Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №320/27/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року м. Київ № 320/27/24

Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиці А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі – відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – відповідач-2) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV із урахуванням до страхового стажу періодів трудової діяльності згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 19.04.1988 та згідно з дипломом НОМЕР_2 від 22.06.1982, починаючи з 05.09.2023;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди трудової діяльності згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 19.04.1988 та згідно з дипломом НОМЕР_2 від 22.06.1982 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV із урахуванням періодів трудової діяльності згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 19.04.1988 та згідно з дипломом НОМЕР_2 від 22.06.1982, починаючи з 05.09.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.09.2023 №263040012642 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV. Підставою для відмови стало незарахування до страхового стажу періодів трудової діяльності, зазначених у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 19.04.1988 та дипломі серії НОМЕР_2 від 22.06.1982, у зв`язку з невідповідністю зазначеного в цих документах по батькові позивача даним його паспорта.

Позивач наголошує, що розбіжності у написанні по батькові в трудовій книжці та паспорті мають характер описки, що, на його думку, зумовлено оформленням трудової книжки російською мовою. Крім того, відповідно до експертного висновку від 02.11.2023 № 056/1472-а/2, розбіжності між записами українською мовою виникли внаслідок відхилення від орфографічних норм, які регулюють передачу подвоєння приголосних у компонентах власного імені, а також впливу просторічного мовлення під час творення патронімічної моделі.

За таких обставин позивач вважає, що відповідач не вжив належних заходів для перевірки достовірності відомостей, зазначених у трудовій книжці та дипломі, а відтак безпідставно відмовив у зарахуванні відповідних періодів трудової діяльності до страхового стажу, обґрунтувавши своє рішення виключно формальними розбіжностями в написанні по батькові.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачем-1 подано до суду відзив на позову заяву, в якому зазначено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу відмовлено в призначенні за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, а тому вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві є правомірними.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 залучено до участі у справі №320/27/24 в якості співвідповідача – Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

На день розгляду справи по суті відповідач-2 не скористався своїм правом, передбаченим статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), щодо надання відзиву на позовну заяву (відзив), інших заяв по суті справи чи клопотань до суду не надходило.

Таким чином, керуючись положеннями частини шостої статті 162 КАС України, суд вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані сторонами належні та допустимі докази окремо та в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив таке.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 , виданим Радянським РУ ГУ МВС України в місті Києві 18.03.1999.

Користуючись своїм правом, 05.09.2023 позивач подав заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.

Подану заяву за принципом екстериторіальності (відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1) було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішенням від 12.09.2023 №263040012642 відмовлено в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Страховий стаж особи становить 27 років 10 місяців 15 днів.

Так, за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , диплому НОМЕР_2 від 22.06.1982, оскільки по батькові не відповідає паспортним даним.

Вважаючи дії відповідача-2 щодо відмови в призначенні пенсії за віком протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За приписами частини першої статті 9 Закону №1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Статтею 26 Закону №1058-IV встановлені умови призначення пенсії за віком. Зокрема, за загальним правилом особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності відповідного страхового стажу, визначеного у даній статті.

Згідно з частиною першою статті 26 Закон №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Як вбачається із копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.04.1988, позивач в періоди: ??

- з 01.09.1982 по 01.03.1988 навчався в Київському Політехнічному інституті; ??

- з 18.04.1988 по 16.10.1992 працював інженером в секторі №2 відділу №6 в ПО «Київприлад»;

- з 01.11.1992 по 31.07.1993 працював інженером на науково-виробничій фермі «ДЕПС»;

- з 01.08.1993 по 01.11.1993 працював інженером у Київському інституті цивільної авіації;

- з 02.11.1993 по 05.05.1999 працював інженером-конструктором у ТОВ «ДЕПС», ЛТД; ??

- з 14.05.1999 по 30.04.2001 працював директором у ПП «ЕВРОСАТ»; ??

- з 02.01.2003 по 15.06.2011 працював менеджером у ПП «ДЕПС»; ??

- з 01.07.2011 по 31.05.2012 працював менеджером з постачання в ТОВ «Дент Групп»;

- з 01.06.2012 по 15.03.2016 працював начальником аналітично-розрахункового відділу ТОВ «Депс України»;

- з 16.03.2016 по 31.11.2017 працював начальником аналітично-розрахункового відділу ТОВ «Депс ЮА»;

- з 04.12.2017 працював начальником аналітично-розрахункового відділу ТОВ «ДЕПС ТЕЛЕКОМ».

Разом з тим, із копії диплому НОМЕР_2 від 22.06.1982 убачається, що позивач у період з 1978 року по 1982 рік навчався у Київському суднобудівному технікумі.

Як вбачається з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.09.2023 №263040012642, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком, до його страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , диплому НОМЕР_2 від 22.06.1982, оскільки по батькові не відповідає паспортним даним.

Так, судом встановлено, що згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 19.04.1988 на титульній сторінці ім`я по батькові позивача зазначено російською мовою, а у паспорті позивача українською мовою.

Позивачем наголошено на тому, що такі розбіжності в його імені по батькові в документах є лише опискою, що пояснюється тим, що вказані документи складалися російською мовою. Відомості, зазначені на титульній сторінці трудової книжки позивача та в його дипломі узгоджуються та відповідають прізвищу, імені та по батькові українською мовою, які зазначені у паспорті громадянина України серії НОМЕР_4 , виданим Радянським РУ ГУ МВС України в місті Києві 18.03.1999.

На підтвердження того, що по батькові позивача, заначеного в трудовій книжці НОМЕР_1 , дипломі НОМЕР_2 від 22.06.1982 та паспорті серії НОМЕР_4 є ідентичним, позивачем в якосі доказів до позовної заяви був доданий експертний висновок від 02.11.2023 №056/1472-а/2, в якому зазначено, що розбіжності між українськими записами виникли внаслідок відхилення від оргографічних норм, які регулюють принципи передачі подвоєння приголосних у компонентах власного імені та впливу просторічного мовлення при творенні патронімічної моделі. Згідно з чинними стандартами, нормативний запис зазначеного імені українською мовою – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , російською мовою ОСОБА_2 , ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ), ОСОБА_4 .

Окрім того у вказаному висновку вказано, що український запис імені по батькові ОСОБА_3 (паспорт; картка платника податків, запис ОСОБА_1 ), ОСОБА_3 (диплом, НОМЕР_5 від 05 лютого 1988 року, запис у формі давального відмінка однини ОСОБА_1 , вихідна форма - ОСОБА_1 ) ОСОБА_2 (диплом НОМЕР_2 від 22 червня 1982 року, запис у формі давального відмінка однини ОСОБА_1 , вихідна форма - ОСОБА_1 ), а також записи російською мовою ОСОБА_2 (зазначений паспорт, запис ОСОБА_5 ), ОСОБА_2 (трудова книжка, запис ОСОБА_5 ; диплом, НОМЕР_5 від 05 лютого 1988 року; диплом НОМЕР_2 від 22 червня 1982 року, запис у формі давального відмінка однини ОСОБА_5 , вихідна форма - ОСОБА_5 ) у документах, наданих для експертизи, а також в інших документах зазначеної особи та її родичів є ідентичними.

Суд звертає увагу, що чинним законодавством України передбачено право органів Пенсійного фонду при призначенні/перерахунку пенсії перевіряти обґрунтованість видачі документів та достовірність поданих відомостей.

Проте, у даному випадку відповідач не скористався своїм правом перевірки достовірності записів у трудовій книжці та дипломі позивача та не зарахував спірні періоди позивача без обґрунтованих підстав, пославшись лише на формальні неточності у записах.

При цьому, суд враховує, що записи за спірні періоди в трудовій книжці позивача виконано чітко та без будь-яких виправлень, а також наявний відтиск печатки підприємства.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача чи його диплому містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для не зарахування вказаного періоду роботи до страхового стажу.

Підставою для призначення особі пенсії за віком є відповідний стаж її роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Недоліки записів у трудовій книжці не можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у книжці чи довідці. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Отже, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17.

Отже, враховуючи викладені вище обставини, суд доходить до висновку про необґрунтованість та протиправність прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішення від 12.09.2023 №263040012642 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

При цьому, суд зазначає, що за наявності рішення суб`єкта владних повноважень, яке визнане судом протиправним, оскаржувані дії поглинаються скасуванням прийнятого рішення, оскільки суб`єктом владних повноважень проявлено активну поведінку, а саме прийнято рішення про відмову позивачу у перерахунку пенсії.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди трудової діяльності згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 19.04.1988 та згідно з дипломом НОМЕР_2 від 22.06.1982 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV із урахуванням періодів трудової діяльності згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 19.04.1988 та згідно з дипломом НОМЕР_2 від 22.06.1982, починаючи з 05.09.2023, суд зазначає таке.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2000 (заява №38722/02)). «Ефективний засіб правого захисту» в розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується та приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених суду повноважень законодавцем.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі. Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними) (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 №21-87а13).

Тобто, призначення та виплата пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу.

Як встановлено вище, відповідач-2 у своєму рішенні від 12.09.2023 №263040012642 зазначив, що страховий стаж особи становить 27 років 10 місяців 15 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , диплому НОМЕР_2 від 22.06.1982, оскільки по батькові не відповідає паспортним даним.

Отже, вимоги позивача щодо зобов`язання пенсійного органу призначити позивачу пенсію за віком не підлягають задоволенню, оскільки на даній стадії вони є передчасними і призведуть до втручання в дискреційні повноваження відповідача-2 щодо обчислення страхового стажу для призначення пенсії.

Суд звертає увагу, що судом не обчислюється дійсний загальний страховий стаж, оскільки суд, виходячи з положень ч. 1 ст. 124 Конституції України, виконує виключно функцію правосуддя і є органом судової гілки влади, не має право перебирати на себе повноваження, виконання яких покладено на органи виконавчої влади, до якої відноситься відповідач, який і повинен вирішити питання щодо призначення чи відмови у призначенні пенсії позивачу, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання відповідача призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а.

Відповідно до частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного, суд може лише зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені під час розгляду заяви позивача, а тому, суд вважає, що з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача слід зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.08.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV із урахуванням періодів трудової діяльності згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 19.04.1988 та згідно з дипломом НОМЕР_2 від 22.06.1982, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.

Відповідно до пункту 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Положеннями пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про наступне:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Враховуючи вимоги Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії визначено саме Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Отже, з огляду на пункти 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1, суд доходить висновку, що дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у даному випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23

Оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, відсутні підстави для покладання на цього відповідача обов`язку щодо відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник внаслідок протиправного рішення відповідача-2, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.09.2023 №263040012642 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: 49094, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) від 05.08.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV із урахуванням періодів трудової діяльності згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 19.04.1988 та згідно з дипломом НОМЕР_2 від 22.06.1982, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: 49094, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Перепелиця А.М.