Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №340/4514/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/4514/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі – позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати позивачу в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 19.07.2022 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити позивачу щомісячну індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 19.07.2022 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

В обґрунтування вимог зазначено, що позивач проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_3 з 01.03.2018 по 19.07.2022. Позивач стверджує, що відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, має право на нарахування та виплату індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 19.07.2022 включно. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, позивач зазначає, що сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року становила 4463,15 грн і для визначення належної йому індексації необхідно порівняти цю суму з розміром підвищення грошового забезпечення в березні 2018 року. На думку позивача, відповідач протиправно не здійснив належного нарахування та виплати індексації відповідно до встановленого нормативно-правовими актами механізму. Крім того, позивач вважає, що до заявлених вимог не підлягають застосуванню обмеження щодо строку звернення до суду, посилаючись на положення статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції, чинній до 19.07.2022 року, та Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025. Також позивач просить здійснити виплату належної індексації з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, вважаючи заявлені вимоги необґрунтованими. На обґрунтування своєї позиції зазначив, що в умовах воєнного стану та обмеженості бюджетних ресурсів пріоритетним завданням держави є фінансування потреб оборони, а реалізація соціально-економічних прав має здійснюватися з урахуванням фінансових можливостей держави та необхідності забезпечення балансу суспільних і приватних інтересів. Відповідач послався на судову практику щодо допустимості врахування фінансового становища держави під час реалізації соціальних гарантій. Щодо вимог про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення відповідач зазначив, що з 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, якою було підвищено посадові оклади та оклади за військовими званнями військовослужбовців, унаслідок чого збільшився розмір грошового забезпечення позивача. На думку відповідача, у зв`язку з таким підвищенням обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації мало здійснюватися з квітня 2018 року, а індексація за березень 2018 року не підлягала нарахуванню, оскільки розмір підвищення грошового забезпечення перевищував суму індексації, що склалася в цьому місяці. Відповідач також зауважив, що позивач не навів у позовній заяві відомостей про підвищення свого посадового окладу та не надав доказів на підтвердження відповідних обставин. Відповідач додатково зазначив, що роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2 передбачало ненарахування індексації грошового забезпечення до окремого роз`яснення, а її проведення відповідно до статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" залежить від фінансових ресурсів бюджетів. Крім того, відповідач заперечив проти віднесення індексації до складових грошового забезпечення, які мають постійний характер, посилаючись на залежність її нарахування від перевищення встановленого порогу індексу споживчих цін. З огляду на наведене відповідач вважає, що його дії відповідали вимогам чинного законодавства, а підстави для визнання бездіяльності протиправною відсутні. Також відповідач заявив про пропуск позивачем строку звернення до суду, посилаючись на судову практику щодо вирішення спорів про виплати, належні при звільненні з військової служби, та зазначивши, що відповідний спір виник через тривалий час після припинення проходження служби (а.с. 24-27).

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Позивач у спірний період проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 , який перебуває на фінансовому забезпеченні у відповідача.

З наданої відповідачем до суду довідки вбачається нарахування та виплату позивачу лише поточної індексації грошового забезпечення з грудня 2018 року по липень 2021 року та з жовтня 2021 року по червень 2022 року (а.с. 33).

Спірним питанням у цій справі є наявність у позивача права на нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 19.07.2022 включно відповідно до абзаців четвертого та шостого пункту 5 Порядку № 1078.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень частини 1, 2 та 3 статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі – Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі – Закон № 1282-ХІІ).

У статті 1 Закону № 1282-ХІІ законодавець навів визначення таких понять: індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Перелік об`єктів індексації установлений частиною першою статті 2 Закону № 1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.

До таких об`єктів індексації в силу абзацу 4 частини першої статті 2 Закону № 1282-ХІІ належить оплата праці (грошове забезпечення).

Межі індексації визначені частиною шостою статті 2 Закону № 1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 3 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотки.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі, якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 6 Закону № 1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

З аналізу положень Закону України № 1282-ХІІ вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Таким чином, враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі – Порядок №1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 – 103 відсотка).

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

З аналізу наведених нормативно-правових актів вбачається, що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01.01.2016 у зв`язку із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України №77 від 11.02.2016 року; до 01.01.2016 поріг індексації встановлювався в розмірі 101 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Пунктом 2 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед іншого, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (пункт 5 Порядку №1078).

Згідно з підпунктом 2 пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Одним із спірних питань у даній справі є наявність у позивача права на отримання так званої індексації-різниці грошового забезпечення у зв`язку з підвищенням посадових окладів з 01.03.2018 року, а також правомірність дій відповідача щодо її ненарахування та невиплати.

Суд зазначає, що з 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 мова йде про поняття "індексації різниці", право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 р. до 1 квітня 2021 р., передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково вказує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) свідчить на користь висновку про те, що нарахування й виплата суми "індексації-різниці" має щомісячний фіксований характер, гарантується законом, і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294, яка набрала чинності з 01.01.2008 (далі – Постанова №1294), було врегульовано питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу державних органів, а також затверджено схеми посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями та додаткових видів грошового забезпечення для осіб, на яких поширюється її дія, у тому числі осіб рядового і начальницького складу Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Далі, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі – Постанова № 704), яка набрала чинності з 01.03.2018, запроваджено нову систему грошового забезпечення та затверджено нові розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями і додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та інших осіб, на яких поширюється її дія.

