Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №320/22939/23 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/22939/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до військової частини НОМЕР_2 , у якому просить суд (з урахуванням ухвали про залишення без розгляду частини позовних вимог):

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, за період з 11.07.2022 р. по 18.07.2022 р., з 20.07.2022 р. по 10.08.2022 р. та з 11.08.2022 р. по 31.10.2022 р. із розрахунку 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок на місяць;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 за період з 11.07.2022 р. по 18.07.2022 р., 20.07.2022 р. по 10.08.2022 р. та з 11.08.2022 р. по 31.10.2022 р. із розрахунку 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок на місяць;

В обґрунтування позову позивач зазначає, що був військовослужбовцем військової частини, що підтверджується записом у військовому квитку. Позивач отримав поранення під час виконання бойового завдання. У спірний період позивач перебував на стаціонарному лікуванні через поранення (контузію), яка відбулася під час захисту Батьківщини, що було підтверджено ВЛК. Проте, відповідач не виплатив належне грошове забезпечення та додаткової винагороду за період лікування після отриманого поранення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168.

Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди в розмірі 100 000 грн щомісячно протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року відкрите провадження в адміністративній справі. Справу визначено розглядати одноособово суддею Панченко Н.Д. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року замінено в адміністративній справі № 320/22939/23 відповідача – Військову частину НОМЕР_2 , на правонаступника – Військову частину НОМЕР_1 .

Надалі ухвалою суду позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування і виплатити грошового забезпечення згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 207 від 14.11.2022 р. та нарахування і виплатити грошового забезпечення за жовтень 2022 року були залишені без розгляду.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд повністю відмовити у задоволенні позову.

Відповідач вважає, що заявлені позивачем вимоги є безпідставними, не обґрунтованими, позивач не надавав до відповідача документів медичного характеру, які необхідні та визначені наказом Міністерств оборони України від 25.01.2023 № 44, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідач пояснював, що на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року N 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та N 69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова N 168, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування застосовується з 24.02.2022.

Пунктом 2-1 постанови встановлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. N 168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій агресором території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. N 168, окремим дорученням МОУ від 23.06.2022 N 912/з/23 Міністром оборони України було врегульовано умови та порядок виплати додаткової винагороди військовослужбовцям.

Відповідно до пункту 7 окремого доручення у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень також включати військовослужбовців, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 N 402 (далі - Довідка), видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини (зразок заповнення наведено в додатку N 5).

Наказом Міністра оборони України N 260 від 07.06.2018, затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.

Відповідно до пункту 10, 12 розділу XXXIV вищезазначеного Порядку у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних),- з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Відповідно до пункту 6.13, підпунктів б, в пункту 20.3. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МОУ від 14.08.2008 N 402 на підставі постанови ВЛК відпустка для лікування у зв`язку з хворобою надається військовослужбовцям на 30 календарних днів, а за медичними показаннями після травм (поранень, контузій) або оперативного лікування - на 45 або 60 календарних днів. За наявності медичних показань відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) продовжується ВЛК на 30 календарних днів, а в окремих випадках - на 45 або на 60 календарних днів.

Таким чином, із вищезазначеного можна зробити висновок про те, що додаткова винагороди в розмірі 100 000 гривень виплачується виключно: за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я за період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Крім того підставою для надання такої відпустки є виключно постанова ВЛК в якій, крім того, обов`язково зазначається ступінь важкості поранення.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 25 березня 2022 року ОСОБА_1 (далі — Позивач) був зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 , що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_4 № 46 від 25.03.2022 р.

02 травня 2022 року його було призначено на посаду головного сержанта 3 стрілецького взводу 4 стрілецької роти, ШПК “старший сержант”, ВОС 100975А до військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 14 від 02.05.2022 р.

14 листопада 2022 року ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у відставку за підпунктом “б” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 207 від 14.11.2022 р.

Під час служби 06.06.2022 р. при виконанні бойового завдання позивач отримав поранення, контузію.

З метою надання медичної допомоги його було доставлено до лікарні в м. Бахмут, що підтверджується довідкою про поранення від 09.07.2022 р. № 1167-д.

09 липня 2022 року Позивача було направлено на проходження ВЛК до НВМКЦ “ГВКГ”, що підтверджується направленням на медичний огляд військово-лікарською комісією № 1166-н.

11 липня 2022 року НВМКЦ “ГВКГ” позивача було госпіталізовано до КНП “Київського міського клінічного госпіталю ветеранів війни”, де він проходив стаціонарне лікування до 18.07.2022 р., що підтверджується випискою з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 18.07.2022 р.

20 липня 2022 року позивач був скерований для подальшого проходження лікування та реабілітації до ДЗ “Центр психічного здоров`я та реабілітації “Лісова поляна”.

З 20.07.2022 р. по 10.08.2022 р. Позивач проходив стаціонарне лікування в ДЗ “Центр психічного здоров`я та реабілітації “Лісова поляна”, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 905.

3 11.08.2022 р. по 31.10.2022 р. був переведений та проходив стаціонарне лікування в клініці психіатрії НВМКЦ “ГВКГ”, що підтверджується виписним епікризом № 10488.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням додаткової винагороди у розмірі 100 тис. грн позивач звернувся до суду з метою захисту своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою-другою статті 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25 березня 1992 року N 2232-XII Про військовий обов`язок і військову службу (далі Закон N 2232-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону N 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002, посилаючись на своє ж Рішення від 06 липня 1999 року N 8-рп/99, зауважив, що служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов`язані з постійним ризиком для життя і здоров`я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п`ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов`язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей. Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року N 2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон N 2011-XII).

За приписами статті 1 Закону N 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом другим статті 1-2 Закону N 2011-XII у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пунктів першого-четвертого статті 9 Закону N 2011-XII обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 1 статі 9-2 Закону N 2011-XII під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до першого абзацу пункту 11 статті 10-1 Закону N 2011-XII військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) становить не менше тижня та не може перевищувати в цілому чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні). У разі направлення військовослужбовця на лікування за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, загальний час його перебування на лікуванні за кордоном, включаючи час переміщення з одного іноземного закладу охорони здоров`я до іншого та час очікування між плановими хірургічними втручаннями, не може перевищувати дванадцяти місяців підряд.

Наказом Міністра оборони України N 260 від 07 червня 2018 року затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок N 260) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з першим-третім абзацами пункту 9 розділу І Порядку N 260 виплата грошового забезпечення за останніми займаними посадами зберігається за час відряджень, а також надання оплачуваних відповідно до чинного законодавства України відпусток.

Грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я) (далі - відпустка для лікування у зв`язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до пункту 17 розділу І Порядку N 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

У зв`язку з військовою агресією проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який продовжено станом і на теперішній час.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану від 28 лютого 2022 року N 168 (далі Постанова N 168), в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;

Відповідно до пункту 1 Постанови N 168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

При цьому, суд зауважує, що для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану, немає обов`язкової умови щодо безперервного перебування особи на стаціонарному лікуванні.

Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.

Також, у спірні періоди порядок виплати додаткової винагороди регламентувався окремим дорученням Міністра оборони України N 912/з/29 від 23.06.2022 (далі - Окреме доручення).

Відповідно до п. п. 6, 10 Окремого доручення, накази про виплату військовослужбовцям додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця; підготовка проектів наказів для здійснення виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року N 168, покладається на підрозділи, що відповідають за облік особового складу.

При цьому, у пункті 7 Окремого доручення вказано, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшено до 100 000 гривень також включати військовослужбовців, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаними із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

При цьому, Постанова N 168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.

Таким чином, додаткова винагорода у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні виплачується військовослужбовцям, зокрема, тим, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Отже, відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, виплати грошового забезпечення у збільшеному розмірі до 100000 грн вимагала дотримання, зокрема, наступних умов: поранення (контузія, травма, каліцтво), пов`язане із захистом Батьківщини, отримане перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення відповідних заходів, перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) у зв`язку з ним.

У справі, що розглядається, спірним питанням є наявність/відсутність у позивача права відповідно до Постанови N 168 на нарахування й виплату додаткової винагороди до 100 000 грн. за періоди з 11.07.2022 р. по 18.07.2022 р., з 20.07.2022 р. по 10.08.2022 р. та з 11.08.2022 р. по 31.10.2022.

В матеріалах справи наявна довідка від 22.04.2023 року №4605 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, про те що ОСОБА_1 в період з 25.05.2022 по 22.06.2022 дійсно брав участь у таких заходах.

Відповідно до довідки про поранення від 09.07.2022 року №1167-д ОСОБА_1 06.06.2022 року приблизно о 15:30 год. виконуючи бойове завдання потрапив під мінометний обстріл, внаслідок чого отримав поранення (контузію) і був доставлений до лікарні в м. Бахмут.

Київським міським клінічним госпіталем ветеранів війни надана виписка, згідно з якою у період з 11.07.2022 по 18.07.2022 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, окрім вертеброгенної тораколюмбалгії з вираженим больовим синдромом, позивач лікував акубаротравму та інші наслідки контузії, отриманої згідно довідки про поранення № 1167-д від 09.07.2022 р.

Другий період лікування (з 20.07.2022 по 10.08.2022 в Державному закладі «Центр психічного здоров`я) також стосується не тільки астено-тривожно невротичного стану з інсомнічним синдромом, а сукупності наслідків отриманої 06 червня 2022 року контузії (в тому числі, наслідків мінно-вибухової травми, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, акубаротравми), що відображено у виписці із медичної карти стаціонарного хворого № 905 від 10.08.2022 р.

Третій період лікування (з 11.08.2022 по 31.10.2022 в НВМКЦ «ГВКГ») також стосується лікування не тільки стійкого різко вираженого тривожно депресивного розладу з інсомнічним компонентом з емоційно-вольовою нестійкістю, внаслідок перенесеної гострої реакції на стрес, а й наслідків перенесеної МВТ (мінно-вибухової травми) від 06.06.2022 р., акубаротравми, ЗЧМТ, струсу головного мозку, про що прямо зазначено у виписному епікризі № 10488.

Відповідно до Свідоцтва про хворобу № 904-п від 19 жовтня 2022 року військово-лікарською комісією визначено пов`язаність із захистом Батьківщини не тільки наслідків мінно-вибухової травми від 06.06.2022 р., а й захворювання на стійкий тривожно-депресивний розлад, яке лікувалося у певний період та є наслідком участі позивача у бойових діях.

Пов`язаність захворювання із захистом Батьківщини дає підстави вважати, що воно отримане у зв`язку з участю позивача у бойових діях. Участь позивача у бойових діях із захисту України від збройної агресії не заперечується відповідачем та підтверджується довідкою № 4605 від 22.04.2023 р.

Відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 р. № 402, встановлення причинного зв`язку травм (поранень, контузій, каліцтв) є особливою компетенцією військово-лікарських комісій. Отже, визначальним документом, встановлюючим причинний зв`язок поранень, травм, захворювань є відповідне рішення ВЛК, яке міститься в матеріалах справи.

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, суд виходить із того, що право військовослужбовця на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням, отриманим під час захисту Батьківщини, виникає за наявності передбачених законодавством умов, а саме: отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, та перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з таким пораненням.

При цьому положення пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 у редакції, застосовній до спірних правовідносин, прямо передбачали включення до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн, військовослужбовців, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я.

Аналогічне правило було конкретизоване пунктом 7 окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29, відповідно до якого до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн належало включати військовослужбовців, які у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні.

Як установлено судом, 6 червня 2022 року під час виконання бойового завдання позивач потрапив під мінометний обстріл, унаслідок чого отримав поранення у вигляді контузії, що підтверджується довідкою про поранення від 9 липня 2022 року № 1167-д. Зазначені обставини узгоджуються з довідкою від 22 квітня 2023 року № 4605 про безпосередню участь позивача в заходах, необхідних для забезпечення оборони України.

Отже, матеріали справи містять докази на підтвердження обставин отримання позивачем поранення під час виконання бойового завдання та його зв`язку із захистом Батьківщини. Відповідач, заперечуючи проти позову, не надав належних доказів, які б спростовували зазначені обставини.

Крім того, матеріали справи містять медичні документи, які підтверджують перебування позивача на стаціонарному лікуванні у відповідні спірні періоди та дають змогу встановити характер захворювань і травм, з приводу яких здійснювалося лікування.

Так, згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого від 18 липня 2022 року позивач у період із 11 до 18 липня 2022 року перебував на стаціонарному лікуванні у Київському міському клінічному госпіталі ветеранів війни, де, зокрема, отримував лікування у зв`язку з акубаротравмою та наслідками контузії.

У період із 20 липня до 10 серпня 2022 року позивач проходив стаціонарне лікування в державному закладі «Центр психічного здоров`я та реабілітації “Лісова поляна”». Із виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 905 убачається, що лікування здійснювалося не лише з приводу астено-тривожного невротичного стану з інсомнічним синдромом, а й у зв`язку з наслідками мінно-вибухової травми, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку та акубаротравми, отриманих 6 червня 2022 року.

Надалі, з 11 серпня до 31 жовтня 2022 року, позивач перебував на стаціонарному лікуванні у клініці психіатрії Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь». Відповідно до виписного епікризу № 10488 лікування здійснювалося, зокрема, з приводу стійкого тривожно-депресивного розладу з інсомнічним компонентом, що виник унаслідок перенесеної гострої реакції на стрес, а також наслідків мінно-вибухової травми, акубаротравми та закритої черепно-мозкової травми від 6 червня 2022 року.

Крім того, згідно зі свідоцтвом про хворобу № 904-п від 19 жовтня 2022 року військово-лікарська комісія встановила зв`язок із захистом Батьківщини як наслідків отриманої позивачем мінно-вибухової травми, так і стійкого тривожно-депресивного розладу.

Оцінюючи наведені докази в їх сукупності, суд ураховує, що медичні документи не обмежуються констатацією психічних розладів позивача, а містять відомості про наслідки конкретної мінно-вибухової травми, акубаротравми та закритої черепно-мозкової травми, отриманих 6 червня 2022 року. Зазначені обставини узгоджуються з довідкою про поранення та висновком військово-лікарської комісії щодо зв`язку відповідних травм і захворювання із захистом Батьківщини.

Таким чином, наявні у справі докази в їх взаємозв`язку підтверджують не лише факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні у спірні періоди, а й наявність медичних даних, які пов`язують це лікування з наслідками поранення, отриманого під час виконання бойового завдання.

Суд зауважує, що сам по собі висновок військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання із захистом Батьківщини не підміняє необхідності встановлення всіх умов виплати додаткової винагороди, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168. Водночас такий висновок не може оцінюватися ізольовано від інших доказів, зокрема довідки про поранення та медичних виписок, які містять відомості про наслідки травм, отриманих позивачем 6 червня 2022 року.

За встановлених обставин суд не вбачає підстав вважати, що стаціонарне лікування позивача у спірні періоди стосувалося виключно захворювань, не пов`язаних із отриманим під час захисту Батьківщини пораненням. При цьому висновок про наявність відповідного зв`язку ґрунтується не лише на діагнозах, а й на сукупності відомостей про обставини отримання травми, її наслідки та характер проведеного лікування.

Доводи відповідача про ненадання позивачем документів медичного характеру, передбачених наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 44, суд оцінює з урахуванням часу виникнення спірних правовідносин.

Зазначений наказ набрав чинності 1 лютого 2023 року, тоді як спірні періоди стаціонарного лікування припадають на липень - жовтень 2022 року. Тому нові процедурні вимоги, запроваджені цим наказом, не можуть застосовуватися як додаткові умови виникнення права на виплату за періоди, що передували набранню ним чинності.

Разом із тим, право на отримання додаткової винагороди має бути підтверджене з дотриманням вимог нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Зокрема, пунктом 7 окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29 передбачалося включення до наказів про виплату збільшеної до 100 000 грн додаткової винагороди військовослужбовців, які перебували на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини. Відповідне доручення також передбачало документальне підтвердження обставин отримання поранення відповідно до встановленого порядку.

У цій справі наявна довідка про поранення від 9 липня 2022 року № 1167-д, обставини, викладені в якій, узгоджуються з довідкою про безпосередню участь позивача в заходах оборони та медичними документами. Тому питання про достатність документального підтвердження має вирішуватися шляхом перевірки змісту та форми відповідної довідки, а також оцінки всіх доказів у їх сукупності, а не виключно з огляду на відсутність документів, передбачених нормативним актом, який набрав чинності після спірного періоду.

Суд також ураховує, що постанова № 168 не встановлює обов`язкової умови щодо безперервності стаціонарного лікування для виплати додаткової винагороди у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, та не містить обмеження щодо кількості окремих періодів такого лікування. Визначальними є наявність передбачених нормативним регулюванням підстав, перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з відповідним пораненням та належне документальне підтвердження цих обставин.

При цьому додаткова винагорода в розмірі 100 000 грн на місяць є розрахунковою величиною, а не безумовною фіксованою сумою за кожний окремий період лікування незалежно від його тривалості.

Отже, її розмір має визначатися пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у відповідному календарному місяці з урахуванням нормативного регулювання, чинного в кожному зі спірних періодів.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У цій справі відповідач має обґрунтувати правомірність невиплати позивачу додаткової винагороди з урахуванням нормативних вимог, чинних у спірний період, та наявних доказів отримання поранення й перебування на стаціонарному лікуванні. Саме по собі посилання на відсутність документів, запроваджених пізнішим нормативним регулюванням, без оцінки документів, наявних у справі, не є достатнім обґрунтуванням правомірності відмови у виплаті.

Таким чином, з огляду на підтверджені матеріалами справи обставини отримання позивачем поранення під час виконання бойового завдання, наявність медичних документів щодо наслідків цього поранення, висновок військово-лікарської комісії та документально підтверджені періоди стаціонарного лікування, суд доходить висновку про наявність підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, за періоди з 11 до 18 липня, з 20 липня до 10 серпня та з 11 серпня до 31 жовтня 2022 року пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, за умови підтвердження відповідності довідки про поранення вимогам, чинним у спірний період.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Під час звернення з даним позовом до суду позивач судовий збір не сплачував, оскільки є звільненим від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір". Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, за період з 11.07.2022 р. по 18.07.2022 р., з 20.07.2022 р. по 10.08.2022 р. та з 11.08.2022 р. по 31.10.202 р. із розрахунку 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 за період з 11.07.2022 р. по 18.07.2022 р., 20.07.2022 р. по 10.08.2022 р. та з 11.08.2022 р. по 31.10.2022 р. із розрахунку 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12.10.2026.

Суддя Панченко Н.Д.