Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №340/4262/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/4262/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді В.В. НАУМЕНКА,

секретаря судового засідання М.О. Гловацької,

за участі представника позивача Ковальова А.І.

представника відповідача Дубового Є.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Головне управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (вул. В. Перспективна, б. 55, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ 43995486)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, через уповноваженого представника, звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Кіровоградській області № 00039200704 від 20 березня 2026 року, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 792724 грн. 92 коп.

В обґрунтування позовних вимог посилається на порушення порядку призначення та проведення фактичної перевірки належного йому магазину. Зокрема, позивач зазначає, що наказ про призначення перевірки належним чином не обґрунтований, не містить чіткої підстави проведення перевірки у позивача, а лише посилання на певні норми ПК України.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі (а.с. 31).

Від відповідача 16.07.2026 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнано у повному обсязі. Відповідач вказав на правомірність призначення та проведення фактичної перевірки господарської одиниці позивача (магазину), посилаючись на норми закону та судову практику Верховного Суду. Також зазначив, що під час проведення перевірки відповідачем було встановлено ряд порушень щодо непроведення через РРО операцій з реалізації товарів, що відображено в Акті перевірки. Вважає свої дії та рішення правомірними, у задоволенні позову просить відмовити (а.с. 37-39).

Інших заяв по суті справи від сторін до суду не надходило.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, наголосив на безпідставності призначення та проведення перевірки, що на думку представника позивача має своїм наслідком протиправність оспорюваного ППР. Зокрема зазначив, що фактичною підставою проведення перевірки, на його думку, послугувало анонімне звернення невдоволеного покупця, яке не повинно було взагалі розглядатись. Крім цього, таке звернення стосувалось іншого суб`єкта господарювання, а не позивача. В самому наказі на проведення перевірки відповідачем вказано одразу три підпункти пункту 80.2 статті 80 ПК України у якості підстав для її проведення, проте не конкретизовано, що ж саме стало передумовою для зазначення кожної з таких підстав у згаданому наказі. Таким чином, вважає протиправним проведення зазначеної фактичної перевірки, а отже протиправним є і ППР, винесене за її результатами. Позов просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та зазначив, що жодних порушень під час призначення та проведення фактичної перевірки господарської одиниці позивача допущено не було. Наказ про призначення перевірки містив належне обґрунтування з посиланням на відповідні норми ПК України, що є достатнім для проведення перевірки. Послався на судову практику Верховного Суду із вказаного питання. Щодо звернення невдоволеного покупця зазначив, що таке дійсно мало місце, проте не було анонімним, оскільки містило прізвище та ім`я особи, яка повідомила про те, що у магазині, який, як пізніше виявилось, використовується позивачем у господарській діяльності, не видаються фіскальні чеки. Водночас, таке звернення не стало фактичною підставою проведення перевірки, оскільки відповідачем було проведено доперевірочний аналіз та отримано інформацію, що вказаний об`єкт господарювання підпадає під операційний план ризиків, а отже на підставі доповідної записки ініційовано доцільність проведення фактичної перевірки вказаного магазину. Фактичною підставою проведення перевірки було саме пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України – наявність інформації щодо можливого порушення вимог податкового законодавства. Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Після надання пояснень та дослідження письмових доказів у справі, представники сторін не заперечували про проведення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

З огляду на викладене, суд ухвалив проводити подальший розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані сторонами матеріали та з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом з матеріалів справи встановлено, що фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач перебуває на обліку як платник податку. Основний вид економічної діяльності: 47.75 Роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах.

Також судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області у період часу з 11.16 години 19.02.2026 по 14.00 годину 27.02.2026 проведено фактичну перевірку господарської одиниці позивача по пр. Соборному, 77 у м. Олександрія (ТРЦ «Гранд Плаза», 1 поверх, торгівля косметичною продукцією під брендом «Yesenia Boutigue») з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку проведення розрахунків, ведення касових операцій, наявності ліцензій, дотримання роботодавцем законодавства стосовно укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), порядку розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги), а також тимчасово, на період до припинення або скасування дії воєнного стану в Україні, під час здійснення контролю за дотриманням платниками податків вимог законодавства щодо встановлення державною фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торгівельної надбавки (націнки), за наслідками якої складено Акт №2390/11/28/РРО/2705006515 від 27.02.2026 (а.с. 51-52).

Зазначена перевірка призначена та проведена на підставі наказу ГУ ДПС в Кіровоградській області №267-п від 16.02.2026 (а.с. 72), підставами проведення перевірки зазначено п.п. 80.2.2, 80.2.3, 80.2.7 п. 80.2. ст. 80 ПК України.

