Суд: Київський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: здійснення публічних закупівель, з них
Дата: 12 жовтня 2026 р.
Справа: №640/4170/21
Суддя: Лисенко В.І.
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 жовтня 2026 року м. Київ №640/4170/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецгаз-Сервіс» до Антимонопольного комітету України, третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» про визнання протиправним та скасування рішення,
В С Т А Н О В И В :
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецгаз-Сервіс» до Антимонопольного комітету України, третя особа — Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» про визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2021 вказану позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю, та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Лисенко В.І.
Згідно з частиною другою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Ухвалою суду від 19.02.2025 справу прийнято до провадження судді Лисенко В.І. та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що вважає протиправним рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 11.02.2021 № 2500-р/пк-пз, яким зобов`язано комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» скасувати рішення про відміну процедури закупівлі послуг з прибирання за ідентифікатором UA-2020-11-20-011978-c. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що замовник відмінив закупівлю через неможливість усунення порушень законодавства у сфері публічних закупівель, зокрема через ненадання відповіді на вимогу учасника та неправильне визначення коду предмета закупівлі. Позивач вважає, що такі порушення були обґрунтовано встановлені замовником, а їх усунення після завершення відповідних строків було неможливим. Крім того, позивач стверджує, що під час розгляду скарги відповідач не врахував обставин закупівлі та безпідставно зобов`язав замовника скасувати рішення про її відміну. Також зазначає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам до його змісту, оскільки не містить конкретного строку оскарження. Позивач вважає, що оскаржуваним рішенням порушено його права та законні інтереси як учасника процедури закупівлі, у зв`язку з чим просить визнати його протиправним і скасувати, а судові витрати покласти на відповідача.
Відповідач у відзиві проти задоволення позову заперечує та вважає оскаржуване рішення від 11.02.2021 № 2500-р/пк-пз законним і обґрунтованим. Відповідач зазначає, що за результатами розгляду скарги ТОВ «ЗАУБЕР» Колегією встановлено, що замовник не довів та документально не підтвердив правомірність відміни процедури закупівлі, а допущені порушення могли бути усунуті шляхом скасування рішення про відміну торгів. Відповідач наголошує, що стаття 18 Закону України «Про публічні закупівлі» надавала органу оскарження повноваження зобов`язати замовника скасувати відповідне рішення. Вказує, що позивач не довів порушення своїх прав та законних інтересів оскаржуваним рішенням, оскільки скасування рішення про відміну закупівлі забезпечило можливість усім учасникам, у тому числі ТОВ «СПЕЦГАЗ-СЕРВІС», продовжити участь у процедурі закупівлі. Щодо доводів позивача про відсутність у рішенні строку оскарження відповідач зазначає, що в його тексті міститься вказівка: «Рішення може бути оскаржене до суду у встановлений Законом строк», а тому вважає такі доводи безпідставними. Крім того, відповідач звертає увагу, що вимога ТОВ «РЕМГАЗСЕРВІС» від 12.01.2021 № 40-21/01, на яку посилається позивач, відсутня на вебпорталі Уповноваженого органу та в електронній системі закупівель за відповідною процедурою. Також відповідач заперечує проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, посилаючись на значну очікувану вартість закупівлі — 7 798 056,00 грн, суспільний інтерес та складність спору. Просить розглядати справу за правилами загального позовного провадження. З огляду на викладене відповідач просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.
Третя особа не скористалась правом подачі відзиву на позовну заяву.
Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
20 листопада 2020 року Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» в електронній системі закупівель Prozorro оприлюднено оголошення про проведення процедури закупівлі за кодом ДК 021:2015 90910000-9 «Послуги з прибирання» (послуги з технічного обслуговування димовентиляційних каналів), ідентифікатор закупівлі UA-2020-11-20-011978-c. Очікувана вартість закупівлі становила 7 798 056,00 грн з ПДВ.
