Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №380/16086/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 рокусправа № 380/16086/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень і зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 із вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 №11072 від 06 липня 2026 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів достовірні відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних відповідно до статті 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” у редакції, чинній станом на 02.12.2020, яка передбачала відповідну підставу для виключення з військового обліку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі №380/5972/26 визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду заяви позивача від 13.03.2026 та зобов`язано відповідача розглянути цю заяву і прийняти обґрунтоване рішення по суті. На виконання вказаного рішення відповідач прийняв рішення №11072 від 06.07.2026, яким фактично відмовив у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення позивача з військового обліку. Позивач вважає це рішення протиправним, оскільки відповідач обмежився посиланням на зміни законодавства, що набрали чинності у 2024 році, та не дослідив правових підстав здійснення щодо позивача облікових дій 02.12.2020, змісту тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 , вироку Галицького районного суду м. Львова від 28.10.1998 і обставин, які існували на момент виникнення відповідних правовідносин. Позивач зазначає, що відповідач помилково визначив моментом виникнення спірних правовідносин дату звернення із заявою 13.03.2026, тоді як юридично значимі обставини виникли 02.12.2020, коли щодо нього було вчинено військово-облікові дії. На момент їх вчинення чинна редакція ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачала виключення з військового обліку осіб, раніше засуджених до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Позивач вказує, що застосування відповідачем норм, які набрали чинності 18.05.2024, до правовідносин, реалізованих 02.12.2020, суперечить ст.58 Конституції України, принципу правової визначеності та ст.19 Конституції України. Окремо позивач наголошує, що відповідач не встановив, з яких правових підстав у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного зазначено про «зняття з військового обліку», а не про «виключення з військового обліку», і що негативні наслідки неправильного оформлення облікових документів посадовими особами органу військового обліку не можуть покладатися на нього. Належним способом захисту позивач вважає зобов`язання відповідача внести до Реєстру відомості про виключення його з військового обліку відповідно до законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідних правовідносин.

Ухвалою від 10.08.2026 Львівського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами; відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подав. Відповідно до ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Позиція відповідача щодо предмета спору викладена в оскаржуваному рішенні №11072 від 06.07.2026, яке наявне в матеріалах справи.

Розглянувши позов, дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець села Чижиків Пустомитівського району Львівської області, є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України, виданим Галицьким РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 29 серпня 2001 року, та реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_2 . Зареєстроване місце проживання позивача: АДРЕСА_1 .

Відповідно до вироку Галицького районного суду м. Львова від 28.10.1998 позивач був засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.142 Кримінального кодексу України 1960 року, та відбував покарання у виді позбавлення волі. Як зазначено у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі №380/5972/26, покарання позивач відбував у період з 20.07.1997 по 21.08.2001.

Згідно з тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_1 02.12.2020 ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо позивача вчинено облікові дії: його взято на військовий облік, зараховано в запас та того ж дня знято з військового обліку. Зазначена обставина встановлена рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі №380/5972/26, яке набрало законної сили.

З копії військового квитка серії НОМЕР_3 суд встановив, що 13.02.2020 медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 позивача визнано придатним до військової служби за гр. ІІ ст. розкладу хвороб. 28.06.2024 медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 позивача повторно визнано придатним до військової служби за гр. ІІ ст. розкладу хвороб.

08 жовтня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачу видано військовий квиток серії НОМЕР_3 за підписом начальника центру. Відповідно до розділу ІІ цього військового квитка «Відомості про облік у запасі» позивачу визначено категорію обліку ІІ, групу обліку А, військове звання «рядовий», номер військово-облікової спеціальності 901, код військово-облікової спеціальності 074Л, найменування посади і військово-облікової спеціальності - «діловод діловодства».

Згідно з розділом 17 військового квитка «Проходження військової служби» позивача зараховано до списків військової частини НОМЕР_4 з 05.02.2026, а також внесено записи щодо військової частини НОМЕР_4 від 11.02.2026 за №42 та від 15.02.2026 за №46.

13 березня 2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій, посилаючись на підп.6 п.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», просив виключити його з військового обліку військовозобов`язаних та внести відповідні відомості до інформаційних систем «Оберіг» і «Резерв+». До заяви позивач додав копію паспорта, копію довідки від 21.08.2001, копію військового квитка та інформацію із застосунку «Резерв+».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі №380/5972/26, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 13.03.2026 про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про його виключення з військового обліку.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.03.2026 про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про його виключення з військового обліку та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви.

На виконання зазначеного рішення суду відповідач 06.07.2026 прийняв рішення №11072, оформлене листом за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 . У цьому рішенні відповідач повідомив позивача, що 18.05.2024 внесено зміни до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та нова редакція ст.37 вже не містить такої підстави для виключення, як виключення громадян України, раніше засуджених до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Відповідач навів чинну редакцію ч.6 ст.37 цього Закону та вказав, що з 18.05.2024 громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку призовників та були виключені з військового обліку військовозобов`язаних на підставі п.6 ч.6 ст.37 Закону №2232-XII у редакції, чинній до 17.05.2024, підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку. Відповідач зазначив, що за нормами чинного законодавства наявність судимості за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину не є підставою для виключення з військового обліку, а такі особи підлягають взяттю на військовий облік на загальних підставах. Відповідач також послався на ст.58 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп/1997 та від 22 травня 2018 року №5-р/2018 і вказав, що підстави стверджувати про наявність зворотної дії закону в часі відсутні, оскільки спірні правовідносини виникли після 18.05.2024, тобто після набрання чинності Законом України від 11.04.2024 №3633-IX.

Не погоджуючись із цим рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд керується таким.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється Законом України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).

Згідно з частинами першою, третьою ст.1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає, зокрема, взяття громадян на військовий облік, виконання військового обов`язку в запасі, дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин першої, третьої ст.33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Згідно з ч.1 ст.34 Закону №2232-XII персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Приписи ст.37 Закону №2232-XII визначають порядок взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.

До набрання чинності Законом України від 11 квітня 2024 року №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (далі - Закон №3633-IX) п.6 ч.6 ст.37 Закону №2232-XII передбачав, що виключенню з військового обліку підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Законом №3633-IX, який набрав чинності 18.05.2024, зазначену підставу виключено. У чинній редакції ч.6 ст.37 Закону №2232-XII встановлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом; 6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів «й» або «к» пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Відповідно до п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з п.2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487), військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з п.79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Правові та організаційні засади створення і функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначені Законом України від 16 березня 2017 року №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII).

Згідно з ч.1 ст.1 Закону №1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними засадами ведення Реєстру за змістом ст.3 Закону №1951-VIII є: 1) обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей.

Відповідно до частин восьмої, дев`ятої ст.5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Згідно зі ст.9 Закону №1951-VIII призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Частиною першою ст.14 Закону №1951-VIII передбачено, що ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Згідно з пунктами 1-3 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559 (далі - Порядок №559), відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з п.4 Порядку №559 у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін у паперовій формі повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку. Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Предметом цього спору є правомірність рішення відповідача №11072 від 06.07.2026, яким відмовлено у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення позивача з військового обліку, а також наявність підстав для зобов`язання відповідача внести такі відомості.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на предмет відповідності критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, суд керується наступним.

У даній справі мали місце такі обставини: позивач був засуджений у 1998 році за вчинення тяжкого злочину та відбув покарання у виді позбавлення волі; 02.12.2020 відповідач вчинив щодо позивача облікові дії, зафіксувавши у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 взяття на військовий облік, зарахування в запас та зняття з військового обліку; 18.05.2024 набрав чинності Закон №3633-IX, яким з ч.6 ст.37 Закону №2232-XII виключено підставу для виключення з військового обліку осіб, раніше засуджених до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину; 28.06.2024 позивача визнано придатним до військової служби; 08.10.2024 відповідач видав позивачу військовий квиток серії НОМЕР_3 ; 13.03.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про виключення з військового обліку з посиланням на норму, що на той час уже втратила чинність; 06.07.2026 відповідач розглянув заяву та відмовив у її задоволенні.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що перелік підстав для виключення з військового обліку, наведений у ч.6 ст.37 Закону №2232-XII, є вичерпним. Станом на дату звернення позивача із заявою (13.03.2026) та на дату прийняття оскаржуваного рішення (06.07.2026) цей перелік не містив такої підстави, як попереднє засудження особи до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Відповідно, у відповідача був відсутній обов`язок, а так само і правова можливість, виключити позивача з військового обліку з цієї підстави та внести до Реєстру відповідні відомості.

Суд відхиляє посилання позивача на те, що моментом виникнення спірних правовідносин є 02.12.2020, а тому до них підлягає застосуванню редакція ст.37 Закону №2232-XII, чинна на цю дату.

Змістом спірних правовідносин у цій справі є розгляд відповідачем заяви позивача від 13.03.2026 та вирішення питання про внесення до Реєстру відомостей про виключення позивача з військового обліку. Такі правовідносини виникли у 2026 році, тобто після набрання чинності Законом №3633-IX. Відповідач, вирішуючи це питання, зобов`язаний був діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним на момент розгляду заяви законодавством. Інший підхід означав би покладення на суб`єкта владних повноважень обов`язку застосувати норму, яка втратила чинність, що прямо суперечить ч.2 ст.19 Конституції України.

Конституційний Суд України у Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів вказав, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а положення ч.1 ст.58 Конституції України стосується людини і громадянина (фізичної особи). Водночас зміст цього принципу полягає у тому, що новий закон не поширюється на відносини, які виникли і припинилися до набрання ним чинності. У цій справі відповідач не застосовував Закон №3633-IX до облікових дій, вчинених 02.12.2020, і не переглядав їх правомірність. Відповідач застосував чинну редакцію ч.6 ст.37 Закону №2232-XII до питання, яке позивач поставив перед ним у 2026 році. За таких обставин ознак зворотної дії закону в часі суд не вбачає.

Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постанові від 09 квітня 2026 року у справі №280/6524/24 (адміністративне провадження №К/990/12163/25). У цій постанові Верховний Суд, відхиляючи доводи скаржника про неправильне застосування норм матеріального права про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів, зазначив, що «у цьому випадку йдеться не про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності, а поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством», та що «Законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає національним інтересам держави». Верховний Суд також вказав, що «У зв`язку із внесенням змін до Закону № 2232-XII звужено коло підстав для виключення з військового обліку», а метою таких змін «було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави». Окремо Верховний Суд наголосив, що «З часу набрання чинності змін до Закону № 2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі», а «Законне взяття позивача на військовий облік не може вважатися звуженням змісту та обсягу його конституційних прав і свобод». Підсумовуючи, Верховний Суд зазначив, що «у спірних правовідносинах відсутні підстави стверджувати про наявність зворотної дії закону або іншого нормативно-правового акта в часі, оскільки спірні між сторонами у цій справі правовідносини виникли у 2024 році, тобто після внесення відповідних змін до Закону № 2232-XII».

Суд ураховує, що наведена постанова ухвалена у справі, в якій особу було виключено з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, а подальше поновлення обліку відбулося внаслідок підвищення цього віку. Водночас правовий підхід Верховного Суду щодо дії в часі змін до Закону №2232-XII, які звужують коло підстав для виключення з військового обліку, та щодо відсутності у таких змінах ознак зворотної дії закону є застосовним і до цієї справи, оскільки Законом №3633-IX коло підстав для виключення з військового обліку звужено в той самий спосіб.

Щодо доводів позивача про те, що відповідач не встановив, з яких правових підстав у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 зазначено про «зняття з військового обліку», а не про «виключення з військового обліку», суд зазначає таке.

Верховний Суд у постанові від 21 травня 2025 року у справі №280/2880/24 (адміністративне провадження №К/990/37474/24) дійшов висновку, що «законодавець виокремлює поняття "зняття з військового обліку" та "виключення з військового обліку", при цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов`язаного на такий облік», а «різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку». Верховний Суд також вказав, що «громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних».

У постанові від 09 червня 2026 року у справі №320/29761/25 (адміністративне провадження №К/990/53175/25) Верховний Суд додатково зазначив, що «Суб`єкт владних повноважень не наділений дискрецією на власний розсуд визначати, чи за однієї і тієї самої встановленої законом підстави особа підлягає зняттю з військового обліку або виключенню з нього, оскільки такі облікові дії мають різні правові наслідки». Разом з тим у цій постанові Верховний Суд виходив з того, що у військово-обліковому документі було зазначено про зняття з військового обліку з одночасним посиланням на норму, яка регулює виключення з військового обліку, та вказав, що «Таке поєднання відомостей є взаємовиключним, оскільки одна частина запису вказує на зняття з військового обліку, тоді як наведена правова підстава свідчить про виключення з нього», у зв`язку з чим «зазначений запис містить внутрішню невідповідність, яка потребує з`ясування його дійсного змісту та правової підстави внесення».

У справі, що розглядається, обставини є іншими. Матеріали справи не містять доказів того, що запис у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 супроводжувався посиланням на п.6 ч.6 ст.37 Закону №2232-XII або на іншу норму, яка регулює виключення з військового обліку. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі №380/5972/26 встановлено, що позивача 02.12.2020 знято з військового обліку. Позивач не надав доказів того, що у 2020 році він звертався до відповідача із заявою про виключення з військового обліку або що відповідач приймав рішення про таке виключення. За таких обставин внутрішньої невідповідності, яка потребувала б з`ясування дійсного змісту запису у розумінні наведеної постанови Верховного Суду, суд не встановив.

Поряд із цим суд зазначає, що навіть встановлення тієї обставини, що 02.12.2020 щодо позивача мала бути вчинена облікова дія у виді виключення з військового обліку, не змінює результату вирішення цього спору.

Виключення з військового обліку не створює для особи незмінного правового статусу, який не може бути переглянутий у зв`язку зі зміною законодавства. Верховний Суд у постанові від 09 квітня 2026 року у справі №280/6524/24 виходив з того, що звуження кола підстав для виключення з військового обліку поширюється на всіх осіб, які відповідають ознакам військовозобов`язаного за чинним законом, незалежно від того, чи були вони раніше виключені з обліку. Отже, з 18.05.2024 попереднє засудження позивача до позбавлення волі перестало бути обставиною, яка впливає на його перебування на військовому обліку. Внесення до Реєстру запису про виключення позивача з військового обліку з підстави, що відпала, не змінило б його чинного військово-облікового статусу та не поновило б жодного його права.

Крім того, позовна вимога зобов`язального характеру сформульована позивачем як вимога внести до Реєстру відомості про виключення його з військового обліку «відповідно до ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції, чинній станом на 02.12.2020». Задоволення такої вимоги означало б зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити дію на підставі норми, яка на момент ухвалення та виконання судового рішення не є чинною. Такий спосіб захисту не відповідає ч.2 ст.19 Конституції України та не може бути застосований судом.

Суд відхиляє також доводи позивача про те, що відповідач виконав рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі №380/5972/26 лише формально.

Зазначеним рішенням суд зобов`язав відповідача розглянути заяву позивача від 13.03.2026 та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви. Суд не визначав змісту такого рішення та не зобов`язував відповідача виключити позивача з військового обліку. Навпаки, у цьому ж рішенні суд зазначив про передчасність позовних вимог про внесення до реєстрів даних позивача про його виключення з військового обліку. Зміст рішення №11072 від 06.07.2026 свідчить про те, що відповідач розглянув заяву по суті, навів чинну редакцію ч.6 ст.37 Закону №2232-XII, зазначив дату та підставу зміни законодавства, виклав мотиви, з яких заявлена позивачем підстава для виключення не може бути застосована, а також надав оцінку доводам щодо зворотної дії закону в часі. Таким чином, оскаржуване рішення містить виклад фактичних і правових підстав, з яких воно прийняте, а обов`язок, покладений на відповідача рішенням суду від 09.06.2026, виконано.

Доводи позивача про те, що відповідач не дослідив рішення Галицького районного суду м. Львова від 28.10.1998 та обставини, які існували на момент виникнення відповідних правовідносин, суд оцінює критично. Факт засудження позивача та відбуття ним покарання відповідач не заперечував і не ставив під сумнів. Підставою відмови слугувала не відсутність цих обставин, а те, що вони за чинним законодавством не мають значення для вирішення питання про виключення з військового обліку. Дослідження обставин, які не впливають на зміст рішення, не вимагається критерієм обґрунтованості, визначеним п.3 ч.2 ст.2 КАС України.

Суд відхиляє і доводи позивача про те, що негативні наслідки можливого неправильного оформлення облікових документів посадовими особами органу військового обліку не можуть покладатися на нього. У цій справі на позивача не покладено жодних негативних наслідків оформлення документів 2020 року. Його правове становище визначається тим, що станом на час розгляду заяви він є особою, яка не досягла граничного віку перебування в запасі, визнана придатною до військової служби та щодо якої відсутні передбачені ч.6 ст.37 Закону №2232-XII підстави для виключення з військового обліку.

Посилання позивача на принцип правової визначеності як складову верховенства права також не можуть бути підставою для задоволення позову. Цей принцип гарантує передбачуваність правового регулювання, проте не позбавляє законодавця права змінювати умови ведення військового обліку. Відповідні зміни внесено законом, опубліковано в установленому порядку та введено в дію з визначеної дати, що забезпечує їх передбачуваність. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 09 квітня 2026 року у справі №280/6524/24, «Законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає національним інтересам держави».

Суд ураховує й ту обставину, що після набрання чинності Законом №3633-IX відповідач вчиняв щодо позивача облікові дії, які узгоджуються з його позицією у цьому спорі. Зокрема, 28.06.2024 позивача визнано придатним до військової служби, а 08.10.2024 відповідач видав йому військовий квиток серії НОМЕР_3 із зазначенням категорії обліку ІІ, групи обліку А, військового звання «рядовий» та військово-облікової спеціальності. Видача військово-облікового документа такого змісту після 18.05.2024 підтверджує, що позивач перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних, і узгоджується з висновком відповідача, викладеним в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить висновку, що рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 №11072 від 06.07.2026 прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, обґрунтовано, з урахуванням обставин, які мають значення для його прийняття, та у строк, встановлений рішенням суду у справі №380/5972/26. Підстав для визнання цього рішення протиправним і його скасування суд не встановив.

Оскільки позовна вимога про зобов`язання відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення позивача з військового обліку є похідною від вимоги про скасування рішення №11072 від 06.07.2026, вона також не підлягає задоволенню.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до положень ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням встановленого Кодексом адміністративного судочинства України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд приходить висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн розподілу не підлягають і покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.