Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №320/60809/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року м.Київ № 320/60809/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому позивачка просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»;

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в м.Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з врахуванням періодів до стажу державної служби з 03.08.1981 року по 26.04.1987 на підставі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) № 5 від 25.01.2024 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби) №6 від 25.01.2024, починаючи з 25.01.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що на її думку відповідач протиправно відмовив у проведенні перерахунку пенсії державного службовця відповідно Закону України «Про державну службу» з урахуванням довідок про складові заробітної плати від 25.01.2024 №5 та №6.

Відповідно до ухвали від 27 жовтня 2025 року судом відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Дарницьким РУ ГУ МВС України в м. Києві 11 квітня 2002 року.

Позивачка перебуває на обліку в ГУ ПФУ у в м. Києві та з 02 жовтня 2017 року отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та продовжувала працювати на посадах державної служби.

01 березня 2019 року ОСОБА_1 було проведено автоматичне, без звернення переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У зв`язку із звільненням із державної служби 24 січня 2024 року позивачка звернулася до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про здійснення перерахунку пенсії із врахуванням довідко про заробітну плату від 25 січня 2024 року №3, №4, №5 та №6.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29 січня 2024 року №930020852942 відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку переведення на інший вид пенсії, а саме на пенсію з віком згідно Закону України «Про держану службу» з урахуванням довідок від 25.01.2024 №3, №4, №5, №6.

02 травня 2024 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» із врахуванням періодів до стажу державної служби з 03.08.1981 по 26.04.1987 на підставі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) № 5 від 25.01.2024 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби) №6 від 25.01.2024.

Листом від 21 травня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві відмовило у проведенні перерахунку пенсії згідно довідок №3, №4, №5, №6, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено проведення перерахунку пенсій державним службовцям, у тому числі у зв`язку із підвищенням заробітної плати державним службовцям.

Судом також встановлено, що відповідно до матеріалів пенсії справи позивачки Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві було проведено макетну обробку пенсійної справи ОСОБА_1 та із розрахунку її пенсії станом на 16.12.2024 вбачається вид отримання пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Позивачка, вважаючи відмову відповідача щодо проведення перерахунку пенсії із врахуванням довідок протиправною і такою, що порушує її конституційне право на отримання пенсії за віком в належному розмірі, звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходив із такого.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім`ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об`єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

До 01 травня 2016 року умови пенсійного забезпечення державних службовців визначалися Законом № 3723-ХІІ.

Водночас з 01 травня 2016 року принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців визначаються Законом № 889-VIII.

Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV.

Крім того, пунктом 1 Порядку № 622 також, аналогічно до положень статті 90 Закону № 889-VІІІ, визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV.

Також суд зазначає, що підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII визнано таким, що втратив чинність, Закон № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Аналогічні положення закріплені у Порядку № 622.

Як встановлено судом, позивачці з 02 жовтня 2017 року була призначена пенсія за віком за нормами Закону № 3723-ХІІ.

02 травня 2024 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії на підставі оновлених довідок про складові заробітної плати від 25 січня 2024 року, однак листом Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві відмовлено у проведенні перерахунку пенсії у зв`язку з тим, що перерахунок пенсій державних службовців не передбачений чинним законодавством.

В подальшому як вбачається із розрахунку пенсії станом на 16.12.2024 відповідачем самостійно виправлено неточності та вид пенсій яку отримує позивачка значиться за нормами Закону № 3723-ХІІ.

Отже, у цій справі ключовим є питання з`ясування наявності у позивачки права на перерахунок пенсії, призначеної за Законом № 3723-ХІІ, на підставі нових довідок про складові заробітної плати, виданих за посадою, з якої особа звільнилася з державної служби, та встановлення наявності у неї відповідного суб`єктивного права.

Суд звертає увагу, що порушене у справі питання можливості перерахунку пенсії, призначеної за нормами Закону № 3723-ХІІ, на підставі нових довідок про складові заробітної плати не є новим для судової практики й вже було предметом розгляду у Верховному Суді.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 19 березня 2025 року у справі № 300/936/23 викладено правовий висновок, згідно з яким ані Закон № 889-VIII, ані Закон № 1058-IV не містять положень, які б передбачали підстави або механізм для перерахунку пенсії державного службовця у зв`язку зі зміною (збільшенням) розміру заробітної плати діючих службовців. Аналогічним чином, жодних підстав для такого перерахунку не передбачає і стаття 37 Закону № 3723-ХІІ, яка регламентує порядок призначення пенсії за віком державним службовцям.

Верховний Суд у згаданій постанові також наголосив на принципі прямої дії закону в часі: до правовідносин щодо перерахунку пенсій підлягає застосуванню законодавство, чинне на момент звернення за перерахунком, а не те, що діяло на час первинного призначення пенсії. Отже, законодавство, чинне на момент звернення позивачки, не передбачало можливості проведення перерахунку пенсії державного службовця, зокрема на підставі поданих нею довідок про оновлені складові заробітної плати.

У контексті розгляду даної справи Суд бере до уваги правову позицію, викладену у Рішенні Конституційного Суду України від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022у справі № 3-132/2018 (5462/17), ухваленому за конституційною скаргою щодо перевірки на відповідність Конституції України підпункту 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII.

У зазначеному Рішенні Конституційний Суд України визнав вказане положення таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), у частині, в якій воно унеможливлювало здійснення перерахунку пенсій, призначених відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XІІ зі змінами. Водночас Суд наголосив на обов`язку Верховної Ради України внести відповідні законодавчі зміни з метою врегулювання порядку і механізму перерахунку пенсій, призначених за зазначеною нормою, з урахуванням приписів Конституції України, принципу правової визначеності та висновків цього Рішення.

Таким чином, Конституційний Суд України підтвердив необхідність законодавчого унормування механізму реалізації права на перерахунок пенсії державного службовця, однак до моменту такого врегулювання саме по собі визнання норми неконституційною не створює підстав для автоматичного перерахунку пенсії в судовому порядку без відповідного законодавчого механізму.

Аналогічні правові висновки щодо застосування зазначених норм права були викладені у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2023 року у справі № 520/6418/21.

Підсумовуючи викладене, з огляду на приписи статті 37 Закону №3723-ХІІ, положення розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII, статті 90 цього ж Закону, суд дійшов висновку, що чинне законодавство України не передбачає можливості повторного призначення пенсії державного службовця, яка вже була призначена раніше, а також не встановлює правового механізму її перерахунку у зв`язку зі зміною (збільшенням) складових заробітної плати.

Визнання підпункту 1 пункту 2 розділу XI Закону №889-VIII таким, що не відповідає Конституції України (рішення Конституційного Суду України від 23 грудня 2022 року №3-р/2022), не надає особі безпосереднього права на перерахунок пенсії без наявності відповідного законодавчого врегулювання механізму такого перерахунку. До моменту внесення Верховною Радою України відповідних змін, якими буде унормовано порядок реалізації цього права, вимоги про переведення особи на пенсію державного службовця та її перерахунок не можуть вважатися обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція за подібних правовідносин викладена в постановах Верховного Суду від 25 липня 2025 року у справі № 140/5363/24 та від 10 вересня 2025 року у справі №420/25000/24.

У зв`язку із викладеним, суд не вбачає підстав вважати обґрунтованими доводи позивача щодо наявності у неї правових умов для реалізації права перерахунок пенсії на підставі оновлених довідок про складові заробітної плати від 25 січня 2024 року.

При цьму, суд враховує, що відповідачем самстійно було виправлено помилки та поновлено позивачці виплату пенсії на підставі Закону України «Про державну службу».

Судом також оцінено доводи позивачки про те, що зарахування періоду роботи з 03.08.1981 по 26.04.1987 до стажу державної служби забезпечує необхідну тривалість такого стажу для призначення пенсії державного службовця та її перерахунку на підставі довідок від 25.01.2024.

Наявність необхідного стажу державної служби є однією з умов набуття права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII. Водночас виконання цієї умови саме по собі не породжує права на перерахунок раніше призначеної пенсії із застосуванням нових показників заробітної плати.

Як встановлено судом, позивачка вже реалізувала право на призначення пенсії державного службовця. Тому збільшення тривалості стажу державної служби шляхом зарахування періоду роботи, що передував первинному призначенню пенсії, не означає виникнення нового права на її призначення та не створює самостійної підстави для повторного визначення заробітної плати, з якої обчислюється пенсія.

Посилання позивачки на достатність стажу для призначення пенсії не обґрунтовує можливості застосування довідок від 25.01.2024 при перерахунку вже призначеної пенсії. Такі довідки підтверджують відомості про заробітну плату, однак сам факт їх видачі та наявність необхідного стажу не замінюють передбаченої законодавством підстави для відповідного перерахунку.

Отже, навіть за умови зарахування спірного періоду до стажу державної служби наведені позивачкою обставини не є достатніми для покладення на відповідача обов`язку здійснити перерахунок пенсії на підставі нових довідок. У зв`язку із цим вимога про здійснення такого перерахунку з урахуванням зазначеного періоду задоволенню не підлягає

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Згідно з частиною п`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивачка в силу норм Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору не звільнена та відомості щодо понесених відповідачем судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.