Таким чином, після набрання чинності Постановою № 1294 розміри посадових окладів зазначених категорій осіб залишалися незмінними до 01.03.2018, коли набрала чинності Постанова № 704, якою їх було переглянуто та збільшено. Відтак березень 2018 року є місяцем підвищення грошового доходу, що має правове значення для застосування положень Порядку № 1078 під час вирішення питання щодо проведення індексації грошового забезпечення.

У постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, серед іншого, Верховний Суд вказав, що з 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. У цьому контексті Верховний Суд зазначив, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ж ця умова наявна, то розмір належної індексації - різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

За наведених висновків Верховного Суду та встановлених у цій справі обставин, позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018. Якщо ж ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

З урахуванням вищенаведеного, у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці.

Суд зазначає, що при вирішенні суми, яка належить до перерахунку та виплати з боку відповідача за спірний період, слід враховувати: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); проведено співставлення розміру підвищення доходу (А) та суми можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 та сумою грошового забезпечення в лютому 2018.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

У такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Згідно довідки про розмір грошового забезпечення (а.с. 34), у лютому 2018 року грошове забезпечення позивача складалося з посадового окладу в розмірі 1120,00 грн, окладу за військовим званням – 130,00 грн, надбавки за вислугу років – 437,50 грн, винагороди (без зазначення її виду) – 4609,95 грн, таємності – 112,00 грн, надбавки (без зазначення її виду) – 843,75 грн, премії – 5040,00 грн. Всього 12293,20 грн.

У березні 2018 року грошове забезпечення позивача складалося з посадового окладу в розмірі 5360,00 грн, окладу за військовим званням – 1410,00 грн, надбавки за вислугу років – 3046,50 грн, таємності – 536,00 грн, надбавки (без зазначення її виду) – 981,65 грн, премії – 1570,48 грн. Всього 12904,63 грн.

Таким чином, у березні 2018 року порівняно з лютим 2018 року розмір грошового забезпечення позивача збільшився на 611,43 грн.

У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн, а величина приросту індексу споживчих цін становила 253,30% (розрахована наростаючим підсумком за період з лютого 2008 по січень 2018 року, що становить 353,30% (наростаючий індекс споживчих цін) – 100% = 253,30% (величина приросту індексу споживчих цін)).

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100: 1762,00 грн х 253,30% /100 = 4463,15 грн.

Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн – 611,43 грн = 3851,72 грн.

Таким чином, починаючи з березня 2018 року сума індексації, з урахуванням абзаців 3, 4, пункту 5 Порядку № 1078, підлягала виплаті позивачу у розмірі 3851,72 грн щомісячно до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення зі служби.

Враховуючи встановлені обставини справи та надану їм правову оцінку, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу за період з 01.03.2018 по 19.07.2022 включно щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення у розмірі 3851,72 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, у зв`язку з чим належним способом захисту порушених прав позивача в цій частині вимог є зобов`язання відповідача здійснити відповідні нарахування та виплати за вказані періоди.

Водночас позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, є передчасними, оскільки на момент розгляду справи відповідні суми індексації відповідачем не нараховані та не виплачені, а відтак відсутній факт утримання податку з доходів фізичних осіб і, відповідно, не виникли підстави для виплати передбаченої законодавством компенсації. За таких обставин права позивача у цій частині не є порушеними, а судовий захист не може надаватися щодо правовідносин та порушень, які можуть виникнути у майбутньому.

Щодо питання дотримання позивачем строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною п`ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Положення КАС України не містять норм, які б врегульовували порядок та строки звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.

Водночас, такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Правові питання застосування положень статті 233 КЗпП України були предметом дослідження Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі № 460/21394/23 (постанова від 21.03.2025 року). Верховним Судом, зокрема, зроблено такий висновок: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин"). Разом з тим, Верховним Судом зазначено, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову у частині вимог за період з 19 липня 2022 року слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.

У спірному випадку позивач просить зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 19.07.2022 включно.

Отже, позовні вимоги щодо нарахування і виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 включно підлягають розгляду без обмеження будь-яким строком відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України в редакції, чинній до 19.07.2022. Натомість до вимог за 19.07.2022 застосовуються положення статті 233 КЗпП України в редакції Закону № 2352-ІХ, якими встановлено тримісячний строк звернення до суду, перебіг якого, згідно з висновком Верховного Суду у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, починається з моменту набуття позивачем достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Оскільки матеріали справи не містять належних доказів того, коли саме позивач отримав таку інформацію щодо індексації за період з 19.07.2022, підстави вважати пропущеним строк звернення до суду в цій частині відсутні.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Враховуючи, що позивач судових витрат по сплаті судового збору за подання позову не поніс та доказів понесення інших судових витрат суду не надав, а тому, відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 19.07.2022 включно щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення у розмірі 3851,72 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплати ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 19.07.2022 включно щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення у розмірі 3851,72 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН