Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №380/8283/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 рокусправа № 380/8283/26

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Крутько О.В., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач 1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач 2, ГУ ПФУ у Львівській області), у якому просить:

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 якісно опрацювати та скерувати до ГУ ПФУ у Львівській області довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2026, сформовану на підставі статті 43 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції Закону України від 16.12.2004 № 2255-IV, з грошового забезпечення за останньою штатною посадою до дня звільнення з лав Збройних Сил України, із зазначенням у ній: посадового окладу у сумі 36797,88 грн, окладу за військовим званням у сумі 13273,72 грн, надбавки за вислугу років (50 %) у сумі 25035,80 грн, надбавки 100 % (ПО+ОВЗ+НВР) згідно з Указом Президента України від 23.02.2002 № 173 у сумі 75107,42 грн, надбавки 90 % (ПО+ОВЗ+НВР) згідно з Указом Президента України від 05.05.2003 № 389 у сумі 67596,66 грн, 2,5 % прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб у сумі 590,25 грн, премії 33,3 % (ПО+ОВЗ+НВР) у сумі 25010,76 грн;

зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області зняти з пенсії позивача обмеження, введені постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виплатити позивачу 100 842 048,00 грн, які виникли в результаті недоплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є полковником у відставці, ветераном війни - учасником бойових дій, отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». 13.02.2026 він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про видачу копій довідок про розмір його грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 2026 рік, однак листом від 13.03.2026 № 1159/12/4302 йому повідомлено, що довідка станом на 01.01.2026 не оформлялася. Позивач вважає, що довідки про розмір грошового забезпечення, на підставі яких йому перераховувалася пенсія, складені на підставі підзаконних нормативно-правових актів, зокрема постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, без урахування усіх основних і додаткових видів грошового забезпечення, які, на його думку, мають бути враховані відповідно до статті 43 Закону № 2262-XII в редакції Закону № 2255-IV, у тому числі надбавок, передбачених Указами Президента України від 23.02.2002 № 173 та від 05.05.2003 № 389. Посилаючись на обставини, встановлені в межах кримінального провадження № 42013150410000012 від 06.02.2013, у якому його визнано потерпілим, позивач стверджує, що внаслідок протиправних дій відповідачів йому починаючи з 01.01.2008 недоплачено пенсію, яку він разом із пенею та відшкодуванням моральної шкоди обчислив у сумі 100 842 048,00 грн.

ГУ ПФУ у Львівській області подало відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що позивачу з 01.03.1996 призначено пенсію відповідно до Закону № 2262-XII в розмірі 71 % грошового забезпечення, а у зв`язку зі змінами, внесеними до статті 13 цього Закону, з 01.01.2018 розмір пенсії становить 70 % грошового забезпечення. Формування грошового забезпечення, з якого проводиться призначення (перерахунок) пенсії, не належить до компетенції органів Пенсійного фонду України. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 у справі № 380/28536/23 пенсію позивача перераховано з 01.03.2024 з урахуванням оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019; розмір пенсійної виплати з 01.03.2024 становив 23610,00 грн, з 01.01.2026 – 25950,00 грн, тобто з урахуванням максимального розміру пенсії, визначеного статтею 43 Закону № 2262-XII. Відповідач 2 вважає, що пенсія позивачу виплачується відповідно до рішення суду та чинного законодавства.

ІНФОРМАЦІЯ_2 подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, вказує, що підготовці та поданню до органу Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії передує система юридичних фактів, передбачених Порядком проведення перерахунку пенсій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45, а із заявою про оформлення довідки станом на 01.01.2026 позивач не звертався. Відповідач 1 зазначає, що з 01.01.2018 посадові оклади та оклади за військовими званнями розраховуються відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 виходячи з розміру 1762 грн; Укази Президента України від 23.02.2002 № 173 та від 05.05.2003 № 389 втратили чинність з 01.01.2008, Указ Президента України від 04.10.1996 № 923 щодо фіксованої щомісячної премії 33,3 % втратив чинність з 02.06.2000, а прожитковий мінімум для непрацездатних осіб не є видом грошового забезпечення. Суми складових грошового забезпечення, наведені позивачем, обчислені ним самостійно і законодавчо не обґрунтовані. Щодо вимоги про виплату 100 842 048,00 грн відповідач 1 зазначає, що з 01.01.2007 функції з призначення, перерахунку та виплати пенсій військовослужбовцям здійснюють органи Пенсійного фонду України. Також відповідач 1 звертає увагу, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 у справі № 380/6211/25, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2026, позивачу відмовлено в задоволенні позову до ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо оформлення довідки станом на 01.01.2025.

23.06.2026 позивач подав відповідь на відзив, у якій підтримав позовні вимоги, вказав на неналежне, на його думку, ведення відповідачем 1 його особової пенсійної справи починаючи з 1996 року, на незаконність обмеження розміру його пенсії підзаконними нормативно-правовими актами та просив задовольнити позов у повному обсязі.

09.07.2026 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог та збільшення розміру позовних вимог, у якій просить зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до довідки станом на 01.01.2026: посадовий оклад - 36797,88 грн, оклад за військовим званням – 13273,72 грн, надбавку за вислугу років 50 % - 25035,82 грн, підвищення учаснику бойових дій 25 % прожиткового мінімуму - 590,25 грн, премію 35 % посадового окладу - 12879,25 грн, надбавку за службу в умовах режимних обмежень 15 % посадового окладу - 5519,68 грн, надбавку за умови служби - 134212,06 грн (усього 228308,58 грн), а також визначив загальну суму недоплати пенсії за період з 01.01.2008 по 01.07.2026 разом із пенею у розмірі 149 455 369,63 грн.

Встановлені обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , полковник у відставці, звільнений з військової служби 06.04.1993, є ветераном війни - учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_1 , видане 03.01.2023), перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII (пенсійна справа № ХВ-47393).

Пенсію позивача перераховано з 01.03.2024 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 у справі № 380/28536/23 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, у якій зазначено: посадовий оклад – 9440,00 грн, оклад за військове звання - 1480,00 грн, процентна надбавка за вислугу років 50 % - 5460,00 грн, середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці - 14895,00 грн, усього - 31275,00 грн. Основний розмір пенсії визначено у розмірі 70 % грошового забезпечення; з урахуванням максимального розміру пенсії її розмір з 01.03.2024 становив 23610,00 грн, а з 01.01.2026 - 25950,00 грн.

Розміри посадового окладу та окладу за військовим званням у зазначеній довідці визначено виходячи з розміру 1762 грн, помноженого на тарифні коефіцієнти, які відповідають посаді позивача (5,36) та військовому званню «полковник» (0,84), що визнається відповідачем-1 у відзиві на позовну заяву.

13.02.2026 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою щодо надання йому копій довідок про розмір грошового забезпечення, у тому числі станом на 01.01.2026.

Листом від 13.03.2026 № 1159/12/4302 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив позивача, що довідка про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2026 року не оформлялася, у зв`язку з чим надати її копію неможливо.

Доказів того, що ІНФОРМАЦІЯ_2 станом на час розгляду справи підготував та направив до ГУ ПФУ у Львівській області довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2026, матеріали справи не містять.

Вважаючи, що відповідачі порушують його право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду.

Норми права, що підлягають застосуванню, та висновки щодо правозастосування.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною першою статті 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України).

За пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що пенсія, право на яку особа набула відповідно до національного законодавства, становить «майно» у розумінні цієї статті.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначає Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-XII).

Статтею 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інше забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює її прохідність. До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати) та одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця; порядок виплати грошового забезпечення встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Умови, норми та порядок пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, визначає спеціальний закон – Закон України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон № 2262-XII).

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 2262-XII пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року – страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Статтею 13 Закону № 2262-XII (у редакції Закону України від 27.03.2014 № 1166-VII) визначено, що загальний розмір пенсії за вислугу років, обчислений за нормами цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а статтею 43 цього Закону врегульовано питання максимального розміру пенсії.

Розмір прожиткового мінімуму, який є базовим державним соціальним стандартом, визначається законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Законом України від 03.12.2025 № 4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3328 грн, для осіб, які втратили працездатність, – 2595 грн.

На виконання статті 9 Закону № 2011-XII Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова № 704).

Пунктом 4 Постанови № 704 у первинній редакції було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Водночас згідно з пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі – Закон № 1774-VIII) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат; до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. Отже, розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями відповідно до пункту 4 Постанови № 704 у первинній редакції є саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі – Постанова № 103), яка набрала чинності 24.02.2018, пункт 4 Постанови № 704 викладено в редакції, згідно з якою розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022, визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким було внесено зазначені зміни до пункту 4 Постанови № 704, внаслідок чого з 29.01.2020 відновлено дію пункту 4 Постанови № 704 у первинній редакції. Крім того, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2020 у справі № 826/9052/18, яке набрало законної сили 22.09.2020, зобов`язано Кабінет Міністрів України скасувати підпункт 1 пункту 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою № 103, стосовно внесення змін до Постанови № 704.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (далі – Постанова № 481), яка набрала чинності 20.05.2023, пункт 4 Постанови № 704 викладено в редакції, згідно з якою розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями «розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704. Суди виходили з того, що визначення розрахункової величини у фіксованому розмірі 1762 грн (яка фактично є прожитковим мінімумом для працездатних осіб на 1 січня 2018 року) суперечить пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VIII та не підлягає застосуванню. Зазначене рішення набрало законної сили 18.06.2025.

Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, у період з 19.06.2025 по 15.07.2026 включно пункт 2 Постанови № 481, яким абзац перший пункту 4 Постанови № 704 було викладено в редакції з фіксованою величиною 1762 грн, був нечинним, а отже, у цей період підлягав застосуванню пункт 4 Постанови № 704 у первинній редакції - з обчисленням посадових окладів та окладів за військовими званнями з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Постановою Верховного Суду від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24 (набрала законної сили 16.07.2026) рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано та ухвалено нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Водночас ця постанова набрала законної сили лише 16.07.2026 і не має зворотної дії в часі; вона не змінює того факту, що станом на 01.01.2026 - дату, на яку має бути складена спірна довідка, - пункт 2 Постанови № 481 був нечинним на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.

Механізм перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення визначено Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 (далі – Порядок № 45).

Відповідно до пунктів 1-3 Порядку № 45 перерахунок раніше призначених відповідно до Закону пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством. Державні органи повідомляють Пенсійний фонд України про підстави перерахунку, головні управління Пенсійного фонду України складають списки осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, а уповноважені органи на підставі списків готують довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи за формою згідно з додатком 2 та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 2.6 Інструкції з організації роботи із забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.12.2014 № 937, на обласні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки покладено функції зі складання та подання до органів, що призначають пенсії, довідок про розмір грошового забезпечення згідно з Порядком № 45.

Отже, саме ІНФОРМАЦІЯ_2 є суб`єктом владних повноважень, уповноваженим складати та подавати до ГУ ПФУ у Львівській області довідку про розмір грошового забезпечення позивача для перерахунку пенсії, тоді як органи Пенсійного фонду України проводять перерахунок пенсії виключно на підставі даних, зазначених у такій довідці.

Відповідно до частини другої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2026 у справі № 420/34153/25 зазначив, що правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв`язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення військовослужбовців є положення частини третьої статті 43 та статті 63 Закону № 2262-XII. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що з дня набрання законної сили рішенням у справі № 320/29450/24 – 18.06.2025 діє первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, за якою грошове забезпечення військовослужбовців для обчислення пенсії розраховується із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт. Внаслідок скасування в судовому порядку пункту 2 Постанови № 481 відбулося зростання розмірів грошового забезпечення, у зв`язку з чим у пенсіонера виникло право на отримання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-XII. Пункт 2 Постанови № 481 у частині зміни механізму розрахунку посадових окладів не підлягає застосуванню судом як норма, що суперечить актам вищої юридичної сили, а розрахунок посадового окладу та окладу за військовим званням має здійснюватися із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного року.

Оцінюючи доводи сторін щодо вимоги про оформлення довідки станом на 01.01.2026, суд виходить з такого.

Станом на 01.01.2026 пункт 2 Постанови № 481 (фіксована розрахункова величина 1762 грн) був нечинним на підставі рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, яке набрало законної сили 18.06.2025. Отже, на цю дату діяв пункт 4 Постанови № 704 у первинній редакції, відповідно до якого посадові оклади та оклади за військовими званнями визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти. Підвищення прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2026 за умови чинності саме такої редакції пункту 4 Постанови № 704 безпосередньо зумовило підвищення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями відповідних категорій військовослужбовців станом на 01.01.2026. Подальше скасування Верховним Судом 16.07.2026 зазначених судових рішень не поширюється на правовідносини, що виникли станом на 01.01.2026, у період нечинності пункту 2 Постанови № 481.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2026 року встановлено у розмірі 3328 грн. З урахуванням викладеного, а також висновку Верховного Суду у справі № 420/34153/25 та вимог частини другої статті 7 КАС України, посадовий оклад та оклад за військовим званням для цілей оформлення довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2026 мають обчислюватися шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2026 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, а не виходячи з фіксованої величини 1762 грн, яка законом про Державний бюджет не передбачена.

Зміна розмірів зазначених основних видів грошового забезпечення тягне відповідну зміну похідних від них складових (зокрема, надбавки за вислугу років та інших видів грошового забезпечення, розмір яких визначається у відсотках від посадового окладу).

Таким чином, з 01.01.2026 у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом, відбулося підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, що відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII є підставою для перерахунку пенсії позивача, а отже – для оформлення уповноваженим органом оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення.

Суд відхиляє доводи відповідача 1 про те, що обов`язок оформити довідку виникає лише після проходження всіх етапів процедури, визначеної пунктами 1-3 Порядку № 45, та що позивач не звертався із заявою про її оформлення. Відсутність рішення Кабінету Міністрів України у формі, якою визначено конкретне підвищення, не може бути підставою для позбавлення особи права, що випливає безпосередньо із закону, оскільки розрахункова величина для обчислення окладів визначена законом про Державний бюджет України. Крім того, позивач 13.02.2026 звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо довідки станом на 01.01.2026, проте відповідач 1 обмежився повідомленням про те, що така довідка не оформлялася, і жодних дій щодо її підготовки не вчинив. Невчинення суб`єктом владних повноважень дій, які він зобов`язаний вчинити в силу закону, є протиправною бездіяльністю.

Суд також враховує, що застереження у первинній редакції пункту 4 Постанови № 704 щодо розміру не менше 50 відсотків мінімальної заробітної плати не підлягає застосуванню з огляду на пункт 3 розділу ІІ Закону № 1774-VIII, відповідно до якого мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів, а замість неї застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року.

Посилання відповідача 1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 у справі № 380/6211/25 судом не приймаються, оскільки предметом розгляду в зазначеній справі була довідка про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2025, тобто інші правовідносини, що виникли у зв`язку з іншим юридичним фактом, а висновок Верховного Суду у справі № 420/34153/25 щодо наслідків визнання нечинним пункту 2 Постанови № 481 сформовано після вирішення зазначеної справи.

Водночас суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача 1 внести до довідки складові грошового забезпечення у розмірах, визначених позивачем у позовній заяві та в заяві про уточнення позовних вимог.

Так, Указ Президента України від 23.02.2002 № 173 «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» та Указ Президента України від 05.05.2003 № 389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу» втратили чинність з 01.01.2008 на підставі Указу Президента України від 18.12.2007 № 1234, а Указ Президента України від 04.10.1996 № 923 «Про грошове забезпечення військовослужбовців», яким передбачалася щомісячна премія у розмірі 33,3 %, втратив чинність 16.05.2000. Станом на 01.01.2026 зазначені виплати військовослужбовцям законодавством не передбачені, а отже, не можуть включатися до довідки про розмір грошового забезпечення, оскільки частина третя статті 43 Закону № 2262-XII прямо пов`язує пенсію з грошовим забезпеченням у розмірах, установлених законодавством.

Підвищення пенсії учаснику бойових дій у розмірі 25 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, передбачене Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», є видом підвищення до пенсії, а не видом грошового забезпечення військовослужбовця, і нараховується органом Пенсійного фонду України (як убачається з розрахунку пенсії, таке підвищення позивачу виплачується у сумі 590,25 грн).

Розміри інших складових грошового забезпечення (премії, надбавок за особливості проходження служби, за службу в умовах режимних обмежень, «надбавки за умови служби» у сумі 134212,06 грн тощо) обчислено позивачем самостійно, без належного нормативного обґрунтування та без урахування того, що їх розміри визначаються Постановою № 704 та Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, для відповідної посади. Визначення конкретних розмірів таких складових належить до дискреційних повноважень уповноваженого органу, який має обчислити їх відповідно до законодавства з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. Суд не може підміняти суб`єкта владних повноважень і самостійно визначати розміри складових грошового забезпечення.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. В іншому разі суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вчинити відповідні дії з урахуванням оцінки суду.

З огляду на викладене, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо неоформлення та ненаправлення до ГУ ПФУ у Львівській області довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2026 та зобов`язання відповідача 1 підготувати й направити таку довідку з обчисленням посадового окладу та окладу за військовим званням виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2026 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Щодо позовної вимоги до ГУ ПФУ у Львівській області про зобов`язання зняти з пенсії позивача обмеження, введені Постановою № 704, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Позивач самостійно визначає предмет та підстави позову, а також спосіб захисту порушеного, на його думку, права.

Предметом цієї позовної вимоги позивач прямо визначив зняття з його пенсії обмежень, введених саме постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.

Однак Постанова № 704 регулює виключно питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, надбавок, доплат, премій тощо) і не містить жодних норм, які б встановлювали обмеження розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-XII. Відсотковий розмір пенсії за вислугу років визначається статтею 13 Закону № 2262-XII, а питання максимального розміру пенсії – статтею 43 цього Закону, тобто нормами закону, а не Постановою № 704. Крім того, формування грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, до компетенції органів Пенсійного фонду України не належить.

Отже, обмеження розміру пенсії, на які посилається позивач як на такі, що введені Постановою № 704, цією постановою не встановлювалися, а тому відсутній і предмет для їх «зняття» відповідачем-2. Позивачем не доведено, а судом не встановлено, які саме обмеження, введені Постановою № 704, застосовано відповідачем-2 при обчисленні та виплаті його пенсії. Інших підстав, з яких позивач вважає протиправними дії відповідача-2 щодо обчислення чи виплати пенсії, позовна заява не містить, а підстави для виходу за межі позовних вимог у цій частині у суду відсутні.

Крім того, перерахунок пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2026, яку відповідач 1 зобов`язаний оформити за цим рішенням, ще не проводився, а тому права позивача, пов`язані з таким перерахунком, відповідачем 2 не порушені.

З огляду на викладене, у задоволенні позовної вимоги до ГУ ПФУ у Львівській області слід відмовити. Водночас це не позбавляє позивача права звернутися до суду з позовом щодо правомірності застосування відповідачем-2 обмежень розміру його пенсії з інших підстав.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 виплатити позивачу 100 842 048,00 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог – 149 455 369,63 грн) недоплаченої пенсії, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 99 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону № 2262-XII з 01.01.2007 призначення (перерахунок) та виплату пенсій особам, звільненим з військової служби, здійснюють органи Пенсійного фонду України. ІНФОРМАЦІЯ_2 не є органом, що нараховує та виплачує пенсії, а тому не може бути зобов`язаний виплатити позивачу пенсію чи будь-яку недоплату пенсії. Заявлена сума обчислена позивачем самостійно за власною методикою, на підставі складових грошового забезпечення, які, як встановлено судом, законодавством не передбачені (надбавки за Указами Президента України № 173, № 389, премія 33,3 % тощо), з нарахуванням пені у розмірі 0,03 % за кожен день, яка не передбачена жодним законом для спірних правовідносин, а також із включенням відшкодування моральної шкоди у сумі 30 000 000 грн, факт завдання якої, її розмір та причинний зв`язок з діями (бездіяльністю) відповідачів позивачем не доведено. Позивач не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження розміру заявленої суми, як того вимагає частина перша статті 77 КАС України. Отже, позивач не обгрунтував у цій частині позовні вимоги.

Право позивача на виплату пенсії в більшому розмірі може виникнути лише після оформлення уповноваженим органом довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2026 та проведення органом Пенсійного фонду України перерахунку пенсії на її підставі. На час ухвалення рішення такий перерахунок не проводився, розмір пенсії після перерахунку не визначений. Судовому захисту підлягає лише порушене право, а не право, порушення якого лише передбачається в майбутньому; зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити дії на майбутнє, щодо яких не настав строк і не прийнято рішення, виходить за межі повноважень суду. Отже, зазначена вимога заявлена передчасно.

Крім того, суд враховує, що вимоги позивача про перерахунок пенсії за періоди починаючи з 2008 року неодноразово були предметом судового розгляду, а питання строків перерахунку пенсії за минулий час врегульоване частиною другою статті 63 Закону № 2262-XII.

Окрім того, вимога про виплату коштів є похідною від вимоги про оформлення довідки про розмір грошового забезпечення. Задоволення судом вимоги про зобов`язання відповідача 1 підготувати та направити довідку станом на 01.01.2026 саме по собі не визначає ні розміру перерахованої пенсії, ні суми можливої доплати; ці величини можуть бути визначені виключно органом Пенсійного фонду України за результатами перерахунку пенсії на підставі такої довідки з урахуванням вимог статей 43, 51 та 63 Закону № 2262-XII. Суд не може підміняти орган Пенсійного фонду України та наперед визначати розмір пенсії чи суму доплати, оскільки це належить до його виключної компетенції.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені (порушуються) її права, свободи або законні інтереси. Отже, судовому захисту підлягає право, яке порушене на момент звернення до суду; вимога, спрямована на захист права, порушення якого може відбутися у майбутньому, не підлягає задоволенню. Встановлення ж у судовому рішенні обов`язку виплатити суму, яка ще не нарахована і розмір якої не визначений уповноваженим органом, суперечило б принципу правової визначеності та унеможливило б виконання такого рішення.

З урахуванням наведеного, у задоволенні позовної вимоги про виплату 100 842 048,00 грн (149 455 369,63 грн) необхідно відмовити як необґрунтованої та передчасної.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005, заява № 38722/02).

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина друга статті 77 КАС України).

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» як учасник бойових дій, а доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, тому питання їх розподілу відповідно до статті 139 КАС України судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 9, 72– 77, 90, 139, 241– 246, 250, 255, 262, 263, 265, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неоформлення та ненаправлення до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2026 року для перерахунку пенсії з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2026 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2026 року для перерахунку пенсії, обчисливши посадовий оклад та оклад за військовим званням шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2026 року (3328 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти, та з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяКрутько Олена Василівна