Суд: Кіровоградський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 12 жовтня 2026 р.
Справа: №340/4433/26
Суддя: А.В. САГУН
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/4433/26
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі – позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною відмову про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_1 видану ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) та оформлену листом №6/2681 від 11.05.2026 року;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) розглянути повторно заяву про надання відстрочки від призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від 06.05.2026 року;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) видати ОСОБА_1 довідку про надання відстрочки та внести відповідні відомості про отримання ним відстрочки до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 06 травня 2026 року звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з тим, що раніше був засуджений за вчинення тяжкого злочину. На підтвердження зазначених обставин до заяви було додано копію вироку Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 25 лютого 1994 року у справі № 1-38/1994, яким його засуджено за частиною третьою статті 117 Кримінального кодексу України в редакції, чинній на час постановлення вироку, до семи років позбавлення волі. Позивач вважає, що відповідач неналежним чином розглянув його заяву та безпідставно відмовив у наданні відстрочки, оскільки пункт 4 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, передбачає можливість призову осіб, раніше засуджених за вчинення тяжких злочинів, однак, на його переконання, не встановлює обов`язку таких осіб проходити військову службу та не позбавляє їх права на відстрочку. Посилаючись на статтю 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, позивач стверджує, що відповідач зобов`язаний перевірити підстави для надання відстрочки та належним чином вирішити подану заяву. З огляду на викладене позивач просить суд визнати протиправною відмову відповідача, оформлену листом від 11 травня 2026 року № 6/2681, та зобов`язати його повторно розглянути заяву від 06 травня 2026 року, а також видати довідку про надання відстрочки та внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти позову, вказавши, що позивач порушив установлений порядок звернення за відстрочкою, оскільки відповідно до пункту 58 Порядку № 560 заява про надання відстрочки має подаватися особисто через центр надання адміністративних послуг, тоді як позивач направив її безпосередньо до територіального центру комплектування та соціальної підтримки засобами поштового зв`язку. У зв`язку із цим відповідач направив позивачу лист від 11 травня 2026 року № 6/2681 із відповідними роз`ясненнями. Крім того, відповідач зазначив про те, що позивач не належить до категорій військовозобов`язаних, визначених пунктом 24 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а факт його попереднього засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину сам по собі не є законною підставою для надання відстрочки. На думку відповідача, позивач також не подав документи, передбачені додатком 5 до Порядку № 560 для підтвердження права на відстрочку за зазначеною законодавчою підставою. Додатково відповідач наголосив, що вирішення питання про надання відстрочки належить до компетенції уповноваженої комісії, а суд не вправі підміняти суб`єкта владних повноважень у здійсненні його дискреційних повноважень. Також відповідач заперечив проти вимоги про видачу довідки про надання відстрочки, оскільки, відповідно до пункту 60 Порядку № 560, така довідка за формою згідно з додатком 6 видається військовозобов`язаним Служби безпеки України та розвідувальних органів, тоді як іншим військовозобов`язаним видається військово-обліковий документ із відповідними відомостями. З наведених підстав відповідач просить відмовити в задоволенні позову (а.с. 19-22).
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
06 травня 2026 року позивач засобами поштового зв`язку звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з попереднім засудженням за вчинення тяжкого злочину, яка була зареєстрована 08 травня 2026 року за вхідним № 11871.
До заяви позивач долучив копії паспорта громадянина України, картки платника податків, скриншот із застосунку "Резерв+", а також вироку Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 25 лютого 1994 року у справі № 1-38/1994, яким його засуджено за частиною третьою статті 117 Кримінального кодексу України в редакції, чинній на час постановлення вироку, до семи років позбавлення волі (а.с. 25-31).
Листом від 11 травня 2026 року № 6/2681 відповідач повідомив про відсутність підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та додатково роз`яснив, що відповідно до абзацу 1 пункту 58 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 прийняття заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки не здійснюється (а.с. 12).
Не погоджуючись із відмовою у наданні відстрочки, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до вимог статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Аналогічний обов`язок громадян України кореспондується із статтею 1 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі – Закон № 2232-XII), який визначає правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За змістом ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливий період – період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
У подальшому, указами Президента України воєнний стан продовжувався і на момент розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі – Закон № 3543-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 23 цього Закону визначено перелік військовослужбовців, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації та яким може бути надана відстрочка від військової служби.
Відповідно до частин восьмої – десятою статті 23 Закону № 3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.
Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів забезпечується неможливість надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації більше ніж одному військовозобов`язаному з підстав, зазначених у пунктах 9-14 частини першої цієї статті.
За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі – Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
В силу пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, визначає процедуру надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, зокрема порядок звернення військовозобов`язаних із відповідними заявами та їх розгляду уповноваженими органами.
Згідно з пунктом 58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (у редакції, чинній на момент звернення позивача) за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 та пункту 5 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. До заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Пунктами 4– 14 Порядку подання через центри надання адміністративних послуг із використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, також затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, регламентовано процедуру надання відповідної послуги. Зокрема, ця процедура передбачає особисте звернення заявника до центру надання адміністративних послуг, формування адміністратором заяви в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, перевірку відомостей про перебування заявника на військовому обліку та передання заяви разом із доданими документами до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Отже, аналіз наведених норм свідчить, що законодавством установлено спеціальний порядок ініціювання процедури надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Такий порядок передбачає особисте подання заяви через центр надання адміністративних послуг, а за наявності передбачених законодавством технічних умов – можливість автоматичного оформлення відстрочки відповідно до пункту 59 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Подання заяви безпосередньо до територіального центру комплектування та соціальної підтримки засобами поштового зв`язку зазначеним порядком не передбачено.
Як установлено судом, 06 травня 2026 року позивач надіслав поштовим відправленням безпосередньо до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, обґрунтовуючи її наявністю судимості за вчинення тяжкого злочину. Відповідач зареєстрував зазначену заяву 08 травня 2026 року за вхідним № 11871 (а.с. 11, 25).
Таким чином, позивач подав заяву способом, що не відповідав вимогам Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період та спеціальній процедурі подання заяв через центри надання адміністративних послуг. Сам факт отримання та реєстрації поштового відправлення відповідачем не змінює встановленого нормативно-правовими актами порядку подання заяви та не свідчить про дотримання позивачем процедури звернення за відповідною адміністративною послугою.
При цьому суд ураховує, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, реалізація повноважень територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо розгляду заяв про надання відстрочки має здійснюватися з дотриманням установленої нормативно-правовими актами процедури.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11 травня 2026 року № 6/2681 позивачу повідомлено про відсутність підстав для надання відстрочки та роз`яснено порядок звернення. Водночас зазначений лист не є рішенням комісії про відмову в наданні відстрочки, прийнятим у порядку, передбаченому пунктом 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а тому не може ототожнюватися з відповідним рішенням суб`єкта владних повноважень.
За таких обставин суд доходить висновку, що направлення позивачем заяви поштовим зв`язком не створювало для відповідача обов`язку розглянути її як заяву про надання відстрочки в порядку, установленому Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та прийняти за результатами такого розгляду рішення комісії.
Оскільки лист ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11 травня 2026 року № 6/2681 не є рішенням комісії про відмову в наданні відстрочки, прийнятим у встановленому Порядком порядку, а лише має інформаційно-роз`яснювальний характер щодо неналежного способу звернення, вимога про визнання протиправною відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, виданої та оформленої листом від 11 травня 2026 року № 6/2681, задоволенню не підлягає.
З огляду на відсутність підстав для визнання протиправними дій чи рішень відповідача за результатом звернення позивача, відсутні й правові підстави для задоволення вимоги про зобов`язання відповідача розглянути повторно заяву про надання відстрочки від призову від 06 травня 2026 року.
Крім того, за відсутності належно поданої заяви, розглянутої в установленому порядку, та прийнятого уповноваженим органом (комісією) рішення про надання позивачу відстрочки, підстави для задоволення похідних вимог про зобов`язання відповідача видати довідку про надання відстрочки та внести відповідні відомості про отримання ним відстрочки до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів також відсутні
Водночас відмова в задоволенні позовних вимог не позбавляє позивача права повторно звернутися із заявою про надання відстрочки в порядку, передбаченому Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за умови наявності визначених законом підстав та подання документів, що підтверджують право на її отримання.
Відтак позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на відмову в задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст.139, 241, 242-246, 255, 292-297 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. САГУН
Оригінал: reyestr.court.gov.ua