Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №320/13101/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року справа №320/13101/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративну справу за позовом Головного управління Національної поліції у м. Києві (адреса Україна, 01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 15; ЄДРПОУ 40108583 ) до ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення вартості предметів однострою особистого користування,

встановив:

Зміст позовних вимог та процесуальні дії у справі.

Представник Головного управління Національної поліції у м. Києві звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості предметів однострою особистого користування у якому просить суд:

- Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Головного управління Національної поліції у м. Києві (01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 15, (код ЄДРПОУ 40108583) майнову шкоду на суму 3366,00 (три тисячі шістдесят шість) грн. 00 коп.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю – Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити одноособово суддею Вісьтак М. Я., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Правова позиція сторін.

Представник Головного управління Національної поліції у м. Києві зазначає, що наказом Головного управління Національної поліції у місті Києві від 25.02.2026 № 266 о/с, відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, 25.02.2026 звільнено зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0001044), оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції з обслуговування центральної частини міста Києва Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві. Відповідно до зазначеного наказу та довідки-розрахунку управління логістики та матеріально-технічного забезпечення Головного управління Національної поліції у місті Києві від 24.02.2026 № 65, сума відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, становить 3 366,00 грн. Як зазначає представник Головного управління Національної поліції у м. Києві, відповідно до довідки-розрахунку від 24.02.2026 № 65, виданої управлінням логістики та матеріально-технічного забезпечення Головного управління Національної поліції у місті Києві, на день звільнення відповідачу було видано такі предмети однострою особистого користування: шапку-вушанку, фуфайку з к/-, черевики з в/б ч. к. та костюм-дощовик. Загальна вартість зазначених предметів однострою, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, становить 3 366,00 грн (три тисячі триста шістдесят шість гривень 00 копійок). Представник Головного управління Національної поліції у м. Києві також зазначає, що 25.02.2026 листом № 41576 відповідача було повідомлено про необхідність відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на статтю 20 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до якої поліцейські мають єдиний однострій, який отримують безоплатно, а правила його носіння та норми належності затверджує Міністр внутрішніх справ України. На виконання зазначених вимог Міністерством внутрішніх справ України видано наказ від 04.06.2020 № 434, яким затверджено норми належності однострою поліцейських, наказ від 19.08.2017 № 718, яким затверджено Правила носіння однострою поліцейських та який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.09.2017 за № 1122/30990, а також наказ від 12.09.2017 № 772, яким затверджено Порядок забезпечення поліцейських одностроєм та який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.10.2017 за № 1224/31092. З огляду на викладене позивач вважає, що на підставі статті 60 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 1 розділу V Порядку забезпечення поліцейських одностроєм Головне управління Національної поліції у місті Києві має право вимагати від відповідача відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, у розмірі 3 366,00 грн. Позивач наголошує, що вартість предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, у сумі 3 366,00 грн перевищує розмір одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на дату звільнення відповідача. Крім того, відповідач не надав письмової згоди на відрахування зазначеної суми з його грошового забезпечення. За таких обставин, на думку позивача, у Головного управління Національної поліції у місті Києві були відсутні підстави для включення до наказу від 25.02.2026 № 266 о/с припису про відрахування відповідної суми з грошового забезпечення відповідача. Таким чином, позивач вважає, що внаслідок невідшкодування відповідачем вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, Головному управлінню Національної поліції у місті Києві завдано майнової шкоди в розмірі 3 366,00 грн, яка підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

У вказаний строк відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, без поважних причин.

У матеріалах справи міститься супровідний лист Київського окружного адміністративного суду від 06.04.2026, яким підтверджується направлення копії ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі на адресу відповідача.

Строк, встановлений для надання відзиву на позовну заяву станом на день ухвалення рішення сплив.

Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Згідно п. 5 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 07.02.2022 року, громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його.

За змістом п. 4 вказаного Порядку особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Судова кореспонденція є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи адресатом.

Суд направляв на зареєстровану адресу відповідача копію ухвали про відкриття провадження у справі. Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд.

ОСОБА_1 кореспонденцію суду не отримав, а лист повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. У свою чергу особа, яка зареєструвала своє місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п. 108, 109 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 року.

Отже для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.

У разі відмови адресата від одержання повістки особа, яка її доставляє, робить відповідну відмітку на повістці, засвідчує її власним підписом і негайно повертає до адміністративного суду. Особа, яка відмовилася одержати повістку, вважається такою, що її повідомлено про дату, час і місце судового засідання (стаття 128 Кодексу адміністративного судочинства України ).

Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення повістки-повідомлення з причин закінчення строку зберігання. У тому числі законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Відповідно до ч. 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України , у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Встановлені судом обставини.

Відповідно до довідки-розрахунку від 24.02.2026 № 65, виданої Головним управлінням Національної поліції у місті Києві, вартість предметів однострою особистого користування старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , номер спеціального жетона 0001044, АК № 11625, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, становить 3 366,00 грн, з яких: за шапку-вушанку - 102,00 грн, фуфайку з к/р - 154,00 грн, черевики з в/б ч. к. - 2 669,00 грн та костюм-дощовик - 441,00 грн.

Наказом Головного управління Національної поліції у місті Києві від 25.02.2026 № 266 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції 26.02.2026 на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Листом Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції у місті Києві від 25.02.2026 № 41576-2026, адресованим ОСОБА_1 , його повідомлено про звільнення зі служби в поліції на підставі наказу від 25.02.2026 № 266 о/с та роз`яснено необхідність звернення до управління кадрового забезпечення для отримання трудової книжки й проведення повного розрахунку, зокрема щодо відшкодування вартості предметів однострою відповідно до довідки-розрахунку від 24.02.2026 № 65.

Вартість предметів однострою особистого користування ОСОБА_1 , строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, відповідно до довідки-розрахунку від 24.02.2026 № 65 становить 3 366,00 грн. Зазначена сума перевищує розмір одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на дату звільнення. Письмова згода ОСОБА_1 на відрахування цієї суми з його грошового забезпечення відсутня.

Отже, Головне управління Національної поліції у місті Києві звернулося до суду з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 3 366,00 грн як відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, посилаючись на невідшкодування відповідачем зазначеної суми та завдання внаслідок цього майнової шкоди.

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування, висновки суду.

Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі Закон № 580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закон № 580-VIII поліцейські мають єдиний однострій. Поліцейський отримує однострій безоплатно.

На підставі ч. 2 ст. 20 Закону № 580-VIII, зразки предметів однострою поліцейських затверджує Кабінет Міністрів України.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 20 Закону № 580-VIII, на однострої поліцейського розміщується спеціальний жетон.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 20 Закону № 580-VIII, поліцейському заборонено знімати з однострою чи приховувати спеціальний жетон, а також будь-яким іншим чином перешкоджати прочитанню інформації на ньому або фіксуванню її за допомогою технічних засобів.

Як передбачено в абз. 3 ч. 3 ст. 20 Закону № 580-VIII, поліцейський, який виконує службові обов`язки в цивільному одязі, зобов`язаний завжди мати при собі спеціальний жетон, крім випадків, коли його наявність перешкоджає проведенню оперативно-розшукових заходів, негласних слідчих (розшукових) дій, виконанню завдань в умовах режиму секретності, або здійсненню заходів із забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також спеціальних заходів із забезпечення безпеки працівників суду і правоохоронних органів та їх близьких родичів, або під час здійснення повноважень поліції під час дії воєнного стану.

Відповідно до абз. 4 ч. 3 ст. 20 Закону № 580-VIII, у разі виконання поліцейським службових обов`язків із використанням засобів індивідуального захисту на них розміщується ідентифікаційний номер або спеціальний жетон, крім здійснення повноважень поліції під час дії воєнного стану.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону № 580-VIII, правила носіння та норми належності однострою поліцейських затверджує Міністр внутрішніх справ України.

Правила його видачі та відшкодування затверджує Міністр внутрішніх справ України. Такі правила встановлені Порядком забезпечення поліцейських одностроєм, затвердженим наказом МВС України від 12.09.2017 № 772 (далі - Порядок № 772).

Згідно з пунктом 1 розділу V Порядку № 772 відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння яких не закінчився, здійснюється, зокрема, у разі звільнення поліцейського у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Пунктом 4 цього розділу встановлено, що в разі звільнення з таких підстав підрозділ кадрового забезпечення надсилає запит про надання довідки-розрахунку, а отримана довідка є підставою для включення до наказу про звільнення припису щодо суми відшкодування.

Пунктом 9 розділу V визначено, що звільнений поліцейський має відшкодувати вартість однострою протягом п`ятнадцяти днів із дня звільнення, а в разі непогашення суми підрозділ забезпечення інформує юридичний підрозділ для організації претензійної та позовної роботи.

Як встановлено судом, наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі, ГУНП у м. Києві) від 25.02.2026 № 266 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції Печерського управління поліції ГУНП у м. Києві, звільнено зі служби в поліції 26.02.2026 згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Підставою звільнення була реалізація дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Управління логістики та матеріально-технічного забезпечення ГУНП у м. Києві склало довідку-розрахунок від 24.02.2026 № 65. У ній зазначено, що на день звільнення відповідачу було видано такі предмети однострою особистого користування, строк носіння яких не закінчився:

шапка-вушанка (вартість 159,90 грн, норма носіння 72 місяці, фактично 26 місяців, до сплати 102 грн);

фуфайка з к/р (264,00 грн, 12 місяців, 5 місяців, 154 грн);

черевики з в/б ч.к. (3 099,96 грн, 36 місяців, 5 місяців, 2 669 грн);

костюм-дощовик (690,00 грн, 72 місяці, 26 місяців, 441 грн).

Загальна сума до відшкодування становить 3 366,00 грн. Сума вартості предметів однострою відображена в наказі від 25.02.2026 № 266 о/с.

Листом Управління кадрового забезпечення ГУНП у м. Києві від 25.02.2026 № 41576-2026 відповідача повідомлено про звільнення зі служби. У листі також роз`яснено необхідність звернутися до управління кадрового забезпечення для одержання трудової книжки та повного розрахунку, зокрема щодо відшкодування вартості предметів однострою (довідка-розрахунок від 24.02.2026 № 65). Лист направлено рекомендованим відправленням 25.02.2026, що підтверджується фіскальними чеками АТ «Укрпошта».

Так, судом встановлено, що відповідача звільнено саме з підстави, передбаченої пунктом 1 розділу V Порядку № 772. У нього виник обов`язок відшкодувати вартість предметів однострою, строк носіння яких не закінчився. Цей обов`язок мав бути виконаний протягом п`ятнадцяти днів із дня звільнення, тобто до 13.03.2026. Письмової згоди на відрахування цієї суми з грошового забезпечення він не надавав. Доказів сплати суми відшкодування станом на день розгляду справи

Крім того, суд вказує, що розмір відшкодування розраховано в довідці-розрахунку від 24.02.2026 № 65: від вартості предмета віднімається його вартість, пропорційна фактичному строку носіння відносно нормативного.

Суд встановив, що розрахунок вірний: 102,16 грн + 154,00 грн + 2 669,41 грн + 440,83 грн дорівнює 3 366,40 грн. Позивач заявив до стягнення 3 366,00 грн, що не перевищує розрахункову суму.

Відповідно до пункту 4 розділу V Порядку № 772 вартість предметів однострою відраховується з грошового забезпечення лише тоді, коли вона не перевищує розміру одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що діє на дату звільнення.

Станом на 26.02.2026 цей розмір становив 3 328 грн. Сума відшкодування 3 366,00 грн перевищує його. Відрахування ж із грошового забезпечення понад цей ліміт можливе лише за письмовою згодою поліцейського або в судовому порядку.

Відповідач такої згоди не надавав. Окрім цього, будь-яких заяв, клопотань чи пояснень від відповідача до суду не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Отже, позивач не мав змоги стягнути борг шляхом відрахування, а судове стягнення є належним способом захисту його інтересів.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, доведеним і таким, що підлягає задоволенню. З відповідача на користь ГУНП у м. Києві слід стягнути 3 366,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведе, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 3328,00 грн, що підтверджується квитанцією № 2398 від 19.03.2026 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок ОСОБА_1 .

На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 9, 72-73, 76-77, 90, 139, 162, 229, 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

1. Позовні вимоги Головного управління Національної поліції у м. Києві (адреса Україна, 01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 15; ЄДРПОУ 40108583 ) до ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення вартості предметів однострою особистого користування – задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Головного управління Національної поліції у м. Києві (01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 15, (код ЄДРПОУ 40108583) майнову шкоду на суму 3366,00 (три тисячі шістдесят шість) грн. 00 коп.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Національної поліції у м. Києві витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 3328,00 грн (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 копійок).

4. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.