Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №380/20097/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/20097/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, Львівської митниці про визнання протиправними і скасування рішень, зобов`язання вчинити дії

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місцепроживання: АДРЕСА_1 (далі позивач) до Головного управління ДПС у Львівській області ЄДРПОУ 44045187, місцезнаходження: 79026, Львівська область м. Львів, вул. Стрийська, 35 (далі відповідач), в якій позивач з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 10.10.2025 просив суд, у урахування заяви про збільшення позовних вимог:

- скасувати податкові повідомлення-рішення №UA209000202549 від 27.02.2025 та № UA209000202548 від 27.02.2025;

- скасувати податкову вимогу №0012537-1303-1301 від 06.06.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно із інформацією, яка зазначена в акті перевірки №9/25/7.4-19/2747905474 про результати документальної перевірки дотримання ОСОБА_1 законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товарів за декларацією від 13.07.2021 №UA209180/2021/031091, ОСОБА_1 за митною декларацію від 13.07.2021 № UA209180/2021/031091 ввезено товар «Легковий автомобіль, AUDI, модель Q5, категорія МІ, використовувався, 2018 р. в ., модельний рік - 2019 Р., дата першої реєстрації: 09.04,2018 р., номер кузова: НОМЕР_2 . Під час переміщення через митний кордон України та митного оформлення транспортного засобу AUDI, модель Q5, номер кузова : НОМЕР_2 заявлені недостовірні відомості щодо вартості товару, у зв`язку з чим порушено вимоги статті 49, пункту 2 частини 2 статті 52, частин 1 та 8 статті 257, пункту 1 частини 1 статті 279 Митного кодексу України. За результатами перевірки правильності визначення ОСОБА_1 , бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, з урахуванням отриманої інформації (документів) від уповноваженого органу Федеративної Республіки Німеччини, відповідно до частини 14 статті 354 Митного кодексу України групою з проведення перевірки встановлено, що при переміщенні через митний кордон України та митному оформленні товарів громадянином України ОСОБА_1 надано документи, що містять неправдиві відомості про вартість товару і, як наслідок, при декларуванні товару за митною декларацією від 13.07.2021 №UA209180/2021/031091 занижено його митну вартість на загальну суму 161 729,5 гривень.

Позивач вважає, що питання перевірки дотримання позивачем законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товарів за декларацією від 13.07.2021 №UA209180/2021/031091 вже була об`єктом митної перевірки, зокрема 29 грудня 2021 року Львівською митницею ДМС було винесено постанову про порушення митних правил №2383/20900/21 щодо товарів за декларацією від 13.07.2021 №UA209180/2021/031091 з тих самих підстав, що зазначенні в акті перевірки №9/25/7.4-19/2747905474 про результати документальної перевірки дотримання ОСОБА_1 законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товарів за декларацією від 13.07.2021 №UA209180/2021/031091.

В продовження зазначає, що постанова про порушення митних правил №2383/20900/21 від 29 грудня 2021 була оскаржена до суду та постановами Шевченківського районного суду м. Львова (справа №466/51/22 від 06.06.2022р ) та Восьмого апеляційного адміністративного суду (провадження №А/857/9917/22 від 14.09.2022 р) була скасована.

Вважає оскаржені рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник відповідача Львівської митниці подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що на підставі пункту 7 частини 1 статті 336, пункту 1 частини 3 статті 345, пункту 2 частини 2 статті 351, підпункту 1 пункту 912 та з урахуванням пункту 934 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до наказу Львівської митниці від 02.01.2025 №6 проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вимог законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товарів за митною декларацією від 13.07.2021 №UA209180/2021/031091. За результатами проведеної перевірки складено акт від 04.02.2025 № 9/25/7.4.-19/2747905474, яким встановлено порушення ОСОБА_1 вимог статті 49, пункту 2 частини другої статті 52, частин першої та восьмої статті 257, пункту 1 частини першої статті 279 Митного кодексу України, підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України.

Продовжує, що в ході проведеної перевірки встановлено, що 13.07.2021 через пункт пропуску «Шегині - Медика» митного поста «Мостиська» Львівської митниці здійснено пропуск на митну територію України товару «Легковий автомобіль AUDI, модель Q5, категорія M1, номер кузова: НОМЕР_2 …», який переміщувався згідно з митною декларацією від 07.07.2021 № UA209180/2021/030125.

Зазначає, що листом Державної митної служби України від 22.10.2021 № 26/26-04/7.4/220 повідомлено Львівську митницю про отримання відповіді від уповноваженого органу Федеративної Республіки Німеччини на запит про надання взаємної адміністративної допомоги у проведенні перевірки дотримання законодавства України з питань митної справи при ввезені на митну територію України транспортного засобу AUDI, модель Q5, категорія M1, номер кузова: НОМЕР_2 .

Уповноваженим органом Федеративної Республіки Німеччини листом від 14.10.2021 № Z4663-2021.UA.800128-DVIII.A.22 надано відповідь в якій зазначено наступне: «…Щодо ціни рахунку-фактури були виявлені розбіжності в наданій інформації. У відповідь на запит надсилаю Вам відповідну експортну декларацію у вигляді окремої деталізованої форми для подальшого використання. Автомобіль, про який йде мова, був доставлений в Україну через Польщу з оплатою в розмірі 26 000,00 євро. Експортером була німецька компанія Margaretha Rube…».

Відповідно до пункту третього частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою від 09.10.2025 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 24.10.2025 суд залишила без руху заяву про збільшення позовних вимог.

Ухвалою від 29.10.2025 суд прийняв до провадження заяву про збільшення позовних вимог.

Ухвалою від суд залучив співвідповідача Львівську митницю.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.

Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.

На підставі пункту 7 частини 1 статті 336, пункту 1 частини 3 статті 345, пункту 2 частини 2 статті 351, підпункту 1 пункту 912 та з урахуванням пункту 934 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до наказу Львівської митниці від 02.01.2025 №6 проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вимог законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товарів за митною декларацією від 13.07.2021 №UA209180/2021/031091.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 04.02.2025 № 9/25/7.4.-19/2747905474, яким встановлено порушення ОСОБА_1 вимог статті 49, пункту 2 частини другої статті 52, частин першої та восьмої статті 257, пункту 1 частини першої статті 279 Митного кодексу України, підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України.

На підставі Акта перевірки, Львівською митницею винесені податкові повідомлення рішення:

- № UA209000202548 за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання на загальну суму 16 172,95 грн, в тому числі: за податковими зобов`язаннями - 16 172,95 грн., за штрафними санкціями - 0, 00 грн);

- № UA209000202549 за платежем податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів фізичними особами на загальну суму 44 475,61 грн, в тому числі: за податковими зобов`язаннями - 35 580,49 грн, за штрафними санкціями - 8 895,12 грн).

Вважаючи вказані податкові повідомленні рішення протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд керувався таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 МК України передбачено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною першою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частиною п`ятою статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

Частинами першою та другою статті 293 МК України передбачено, що особою, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів, є декларант. Особою, на яку покладається обов`язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

За правилами, наведеними у статті 345 МК України, документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи (частина перша).

Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України (частина друга).

Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо:

1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, застосування знижених ставок ввізного мита;

3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;

4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або умовам процедури кінцевого використання, та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;

5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території (частина третя).

Згідно з частиною шостою статті 345 МК України результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, здійснення заходів, передбачених законами України.

Частиною другою статті 351 МК України визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення фактів або отримання документів, інформації (відомостей), що свідчать про порушення законодавства України з питань митної справи, під час здійснення до перевірочного аналізу митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів (організацій) іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження дотримання критеріїв походження або автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Відповідно до частини першої статті 352 МК України посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Таким чином, митний орган вправі проводити документальні перевірки платників податків після проведення митного оформлення товару та його випуску у вільний обіг з підстав надходження від уповноважених органів (організацій) іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження дотримання критеріїв походження або автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

На підставі пункту 7 частини 1 статті 336, пункту 1 частини 3 статті 345, пункту 2 частини 2 статті 351, підпункту 1 пункту 912 та з урахуванням пункту 934 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до наказу Львівської митниці від 02.01.2025 №6 проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вимог законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товарів за митною декларацією від 13.07.2021 №UA209180/2021/031091.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 04.02.2025 № 9/25/7.4.-19/2747905474, яким встановлено порушення ОСОБА_1 вимог статті 49, пункту 2 частини другої статті 52, частин першої та восьмої статті 257, пункту 1 частини першої статті 279 Митного кодексу України, підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 МКУ встановлено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів, застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України, ведення митної статистики та розрахунку податкового, визначеного за результатами документальної перевірки.

Нормами пункту 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України передбачено що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Нормами частини 2 статті 58 МКУ визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/ або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 1 статті 55 МКУ рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів у разі надходження документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно норм пункту 14 статті 354 МКУ рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про результати перевірки.

В ході проведеної перевірки встановлено, що 13.07.2021 через пункт пропуску «Шегині - Медика» митного поста «Мостиська» Львівської митниці здійснено пропуск на митну територію України товару «Легковий автомобіль AUDI, модель Q5, категорія M1, номер кузова: НОМЕР_2 …», який переміщувався згідно з митною декларацією від 07.07.2021 № UA209180/2021/030125. Зазначений транспортний засіб переміщувався під керуванням громадянина України ОСОБА_2 відповідно до довіреності від 12.06.2021 №НРЕ 070312, укладеної між ним та громадянином України ОСОБА_1 , якою останній уповноважив купити на його ім`я, за ціну та на умовах на власний розсуд будь-який транспортний засіб, перевезти до його місця проживання, бути його представником на митниці з питань проходження митного контролю, тощо.

13.07.2021 для здійснення митного оформлення автомобіля подано електронну митну декларацію №UA209180/2021/031091 із товаросупровідними документами, зокрема: свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 09.04.2018 №H-K-V-189/21-00023, від 09.04.2018 №WW-K-0-099/18-00102, від 08.07.2021 №EW058700, видані компетентним органом Федеративної Республіки Німеччини, рахунок-інвойс від 14.06.2021 №01/013-21, довіреність від 12.06.2021 №НРЕ 070312.

Відповідно до рахунка-інвойса від 14.06.2021 №01/013-21 продавцем автомобіля є Margaretha Rube Automobile (Daimlerstr 6 D, 30165 Hannover Deutschland), покупцем Yuriy Dutkevych (Warschauer str. 193/67, 79020, Lviv, Ukraine), а його фактурна вартість становить - 21 000,00 EUR, що у перерахунку згідно курсу Національного банку України на дату митного оформлення становило 679 263,9 гривень.

Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом ІІІ Митного кодексу України та базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ).

Згідно з пунктом 2 статті VII ГАТТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару.

Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини першої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до положень частини четвертої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована у разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.

Пунктами 4 та 5 частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України встановлено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 355 МК України, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску та звертатися до митних органів інших країн з запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

Особливості митного оформлення окремих товарів, що ввозяться громадянами на митну територію України для вільного обігу регламентовано статтею 377 Митного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Частиною восьмою статті 257 Митного кодексу України визначено, що митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цих Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, у тому числі, відомості про фактурну вартість товарів, митну вартість товарів, відомості про нарахування митних та інших платежів.

Згідно з частиною першою статті 377 Митного кодексу України товари за товарними позиціями 8701 - 8707, 8711, 8716 згідно з УКТ ЗЕД, які підлягають державній реєстрації, при ввезенні громадянами на митну територію України або надходженні на митну територію України на адресу громадян у несупроводжуваному багажі або вантажних відправленнях для вільного обігу, незалежно від їх вартості, підлягають письмовому декларуванню та митному оформленню в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з оподаткуванням ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України, акцизним податком і податком на додану вартість за ставками, встановленими Податковим кодексом України.

Як вже зазначалась, відповідно до статті 336 Митного кодексу України однією з форм митного контролю є проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 345 Митного кодексу України митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Відповідно до частини першої статті 351 Митного кодексу України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України платниками податків.

Частиною другою статті 351 Митного кодексу України визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Суд встановив, що листом Державної митної служби України від 22.10.2021 № 26/26-04/7.4/220 повідомлено Львівську митницю про отримання відповіді від уповноваженого органу Федеративної Республіки Німеччини на запит про надання взаємної адміністративної допомоги у проведенні перевірки дотримання законодавства України з питань митної справи при ввезені на митну територію України транспортного засобу AUDI, модель Q5, категорія M1, номер кузова: НОМЕР_2 .

Уповноваженим органом Федеративної Республіки Німеччини листом від 14.10.2021 № Z4663-2021.UA.800128-DVIII.A.22 надано відповідь в якій зазначено наступне: «…Щодо ціни рахунку-фактури були виявлені розбіжності в наданій інформації. У відповідь на запит надсилаю Вам відповідну експортну декларацію у вигляді окремої деталізованої форми для подальшого використання. Автомобіль, про який йде мова, був доставлений в Україну через Польщу з оплатою в розмірі 26 000,00 євро. Експортером була німецька компанія Margaretha Rube…».

Згідно копії експортної декларації від 12.10.2021 № 21DE510254377643E7, наданої уповноваженим органом Федеративної Республіки Німеччини, транспортний засіб AUDI, модель Q5, категорія M1, номер кузова: НОМЕР_2 продано німецькою компанією Margaretha Rube за суму 26 000,00 EUR було , що за курсом Національного банку України на момент митного оформлення товару становило 840 993,4 гривень.

Відповідно до Акту перевірки від 04.02.2025 при порівнянні відомостей, наданих митним органом Федеративної Республіки Німеччини, із відомостями, зазначеними у документах, наданих при митному оформленні товару за митною декларацією від 13.07.2021 №UA209180/2021/031091, виявлено розбіжності щодо вартості задекларованого товару. При співставленні зазначених показників вартості встановлено, що фактурна вартість товару, за митною декларацією від 13.07.2021 №UA209180/2021/031091, була менше від її вартості, зазначеній у інформації уповноваженого органу Федеративної Республіки Німеччини, на суму 5 000,00 EUR.

Необхідно зазначити й те, що позивачем не наведено обґрунтованих та підтверджених належними доказами про те, що інформація, зазначена у відповідних листах компетентних органів Федеративної Республіки Німеччини щодо результатів перевірок декларацій є недостовірною, або такою, що сформована відповідними органами з порушенням вимог законодавства.

Отже, судом встановлено, що під час митного оформлення позивачем була заявлена фактурна вартість транспортного засобу у розмірі 21 000,00 євро. Водночас відповідно до документально підтвердженої інформації, отриманої митними органами України від уповноваженого органу Федеративної Республіки Німеччини, вартість цього ж транспортного засобу, ідентифікованого за номером кузова НОМЕР_2 , становила 26 000,00 євро.

При цьому отримана від компетентного органу Федеративної Республіки Німеччини інформація стосується саме транспортного засобу, митне оформлення якого здійснювалося позивачем, а не іншого товару, що підтверджується збігом його марки, моделі, категорії та, що має визначальне значення, унікального номера кузова.

Отже, суд вважає обґрунтованим висновок митного органу про те, що відомості щодо фактурної вартості транспортного засобу, заявлені при його митному оформленні, не відповідають відомостям, отриманим у встановленому законом порядку від компетентного органу держави експорту.

При цьому відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України саме декларант несе обов`язок щодо подання митному органу достовірних відомостей про митну вартість товару, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Таким чином, у випадку встановлення митним органом обставин, які об`єктивно свідчать про невідповідність заявленої вартості фактично сплаченій або такій, що підлягає сплаті, саме на декларанта покладається обов`язок надати належні та допустимі докази, які спростовують відповідні обставини.

Водночас позивачем не надано суду жодного належного доказу на підтвердження того, що сума 26 000,00 євро, зазначена у документах, отриманих від компетентного органу Федеративної Республіки Німеччини, не стосується придбаного ним транспортного засобу, була зазначена помилково, стосується іншої господарської операції або не відображає фактичної вартості автомобіля.

За таких обставин суд приходить до висновку, що митний орган мав законні підстави для врахування відомостей, отриманих від компетентного органу Федеративної Республіки Німеччини, під час проведення документальної невиїзної перевірки та встановлення факту недостовірного декларування вартості транспортного засобу.

Щодо посилання позивача на те, що постанова про порушення митних правил №2383/20900/21 від 29 грудня 2021 була оскаржена до суду та постановами Шевченківського районного суду м. Львова (справа №466/51/22 від 06.06.2022р) та Восьмого апеляційного адміністративного суду (провадження №А/857/9917/22 від 14.09.2022 р) була скасована.

Як встановлено судом, постановою Львівської митниці ДМС №2383/20900/21 від 29.12.2021 позивача було притягнуто до відповідальності за порушення митних правил, пов`язаних із переміщенням через митний кордон України транспортного засобу AUDI Q5, номер кузова НОМЕР_2 .

Вказана постанова була оскаржена позивачем у судовому порядку та скасована постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 06.06.2022 у справі №466/51/22, яка залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2022 у провадженні №А/857/9917/22 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/106242787).

Водночас відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому преюдиційне значення мають саме встановлені судом фактичні обставини, а не правова оцінка таких обставин чи висновки суду щодо правової кваліфікації відповідних дій особи.

Суд встановив, що предметом постанови про порушення митних правил №2383/20900/21 від 29.12.2021 було питання притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, тоді як предметом проведеної у 2025 році документальної невиїзної перевірки було встановлення правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Отже, зазначені провадження мають різний предмет правового регулювання та різні правові наслідки. Скасування постанови у справі про порушення митних правил саме по собі не свідчить про відсутність у митного органу повноважень здійснювати документальну перевірку правильності нарахування та сплати митних платежів у порядку, передбаченому статтями 345, 351, 352, 354 Митного кодексу України.

Скасування постанови у справі про порушення митних правил та визначення податкового зобов`язання за результатами документальної перевірки мають різну правову природу. Перше стосується питання наявності складу правопорушення та підстав для адміністративної відповідальності, тоді як друге - виконання особою обов`язку зі сплати митних платежів у належному розмірі.

Таким чином, наведені позивачем судові рішення не спростовують встановлених відповідачем під час документальної перевірки обставин та не свідчать про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд також бере до уваги, що відповідно до статті 354 Митного кодексу України результати документальної перевірки, якою встановлено порушення законодавства України з питань митної справи, є підставою для визначення митним органом суми податкового зобов`язання щодо сплати митних платежів.

Оскільки під час перевірки встановлено заниження митної вартості транспортного засобу на 5 000,00 євро, відповідно занижено базу оподаткування ввізним митом та податком на додану вартість. Відтак визначення митним органом додаткових сум митних платежів у розмірі, зазначеному в податкових повідомленнях-рішеннях №UA209000202548 та №UA209000202549 від 27.02.2025, ґрунтується на встановлених перевіркою обставинах та положеннях чинного законодавства.

Щодо застосування штрафних санкцій суд зазначає, що вони визначені відповідачем у податковому повідомленні-рішенні №UA209000202549 у зв`язку з встановленим фактом заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість. Позивачем не наведено самостійних правових підстав для звільнення його від відповідальності за встановлене порушення та не надано доказів помилковості визначеного контролюючим органом розміру штрафної санкції.

Таким чином, за результатами судового розгляду встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті компетентним суб`єктом владних повноважень у межах наданих йому законом повноважень, на підставі встановлених під час документальної перевірки обставин та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги в частині скасування податкової вимоги №0012537-1303-1301 від 06.06.2025, суд виходить з того, що податкова вимога є похідною від визначеного контролюючим органом податкового зобов`язання, а оскільки судом не встановлено протиправності податкових повідомлень-рішень, відсутні правові підстави і для скасування такої податкової вимоги.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог про скасування податкової вимоги №0012537-1303-1301 від 06.06.2025 також слід відмовити.

Отже, з огляду на встановлені у справі обставини, надані сторонами докази та наведені норми матеріального права, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у позові необхідно відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

у позові ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, Львівської митниці про визнання протиправними і скасування рішень, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду першої інстанції набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Мричко Н.І.