Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №380/17475/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 рокусправа № 380/17475/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач 2) із вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 05 травня 2025 року № 134350011129 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 28.04.2025.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення про відмову у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, оскільки, на переконання позивача, відповідач безпідставно визначив тривалість проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 у розмірі лише 04 місяці 06 днів. Позивач зазначає, що постійно проживала на території зони гарантованого добровільного відселення у селі Довге Сарненського району Рівненської області з 03 квітня 1968 року по 15 вересня 1986 року та з 14 жовтня 1987 року по 15 вересня 1988 року, що підтверджується довідкою № 207 від 23.11.1992 та довідкою № 2683 від 29.04.2015, виданими уповноваженими органами, а відтак станом на 01.01.1993 прожила у цій зоні не менше 3 років. Позивач також посилається на те, що постійно проживала у зазначеній зоні у період з 26.04.1986 по 31.07.1986, що надає їй право на встановлення початкової величини зниження пенсійного віку незалежно від часу проживання у цей період, а також на наявність у неї необхідного страхового стажу, статусу потерпілої особи категорії 3 та відповідного посвідчення.

Ухвалою судді від 21.08.2026 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами; відповідачам встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

На адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив. Відповідач 2 зазначив, що зниження пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796 для осіб, які постійно проживали або постійно працювали у зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, і становить 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. Відповідач указав, що однією з обов`язкових умов для призначення такої пенсії є наявність страхового стажу необхідної тривалості та проживання чи робота у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року не менше 3 років; що документами підтверджено факт проживання позивача у цій зоні станом на 01.01.1993 лише протягом 04 місяців 06 днів, оскільки до періоду проживання (роботи) у зоні не зараховано період з 01.09.1986 по 13.05.1988 (навчання у СПТУ № 92 м. Сєвєродонецька Луганської області згідно з дипломом від 16.07.1988 серії НОМЕР_1 ) та періоди роботи на підприємствах, розташованих поза межами зони. На переконання відповідача, за недостатності періоду проживання у зоні право на зниження пенсійного віку відсутнє, у зв`язку з чим просив у задоволенні позову відмовити повністю. Відповідач 2 також зазначив, що за принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, а тому Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області рішень щодо позивача не приймало.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 21.08.2026 та копію позовної заяви з додатками надіслано відповідачу-1 засобами електронного зв`язку за допомогою сервісу «Електронний суд», що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронних листів. Правом подати письмовий відзив на позовну заяву відповідач-1 станом день розгляду справи не скористався, тому суд, керуючись ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вирішив справу за наявними матеріалами.

Розглянувши позов, відзив, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилася у селі Довге Сарненського району Рівненської області та належить до категорії 3 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 17 грудня 1992 року Львівською облдержадміністрацією.

Відповідно до довідки № 207 від 23.11.1992, виданої Сарненською районною державною адміністрацією Рівненської області, ОСОБА_1 постійно проживала на території зони гарантованого добровільного відселення у селі Довге Сарненського району Рівненської області з 03 квітня 1968 року по 15 вересня 1986 року та з 14 жовтня 1987 року по 15 вересня 1988 року.

Згідно з довідкою № 2683 від 29.04.2015, виданою виконавчим комітетом Тутовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області, ОСОБА_1 проживала на території сільської ради у селі Довге Сарненського району Рівненської області з 03.04.1968 по 14.10.1987; зазначена територія відноситься до зони гарантованого добровільного відселення 3 категорії радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106.

28 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), за принципом екстериторіальності структурним підрозділом, що розглядав документи позивача та приймав рішення, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 05.05.2025 № 134350011129 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону № 796.

Як слідує зі змісту оскаржуваного рішення та відзиву, страховий стаж позивача визначено відповідачем у розмірі 38 років 5 місяців 1 день, вік позивача на дату звернення - 57 років.

При цьому відповідач дійшов висновку, що документами підтверджено факт проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 лише протягом 04 місяців 06 днів, у зв`язку з чим до періоду проживання (роботи) у цій зоні не зараховано: період з 01.09.1986 по 13.05.1988 з мотивів навчання позивача у СПТУ № 92 м. Сєвєродонецька Луганської області (згідно з дипломом від 16.07.1988 серії НОМЕР_1 ), що не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення; періоди роботи з 15.05.1989 по 12.04.1990 на Новоолександрівському кінному заводі (Луганська область), з 07.05.1990 по 29.10.1990 на Сарненській базі облкооплісбудторгу, з 26.11.1990 по 30.06.2011 у Добротвірській ГРЕС та з 01.07.2011 по теперішній час у Добротвірському дошкільному навчальному закладі № 2 (селище Добротвір Львівської області) з мотивів розташування цих підприємств на територіях, які не відносяться до зони гарантованого добровільного відселення.

Наявність у позивача страхового стажу у розмірі 38 років 5 місяців 1 день та факт її постійного проживання у селі Довге Сарненського району Рівненської області у період з 26.04.1986 по 31.07.1986 відповідачем не заперечуються.

Не погоджуючись із рішенням про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).

Відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796) особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796 особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсійний вік зменшується на 3 роки (початкова величина) та додатково на 1 рік за кожні 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

За змістом примітки до абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796 початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії, тобто з 26.04.1986 по 31.07.1986, незалежно від часу проживання або роботи у цей період.

Згідно зі статтею 26 Закону № 1058 у період з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 32 років. Відтак у 2025 році для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 3 роки відповідно до статті 55 Закону № 796 необхідним є страховий стаж не менше 29 років (32 - 3), а для зниження пенсійного віку на 6 років - не менше 26 років (32 - 6).

Статтею 65 Закону № 796 визначено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 15 Закону № 796 видача довідок про період проживання на територіях радіоактивного забруднення здійснюється органами місцевого самоврядування. Отже, факти проживання особи на території зон радіоактивного забруднення засвідчуються довідками органів місцевого самоврядування та органів, уповноважених на їх видачу.

Суд встановив, що єдиною підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії стала, на думку відповідача, недостатня тривалість проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року (04 місяці 06 днів) внаслідок незарахування періоду навчання позивача та періодів її роботи на підприємствах, розташованих поза межами зони. Таким чином, спір зводиться до правомірності визначення відповідачем тривалості проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 та до наявності у позивача права на зниження пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796.

Дослідивши надані позивачем докази, суд встановив, що факт постійного проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення у селі Довге Сарненського району Рівненської області підтверджується довідкою № 207 від 23.11.1992 та довідкою № 2683 від 29.04.2015, виданими уповноваженими органами, з яких слідує, що ОСОБА_1 проживала у зазначеному населеному пункті з 03 квітня 1968 року по 15 вересня 1986 року та з 14 жовтня 1987 року по 15 вересня 1988 року. Село Довге Сарненського району Рівненської області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106 віднесено до зони гарантованого добровільного відселення (3 категорія радіоактивного забруднення).

При цьому довідка № 207 від 23.11.1992 видана уповноваженим органом саме на підтвердження того, що позивач постійно проживала на території зони гарантованого добровільного відселення не менше трьох років, що відповідає умові, визначеній абзацом п`ятим пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796. Зазначений період проживання позивача у зоні, засвідчений уповноваженими органами, відповідачем не спростований.

Суд відхиляє визначення відповідачем тривалості проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 у розмірі 04 місяців 06 днів. Факт проживання особи на території зони радіоактивного забруднення засвідчується довідками органів місцевого самоврядування та уповноважених органів, а не визначається органом пенсійного забезпечення самостійно всупереч таким довідкам. За наявності виданих уповноваженими органами довідки № 207 від 23.11.1992 та довідки № 2683 від 29.04.2015, якими підтверджено проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення протягом періоду, що перевищує три роки, відповідач не був наділений правом визначати цей період на власний розсуд у меншому розмірі.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що позивач постійно проживала у зоні гарантованого добровільного відселення у період з 26.04.1986 по 31.07.1986, що відповідачем не заперечується. За змістом примітки до абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796 ця обставина є достатньою для встановлення позивачу початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки незалежно від часу проживання у вказаний період.

Наявність у позивача страхового стажу у розмірі 38 років 5 місяців 1 день відповідачем не заперечується та є достатньою для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796, оскільки перевищує як мінімальний страховий стаж (15 років), так і страховий стаж, необхідний для призначення пенсії у 2025 році з урахуванням зниження пенсійного віку.

Належність позивача до категорії 3 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 17.12.1992 та відповідачем не оспорюється. Надаючи особі таке посвідчення, держава визнає за нею право на пільги, встановлені чинним законодавством для власників такого посвідчення, зокрема на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку за умови підтвердження факту проживання чи роботи у відповідній зоні.

Посилання відповідача 2 на те, що за принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, а тому Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області рішень щодо позивача не приймало, не впливає на висновки суду щодо протиправності оскаржуваного рішення, прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за результатами розгляду заяви позивача.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 05.05.2025 № 134350011129 про відмову у призначенні позивачу пенсії є необґрунтованим і таким, що прийняте без повного з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення питання про право позивача на пенсію, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Водночас суд враховує, що визначення конкретної величини зниження пенсійного віку, обчислення страхового стажу, оцінка достатності його тривалості для призначення пенсії та власне призначення пенсії належать до повноважень органу Пенсійного фонду України. Суд не вправі підміняти орган пенсійного забезпечення та самостійно визначати величину зниження пенсійного віку, обчислювати страховий стаж і вирішувати питання про призначення пенсії, оскільки це призвело б до втручання у повноваження суб`єкта владних повноважень.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що унеможливлює подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень; разом з тим суд не може перебирати на себе повноваження органу, який в силу закону зобов`язаний прийняти відповідне рішення за результатами розгляду документів заявника.

З огляду на викладене, а також з урахуванням того, що визначення конкретної величини зниження пенсійного віку позивача (у межах від 3 до 6 років) залежно від тривалості її проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, обчислення необхідного страхового стажу та визначення дати, з якої підлягає призначенню пенсія, потребують здійснення відповідних дій органом пенсійного забезпечення, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача у цій справі є визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.04.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону № 796 з урахуванням висновків суду щодо проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, підтвердженого довідкою № 207 від 23.11.1992 та довідкою № 2683 від 29.04.2015, та щодо наявності у неї права на зниження пенсійного віку.

Позовні вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити позивачу пенсію з 28.04.2025 задоволенню не підлягають як передчасні, оскільки конкретна величина зниження пенсійного віку, право на призначення та виплату пенсії, а також дата, з якої пенсія підлягає призначенню, можуть бути визначені лише за результатами повторного розгляду заяви позивача органом пенсійного забезпечення з урахуванням обчисленого страхового стажу. Водночас суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058 у разі виникнення права на пенсію вона призначається з дня звернення за нею, що має бути враховано відповідачем під час повторного розгляду заяви.

Таким чином, поданий позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо наведених у відзиві доводів стосовно строку звернення до суду суд зазначає, що про прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області рішення від 05.05.2025 № 134350011129 позивачу стало відомо 29 червня 2026 року з листа Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 22.06.2026 № 34170-35123/М-02/8-1300/26, до якого долучено копію цього рішення. Позов подано 20.08.2026, тобто у межах встановленого статтею 122 КАС України шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення цього адміністративного позову.

Питання розподілу судових витрат вирішується судом відповідно до статті 139 КАС України з урахуванням результатів вирішення справи.

Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 05 травня 2025 року № 134350011129 про відмову у призначенні пенсії, прийняте щодо ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (ЄДРПОУ 21318350) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) від 28.04.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення, щодо проживання ОСОБА_1 на території зони гарантованого добровільного відселення у селі Довге Сарненського району Рівненської області, підтвердженого довідкою № 207 від 23.11.1992 та довідкою № 2683 від 29.04.2015, та щодо наявності у неї права на зниження пенсійного віку.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (ЄДРПОУ 21318350) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.