Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №380/14558/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 рокусправа № 380/14558/26

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), Військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення виплаченої на виконання рішення суду від 21 жовтня 2024 року у справі №380/12853/24 за весь час затримки виплати з січня 2016 року по день фактичної виплати 30.06.2026;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення виплаченої на виконання рішення суду від 21 жовтня 2024 року у справі №380/12853/24 за весь час затримки виплати з січня 2016 року по день фактичної виплати 30.06.2026;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення виплаченої на виконання рішення суду від 21 жовтня 2024 року у справі №380/12853/24 за весь час затримки виплати з лютого 2024 року по день фактичної виплати 17.04.2026;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення виплаченої на виконання рішення суду від 21 жовтня 2024 року у справі №380/12853/24 за весь час затримки виплати з лютого 2024 року по день фактичної виплати 17.04.2026.

В обґрунтування позовних вимог представник позивачки зазначив, що ОСОБА_1 проходила дійсну військову службу за контрактом у Державній прикордонній службі України та наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 15 травня 2024 року № 114-ОС звільнена зі служби та з 16 травня 2024 року виключена зі списків особового складу й усіх видів забезпечення.

Позивачка зазначає, що за час проходження військової служби відповідачі з порушенням норм чинного законодавства не нараховували та не виплачували їй індексацію грошового забезпечення. За захистом порушених прав вона звернулася до Львівського окружного адміністративного суду, рішенням якого від 21 жовтня 2024 року у справі № 380/12853/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2026 року, позовні вимоги було задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування й невиплати індексації та індексації-різниці грошового забезпечення за визначені періоди служби починаючи з грудня 2015 року по травень 2024 року та зобов`язано кожну з військових частин провести відповідні нарахування й доплати.

На виконання остаточного судового рішення у справі № 380/12853/24 відповідачами у 2026 році виплачено належні позивачці кошти: Військовою частиною НОМЕР_1 - 17 квітня 2026 року в сумі 19139,43 грн, а Військовою частиною НОМЕР_2 - 30 червня 2026 року в сумі 224822,71 грн.

Разом з тим, як стверджує представник позивачки, відповідачі при проведенні виплати багаторічної заборгованості в порушення вимог статей 1-4 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” № 2050-III, Порядку № 159 та абзацу 7 пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення № 1078 у місяці перерахування заборгованості не нарахували та не виплатили позивачці компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за весь час затримки розрахунку по день фактичної виплати коштів. Позивачка вважає таку бездіяльність військових частин протиправною, такою, що грубо порушує її гарантовані статтею 17 Конституції України та статтею 9 Закону № 2011-XII майнові права на належне грошове забезпечення в умовах інфляційного знецінення грошових доходів, у зв`язку з чим звернулася за судовим захистом.

Ухвалою від 20 липня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами.

28 липня 2026 року представник Військової частини НОМЕР_1 подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, або залишити позовну заяву без розгляду на підставі частини третьої статті 123 та пункту 8 частини першої статті 240 КАС України через пропуск позивачкою спеціального місячного строку звернення до суду (ч. 5 ст. 122 КАС України). Відповідач 1 вважає, що перебіг цього строку розпочався з моменту набрання законної сили рішенням у справі № 380/12853/24.

Щодо суті спору Військова частина НОМЕР_1 заперечує проти нарахування інфляційної компенсації, зазначаючи, що правовідносини під час військової служби не є трудовими відносинами в розумінні трудового законодавства, а сума індексації не нараховувалася військовою частиною самостійно, а була визначена на виконання рішення суду. Крім того, відповідач 1 посилається на те, що позивачка після здійснення виплати 17 квітня 2026 року не подавала окремої письмової заяви про нарахування та виплату компенсації за Законом № 2050-III, а отже факт прийняття рішення про відмову у виплаті компенсації відсутній, що виключає протиправність бездіяльності частини.

03 серпня 2026 року представник Військової частини НОМЕР_2 подав відзив на позовну заяву, в якому також просить відмовити у задоволенні позову повністю. Заперечуючи проти вимог, відповідач 2 зазначив, що діяв виключно в межах Конституції та законів України, а на час виключення позивачки зі списків особового складу з нею було проведено остаточний розрахунок за всіма діючими на той час нормами. Нарахування та фактична виплата індексації за рішенням суду були проведені в одному розрахунковому періоді - у червні 2026 року, у зв`язку з чим відповідач 2 переконаний, що затримки виплати нарахованого доходу на один і більше календарних місяців у червні 2026 року не відбулося.

Також відповідач 2 вважає, що період після звільнення військовослужбовиці зі служби та виключення зі списків частини не підпадає під дію Закону № 2050-III, оскільки для роботодавця настає інший вид відповідальності за затримку розрахунку при звільненні. Додатково відповідач 2 наголошує на пропуску позивачкою передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України місячного строку звернення до суду, оскільки перебіг строку виник із дня прийняття рішення суду по суті спору, а не з дати його фактичного виконання.

Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку відповідно до ч. 1 ст. 258 КАС України.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, безпосередньо та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та аргументи відзивів, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, взаємозв`язку та правовій послідовності, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , як встановлено судом з наявних у матеріалах справи витягів з наказів по особовому складу та особових карток грошового забезпечення, проходила дійсну військову службу за контрактом на посадах сержантського та офіцерського складу в органах Державної прикордонної служби України і перебувала на фінансовому та грошовому забезпеченні:

у період з 01 грудня 2015 року по 31 липня 2023 року включно - у Військовій частині НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 );

у період з 01 серпня 2023 року по 16 травня 2024 року включно - у ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) від 15 травня 2024 року № 114-ОС “По особовому складу” лейтенанта ОСОБА_1 , офіцера відділення аналітичного супроводження відділу інформаційно-аналітичного забезпечення ( АДРЕСА_1 ), звільнену з військової служби у запас, виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 16 травня 2024 року.

За час проходження позивачкою військової служби у військових частинах НОМЕР_2 та НОМЕР_1 нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у належному законодавчо встановленому розмірі не здійснювалися.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року у справі № 380/12853/24, яке набрало законної сили 02 березня 2026 року після перегляду справи Восьмим апеляційним адміністративним судом:

- визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із прийняттям індексу споживчих цін за 1 або 100 відсотків для обчислення індексації грошового забезпечення у січні 2008 року (базовий місяць) з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови КМУ № 44;

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 02.02.2019 включно, з червня 2020 року по вересень 2020 року включно, грудень 2020 року включно та з квітня 2021 року по 31.12.2022 включно;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди з 01.03.2018 по 02.02.2019 включно, з червня 2020 року по вересень 2020 року включно, грудень 2020 року включно та з квітня 2021 року по 31.12.2022 включно виходячи з фіксованої щомісячної величини 4 461,07 грн з одночасною компенсацією сум ПДФО згідно з постановою КМУ № 44;

- визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 16.05.2024 включно;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 16.05.2024 включно з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови КМУ № 44;

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 16.05.2024 включно та зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації за цей період виходячи з фіксованої величини 4 461,07 грн з одночасною компенсацією сум ПДФО згідно з постановою КМУ № 44.

На виконання зазначеного судового рішення відповідачі здійснили нарахування та перерахування коштів на картковий рахунок позивачки:

Військова частина НОМЕР_1 відповідно до платіжної інструкції від 17 квітня 2026 року № 437 та листа від 20.04.2026 № 09/1337-26-Вих із доданими довідками-розрахунками виплатила 17 квітня 2026 року заборгованість з індексації-різниці за період з 01.01.2024 по 16.05.2024 у сумі 19 139,43 грн (після обов`язкових утримань), що підтверджується банківською випискою АТ КБ “ПриватБанк” від 17.04.2026;

Військова частина НОМЕР_2 відповідно до довідки про виплачені суми за червень 2026 року та розрахунку індексації від 09.07.2026 № 09/1749-26-Вих нарахувала заборгованість з індексації за минулий період у розмірі 236 655,48 грн та 30 червня 2026 року перерахувала на банківський рахунок ОСОБА_1 належні до виплати кошти в розмірі 224 822,71 грн (після утримання військового збору в сумі 11 832,77 грн), що підтверджується випискою по картковому рахунку позивачки.

Водночас судом встановлено, що ані Військова частина НОМЕР_1 при проведенні розрахунку 17 квітня 2026 року, ані Військова частина НОМЕР_2 при проведенні виплати 30 червня 2026 року в місяці погашення багаторічної заборгованості з виплати індексації грошового забезпечення не нарахували та не виплатили позивачці компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, передбачену Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” № 2050-III.

Непогоджуючись із бездіяльністю відповідачів щодо ненарахування та невиплати зазначеної інфляційної компенсації на суми виплаченої за судовим рішенням заборгованості за весь період затримки розрахунку, позивачка звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначений імперативний принцип верховенства права та законності виключає можливість безпідставного звуження чи відтермінування соціальних прав і гарантій військовослужбовців суб`єктами владних повноважень.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та гарантії їх матеріального забезпечення регламентовано Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до частин другої та третьої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди постійного характеру, премія) та одноразові додаткові виплати. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII “Про індексацію грошових доходів населення” (далі Закон № 1282-XII) закріплено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів громадян, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини Рішення від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 наголосив:

“Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної особі заробітної плати (грошового забезпечення), ці кошти спрямовані на забезпечення реальної купівельної спроможності заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням цін на товари та послуги”.

Правові засади захисту громадян від інфляційного знецінення гарантованих державою доходів у разі затримки їх фактичної виплати врегульовано нормами Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” (далі - Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).

Статтями 1 та 2 Закону № 2050-III визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2050-III під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян тощо.

Аналогічний перелік доходів закріплено у пункті 3 Порядку № 159, підпунктом “д” якого прямо передбачено, що компенсації підлягає “сума індексації грошових доходів громадян”.

Статтею 3 Закону № 2050-III встановлено алгоритм обчислення: сума компенсації визначається шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Частиною першою статті 4 Закону № 2050-III та пунктом 5 Порядку № 159 закріплено імперативне правило: виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Крім того, абзацом сьомим пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, безпосередньо унормовано: у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Суд відхиляє доводи представників Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 стосовно того, що грошове забезпечення не підпадає під дію Закону № 2050-III, а обов`язок з нарахування компенсації виключається через присудження сум індексації за судовим рішенням.

У постанові від 29.09.2022 у справі №520/1001/19 Верховний Суд наголошував на тому, що дія Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

У цій же постанові колегія суддів вказувала, що законодавець пов`язав виплату компенсації із виплатою заборгованості доходу, тобто і компенсація, і заборгованість по доходу провадиться в одному місяці.

Аналогічний висновок щодо застосування тих самих норм права у подібних правовідносинах викладено й у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі №134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі №140/1547/19 та застосована у постанові від 20.10.2022 у справі №140/862/19, де зауважено, що законодавець пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу..

Отже правове регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, добровільного нарахування таких сум органом влади.

Право на компенсацію частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми нараховані попередньо суб`єктом владних повноважень добровільно, чи обов`язок щодо їх виплати встановлено на підставі судового рішення.

За цим регулюванням правове значення має сам юридичний факт затримки на один і більше календарних місяців виплати періодичного доходу (індексації грошового забезпечення), який підлягав нарахуванню в силу закону у спірні періоди. Кошти, стягнуті за судовим рішенням як заборгованість з індексації за минулі роки, є регулярним доходом військовослужбовця, а несвоєчасне їх перерахування тягне за собою безумовний обов`язок нарахувати та виплатити інфляційну компенсацію за весь час затримки по день фактичного розрахунку”.

Щодо аргументів Військової частини НОМЕР_1 про відсутність окремої письмової заяви позивачки про виплату компенсації після фактичного розрахунку у квітні 2026 року суд зазначає таке:

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20 провів ґрунтовний аналіз положень законодавства, відступив від висновків попередньої практики та дійшов такого висновку:

“Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-III та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено безумовний імперативний обов`язок відповідного підприємства, установи і організації у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.

Відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам у розумінні статті 7 Закону № 2050-III не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії чи надання окремого листа. Невиплата компенсації у місяці погашення заборгованості свідчить про відмову у її виплаті та утворює стан протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень, що наділяє особу прямим правом на судовий захист без необхідності попереднього звернення з окремою заявою про нарахування компенсації”.

Враховуючи наведене, суд констатує, що невчинення позивачкою дій щодо подання заяви не звільняло Військову частину НОМЕР_1 від прямого законодавчого обов`язку провести виплату компенсації одночасно з погашенням заборгованості 17 квітня 2026 року.

Суд також відхиляє посилання представника Військової частини НОМЕР_2 на те, що компенсація за Законом № 2050-III не може охоплювати період після виключення позивачки зі списків особового складу частини (після дати звільнення).

Суд підкреслює, що предметом спору у даній справі є не стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП України, а захист грошового доходу військовослужбовиці, нарахованого за рішенням суду за періоди фактичного проходження військової служби (2015– 2018, 2020– 2022 роки), від втрати його реальної купівельної спроможності.

Згідно зі статтею 3 Закону № 2050-III та пунктом 4 Порядку № 159 приріст індексу споживчих цін обчислюється за весь період невиплати доходу, починаючи з місяця, наступного за тим, у якому такий дохід мав бути виплачений, і до місяця, що передує місяцю фактичної виплати боргу. Оскільки Військова частина НОМЕР_2 погасила присуджену суму індексації за період служби лише 30 червня 2026 року, негативний вплив інфляційних процесів на цей дохід тривав безперервно протягом усього часу невиплати. Факт подальшого звільнення позивачки не нівелює знецінення її заробленого під час проходження служби доходу і не звільняє військову частину від відповідальності за тривалу затримку виплати коштів по день фактичного розрахунку.

Щодо клопотань обох відповідачів про пропуск позивачкою місячного строку звернення до суду (ч. 5 ст. 122 КАС України) суд зазначає наступне:

Позиція військових частин про те, що перебіг строку звернення до суду для вимог про компенсацію розпочався з моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі № 380/12853/24, суперечить самій сутності інституту компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 2050-III та пункту 5 Порядку № 159 компенсація виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.

Верховний Суд у постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20 однозначно вказав, що саме у місяці виплати заборгованості уповноважений орган зобов`язаний виплатити компенсацію, а невиплата компенсації у цей момент свідчить про порушення прав особи.

Отже, право особи на захист виникає не раніше дати виплати основного боргу без одночасного нарахування компенсації:

- щодо Військової частини НОМЕР_1 факт невиплати компенсації відбувся під час перерахування коштів 17 квітня 2026 року;

- щодо Військової частини НОМЕР_2 факт невиплати компенсації відбувся під час перерахування коштів 30 червня 2026 року.

КАС ВС у постанові від 24 липня 2026 року у справі № 600/3913/25-а провадження №К/990/54369/25 вказав, що положення статті 122 КАС України не містять норми, які б урегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)»

Питання, пов`язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

За правилами статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Вказаними положеннями закону встановлено обов`язок підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадян провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.

При цьому умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.

Такий підхід до обчислення строків звернення до суду з позовом у спорах про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати застосовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20.

Аналогічного підходу при вирішенні подібних правовідносин дотримується Верховний Суд і в подальшій правозастосовній практиці, зокрема, у постановах від 17 квітня 2025 року у справі № 560/10053/24, від 23 квітня 2025 року у справі № 260/131/24, від 29 квітня 2025 року у справі № 420/4345/24, від 21 серпня 2025 року у справі № 600/3471/24-а, від 26 грудня 2025 року у справі № 560/16507/24 та інших.

Позовну заяву сформовано в системі “Електронний суд” та подано до суду 14 липня 2026 року.

Відповідно тримісячний строк не пропущений ні щодо виплати проведеної 17.04.2026 ні щодо виплати проведеної 30.06.2026.

З огляду на це суд доходить висновку, що позивачкою не було пропущено встановлений законом строк на звернення до суду.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності обов`язок щодо доказування правомірності своєї поведінки покладається на суб`єкта владних повноважень.

Відповідачі обов`язку доказування правомірності невиплати компенсації втрати частини доходів позивачці при проведенні розрахунків у квітні та червні 2026 року не виконали, а їхні аргументи повністю спростовуються нормами Закону № 2050-III, Порядку № 159 та обов`язковими судовими висновками Верховного Суду.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності відповідно до статті 90 КАС України, суд дійшов висновку про законність і обґрунтованість заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню повністю.

Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 139 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, судовий збір при поданні позову не сплачувався, а витрат, пов`язаних із розглядом справи, сторонами не заявлено, судові витрати відповідно до статті 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року у справі № 380/12853/24, за весь час затримки виплати з січня 2016 року по день фактичної виплати 30 червня 2026 року.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, на суми індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року у справі № 380/12853/24, за весь час затримки виплати з січня 2016 року по день фактичної виплати 30 червня 2026 року.

4. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року у справі № 380/12853/24, за весь час затримки виплати з лютого 2024 року по день фактичної виплати 17 квітня 2026 року.

5. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ( АДРЕСА_4 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, на суми індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року у справі № 380/12853/24, за весь час затримки виплати з лютого 2024 року по день фактичної виплати 17 квітня 2026 року.

6. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 12 жовтня 2026 року.

Суддя О.І. Коморний