Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №380/6495/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 рокусправа № 380/6495/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алькор Пластік» (вул. Велика Васильківська, 65, м. Київ, код ЄДРПОУ 45018552) до Львівської митниці (вул. Т. Костюшка, 1, м. Львів, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алькор-Пластік» звернулось у Львівський окружний адміністративний суд з позовною заявою до Львівської митниці, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів UA209000/2026/000424/2 від 20.03.2026 року.

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA209190/2026/000080.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що під час здійснення господарської діяльності ТзОВ «Алькор Пластік» було укладено з CALVERTON SP. Z O.O. зовнішньоекономічний контракт № 0403 від 04.03.2026 року, за умовами якого Постачальник приймає на себе зобов`язання поставляти і передавати у власність Покупця товари під брендом RDX, включаючи аксесуари, спортивне обладнання та супутні товари, що виробляються або постачаються Постачальником (далі – Товар), а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати Товар, в порядку та на умовах, визначених даним контрактом (п. 1.1). На виконання умов зовнішньоекономічного контракту позивач придбав у CALVERTON SP. Z O.O. згідно рахунку-фактури (інвойсу) № 112603 від 11.03.2026 року товар загальною вартістю 32 527,37 доларів США, який було ввезено на митну територію України. З метою митного оформлення вказаного товару 27.05.2025 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 26UA209190006734U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації. Разом з митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості товару було надано документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її.

Проте, відповідач протиправно, на переконання позивача, здійснив коригування митної вартості ввезеного товару, що призвело до необхідності сплати різниці між сумами митних платежів та нанесено значних збитків позивачу. Вважаючи таке рішення про коригування митної вартості протиправним, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду від 10.04.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи.

28.04.2026 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити повністю. Відзив обґрунтований тим, що обов`язок доведення заявленої у митній декларації митної вартості лежить на декларантові. При цьому для підтвердження заявленої митної вартості декларант зобов`язаний подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Як вбачається із оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, підставою для невизнання заявленої митної вартості товарів, слугувало те, що за результатами опрацювання поданих декларантом до митного оформлення документів було встановлено відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, в тому числі неподання документів, передбачених ч. 2 ст. 53 МК України. Відтак, виникають розбіжності в поданих декларантом документах та неможливість встановити базисні умови поставки, від яких залежить як і включення складових митної вартості, так і документи, які повинні надаватись митному органу, які підтверджують такі складові. В той же час, ч. 2 ст. 58 МК України визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Разом з відзивом відповідач подав клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальність «Алькор Пластік» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (ЄДРПОУ 45018552), основний вид господарської діяльності згідно з КВЕД: 46.49 Оптова торгвля іншими товарами господарського призначення.

Під час здійснення господарської діяльності ТзОВ «Алькор Пластік» було укладено з CALVERTON SP. Z O.O. зовнішньоекономічний контракт № 0403 від 04.03.2026 року, за умовами якого Постачальник приймає на себе зобов`язання поставляти і передавати у власність Покупця товари під брендом RDX, включаючи аксесуари, спортивне обладнання та супутні товари, що виробляються або постачаються Постачальником (далі – Товар), а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати Товар, в порядку та на умовах, визначених даним контрактом (п. 1.1).

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту позивач придбав у CALVERTON SP. Z O.O. згідно рахунку-фактури (інвойсу) № 112603 від 11.03.2026 року товар загальною вартістю 32 527,37 доларів США, який було ввезено на митну територію України.

З метою митного оформлення вказаного товару 27.05.2025 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 26UA209190006734U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації. Одночасно Декларантом до митного контролю разом з митною декларацією № 26UA209190006734U0 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару, зазначені у графі 44 митної декларації: Пакувальний лист б/н від 11.03.2026; Інвойс № 112603 від 11.03.2026; ЦМР № 110326 від 11.03.2026; Контракт № 0403 від 04.03.2026; Копія експортної декларації країни відправлення № 26PL44501000232PB9 від 12.03.2026; Прайс-лист виробника б/н від 01.01.2026; Прайс-лист відправника б/н від 01.03.2026; Дистриб`юторська угода б/н від 19.08.2025; Сертифікати якості виробника; Договір доручення про надання послуг з декларування та митного оформлення вантажів № 5 від 19.04.2025; Лист відправника № 1/1603 від 16.03.2026; Інвойс про здійснення платежів третім особам (виробнику товару) на користь продавця № LC RDX-01135 2025 від 03.12.2025.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту від 16.03.2026 щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ.

У відповіді № 18-03/26 від 18.03.2026 року Декларант зазначив перелік наданих ним документів на підтвердження митної вартості товару, просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів.

Проте 20.03.2026 року Львівською митницею (підрозділ UA209000) було прийнято рішення UA209000/2026/000424/2 про коригування митної вартості товарів, у графі 33 якого було зазначено: «Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час здійснення митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами опрацювання встановлено наступне: Одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товару відповідно до вимог ч.2 ст.53 МКУ є зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, та транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Поставка товару здійснювалась на підставі Контракту №0403 від 04.03.2026, що укладений між CALVERTONSP.ZO.O.(Продавець) та ТОВ «АЛЬКОР ПЛАСТІК» (Покупець) (надалі– Контракт ЗЕД). Відповідно до п.4.1.1. Контракту ЗЕД, оплата здійснюється в такому порядку: 100% від загальної суми рахунку (Invoice) за поставку окремої партії Товару підлягає оплаті протягом 6 календарних місяців з дати поставки Товару. Інвойсом №112603 від 11.03.2026 передбачені аналогічні умови оплати. В той час, п.3.2. Контракту ЗЕД передбачено, що термін поставки 10 (десять) календарних днів з моменту здійснення передплати. При цьому, відповідно до поданої CMR №110326 товар був завантажений на транспортний засіб 11.03.2026, проте документів про оплату за оцінюваний товар до митного оформлення надано не було. З огляду на умови пунктів 4.1, 4.1.1, 3.2. Контракту ЗЕД та враховуючи, що умови оплати відрізняються та достеменно не визначені жодним документом, у митного органу відсутня можливість здійснити контроль правильності визначення митної вартості товару шляхом перевірки ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, оскільки на момент митного оформлення оплата за оцінюваний товар вже могла бути здійснена. Відповідно до п. 2.1. Контракту ЗЕД, ціна Товару визначається у рахунках, які підписуються Сторонами на кожну поставку Товару та є невід`ємними частинами даного Контракту. Пунктом 11.2. Контракту ЗЕД передбачено, що усі додатки та рахунки до цього Контракту є його невід`ємною частиною, а п.11.3 передбачено те, що зміни та доповнення можуть бути внесені до цього Контракту тільки за згодою обох Сторін є дійсними лише за умови вчинення їх у письмовій формі. При цьому, поданий Інвойс №112603 від 11.03.2026 містить лише печатку Продавця. Відтак, з урахуванням того, що відповідно до умов Контракту ЗЕД рахунки (інвойси) є невід`ємною частиною договору та мають бути підписані обома сторонами, а також враховуючи відсутність підпису Покупця на поданому Інвойсі, такий документ не може вважатись належним чином оформленим і погодженим сторонами. У зв`язку з цим відсутні належні документальні підтвердження угодженої ціни товару, що унеможливлює перевірку достовірності заявленої митної вартості. Пунктом 5.2.1. Контракту ЗЕД передбачено, що у рахунку повинні міститися:- номер Контракту;- найменування та реквізити Постачальника;- найменування та реквізити Покупця;- повне найменування Товару та його вартість, вага брутто, нетто, країна походження Товару. Враховуючи, що відповідно до умов Контракту ЗЕД, Інвойс повинен містити, зокрема, дані щодо ваги брутто та нетто, їх відсутність свідчить про неналежне оформлення документа та порушення умов Контракту ЗЕД. Така невідповідність унеможливлює перевірку кількісних та вартісних показників товару, що безпосередньо впливає на достовірність визначення митної вартості. Відповідно до п.1.2 Контракту ЗЕД передбачено, що найменування, асортимент Товару, вартість, терміни та інші умови поставки визначаються Сторонами у відповідних Рахунках (Invoices). Інвойс №112603 від 11.03.2026 виданий на суму 32527,37 доларів США, аналогічна сума заявлена в гр. 22 МД №26UA209190006325U6 від 16.03.2026, умовами поставки зазначено DAP, Kovel, Volyn Oblast. Водночас, в експортній декларації 26PL44501000232PB9 від 12.03.2026 року фактурна вартість становить 32672,53 дол. США, а вага брутто - 1870.15, що відповідає первинно заявленій. В графі [14 01] експортної декларації умовами поставки зазначено DAPUA KYIV, при заявлених– DAP Ковель. Відтак, простежуються відмінності як в умовах поставки, так і в сумі відповідної операції. Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947), митна вартість повинна ґрунтуватись на дійсній вартості товару, тобто на ціні, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товар при його продажу на експорт до країни імпорту. Така вартість має бути об`єктивною та документально підтвердженою. У даному випадку відсутнє обґрунтування зміни умов поставки, а також пояснення причин зменшення заявленої вартості у порівнянні до фактурної. За відсутності підтвердженого перерахунку за офіційним курсом та належних документів, задекларована сума не може вважатись дійсною вартістю в розумінні статті VII ГАТТ, оскільки не відповідає фактично сплаченій або такій що підлягає сплаті, ціні. Отже, заявлені відомості не забезпечують достовірного визначення митної вартості та не узгоджуються з принципом визначення дійсної вартості товару.

Окрім цього, зазначена експортна декларація, в графі «Dokumenty wymagane [12 03]» містить посилання на Інвойс №112603. Документ із аналогічним номером був поданий до митного оформлення, проте, як зазначалось, фактурна вартість відрізняється, що свідчить про існування додаткових комерційних домовленостей та фінансово-господарських відносин, які не були відображені у документах, поданих до митного оформлення. Листи №1/1703 від 17.03.2026 та №1/1603 від 16.03.2026, видані від Продавця - CALVERTON SP. Z O.O. не можуть бути взяті до уваги, оскільки не містять підпису уповноваженої особи, що унеможливлює ідентифікацію їхнього походження та юридичну силу таких документів. До митного оформлення декларантом також було подано DISTRIBUTION AGREEMENT, що укладений між продавцем CALVERTON SP. Z O.O. та Leather Crop., а також відповідний Прайс лист. Відповідно до наданого прайс– листа, ціна товару за артикулем BGR-F7R-12OZ становить 7,14 дол.США/шт. При цьому, посередник CALVERTON SP. Z O.O. реалізує аналогічний товар за ідентичним артикулем за 7,35 дол.США/шт на умовах DAP. Така незначна різниця у вартості ставить під сумнів економічну доцільність зовнішньоекономічної операції та відсутність обґрунтованого економічного ефекту від здійснення зовнішньоекономічної операції з урахуванням всіх операційних витрат, що, в свою чергу, свідчить на недостовірність заявлених вартісних показників. Отже, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст. 53 МКУ декларанту надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме:- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;- якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;- за наявності- інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;- якщо здійснювалося страхування,- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення);- виписку з бухгалтерської документації;- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс- листи) виробника товару;- копію митної декларації країни відправлення;- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. На вимогу декларантом надано наступні копії документів: Інвойс №LC-RDX-01135-2025 від 03.12.2025; Лист №1/1703 від 17.03.2026; Прайс виробника б/н від 01.01.2026; Дистриб`юторська угода б/н від 19.08.2025; Прайс відправника б/н від 01.03.2026; Лист №18-03/26 від 18.03.2026, інший документів надано не було. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій- четвертій статті 53 МКУ(банківські платіжні документи, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, виписка з бухгалтерської документації і тд.), Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість, визначеної за основним методом. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. За результатами консультації встановлено відсутність у митниці та декларанта відомостей щодо ідентичних та подібних товарів. Метод 2а та 2б не було використано оскільки в митниці та декларанта відсутні необхідні відомості щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів; методи 2в і 2г не були застосовані у зв`язку з відсутністю необхідних документально підтверджених відомостей для розрахунку. Застосовано метод 2ґ. Джерелом інформації для коригування митної вартості: Товару №1 слугувала МД №25UA100190562801U8 від 12.06.2025, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (Вироби з лицьовою поверхнею з текстильних матеріалів: Спортивна сумка… арт.GKB-R1B…) становить 23,149819 дол. США/кг. Товару №2 слугувала МД №25UA100100445587U9 від 26.09.2025, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (Рукавички з натуральної чи композиційної шкіри, спеціально призначені для спортивних цілей……) становить 49,8161 дол. США/кг. Товару №4 слугувала МД №26UA100100021882U5 від 27.01.2026, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (Рукавиці текстильні з покриттям з полімерних матеріалів, цивільного призначення….Рукавиці боксерські……) становить 41,2517 дол. США/кг. Товару №5слугувала МД №25UA100190562801U8 від 12.06.2025, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (Інші готові вироби, трикотажні для занять спортом….HYP-IBB…..…) становить 31,886 дол. США/кг. Товару №6 слугувала МД №25UA100100432286U5 від 14.05.2025, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (Одяг спортивний.. кімоно…..…) становить 20,3507 дол. США/кг. Товару №7 слугувала МД №25UA209260004444U2 від 08.05.2025, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (Бинти боксерські…..…) становить 20,089 дол. США/кг. Товару №8 слугувала МД №25UA110110006757U4 від 03.11.2025, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (Вироби готові текстильні…..…) становить 43,824 дол. США/кг. Товару №9 слугувала МД №25UA100100445587U9 від 26.09.2025, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (Захисні головні убори, цивільного призначення…. Шолом боксерський…..…) становить 67,526 дол. США/кг. Товару №10 слугувала МД №25UA100190552210U8 від 03.02.2025, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (Спортивний інвентар: захисний інвентар для спорту та ігор…..…) становить 44,8213 дол. США/кг. Коригування у зв`язку з відмінністю умов поставки не здійснювалося, оскільки митна вартість в джерелі визначена з урахуванням витрат до кордону України. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі.».

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2026/000080.

Не погоджуючись з рішеннями про коригування митної вартості позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митний кодекс України (далі МК України ) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 ст. 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України). Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів.

Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим. Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі №826/17509/16 від 09.02.2021. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Основний метод, не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За правилами ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За змістом ст. 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Під час митного оформлення товару позивач надав наявні у нього документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: Пакувальний лист б/н від 11.03.2026; Інвойс № 112603 від 11.03.2026; ЦМР № 110326 від 11.03.2026; Контракт № 0403 від 04.03.2026; Копія експортної декларації країни відправлення № 26PL44501000232PB9 від 12.03.2026; Прайс-лист виробника б/н від 01.01.2026; Прайс-лист відправника б/н від 01.03.2026; Дистриб`юторська угода б/н від 19.08.2025; Сертифікати якості виробника Договір доручення про надання послуг з декларування та митного оформлення вантажів № 5 від 19.04.2025; Лист відправника № 1/1603 від 16.03.2026; Інвойс про здійснення платежів третім особам (виробнику товару) на користь продавця № LC RDX-01135-2025 від 03.12.2025.

Слід зауважити, що ч. 3 ст. 53 МК України надає можливість митниці виставляти декларанту письмову вимогу про необхідність подачі додаткових документів у 10-ти денний строк лише у трьох випадках: у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; якщо наявні ознаки підробки цих документів; якщо ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Однак в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості не зазначено: які в поданих до митного контролю документах містяться розбіжності, що мають вплив на правильність визначення митної вартості; які ознаки підробки наявні у цих документах, і з чого це вбачається; яких відомостей не міститься у документах, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У оскаржуваному рішенні зазначено, що відповідно до п.4.1.1. Контракту ЗЕД, оплата здійснюється в такому порядку: 100% від загальної суми рахунку (Invoice) за поставку окремої партії Товару підлягає оплаті протягом 6 календарних місяців з дати поставки Товару. Інвойсом №112603 від 11.03.2026 передбачені аналогічні умови оплати. В той час, п.3.2. Контракту ЗЕД передбачено, що термін поставки 10 (десять) календарних днів з моменту здійснення передплати.

Однак на спростування таких доводів позивач зазначив, що додатковою угодою від 05.03.2026 року до Контракту № 0403 від 04.03.2026 року сторони контракту внесли зміни у п. 3.2 і погодили викласти його у наступній редакції: «Термін поставки 10 (десять) календарних днів з моменту отримання Постачальником заявки від Покупця.».

Суд зазначає, що заявка на поставку товару є попереднім замовленням покупця, що не виступає товаросупровідним документом, не є документом із остаточною інформацією про товар, його кількість чи ціну. Тобто заявка на поставку партії товарів лише свідчить про майбутню угоду та поставку, відтак не містить відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Таким чином, замовлення до контракту не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, оскільки у заявці може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє особа. І така заявка не буде мати жодного значення для числових визначень митної вартості. Також варто зазначити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до зовнішньоекономічного контракту.

У оскаржуваному рішенні зазначено «З огляду на умови пунктів 4.1, 4.1.1, 3.2. Контракту ЗЕД та враховуючи, що умови оплати відрізняються та достеменно не визначені жодним документом, у митного органу відсутня можливість здійснити контроль правильності визначення митної вартості товару шляхом перевірки ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, оскільки на момент митного оформлення оплата за оцінюваний товар вже могла бути здійснена.».

Однак суд зазначає, що відповідно до викладеного у постанові Верховного Суду від 7 травня 2020 року правового висновку, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Банківські платіжні документи можуть підтверджувати митну вартість товарів лише в тому випадку, якщо на момент митного оформлення товару декларантом оплачений рахунок за такий товар; відсутність в поданих декларантом документах відомостей щодо термінів оплати, не підтверджує неможливість визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості; дана обставина сама по собі не є доказом, що обґрунтовує митну вартість товару, тобто, строк оплати за товар не впливає на визначення митної вартості товару.

Такий же висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року по справі №420/1709/19, у якій також предметом спору було рішення митного органу про відмову у визнанні заявленої митної вартості через суперечності у поданих декларантом документах щодо умов оплати за імпортований товар.

За висновком суду умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. Спираючись на зазначені висновки Верховного Суду відсутність документа про фактичну оплату товару, не викликає розбіжностей чи суперечностей, які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.

Також відповідачем у оскаржуваному рішенні зазначено: «Відповідно до п.2.1. Контракту ЗЕД, ціна Товару визначається у рахунках, які підписуються Сторонами на кожну поставку Товару та є невід`ємними частинами даного Контракту. Пунктом 11.2. Контракту ЗЕД передбачено, що усі додатки та рахунки до цього Контракту є його невід`ємною частиною, а п.11.3 передбачено те, що зміни та доповнення можуть бути внесені до цього Контракту тільки за згодою обох Сторін є дійсними лише за умови вчинення їх у письмовій формі. При цьому, поданий Інвойс №112603 від 11.03.2026 містить лише печатку Продавця. Відтак, з урахуванням того, що відповідно до умов Контракту ЗЕД рахунки (інвойси) є невід`ємною частиною договору та мають бути підписані обома сторонами, а також враховуючи відсутність підпису Покупця на поданому Інвойсі, такий документ не може вважатись належним чином оформленим і погодженим сторонами. У зв`язку з цим відсутні належні документальні підтвердження угодженої ціни товару, що унеможливлює перевірку достовірності заявленої митної вартості.

На спростування такого твердження позивачем долучено в якості додатків до позовної заяви копію додаткової угоди від 05.03.2026 року до Контракту № 0403 від 04.03.2026 року, з якої вбачається, що сторони контракту внесли зміни у п. 2.1 і погодили викласти його у наступній редакції: «Ціна Товару визначається у рахунках на кожну поставку Товару, які підписуються Постачальником».

У оскаржуваному рішенні зазначено: «Пунктом 5.2.1. Контракту ЗЕД передбачено, що у рахунку повинні міститися:- номер Контракту;- найменування та реквізити Постачальника;- найменування та реквізити Покупця;- повне найменування Товару та його вартість, вага брутто, нетто, країна походження Товару. Враховуючи, що відповідно до умов Контракту ЗЕД, Інвойс повинен містити, зокрема, дані щодо ваги брутто та нетто, їх відсутність свідчить про неналежне оформлення документа та порушення умов Контракту ЗЕД. Така невідповідність унеможливлює перевірку кількісних та вартісних показників товару, що безпосередньо впливає на достовірність визначення митної вартості.».

Додатковою угодою від 05.03.2026 року до Контракту № 0403 від 04.03.2026 року сторони контракту внесли зміни у п. 5.2.1 і погодили викласти його у наступній редакції: «Рахунок (invoice), у рахунку повинні міститися:- номер контракту;- найменування та реквізити Постачальника;- найменування та реквізити Покупця;- повне найменування Товару та його вартість;- умови постачання товару. Дані щодо ваги нетто та брутто товару було зазначено у пакувальному листі, поданому позивачем відповідачу.

Відповідачем зазначено, що відповідно до п.1.2 Контракту ЗЕД передбачено, що найменування, асортимент Товару, вартість, терміни та інші умови поставки визначаються Сторонами у відповідних Рахунках (Invoices). Інвойс №112603 від 11.03.2026 виданий на суму 32527,37 дол.США, аналогічна сума заявлена в гр.22 МД №26UA209190006325U6 від 16.03.2026, умовами поставки зазначено DAP, Kovel, Volyn Oblast. Водночас, в експортній декларації 26PL44501000232PB9 від 12.03.2026, фактурна вартість становить 32672,53 дол.США, а вага брутто- 1870.15, що відповідає первинно заявленій. В графі [14 01] експортної декларації умовами поставки зазначено DAPUA KYIV при заявлених– DAP Ковель. Відтак, простежуються відмінності як в умовах поставки, так і в сумі відповідної операції.

Суд зауважує, що згідно з положеннями Incoterms-2010, умова поставки DAP (Delivered at Place) (Постачання в місці призначення) передбачає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з поставки, у момент надання товару в розпорядження покупця на транспортному засобі, який прибув у визначене місце призначення та готовий до розвантаження. Усі ризики та витрати, пов`язані з доставкою товару до цього місця, несе продавець. З норм зовнішньоекономічного контракту від 04.03.2026 № 0403 вбачається, що сторони погодили умови поставки товару DAP Київ, а застосування інших умов поставки допускається у разі прийняття додаткових угод до зовнішньоекономічного контракту.

Додатковою угодою від 05.03.2026 року до Контракту № 0403 від 04.03.2026 року сторони контракту внесли зміни у п. 3.1 і погодили викласти його у наступній редакції: «Поставка товару буде здійснюватися партіями, які узгоджуються з Покупцем на умовах DAP склад Покупця за адресою: Україна, Київська область, місто Вишгород, вулиця Шолуденка, будинок 21 (Incoterms - 2020) відповідно до рахунків , які є невід`ємною частиною Контракту. У Рахунку на поставку окремої партії Товару Сторони можуть узгодити інші умови поставки для даної конкретної партії Товару».

Зміна умов поставки є виключно правом сторін господарського контракту (операції), митний орган не наділений правом втручатись у господарську діяльність юридичної особи та заперечувати законність чи незаконність погоджених сторонами контракту умов поставки. Ні Митним кодексом, ні іншими нормативно-правовими актами не передбачено право митного органу трактувати умови поставки, які були узгоджені сторонами.

Крім цього, у оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що Інвойс №112603 від 11.03.2026 виданий на суму 32527,37 доларів США, аналогічна сума заявлена в гр. 22 МД №26UA209190006325U6 від 16.03.2026, однак у експортній декларації 26PL44501000232PB9 від 12.03.2026 року фактурна вартість становить 32672,53 дол. США, а вага брутто - 1870.15, що відповідає первинно заявленій.

Суд зазначає, що з метою пояснення різниці у ціні позивачем було подано Листи №1/1703 від 17.03.2026 та №1/1603 від 16.03.2026, видані від Продавця CALVERTON SP. Z O.O., які безпідставно не були взяті до уваги відповідачем з тих підстав, що не містили підпису уповноваженої особи, що, на переконання відповідача, унеможливлювало ідентифікацію їхнього походження та юридичну силу таких документів. Однак всупереч такому твердженню відповідача, подані позивачем листи містили усі необхідні реквізити, що надавали можливість ідентифікувати їх походження та юридичну силу. Зокрема у листі № 1/1606 від 16.03.2026 року Продавець повідомив Покупця (Позивача) про наступне: «Цим повідомляємо, що 11 березня 2026 року ми відправили Вам товар відповідно до рахунку-фактури № 112603 від 11.03.2026 за контрактом № 0403 від 04.03. 2026. Загальна сума, зазначена в первинно виставленому рахунку-фактурі, становила 32 672,53 доларів США. Під час подальшої внутрішньої перевірки розрахунків ми виявили арифметичну помилку, яка вплинула на загальну суму рахунку-фактури. В результаті виправлення цієї помилки правильна загальна сума рахунку-фактури становить 32 527,37 доларів США. У зв`язку з вищезазначеним ми виставили переглянутий (виправлений) рахунок, що відображає точну загальну суму, який додається / надається для Вашого обліку. Ми щиро вибачаємося за цю помилку та будь які незручності, які вона могла спричинити. Просимо Вас прийняти переглянутий рахунок та обробити його для цілей бухгалтерського обліку та оплати.».

Листом № 1/1703 від 17.03.2026 року Продавець повідомив позивача про те, що у експортній декларації № 26PL44501000232PB9 від 12.03.2026 року умови поставки рядок [14.01] «DAP UA KYIV» вказані невірно (помилково). Просимо вважати правильними умови поставки «DAP UA KOVEL»».

Згідно зі статтями 264 (ч. 2) та 335 (ч. 3) Митного кодексу України при здійсненні митного оформлення товарів разом з митною декларацією подаються лише рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та у випадках, встановлених МКУ, декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені статтями 257 (ч. 8) та 335 (ч. 3) МКУ, зазначаються у встановленому порядку в митній декларації. Таким чином, митним законодавством, у т. ч. главами 6-11 МКУ, врегульовано питання щодо необхідності надання під час декларування товарів тільки тих документів, що містять відомості, необхідні для митного оформлення.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.12.2021 у справі № 200/6508/20-а, основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, шо декларант правильно визначив митну вартість.

Встановлення митним органом різниці в ціні свідчить про наявність підстав для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції, за якою до митного оформлення пред`явлено товари. Виявлена різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю тотожних товарів згідно з інформаційними ресурсами мережі Інтернет, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників інформаційних ресурсів.

У даному випадку відповідач не вказав ні конкретних обставини, які викликали відповідні сумніви (а сумніви не були обґрунтованими, в розумінні хоча б одної із трьох підстав, визначених законодавством), ні причин неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, ні документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.11.2021 у справі № 815/3976/16, в якій зазначено, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України . Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа № 21-591а15) та в подальшому відображена в інших постановах з цього питання вже Верховним Судом в складі Касаційного адміністративного суду, зокрема у справах №821/1617/17 від 14.08.2018, №815/6827/17 від 29.01.2019, №804/2256/16 від 12.11.2021, №1.380.2019.002016 від 04.11.2021, № 480/3558/19 від 17.11.2021.

У контексті даної справи відповідач витребував у позивача документи, визначені частиною 3 статті 53 МК України , проте не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Натомість відповідач прийняв оскаржувані рішення у зв`язку із неподанням декларантом всіх витребуваних у нього документів.

За позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України , має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Зокрема, відповідна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 16.01.2025 у справі №160/939/24.

Щодо обов`язковості чіткого визначення вказаної вище інформації, як обов`язкових реквізитів будь-якого рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 14.08.2018 по справі №821/1617/17. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що також письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічна правова позиція викладена і у постановах Верховного Суду від 21.12.2018 по справі №815/1670/17, від 10.06.2020 по справі №1.380.2019.004752, від 19.09.2022 у справі №1.380.2019.004890 та від 15.02.2024 по справі №640/29559/20.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості. Такий підхід для формування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості прямо суперечать цитованим вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для їх скасування.

За наведених обставин суд вважає, що відповідачем безпідставно завищено митну вартість задекларованого позивачем товару, оскільки надані позивачем документи на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару за ціною контракту, є належними, стосуються укладеного контракту, дають можливість ідентифікувати задекларований товар, визначити його характеристики та властивості, і на підставі цих документів можливо визначити митну вартість задекларованого товару за ціною контракту.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів UA209000/2026/000424/2 від 20.03.2026 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA209190/2026/000080, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 256 МК України передбачено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Згідно з частинами другою, третьою статті 256 МК України у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

Підставою для оформлення відповідачем картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2026/000080 стало коригування Львівською митницею митної вартості товару, заявленої декларантом у митній декларації №26UA209190006325U6.

Зважаючи на те, що у процесі розгляду справи суд встановив, що прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів від 20.03.2026 № UA209000/2026/000424/2 є протиправним та підлягає скасуванню, то сформована на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2026/000080, яка є похідною, також є незаконною, а тому позовна вимога про визнання її протиправною та скасування також підлягає до задоволення.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ухвалив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алькор Пластік» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 65; ЄДРПОУ: 45018552) до Львівської митниці (місцезнаходження: 79007, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів UA209000/2026/000424/2 від 20.03.2026 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA209190/2026/000080.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алькор Пластік» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 65; ЄДРПОУ: 45018552) за рахунок бюджетних асигнувань з Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) судовий збір у розмірі 10 002,68 грн. (десять тисяч дві гривні шістдесят вісім копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 13.10.2026 року.

СуддяКостецький Назар Володимирович