Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №320/30537/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/30537/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кийтранс-2005" до Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Кийтранс-2005" з позовом до Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке оформлене листом-повідомленням про розірвання договору № 053-5761 (маршрут № 223);

- визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке оформлене листом-повідомленням про розірвання договору № 053-5764 (маршрут № 202);

- визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке оформлене листом-повідомленням про розірвання договору № 053-5765 (маршрут № 477).

Позов обґрунтовано тим, що відповідач не мав належних правових та фактичних підстав для дострокового розірвання договорів, а виявлені під час перевірок порушення не підтверджені належними доказами. Позивач також посилається на недотримання відповідачем установленого договорами порядку проведення перевірок, ознайомлення перевізника з їх результатами та процедури дострокового розірвання договорів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем подано відзив на позов, відповідно до якого останній проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі, зазначаючи, що за результатами перевірок зафіксовано порушення умов договорів, а саме недостатню кількість автобусів на маршрутах, відсутність у транспортному засобі чинного страхового поліса, порушення схеми руху, відсутність передбаченої договором інформації в салонах автобусів та неналежний стан пасажирських сидінь. Відповідач стверджує, що направляв позивачу попередження про недопущення порушень, надавав строк для вжиття заходів щодо їх усунення, а після невиконання попереджень достроково розірвав договори на підставі пунктів 4.15, 5.6, 5.7 договорів та Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2008 року № 1081.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кийтранс-2005" (ідентифікаційний код 33305729, місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд.9, кім. 414) 09.03.2005 було зареєстровано в якості юридичної особи, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кийтранс-2005" та Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) укладено договори про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва:

№17/15 від 19 серпня 2015 року (маршрут № 223 вул. Туполєва – зал. Вокзал "Південний");

№87/17 від 17 лютого 2017 року (маршрут № 202 ст. м. "Святошин" – ст. м. "Святошин");

№61 від 10 липня 2020 року (маршрут № 477 Диміївська площа – Диміївська площа).

Зазначені договори визначали права та обов`язки сторін щодо організації й виконання пасажирських перевезень, у тому числі вимоги до кількості та експлуатації рухомого складу, дотримання маршруту, належного технічного стану автобусів та інших умов перевезень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кийтранс-2005" і Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Організатор), уклали Додаткові угоди №04 до Договору №87/17 від 17.02.2017, №6 до Договору №17/15 від 19.08.2015 та №5 до Договору №61 від 10.07.2020, відповідно до яких сторони дійшли згоди продовжити строк дії Договору, виклавши пункт 8.1 Розділу 8 договору в наступній редакції: "8.1. Договір діє на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування".

Судом встановлено, що у процесі виконання договорів Департамент здійснював контроль за дотриманням позивачем їх умов.

Так, за договором № 17/15 19 червня 2025 року проведено перевірку, за результатами якої складено акт № 1/17/15; 26 березня 2026 року проведено наступну перевірку, за результатами якої складено акт № 2/17/15, у якому зазначено, що під час перевірки зафіксовано роботу чотирьох автобусів за планової кількості рухомого складу вісім одиниць; 18 червня 2026 року проведено чергову перевірку, за результатами якої складено акт № 3/17/15, у якому, зокрема, зазначено про відсутність у автобуса ATAMAN А-092, державний номерний знак НОМЕР_1 , поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, який, за оцінкою перевіряючих, мав бути наявним під час перевірки.

За договором № 87/17 26 червня 2025 року проведено перевірку, за результатами якої складено акт № 1/87/17; 31 березня 2026 року проведено наступну перевірку, за результатами якої складено акт № 2/87/17; 25 червня 2026 року проведено чергову перевірку, за результатами якої складено акт № 3/87/17. В останньому акті зазначено, що 25 червня 2026 року о 21 год. 15 хв. автобус ATAMAN А-092Н6, державний номерний знак НОМЕР_2 , після прибуття до зупинки "станція метро "Академмістечко"" висадив пасажирів, розвернувся та продовжив рух у протилежному напрямку, що відповідач розцінив як порушення схеми руху маршруту.

За договором № 61 11 грудня 2025 року проведено перевірку, за результатами якої складено акт № 1/61, у якому зазначено, що на маршруті працювали три автобуси замість передбачених договором чотирьох, а також зафіксовано пошкодження покриття сидінь пасажирських автобусів ATAMAN А-092Н6, державні номерні знаки НОМЕР_3 та НОМЕР_4 . 18 червня 2026 року проведено наступну перевірку, за результатами якої складено акт № 2/61, у якому зазначено, що протягом часу перевірки — з 13 год. 20 хв. до 15 год. 25 хв. — на маршруті не зафіксовано рухомого складу позивача за планового випуску чотирьох автобусів.

У зв`язку з виявленими обставинами відповідач направляв позивачу попередження про недопущення порушень умов договорів, зокрема листами № 053-2968, № 053-5708, № 053-2967, № 053-5962 та № 053-11192.

У цих попередженнях відповідач посилався на результати перевірок та зазначав про порушення умов договорів, у тому числі щодо кількості рухомого складу, дотримання вимог до автобусів та організації перевезень, а також попереджав про можливість дострокового розірвання договорів у разі невиконання відповідних вимог. Відповідач також зазначив, що перевірки проводилися з попереднім повідомленням позивача та на підставі відповідних графіків і направлень.

За результатами зазначених перевірок Департаментом прийнято рішення про дострокове розірвання договорів, оформлені листами-повідомленнями від 02 липня 2026 року: № 053-5761 щодо договору № 17/15 від 19 серпня 2015 року, № 053-5764 щодо договору № 87/17 від 17 лютого 2017 року та № 053-5765 щодо договору № 61 від 10 липня 2020 року.

У цих листах відповідач послався на акти перевірок від 19 червня 2025 року № 1/17/15, від 26 березня 2026 року № 2/17/15, від 18 червня 2026 року № 3/17/15, від 26 червня 2025 року № 1/87/17, від 31 березня 2026 року № 2/87/17, від 25 червня 2026 року № 3/87/17, від 11 грудня 2025 року № 1/61 та від 18 червня 2026 року № 2/61, а також на положення пунктів 4.15, 5.6 та 5.7 договорів.

Як зазначає позивач у позові, листи-повідомлення з додатками отримано ним 6 липня 2026 року.

Позивач заперечує правомірність дострокового розірвання договорів та вказує, що результати перевірок не підтверджують викладених відповідачем висновків у повному обсязі. Зокрема, щодо маршруту № 223 позивач зазначає, що документи з обліку випуску автобусів на лінію, журнали передрейсових і післярейсових медичних оглядів та дорожні листи підтверджують підготовку до роботи восьми автобусів, а поліс страхування щодо автобуса НОМЕР_1 наявний. Щодо маршруту № 202 позивач заперечує самовільне відхилення автобуса від маршруту та пояснює зміну напрямку руху вимушеними обставинами. Щодо маршруту № 477 позивач посилається на журнали випуску автобусів, медичних оглядів водіїв та дорожні листи, які, на його думку, підтверджують здійснення підготовки чотирьох автобусів до роботи на маршруті.

Крім того, позивач зазначає, що йому не було забезпечено належної можливості ознайомитися з результатами перевірок і надати пояснення та заперечення, а до матеріалів, надісланих разом із листами-повідомленнями, було долучено акт, який, за твердженням позивача, не стосувався перевірки відповідного маршруту.

Вважаючи, що відповідач не довів наявності передбачених договором і законодавством підстав для їх дострокового припинення, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України від 05.04.2001 № 2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон № 2344-III), постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 № 1081 "Про затвердження Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування" (далі – Порядок).

Відповідно до ст. 3 Закону № 2344-ІІІ цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до ст. 29 Закону № 2344-ІІІ автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону № 2344-ІІІ відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов`язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під`їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Згідно з ч. 1 ст. 42 Закону № 2344-ІІІ договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до п. 1 Порядку цей Порядок визначає процедуру підготовки та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території області, на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, що проходять територією двох або більше територіальних громад та не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області, на міських, приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території однієї територіальної громади (далі - конкурс).

Відповідно до пп. 2 п. 55 Порядку організатор зобов`язаний забезпечити дострокове розірвання договору або анулювання дозволу з автомобільним перевізником у разі: наявності фактів порушення ним умов договору або дозволу у частині незабезпечення регулярності перевезень з вини перевізника (менш як 90 відсотків за місяць), використання автобусів, що не відповідають зазначеним умовам за пасажиромісткістю, класом, технічними та екологічними показниками, відправлення автобусів з місць, що не передбачені розкладом руху. Розірвання договору або анулювання дозволу здійснюється не раніше ніж через 30 календарних днів після надісланого організатором попередження такому перевізникові про недопущення порушення умов договору (дозволу) та встановлення повторного факту такого порушення (попередження не застосовується у разі настання транспортної події з вини водія автобуса з потерпілими та/або загиблими, яка спричинена діяльністю перевізника). У такому разі для роботи на автобусному маршруті загального користування призначається організатором конкурсу автомобільний перевізник, який за результатами конкурсу визнаний таким, що зайняв друге місце (за наявності), на строк до закінчення строку дії договору або дозволу, який було розірвано (анульовано). У разі відсутності автомобільного перевізника, який за результатами конкурсу визнаний таким, що зайняв друге місце, призначається організатором конкурсу до проведення конкурсу інший автомобільний перевізник, транспортні засоби якого відповідають за параметрами, класом, категорією, комфортністю і пасажиромісткістю вимогам, передбаченим для відповідного виду перевезень, один раз на строк не більш як три місяці; підтвердження інформації про факт подання перевізником-претендентом недостовірних відомостей для участі у конкурсі з перевезення пасажирів; ліквідації юридичної особи, припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, смерті фізичної особи - підприємця.

Згідно з п. 16 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний договір - спільний правовий акт суб`єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб`єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону.

Порядок укладення та виконання угоди за загальним правилом регулюються нормами публічного права з субсидіарним застосуванням в окремих випадках норм приватного права (господарського, цивільного тощо).

Виконання адміністративного договору має здійснюватись відповідно до вимог законодавства й умов самого договору тією особою, яка має на це повноваження. Таке виконання має задовольнити сторони договору, тим самим припинивши дію договору. За недотримання цих параметрів виникає невиконання адміністративного договору, що призводить до настання відповідних правових наслідків, зокрема, відповідальності.

При невиконанні адміністративного договору закріплена можливість існування реакції та її закріплення у законодавстві у вигляді: адміністративної реституції (повернення сторін в початкове положення); розірвання договору (тягне припинення забезпечувального акта; припинення спільної діяльності, співробітництва). Часткова відмова від адміністративного договору та тимчасова відмова від адміністративного договору є оперативними правовими заходами, а повна відмова від договору належать до правоохоронних заходів. За загальним правилом, розірвання здійснюється за згодою всіх сторін договору. У законодавстві можуть бути передбачені випадки одностороннього розірвання без згоди іншої сторони, зокрема, у разі суттєвої зміни умов діяльності учасників договору або за рішенням адміністративного суду. Суб`єкт владних повноважень має право розірвати договір чи перекласти його виконання за своїм вибором на іншу особу, якщо попередній контрагент порушує договір або не має можливості його виконати.

Формальною підставою для застосування судового порядку розірвання адміністративного договору є насамперед вказівка на це в тексті конкретної угоди. Для уникнення дефектів тлумачення умов договору така вказівка має бути викладена не у формі права, а як обов`язок органу звернутися до суду в разі невиконання чи виконання неналежним чином зобов`язань іншою стороною договору. Водночас особливістю адміністративних договорів є нерозривний зв`язок прав та обов`язків суб`єкта владних повноважень як суб`єкта адміністративно-договірної компетенції, що зумовлює обов`язок суб`єкта владних повноважень здійснити дії щодо розірвання адміністративного договору в односторонньому порядку чи звернутися з відповідним позовом до суду незалежно від позначення в тексті договору окреслених дій терміном "право".

Розірвання договору має здійснюватися у виняткових випадках, коли неможливо іншим способом досягти результату чи захистити інтереси держави, суспільства. Водночас навіть винне порушення органом влади своїх зобов`язань за договором не може викликати розірвання договору, якщо таке рішення спричинить собою заподіяння шкоди публічним інтересам.

Таким чином, зміст адміністративного договору передбачає взаємні права та обов`язки учасників, що мають заданий, спрямований, заздалегідь визначений характер, який залежить від компетенційних повноважень тієї чи іншої сторони. Використання адміністративного договору з боку уповноваженого суб`єкта владних повноважень є правом та обов`язком одночасно. Розірвання договору має здійснюватися у виняткових випадках, коли неможливо іншим способом досягти результату чи захистити інтереси держави, суспільства.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною 1 ст. 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту

Отже, одностороннє розірвання договору означає односторонню волю сторони угоди, яка має право на вчинення таких дій, що, у свою чергу, передбачає доведеність з боку управомоченої сторони наявності обставин, з якими умови договору пов`язують можливість реалізації права однієї із сторін на одностороннє розірвання договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.07.2023 у справі №640/7843/22.

Судом установлено, що 19.08.2015 між сторонами укладено договір № 17/15 про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування № 223 "вул. Туполєва — залізничний вокзал "Південний"".

На виконання цього договору відповідач здійснював контроль за дотриманням позивачем установлених умов перевезень, за результатами якого складено акт перевірки від 19.06.2025 № 1/17/15, акт від 26.03.2026 № 2/17/15 та акт від 18.06.2026 № 3/17/15.

В акті від 26.03.2026 № 2/17/15 зафіксовано, що під час перевірки було виявлено чотири автобуси за передбачених умовами організації перевезень восьми.

Суд ураховує, що така обставина може бути підставою для з`ясування питання про дотримання позивачем умов договору щодо організації перевезень. Проте сам по собі факт виявлення чотирьох автобусів у конкретний момент часу не підтверджує автоматично, що позивач не забезпечував належної регулярності перевезень протягом відповідного місяця, що рівень регулярності становив менш як 90 відсотків або що відхилення було спричинене саме винними діями чи бездіяльністю позивача.

Для застосування передбаченої підпунктом 2 пункту 55 Порядку підстави відповідач повинен був установити фактичний рівень регулярності перевезень за відповідний місяць, співвіднести фактично виконані рейси з установленим розкладом, з`ясувати причини невиконання рейсів, якщо таке мало місце, та підтвердити вину перевізника. Водночас матеріали, на які посилається відповідач, не можуть оцінюватися поза їхнім фактичним змістом: кількість автобусів, зафіксованих під час окремої перевірки, не є тотожною показнику регулярності перевезень за місяць.

Позивач на підтвердження належної організації перевезень посилався на диспетчерські відомості, журнали проходження водіями передрейсових і післярейсових медичних оглядів та дорожні листи.

Суд зазначає, що сам факт оформлення таких документів не обов`язково підтверджує виконання кожного передбаченого розкладом рейсу, однак вони є доказами, які відповідач мав змістовно перевірити та оцінити разом з актом перевірки. Відхилення цих документів мало бути обґрунтовано конкретними даними, які свідчили б про їх недостовірність, невідповідність періоду перевірки або відсутність зв`язку з фактичним виконанням рейсів. Натомість сам по собі результат одноразового спостереження не дає достатніх підстав для висновку про систематичне незабезпечення регулярності перевезень у значенні, визначеному Порядком.

В акті від 18.06.2026 № 3/17/15 відповідач зафіксував відсутність, за його твердженням, чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо автобуса ATAMAN A-092, державний номерний знак НОМЕР_1 . Позивач посилався на страховий поліс щодо цього транспортного засобу, тоді як відповідач зазначав, що електронний поліс було підписано 19.06.2026 о 09:39, тобто після проведення перевірки 18.06.2026.

Суд ураховує, що дата оформлення страхового документа та визначений у ньому період страхового покриття мають значення для встановлення наявності страхування на момент перевірки. Водночас питання про те, чи існував чинний страховий поліс 18.06.2026, не може бути вирішене виключно за датою підписання документа без дослідження його змісту та умов набрання чинності. У будь-якому разі відповідач мав чітко визначити, яке конкретне договірне зобов`язання порушено, якими доказами підтверджується відповідний факт та на підставі якої норми закону або умови договору цей факт утворював саме підставу для дострокового припинення договору № 17/15. Навіть підтвердження відсутності страхового покриття на момент перевірки не звільняло відповідача від обов`язку довести передбачені законодавством передумови застосування такого заходу. Самостійне встановлення можливого порушення страхових вимог не є достатнім для висновку про правомірність дострокового припинення договору за процедурою, визначеною підпунктом 2 пункту 55 Порядку.

Щодо договору № 87/17 від 17.02.2017, укладеного стосовно обслуговування маршруту № 202 "станція метро "Святошин" — вулиця Булаховського — станція метро "Святошин"", судом установлено, що відповідач посилався на акти перевірок від 26.06.2025 № 1/87/17, від 31.03.2026 № 2/87/17 та від 25.06.2026 № 3/87/17. В останньому акті зазначено, що о 21:15 автобус ATAMAN A-092Н6, державний номерний знак НОМЕР_2 , прибув до зупинки "станція метро "Академмістечко"", висадив пасажирів, розвернувся та продовжив рух у протилежному напрямку. Відповідач розцінив таку поведінку як порушення умов обслуговування маршруту.

Суд зазначає, що зміна напрямку руху автобуса може свідчити про відхилення від затвердженої схеми маршруту або розкладу, однак правова оцінка такого факту потребує встановлення конкретних обставин руху транспортного засобу. Зокрема, необхідно з`ясувати, чи суперечили відповідні дії затвердженій схемі маршруту та розкладу, чи було фактично скорочено або не виконано передбачений рейс, чи відбулося відправлення автобуса з місця, не передбаченого розкладом, а також чи були обставини, які могли зумовити відповідні дії водія.

Позивач пояснював зміну напрямку руху вимушеними обставинами. Таке пояснення саме по собі не є безумовним доказом відсутності порушення, однак воно підлягало перевірці та оцінці під час установлення фактичних підстав для припинення договору. Відповідач мав навести конкретні докази, які підтверджували б невідповідність руху автобуса затвердженим умовам перевезення, та визначити, яке саме договірне зобов`язання порушено. Водночас сама фіксація розвороту автобуса без належного встановлення всіх обставин не дає змоги автоматично кваліфікувати цей факт як передбачену підпунктом 2 пункту 55 Порядку підставу для дострокового припинення договору.

Крім того, навіть якщо відповідний епізод підтверджує окреме порушення умов маршруту, відповідач мав довести дотримання передбаченої законом процедури його усунення та повторного встановлення порушення, якщо застосована ним підстава вимагала виконання цих умов. Матеріали справи не дають достатніх підстав вважати доведеним, що саме це порушення було належним чином зазначене в попередженні, направленому позивачу, що перевізнику було надано можливість не допускати його повторення та що після такого попередження було встановлено повторний факт порушення того самого характеру. За таких обставин посилання на акт від 25.06.2026 № 3/87/17 саме по собі не підтверджує правомірності дострокового припинення договору № 87/17.

Щодо договору № 61 від 10.07.2020, укладеного стосовно обслуговування маршруту № 477 "Деміївська площа — Деміївська площа", відповідач посилався на акт перевірки від 11.12.2025 № 1/61 та акт від 18.06.2026 № 2/61.

В акті від 11.12.2025 № 1/61 зазначено, що під час перевірки було виявлено три автобуси замість чотирьох, а також пошкодження оббивки сидінь у двох автобусах ATAMAN A-092Н6, державні номерні знаки НОМЕР_3 та НОМЕР_4 .

Суд ураховує, що кількість автобусів, залучених до перевезень, і стан їхніх салонів стосуються різних аспектів виконання договору, а тому кожна з цих обставин потребує окремої правової оцінки.

Виявлення трьох автобусів замість чотирьох під час конкретної перевірки не підтверджує саме собою, що позивач не забезпечив регулярності перевезень на рівні менш як 90 відсотків за відповідний місяць. Для застосування такої підстави відповідач повинен був установити фактичний показник регулярності, причини відхилень та вину перевізника. Якщо ж відповідач вважав, що виявлене відхилення порушувало іншу конкретну умову договору, він мав зазначити цю умову та підтвердити її порушення відповідними доказами. Без такого встановлення кількість автобусів, зафіксованих у певний момент, не є достатньою підставою для висновку про наявність усіх юридичних передумов дострокового припинення договору.

Щодо пошкодженої оббивки сидінь суд зазначає, що така обставина може свідчити про неналежний стан салону транспортного засобу, проте для використання її як підстави дострокового припинення договору необхідно встановити конкретну вимогу, якій не відповідали автобуси, характер та істотність виявлених недоліків, а також правову норму або положення договору, яке дозволяло застосувати саме такий наслідок. Пошкодження оббивки сидінь не може автоматично ототожнюватися з невідповідністю автобусів за пасажиромісткістю, класом, технічними чи екологічними показниками без відповідного обґрунтування. Відповідач мав пояснити, чому встановлений недолік підпадає під конкретну нормативну підставу дострокового припинення договору, а також підтвердити дотримання процедури, передбаченої для застосування такої підстави.

В акті від 18.06.2026 № 2/61 відповідач зазначив, що в період з 13:20 до 15:25 автобусів позивача на маршруті № 477 не спостерігалося, хоча, за твердженням відповідача, на маршруті мали працювати чотири автобуси. Такий результат спостереження міг бути підставою для додаткової перевірки виконання рейсів, однак сам собою не доводить, що всі передбачені розкладом рейси не виконувалися, що регулярність перевезень за відповідний місяць становила менш як 90 відсотків або що можливе невиконання рейсів було спричинене винними діями чи бездіяльністю позивача.

Для належного встановлення відповідного порушення необхідно було зіставити час і місце проведення спостереження із затвердженим розкладом руху, визначити конкретні рейси, які мали бути виконані в цей період, та перевірити фактичне виконання цих рейсів за диспетчерськими даними, дорожніми листами й іншими документами обліку перевезень. Позивач посилався на диспетчерські відомості, журнали медичних оглядів водіїв та дорожні листи. Відповідач мав надати цим доказам конкретну оцінку та пояснити, чому вони не спростовують зафіксовані в акті обставини. Без установлення відповідності часу спостереження конкретним рейсам і без аналізу доказів щодо їх фактичного виконання висновок про порушення не може вважатися належно обґрунтованим лише посиланням на відсутність автобусів у зоні спостереження.

Окремо суд оцінює дотримання відповідачем процедури попередження позивача про виявлені порушення, повідомлення про проведення перевірок та оформлення відповідних направлень.

Як убачається з доводів сторін, відповідач посилався на попереджувальні листи № 053-2968, № 053-5708, № 053-2967, № 053-5962 та № 053-11192, а також на затверджені графіки й направлення на перевірки. Водночас позивач заперечував належне повідомлення про відповідні дії та зазначав про відсутність доказів вручення йому цих документів.

Суд наголошує, що сам факт складення попереджувального листа, затвердження графіка або оформлення направлення на перевірку не є тотожним факту належного повідомлення перевізника. Для підтвердження виконання відповідних процедурних обов`язків відповідач повинен надати документи, які дають змогу встановити зміст повідомлення, його адресата, дату та спосіб направлення, а за наявності відповідної вимоги закону або договору — також факт вручення. Такими доказами можуть бути, зокрема, поштові документи, відомості про доставлення кореспонденції, підтвердження електронного надсилання або інші належні документи, що підтверджують здійснення повідомлення в установленому порядку.

За відсутності доказів направлення попереджень позивачу суд позбавлений можливості встановити, що відповідач належним чином виконав передумову, з якою підпункт 2 пункту 55 Порядку пов`язує можливість дострокового припинення договору. Відсутність доказів фактичного вручення оцінюється судом з урахуванням змісту відповідної норми та договірних умов, оскільки сама по собі ця обставина не в усіх випадках є тотожною неналежному направленню. Проте саме відповідач, який посилається на попередження як на юридичну передумову припинення договору, повинен надати достатні докази його направлення у спосіб, передбачений застосовними нормами та договором, і підтвердити, що таке попередження стосувалося саме того порушення, яке надалі було покладено в основу рішення про припинення договору.

