Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №640/16271/21 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року м. Київ №640/16271/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 вересня 2016 року № 0036191306, № 0036201306 та від 04 жовтня 2016 року № 0036601306.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2021 вказану позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю, та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Лисенко В.І.

Ухвалою суду від 09.08.2024 прийнято адміністративну справу до провадження та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 05.05.2024 адміністративний позов залишено без руху.

Ухвалою суду від 10.08.2026 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з цим позовом та продовжено розгляд справи.

Також, ухвалою суду від 10.08.2026 витребувано докази по справі від АТ «СЕНС БАНК».

В обґрунтування позовних вимог, позивачка зазначає про те, що за результатами перевірки, оформленої актом від 17.08.2016 №617/26-53-13-06/3064609364, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.09.2016 №0036191306 та №0036201306, а також від 04.10.2016 №0036601306, якими їй визначено грошові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб і військового збору у зв`язку з отриманням додаткового блага у вигляді прощеного ПАТ «Укрсоцбанк» боргу. Позивачка не погоджується із зазначеними рішеннями, оскільки вважає, що контролюючий орган безпідставно включив до її оподатковуваного доходу суму прощеної заборгованості в розмірі 349 335,79 грн без встановлення її складових. На її думку, зазначена сума могла включати не лише основну суму кредиту, а й проценти, пеню та інші платежі, які не підлягають оподаткуванню як додаткове благо в розумінні підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України. Позивачка також стверджує, що контролюючий орган не перевірив достовірність інформації, наданої банком, не встановив обставин та підстав прощення боргу, а також не з`ясував, чи була заборгованість безнадійною. Крім того, вона посилається на порушення процедури проведення перевірки, оскільки її не було повідомлено про її проведення та не вручено відповідного наказу. Окремо позивачка зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення їй не надсилалися та не вручалися, у зв`язку із чим про їх існування вона дізналася лише 14.05.2021 під час ознайомлення з матеріалами іншої судової справи. Вважає, що такі обставини позбавили її можливості своєчасно оскаржити рішення контролюючого органу. З огляду на викладене позивачка просить визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення, зупинити виконання визначених ними грошових зобов`язань до набрання судовим рішенням законної сили, а також витребувати у контролюючого органу документи, на підставі яких прийнято ці рішення.

Відповідач не скористався правом подачі відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

15 листопада 2006 року між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту №08-038/546к.

01 липня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Ленінградського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» із заявою про проведення реструктуризації заборгованості за кредитним договором №08-038/546к на умовах опції « 50– 50» за умови повного погашення.

02 липня 2015 року уповноваженою особою з врегулювання та реструктуризації кредитної заборгованості клієнтів роздрібного бізнесу прийнято рішення №1 про реструктуризацію кредитної заборгованості ОСОБА_1 за опцією « 50– 50». У рішенні загальну заборгованість за кредитним договором визначено в сумі 33 253,01 долара США, з яких 29 666,02 долара США становила заборгованість за основною сумою кредиту, а 3 586,99 долара США — заборгованість за нарахованими процентами. Зазначеним рішенням передбачено погашення позичальником одноразового платежу в розмірі не менше 50 відсотків загальної заборгованості з подальшим анулюванням залишку заборгованості за умов, визначених рішенням.

06 липня 2015 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін №1 до договору кредиту №08-038/546к від 15 листопада 2006 року.

Відповідно до пункту 2 договору про внесення змін станом на дату його укладення заборгованість за основною сумою кредиту становила 29 666,02 долара США, а за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом — 3 633,15 долара США.

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що в разі здійснення позичальником до 31 грудня 2015 року одноразового платежу в сумі 16 649,60 долара США на підставі заяви про сплату заборгованості позичальник набуває право на анулювання заборгованості за кредитом, процентами та комісіями в сумі, що дорівнює сумі здійсненого платежу. При цьому договором установлено, що анулювання заборгованості за процентами та комісіями можливе лише у випадках, коли їх загальна сума перевищує основну суму кредиту.

Того ж дня, 06 липня 2015 року, ОСОБА_1 подала заяву про сплату заборгованості згідно з умовами опції « 50– 50» з частковим анулюванням. У заяві зазначено суму платежу 16 649,60 долара США та передбачено договірне списання відповідних коштів із поточного рахунку позичальниці. У цій заяві також зафіксовано її обізнаність про анулювання заборгованості та необхідність самостійної сплати податку з доходів фізичних осіб і відображення відповідного доходу в річній податковій декларації.

Згідно з меморіальним ордером від 06 липня 2015 року здійснено операцію щодо анулювання кредитної заборгованості за договором №08-038/546к від 15 листопада 2006 року на суму 349 944,79 грн.

У листі АТ «СЕНС БАНК» від 07 вересня 2026 року №15509-БТ-32.3/2026, наданому на виконання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року у справі №640/16271/21, зазначено, що АТ «СЕНС БАНК» є правонаступником АТ «Укрсоцбанк». На виконання судової ухвали банк надав копії рішення про реструктуризацію кредитної заборгованості за опцією « 50– 50», заяви про сплату заборгованості з частковим анулюванням, договору про внесення змін №1 від 06 липня 2015 року та меморіального ордера від 06 липня 2015 року.

У зазначеному листі банк повідомив, що сума 349 944,79 грн є еквівалентом 16 649,57 долара США та становить суму прощення заборгованості за основною сумою кредиту за договором №08-038/546к станом на дату анулювання — 06 липня 2015 року.

17 серпня 2016 року контролюючим органом складено акт перевірки №617/26-53-13-06/ НОМЕР_1 щодо ОСОБА_1 .

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

пп.19.18.1 п.49.18 ст.19 розділу ІІ, п.176.1 ст.176, п.179.1, п.179.2 ст.179 розділу ІУ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ, із змінами та доповненнями, фізична особа – платник податків ОСОБА_1 декларацію про отримані доходи за 2015 рік до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м.Києві не подала;

абз. «д» пп.164.2.17 п.16.1.2 ст.164 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755 УІ із змінами, доповненнями, в результаті чого визначено суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік 69 258,16 грн;

пп 1.2 п.161 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень кодексу встановлено заниження бази оподаткування при нарахуванні військового збору. За результатами перевірки донараховано військовий збір за 2015 рік в сумі 5240,04 грн.

За результатами перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 30 вересня 2016 року №0036191306 та №0036201306, а також від 04 жовтня 2016 року №0036601306.

14 травня 2021 року ОСОБА_1 ознайомилася з матеріалами адміністративної справи №640/21512/19 за позовом Головного управління ДПС у місті Києві до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 97 139,71 грн, дізналась про наявність спірних рішень.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, обов`язки і повноваження посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Згідно з підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України є вичерпним.

Відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку (боржника) виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг. Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим, сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Тобто, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, прощені (анульовані) кредитором.

Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» від 09 квітня 2015 року №321-VIII, який набрав чинності 07 травня 2015 року, редакція підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України була доповнена абзацом другим, у зв`язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі №К/9901/48128/18.

При списанні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом включаючи і проценти як плату за отриману послугу з користування наданими коштами.

Між тим, відносини, що виникли між банком та його клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України. Пеня та штраф є лише засобом забезпечення виконання основного зобов`язання перед банком та не є доходом платника податку у разі їх анулювання за рішенням банківської установи.

Підвищені проценти, сплачувані позичальником згідно з договором за користування кредитними коштами понад установлений у договорі строк за своєю правовою природою також є забезпеченням виконання позичальником узятих на себе зобов`язань за кредитним договором та є відмінними від неустойки (штраф, пеня), проте також не є доходом платника податку у разі їх анулювання за рішенням банківської установи.

Аналогічна позиція була висловлена колегією суддів Верховного суду в постановах від 13.03.2018 №826/2226/15 (ЄДРСРУ 72721598), від 08.05.2018 №819/596/16 (ЄДРСРУ №73869545), №817/401/16 (ЄДРСРУ 73869634) та №802/692/16-а (ЄДРСРУ 73869504).

Таким чином, суд наголошує, що відповідно до положень Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) та усталеної практики Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, доходом платника податку є основна сума боргу та відсотки за кредитним договором, які були анульовані (прощені) кредитором, натомість анульовані (прощені) пеня, штраф чи підвищені відсотки (за прострочення платежу) не є доходом платника податку, а відповідно і не є об`єктом оподаткування податком з доходу фізичних осіб.

Як убачається з матеріалів справи, 15 листопада 2006 року між ОСОБА_1 (позичальник) та Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (кредитор) укладено договір кредиту №08-038/546к.

У подальшому, 06 липня 2015 року, між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк» укладено договір про внесення змін №1 до договору кредиту №08-038/546к від 15 листопада 2006 року, яким передбачено реструктуризацію кредитної заборгованості за опцією « 50– 50» із частковим анулюванням (прощенням) залишку заборгованості.

Відповідно до пункту 2 договору про внесення змін №1 станом на дату його укладення заборгованість за основною сумою кредиту становила 29 666,02 долара США, а за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом — 3 633,15 долара США.

Пунктом 3.2 договору про внесення змін №1 передбачено, що в разі здійснення позичальником до 31 грудня 2015 року одноразового платежу в сумі 16 649,60 долара США на підставі заяви про сплату заборгованості згідно з умовами опції « 50– 50» з частковим анулюванням позичальник набуває право на анулювання (прощення) заборгованості за кредитом, процентами та комісіями в сумі, що дорівнює сумі здійсненого платежу.

06 липня 2015 року ОСОБА_1 подала заяву про сплату заборгованості згідно з умовами опції « 50– 50» з частковим анулюванням, у якій зазначено суму платежу в розмірі 16 649,60 долара США та підтверджено її обізнаність про анулювання заборгованості й необхідність самостійної сплати податку з доходів фізичних осіб.

Згідно з меморіальним ордером від 06 липня 2015 року здійснено операцію з анулювання кредитної заборгованості за договором кредиту №08-038/546к від 15 листопада 2006 року на суму 349 944,79 грн.

Листом від 07 вересня 2026 року №15509-БТ-32.3/2026 АТ «СЕНС БАНК», як правонаступник АТ «Укрсоцбанк», повідомило суд, що сума 349 944,79 грн є еквівалентом 16 649,57 долара США та становить суму прощення заборгованості за основною сумою кредиту станом на дату анулювання — 06 липня 2015 року. На підтвердження зазначених обставин банком надано копії рішення про реструктуризацію кредитної заборгованості за опцією « 50– 50», заяви про сплату заборгованості з частковим анулюванням, договору про внесення змін №1 та меморіального ордера від 06 липня 2015 року.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з статтею 605 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2021 у справі №420/1329/19 зазначено, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 по справі №817/401/19, вказавши, що боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

При вирішенні спірних правовідносин суд, враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.08.2021 №К/9901/34136/19, в якій зазначено про те, що під час розгляду справи судами не було встановлено, що між позивачем та банком було укладеного угоду про зміну валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, а тому пункт 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України не регулює спірні правовідносини між сторонами.

Водночас матеріали справи не містять листа ПАТ «Укрсоцбанк», адресованого контролюючому органу, щодо сум нарахованих та виплачених позивачці доходів з ознакою доходу « 126» у вигляді анульованої кредитної заборгованості.

Разом із тим, матеріалами справи підтверджується, що 06 липня 2015 року ОСОБА_1 підписала заяву про сплату заборгованості згідно з умовами опції « 50– 50» з частковим анулюванням, у якій зазначено про її обізнаність щодо анулювання (прощення) заборгованості та необхідності самостійно сплатити податок з доходів фізичних осіб і відобразити відповідний дохід у річній податковій декларації. Аналогічні умови щодо повідомлення позичальника про анулювання заборгованості та його обов`язку виконати вимоги податкового законодавства передбачені договором про внесення змін №1 від 06 липня 2015 року до договору кредиту №08-038/546к від 15 листопада 2006 року.

Крім того, листом АТ «СЕНС БАНК» від 07 вересня 2026 року №15509-БТ-32.3/2026, наданим на виконання ухвали суду, підтверджено факт анулювання заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 349 944,79 грн станом на 06 липня 2015 року. До листа додано копії документів, зокрема заяви позичальниці та договору про внесення змін, які підтверджують погоджені сторонами умови реструктуризації та анулювання заборгованості.

Отже, суд зазначає, що обізнаність ОСОБА_1 про анулювання (прощення) кредитної заборгованості та покладений на неї обов`язок щодо декларування відповідного доходу і сплати податку підтверджується умовами договору про внесення змін №1 від 06 липня 2015 року до договору кредиту №08-038/546к від 15 листопада 2006 року та підписаною нею заявою про сплату заборгованості згідно з умовами опції « 50– 50» з частковим анулюванням.

Так, у зазначеній заяві ОСОБА_1 підтвердила, що належним чином повідомлена про анулювання (прощення) заборгованості за кредитом, а також про необхідність самостійно сплатити податок з доходів фізичних осіб та відобразити відповідний дохід у річній податковій декларації. Аналогічний обов`язок передбачено умовами договору про внесення змін №1, яким урегульовано порядок погашення кредитної заборгованості та її часткового анулювання за умови здійснення позичальницею погодженого платежу.

Крім того, факт анулювання заборгованості підтверджується меморіальним ордером від 06 липня 2015 року та листом АТ «СЕНС БАНК» від 07 вересня 2026 року №15509-БТ-32.3/2026, до якого додано документи щодо реструктуризації кредитної заборгованості.

