Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №320/54133/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/54133/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09 червня 2025 року № 52551240203 про збільшення грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 1516 539,71 грн (один мільйон п`ятсот шістнадцять тисяч п`ятсот тридцять дев`ять гривень 71 копійка), в тому числі основний платіж 1 213 231,77 грн (один мільйон двісті тринадцять тисяч двісті тридцять одна гривня 77 копійок) та штрафна санкція 303 307, 94 грн (триста три тисячі триста сім гривень 94 копійки), винесене Головним управлінням ДПС у м. Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09 червня 2025 року № 52553240203 про збільшення грошового зобов`язання по військовому збору в сумі 126 378, 31 грн (сто двадцять шість тисяч триста сімдесят вісім гривень 31 копійка), в тому числі основний платіж 101 102,65 грн (сто одна тисяча сто дві гривні 65 копійок) та штрафна санкція 25 275,66 грн (двадцять п`ять тисяч двісті сімдесят п`ять гривень 66 копійок), винесене Головним управлінням ДПС у м. Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09 червня 2025 року №52542240203 про застосування штрафної санкції в сумі 1 020, 00 грн (одна тисяча двадцять гривень 00 копійок), винесене Головним управлінням ДПС у м. Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09 червня 2025 року № 52547240203 про застосування адміністративних штрафів та інших санкцій в сумі 8 000, 00 грн (вісім тисяч гривень 00 копійок), винесене Головним управлінням ДПС у м. Києві.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

Свої вимоги позивач мотивує відсутністю правових підстав для прийняття оскаржуваних рішень. Зокрема, на думку позивача, наданими до суду первинними документами підтверджуються обставини дотримання ним вимог податкового законодавства.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує, що оскаржувані рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому суду відзиві.

Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.

У судовому засіданні 15.01.2026, враховуючи надані учасниками справи клопотання щодо подальшого порядку здійснення розгляду справи, дослідивши наявні у справі докази, вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено порушення платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 :

- п.п. «а» п.176.1 ст.176, п.44.1, п.44.3 ст.44 ПК України - не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;

- п.п. 168.2.1 п. 168.2, п.п.168.1.3 п.168.1 ст.168 Кодексу з урахуванням вимог п.п 164.2.9 п.164.2 ст.164, п.п.170.2.6 п.170.2 ст.170 ПК України - занижено інвестиційний прибуток за 2018 рік на суму 6 740 176,49 грн. та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2018 рік в сумі 1 213 231,77 грн. з отриманого доходу;

- п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПК України - не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір у сумі 101 102,65 гривень.

- п.п. 73.3.3 п.73.3 ст.73 ПК України - не надано до податкових органів відповіді на письмовий запит про надання інформації.

За результатами перевірки складено акт від 30.04.2025 №35784/Ж5/26-15-24-02- 03/275611 та такі податкові повідомлення-рішення від 09.06.2025:

- № 52551240203 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1 516 539,71 грн (один мільйон п ’ятсот шістнадцять тисяч п ’ятсот тридцять дев`ять гривень 71 копійка), в тому числі основний платіж 1 213 231,77 грн (один мільйон двісті тринадцять тисяч двісті тридцять одна гривня 77 копійок) та штрафна санкція 303 307,94 грн (триста три тисячі триста сім гривень 94 копійки);

- № 52553240203 про збільшення грошового зобов`язання по військовому збору в сумі 126 378,31 грн (сто двадцять шість тисяч триста сімдесят вісім гривень 31 копійка), в тому числі основний платіж 101 102,65 грн (сто одна тисяча сто дві гривні 65 копійок) та штрафна санкція 25 275,66 грн (двадцять п ’ять тисяч двісті сімдесят п ’ять гривень 66 копійок);

- № 52542240203 про застосування штрафної санкції в сумі 1 020,00 грн (одна тисяча двадцять гривень 00 копійок);

- № 52547240203 про застосування адміністративних штрафів та інших санкцій в сумі 8 000,00 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Згідно із пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПК України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, фізичною особою ОСОБА_1 в Додатку Ф1 поданої уточнюючої податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік самостійно задекларовано інвестиційний дохід від продажу простих інвестиційних сертифікатів в сумі 5 740 117,37 грн.

На підтвердження задекларованого інвестиційного доходу фізичною особою ОСОБА_1 до декларації та до перевірки документів не надано.

Також, ТОВ «КУА «Актив-Інвест» (код ЄДРПОУ 35895829) в податковому розрахунку за формою 1-ДФ за II квартал 2018 року, відображено інформацію про нарахування (виплату) інвестиційного доходу (прибутку) за ознакою доходу « 112» фізичній особі ОСОБА_1 у сумі 1 000 059,12 грн.

ТОВ «КУА «Актив-Інвест» листом від 21.09.2021 №21/09/21-1 (вх. №99454/6 від 23.09.2021) надано інформацію та документи щодо виплаченого у 2018 році інвестиційного доходу у сумі 1 000 059,12 грн. фізичній особі ОСОБА_1 .

Відповідно наданого ТОВ «КУА «Актив-Інвест» листом від 21.09.2021 №21/09/21-1 (вх. №99454/6 від 23.09.2021) договору №20/04/18-1 від 20.04.2018 викупу інвестиційних сертифікатів, ТОВ «КУА «Актив-Інвест», яке діє від свого імені в інтересах та за рахунок активів пайового венчурного інвестиційного фонду «АІК-ФОНД БУДІВНИЦТВА» недиверсифікованого виду закритого типу (Емітент) викупляє у фізичної особи ОСОБА_1 (Інвестор) цінні папери (інвестиційні сертифікати) у кількості 11 607 штук, а Інвестор повертає у власність Емітента цінні папери.

Згідно акту розрахунку від 23.04.2018 до договору №20/04/18-1 від 20.04.2018 викупу інвестиційних сертифікатів, ТОВ «КУА «Актив-Інвест», яке діє від свого імені в інтересах та за рахунок активів пайового венчурного інвестиційного фонду «АІК-ФОНД БУДІВНИЦТВА» недиверсифікованого виду закритого типу (Емітент), 20.04.2018 отримав інвестиційні сертифікати в повному обсязі та здійснив розрахунок ціни одного інвестиційного сертифікату (86,16 грн.). Загальна вартість інвестиційних сертифікатів, що викуповуються Емітентом складає 1 000 059,12 грн. та підлягає сплаті ОСОБА_1 (Інвестору) на його поточний рахунок вказаний у п.5 цього акту до 15.05.2018.

На підтвердження виплаченого доходу в 2018 році фізичній особі ОСОБА_1 , ТОВ «КУА «Актив-Інвест» (код ЄДРПОУ 35895829) надано платіжне доручення АТ «БАНК 3/4» №79 від 23.04.2018 на суму 1 000 059,12 грн., відповідно якого здійснено оплату за іменні інвестиційні сертифікати згідно договору №20/04/18-1 від 20.04.2018 та акту-розрахунку від 23.04.2018 ОСОБА_1 та зазначено, що ТОВ «КУА «Актив-Інвест» згідно п.п.170.2.1 п.170.2 ст.170 Кодексу не є податковим агентом по здійснених операціях.

Враховуючи самостійно задекларований інвестиційних дохід фізичною особою ОСОБА_1 в уточнюючій податковій декларації про майновий стан та доходи за 2018 рік та документи, отримані від ТОВ «КУА «Актив-Інвест» листом від 21.09.2021 №21/09/21-1 (вх. №99454/6 від 23.09.2021) встановлено отримання в 2018 році фізичною особою ОСОБА_1 інвестиційного прибутку від проведення операцій з інвестиційними активами в загальній сумі 6 740 176, 49 гривень.

Відповідно поданого Додатку Ф1 «Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих від операцій з інвестиційними активами» до уточнюючої податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік, фізична особа ОСОБА_1 задекларував інвестиційні витрати на придбання інвестиційних активів (інвестиційних сертифікатів) у сумі 5 932 866, 00 гривень.

На підтвердження понесених інвестиційних витрат фізичною особою ОСОБА_1 не надано первинних документів: договорів, протоколів, платіжних документів (прибуткових та видаткових квитанцій, платіжних доручень, меморіальних ордерів, тощо) по операціях з придбання інвестиційного активу, від продажу якого в 2018 році отримано інвестиційний дохід.

Таким чином, інвестиційні витрати, пов`язані з придбанням інвестиційного активу від продажу якого у 2018 році отримано інвестиційний дохід в загальній сумі 5 932 866,00 гривень фізичною особою ОСОБА_1 , відсутні, що підтверджує правомірність висновків контролюючого органу, сформованих за наслідком здійсненої перевірки позивача.

В свою чергу, у зв`язку з відсутністю документального підтвердження показників декларації, перевіркою встановлено, що фізичною особою ОСОБА_1 завищено інвестиційні витрати в поданій податковій декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік на суму 5 932 866,00 грн.

Згідно з пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Кодексу інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм пп. 170.2.4 - 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Кодексу (крім операцій з деривативами).

Відповідно до п.п.170.2.6 п.170.2 ст.170 Кодексу до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року. Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Фізичною особою ОСОБА_1 в Додатку Ф1 поданої уточнюючої декларації про майновий стан та доходи за 2018 рік задекларовано фінансовий результат від операцій з інвестиційними активами (інвестиційними сертифікатами) у вигляді інвестиційного збитку у сумі 192 748,63 грн.

При цьому, до перевірки фізичною особою ОСОБА_1 не надано документів, які б підтвердили правомірність задекларованого інвестиційного збитку у сумі 192 748,63 грн. в уточнюючій податковій декларації про майновий стан та доходи за 2018 рік.

Перевіркою визначено, що фізичною особою ОСОБА_1 отримано в 2018 році інвестиційний прибуток від проведення операцій з інвестиційними активами в загальній сумі 6 740 176,49 гривень.

Відповідно до п.п. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у пп.165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПК України.

Відповідно до п.п. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Кодексу якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов`язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.

В порушення п.п.168.1.3 п.168.1 ст.168 з урахуванням вимог п.п 164.2.9 п.164.2 ст.164, п.п.170.2.6 п.170.2 ст.170 Кодексу, фізичною особою ОСОБА_1 занижено інвестиційний прибуток за 2018 рік на суму 6 740 176,49 грн. внаслідок заниження інвестиційного доходу на суму 1 000 059,12 грн. та завищення інвестиційних витрат на суму 5 932 866,00 грн.

Відповідно до пп. 170.2.1 п. 170.2 ст.170 ПК України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

Відповідно до вимог п.п. «а» п. 176.1 п. 176 ПК України платники податку зобов`язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Форма такого обліку та порядок його ведення затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 23.06.2017 року №591 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу».

Відповідно до вимог п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до вимог п.44.3 ст.44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Між тим, фізичною особою ОСОБА_1 в поданій податковій декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік занижено інвестиційний прибуток на суму 6 740 176,49 грн. внаслідок завищення інвестиційних витрат на суму 5 932 866,00 грн. та заниження інвестиційного доходу на суму 1 000 059,12 грн.

Відповідно до п.п.167.5.1 п.167.5 ст.167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків - для пасивних доходів, у тому числі нарахованих у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, що виплачуються інститутами спільного інвестування (крім зазначених у підпункті 167.5.2 цього пункту).

Згідно п.п. 14.1.268 п. 14.1 ст.14 ПК України пасивні доходи-це доходи, отримані у вигляді, зокрема, інвестиційного прибутку, включаючи прибуток від операцій з державними цінними паперами та з борговими зобов`язаннями Національного банку України з урахуванням курсової різниці, дивідендів.

В порушення вимог п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 ПК України фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2018 рік в сумі 1 213 231,77 грн. з отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку.

Згідно з вимогами п.п. 1.2 п. 16-1 Підрозділу 10 розділу XX Перехідних Положень Кодексу, в редакції, що діяла в 2018 році, об`єктом оподаткування військовим збором — є доходи, визначені ст. 163 Кодексу, зокрема: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно вимог п.п. 1.3 п. 16-1 Підрозділу 10 розділу XX Перехідних Положень Кодексу, в редакції, що діяла в 2018 році ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування.

Таким чином, перевіркою визначення оподатковуваного доходу фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 вірно встановлено занижено інвестиційний прибуток на суму 6 740 176,49 грн внаслідок завищення інвестиційних витрат на суму 5 932 866,00 грн., що призвело до заниження військового збору за 2018р. на загальну суму 101 102,65 гривень.

При цьому, позивач занизив та не перерахував до бюджету військовий збір за 2018 в розмірі 101 102,65 грн з отриманого інвестиційного прибутку, чим порушив вимоги п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 16-1 Підрозділу 10 розділу XX Перехідних Положень (в редакції, що діяла в 2018 році).

Щодо обставин надання позивачем до суду документів на підтвердження наведених вище операцій, які, втім, не були надані від час проведення зазначеної податкової перевірки, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів перевірки, з метою документального підтвердження показників декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік від 18.04.2019 №86081, працівниками контролюючого органу на податкову адресу платника направлялись наступні запити про надання документів:

- запит ГУ ДФС у м. Києві від 10.05.2019 №58474/х/26-15-13-04-20 «Про надання документів», який направлено рекомендованим листом №0101127549290 з повідомленням про вручення за податковою адресою платника податків. Даний лист повернувся за закінченням терміну зберігання.

- запит ГУ ДПС у м. Києві від 02.09.2021 №24752/1/26-15-07-09-04-27 «Про надання пояснень щодо задекларованих інвестиційних витрат», який направлено рекомендованим листом №0101133381008 з повідомленням про вручення за податковою адресою платника податків. Даний лист повернувся за закінченням терміну зберігання.

- запит ГУ ДПС у м. Києві від 04.09.2023 №30303/1/26-15-24-02-03-09 «Про надання пояснень та документального підтвердження» який направлено рекомендованим листом №0101133891243 з повідомленням про вручення за податковою адресою платника податків. Даний лист повернувся за закінченням терміну зберігання.

Згідно п. 42.2 ст.42 Кодексу документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистий вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Пунктом 44.1 статті 44 Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 Кодексу визначено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно п. 44.4 ст. 44 Кодексу якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов`язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

Пунктом 44.6 статті 44 Кодексу визначено, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У відповідності до п. 85.2 ст. 85 Кодексу платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно п. 85.4. ст. 85 Кодексу при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Судом встановлено, що вся кореспонденція під час перевірки направлялась згідно вимог чинного законодавства - рекомендованими листами з повідомленням про вручення на реєстраційну адресу позивача: АДРЕСА_1 .

Натомість, обов`язку контролюючого органу належним чином здійснювати листування з платниками, кореспондує обов`язок платників вчасно отримувати таку кореспонденцію.

У свою чергу, позивач не наводить обґрунтованих та поважних причин неможливості отримання листів, направлених працівниками контролюючого органу під час перевірки.

При вирішенні даної справи суд враховує, що у постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 822/1212/16, яка є обов`язковою для врахування судом в силу імперативних вимог статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів зазначила: «Щодо посилань позивача на неврахування наданих TOB Ванакір документів, які підтверджують показники податкової звітності, суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано зазначили, що позивачу контролюючим органом неодноразово зазначалось про положення пункту 44.6. статті 44 Податкового кодексу України, яким передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності, а тому доводи позивача не спростовують обґрунтованість прийнятих контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.».

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 826/27811/15 зазначено, що «…суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що під час проведення перевірки позивач повинен був надати усі документи, які стосуються її проведення.

Отже, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Оскільки позивач не надав документи для проведення перевірки, в тому числі, й у строк, визначений абзацом 2 пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, у контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкового кредиту та визнати ці суми не підтвердженими документально.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норму абзацу першого пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, відхиляючи довід позивача про наявність у нього відповідних документів на підтвердження суми податкового кредиту по взаємовідносинах з вказаним контрагентом на час судового розгляду. Ця норма вимагає наявність документів на час складення податкової звітності, встановлює правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила як виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності. Вона є складовою механізму правового регулювання податкового обліку і не входить в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами, якими встановлені правила доказування в адміністративному судочинстві.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №160/8441/18».

Враховуючи наведене, суд відхиляє доводи позивача про наявність у нього відповідних документів на підтвердження правомірності здійсненого ним декларування, які були надані суду, адже норма пункту 44.6 статті 44 ПК України вимагає наявність документів на час складення податкової звітності, встановлює правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила - виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності.

Таким чином, судом визнаються правомірними висновки акту перевірки щодо відсутності у позивача докумнетів на підтвердження правомірності здійсненого ним декларування.

А тому, на думку суду, правомірними є оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які ґрунтуються висновках акта перевірки, якими не надано оцінку письмовим документам позивача з огляду на ненадання їх останнім до перевірки.

Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також – КАС України) було доведено правомірність прийнятих ним оскаржуваних рішень.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.