Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №320/5533/23 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року Справа № 320/5533/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у письмовому провадженні з дотриманням правил загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства «Постер-Донбас»

до Краматорської військової адміністрації Краматорського району Донецької області

про визнання протиправним та скасування Розпорядження в частині,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Дочірнє підприємство «Постер-Донбас» (далі – позивач, ДП «Постер-Донбас», підприємство) із позовом до Краматорської військової адміністрації Краматорського району Донецької області (далі – відповідач, Краматорська військова адміністрація) про визнання протиправним та скасування Розпорядження №70-р від 20.01.2023 в частині проведення демонтажу рекламних конструкцій Дочірнього підприємства «Постер-Донбас»:

м. Краматорськ, перехрестя вул. Двірцева та вул. Ювілейна;

м. Краматорськ, перехрестя вул. Ювілейна та вул. Дружби;

м. Краматорськ, перехрестя вул. вул. Дружби та вул. Олекси Тихого;

м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера (Сад Бернацького);

м. Краматорськ, перехрестя вул. Конрада Гампера та вул. Сіверська;

м. Краматорськ, перехрестя вул. Дніпровська та вул. Олекси Тихого;

м. Краматорськ, вул. Залізнична (район залізничного вокзалу).

Позиції сторін

Позивач вказує, що 04.10.2006 були надані Дозволи на розміщення зовнішньої реклами в м. Краматорськ № 140, 141, 142, 143, 144, 146, 147, 148, 149.

Покликаючись на частину першу статті 16 Закону України «Про рекламу», пункт 2 постанови КМУ від 29 грудня 2023 року №2067 «Про затвердження типових правил розміщення зовнішньої реклами», зазначає, що за наявними Дозволами строк їх був продовжений до 31.12.2022, у зв`язку із чим вказані дозволи були діючими і станом на 24.02.2022.

Вважає, що підлягає врахуванню Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та застосуванню постанова Кабінету Міністрів України № 314 від 18.03.2022 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану», строк дії строкових ліцензій та документів дозвільного характеру автоматично продовжуються на період воєнного стану. Таким чином, надані Дозволи 04.10.2006 № 140, 141, 142, 143, 144, 146, 147, 148, 149 є діючими. Також, враховуючи Указ Президента № 64/2022 від 24.02.2022 згідно якого визначено проведення відповідних заходів щодо підготовки інфраструктурних об`єктів та об`єктів благоустрою до можливих активних бойових дій на території м. Краматорськ, останній виключає правомірність спірного Розпорядження щодо демонтажу об`єктів.

Вказує, що законодавством не передбачено продовження діючих Дозволів для проведення демонтажу, у зв`язку із чим твердження відповідача є необґрунтованими.

Враховуючи пункт 70 постанови КМУ від 29 грудня 2023 року №2067 «Про затвердження типових правил розміщення зовнішньої реклами», останнім визначено підстави для демонтажу засобів зовнішньої реклами, проте в спірному Розпорядженні №70-р від 20.01.2023 жодна з причин для демонтажу згідно переліку в пункті 70 не вказана.

Позивач також вказує, що примусове відчуження майна відбувається згідно Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» з відповідно прийнятим рішенням, вчиненням дій суб`єктом. Таких дій відповідачем не було вчинено та рішень не прийнято.

Спірне Розпорядження №70-р від 20.01.2023 в частині проведення демонтажу рекламних конструкцій є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач не погоджуючись із заявленими вимогами зазначає, що 04.10.2006 були надані Дозволи на розміщення зовнішньої реклами в м. Краматорськ перехрестя вул. Двірцева та вул. Ювілейна, перехрестя вул. Ювілейна та вул. Дружби, перехрестя вул. Дружби та вул. Олекси Тихого, вул. Конрада Гампера (Сад Бернацького), перехрестя вул. Конрада Гампера та вул. Сіверська, перехрестя вул. Дніпровська та вул. Олекси Тихого, вул. Залізнична (район залізничного вокзалу). Строк дії вищевказаних Дозволів закінчився 05.10.2021. Станом на 24.02.2022 позивач не мав діючих Дозволів на розміщення зовнішньої реклами, до 31.12.2022 було лише надано строк для демонтажу рекламних конструкцій. 25.11.2021 на адресу Дочірнього підприємства «Постер-Донбас» було направлено листа (вих. номер 18-19/770). Вказаним листом Краматорська міська рада повідомила ДП «Постер-Донбас», що рекламні засоби, розміщені відповідно Дозволів № 140, 141, 142, 143, 144, 146, 147, 148, 149 мають строк експлуатації більше ніж 10 років. Крім того, у листі було зазначено, що «для надання часу на демонтаж рекламних засобів, Робочий орган продовжує строк дії дозволів до 31.12.2022 року». Тобто, строк дії дозволів було продовжено виключно з метою надання часу ДП «Постер-Донбас» для демонтажу рекламних засобів.

Вважає неправомірним посилання ДП «Постер-Донбас» на постанову Кабінету Міністрів України № 314 від 18.03.2022 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану», оскільки станом на 24.02.2022 (введення воєнного стану в Україні) Дозволи на розміщення зовнішньої реклами були вже недійсні і позивачу було надано строк лише для того, щоб були демонтовані рекламні конструкції.

16.01.2023 робочою групою були складені Акти № 8, №9, №10, №11, №12 №13, №14 щодо виявлення зовнішньої реклами на території Краматорської територіальної громади, що розміщені самовільно або з іншими порушеннями. Згідно висновків, викладених в Актах, рекламні конструкції за спірними адресами підлягають демонтажу, як такі, що не відповідають вимогам п.70 Порядку розміщення зовнішньої реклами на території Краматорської територіальної громади, затвердженого рішенням Краматорської міської ради від 29.09.2021 № 16/VIII-873. В даних Актах, зокрема, було вказано, що строк дії дозволів подовжено до 05.10.2021.

Покликаючись на п.34 Порядку розміщення зовнішньої реклами на території Краматорської територіальної громади, затвердженого рішенням Краматорської міської ради від 29.09.2021 № 16/VIII-873, відповідач зазначив, що ніяких заяв щодо продовження строку дії дозволів ні до ні після 05.10.2021 (строк закінчення дії дозволів) від позивача до робочого органу не надходило і не виносилося відповідне рішення щодо їх продовження.

Відповідач звертає увагу на п.3 Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» та вказує, що в період воєнного стану можуть застосовуватись обмеження необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Краматорський район Донецької області віднесено до території можливих бойових дій. Зважаючи на те, що лінія фронту (активні бойові дії) відбуваються у безпосередній близькості (30 км) від міста Краматорськ, Краматорською міською військовою адміністрацією Краматорського району Донецької області здійснюються відповідні заходи, щодо підготовки інфраструктурних об`єктів та об`єктів благоустрою до можливих активних бойових дій на території міста Краматорська (перелік необхідних дій не може бути розголошено в інтересах безпеки).

20.01.2023 начальником Краматорської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області було прийнято розпорядження № 70-р «Про демонтаж рекламних конструкцій, які встановлені з порушенням вимог чинного законодавства України, на території Краматорської територіальної громади», відповідач вважає, що спірне Розпорядження було прийнято відповідно до норм діючого законодавства, в позові просить відмовити.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 березня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 березня 2023 року відмовлено позивачу у забезпеченні позову.

25.03.2023 до суду надійшов відзив від відповідача.

20.04.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року суд перейшов до розгляду адміністративної справи № 320/5533/23 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 29 квітня 2026 року о 12:30 год.

29.04.2026, в судовому засіданні, за участі представника позивача Кліндухова П.В., відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, явку уповноваженого представника не забезпечив, з`ясувавши думку учасника по справі, судом на місці ухвалено відкласти розгляд справи у зв`язку з неявкою представника відповідача.

Наступне судове засідання призначено на 25.05.2026 о 12:30 год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.

25.05.2026 до суду прибув представник позивача та подав заяву, в якій зазначив, що не заперечує проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року суд закрив підготовче провадження; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 22 червня 2026 року о 09:30год.

Ухвала надіслана сторонам належним чином.

Судове засідання призначене на 22.06.2026 о 09:30 год. знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді Войтовича І.І. у відпустці.

Наступне судове засідання призначено на 27.07.2026 о 09:30 год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.

Судове засідання призначене на 27.07.2026 о 09:30 год. знято з розгляду у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у м. Києві.

Наступне судове засідання призначено на 14.09.2026 о 13:15 год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.

Судове засідання призначене на 14.09.2026 о 13:15 год. знято з розгляду у зв`язку з несправністю системи ВКЗ.

Наступне судове засідання призначено на 07.10.2026 о 12:30 год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.

07.10.2026, в судовому засіданні, за участі представника позивача Кліндухова П.В., за відсутності представника відповідача належним чином повідомленого про дату та час розгляду справи, встановивши позиції сторін, їх доводи та подані ними докази, за відсутності заперечень, суд на місці ухвалив завершити розгляд справи у порядку письмового провадження.

12.10.2026 представником відповідача подано докази по справі.

Встановлені судом обставини

04.10.2006 Дочірньому підприємству «Постер-Донбасс» було видано Дозвіл № 140 про розміщення зовнішньої реклами (щит, що стоїть окремо (білборд) на 1-й опорній стійці) за адресою: м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера (сад Бернацького).

04.10.2006 Дочірньому підприємству «Постер-Донбасс» було видано Дозвіл № 141 про розміщення зовнішньої реклами (щит, що стоїть окремо (білборд) на 1-й опорній стійці) за адресою: м. Краматорськ, перехрестя вул. Дружби та вул. Ювілейної.

04.10.2006 Дочірньому підприємству «Постер-Донбасс» було видано Дозвіл № 142 про розміщення зовнішньої реклами (щит, що стоїть окремо (білборд) на 1-й опорній стійці) за адресою: м. Краматорськ, перехрестя вул. Конрада Гампера та вул. Сіверська.

04.10.2006 Дочірньому підприємству «Постер-Донбасс» було видано Дозвіл № 143 про розміщення зовнішньої реклами (щит, що стоїть окремо (білборд) на 1-й опорній стійці) за адресою: м. Краматорськ, перехрестя вул. Дніпровської та вул. Олекси Тихого.

04.10.2006 Дочірньому підприємству «Постер-Донбасс» було видано Дозвіл № 144 про розміщення зовнішньої реклами (щит, що стоїть окремо (білборд) на 1-й опорній стійці) за адресою: м. Краматорськ, перехрестя вул. Дружби та вул. Олекси Тихого.

04.10.2006 Дочірньому підприємству «Постер-Донбасс» було видано Дозвіл № 146 про розміщення зовнішньої реклами (щит, що стоїть окремо (білборд) на 1-й опорній стійці) за адресою: м. Краматорськ, перехрестя вул. Ювілейної та вул. Двірцева.

04.10.2006 Дочірньому підприємству «Постер-Донбасс» було видано Дозвіл № 148 про розміщення зовнішньої реклами (щит, що стоїть окремо (білборд) на 1-й опорній стійці) за адресою: м. Краматорськ, вул. Залізнична (р-н залізничного вокзалу).

На кожному з виданих Дозволів містяться записи про строк їх дії:

з 04.10.2006 по 04.10.2011;

з 05.10.2011 по 05.10.2016;

з 05.10.2016 по 05.10.2021;

з 05.10.2021 по 31.12.2022 із вказівкою про лист УМА від 25.11.2021 №18-19/770.

25.11.2021 на адресу ДП «Постер-Донбас» було направлено листа за вих. номер 18-19/770, згідно якого Краматорська міська рада повідомила ДП «Постер-Донбас», що рекламні засоби, розміщені відповідно Дозволів № 140, 141, 142, 143, 144, 146, 147, 148, 149 мають строк експлуатації більше ніж 10 років та вказано, що для надання часу на демонтаж рекламних засобів, Робочий орган продовжує строк дії дозволів до 31.12.2022 року.

16.01.2023 Робочою групою було складено Акт № 8 виявлення зовнішньої реклами на території Краматорської територіальної громади, що розміщені самовільно або з іншими порушеннями. Згідно висновку, викладеному в Акті, підлягає демонтажу рекламна конструкція, розташована за адресою: м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера (сад Бернацького), як такої, що не відповідає вимогам п.70 Порядку розміщення зовнішньої реклами на території Краматорської територіальної громади, затвердженого рішенням Краматорської міської ради від 29.09.2021 № 16/VIII-873.

16.01.2023 Робочою групою було складено Акт № 9 виявлення зовнішньої реклами на території Краматорської територіальної громади, що розміщені самовільно або з іншими порушеннями. Згідно висновку, викладеному в Акті, підлягає демонтажу рекламна конструкція, розташована за адресою: м. Краматорськ, перехрестя вул. Ювілейної та вул. Двірцева, як такої, що не відповідає вимогам п.70 Порядку розміщення зовнішньої реклами на території Краматорської територіальної громади, затвердженого рішенням Краматорської міської ради від 29.09.2021 № 16/VIII-873.

16.01.2023 Робочою групою було складено Акт № 10 виявлення зовнішньої реклами на території Краматорської територіальної громади, що розміщені самовільно або з іншими порушеннями. Згідно висновку, викладеному в Акті, підлягає демонтажу рекламна конструкція, розташована за адресою: м. Краматорськ, перехрестя вул. Дружби та вул. Олекси Тихого, як такої, що не відповідає вимогам п.70 Порядку розміщення зовнішньої реклами на території Краматорської територіальної громади, затвердженого рішенням Краматорської міської ради від 29.09.2021 № 16/VIII-873.

16.01.2023 Робочою групою було складено Акт № 11 виявлення зовнішньої реклами на території Краматорської територіальної громади, що розміщені самовільно або з іншими порушеннями. Згідно висновку, викладеному в Акті, підлягає демонтажу рекламна конструкція, розташована за адресою: м. Краматорськ, перехрестя вул. Дружби та вул. Ювілейної, як такої, що не відповідає вимогам п.70 Порядку розміщення зовнішньої реклами на території Краматорської територіальної громади, затвердженого рішенням Краматорської міської ради від 29.09.2021 № 16/VIII-873.

16.01.2023 Робочою групою було складено Акт № 12 виявлення зовнішньої реклами на території Краматорської територіальної громади, що розміщені самовільно або з іншими порушеннями. Згідно висновку, викладеному в Акті, підлягає демонтажу рекламна конструкція, розташована за адресою: м. Краматорськ, перехрестя вул. Конрада Гампера та вул. Сіверська, як такої, що не відповідає вимогам п.70 Порядку розміщення зовнішньої реклами на території Краматорської територіальної громади, затвердженого рішенням Краматорської міської ради від 29.09.2021 № 16/VIII-873.

16.01.2023 Робочою групою було складено Акт № 13 виявлення зовнішньої реклами на території Краматорської територіальної громади, що розміщені самовільно або з іншими порушеннями. Згідно висновку, викладеному в Акті, підлягає демонтажу рекламна конструкція, розташована за адресою: м. Краматорськ, перехрестя вул. Дніпровської та вул. Олекси Тихого, як такої, що не відповідає вимогам п.70 Порядку розміщення зовнішньої реклами на території Краматорської територіальної громади, затвердженого рішенням Краматорської міської ради від 29.09.2021 № 16/VIII-873.

16.01.2023 Робочою групою було складено Акт № 14 виявлення зовнішньої реклами на території Краматорської територіальної громади, що розміщені самовільно або з іншими порушеннями. Згідно висновку, викладеному в Акті, підлягає демонтажу рекламна конструкція, розташована за адресою: : м. Краматорськ, вул. Залізнична (р-н залізничного вокзалу), як такої, що не відповідає вимогам п.70 Порядку розміщення зовнішньої реклами на території Краматорської територіальної громади, затвердженого рішенням Краматорської міської ради від 29.09.2021 № 16/VIII-873.

За складеними Актами вбачається, що строк дії Дозволів було подовжено до 05.10.2021. Листом УМА від 25.11.2021 №18-19/770 було надано час для демонтажу рекламної конструкції до 31.12.2022.

20.01.2023 начальником Краматорської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області було прийнято Розпорядження № 70-р «Про демонтаж рекламних конструкцій, які встановлені з порушенням вимог чинного законодавства України, на території Краматорської територіальної громади».

ДП «Постер-Донбас» надійшов лист від 23.01.2023 №47/01-08/117 в якому вказано про Розпорядження № 70-р від 20.01.2023 та демонтаж рекламних конструкцій у строк до 03 лютого 2023 року, та наслідки не здійснення самостійного демонтажу.

ДП «Постер-Донбас» не погоджуючись із вказаним Розпорядженням відповідача в частині демонтажу рекламних конструкцій, звернулось до суду із даним позовом.

Застосовані судом норми права та висновки суду

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зокрема, в силу частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 КАС України).

За частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Засади рекламної діяльності в Україні, а також відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами на території України регулює Закон України «Про рекламу» від 03.07.1996 № 270/96-ВР (далі також - Закон № 270/96-ВР, у відповідній редакції).

Статтею 1 Закону України «Про рекламу» визначено, що реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Цією ж статтею передбачено, що зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг; розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами.

Частиною першою статті 16 Закону України «Про рекламу» передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.

Розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг здійснюється відповідно до цього Закону на підставі зазначених дозволів, які оформляються за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами, або їх власників та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 затверджено Типові правила розміщення зовнішньої реклами (зі змінами, у відповідній редакції далі також – Типові правила), які регулюють відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

За пунктом 2 Типових правил дозвіл – це документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці;

місце розташування рекламного засобу - площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надається розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою);

спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об`ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами.

Згідно пункту 3 Типових правил зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Згідно п.5 Типових правил № 2067, для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі - робочий орган). Робочий орган не вправі подавати заяву та одержувати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами.

Згідно пункту 6 Типових правил до повноважень робочого органу належать серед іншого: підготовка проекту рішення виконавчого органу ради щодо надання дозволу (у тому числі погодження з органами та особами, зазначеними у пункті 16 цих Правил) чи про відмову у його наданні; видача дозволу на підставі рішення виконавчого органу ради; подання територіальним органам спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі матеріалів про порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами.

Робочий орган здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

Згідно пункту 9 Типових правил для одержання дозволу заявник подає робочому органу заяву за формою згідно з додатком 1, до якої додаються: фотокартка або комп`ютерний макет місця (розміром не менш як 6 х 9 сантиметрів), на якому планується розташування рекламного засобу, та ескіз рекламного засобу з конструктивним рішенням.

Пунктом 10 Типових правил визначено, що за наявності документів, передбачених пунктом 9 цих Правил, відомості про заяву у той же день вносяться робочим органом до внутрішнього реєстру заяв та дозволів на розміщення зовнішньої реклами (журналу), який ведеться у довільній формі.

Робочий орган протягом двох робочих днів з дня реєстрації заяви перевіряє місце розташування рекламного засобу, зазначене у заяві, на предмет надання на заявлене місце зареєстрованого в установленому порядку дозволу за формою згідно з додатком 3.

У разі прийняття рішення про відмову у видачі дозволу робочий орган надсилає заявникові вмотивовану відповідь із зазначенням підстав, передбачених законом.

Строк видачі дозволу або надання письмового повідомлення про відмову у його видачі становить 10 робочих днів.

За пунктом 16 Типових правил видача дозволу погоджується робочим органом з власником місця або уповноваженим ним органом (особою), а також з:

Мінкультури - у разі розміщення зовнішньої реклами на пам`ятках національного значення, в межах зон охорони цих пам`яток, історичних ареалів населених місць;

органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями - у разі розміщення зовнішньої реклами на пам`ятках місцевого значення, а також в межах зон охорони цих пам`яток;

утримувачем інженерних комунікацій - у разі розміщення зовнішньої реклами в межах охоронних зон цих комунікацій;

Укравтодором або власниками автомобільних доріг та Національною поліцією - у разі розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг.

Перелік органів та осіб, з якими погоджується видача дозволу, є вичерпним.

Дії щодо отримання зазначених погоджень вчиняються робочим органом без залучення заявника протягом строку, встановленого для отримання дозволу.

Для здійснення погодження робочий орган не пізніше дня, що настає за днем одержання документів від заявника, надсилає їх копії у паперовому або електронному (шляхом сканування) вигляді органам, зазначеним в абзацах першому - п`ятому цього пункту, та встановлює строк розгляду зазначених документів.

За результатами дозвільної (погоджувальної) процедури органи, зазначені в абзацах першому - п`ятому цього пункту, надають погодження, які у паперовому або електронному (шляхом сканування) вигляді надсилаються робочому органу.

У разі ненадання органами, зазначеними в абзацах першому - п`ятому цього пункту, протягом встановленого строку погоджень вважається, що видачу дозволу погоджено.

Робочий орган протягом не більш як двох робочих днів з дати одержання від органів та осіб, з якими погоджується видача дозволу, подає виконавчому органу ради пропозиції та проект відповідного рішення (пункт 19 Типових правил).

Відповідно до пункту 20 Типових правил виконавчий орган ради протягом одного робочого дня з дати одержання зазначених пропозицій приймає рішення про надання дозволу або про відмову у його наданні.

Дозвіл або відмова у його видачі видається не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після прийняття відповідного рішення.

Згідно пункту 21 Типових положень робочий орган протягом десяти днів з дати реєстрації дозволу надає органам державної податкової служби інформацію про розповсюджувачів зовнішньої реклами, яким надано дозвіл.

За пунктом 23 Типових правил дозвіл надається строком на п`ять років, якщо менший строк не зазначено у заяві.

Виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу (пункт 24 Типових правил).

Суд враховує та зазначає, що пункт 29 Типових правил виключено на підставі Постанови Кабінету Міністрів № 1173 від 16.12.2015, враховуючи постанову Окружного адміністративного суду міста Києва № 826/2002/16 від 22.06.2016, відповідно до якої зміни визнано незаконними з моменту прийняття.

Розроблення необхідної технічної документації, монтаж (демонтаж) рекламного засобу здійснюється спеціалізованими підприємствами, установами та організаціями (пункт 38 Типових Правил).

Контроль за додержанням цих Правил здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та інші органи відповідно до законодавства (пункт 45 Типових правил).

З метою підвищення ефективності регулювання відносин у сфері розміщення зовнішньої реклами на території Краматорської територіальної громади, відповідно до Законів України «Про рекламу», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реклами», постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами» (зі змінами), керуючись ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішенням Краматорської міської ради від 29.09.2021 № 16/VIII-873» затверджено Порядок розміщення зовнішньої реклами на території Краматорської територіальної громади (далі – Порядок).

Згідно пункту 6 Порядку Робочим органом з регулювання зовнішньої реклами на території Краматорської територіальної громади є управління містобудування та архітектури Краматорської міської ради (далі – Робочий орган).

Відповідно до пункту 8 Порядку до повноважень Робочого органу віднесено, зокрема:

розгляд заяв розповсюджувачів зовнішньої реклами на надання дозволу, внесення змін до дозволу, переоформлення дозволу та продовження його дії;

підготовка проекту рішення виконкому Краматорської міської ради щодо надання дозволу чи про відмову у його наданні;

підготовка проекту рішення виконкому Краматорської міської ради про продовження строку дії дозволу;

видача дозволу на підставі рішення виконкому Краматорської міської ради.

Порядок отримання та надання дозволу визначений пунктами 14-29 Порядку унормовуються із положеннями згаданих вище пунктів 9-23 Типових правил.

Згідно пункту 34 Порядку строк дії дозволу продовжується на підставі заяви, яка подається робочому органу розповсюджувачем зовнішньої реклами у довільній формі не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії дозволу разом із звітом про технічне обстеження рекламної конструкції. Продовження строку дії дозволу фіксується в журналі реєстрації з внесенням відповідних змін у дозвіл.

У такому ж порядку продовжується строк дії дозволів, наданих до набрання чинності цього Порядку.

Відмова у продовженні строку дії дозволу може бути оскаржена у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до пункту 40 Порядку розроблення технічної документації, монтаж (демонтаж) рекламного засобу здійснюється спеціалізованими підприємствами, установами та організаціями.

Згідно пункту 69 Порядку під демонтажем у цьому Порядку необхідно розуміти комплекс заходів, які передбачають відокремлення рекламного засобу від місця її розташування або її основи та транспортування на склад для подальшого зберігання.

При цьому, демонтаж та наступне зберігання рекламного засобу не передбачає переходу права власності на рекламний засіб до територіальної громади міста.

Демонтаж рекламного засобу є засобом протидії порушенням прав територіальної громади міста Краматорськ щодо надання місць у користування або усунення порушень договірних зобов`язань розповсюджувачами зовнішньої реклами за договорами про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування рекламних засобів, а також засобом усунення інших випадків, передбачених цим Порядком.

Відповідно до пункту 70 Порядку рекламні засоби підлягають демонтажу у разі:

дострокового припинення строку дії дозволу;

строку експлуатації 10 років і більше;

закінчення терміну дії дозволу, у разі якщо розповсюджувачем зовнішньої реклами не надано або несвоєчасно надане до робочого органу заяву про продовження строку його дії;

розірвання або закінчення строку дії договору на тимчасове розміщення місць зовнішньої реклами;

прострочення платежу більш ніж два місяці за договорами на тимчасове користування зовнішньої реклами;

коли технічний стан рекламного засобу, розміщеного на місці, створює загрозу життю або здоров`ю людей та/або заподіяння шкоди (майнової чи немайнової) третім особам;

самовільного розміщення рекламного засобу;

неодноразового невиконання договірних зобов`язань перед управлінням житлового та комунального господарства.

За пунктом 71 Порядку демонтаж рекламних засобів здійснюється на підставі рішення виконкому міської ради спеціалізованим підприємством за договором з управлінням житлового та комунального господарства за умови надання бюджетного фінансування.

Відповідно до пункту 85 Порядку дозволи на розміщення реклами, видані до введення в дію даного Порядку, вважаються чинними до закінчення терміну їх дії.

Згідно пункту 87 Порядку продовження терміну дії дозволів та договорів після набрання чинності цим Порядком проводиться у відповідності до вимог цього Порядку.

Враховуючи вищезазначене вбачається, що Дозволи на розміщення зовнішньої реклами надаються строком на п`ять років, якщо менший строк не зазначено у заяві. Для продовження дії Дозволу подається відповідна заява та приймається компетентним органом рішення про надання Дозволу на розміщення зовнішньої реклами. Демонтаж рекламного засобу є засобом протидії порушенням прав територіальної громади міста щодо наданих місць у користування для розміщення реклами або усунення порушень розповсюджувачами зовнішньої реклами своїх договірних зобов`язань за договорами про надання у користування місць для розташування рекламних засобів. В свою чергу демонтаж відбувається за підстав, які чітко визначені Порядком розміщення зовнішньої реклами на території Краматорської територіальної громади, які є вичерпними. Демонтаж здійснюється на підставі рішення виконкому міської ради.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні, в Україні» введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та на момент виникнення спірних правовідносин в Україні діяв правовий режим воєнного стану, який на час вирішення спірних правовідносин також діє.

Суд вказує, що за статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно частини першої, третьої статті 4 Закону №389-VIII на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.

Військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах територій територіальних громад, у яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або сільські, селищні, міські голови не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, а також в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно пункту 3 Указу Президента України №64/2022 визначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Так, за статтею 8 Закону №389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану:

1) встановлювати (посилювати) охорону об`єктів критичної інфраструктури та об`єктів, що забезпечують життєдіяльність населення, і вводити особливий режим їх роботи. Порядок встановлення (посилення) охорони таких об`єктів та їх перелік, що із введенням воєнного стану підлягають охороні, а також порядок особливого режиму їх роботи затверджуються Кабінетом Міністрів України;

2) запроваджувати трудову повинність для працездатних осіб, не залучених до роботи в оборонній сфері та захисту критичної інфраструктури і не заброньованих за підприємствами, установами та організаціями на період дії воєнного стану з метою виконання робіт, що мають оборонний характер, а також ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, які виникли в період дії воєнного стану, та залучати їх в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт, що виконуються для задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів і сил цивільного захисту, забезпечення функціонування національної економіки та захисту критичної інфраструктури і не потребують, як правило, спеціальної професійної підготовки осіб. За працівниками, залученими до виконання суспільно корисних робіт, на час виконання таких робіт зберігається попереднє місце роботи (посада). Порядок залучення працездатних осіб в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт та питання їхнього соціального захисту з урахуванням вимог закону визначаються Кабінетом Міністрів України;

3) використовувати потужності та трудові ресурси підприємств, установ і організацій усіх форм власності для потреб оборони, змінювати режим їхньої роботи, проводити інші зміни виробничої діяльності, а також умов праці відповідно до законодавства про працю;

4) примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка;

5) запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування;

6) встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів;

7) перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України;

8) забороняти проведення мирних зборів, мітингів, походів і демонстрацій, інших масових заходів;

9) порушувати у порядку, визначеному Конституцією та законами України, питання про заборону діяльності політичних партій, громадських об`єднань, якщо вона спрямована на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на стійкість критичної інфраструктури, права і свободи людини, здоров`я населення;

10) встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, заборону або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій діє воєнний стан;

11) регулювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, роботу постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг, поліграфічних підприємств, видавництв, телерадіоорганізацій, телерадіоцентрів та інших підприємств, установ, організацій і закладів культури та засобів масової інформації, а також використовувати місцеві радіостанції, телевізійні центри та друкарні для військових потреб і проведення роз`яснювальної роботи серед військ і населення; забороняти роботу приймально-передавальних радіостанцій особистого і колективного користування та передачу інформації через комп`ютерні мережі;

12) у разі порушення вимог або невиконання заходів правового режиму воєнного стану вилучати у підприємств, установ і організацій усіх форм власності, окремих громадян електронне комунікаційне обладнання, телевізійну, відео- і аудіоапаратуру, комп`ютери, а також у разі потреби інші технічні засоби зв`язку;

13) забороняти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, торгівлю зброєю, сильнодіючими хімічними і отруйними речовинами, а також алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі;

14) встановлювати особливий режим у сфері виробництва та реалізації лікарських засобів, які мають у своєму складі наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори, інші сильнодіючі речовини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;

15) вилучати у підприємств, установ і організацій навчальну та бойову техніку, вибухові, радіоктивні речовини і матеріали, сильнодіючі хімічні та отруйні речовини;

16) забороняти громадянам, які перебувають на військовому або спеціальному обліку у Міністерстві оборони України, Службі безпеки України чи Службі зовнішньої розвідки України, змінювати місце проживання (місце перебування) без дозволу військового комісара або керівника відповідного органу Служби безпеки України чи Служби зовнішньої розвідки України; обмежувати проходження альтернативної (невійськової) служби;

17) встановлювати для фізичних і юридичних осіб військово-квартирну повинність з розквартирування військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів, особового складу служби цивільного захисту, евакуйованого населення та розміщення військових частин, підрозділів і установ;

18) встановлювати порядок використання фонду захисних споруд цивільного захисту;

19) проводити евакуацію населення у разі виникнення або загрози виникнення надзвичайної ситуації, а також із зон збройних конфліктів (з районів можливих бойових дій) у безпечні райони;

19-1) проводити евакуацію матеріальних і культурних цінностей, що перебувають у державній власності, у разі виникнення загрози їх пошкодження або знищення згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України;

20) запроваджувати у разі необхідності у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, нормоване забезпечення населення основними продовольчими і непродовольчими товарами;

22) вживати додаткових заходів щодо посилення охорони державної таємниці;

23) інтернувати (примусово оселяти) громадян іноземної держави, яка загрожує нападом чи здійснює агресію проти України;

24) здійснювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, обов`язкову евакуацію затриманих осіб, що перебувають в ізоляторах тимчасового тримання; підозрюваних, обвинувачених осіб, щодо яких застосовано запобіжний захід - тримання під вартою, що перебувають в слідчих ізоляторах; етапування засуджених осіб, які відбувають такі покарання, як арешт, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічне ув`язнення, з установ виконання покарань, розташованих у місцевостях, наближених до районів, де ведуться бойові дії, до відповідних установ, які розташовані в безпечній місцевості;

25) запроваджувати інші заходи, передбачені нормами міжнародного гуманітарного права.

Відповідно до статті 17 Закону №389-VIII органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об`єднання, а також громадяни зобов`язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.

Як слідує, у зв`язку і оголошеним в країні воєнним станом вводяться тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Суд звертає увагу на згаданий вище абзац другий пункту 3 Типових правил, за яким визначено, що видача (відмова у видачі, переоформленні, видачі дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 6 вересня 2005 року № 2806-IV (далі також – Закон № 2806-IV, у відповідній редакції) визначає правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і встановлює порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та адміністраторів.

Відповідно до статті 1 Закону № 2806-IV визначено наступні поняття:

дозвільна система у сфері господарської діяльності - сукупність урегульованих законодавством відносин, які виникають між дозвільними органами, адміністраторами та суб`єктами господарювання у зв`язку з видачею документів дозвільного характеру, переоформленням, анулюванням документів дозвільного характеру;

дозвільні органи - суб`єкти надання адміністративних послуг, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру;

документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності;

об`єкт, на який видається документ дозвільного характеру (далі - об`єкт), - природні ресурси, земельна ділянка, ґрунтовий покрив земельних ділянок, споруда, будівля, приміщення, устаткування, обладнання та механізми, що вводяться в експлуатацію або проектуються, окрема операція, господарська діяльність певного виду, робота та послуга, а також документи, які використовуються суб`єктом господарювання у процесі проходження погоджувальної (дозвільної) процедури (проектна документація на будівництво об`єктів, землевпорядна документація, містобудівна документація, гірничий відвід);

декларація про провадження господарської діяльності (далі - декларація) - документ, яким суб`єкт господарювання повідомляє дозвільний орган про свою відповідність вимогам законодавства до певного виду господарської діяльності (у тому числі матеріально-технічної бази, кваліфікації персоналу - якщо це зумовлено особливостями провадження відповідного виду господарської діяльності) та на підставі якого набуває право на провадження заявленого виду господарської діяльності і несе передбачену законом відповідальність.

суб`єкт господарювання - зареєстрована в установленому законодавством порядку юридична особа України або іншої держави незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, яка здійснює господарську діяльність, крім органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також фізична особа - підприємець, у тому числі інвестор, що є стороною угоди про розподіл продукції відповідно до Закону України "Про угоди про розподіл продукції", його підрядник, субпідрядник, постачальник та інший контрагент, що виконує роботи, передбачені угодою про розподіл продукції, на підставі договорів з інвестором.

Згідно частини першої та другої статті 2 Закону № 2806-IV дія цього Закону поширюється на дозвільні органи, адміністраторів, уповноважений орган та суб`єктів господарювання, які мають намір провадити або провадять господарську діяльність.

Дія цього Закону не поширюється на відносини у сфері ліцензування господарської діяльності (крім відносин щодо видачі документів дозвільного характеру, необхідних для отримання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності), охорони державного кордону, державної митної справи, державного експортного контролю, державного регулювання ринків фінансових послуг, охорони державної таємниці (провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею), захисту економічної конкуренції, на відносини щодо сертифікації оператора системи передачі відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", відносини щодо набуття статусу резидента Дія Сіті та внесення відомостей до реєстру Дія Сіті відповідно до Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", а також на дозвільну систему, що поширюється на операції зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими матеріалами і речовинами, сильнодіючими отруйними речовинами, дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії, дозвільну діяльність у сфері цивільної авіації, у сфері телебачення і радіомовлення.

Абзацом другим частини першої статті 4-1 Закону № 2806-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що порядок проведення дозвільної (погоджувальної) процедури, переоформлення та анулювання документів дозвільного характеру, що законами України віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування, встановлюється їх рішенням, а у випадках, передбачених законом, - на підставі типових порядків, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що відповідно до підпункту 13 пункту 13 частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (у відповідній редакції) надання дозволу на розміщення реклами, належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад як повноваження в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку.

Відповідно до абзаців четвертого, п`ятого частини першої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом.

Представницький орган місцевого самоврядування розглядає та приймає на пленарних засіданнях рішення щодо видачі, переоформлення, анулювання або відмови у видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності протягом місяця з дня одержання від суб`єкта господарювання відповідної заяви.

Слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 №314 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану», яка підлягала до застосування з 19.03.2022 (у відповідній редакції), було установлено:

1) у період воєнного стану право на провадження господарської діяльності може набуватися суб`єктами господарювання на підставі безоплатного подання до органів ліцензування, дозвільних органів та суб`єктів надання публічних (електронних публічних) послуг декларації про провадження господарської діяльності (далі - декларація), що містить відомості згідно з додатком 1, без отримання дозвільних документів (документів дозвільного характеру, ліцензій або інших результатів надання публічних послуг), крім видів господарської діяльності за переліком згідно з додатком 2.

Згідно підпункту 5 пункту 1 постанови №314 строки дії діючих строкових ліцензій та документів дозвільного характеру автоматично продовжуються на період воєнного стану та три місяці з дня його припинення чи скасування, а періодичні, чергові платежі за ними відстрочуються на строк, зазначений у цьому підпункті.

Так вбачається, що постанова Кабінету Міністрів України №314 від 18.03.2022 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану» надала право юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, котрі планують здійснювати регульовану законодавством господарську діяльність, працювати без потреби проходження відповідних ліцензійних, дозвільних чи адміністративних процедур. Для отримання права на таку діяльність суб`єкт господарювання повинен тільки подати декларацію за спрощеною процедурою. В свою чергу, діючи строкові ліцензії та документи дозвільного характеру в період воєнного стану та три місяці з дня його припинення чи скасування автоматично продовжуються.

При цьому суд вказує, шо згадана постанова Кабінету Міністрів України №314 від 18.03.2022 встановлює певний порядок саме для процедури ліцензування, набуття права на зайняття господарською діяльності, для її започаткування та на запровадження. Таким чином, даний нормативний документ регламентує правовідносини пов`язані виключно зі спрощенням процедури отриманням ліцензії, що надають дозвіл на зайняття господарською діяльністю та щодо продовження цих ліцензій. Вказане підтверджується також і Додатком № 2 до постанови Кабінету Міністрів України №314 від 18.03.2022. Так, даний Додаток № 2 не містить у своєму переліку такого виду господарської діяльності як розміщення зовнішньої реклами.

Питання у правовідносинах, пов`язаних із розміщенням зовнішньої реклами регламентуються Законом України «Про рекламу», Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067.

Слід зазначити, що зміни до вищезазначених нормативних актів на підставі постанови Кабінету Міністрів України №314 від 18.03.2022 на час виникнення спірних правовідносин не вносились, зазначені вище законодавчі акти є чинними та обов`язковими для застосування.

Розглядаючи питання правомірності застосування постанови Кабінету Міністрів України №314 від 18.03.2022 і діяльність на підставі декларації та дозволів слід зазначити, що уся система ліцензування, дозвільних та адміністративних процедур ґрунтується на нормах відповідних профільних законів. Аналізуючи норми законів України «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Про адміністративні послуги», «Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг», повноважень Кабінету Міністрів України скасовувати визначений законом обов`язок суб`єктів господарювання отримувати ті чи інші дозвільні документи чи ліцензії не передбачено. Закони України «Про Кабінет Міністрів України», «Про правовий режим воєнного стану» та Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» таких повноважень уряду теж не визначають.

Згідно зі статтями 19 та 116 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Конституції і законів України, актів Президента України, здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України. Цим нормам Конституції кореспондують приписи Закону України «Про Кабінет Міністрів України», стаття 3 якого передбачає, що діяльність уряду ґрунтується, зокрема, на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади.

Отже, за відсутність визначених законами повноважень Кабінету Міністрів України змінювати встановлений законами порядок отримання права на здійснення господарської діяльності дія постанови №314 може створювати ієрархічну колізію, оскільки ті ж самі відносини одночасно регулюються на рівні законів та підзаконного акта.

Правило, яке використовується для подолання цієї колізії, передбачає, що в такому випадку застосовуються норми актів вищої юридичної сили. Судова практика беззаперечно слідує цьому та вказує, що у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону (наприклад, постанова Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №826/25373/15).

Верховний Суд України у постанові від 25.03.2014 по справі №21-23а14 також дійшов висновку, що дозвіл на розміщення зовнішньої реклами може бути продовжений лише на певний строк. При цьому безумовною підставою для видачі такого дозволу є документально підтверджена згода власників (уповноважених ними органів) територій, будинків та споруд на розміщення об`єктів зовнішньої реклами із визначеним строком дії згоди.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 20.02.2023 року у справі №160/11429/21.

З вищевикладеного можна дійти висновку, що застосування норм постанови Кабінету Міністрів України №314 від 18.03.2022 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану» призведе до порушень вищевказаних норм чинного законодавства, які регулюють відносини у сфері розміщення зовнішньої реклами, а також призведе до порушень прав та інтересів сторін правовідносин у сфері провадження діяльності з розміщення зовнішньої реклами.

Суд вказує, що у зв`язку із оголошеним в країні воєнним станом до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 17 липня 2024 року № 3869-IX, набув чинності 02.09.2024, було внесено зміни до статті 11 Прикінцевих положень» Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов провадження господарської діяльності в період дії воєнного стану в Україні» пунктом 2-2 «У період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (далі - воєнний стан), право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності може набуватися суб`єктом господарювання на підставі подання на безоплатній основі до відповідних дозвільних органів декларації про провадження господарської діяльності без отримання документів дозвільного характеру, крім тих видів господарської діяльності, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України…

У разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про доповнення переліку певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності, право на провадження яких не може набуватися на підставі подання декларації про провадження господарської діяльності, Кабінет Міністрів України встановлює строк, протягом якого суб`єкт господарювання має звернутися до відповідного дозвільного органу із заявою про отримання документа дозвільного характеру.

У разі якщо суб`єкт господарювання, який набув право на провадження господарської діяльності на підставі декларації про провадження господарської діяльності, протягом строку її чинності звернувся до дозвільного органу із заявою про одержання відповідного документа дозвільного характеру у порядку, строки та на умовах, передбачених законодавством, декларація про провадження господарської діяльності є чинною до прийняття дозвільним органом рішення про видачу або про відмову у видачі документа дозвільного характеру.

Документи дозвільного характеру, строк дії яких закінчується у період дії воєнного стану, вважаються такими, дію яких продовжено на період дії воєнного стану та до кінця календарного року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, але не менше трьох місяців з дня його припинення чи скасування.

У період дії воєнного стану зупиняється перебіг визначених законом строків звернення для переоформлення документів дозвільного характеру, внесення змін до інформації, зазначеної в деклараціях про провадження господарської діяльності. З дня припинення чи скасування воєнного стану перебіг зазначених строків продовжується з урахуванням часу, що минув до їх зупинення…»

Відповідно, профільне законодавство зазнало на час розгляду справи змін щодо автоматичного продовження діючих Дозволів на період оголошеного в країні воєнного стану, та суд наголошує, що автоматичне продовження такого строку стосується саме тих Дозволів строк дії яких закінчився в період оголошеного в країні воєнного стану.

Відтак суд враховує, що наданий Дозвіл на розміщення зовнішньої реклами відповідно до Типових правил та Порядку обмежений у часі його дії.

Як встановлено позивач мав Дозволи на розміщення зовнішньої реклами в м. Краматорськ № 140, 141, 142, 143, 144, 146, 147, 148, 149, які мають в собі відмітки щодо строку дії Дозволів, а саме: з 04.10.2006 по 04.10.2011; з 05.10.2011 по 05.10.2016; з 05.10.2016 по 05.10.2021; з 05.10.2021 по 31.12.2022 із вказівкою про лист УМА від 25.11.2021 №18-19/770.

За складеними актами Робочої групи про демонтаж зовнішніх рекламних конструкцій №№8-14, вказано про те, що строк дії Дозволів було подовжено до 05.10.2021, листом УМА від 25.11.2021 №18-19/770 було надано час для демонтажу рекламної конструкції до 31.12.2022.

Відповідно вбачається, що строк дії Дозволів на розміщення зовнішньої реклами в м. Краматорськ № 140, 141, 142, 143, 144, 146, 147, 148, 149 закінчувався 05.10.2021.

Тобто, строк дії вказаних Дозволів закінчувався ще до оголошеного в країні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Враховуючи положення згаданого вище законодавства із закінченням строку дії Дозволів позивач мав право на подання заяви у довільній формі не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії дозволу разом із звітом про технічне обстеження рекламної конструкції. Продовження строку дії дозволу фіксується в журналі реєстрації з внесенням відповідних змін у дозвіл. Робочий орган здійснює підготовку проекту рішення виконкому Краматорської міської ради про продовження строку дії дозволу та видає дозволу на підставі рішення виконкому Краматорської міської ради.

Суд вказує, що вирішуючи дану справу не встановлено подання позивачем у довільній формі у вересні 2021 року заяви про продовження строку дії дозволу, фіксування такої заяви у журналі реєстрації, прийняття рішення виконкомом Краматорської міської ради про продовження строку дії Дозволів.

Належних та достатніх доказів протилежному встановленому судом, позивачем до суду не надано.

Суд враховує, що листом УМА від 25.11.2021 №18-19/770 позивач був повідомлений про те, що необхідно здійснити демонтаж рекламних конструкцій у строк до 31.12.2022, проти чого не заперечував позивач.

Суд вказує про необґрунтоване посилання позивача на те, що згідно записів в Дозволах щодо строків їх дій, зокрема щодо останнього запису з 05.10.2021 по 31.12.2022, оскільки як встановлено судом позивачем не було використано порядок продовження строку дії Дозволів.

Суд наголошує, що Дозвіл це форма рішення яке видається розповсюджувачу реклами в межах договірних зобов`язань та не може містити в собі іншого тлумачення з реалізації права на розміщення своєї реклами та виконання покладених на розповсюджувача зобов`язань. Сам демонтаж можливий лише за окремим рішенням виконкому міської ради прийнятого за встановлених допущених розповсюджувачем порушень, які перелічені в пункті 70 Порядку розміщення зовнішньої реклами на території Краматорської територіальної громади. Відповідно, суд вказує, що спірним Розпорядженням №70-р від 20.01.2023 позивачу було надано строк для демонтажу до 3 лютого 2023 року.

На переконання суду лист УМА від 25.11.2021 №18-19/770 не рішення про продовження строку дії Дозволів, носить в собі інформативний характер та не є рішенням про продовження строку дії Дозволів.

Слід також зазначити, що в разі внесених змін до законодавства яке регулює правовідносини з розміщення зовнішньої реклами постановою КМУ №314 щодо автоматичного продовження дії Дозволів на час оголошеного в країні воєнного стану, у позивача мали б бути станом на 24 лютого 2022 року діючі Дозволи для автоматичного продовження їх дії. Такі обставини у справі відсутні, позивачем не доведені.

Як зазначено вище та встановлено, 16.01.2023 Робочою групою були складені Акти про встановлення порушення позивачем пункту 70 Порядку розміщення зовнішньої реклами на території Краматорської територіальної громади, затвердженого рішенням Краматорської міської ради від 29.09.2021 № 16/VIII-873, зафіксовано закінчення строку дії Дозволів 05.10.2021, вказано про порушення строку експлуатації 10 років.

Суд враховує, що фіксація порушення зафіксованих Робочою групою припадає на час оголошеного в країні воєнного стану, та їх фіксація не змінює факту та обставин закінчення строку дії Дозволів 05.10.2021 та відсутності рішень про продовження строку їх дії.

Враховуючи порушення позивачем пункту 70 Порядку, суд вказує про необґрунтоване посилання позивача на законодавство щодо примусового відчуження або вилучення майна в умовах воєнного стану.

Як зазначено вище судом пунктом 3 Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» права фізичних та юридичних осіб можуть бути обмежені тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 року «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», який втратив чинність 20 березня 2025 року, Краматорський район Донецької області з 24.02.2022 було віднесено до території можливих бойових дій.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що Краматорською міською військовою адміністрацією Краматорського району Донецької області здійснюються відповідні заходи, щодо підготовки інфраструктурних об`єктів та об`єктів благоустрою до можливих активних бойових дій на території міста Краматорська, та зазначене не спростовує встановленого факту відсутності у позивача на час видання спірного Розпорядження №70-р від 20.01.2023 діючих Дозволів після 05.10.2021, факту порушення позивачем пункту 70 Порядку.

У висновку, судом встановлено правомірність вимог спірного Розпорядження №70-р від 20.01.2023 про демонтаж зовнішніх рекламних конструкцій у строк до 03 лютого 2023 року, спірне Розпорядження є законними та не підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частин першої та другої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 74 КАС України).

Відповідно до статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абзац другий частина друга статті 77 КАС України).

Згідно частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Решта доводів не впливають на висновки суду та не підлягають наданню оцінки.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І. І.