З матеріалів справи суд вбачає, що передумовою винесення наказу про призначення фактичної перевірки №267-п від 16.02.2026 послугував висновок доперевірочного аналізу (а.с. 86), а також доповідна записка начальника відділу фактичних перевірок від 16.02.2026 №351/11-28-07-04 (а.с. 85), у відповідності до змісту яких зазначається про те, що наявна інформація щодо можливого порушення норм чинного законодавства під час реалізації косметичної продукції під брендом «Yesenia Boutigue» торгівельними одиницями, які розташовані за адресами м. Олександрія, пр. Соборний буд 77, відділ ТРЦ «Гранд Плаза» 1 поверх та м. Олександрія, пр. Соборний буд 77, відділ ТРЦ «Гранд Плаза» 2 поверх, а також ФОП ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 , такі суб`єкти підпадають під операційний план ризиків, а отже пропонується провести фактичні перевірки зазначених господарських одиниць.

На виконання наказу №267-п від 16.02.2026 податковим органом виписані направлення на перевірку №431 від 18.02.2026 та №434 від 18.02.2026 (а.с. 73, 74).

Згідно відміток у зазначених направленнях, такі направлення та службові посвідчення перевіряючих 19.02.2026 були пред`явлені посадовій особі позивача (продавцю магазину), якій також у цей же день об 11:16 годині вручено копію наказу про проведення фактичної перевірки №267-п від 16.02.2026.

Відповідно до висновків проведеної перевірки, відображених в Акті №2390/11/28/РРО/2705006515 від 27.02.2026, податковим органом виявлені порушення пунктів 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відомостей про подання позивачем заперечень до вказаного Акту матеріали справи не містять.

На підставі Акту №2390/11/28/РРО/2705006515 від 27.02.2026 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 20.03.2026 №00039200704, яким за порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 792724,92 грн. (а.с. 26-27).

Відомостей про оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення до ДПС України в адміністративному порядку матеріали справи не містять.

Разом з тим, не погоджуючись з таким рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави призначення, обставини та порядок проведення фактичних перевірок визначено положеннями статті 80 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно пункту 80.2 статті 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (підпункт 80.2.1);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2);

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування (підпункт 80.2.3);

- неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (підпункт 80.2.4);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (підпункт 80.2.5);

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (підпункт 80.2.6);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (підпункт 80.2.7).

Судом встановлено, що зміст наказу про призначення перевірки, направлень на перевірку та інших матеріалів справи свідчить про те, що підставою для проведення спірної перевірки контролюючим органом визначено, у тому числі, підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового Кодексу України, що сторонами не заперечувалось.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 сформулював правовий висновок, який має забезпечити єдині підходи до оцінки правомірності наказів про призначення фактичних перевірок.

Так, у спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки, а отже такий наказ не можна вважати протиправним.

Таким чином, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Що стосується доводів позивача відносно зазначення періоду господарської діяльності, за який проведено фактичну перевірку, а отже така перевірка, на думку позивача, містить ознаки документальної, суд вважає за необхідне застосувати висновки Верховного Суду у справах №120/11036/23 від 06.02.2025, №280/6832/23 від 09.09.2024, №826/8284/17 від 20.05.2022, відповідно до яких Верховний Суд дійшов висновку щодо можливості проведення фактичної перевірки не пізніше строків, встановлених статтею 102 ПК України.

За таких обставин, суд не знаходить в діях відповідача порушень вимог чинного законодавства щодо порядку призначення та проведення фактичної перевірки позивача.

Суд зазначає, що позовна заява не містить будь-яких доводів позивача щодо незгоди з порушеннями, встановленими під час проведення фактичної перевірки, оскільки єдиним обґрунтуванням позовних вимог є виключно незгода позивача з порядком призначення та проведення вказаної перевірки.

Таким чином, інших доводів протиправності оскаржуваного рішення матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання відповідачем доводів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність його рішень, дій чи бездіяльності, позивач має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність спірного рішення підтверджено належними та допустимими доказами.

Отже, судом не встановлено будь-яких ознак протиправності в діях контролюючого органу під час винесення спірного рішення, а тому позовні вимоги щодо визнання його протиправним та скасування є такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову необхідно відмовити.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, розподілу не підлягають.

Доказів понесення відповідачем судових витрат у справі до суду не надано.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Судові витрати залишити фактично понесеними.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО