Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №380/22999/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/22999/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ройал” до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій і скасування постанови

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Ройал” ЄДРПОУ 44040536, місце проживання: м. Львів, вул. Під Голоском, 2а (далі позивач, ТОВ “Ройал”) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України код ЄДРПОУ 35009321, місцезнаходження: 79007, Львівська обл., м. Львів, вул. Котлярська, 6 (далі відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського ВДВС у м. Львові ЛМРУ МЮУ від 11.1 1.2025 про відкриття виконавчого провадження № 79568293;

- визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського ВДВС у м. Львові ЛМРУ МЮУ від 11.11.2025 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні № 79568293;

- визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського ВДВС у м. Львові ЛМРУ МЮУ від 11.11.2025 про стягнення виконавчого збору року у виконавчому провадженні № 79568293;

- визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського ВДВС у м. Львові ЛМРУ МЮУ від 11.11.2025 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 79568293;

- визнати незаконними дії старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Львові ЛМРУМЮУ Осипової О.В. щодо списання коштів з рахунків боржника у виконавчому провадженні № 79568293.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення від 31.07.2025 №56-Р «Про застосування фінансових санкцій (штрафу) за порушення вимог законодавства про азартні ігри ТОВ «Роял», виданого Державним агентством України ПлейСіті (виконавчий документ). Посилається на те, що позивач оскаржив рішення від 31.07.2025 №56-Р «Про застосування фінансових санкцій (штрафу) за порушення вимог законодавства про азартні ігри ТОВ «Роял» до адміністративного суду. Таким чином, вважає, що вказане рішення на момент звернення Агентством ПлейСіті із заявою про відкриття виконавчого провадження не визнавалося виконавчим документом, що встановлено статтею 71 Закону 2073-IX.

Представник відповідача правом на подання відзиву не скористався, належним чином повідомлений.

Відповідно до пункту третього частини третьої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) суд зазначає, що від 24.11.2025 суддя залишила позовну заяву без руху.

Ухвалою від 01.12.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.

Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.

31.07.2025 Державне агентство України Плейсіті прийняло рішення № 56-Р «Про застосування фінансових санкцій (штрафів) за порушення вимог законодавства про рекламу до ТОВ «РОЯЛ», яким до позивача була застосована фінансова санкція (штраф) у розмірі 400000,00 гривень за порушення законодавства у сфері організації та проведення азартних ігор і лотерейній сфері» відповідно до пункту 3 частини першої статті 38 Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор».

ТОВ “Ройал”, вважаючи рішення № 56-Р «Про застосування фінансових санкцій (штрафів) за порушення вимог законодавства про рекламу до ТОВ «РОЯЛ» незаконним оскаржило його до Львівського окружного адміністративного суду.

31.10.2025 Львівським окружним адміністративним судом відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №380/21526/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ройал” до Державного агентства України Плей Сіті про визнання протиправним та скасування рішення.

Відповідно до платіжної інструкції №85 від 07.11.2025 ТОВ “Ройал” сплатило 400000,00 грн, призначення платежу ДержАгентство України ПлейСіті Рішення №56-Р від 31.07.2025 Про застосування фін. Санкцій за порушення вимог законодавства про азартні ігри.

11.11.2025 старший державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції виніс:

- постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №79568293 з примусового виконання рішення №56-р виданого 31.07.2025;

- постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №79568293;

- постанову про арешт коштів боржника ВП №79568293;

- постанову про стягнення виконавчого збору ВП №79568293.

13.11.2025 відповідачем вчинено дії щодо списання коштів з рахунків позивача на суму 441530,00 грн у виконавчому провадженні №79568293 з примусового виконання рішення Агентства ПлейСіті від 31.07.2025 №56-Р, що підтверджується випискою з рахунку ТОВ «Роял» за 13.11.2025.

Позивач вважаючи такі постанови протиправними та незаконними дії відповідача щодо списання коштів з рахунків боржника у виконавчому провадженні, звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи цей спір по суті, суд виходи з такого.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та нормами Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» (далі Закон № 768-IX , у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з статті першої Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, рішень інших державних органів, рішень (актів) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина 1 статті 5 Закону №1403-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII).

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання).

Частиною 2 статті 58 Закону «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» (далі Закон № 768-IX) визначено, що фінансові санкції (штрафи), передбачені цим Законом, застосовуються за рішенням Уповноваженого органу, що набирає законної сили з дня його прийняття.

Згідно з частиною 5 статті 58 Закону № 768-IX рішення Уповноваженого органу про застосування до організатора азартних ігор фінансових санкцій (штрафів), передбачених цим Законом, може бути оскаржене у судовому порядку відповідно до законодавства протягом трьох місяців з дня набрання ним законної сили.

За частиною 6 статті 58 Закону № 768-IX у разі якщо протягом трьох місяців з дня набрання законної сили рішенням Уповноваженого органу про застосування до організатора азартних ігор фінансових санкцій (штрафів) організатор азартних ігор письмово не повідомив Уповноважений орган про добровільне виконання рішення і воно не було оскаржене у судовому порядку, таке рішення визнається виконавчим документом, підлягає оформленню відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та передається до органів державної виконавчої служби для примусового виконання згідно із законом.

Разом з тим, частиною 7 статті 58 Закону № 768-IX визначено, що у разі якщо рішення Уповноваженого органу про застосування до організатора азартних ігор фінансових санкцій (штрафів) протягом трьох місяців з дня набрання ним законної сили оскаржене в судовому порядку та адміністративним судом відкрите провадження у справі про його оскарження, таке рішення визнається виконавчим документом з дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням у цій справі.

Суд встановив, що ТОВ “Ройал”, вважаючи рішення № 56-Р «Про застосування фінансових санкцій (штрафів) за порушення вимог законодавства про рекламу до ТОВ «Ройал» незаконним оскаржило його до Львівського окружного адміністративного суду.

31.10.2025 Львівським окружним адміністративним судом відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №380/21526/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ройал” до Державного агентства України Плей Сіті про визнання протиправним та скасування рішення.

Таким чином, на момент звернення Державного агентства України ПлейСіті до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення №56-Р від 31.07.2025 та на момент винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження №79568293, рішення Уповноваженого органу було оскаржене в судовому порядку, а провадження за відповідним позовом було відкрито.

При цьому суд звертає увагу, що положення частини шостої статті 58 Закону № 768-IX визначає загальне правило, відповідно до якого рішення Уповноваженого органу про застосування фінансових санкцій визнається виконавчим документом за сукупності визначених законом умов, зокрема у разі якщо протягом трьох місяців з дня набрання ним законної сили воно не було оскаржене у судовому порядку.

Водночас законодавцем прямо передбачено спеціальне правове регулювання випадку оскарження такого рішення.

Так, відповідно до частини сьомої статті 58 Закону № 768-IX, у разі якщо рішення Уповноваженого органу про застосування до організатора азартних ігор фінансових санкцій (штрафів) протягом трьох місяців з дня набрання ним законної сили оскаржене в судовому порядку та адміністративним судом відкрите провадження у справі про його оскарження, таке рішення визнається виконавчим документом з дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням у цій справі.

Отже, наведена норма встановлює спеціальний момент набуття рішенням Уповноваженого органу статусу виконавчого документа у випадку його своєчасного судового оскарження. Таким моментом є не дата прийняття рішення Уповноваженого органу, не дата звернення стягувача до органу державної виконавчої служби та не дата відкриття адміністративного провадження, а саме день набрання законної сили відповідним судовим рішенням у справі про оскарження рішення Уповноваженого органу.

Такий правовий механізм є імперативним та не передбачає можливості примусового виконання оскарженого рішення до настання визначеної частиною сьомою статті 58 Закону №768-IX юридичної обставини.

Судом встановлено, що станом на 11.11.2025 відповідне судове рішення у справі №380/21526/25 не було ухвалене, а відтак рішення Державного агентства України ПлейСіті №56-Р від 31.07.2025 не набуло статусу виконавчого документа.

При цьому саме по собі набрання рішенням Уповноваженого органу законної сили з дня його прийняття відповідно до частини другої статті 58 Закону №768-IX не означає автоматичного набуття ним статусу виконавчого документа та не надає органу державної виконавчої служби права на його примусове виконання у випадку, коли таке рішення оскаржене у судовому порядку та адміністративним судом відкрито провадження.

Інше тлумачення наведених положень призвело б до фактичного нівелювання приписів частини сьомої статті 58 Закону №768-IX, яка спеціально врегульовує правові наслідки судового оскарження рішення Уповноваженого органу.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню, зокрема, рішення інших державних органів, якщо законом вони визнані виконавчими документами.

Таким чином, для можливості примусового виконання рішення іншого державного органу необхідною передумовою є наявність у такого рішення статусу виконавчого документа, встановленого законом.

Отже, на момент відкриття виконавчого провадження №79568293 такий статус у рішення №56-Р був відсутній, оскільки адміністративним судом вже було відкрито провадження за позовом про його оскарження, а відповідне судове рішення, яке набрало б законної сили, відсутнє.

Отож, державний виконавець, приймаючи до виконання рішення №56-Р та відкриваючи виконавче провадження №79568293, діяв без належної правової підстави та всупереч установленому законом порядку примусового виконання рішень.

Суд також враховує, що відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Таким чином, повноваження державного виконавця щодо примусового виконання рішення виникають лише за наявності передбачених законом підстав, у тому числі належного виконавчого документа. За відсутності такої передумови державний виконавець не наділений повноваженнями відкривати виконавче провадження та застосовувати до боржника заходи примусового виконання.

За таких обставин постанова старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 11.11.2025 про відкриття виконавчого провадження №79568293 є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо постанови від 11.11.2025 про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження суд зазначає таке.

Витрати виконавчого провадження є витратами, пов`язаними із здійсненням виконавчих дій у конкретному виконавчому провадженні. Відтак їх виникнення та можливість покладення на боржника безпосередньо пов`язані з існуванням законно відкритого виконавчого провадження та правомірним здійсненням у його межах виконавчих дій.

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність відкриття виконавчого провадження №79568293, правові підстави для стягнення з ТОВ «Ройал» мінімальних витрат виконавчого провадження також були відсутні.

Відтак постанова державного виконавця від 11.11.2025 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №79568293 є похідною від постанови про відкриття виконавчого провадження та не може вважатися законною за відсутності належної правової підстави для здійснення виконавчого провадження.

Аналогічний висновок суд робить щодо постанови від 11.11.2025 про стягнення виконавчого збору.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір є збором, що справляється за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Отже, стягнення виконавчого збору нерозривно пов`язане із законним здійсненням державним виконавцем примусового виконання належного виконавчого документа.

За відсутності у державного виконавця законних підстав для відкриття виконавчого провадження №79568293 відсутні й передбачені законом підстави для стягнення з позивача виконавчого збору в межах такого провадження.

Тому постанова від 11.11.2025 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №79568293 також є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо постанови від 11.11.2025 про арешт коштів боржника суд зазначає, що арешт коштів є заходом примусового виконання рішення, який може застосовуватися виконавцем лише в межах належним чином відкритого виконавчого провадження та за наявності правових підстав для примусового виконання відповідного виконавчого документа.

З огляду на те, що виконавче провадження №79568293 було відкрито за відсутності у рішення №56-Р статусу виконавчого документа, державний виконавець не мав законних підстав для застосування до позивача заходів примусового виконання, у тому числі для накладення арешту на кошти боржника.

Отже, постанова від 11.11.2025 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №79568293 також є протиправною.

Судом також встановлено, що 13.11.2025 відповідачем вчинено дії щодо списання коштів з рахунків ТОВ «Ройал» на загальну суму 441530,00 грн у межах виконавчого провадження №79568293, що підтверджується випискою з рахунку ТОВ «Роял» за 13.11.2025.

Як встановлено судом, зазначене списання було здійснено на підставі виконавчих дій, вчинених у межах виконавчого провадження, відкритого постановою від 11.11.2025, яка визнається судом протиправною.

Оскільки на момент вчинення відповідних виконавчих дій рішення №56-Р від 31.07.2025 не мало статусу виконавчого документа, у державного виконавця були відсутні законні повноваження щодо звернення стягнення на кошти позивача на його виконання.

Відтак дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Осипової О.В. щодо списання коштів з рахунків ТОВ «Ройал» у межах виконавчого провадження №79568293 не відповідають вимогам закону та є протиправними.

При цьому суд бере до уваги, що 07.11.2025, тобто до відкриття виконавчого провадження, ТОВ «Ройал» відповідно до платіжної інструкції №85 сплатило на користь Державного агентства України ПлейСіті 400000,00 грн із призначенням платежу: «ДержАгентство України ПлейСіті Рішення №56-Р від 31.07.2025 Про застосування фін. санкцій за порушення вимог законодавства про азартні ігри».

Отже, станом на 11.11.2025 позивач уже здійснив добровільну сплату суми фінансової санкції, визначеної рішенням №56-Р.

Зазначена обставина додатково свідчить про відсутність правових підстав для примусового стягнення з позивача суми основного зобов`язання у межах виконавчого провадження №79568293.

Водночас суд звертає увагу, що питання правомірності самого рішення №56-Р від 31.07.2025 не є предметом розгляду у цій справі та вирішується Львівським окружним адміністративним судом у справі №380/21526/25.

З урахуванням наведеного суд висновує, що позовні вимоги ТОВ «Ройал» про визнання протиправними та скасування зазначених постанов, а також визнання протиправними дій державного виконавця щодо списання коштів з рахунків позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 15140,00 грн.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 11.1 1.2025 про відкриття виконавчого провадження № 79568293.

Визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 11.11.2025 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні № 79568293.

Визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 11.11.2025 про стягнення виконавчого збору року у виконавчому провадженні № 79568293.

Визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 11.11.2025 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 79568293.

Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Осипової О.В. щодо списання коштів з рахунків боржника у виконавчому провадженні № 79568293.

Стягнути з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 35009321, місцезнаходження: 79007, Львівська обл., м. Львів, вул. Котлярська, 6) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ройал” (ЄДРПОУ 44040536, місце проживання: м. Львів, вул. Під Голоском, 2а) судовий збір у розмірі 15140 (п`ятнадцять тисяч сто сорок) грн 00 коп.

Рішення суду першої інстанції набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Мричко Н.І.