Для участі у процедурі закупівлі тендерні пропозиції подали чотири учасники: ТОВ «БУД ОЛІМП СТРОЙ», ТОВ «РЕМГАЗСЕРВІС», ТОВ «СПЕЦГАЗ-СЕРВІС» та ТОВ «ЗАУБЕР».
24 грудня 2020 року в електронній системі закупівель оприлюднено протокол розгляду тендерних пропозицій. Тендерні пропозиції ТОВ «РЕМГАЗСЕРВІС» і ТОВ «СПЕЦГАЗ-СЕРВІС» відхилено, пропозицію ТОВ «БУД ОЛІМП СТРОЙ» допущено до аукціону, а пропозиція ТОВ «ЗАУБЕР» перебувала у статусі «Очікує рішення».
Підставою для відхилення тендерної пропозиції ТОВ «ЗАУБЕР» було зазначено ненадання гарантійного листа про те, що закупівля товарів, робіт і послуг не здійснюватиметься в осіб, до яких застосовано санкції відповідно до законодавства, крім установлених тендерною документацією випадків.
24 грудня 2020 року ТОВ «ЗАУБЕР» звернулося до замовника через електронну систему закупівель із вимогою про усунення порушення та скасування рішення про відхилення його тендерної пропозиції. У зверненні товариство зазначило, що відповідний гарантійний лист від 18 грудня 2020 року № 20201218-20 містився у складі його тендерної пропозиції.
30 грудня 2020 року ТОВ «ЗАУБЕР» подало до Антимонопольного комітету України скаргу щодо порушення замовником законодавства у сфері публічних закупівель.
31 грудня 2020 року замовник надав відповідь, у якій повідомив про ненадання відповіді на вимогу учасника у визначений строк із технічних причин та зазначив, що після прийняття Антимонопольним комітетом України рішення за скаргою виникнуть підстави для відміни торгів у зв`язку з неможливістю усунення порушень.
15 січня 2021 року Постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель прийняла рішення № 626-р/пк-пз, яким зобов`язала замовника скасувати рішення про відхилення тендерної пропозиції ТОВ «ЗАУБЕР».
20 січня 2021 року замовник скасував рішення про відхилення тендерної пропозиції ТОВ «ЗАУБЕР». Того самого дня протоколом засідання тендерного комітету № 15 прийнято рішення про відміну процедури закупівлі.
У протоколі № 15 замовник зазначив дві підстави для відміни торгів: ненадання відповіді на вимогу учасника у встановлений строк із технічних причин та помилкове визначення коду предмета закупівлі. Зокрема, замовник указав, що замість коду ДК 021:2015 90910000-9 «Послуги з прибирання» належало застосувати код ДК 021:2015 71310000-4 «Консультаційні послуги у галузях інженерії та будівництва», до якого віднесено перевірку вентиляційних систем за кодом 71315410-6.
У протоколі зазначено, що торги відмінено на підставі підпункту 2 пункту 1 статті 32 Закону України «Про публічні закупівлі» у зв`язку з неможливістю усунення виявлених порушень законодавства у сфері публічних закупівель.
12 січня 2021 року ТОВ «РЕМГАЗСЕРВІС» направило замовнику вимогу № 40-01/21 щодо відміни закупівлі у зв`язку з порушеннями під час визначення предмета закупівлі. За матеріалами рішення органу оскарження, замовник посилався на цю вимогу як на додаткову підставу для прийняття рішення про відміну торгів.
30 січня 2021 року ТОВ «ЗАУБЕР» подало до Антимонопольного комітету України скаргу на рішення замовника про відміну процедури закупівлі. Скаржник просив, зокрема, зобов`язати замовника скасувати відповідне рішення.
2 лютого 2021 року рішенням № 1778-р/пк-пз скаргу прийнято до розгляду. Того самого дня орган оскарження направив замовнику вимогу про надання пояснень щодо обставин, викладених у скарзі. 5 лютого 2021 року замовник оприлюднив пояснення, а скаржник подав додаткові заперечення на них.
11 лютого 2021 року Постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України прийняла рішення № 2500-р/пк-пз, яким зобов`язала замовника скасувати рішення про відміну процедури закупівлі UA-2020-11-20-011978-c.
У цьому рішенні орган оскарження зазначив, що замовник не довів та документально не підтвердив правомірність відміни процедури закупівлі з наведених у протоколі від 20 січня 2021 року № 15 підстав. Колегія дійшла висновку, що допущені під час проведення процедури закупівлі порушення могли бути виправлені шляхом скасування рішення про відміну торгів.
Після прийняття рішення № 2500-р/пк-пз замовник скасував рішення про відміну процедури закупівлі. Надалі процедуру закупівлі було продовжено, а в електронній системі закупівель оприлюднено повідомлення про намір укласти договір із ТОВ «ЗАУБЕР».
Вважаючи спірне рішення протиправним позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлює Закон України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-VIII (Закон №922-VIII).
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 922-VIII:
тендер (торги) - здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів згідно з процедурами, установленими цим Законом (крім переговорної процедури закупівлі);
тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації;
переможець процедури закупівлі - учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.
За змістом частини четвертої статті 28 Закону №922-VIII після оцінки пропозицій замовник розглядає тендерні пропозиції на відповідність вимогам тендерної документації з переліку учасників, починаючи з учасника, пропозиція якого за результатом оцінки визначена найбільш економічно вигідною. Строк розгляду тендерної пропозиції, яка за результатами оцінки визначена найбільш економічно вигідною, не повинен перевищувати п`яти робочих днів з дня визначення найбільш економічно вигідної пропозиції
У разі відхилення тендерної пропозиції, що за результатами оцінки визначена найбільш економічно вигідною, замовник розглядає наступну тендерну пропозицію з переліку учасників, що вважається найбільш економічно вигідною.
У разі якщо оголошення про проведення процедури закупівлі оприлюднюється відповідно до норм частини четвертої статті 10 цього Закону, замовник розглядає тендерні пропозиції на відповідність технічним вимогам, визначеним у тендерній документації, та визначає відповідність учасників кваліфікаційним критеріям до проведення автоматичної оцінки тендерних пропозицій у строк, що не перевищує 20 робочих днів.
Відповідно до частини шостої статті 28 Закону №922-VIII за результатами розгляду та оцінки тендерної пропозиції замовник визначає переможця та приймає рішення про намір укласти договір згідно з цим Законом.
У пункті 4 частини першої статті 30 Закону №922-VIII закріплено, що замовник відхиляє тендерну пропозицію в разі якщо тендерна пропозиція не відповідає умовам тендерної документації.
Згідно із пунктом 30 частини першої статті 1 Закону №922-VIII суб`єктом оскарження в органі оскарження є фізична чи юридична особа, яка звернулася до органу оскарження з метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів з приводу рішення, дії чи бездіяльності замовника, що суперечать законодавству у сфері публічних закупівель і внаслідок яких порушено право чи законні інтереси такої особи.
Органом оскарження в сфері державних закупівель є Антимонопольний комітет України.
У частині третій статті 7 Закону №922-VIII визначено, що Антимонопольний комітет України здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.
За нормами частини третьої статті 8 Закону №922-VIII Антимонопольний комітет України як орган оскарження з метою неупередженого та ефективного захисту прав та законних інтересів осіб, пов`язаних з участю у процедурах закупівлі, утворює постійно діючу адміністративну колегію (колегії) з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель. Рішення постійно діючої адміністративної колегії (колегій) приймаються від імені Антимонопольного комітету України.
Статтею 12-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» від 26.11.1993 №3659-XII (Закон №3659-XII) передбачено, що постійно діючі адміністративні колегії Антимонопольного комітету України утворюються Антимонопольним комітетом України з числа державних уповноважених Антимонопольного комітету України у складі трьох осіб.
Розпорядження та рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України приймаються шляхом голосування більшістю голосів присутніх на їх засіданнях членів.
Рішення адміністративної колегії Антимонопольного комітету України приймається від імені Антимонопольного комітету України.
Частиною першою статті 18 Закону №922-VIII урегульовано, що скарга до органу оскарження подається суб`єктом оскарження у формі електронного документа через електронну систему закупівель. Після розміщення скарги суб`єктом оскарження в електронній системі закупівель скарга автоматично вноситься до реєстру скарг і формується її реєстраційна картка. Скарга разом з реєстраційною карткою в день розміщення суб`єктом оскарження автоматично оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу.
За змістом частини третьої статті 18 Закону №922-VIII орган оскарження у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дня внесення скарги до реєстру скарг, повинен розмістити в системі електронних закупівель рішення про прийняття скарги до розгляду із зазначенням дати, часу і місця розгляду скарги або обґрунтоване рішення про залишення скарги без розгляду, або рішення про припинення розгляду скарги. Система електронних закупівель автоматично оприлюднює прийняті органом оскарження рішення на веб-порталі Уповноваженого органу та розсилає повідомлення суб`єкту оскарження та замовнику.
За приписами статті 18 Закону №922-VIII за результатами розгляду скарги орган оскарження має право: прийняти рішення про встановлення або відсутність порушень процедури закупівлі (у тому числі порушення порядку оприлюднення або неоприлюднення інформації про закупівлі, передбаченої цим Законом) та про заходи, що повинні вживатися для їх усунення, зокрема, зобов`язати замовника повністю або частково скасувати свої рішення, надати необхідні документи, роз`яснення, усунути будь-які дискримінаційні умови (у тому числі ті, що зазначені в технічній специфікації, яка є складовою частиною тендерної документації), привести тендерну документацію у відповідність із вимогами законодавства, або за неможливості виправити допущені порушення відмінити процедуру закупівлі.
Орган оскарження розглядає скаргу та приймає рішення на її підставі в межах одержаної за скаргою інформації та інформації, розміщеної в електронній системі закупівель. Рішення за результатами розгляду скарг приймаються органом оскарження виключно на його засіданнях.
Орган оскарження за результатами розгляду скарги приймає обґрунтоване рішення, у якому зазначаються: висновок органу оскарження про наявність або відсутність порушення процедури закупівлі; висновок органу оскарження про задоволення скарги повністю чи частково або про відмову в її задоволенні; підстави та обґрунтування прийняття рішення; у разі якщо скаргу задоволено повністю або частково - зобов`язання усунення замовником порушення процедури закупівлі та/або відновлення процедури закупівлі з моменту попереднього законного рішення чи правомірної дії замовника.
Таким чином, орган оскарження перевіряє оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність замовника на предмет їх відповідності законодавству у сфері державних закупівель, зокрема, принципам, визначеним Законом №922-VIII і лише, встановивши, порушення процедури закупівлі, може зобов`язати замовника вчинити дії щодо усунення виявлених порушень. При цьому, орган оскарження в сфері державних закупівель, яким є відповідач, перевіряє дотримання законодавства у сфері публічних закупівель не за власною ініціативою, а на підставі скарги, оформленої у відповідності з вимогами закону та поданої у строк, визначений законом. Відповідач приймає рішення в межах одержаної за скаргою інформації.
Судом встановлено, що відповідно до протоколу засідання тендерного комітету від 20.01.2021 № 15 замовником прийнято рішення про відміну процедури закупівлі за предметом ДК 021:2015 90910000-9 «Послуги з прибирання» (послуги з технічного обслуговування димовентиляційних каналів), ідентифікатор закупівлі UA-2020-11-20-011978-c.
