Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №380/1180/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 рокусправа № 380/1180/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м.Львові, за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (пров. Макаревського Феодосія, буд.1а, м.Дніпро, 49005; код ЄДРПОУ 03191673), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико - соціальної експертної комісії №ЦО-3971 від 10.07.2025, прийняте щодо ОСОБА_1 Державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України».

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 14.05.2024 йому встановлено ІІІ групу інвалідності за загальним захворюванням строком на 1 рік, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №616871. Повідомляє, що 17.06.2025 рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №56/25/935/Р йому знову встановлено ІІІ групу інвалідності, дата повторного оцінювання 01.07.2026.

Повідомляє, що 03.08.2025 позивачем отримано лист Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 31.07.2025 з проханням прибути для вирішення питання переплати пенсії. В подальшому позивачу було повідомлено, що 10.07.2025 рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи останньому не було встановлено групу інвалідності. При цьому, причини скасування встановленої групи інвалідності та проведення повторного огляду ОСОБА_2 не було повідомлено. Не було повідомлено також і про місце, час та дату проведення такого огляду.

Зазначає, що лише після неодноразових дзвінків позивачу було надіслано витяг з рішення від 10.07.2025 про скасування (не встановлення) групи інвалідності. У відповіді відповідачем було повідомлено, що в період з 18.04.2025 по 10.07.2025 відбувалася перевірка обґрунтованості рішення медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності. Перевірку обґрунтованості рішення ініційовано на підставі листа ДБР №3187-25/10-2-02-01-1348/25 від 31.01.2025 у кримінальному провадженні №62024000000000923 від 21.10.2024.

Позивач з таким рішенням не погоджується, посилається на порушення відповідачем процедури прийняття рішення і зауважує на тому, що воно прийняте за наслідками заочного перегляду рішення медико-соціальної експертної комісії, втім, як вважає позивач, медико-соціальна експертиза має проводитися на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та з проведенням необхідних досліджень на базі відповідних медичних установ.

Також звертає увагу, що внаслідок скасування рішення медико-соціальної експертної комісії щодо встановлення групи інвалідності від 14.05.2024, з 10.07.2025 позивачу також з невідомих причин, скасовано групу інвалідності, встановлену рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №56/25/935/Р від 17.06.2025.

На переконання позивача, відповідач на порушення порядку, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», здійснив перевірку обґрунтованості рішення медико-соціальної комісії та скасував рішення про встановлення інвалідності за відсутності на те законних підстав, а тому, на його думку, оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Ухвалою судді від 27 січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

На адресу суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення, у якому проти позову заперечив. Вказав, що підпунктом «б» пункту 2 Рішення РНБО від 22.10.2024 року вирішено Кабінету Міністрів України забезпечити утворення Міністерством охорони здоров`я України разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочих груп із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів. На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанови від 25 жовтня 2024 р. № 1207 та 08 листопада 2024 р. №1276, якими внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 р. № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи». Наказом МОЗ України від 26.10.2024 року за №1809 «Про покладання прав та обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ» було покладено права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ (надалі - ЦМСЕК, Комісія) на Відповідача - Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (код ЄДРПОУ 03191673) з дати підписання цього наказу. Крім того, наказом МОЗ України від 26.10.2024 № 1809 було також затверджено Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ (надалі – Положення). Пунктом 8 Положення, встановлено, що Комісія проводить перевірку, зокрема й за запитами правоохоронних органів, обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими комісіями, і в разі необхідності скасовує їх.

Зазначає, що з 01.01.2025 в повному обсязі набули чинності положення постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року за № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи».

Повідомляємо суд, що на адресу відповідача надійшов лист заступника Міністерства охорони здоров`я України, ОСОБА_3 від 08.11.2024 року, якими було доручено Центральній медико-соціальній експертній комісії Міністерства охорони здоров`я України на виконання процесуальних документів Державного бюро розслідування здійснити перевірку обґрунтованості рішень щодо зазначених у додатках до запитів осіб, а у разі необхідності провести переогляд шляхом - проведення медико-соціальної експертизи стосовно таких осіб і прийняти відповідні рішення. Так, до відповідача надійшов супровідний лист від Державного бюро розслідування за вих. № 3187/-25/10-2-02-01-1348/25 від 31.01.2025 з додатком: постановою слідчого ДБР від 31 січня 2025 року по кримінальному провадженню №62024000000000923 від 21.10.2024 із списком осіб, в тому числі ОСОБА_1 , який вказаний за порядковим № 302 для її виконання Центром оцінювання функціонального стану особи ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ УКРАЇНИ».

З огляду на вказані обставини, враховуючи вимоги Постанови № 1338, Державним бюро розслідувань було направлено на адресу ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ УКРАЇНИ» на який з 01.01.2025 покладено права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи, лист за вих. № 3187-25/10-2-02-01-1348/25 ДБР з додатком до нього, а саме, постановою слідчого від 31.01.2025, прийняту в рамках кримінального провадження №62024000000000923 для її виконання, що кореспондується з абз. 1 п. 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою № 1338.

Відповідач мав обов`язок виконати чинне рішення РНБОУ від 22.10.2024, постанову слідчого ДБР від 31.01.2025 у кримінальному провадженні №62024000000000923, яка була направлена на адресу відповідача супровідним листом ДБР за вих. № 3187-25/10-2-02-01-1348/25 від 31.01.2025 (з урахуванням нерозголошення відомостей досудового розслідування у відповідності до ст. 222 КПК України), що саме по собі не є порушенням меж владних повноважень, тим паче відповідача було зобов`язано перевірити обґрунтованість рішення МСЕК, щодо ОСОБА_1 за всіма поданими документами на МСЕК.

Зазначає, що чинним законодавством відповідачу надається право самостійно вирішувати питання необхідності проведення повторного оцінювання особи під час проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК, а отже, зазначена умова (повідомлення про прибуття на медичне обстеження під час проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК) не має обов`язкового характеру. У зв`язку із цим повідомляє, що відповідачем повторне оцінювання позивачу з викликом цієї особи не встановлювалося, а перевірка обґрунтованості рішення МСЕК була проведена на підставі медичних документів, які вже знаходилися в медичній справі та результатів обстеження позивача.

У зв`язку із цим, вважає, що спірний індивідуальний акт, а саме, рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО від 10.07.2025 року за №ЦО-3971, яким було скасоване рішення МСЕК №583/16 від 14.05.2024 про встановлення позивачу III групу інвалідності прийняте у порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, а тому є законним та обґрунтованим.

Від позивача надійшли заперечення проти додаткових пояснень у справі, у яких підтримано позовні вимоги.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 14.05.2024 було встановлено ІІІ групу інвалідності за загальним захворюванням строком на 1 рік, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №616871.

Підставою для видачі довідки серії 12 ААГ №616871 зазначено акт огляду МСЕК №583/16 від 14.05.2024.

17.06.2025 рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №56/25/935/Р ОСОБА_1 знову встановлено ІІІ групу інвалідності, дата повторного оцінювання 01.07.2026.

03.08.2025 позивачем отримано лист Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 31.07.2025 з проханням прибути для вирішення питання переплати пенсії.

В подальшому позивача було повідомлено, що рішенням відповідача №ЦО-3971 від 10.07.2025 останньому не було встановлено (скасовано) групу інвалідності з 10.07.2025.

Листом від 10.12.2025 Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» повідомила представника позивача, що на виконання постанови слідчого ДБР ЦОФСО проводиться перевірка обґрунтованості рішень МСЕК. Рішення щодо встановлення ОСОБА_1 групи інвалідності підлягало зазначеній перевірці.

Як вбачається з витягу з рішення №ЦО-3971 від 10.07.2025 у період з 18.04.2025 по 10.07.2025 відповідачем проводилася перевірка обґрунтованості рішення МСЕК №583/16 від 14.05.2024, яким позивачу було первинно встановлено ІІІ групу інвалідності на строк до 01.06.2025.

Підставою для проведення зазначеної перевірки обґрунтованості рішення МСЕК у графі 6.2 рішення №ЦО-3971 від 10.07.2025 вказано: лист ДБР №3187-25/10-2-02-01-1348/25 від 31.01.2025 у кримінальному провадженні №62024000000000923 від 21.10.2024.

За результатами проведеною перевірки рішенням №ЦО-3971 від 10.07.2025 скасовано попереднє рішення МСЕК щодо встановлення групи і терміну інвалідності особі з 10.07.2025.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідача і вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15.12.2023 набрав чинності Закон України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 №2073-IX (далі - Закон №2073-IX, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який упорядковує відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у спосіб прийняття й виконання адміністративних актів (частина перша статті 1 Закону №2073-IX).

Частиною першою статті 6 Закону №2073-IX визначено, що адміністративний орган здійснює адміністративне провадження виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, а також на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону (частина третя статті 8 Закону №2073-IX).

Статтею 18 цього закону гарантовано ефективні засоби правового захисту. Цією нормою передбачено, що особа має право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністративного органу в порядку адміністративного оскарження відповідно до цього Закону та/або в судовому порядку.

Статтею 27 Закону №2073-IX визначено коло осіб, які є учасниками адміністративного провадження. Відповідно до частини першої цієї норми учасником адміністративного провадження є: 1) особа, питання про право, свободу чи законний інтерес або обов`язок якої вирішується в адміністративному акті (адресат), у тому числі: а) особа, яка з метою забезпечення реалізації свого права, свободи чи законного інтересу або виконання нею визначеного законом обов`язку звертається до адміністративного органу із заявою про прийняття адміністративного акта (заявник); б) особа, стосовно якої адміністративний орган ініціював адміністративне провадження; в) особа, яка з метою захисту свого права, свободи чи законного інтересу звертається до адміністративного органу із скаргою (скаржник); 2) інша особа, на право, свободу чи законний інтерес якої негативно впливає або може вплинути адміністративний акт (заінтересована особа).

Підпунктом 11 частини першої статті 28 Закону №2073-IX передбачено право учасників адміністративного провадження оскаржити у передбаченому законом порядку адміністративний акт, процедурне рішення або дію, бездіяльність адміністративного органу.

За правилами статті 36 Закону №2073-IX адміністративне провадження відповідно до цього Закону розпочинається: 1) за заявою особи щодо забезпечення реалізації її права, свободи чи законного інтересу або виконання нею визначеного законом обов`язку, у тому числі щодо отримання адміністративної послуги; 2) за ініціативою адміністративного органу, у тому числі у порядку здійснення ним інспекційного (контрольного, наглядового) повноваження. Адміністративне провадження продовжується у разі подання скарги в порядку адміністративного оскарження.

Процедура прийняття рішення у справі в адміністративному провадженні передбачена статтею 69 Закону №2073-IX, відповідно до якої за результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт.

Стаття 71 Закону №2073-IX визначає зміст адміністративного акта, за правилами якої письмовий адміністративний акт або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, складається із вступної, мотивувальної, резолютивної та заключної частин.

Адміністративний акт містить підпис та/або печатку (у тому числі електронні), якщо інше не передбачено законом, та повне ім`я відповідальної посадової особи адміністративного органу.

У вступній частині зазначаються найменування адміністративного органу, дата прийняття адміністративного акта та його реєстраційний номер, відомості в обсязі, достатньому для встановлення особи адресата адміністративного акта, та його контактні дані.

Мотивувальна частина адміністративного акта складається згідно з вимогами цього Закону.

У резолютивній частині адміністративного акта зазначається суть прийнятого за результатами розгляду справи рішення. Крім того, можливе викладення додаткових положень, визначених цією статтею.

У заключній частині зазначаються строк набрання адміністративним актом чинності та спосіб визначення такого строку. В адміністративному акті, який негативно впливає на право, свободу чи законний інтерес особи або покладає на неї певний обов`язок, зазначаються строки і порядок його оскарження (у тому числі найменування та місцезнаходження адміністративного органу, який є суб`єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов). У разі якщо подання скарги чи пред`явлення позову не зупиняє дію адміністративного акта, у заключній частині повинна міститися вказівка на такий винятковий правовий наслідок з посиланням на правові підстави для такого винятку.

Відповідно до статті 72 Закону №2073-IX адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті).

Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта.

У мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються: 1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи); 2) фактичні обставини справи; 3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи; 4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу; 5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.

Адміністративний акт може не містити посилання на фактичні обставини справи і результати дослідження доказів та інших матеріалів справи, якщо такий акт прийнято на підставі акта чи іншого документа, складеного за результатами проведення інспекційних (контрольних, наглядових) заходів, якщо цей документ вже містить відповідне мотивування (обґрунтування) та доведений до особи належним чином. Для окремих видів справ законодавством можуть визначатися додаткові відомості, що зазначаються у мотивувальній частині адміністративного акта.

Відсутність в адміністративному акті мотивувальної частини, складеної відповідно до вимог цього Закону, має наслідки, встановлені цим Законом.

Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта не вимагається, якщо: 1) адміністративний орган задовольнив заяву, при цьому адміністративний акт не стосується прав, свобод чи законних інтересів інших осіб; 2) адміністративний орган під час здійснення інспекційних (контрольних, наглядових) повноважень не виявив порушень законодавства.

Оскільки предметом спору, що виник у цій справі, є ухвалене Інститутом в процесі виконання своїх управлінських функцій адміністративного акта (рішення), а саме рішення про скасування третьої групи інвалідності, суд, враховуючи публічно-правову природу спірних правовідносин, що виникли в межах адміністративної процедури прийняття рішень; наявність у спірних правовідносинах категорій адміністративної процедури (адміністративний орган; адміністративний акт; адміністративне провадження; адміністративна процедура; дискреційне повноваження; учасники адміністративного провадження (особа, питання про право, свободу чи законний інтерес або обов`язок якої вирішується в адміністративному акті (адресат), та беручи до уваги те, що оскаржуване рішення відповідає формі адміністративного акта, вважає за необхідне зазначити, що спірні публічно-правові (адміністративно-правові) відносини є відносинами адміністративної процедури, які регулюються Законом №2073-IX з урахуванням, зокрема, положень Закону №875-ХІІ та Порядку №1338.

Ураховуючи наведені вище норми та підстави позову щодо порушення процедури прийняття рішення, у цій справі перевірці підлягає дотримання суб`єктом владних повноважень - Державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» процедури прийняття оскаржуваного рішення з урахуванням вимог зокрема, положень Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі - Закон №875-ХІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Порядку №1338.

Закон №875-ХІІ визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Статтею 2 Закону №875-ХІІ визначено, що особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Положення частин 1, 2 статті 6 Закону №875-ХІІ встановлюють, що захист прав, свобод і законних інтересів осіб з інвалідністю забезпечується в судовому або іншому порядку, встановленому законом.

Особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

Стаття 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 №2961-IV визначає, що інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який у подальшому продовжений та триває станом на цей час.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 30.08.2023 «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», уведеним в дію Указом Президента України від 12.09.2023 №576/2023, доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк провести перевірку обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій та військово-лікарських комісій щодо встановлення інвалідності, визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану в Україні. У разі виявлення фактів необґрунтованого прийняття таких рішень, ініціювати їх перегляд у встановленому порядку та інформувати за наявності підстав відповідні правоохоронні органи.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», що введено в дію Указом Президента України від 22.10.2024 №732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.

На виконання Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанови №1207 від 25.10.2024 та №1276 від 08.11.2024, якими були внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 «Питання медико-соціальної експертизи».

19.12.2024 прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» №4170-IX (далі - Закон №4170-ІХ) яким внесені зміни до законів України щодо процедури і повноважень суб`єктів владних повноважень щодо встановлення особам інвалідності.

Згідно абзацу 1 пункту 1 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4170-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.01.2025 (окрім деяких пунктів).

Відповідно пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4170-IX особам, яким встановлена інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності; документами, що підтверджують інвалідність повнолітнім особам, є: видані до 31.12.2024 органами медико-соціальної експертизи виписки/довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формами, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо встановлення інвалідності за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі таких рішень, є законними і чинними, прирівнюються до рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, документів, виданих на підставі таких рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю прав, статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених законами України «Про військовий обов`язок та військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь термін дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування; особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування особи за власним бажанням (за зверненням опікуна - у разі позбавлення особи з інвалідністю дієздатності).

На період дії воєнного стану, надзвичайного стану в Україні перелік причин неможливості проходження повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи визначається Кабінетом Міністрів України.

Пункт 3 розділу ІІ Закону №4170-ІХ передбачає, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України припиняються 31.12.2024.

З моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

15.11.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - Постанова №1338), пунктом 1 якої затверджені:

Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи;

Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи;

Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії встановлення інвалідності.

Абзац 7 пункту 3 Постанови №1338 визначає, що документи, рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі цих рішень, є чинними, прирівнюються до рішень експертних команд, документів, виданих на підставі рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених у Законах України «Про військовий обов`язок та військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь строк дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами.

Відповідно до пункту 1 Порядку №1338, цей Порядок визначає процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання), а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю (далі - особа) з метою визначення наявності або відсутності порушень структур та/або функцій організму, в тому числі фізичних, психічних, інтелектуальних, сенсорних, що можуть призводити до обмежень життєдіяльності, встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також розроблення рекомендацій, що є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, з урахуванням індивідуального реабілітаційного плану (за наявності).

Пункт 10 Порядку №1338 визначає, що рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності Постановою №1338, переглядаються Центром оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.

Згідно з підпунктом 2 пункту 8 Положення №1338 Центр оцінювання функціонального стану особи, крім іншого, проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних.

Якщо за результатами перевірки прийняте рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, по якому проводиться перевірка обґрунтованості рішення. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.

Підпунктом 5 Положення №1338 визначено, що під час оскарження рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання (медико-соціальної експертизи) та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами якого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.

З аналізу даних правових норм слідує, що під час проведення перевірки рішення медико-соціальної експертизи на виконання ухвали слідчого судді або рішення, експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи має обов`язок діяти відповідно до Порядку.

Наведений Порядок не передбачає право Центру оцінювання функціонального стану особи скасовувати рішення медико-соціальної експертизи іншим шляхом, ніж як проведення повторного оцінювання функціонального стану особи, з її викликом та повідомленням.

При цьому, таке оцінювання має проводиться на підставі дослідження медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень.

Суд зауважує, що у випадку, коли під час перевірки обґрунтованості рішення про встановлення інвалідності, у комісії виникає сумнів, відповідач повинен здійснити призначення повторного оцінювання, як це встановлено Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою №1338, про що має бути повідомлена особа, повторне оцінювання якої має бути проведене.

За приписами Положення №1338 на адресу такої особи засобами електронної пошти, або засобами поштового зв`язку має бути направлене повідомлення щодо проведення оцінювання повсякденного функціонування особи. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі закладу охорони здоров`я.

З урахуванням наведених висновків та правових норм Положення №1338, суд відхиляє доводи відповідача про можливість Центру оцінювання функціонального стану особи скасовувати рішення медико-соціальної експертизи заочно, без проведення повторного оцінювання функціонального стану особи, її виклику та повідомленням.

Аналогічні висновки також викладені в постанові Верховного Суду від 25.08.2026 у справі № 420/37294/25, які в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України враховуються судом при вирішенні даного спору.

Варто зазначити, що у контексті спірних правовідносин саме належне дотримання процедури оцінювання повсякденного функціонування особи є фундаментальним показником правомірності винесеного рішення, за умови протилежного, нівелюється сенс законодавчого врегулювання такої процедури.

Так, за обставинами цієї справи, Експертною командою Інституту у період з 18.04.2025 по 10.07.2025 проведена перевірка обґрунтованості рішення МСЕК №583/16 від 14.05.2024, яким позивачу було первинно встановлено ІІІ групу інвалідності на строк до 01.06.2025.

За результатом перевірки прийняте рішення №ЦО-3971 від 10.07.2025, яким вирішено, що ОСОБА_1 ІІІ група інвалідності, встановлена необґрунтовано.

При цьому, з пункту 8 рішення №ЦО-3971 від 10.07.2025 слідує, що повторне оцінювання функціонального стану особи, як того вимагає Положення №1338 відповідачем не проводилася, що ним власне і не заперечується.

Водночас, у пункті 9 оскаржуваного рішення №ЦО-3971 від 10.07.2025 «Обґрунтування рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги» вказано наступне: «Згідно до абз. 2 п. 51 «Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи», затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338, із змінами (далі - Положення) Центр оцінювання функціонального стану особи (далі -ЦОСФО) проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді. Дана особа підлягає повторному оцінюванню функціонального стану особи відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22 жовтня 2024 року, введеного в дію Указом Президента України № 732/2024, з метою здійснення перевірки достовірності встановлення діагнозів та обґрунтованості призначення груп інвалідності працівникам державних і правоохоронних органів. Перевірка проводиться, зокрема, на підставі: листа Державного бюро розслідувань від 06.11.2024 № 10-2-02-01-27449; листа Служби безпеки України від 06.12.2024 № 14/1-7801; постанови слідчого Головного слідчого управління ДБР від 31.01.2025 у межах кримінального провадження № 62024000000000923. ЦОФСО здійснено належним чином яке було раніше прийняте медико-соціальною експертною комісією. В повідомленні було зазначена інформація про місце, дату та час, коли така особа мала прибути до ЦОФСО, про що в матеріалах медико-експертної справи особи наявні відповідні підтверджуючі документи й докази. У зв`язку з неприбуттям особи до ЦОФСО та відсутністю у особи виключних підстав для перенесення строків медичних обстежень, передбачених абз. 3, п. 8.5, абз. 13, п. 51 Положення, за результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання прийняте рішення: СКАСУВАТИ ПОПЕРЕДНЕ РІШЕННЯ МЕДИКО-СОЦІАЛЬНОЇ ЕКСПЕРТНОЇ КОМІСІЇ ЩОДО ВСТАНОВЛЕННЯ ГРУПИ І ТЕРМІНУ ІНВАЛІДНОСТІ ОСОБІ з 10.07.2025 p.».

Тобто, відповідач, в оскаржуваному рішенні фактично сам визнав те, що для перевірки законності висновку про встановлення позивачу інвалідності необхідна особлива присутність позивача для проведення медичного обстеження, зазначив про повідомлення позивача щодо необхідності прибуття для повного медичного обстеження з метою перевірки обґрунтованості рішення щодо визнання його особою з інвалідністю та вказав про неприбуття позивача до ЦОФСО. При цьому, жодних доказів такого повідомлення відповідач не надав, а рішення щодо непідтвердження позивачу третьої групи інвалідності, обґрунтованість встановлення якої була предметом перевірки, було прийняте за відсутності особи, без проведення медичного обстеження.

Таким чином індивідуальний акт про необґрунтованість встановлення ОСОБА_1 другої групи інвалідності був прийнятий з порушенням права позивача на особисту участь при прийнятті такого рішення.

Відповідач, здійснивши перевірку обґрунтованості рішення медико-соціальної експертної комісії та вважаючи, що даних для встановлення жодної групи інвалідності немає, мав прийняти рішення про необхідність проведення повторного оцінювання повсякденного функціонування особи експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи та направити позивача на повне медичне обстеження на базі закладу охорони здоров`я, як вимагає Порядок №1338, із повідомленням особи про таке обстеження.

Натомість, як установив суд, відповідач без проведення повторного оцінювання повсякденного функціонування та без виклику особи, прийняв рішення про відсутність даних для встановлення жодної групи інвалідності та фактично скасував встановлену позивачу третю групу інвалідності.

Встановлені судом обставини свідчать, що відповідачем була порушена процедура перевірки рішення МСЕК щодо позивача з прийняттям нового рішення.

Викладені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у вже згаданій вище постанові від 25.08.2026 у справі № 420/37294/25.

Окрім того, суд вважає за необхідне додатково звернути увагу, що за обставинами цієї справи згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №616871, ОСОБА_1 на підставі акту огляду МСЕК №583/16 від 14.05.2024 було встановлено ІІІ групу інвалідності строком на 1 рік до 01.06.2025, з датою чергового переогляду - 14.05.2025.

В подальшому 17.06.2025 рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №56/25/935/Р ОСОБА_1 знову встановлено ІІІ групу інвалідності, дата повторного оцінювання 01.07.2026.

Тобто, станом на дату прийняття оскаржуваного рішення №ЦО-3971 від 10.07.2025, строк інвалідності, встановленої на підставі акту огляду МСЕК №583/16 від 14.05.2024 завершився, а позивачу було повторно встановлено ІІІ групу інвалідності вже рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №56/25/935/Р від 17.06.2025 на строк до 01.07.2026.

Суд зауважує, що як згідно з пунктом 1 оскаржуваного рішення №ЦО-3971 від 10.07.2025, так і згідно з постановою слідчого ДБР від 31 січня 2025 року по кримінальному провадженню №62024000000000923 від 21.10.2024, предметом перевірки було саме рішення МСЕК №583/16 від 14.05.2024 та медичні документи, на підставі яких таке рішення приймалося.

Натомість, на дату завершення перевірки рішення МСЕК №583/16 від 14.05.2024 вже фактично вичерпало свою дію, а відповідач, скасовуючи відповідне рішення МСЕК, дійшов висновку про відсутність у позивача будь-якої групи інвалідності з 10.07.2025, чим по суті скасував рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №56/25/935/Р від 17.06.2025, за відсутності законних підстав на перегляд такого та не досліджуючи медичних документів, на підставі яких таке прийняте.

З урахуванням встановлених обставин у цій справі та наведених вище норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про порушення відповідачем процедури при проведенні перевірки обґрунтованості рішення медико-соціальної експертної комісії, а тому рішення відповідача №ЦО-3971 від 10.07.2025 є протиправним і підлягає скасуванню.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В матеріалах справи наявні договір про надання правничої допомоги від 11.08.2025, акту виконаних робіт від 22.01.2026 на суму 21000,00 грн, рахунок від 22.01.2026 на суму 21000,00 грн, вказану суму позивач просить стягнути з відповідача.

Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Беручи до уваги складність справи, час, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання позивача та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом даної справи у розмірі 5000 грн.

Щодо сплаченого позивачем судового збору, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір відшкодовується позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії №ЦО-3971 від 10.07.2025, прийняте щодо ОСОБА_1 Державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України».

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (пров. Макаревського Феодосія, буд.1а, м.Дніпро, 49005; код ЄДРПОУ 03191673) сплачений судовий збір в сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (пров. Макаревського Феодосія, буд.1а, м.Дніпро, 49005; код ЄДРПОУ 03191673) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяБратичак Уляна Володимирівна