Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №380/10497/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/10497/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради до ОСОБА_1 за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Львівської міської ради, Міністерства культури та інформаційної політики, Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної військової адміністрації про зобов`язання вчинити дій,

в с т а н о в и в :

на розгляд суду надійшла позовна заява Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради до ОСОБА_1 з вимогами:

- зобов`язати ОСОБА_1 відновити частину пам`ятки архітектури - квартиру АДРЕСА_1 , шляхом проведення реставрації балкону;

- зобов`язати ОСОБА_1 проводити роботи з реставрації балкону у спосіб та в порядку, визначених розпорядженням Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради від 13.03.2025 № 0004-вих-36793.

В обгрунтування позовних вимог вказує, що використання пам`ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби. Статтею 27 Закону «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що у разі, коли пам`ятці загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов`язані привести цю пам`ятку до належного стану (змінити вид або спосіб її використання, провести роботи з її консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування). Якщо власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, самостійно не здійснюють заходів, передбачених у частині першій цієї статті, то відповідний орган охорони культурної спадщини може зобов`язати їх здійснити ці заходи, видавши відповідне розпорядження (ч. 2 ст. 27 Закону «Про охорону культурної спадщини»). Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону «Про охорону культурної спадщини», рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов`язковими для виконання юридичними і фізичними особами. Оскільки відповідач добровільно не виконав розпорядження, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, слід зазначити наступне.

Ухвалою судді від 02.06.2025 позовну заяву залишено без руху.

Після усунення недоліків на виконання вимог ч. 3 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суд сформував запит про надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи: ОСОБА_1 .

Згідно з відповіддю №11455925 від 06.06.2025 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 09.06.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами; запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву; залучено Львівську міську раду (79006, м. Львів, пл. Ринок, 1; ЄДРПОУ 04055896) до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача; залучено Міністерство культури та інформаційної політики (01601, м. Київ, вул. Івана Франка, 19; ЄДРПОУ 43220275) до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача; залучено Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної військової адміністрації (79008, м. Львів, вул. Винниченка, 18; ЄДРПОУ 38557581) до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Копія ухвали судді від 08.12.2025 надіслана відповідачу рекомендованим листом на адресу реєстрації місця проживання. Однак, конверт з судовою кореспонденцією повернуто на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 11 ст. 126 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Станом на момент розгляду цієї справи, жодних заяв по суті справи на адресу суду від відповідача не надходило.

Міністерство культури та інформаційної політики подало пояснення, у яких зазначає, що відповідно до пункту 2 статті 27 Закону № 1805-ІІІ якщо власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, самостійно не здійснюють заходів, передбачених у частині першій цієї статті, то відповідний орган охорони культурної спадщини може зобов`язати їх здійснити ці заходи, видавши відповідне розпорядження. На виконання зазначеної законодавчої норми офісом охорони культурної спадщини Львівської міської ради було видано розпорядження (є в матеріалах справи), яким зобов`язано Відповідача провести реставрацію балкону належної йому на праві власності квартири, що знаходиться у будинку, який є пам`яткою місцевого значення, та попереджено про відповідальність у разі невжиття заходів для охорони культурної спадщини. Відповідачем зазначене розпорядження уповноваженого органу охорони культурної спадщини виконано не було.

Львівська міська рада та Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної військової адміністрація правом подання пояснень не скористались.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1 .

В Переліку пам`яток культурної спадщини, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення у Львівській області, що є додатком до наказу № 44, за № 866 зазначено – Будинок канцелярії Галицького сейму Листопадового Чину, 3 – 5 1897, вид об`єкта – пам`ятка архітектури, охоронний номер 4857-Лв.

Офісом охорони культурної спадщини Львівської міської ради винесено розпорядження про зобов`язання привести пам`ятку культурної спадщини до належного стану від 13.03.2025 № 0004-вих-36793.

Зазначеним розпорядженням Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради у термін до 12.04.2025 зобов`язав ОСОБА_1 вжити наступі заходи:

- провести реставрацію балкону. Роботи проводити традиційними матеріалами та технологіями, дозволеними для використання на пам`ятках архітектури. Зберегти при цьому автентична архітектурні та декоративні елементи опорядження фасаду будинку. Перед проведенням ремонтних, реставраційних, консерваційних, реабілітаційних робіт, пристосування пам`ятки, провести необхідні науково дослідні роботи; ремонтно-реставраційні роботи проводити на підставі проектної документації, реставраційного завдання та за наявності згоди Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради.

Актом візуального спостереження від 14.04.2025 зафіксовано невиконання відповідачем розпорядження про зобов`язання привести пам`ятку культурної спадщини до належного стану від 13.03.2025 № 0004-вих-36793.

Наведене зумовило звернення до суду із цим позовом.

Вирішуючи цей спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 №1805-ІІІ (далі Закон №1805-ІІІ) регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини як одного з головних елементів національних інтересів України з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону №1805-ІІІ культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини.

Об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Частиною ч. 1 ст. 13 Закону №1805-ІІІ визначено, що об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі – Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки.

Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об`єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам`ятки.

Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 18.01.2021 №14 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення занесено об`єкти культурної спадщини у Львівській області, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Закону України «Про охорону культурної спадщини».

В Переліку пам`яток культурної спадщини, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення у Львівській області, що є додатком до наказу № 44, за № 866 зазначено – Будинок канцелярії Галицького сейму Листопадового Чину, 3 – 5 1897 р., вид об`єкта – пам`ятка архітектури, охоронний номер 4857-Лв.

Будинок взято під охорону на підставі рішення виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів № 44 від 28.01.1986.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону №1805-III усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Кабінет Міністрів України постановою від 28.12.2001 №1768 затвердив Порядок укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини (далі – Порядок №1768).

Згідно з пунктами 1, 2 Порядку №1768 охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини (далі – пам`ятка) чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.

Власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Пунктом 5 Порядку №1768 встановлено, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1 .

Позивач та третя особа вказують, що відповідачем як власником квартири в будинку, який є пам`яткою архітектури місцевого значення, не виконано передбачений статтею 23 Закону № 1805-ІІІ обов`язок щодо укладення охоронного договору.

Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону №1805-ІІІ відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Частиною 1 ст. 24 Закону №1805-ІІІ передбачено, що власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону №1805-ІІІ використання пам`ятки має здійснюватися відповідно до визначених або встановлених режимів використання, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Згідно з ч. 5 ст.24 Закону №1805-ІІІ у разі виникнення загрози для збереженості пам`ятки її власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов`язані негайно повідомити про це орган охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та орган місцевого самоврядування, на території якого розташована пам`ятка.

На фізичну або юридичну особу, діяльність якої негативно позначається на стані пам`ятки (створює загрозу знищення, руйнування, пошкодження, спотворення пам`ятки), покладається обов`язок вжити заходів, погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини, для запобігання такій загрозі та підтримання пам`ятки в належному стані за власні кошти, відповідно до вимог статті 29 Закону №1805-ІІІ.

Статтею 39 Закону № 1805-ІІІ передбачено, що власник пам`ятки або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління нею, забезпечує збереження, утримання в належному стані, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію та ремонт пам`ятки за власні кошти, якщо інше не передбачено відповідним договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону №1805-ІІІ консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону №1805-ІІІ роботи із збереження об`єктів культурної спадщини проводяться згідно з реставраційними нормами та правилами, погодженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Будівельні норми та правила застосовуються у разі проведення робіт із збереження об`єкта культурної спадщини лише у випадках, що не суперечать інтересам збереження цього об`єкта.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону №1805-ІІІ у разі, коли пам`ятці загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов`язані привести цю пам`ятку до належного стану (змінити вид або спосіб її використання, провести роботи з її консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування).

Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09.09.2025 у справі № 440/10514/23, згідно з якою власники пам`яток архітектури відповідно до частини четвертої статті 23 Закону № 1805-III зобов`язані виконувати встановлені законом вимоги щодо збереження, утримання та використання таких об`єктів, у тому числі підтримувати їх у належному стані, незалежно від факту укладення охоронного договору. Тобто обов`язок власника пам`ятки забезпечувати її збереження та автентичність є самостійним і випливає безпосередньо із закону.

Таким чином, законодавство у сфері охорони культурної спадщини передбачає обов`язок власника забезпечувати збереження пам`ятки та дотримання режиму її використання, а відповідальність настає за сам факт існування порушеного стану, який має триваючий характер.

Частиною 2 ст. 27 Закону № 1805-ІІІ передбачено, що якщо власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, самостійно не здійснюють заходів, передбачених у частині першій цієї статті, то відповідний орган охорони культурної спадщини може зобов`язати їх здійснити ці заходи, видавши відповідне розпорядження.

У матеріалах справи міститься розпорядження Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради про зобов`язання привести пам`ятку культурної спадщини до належного стану від 13.03.2025 № 0004-вих-36793, яким зобов`язано ОСОБА_1 до 12.04.2025 вжити наступі заходи:

- провести реставрацію балкону. Роботи проводити традиційними матеріалами та технологіями, дозволеними для використання на пам`ятках архітектури. Зберегти при цьому автентична архітектурні та декоративні елементи опорядження фасаду будинку. Перед проведенням ремонтних, реставраційних, консерваційних, реабілітаційних робіт, пристосування пам`ятки, провести необхідні науково дослідні роботи; ремонтно-реставраційні роботи проводити на підставі проектної документації, реставраційного завдання та за наявності згоди Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради.

Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону № 1805-ІІІ, рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов`язковими для виконання юридичними і фізичними особами.

Всупереч наведеному відповідачем не виконано вимог розпорядження від 13.03.2025 № 0004-вих-36793, що підтверджується Актом візуального спостереження від 14.04.2025.

Отже, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають повному задоволенню.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 139 КАС України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 293 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради до ОСОБА_1 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Львівської міської ради, Міністерства культури та інформаційної політики, Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної військової адміністрації про зобов`язання вчинити дій, задовольнити повністю.

Зобов`язати ОСОБА_1 відновити частину пам`ятки архітектури - квартиру АДРЕСА_1 , шляхом проведення реставрації балкону.

Зобов`язати ОСОБА_1 проводити роботи з реставрації балкону у спосіб та в порядку, визначених розпорядженням Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради від 13.03.2025 № 0004-вих-36793.

Розподіл судового збору не здійснюється.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом безпосередньо до суду апеляційної інстанції тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач – Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради (м. Львів, вул. Валова, 20; код ЄДРПОУ 26256659).

Відповідач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Третя особа – Львівська міська рада (79006, м. Львів, пл. Ринок, 1; ЄДРПОУ 04055896).

Третя особа – Міністерство культури та інформаційної політики України (01601, м. Київ, вул. Івана Франка, 19; ЄДРПОУ 43220275).

Третя особа – Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної військової адміністрації (79008, м. Львів, вул. Винниченка, 18; ЄДРПОУ 38557581).

Суддя Сидор Н.Т.