Підставами для відміни процедури закупівлі замовник зазначив неможливість усунення порушень законодавства у сфері публічних закупівель, а саме: ненадання з технічних причин відповіді на вимогу учасника у строк, передбачений статтею 18 Закону України «Про публічні закупівлі», а також помилкове визначення коду предмета закупівлі. Зокрема, замовник указав, що замість коду ДК 021:2015 90910000-9 «Послуги з прибирання» належало застосувати код ДК 021:2015 71310000-4 «Консультаційні послуги у галузях інженерії та будівництва», до якого віднесено перевірку вентиляційних систем за кодом ДК 021:2015 71315410-6.
У зв`язку із зазначеним замовник, керуючись підпунктом 2 пункту 1 статті 32 Закону України «Про публічні закупівлі», вирішив відмінити процедуру закупівлі.
За результатами розгляду скарги ТОВ «ЗАУБЕР» Постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України встановила, що замовник не довів та документально не підтвердив правомірність відміни процедури закупівлі з наведених у протоколі від 20.01.2021 № 15 підстав.
Колегія дійшла висновку, що відміна процедури закупівлі з указаних підстав не відповідала вимогам Закону України «Про публічні закупівлі», а допущені порушення могли бути усунуті шляхом скасування рішення про відміну процедури закупівлі.
При цьому Колегія врахувала положення частини вісімнадцятої статті 18 Закону України «Про публічні закупівлі», відповідно до яких орган оскарження за результатами розгляду скарги має право встановити наявність або відсутність порушень процедури закупівлі та визначити заходи, необхідні для їх усунення, зокрема зобов`язати замовника повністю або частково скасувати свої рішення.
З огляду на викладене Колегія дійшла висновку, що права та законні інтереси скаржника можуть бути захищені шляхом зобов`язання замовника скасувати рішення про відміну процедури закупівлі.
За результатами розгляду скарги Постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України прийняла правомірне рішення від 11.02.2021 № 2500-р/пк-пз, яким зобов`язала Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» скасувати рішення про відміну процедури закупівлі UA-2020-11-20-011978-c.
При цьому, позивач вважає це рішення протиправним, посилаючись на правомірність відміни закупівлі, наявність порушень законодавства у сфері публічних закупівель та недотримання відповідачем вимог до змісту рішення органу оскарження.
Водночас такі доводи не є достатніми для висновку про протиправність оскаржуваного рішення.
Щодо доводів про правомірність відміни закупівлі суд зазначає, що відповідно до протоколу засідання тендерного комітету від 20.01.2021 № 15 замовник обґрунтував своє рішення двома обставинами: ненаданням з технічних причин відповіді на вимогу учасника у встановлений строк та помилковим визначенням коду предмета закупівлі. Саме по собі зазначення цих обставин у протоколі не свідчить про доведеність неможливості усунення відповідних порушень у розумінні підпункту 2 пункту 1 статті 32 Закону України «Про публічні закупівлі».
Позивач не спростовує висновку органу оскарження про те, що замовник не довів та документально не підтвердив правомірність відміни процедури закупівлі з наведених підстав. Посилання на наявність порушень саме по собі не підтверджує, що такі порушення унеможливлювали подальше проведення закупівлі та не могли бути усунуті в інший передбачений законом спосіб.
Щодо доводів позивача про порушення принципів здійснення публічних закупівель суд зазначає, що посилання на необхідність забезпечення добросовісної конкуренції, відкритості та прозорості закупівель, недискримінації учасників і рівного ставлення до них не спростовує висновків відповідача. Навпаки, дотримання цих принципів передбачає належне обґрунтування рішень замовника та недопущення необґрунтованого припинення процедури закупівлі. Саме тому орган оскарження мав повноваження перевірити наведені замовником підстави відміни тендеру та визначити спосіб усунення встановлених порушень.
Необґрунтованими є також доводи позивача про те, що рішення відповідача підлягає скасуванню через недотримання вимог до його змісту, зокрема через незазначення конкретного строку оскарження. Саме по собі посилання на недолік оформлення рішення не свідчить про незаконність висновків органу оскарження по суті скарги. Для визнання рішення протиправним необхідно встановити порушення вимог законодавства, яке впливає на його законність, а не лише формальну невідповідність, що не спростовує обґрунтованості прийнятого рішення.
Посилання позивача на доктрину «плодів отруйного дерева» також не спростовує правомірності оскаржуваного рішення. Зазначена доктрина стосується оцінки допустимості доказів, отриманих унаслідок порушення закону, тоді як у цій справі предметом судового контролю є рішення органу оскарження, прийняте за результатами розгляду скарги у сфері публічних закупівель. Позивач не навів конкретних обставин, які б свідчили про отримання відповідачем доказів із порушенням закону або про те, що рішення ґрунтується на таких доказах.
Крім того, доводи позивача про можливість подальшого визнання незаконною всієї закупівлі та виникнення надмірних витрат мають припущений характер. Можливі майбутні наслідки продовження процедури закупівлі не підтверджують протиправності рішення відповідача, ухваленого в межах повноважень органу оскарження.
Отже, позивач не довів, що відповідач під час прийняття рішення від 11.02.2021 № 2500-р/пк-пз діяв поза межами наданих повноважень або всупереч вимогам законодавства. Натомість зміст оскаржуваного рішення свідчить, що відповідач розглянув скаргу в межах наданої інформації та визначив спосіб усунення встановлених порушень шляхом зобов`язання замовника скасувати рішення про відміну процедури закупівлі.
Натомість, позивачем не доведено у належний спосіб і належними доказами, а судом не встановлено наявності підстав для скасування рішення Колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель в оскаржуваній частині.
Додатково, суд звертає увагу позивача на таке.
Відповідно до частини дванадцятої статті 18 Закону №922-VIII (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) рішення органу оскарження може бути оскаржене суб`єктом оскарження, замовником до окружного адміністративного суду, протягом 30 днів з дня його оприлюднення в електронній системі закупівель.
Аналізуючи вказані норми законодавства убачається, що право на оскарження рішення органу оскарження мають виключно замовник та суб`єкт оскарження.
Отже, правом на оскарження рішень органу оскарження наділені лише суб`єкти, які беруть участь у його прийнятті в порядку, передбаченому законом. Інші учасники закупівлі, які не є суб`єктами оскарження, не мають права оскаржувати таке рішення органу оскарження за результатами розгляду скарги.
З матеріалів справи встановлено, що замовником у спірних правовідносинах є КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м.Києва», а суб`єктом оскарження (особа, яка подала скаргу, за результатом розгляду якої прийнято оскаржуване у цій справі рішення) є Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАУБЕР".
Позивач, ТОВ «СПЕЦГАЗ-СЕРВІС», хоча і є учасником вказаної вище процедури закупівлі, але не має у спірних правовідносинах статусу замовника або суб`єкта оскарження, а отже не має право на оскарження рішення відповідача.
Варто наголосити, що Верховний Суд у постанові від 12.07.2022 у справі №640/9046/21 висловив правову позицію, згідно з якою визначив, що інші учасники тендера, окрім замовника та суб`єкта оскарження, не мають права оскаржувати рішення органу оскарження за результатами розгляду скарги, незалежно від стадії, на якій перебуває публічна закупівля.
Таким чином, суд звертає увагу, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.
Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України та норм Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими. Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У розвиток цієї конституційної норми, частиною 1 та 3 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.
Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Також суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року у справі №640/21611/19 зазначив, що з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення.
Суд може робити висновок про неправомірність рішень, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та про порушення у зв`язку із цим прав лише за позовом належного позивача. Оцінка рішень за позовом особи, яка не має права на звернення до суду, яка не є потерпілою у конкретних правовідносинах (є неналежним позивачем), апріорі не може призвести до захисту прав і не узгоджується із завданнями адміністративного судочинства.
Враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31 березня 2021 року у справі №640/21611/19, суд вважає відсутніми правові підстави для надання оцінки суду по суті правомірності оспорюваного рішення, адже відсутність порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Як наслідок, відсутні підстави розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua