Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №320/26311/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року справа №320/26311/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ФОП ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області №115/10-36-24-08/ НОМЕР_1 від 01.03.2023 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області поновити фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , як платника єдиного податку 2 групи з 31.12.2022 та включити до реєстру платників єдиного податку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки податкового боргу у позивача не було, відповідно, підстави для виключення позивача з реєстру платника єдиного податку відсутні.

Представник Головного управління ДПС у Київській області надав відзив на позовну заяву в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що спірне рішення прийняте контролюючим органом з урахуванням вимог чинного законодавства України та в межах повноважень, наданих законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. При цьому відповідач посилається на те, що відповідно до п.299.10 ст. 299 ПК України у ФОП ОСОБА_1 обліковується податковий борг по єдиному податку станом на кожне перше число протягом двох послідовних кварталів в сумі 4175,21 грн, відповідно, було складено Акт про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування від 06.02.2023 № 1657/10-36-24-06/ НОМЕР_1 та винесено рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку №115/10-36-24-08/ НОМЕР_1 від 01.03.2023 і направлено засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідачем не спростовано протиправність прийнятого ним рішення. Просив позов ФОП ОСОБА_1 задовольнити.

У відзиві містилось клопотання про розгляд справи з проведенням судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.

По суті заявленого клопотання суд зазначає таке.

Відповідно до вимог частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За приписами частини шостої статті 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Водночас, зміст клопотання представника відповідача про проведення судового засідання з повідомлення (викликом) сторін не дає підстав стверджувати, що повне та всебічне з`ясування усіх обставин у справі потребує проведення судового засідання чи заслуховування пояснень сторін.

Крім того, представник відповідача у клопотанні не зазначив, встановлення яких обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень та вимагає проведення судового засідання.

Дослідивши клопотання представника відповідача, матеріали справи, беручи до уваги предмет та підстави позову, обставини, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги та заперечення, характер спірних правовідносин, обсяг та характер доказів у справі, а також враховуючи, що в Україні введено воєнний стан, суд не вбачає обґрунтованих підстав для розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та дійшов висновку, що в задоволенні клопотання має бути відмовлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ФОП ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування 2 групи, з 01.07.2013 по 31.12.2022. 3 01.01.2023 по 01.01.2024 перебував на загальній системі оподаткування. 3 01.01.2024 2 група 20%.

В подальшому відповідачем проведено камеральну перевірку, за результатами якої складено акт про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування №1657/10-36-24-06/ НОМЕР_1 від 06.02.2023.

За даним актом, відповідачем встановлено, що у позивача наявний податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у розмірі 4 175,21 грн.

Заперечення або пояснення на даний акт не подавалися.

Також до своєї відповіді відповідачем долучено безпосередньо рішення про виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку №115/10-36-24-08/ НОМЕР_1 від 01.03.2023, в якому зазначено, що на підставі акту камеральної перевірки від 06.02.2023, у зв?язку з встановленим порушенням податкового законодавства, а саме наявності податкового боргу у позивача на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, керуючись абз. 3 п. 299.10 ст. 299 ПК України, контролюючим органом, за підписом керівника Оксани Миронюк прийнято рішення про виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку та переведено на загальну систему оподаткування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності визначаються Главою 1 Розділу XIV ПК України.

Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

У пункті 291.3 ст. 291 ПК України визначено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно з п. 291.4 ст. 291 ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності поділяються на чотири групи платників єдиного податку.

Як визначає п. п. 3 п. 291.4 ст. 291 ПК України до третьої групи платників єдиного податку належать: фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначено статтею 299 ПК України, відповідно до п. 299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

За приписами п. 299.10 ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, у разі:

подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

у випадках, визначених підп. 298.2.3 п. 298.2 та підп. 298.8.6 п. 298.8 ст. 298 цього Кодексу;

якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;

якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підп. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 та підп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 цього Кодексу;

набуття платником податку статусу резидента Дія Сіті - в останній день календарного кварталу, в якому платник податку набув статус резидента Дія Сіті.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 ПК України відповідно до п. 299.1 якої, реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

За положеннями п. 299.2 цієї ст. центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

За приписами ч. 8 п. п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, зокрема, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Згідно з п. 299.10 ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у випадках, визначених підп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 цього Кодексу.

Пунктом 299.11 ст. 299 ПК України визначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

У п. 86.2 ст. 86 ПК України передбачено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу. Абзац перший п. 86.7 ст. 86 ПК України встановлює, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному ст. 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Тож, аналіз наведених норм свідчить про те, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована, шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках.

При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких, платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, бути платником єдиного податку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 19.02.2019 у справі № 826/7216/17 та від 05.02.2019 у справі № 805/206/17-а.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами відповідача було проведено камеральну перевірку позивача щодо порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування платника єдиного податку. У ході перевірки встановлено порушення умов перебування позивача на спрощеній системі оподаткування - не сплачено протягом двох послідовних кварталів податкових зобов`язань, вказаний висновок зроблено виключно на підставі інформації АІС Податковий блок, станом на 05.07.2021 борг по сплаті єдиного податку з фізичних осіб в сумі 4175,21 грн.

Відтак, перевіркою встановлено порушення абз. 8 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298, абз. 3 п. 299.10 ст. 299 ПК України.

У свою чергу, згідно з нормами абз. 3 п. 299.10 ст. 299 розділу XIV ПК України реєстрація платником єдиного податку може бути анульована за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 299 ПК України.

Відтак, суд вважає, що реєстрація платником єдиного податку може бути анульована за рішенням контролюючого органу у разі наявності у платника єдиного податку податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Так, в абз. 3 п. 299.10 ст. 299 і пп. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 розділу XIV ПК України встановлені випадки, коли реєстрація платником єдиного податку може бути анульована, а порядок, або спосіб дій, контролюючого органу визначений в п. 299.11 ст. 299 ПК України, в якому зазначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Отже, контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Вказаний правовий висновок викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 у справі №813/1465/17.

Водночас, Верховний Суд при розгляді аналогічних адміністративних справ сформував наступні висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій, є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Тобто, контролюючим органом повинна бути: 1) проведена документальна перевірка платника податків; 2) у випадку наявності підстав, прийняття рішення про анулювання реєстрації, шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 816/543/17, від 16.04.2018 у справі № 808/657/16, від 08.05.2018 у справі № 816/1088/17, від 19.04.2019 у справі № 822/2037/18, від 05.10.2021 у справі № 815/1764/16.

Втім, за даних обставин, відповідачем була проведена перевірка правомірності перебування позивача на спрощеній системі оподаткування та за її результатами складено акт камеральної перевірки від 06.02.2023 № 1657/10-36-24-06/2541817137.

Таким чином, всупереч вимогам п. 299.11 ст. 299 ПК України документальну перевірку з вказаного питання податковим органом проведено не було.

Крім того, на переконання суду, відповідач порушив приписи ст. 86 ПК України, не надавши позивачу можливості подати свої заперечення до акта та/або додаткові документи на доказ належного виконання податкового зобов`язання та відсутності боргу зі сплати податку, одразу прийнявши рішення на основі такого акту.

Крім того, на адресу позивача не надходила податкова вимога згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України про наявність боргу.

У акті відповідач зазначає про наявність у позивача податкового боргу у розмірі 4175,21 грн, проте, відповідач повинен був вчинити всі дії щодо його стягнення з позивача, а саме, направити позивачу податкову вимогу та погасити його за рахунок платежів позивача. Однак, вказаних дій відповідачем здійснено не було. Податкова вимога позивачу не направлялася. Заборгованість за рахунок платежів позивача не погашалася.

Протилежного суду не доведено та не спростовано доводів позовної заяви в цій частині.

Відтак, Головне управління ДПС у Київській області порушило процедуру прийняття рішення про анулювання реєстрації позивача, оскільки ним було порушено умови і порядок прийняття оскаржуваного рішення про анулювання позивачу свідоцтва платника єдиного податку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Головним управлінням ДПС у Київській області протиправно прийнято рішення рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області №115/10-36-24-08/2541817137 від 01.03.2023 про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважає на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав та основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи».

Враховуючи, що Рішення Головного управління ДПС в Київській області №115/10-36-24-08/2541817137 від 01.03.2023 про виключення з реєстру платників єдиного податку є протиправним та підлягає скасуванню, належним захистом прав позивача у даному випадку є саме зобов`язання Головне управління ДПС у Київській області поновити в реєстрі платників єдиного податку запис про реєстрацію фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , як платника єдиного податку 2 групи з 31.12.2022 з метою недопущення порушення права позивача та повернення його у становище, яке існувало до винесення протиправного рішення.

Решта доводів учасників справи висновків суду по суті справи не змінюють.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування

Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведених обставин у сукупності, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем на правову допомогу, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною шостою статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною сьомою статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При цьому з імперативних положень частини шостої статті 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що 29.12.2023 між адвокатським бюро «ТОП ДЕФЕНС», в особі керуючого партнера Олійника Олега Олександровича (далі - виконавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - замовник) укладено договір про надання правової допомоги №1/29-12-2023.

Згідно Додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 грошова винагорода за договором, яка включає в себе, в тому числі, витрати пов`язані із збором доказів, підготовкою справи до розгляду оплатою вартості послуг помічника адвоката, складає:

- ознайомлення з документами клієнта, вивчення судової практики та консультаційні послуги у справі про скасування рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку 5000 грн. (4 год);

- написання адвокатського запиту до контролюючого органу з приводу виключення клієнта з реєстру платників єдиного податку та ознайомлення з отриманими документами 5000 грн (3 год);

- формування правової позиції, підготовка та подача позову з додатками до адміністративного суду у справі про оскарження рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку 15000 грн. ( 8 год.);

- представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 4000 грн. (1 судодень).

Відповідно до Акту про надану правову допомогу №1/29-12-2023 від 26.02.2024 Виконавець виконав за Договором, а Замовник прийняв наступні послуги:

- ознайомлення з документами клієнта, вивчення судової практики та консультаційні послуги у справі про скасування рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку 5000 грн. (4 год);

- написання адвокатського запиту до контролюючого органу з приводу виключення клієнта з реєстру платників єдиного податку та ознайомлення з отриманими документами 5000 грн (3 год);

- формування правової позиції, підготовка та подача позову з додатками до адміністративного суду у справі про оскарження рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку 15000 грн. ( 8 год.);

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу на суму 25000,00 грн. додано до матеріалів справи копію квитанції №75 від 23.02.2024.

Відповідачем у відзиві містилась частина про зменшення витрат на правничу допомогу.

Згідно з п.2 ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

З аналізу наведених правових норм, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 11 травня 2018 року по справі № 814/698/16 (провадження N К/9901/11835/18).

Отже, суд зобов`язаний перевірити обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу та їх пропорційність до предмета спору.

Також суд зауважує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Досліджуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх обґрунтованості та пропорційності, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2020 у справі №360/3764/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄРСР - 91919350), за якою при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Надаючи оцінку обставинам пов`язаності заявлених до відшкодування витрат з розглядом судом справи, суд зазначає, що не відповідають ознакам неминучості такі складові заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу:

- ознайомлення з документами клієнта, вивчення судової практики та консультаційні послуги у справі про скасування рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку 5000 грн. (4 год);

- написання адвокатського запиту до контролюючого органу з приводу виключення клієнта з реєстру платників єдиного податку та ознайомлення з отриманими документами 5000 грн (3 год);

Отже, такі процесуальні дії не були обов`язковими для розгляду та вирішення цієї справи та вчинені позивачем на власний розсуд, а тому не є неминучими, внаслідок чого їх вартість не підлягає розподілу.

Таким чином, дослідженню на предмет розподілу підлягають лише витрати на правничу допомогу, пов`язані з підготовкою та подачею позову з додатками до адміністративного суду у справі про оскарження рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку.

Дослідивши надані позивачем документи, враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).

При цьому судом враховано, що дана справа є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглянута судом без проведення судових засідань.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7500,00 грн.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають розподілу, згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України, пропорційно до обсягу задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області №115/10-36-24-08/2541817137 від 01.03.2023 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку.

3. Зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області поновити фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , як платника єдиного податку 2 групи з 31.12.2022 та включити до реєстру платників єдиного податку.

4. Стягнути на користь ФОП ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7500 (сім тисяч пятсот) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Київській області.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області на користь ФОП ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1514 (одна тисяча пятсот чотирнадцять) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.