення №154 від 23.02.2022).

Згідно з п. 2 Положення №154 від 23.02.2022 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.

Відповідно до п. 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Виключення з військового обліку військовозобов`язаного має чітко визначений алгоритм дій для здійснення якого Порядком № 1487 (до 05.01.2023 Порядком № 921) передбачена обов`язкова особиста присутність військовозобов`язаного у ІНФОРМАЦІЯ_9 , та не обмежена лише проставленням відповідної відмітки у військово-обліковому документі (військовому квитку або тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного).

Законодавством встановлено, що виключення військовозобов`язаного з військового обліку повинне відбуватися у спосіб визначений відповідним порядком, що вимагає від особи здійснити відповідні встановлені законодавством дії.

Суд зазначає, що правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначають відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначає Закон України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII).

Згідно з статтею 1 Закону №1951-VIII єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Відповідно до статті 1 Закону №1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є: 1) обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, наявних у Реєстрі. 2. Оформлення документів військового обліку громадян України здійснюється з використанням засобів Реєстру.

Статтею 16 Закону №1951-VIII внесено зміни до частини першу статті 34 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та викладено її в такій редакції: "1. Персонально-якісний облік призовників і військовозобов`язаних передбачає облік відомостей (біографічні дані, стан здоров`я, результати співбесід тощо) щодо призовників і військовозобов`язаних, які узагальнюються в особових справах призовників або в облікових картках військовозобов`язаних та реєструються в Єдиному державному реєстрі військовозобов`язаних. Ведення персонально-якісного обліку покладається на районні (міські) військові комісаріати".

Згідно з частиною восьмою статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, центри рекрутингу Збройних Сил України, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Відповідно до частини шостої статті Закону № 2232-XII виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі. У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Як вбачається з військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 відповідно до рішення ІНФОРМАЦІЯ_10 10 квітня 2009 року позивач був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Запис на сторінці 16 військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 містить таку інформацію « 26.03.2009 - комісією при ЦВЛК ВАРУ СБ України №41 від 26.03.2009 - визнаний непридатним до в/с з виключенням з військового обліку по cm. 22-А розкладу хвороб (наказ Голови СБУ від 03.02.2003 № 40)».

Отож, позивач знятий з військового обліку, проте, відповідно до Закону № 2232-ХІІ продовжує перебувати в статусі військовозобов`язаного.

Наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі за текстом Положення № 402).

Суд зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин поняття "непридатний з виключенням з військового обліку" у Наказі МОУ № 2 не існувало, натомість містилась термінологія "знятий з військового обліку".

Особа, щодо якої було застосовано термін "знятий", вважалася такою, що не підлягає військовому обліку та звільняється від військових обов`язків, оскільки визнана непридатним до військової служби.

Отже, наказ Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 скасував лише чинність наказу МО України № 2, однак не скасував чинність прийнятих рішень ВЛК, а тому рішення, згідно якого особа була визнана непридатною до військової служби зі зняття з військового обліку, є дійсним.

Хоч підстава "визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби зі зняттям з військового обліку" була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення з військового обліку і була замінена на термін "визнані військово- лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку", але це не спростовує ті обставини, що позивача без його відома повторно було поставлено на військовий облік та були внесені відповідні дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Суд зазначає, на момент зняття з військового обліку позивача не було розмежування між поняттями "знятий" і "виключений" з військового обліку, а лікарі могли винести лише вичерпний перелік постанов про придатність, а тому при визнанні позивача непридатним до військової служби, його зняли з військового обліку, оскільки законодавчо не існувало поняття "виключений з військового обліку".

Повертаючись до обставин цієї справи, наявність підстав для виключення з військового обліку позивач обґрунтовує рішенням Центральна військово-лікарська комісія Військово-медичного управління Служби безпеки України (ЦВЛК ВМУ СБУ) від 26 березня 2009 року, протокол засідання № 41 від 26.03.2009, яким ОСОБА_1 визнала непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за статтею 22-а розкладу хвороб (наказ СБУ від 03.02.2003 № 40). Діагноз: розсіяний склероз, мозочково-спінальна форма, дебют з ознаками диплоплії. Відповідний запис наявний у моєму військовому квитку серії НОМЕР_3 (графа «Медичні огляди та щеплення», п. 29).

Рішення ЦВЛК ВМУ СБУ підтверджується наступними документами: Свідоцтвом про хворобу № 52 ВМУ СБ України від 16.03.2009 (ГВЛК BMC № 52/1 від 16.03.2009); витягом з Протоколу ЦВЛК ВМУ СБУ № 41; листом Галузевого державного архіву СБУ, засвідченим заступником начальника архіву.

Даних про те, що рішення ВЛК щодо встановлення непридатності до військової служби з виключенням з військового обліку була скасована, відповідач не надав.

Суд встановив, що Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою привести у відповідність дані в реєстрі «Оберіг» та підтвердити його виключення з військового обліку.

Відповідач у своїх відповідях (лист № 1176 від 03.03.2026, лист № 2512 від 16.05.2026) відмовив позивачу у задоволенні вимог позивача та запропонував йому особисто прибути для отримання направлення на нову ВЛК.

Разом з тим відповідач, як суб`єкт владних повноважень, рішень щодо відмови ОСОБА_1 щодо приведення у відповідність даних щодо позивача в реєстрі «Оберіг» не приймав, а листи відповідача № 1176 від 03.03.2026 та № 2512 від 16.05.2026 є відповідями ІНФОРМАЦІЯ_1 на заяви позивача.

Суд зазначає, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Суд дійшов висновку, що відповідач всупереч приписам закону, своєю протиправною бездіяльністю не завершив процедуру виключення позивача з військового обліку, а саме щодо приведення відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» відповідно до рішення ЦВЛК ВМУ СБУ від 26.03.2009, що не узгоджується і порушує вищенаведені норми законодавства.

Щодо позовної вимоги зобов`язати відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» відомості про виключення позивача з військового обліку, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно із частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 КАС України.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям.

Щодо ефективності обраного способу захисту суд зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Такий спосіб захисту, як зобов`язання прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями.

Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

Однак, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

У вказаному випадку відповідач не вирішив порушене заявником питання і не ухвалив з цього приводу жодного акта у формі рішення у формі та за процедурою, визначеною законом.

Оскільки заяви позивача з проханням привести у відповідність дані в реєстрі «Оберіг» та підтвердити його виключення з військового обліку відповідачем по суті не розглянуті та відповідні рішення за результатами її розгляду не прийнято, та відповідач має повноваження щодо прийняття одного із двох можливих рішень: 1) привести у відповідність дані в реєстрі «Оберіг» та підтвердити його виключення з військового обліку 2) відмовити у приведенні у відповідність дані в реєстрі «Оберіг».

Оскільки відповідач у спірних відносинах не реалізував своїх повноважень та не прийняв рішення, а отже не дотримав наведених законодавчих приписів законодавчих норм, суд вважає, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути звернення ОСОБА_1 про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» відомостей про виключення позивача з військового обліку на підставі п.3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з визнанням непридатним до військової служби рішенням ЦВЛК ВМУ СБУ від 26.03.2009 (Протокол № 41) та прийняти відповідне рішення з цього питання з врахуванням висновків суду.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Зазначені вимоги КАС не є формальними, оскільки рішення відповідача оцінюється, у тому числі, з приводу підстав його прийняття.

Судові витрати, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, стягуються на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України суд,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у виключенні позивача з військового обліку та приведенні відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» відповідно до рішення ЦВЛК ВМУ СБУ від 26.03.2009.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) повторно розглянути звернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі п.3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з визнанням непридатним до військової служби рішенням ЦВЛК ВМУ СБУ від 26.03.2009 (Протокол № 41) та прийняти відповідне рішення з цього питання з врахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБрильовський Роман Михайлович