Отже, сукупність зазначених доказів свідчить про те, що ОСОБА_1 була обізнана про анулювання (прощення) кредитної заборгованості та про необхідність самостійно задекларувати відповідний дохід і сплатити податок. Відсутність у матеріалах справи листа банку, адресованого контролюючому органу, не спростовує встановленого факту обізнаності позивачки, оскільки така обізнаність безпосередньо підтверджується підписаними нею документами.

Щодо застосування пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України до спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 8 підрозділу І розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, непогашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Тобто не вважається додатковим благом та не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку сума, прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням до закінчення строку позовної давності у розмірі різниці, яка розрахована цим кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України, з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прошеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми, прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України, слід розглядати окремо.

Враховуючи викладене, оскільки банком здійснено прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України, суд вважає, що сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом та включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням приписів абзацу «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 cт. 164 Податкового кодексу України.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23.08.2019 у справі №825/599/17, зазначивши про те, що вказана норма (пункт 8 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України) стосується регулювання правовідносин, які складаються щодо прощення (анулювання) кредитором суми боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, відносно якого відбулась зміна валюти зобов`язання з іноземної в гривню.

Матеріали справи не містять доказів змін умов договору від 15.11.2006 №08-038/546к щодо валюти зобов`язання, а відтак пункт 8 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України не може бути застосовано до спірних правовідносин, про що зазначено вище.

Враховуючи зазначені обставини, суд доходить висновку, що до складу анульованої (прощеної) заборгованості входила саме основна сума кредиту, що підтверджується листом АТ «СЕНС БАНК» від 07.09.2026 №15509-БТ-32.3/2026, у якому банк прямо зазначив, що сума 349 944,79 грн є еквівалентом 16 649,57 долара США та становить суму анульованої заборгованості за основною сумою кредиту. При цьому штрафні санкції та пеня до складу прощеної суми боргу не входили, що не спростовано позивачкою під час судового розгляду справи.

Доводи позивача, що йому невідомо про суму прощеного боргу, і банком не доводився обов`язок позивача із декларування та оподаткування відповідних сум прощеного боргу, не приймаються судом до уваги, оскільки матеріали справи свідчать про зворотне.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що обов`язок за кредитним договором від 15.11.2006 №08-038/546к припинено на підставі Договору про внесення зміни від 06.07.2015 №1 згідно умов Опції 50-50.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що позивачка була обізнана про свій обов`язок щодо декларування доходу, отриманого у вигляді прощеної (анульованої) кредитором за його самостійним рішенням основної суми боргу (кредиту) платника податку. Аналогічного висновку дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 10.03.2023 у справі № 826/3684/17.

Таким чином, судом встановлено, що позивачкою не подано декларацію про отриманий дохід за 2015 рік, що і стало підставою для нарахування штрафних санкцій та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Щодо доводів позивачки про порушення процедури проведення перевірки суд зазначає таке.

Як убачається з матеріалів справи, перевірка позивачки була документальною позаплановою, а тому доводи про неповідомлення її про проведення перевірки та невручення наказу про її проведення не свідчать про порушення контролюючим органом установленої процедури. Правомірність призначення та проведення такої перевірки підлягає оцінці з урахуванням передбачених Податковим кодексом України підстав і порядку її проведення, з огляду на конкретні обставини справи.

Стосовно доводів позивачки про ненадсилання та невручення податкових повідомлень-рішень суд зазначає, що контролюючим органом вживалися заходи щодо направлення позивачці копій відповідних рішень. Водночас матеріали справи не містять належних доказів їх фактичного отримання позивачкою. Проте відсутність доказів вручення податкових повідомлень-рішень не є безумовною підставою для висновку про протиправність визначених ними грошових зобов`язань, оскільки питання дотримання порядку направлення таких рішень та наслідки їх невручення мають оцінюватися окремо від питання обґрунтованості визначених контролюючим органом податкових зобов`язань.

При цьому судом було враховано доводи позивачки щодо моменту, коли їй стало відомо про існування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, та поновлено строк звернення до суду з метою забезпечення їй доступу до судового захисту. Отже, позивачка отримала можливість реалізувати право на судове оскарження рішень контролюючого органу, а наведені нею обставини не перешкодили суду розглянути спір по суті. Сам факт того, що про існування оскаржуваних рішень позивачка, за її твердженням, дізналася лише 14.05.2021 під час ознайомлення з матеріалами іншої судової справи, не є самостійною підставою для скасування цих рішень.

Враховуючи сукупність встановлених вище обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, а тому позов не підлягає задоволенню.

Згідно частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.