Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №320/55246/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/55246/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кравел ЛТД» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Кравел ЛТД» до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 24.09.2025 №438890715, згідно з яким встановлено завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 1 658 209, 00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про порушення порядку проведення перевірки, за наслідком якої було прийняте оскаржуване рішення. Крім того, зазначає про відсутність обставин вчинення ним порушень вимог податкового законодавства, встановлення відповідачем яких стало підставою прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки у межах спірних правовідносин він діяв у відповідності до вимог закону.

Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.

Заслухавши у судовому засіданні 15.01.2026 позиції присутніх представників учасників справи (позивача та відповідача), дослідивши наявні у справі докази, судом, за згодою учасників справи, вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно направлення від 02.05.2025 №4591/0715, №4592/0715 та наказу ГУ ДПС у Київській області від 28.04.2025 №1563-п відповідачем здійснено виїзд за податковою адресою позивача, а саме 07302, Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд.1) з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2025 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 19.05.2025 № 9141092785 від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначено з урахуванням від`ємного значення з ПДВ, задекларованого у попередніх звітних періодах (січень 2025, лютий 2025, березень 2025).

При виїзді за вищевказаною податковою адресою Позивача контролюючим органом було встановлено відсутність посадових осіб ТОВ «Кравел ЛТД», про що було складено відповідно Акт від 02.05.2025 №1357/10-36-07-15/14142583.

В результаті чого, відповідачем було прийнято рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Згідно повідомлення від 26.05.2025 №716/10-36-07-15/14142583 та наказу ГУ ДПС у Київській області від 26.05.2025 №1988-п проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з метою дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2025 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 19.05.2025 № 9141092785 від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначено з урахуванням від`ємного значення з ПДВ, задекларованого у попередніх звітних періодах (січень 2025, лютий 2025, березень 2025).

Позивача було повідомлено про проведення позапланової невиїзної перевірки письмовим повідомленням від 26.05.2025 №716/10-36-07-15/14142583, яке разом із копією наказу від 26.05.2025 №1988-п направлено засобами поштового зв`язку 27.05.2025 рекомендованим листом з відміткою про вручення на адресу: вул. Шолуденка, буд. 1, м. Вишгород, Київська область, 07302. Вищезазначений лист був вручений 05.06.2025.

Однак, під час перевірки позивачем не було надано документи, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи Головного управління ДПС у Київській області.

За результатами перевірки було складено акт від 10.07.2025 № 33948/10-36-07-15/14142583 та направлений на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Позивачем було подано заперечення від 30.07.2025 №300725 на Акт перевірки від 10.07.2025 № 33948/10-36-07-15/14142583.

За результатами розгляду заперечення Комісією Головного управлінням ДПС у Київській області з питань розгляду заперечень прийнято рішення про необхідність проведення документальної позапланової виїзної перевірки, виключно з питань, що стали предметом заперечення, а саме в частині щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2025 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначено з урахуванням від`ємного значення з ПДВ, задекларованого у попередніх звітних періодах (січень 2025, лютий 2025, березень 2025).

На підставі направлень від 22.08.2025 №9649/0715 та №9652/0715 та згідно з наказом від 12.08.2025 №3011-п, проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань, що стали предметом заперечення.

За результатами позапланової виїзної перевірки було складено акт від 04.09.2025 №42580/10-36-07-15/14142583 та встановлено порушення ним п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та вимоги п. 5 розд. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Мінфіну України №21 від 28.01.2016, оскільки ним завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму - 1 658 209, 00 грн та прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 24.09.2025 №438890715.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Порядок проведення контролюючими органами документальних позапланових перевірок та підстави для їх призначення врегульовано ст. 78 ПК України.

Підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис, гривень.

Верховний Суд у постановах від 19.02.2021 у справі №821/1235/17, від 21.07.2021 у справі №420/2382/20 за наслідками аналізу вищенаведеної норми права висловлював правову позицію, що зміст наведеної норми свідчить про два окремі випадки проведення документальної позапланової перевірки: перший - подання декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість; другий - подання декларації з від`ємним значенням податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Аналіз норми підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України у взаємозв`язку з пунктами 200.1, 200.4 статті 200 ПК України і Порядку №21 дають підстави для наступного висновку.

Податок на додану вартість підлягає або сплаті до бюджету, або бюджетному відшкодуванню в залежності від того, яке значення має різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду: позитивне чи від`ємне. Наслідком накопичення за результатами звітного (податкового) періоду податкового кредиту в більшому розмірі, ніж податкових зобов`язань з податку на додану вартість, є виникнення від`ємного значення з цього податку, яке в подальшому призводить до виникнення права на бюджетне відшкодування ПДВ.

Для висновку про правомірність декларування платником податків від`ємного значення ПДВ податковий орган в межах проведення документальної позапланової перевірки, призначеної на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України, перевіряє правильність декларування платником податків як податкового зобов`язання з ПДВ, так і податкового кредиту з цього податку за звітний (податковий) період. Податковий орган при проведенні такої перевірки не обмежений розміром від' ємного значення ПДВ, який задекларовано у податковій декларації, оскільки повинен пересвідчитись у правильності визначення платником податків від`ємного значення різниці між сумами податкового зобов`язання та податкового кредиту. Протилежний підхід суперечитиме поняттю «від`ємне значення ПДВ» у розумінні норм ПК України та нівелюватиме мету проведення перевірки на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України, яка носить превентивний характер, що полягає у запобіганні безпідставному декларуванню від`ємного значення ПДВ.

Встановлене в абзаці другому підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України обмеження щодо предмета документальної позапланової перевірки, призначеної з цієї підстави, закріплює неможливість перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати інших передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства (постанова Верховного Суду від 24.01.2023 року у справі №640/6754/21).

З матеріалів справи вбачається та не заперечується позивачем, що ним до контролюючого органу було подано податкову декларацію вартість від 19.05.2025 № 9141092785 з податку на додану вартість за квітень 2025 року.

Відповідно до додатка 2 (Розрахунок суми бюджетного відшкодування та суми від`ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)) декларації з ПДВ за квітень 2025 періодом виникнення від`ємного значення є січень - квітень 2025 року.

В результаті чого, згідно повідомлення від 26.05.2025 №716/10-36-07-15/14142583 та наказу ГУ ДПС у Київській області від 26.05.2025 №1988-п проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Позивача з метою дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2025 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 19.05.2025 № 9141092785 від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначено з урахуванням від`ємного значення з ПДВ, задекларованого у попередніх звітних періодах (січень 2025, лютий 2025, березень 2025).

А в подальшому, на підставі направлень від 22.08.2025 №9649/0715 та №9652/0715 та згідно з наказом від 12.08.2025 №3011-п, проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань, що стали предметом заперечення.

Відтак, дії контролюючого органу, щодо призначення та проведення перевірки є правомірними.

З матеріалів справи вбачається, що разом з запереченням від 30.07.2025 №300725 на акт документальної позапланової виїзної перевірки від 10.07.2025 № 33948/10-36-07-15/14142583 позивачем було надано копії первинних документів.

Однак, при розгляді матеріалів заперечення було виявлено невідповідність наданому реєстру документів з фактично отриманими копіями документів:

- копії первинних документів не відповідають перевіряємому періоду, а саме: періоду документальної позапланової виїзної перевірки від`ємного значення з податку на додану вартість за квітень 2025 року, яке визначено з урахуванням від`ємного значення з ПДВ, задекларованого у попередніх звітних періодах (січень 2025, лютий 2025, березень 2025), а надані копії первинних документів датовані 2024 роком, окрім Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 у справі №320/7182/25;

- невідповідність вказаної в реєстрі кількості копій первинних документів (платіжних інструкцій, видаткових накладних, податкових накладних, рахунків на оплату, інвойсів) фактичній їх кількості;

- відсутність зазначених в реєстрі копій первинних документів, а саме: Акт інвентаризації; Повідомлення за формою №20-ОПП від 06.02.2024, щодо нежитлового приміщення за адресою пр-т Шевченка ДА; фінансова звітність (форма №1); податкова накладна №80 від 04.04.2024.

Відповідно до пп. 20.1.6, пп. 20.1.7 п. 20.1 ст. 20 ПК України закріплено, зокрема, наступні права контролюючого органу:

- запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи;

- отримувати від платників податків, платників єдиного внеску та надавати у межах, передбачених законом, документи в електронному вигляді.

За змістом п. 85.8 ст. 85 цього Кодексу передбачено, що посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Тоді як, положеннями ст. 16 та п. 85.2 ст. 85 Кодексу встановлено обов`язок платника податків надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

З матеріалів справи вбачається, під час проведення перевірки позивачем не надано документи, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи Головного управління ДПС у Київській області, що передбачено п.85.2 ст.85 ПК України до перевірки.

При цьому, такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки незалежно від наявності або відсутності запиту контролюючого органу.

Вказаних документів позивач не надає і до суду.

В подальшому, 22.08.2025 директору - Чуканю В.В. було вручено запит №2/10-36-07-15/1 від 22.08.2025 «Про проведення інвентаризації», в якому зазначено, що на підставі п.п.20.1.9 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України та у зв`язку з проведенням документальної позапланової виїзної перевірки' необхідно провести інвентаризацію основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки, у відповідності до ст.10 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» у присутності посадових осіб ГУ ДПС у Київській області у термін до 26.08.2025.

На вище вказаний запит директором відмовлено в проведенні інвентаризації ТМП в присутності представника ГУ ДПС у Київській області.

Водночас, факт відмови, або не надання платником податків документів під час податкової перевірки повинен фіксуватися у визначений законом спосіб, а саме шляхом складання акта про відмову/ненадання у наданні документів. Про це Верховний Суд зазначав, зокрема, у постановах від 03.03.2021 у справі № 824/638/18-а, від 08.09.2022 у справі № 640/26351/20, від 11.07. 2023 у справі № 822/554/17.

Отже, факт ненадання платником податків документів, що стосуються періоду документальної позапланової виїзної перевірки від`ємного значення з податку на додану вартість за квітень 2025 року, яке визначено з урахуванням від`ємного значення з ПДВ, задекларованого у попередніх звітних періодах (січень 2025, лютий 2025, березень 2025), як до початку, так і під час податкової перевірки, зафіксовано у визначений законом спосіб, а саме шляхом складання відповідного акту, а саме акта про ненадання у визначений у запиті строк (надання не в повному обсязі, відмови від надання) документів для перевірки від 26.08.2025 №2839/10-36-07-15/14142583.

Факт відмови від проведення інвентаризації зафіксовано в Актах про ненадання у визначений у запиті строк (надання не в повному обсязі, відмови від надання) документів для перевірки від 26.08.2025 №2840/10-36-07-15/14142583 та від 28.08.2025 №2888/10-36-07-15/14142583. Вище зазначені акти складено в присутності директора Позивача та вручено йому особисто під підпис.

Таким чином, Відповідачем виконано вимоги ст. 85 ПК України та надано належні докази, які підтверджують факт ненадання позивачем документів до перевірки.

В порушення ст. 44 ПК України документи, що підтверджують дані визначені у податковій звітності, договори, видаткової накладної, товарно- транспортних накладних, інформація щодо передачі ТМЦ між матеріально-відповідальними особами, видаткові накладні, довідку про походження товару, паспорти, сертифікати якості товарів, тощо, позивачем до перевірки не надано, як і не надано до суду.

Позивачем не надано первинних документів, які могли б розкрити мету використання придбаного товару, для забезпечення господарської діяльності, а саме: документів, що підтверджують реалізацію товару, передачу на виробництво, складських відомостей з зазначенням номенклатури та кількості товару, який зберігається на складах та інших приміщених, внутрішніх документів по списанню придбаного товару у зв`язку із зіпсуттям чи втратою та будь-яку іншу інформацію про подальше використання придбаного товару.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що «господарська діяльність» - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

При цьому, у періоді, що перевіряється, позивач використовував у своїй діяльності такі основні фонди (власні), згідно повідомлення №20-ОПП: - офіси (2 од.). Офіс, автомобіль та Майстерню було знято з обліку 04.04.2024 та 10.09.2024.

Відповідно до даних ЄРПН на адресу позивача не реєструвались податкові накладні щодо оренди земельних ділянок, складських приміщень, транспортних засобів та інших супутніх послуг пов`язаних з складським господарством.

Отже враховуючи зазначене, не можливо підтвердити факту зберігання протягом тривалого терміну придбаного товару (товарних залишків).

У зв`язку з відсутністю документів, які передбачають наявність найманих працівників (кваліфікації, професіональних знань), товарно-транспортних накладних, у яких зазначена інформація про вантажно-розвантажувальні операції (час прибуття, вибуття, простою; підписи відповідальних осіб при навантаженні та розвантаженні) не можливо дослідити реальність операцій щодо придбання послуг.

Як вже зазначалось, у ході перевірки 22.08.2025 директору було вручено запит №2/10-36-07- 15/1 від 22.08.2025 року «Про проведення інвентаризації» у присутності посадових осіб ГУ ДПС у Київській області у термін до 26.08.2025.

За своєю суттю, інвентаризація - це перевірка фактичної наявності майна і співставлення даних інвентаризації з бухгалтерським обліком. Нестачу товару можна виявити, коли відомі дані про залишки товару на початок інвентаризації та їх рух (вибуття, надходження) за звітний період. При цьому відомості щодо даних залишку товарів на початок інвентаризації мають встановлюватись на підставі первинної документації та відомостей Книги обліку доходів і витрат. Відсутність інформації у відомостях інвентаризації про залишки запасів на початок звітної дати та вибуття (реалізації) запасів за визначений період взагалі виключає можливість вирахування нестачі (залишків) товару та підстави стверджувати про наявність нестачі товару. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі № 807/1556/17.

Верховний Суд неодноразово (зокрема, але не виключно у постановах від постановах від 06 лютого 2020 року у справі № 807/1556/17, від 26 вересня 2023 року у справі № 640/19859/21) вказував, що проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Порядок проведення інвентаризації активів і зобов`язань та оформлення її результатів встановлено Положенням № 879.

Відповідно до пункту 5 розділу І вказаного Положення інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства.

Разом з тим, абзац шостий пункту 7 розділу І Положення № 879 встановлює, що проведення інвентаризації є обов`язковим, зокрема, за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.

За змістом пункту 1 розділу II Положення № 879 для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об`єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства. У разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно, до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації.

Відповідно до абзацу першого пункту 20 розділу II Положення № 879 бухгалтерською службою складаються звіряльні відомості активів і зобов`язань, у яких відображаються розбіжності між даними бухгалтерського обліку і даними інвентаризаційних описів (актів інвентаризації).

Розділом IV «Перевірка та оформлення результатів інвентаризації» Положення № 879, серед іншого, унормовано питання виявлення розбіжностей між фактичною наявністю активів і зобов`язань і даними бухгалтерського обліку.

Таким чином, інвентаризація передбачає перевірку і контроль наявності, складу, стану та відповідності наявних активів, зокрема запасів, даним бухгалтерського обліку на певну дату.

Однак, всупереч нормам чинного законодавства, директором позивача було відмовлено у проведені інвентаризації та підтвердженні відповідності наявних активів (запасів) даним бухгалтерського обліку.

Разом з тим, позивач посилається на нібито наданий вже Позивачем попередньо Акт інвентаризації.

Між тим, позивачем не надавався акт інвентаризації ні до перевірки, ні до заперечення на акт перевірки, вказана обставина описана та зафіксована в розділі ПІ «Описова частина» акта перевірки від 04.09.2025 № 42580/10-36-07-15/1414258, а саме: «.... встановлено відсутність зазначених в реєстрі копій первинних документів, а саме: Акт інвентаризації. Повідомлення за формою №20-ОПП від 06.02.2024, щодо нежитлового приміщення за адресою пр-т Шевченка, 1 А; фінансова звітність (форма №1); податкова накладна №80 від 04.04.2024».

Позивач не надає вказаного наявного акта інвентаризації (який не має ні номеру ні дати) до суду, що підтверджує позицію контролюючого органу про його відсутність.

Відповідно до поданого позивачем додатка 2 (Розрахунок суми бюджетного відшкодування та суми від`ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)) декларації з ПДВ за квітень 2025 періодом виникнення від`ємного значення є січень - квітень 2025 року.

При цьому в ході перевірки було встановлено, що прийнято:

1. Рішення від 02.04.2024 № 5125, від 16.04.2024 № 5523, від 30.05.2024 № 9546 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку (п.8. встановлено наявність ризикових операцій):

- 03 - відсутність необхідних умов та/або обсягів матеріальних ресурсів для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг в обсягах, відображених у податковій накладній/розрахунку коригування (відсутні відомості про об`єкти оподаткування, відсутнє придбання послуг оренди об`єктів оподаткування, послуг транспортування, послуг оренди місць зберігання товарно-матеріальних цінностей, послуг оренди місць зберігання паливно-мастильних матеріалів тощо), відповідно до поданої до контролюючих органів звітності;

- 07 - недостатня кількість трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської операції в обсягах, зазначених у податковій накладній/ розрахунку коригування (за відсутності інформації щодо придбання послуг з виконання робіт, які необхідні для здійснення господарської операції);

- 13 - придбання товарів (послуг) у платника(ів) податку, щодо якого(их) прийняте рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку;

- 14 - постачання товарів/послуг за рахунок сформованого реєстраційного ліміту (СУМнакл) у зв`язку з придбанням товарів, не пов`язаних з господарською діяльністю платника податку,-

- 11 - накопичення залишків нереалізованих товарів за відсутності (недостатності) місць для їх зберігання (власних, орендованих складських приміщень) відповідно до поданої до контролюючих органів звітності;

- 04 - постачання товарів, відмінних від придбаних, за відсутності умов та/або матеріальних ресурсів для виробництва таких товарів.

2. Рішення від 11.06.2024 № 10163, від 25.09.2024 № 15446, від 30.12.2024 № 19592 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку (п.8. встановлено наявність ризикових операцій):

- 03 - відсутність необхідних умов та/або обсягів матеріальних ресурсів для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг в обсягах відображених у податковій накладній/розрахунку коригування (відсутні відомості про об`єкти оподаткування, відсутнє придбання послуг оренди об`єктів оподаткування, послуг транспортування, послуг оренди місць зберігання товарно-матеріальних цінностей, послуг оренди місць зберігання паливно-мастильних матеріалів тощо), відповідно до поданої до контролюючих органів звітності;

- 14 - постачання товарів/послуг за рахунок сформованого реєстраційного ліміту (СУМнакл) у зв`язку з придбанням товарів, не пов`язаних з господарською діяльністю платника податку,-

- 11 - накопичення залишків нереалізованих товарів за відсутності (недостатності) місць для їх зберігання (власних, орендованих складських приміщень) відповідно до поданої до контролюючих органів звітності.

При цьому, в провадженні Київського окружного адміністративного суду знаходилась справа №320/7182/25 за позовом ТОВ «КРАВЕЛ ЛТД» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 №320/7182/25 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

При цьому, згідно з статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

По-перше, враховуючи вищевикладене, рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 №320/7182/25 не набрало законної сили, адже ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025 №320/7182/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КРАВЕЛ ЛТД» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

По-друге, в ході розгляду матеріалів адміністративної справи №320/7182/25 досліджувалась господарська діяльність позивача у період 2024 року, з оглядом відповідних первинних документів датованих 2024 роком.

Посилання позивача на те, що цим рішенням суду першої інстанції підтверджено наявність у позивача місць зберігання та обсяги реалізації імпортних товарів, жодним чином не стосуються матеріалів даної справи.

Натомість, відповідно до поданого позивачем додатку 2 (Розрахунок суми бюджетного відшкодування та суми від`ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)) декларації з ПДВ за квітень 2025 періодом виникнення від`ємного значення є січень - квітень 2025 року.

З наведеного можна дійти висновку, що періодом виникнення від`ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в даному випадку є січень - квітень 2025 року, а не 2024, за який позивачем подано первинну документацію.

Рішення суду про реєстрацію податкової накладної свідчить лише про технічне виконання судового рішення, але не доводить реальність господарської діяльності. Реальністю господарської діяльності підтверджується первинними документами (наприклад договорами, актами виконаних робіт, накладними на відвантаження товару тощо). Для доведення реальності господарської діяльності необхідно надати первинні документи, які підтверджують факт такої діяльності, що позивачем надано не було ні до перевірки, ні суду.

За правилами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Пунктом 44.7 статті 44 ПК України передбачено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Порядок надання платниками податків документів до податкової перевірки регламентовано статтею 85 ПК України.

Згідно із пунктами 85.2, 85.4, 85.6, 85.7 такої статті ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

З аналізу наведених положень ПК України вбачається, що надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку.

Обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Не надання таких документів нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України прирівнюється до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами.

Тобто, у разі ненадання платником податків документів для проведення перевірки, у контролюючого органу є законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкових зобов`язань та визнати ці суми непідтвердженими документально.

Водночас, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Аналогічного висновку щодо тлумачення наведених законодавчих норм дійшов і Верховний Суд, зокрема, в постановах від 06 серпня 2019 року у справі № 160/8441/18 та від 29 травня 2020 року у справі № 826/27811/15.

У постанові від 08 вересня 2019 року у справі № 802/1069/13-а Верховний Суд також зауважував, що обставина порушення платником податків обов`язку, встановленого пунктом 85.2 статті 85 ПК України, щодо надання після початку перевірки всіх документів, які належать або пов`язані з предметом перевірки, не означає, що такий платник не має права додатково їх надати до прийняття відповідного рішення й, при цьому, не звільняє контролюючий орган від обов`язку врахувати додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, при прийнятті рішення, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України.

У постановах від 24 лютого 2020 року у справі № 440/4443/18, від 27 квітня 2022 року у справі № 420/13197/20 Верховний Суд виходив з того, що, суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, з огляду на передбачену ПК України мету й повноваження контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, у разі, якщо рішення контролюючого органу мотивоване саме ненаданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд, виходячи з окреслених процесуальним законом меж судового доказування, повинен перевіряти і враховувати такі обставини й винятки з них при вирішенні спору.

Однак, у даному випадку жодного доказу на підтвердження направлення на адресу контролюючого органу документів, що стосуються предмету документальної позапланової невиїзної перевірки, як до початку перевірки, під час її проведення так і після завершення, позивачем не надано.

Підсумовуючи викладене, доводи позивача не спростовують правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 24.09.2025 №438890715, а тому, на думку суду, його прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування такого рішення. Відповідно, заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Кравел ЛТД» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.