Так само посилання на наявність направлень та графіків перевірок не підтверджує автоматично, що позивача було повідомлено про відповідні контрольні заходи, якщо таке повідомлення вимагалося застосовними нормативними положеннями або умовами договору. Відповідач мав надати докази, які дозволяють установити, чи було повідомлення направлено позивачу, чи відповідало воно конкретному договору та маршруту, чи містило необхідні відомості про перевірку та чи було здійснено в установленому порядку. Водночас суд не виходить із того, що відсутність доказів вручення будь-якого направлення сама собою в усіх випадках робить акт перевірки недопустимим. Вирішальним є те, чи дотримано обов`язкових процедурних вимог та чи доведено, що результати перевірки могли бути використані як належна фактична підстава для прийняття конкретного рішення про дострокове припинення договору.

У цій справі відповідач посилався на попередження, направлення та графіки перевірок як на підтвердження дотримання процедури, проте самих посилань на реквізити документів недостатньо для встановлення всіх необхідних обставин. Для кожного договору окремо належало з`ясувати, яке саме порушення було зазначене в попередженні, коли його було направлено, чи відповідає воно порушенню, зафіксованому в подальшому акті, чи встановлено повторний факт саме такого порушення та чи дотримано встановленого 30-денного строку. Попередження щодо одного порушення не може без належного обґрунтування вважатися достатньою передумовою припинення договору через інше порушення лише з огляду на те, що обидва факти стосуються діяльності того самого перевізника.

Наведене має істотне значення, оскільки акти перевірок, на які посилається відповідач, складені в різні дати та стосуються різних за характером обставин. Зокрема, виявлення меншої кількості автобусів, пошкодження оббивки сидінь, відсутність страхового поліса та зміна напрямку руху автобуса не є тотожними порушеннями. Тому для застосування процедури, яка передбачає повторне встановлення порушення після попередження, відповідач мав довести не просто наявність декількох актів, а юридично значущу повторність порушення, відповідність первинного попередження подальшому порушенню та дотримання встановлених строків.

Суд також бере до уваги, що разом із листами-повідомленнями про дострокове припинення договорів позивач, за його доводами, отримав матеріали перевірок, частина яких, на його думку, не стосувалася відповідного маршруту. Для належного обґрунтування рішення відповідач повинен був чітко визначити, які саме акти та зафіксовані в них обставини стосуються конкретного договору, які його положення порушено та яким чином установлені факти відповідають передбаченій законом підставі дострокового припинення. Використання матеріалів без належного розмежування за маршрутами та договорами не дозволяє встановити, чи було кожне рішення прийняте на підставі належних, достатніх і взаємопов`язаних доказів.

Суд ураховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19.03.2026 у справі № 320/29916/24, щодо повноважень Департаменту транспортної інфраструктури контролювати виконання договорів про організацію перевезень та можливості їх дострокового припинення за наявності передбачених законом підстав. Водночас правова оцінка в кожній конкретній справі залежить від установлених фактичних обставин і доказів дотримання процедури. У зазначеній справі Верховний Суд оцінював обставини, за яких було встановлено направлення перевізнику попередження та повторне виявлення порушень, що стали підставою для припинення договору. У цій справі визначальним є те, що відповідач повинен довести наявність відповідних передумов стосовно кожного з трьох договорів, зокрема належне направлення попереджень, їх зв`язок із порушеннями, покладеними в основу оскаржуваних рішень, повторність відповідних порушень та дотримання встановленого строку. Саме наявність у відповідача повноважень на контроль і припинення договорів не звільняє його від обов`язку підтвердити законність конкретного рішення.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, за винятком випадків, установлених цим Кодексом. В адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Відповідач не може обґрунтовувати правомірність оскаржуваного рішення доказами, які не були покладені в його основу, крім випадків, передбачених цією нормою.

З огляду на зазначене суд оцінює правомірність кожного оскаржуваного рішення з урахуванням установлених у справі обставин, а не лише загальних тверджень сторін. Наявність актів перевірок свідчить про фіксацію відповідачем певних обставин, однак не замінює доказування того, що такі обставини відповідали конкретним законним підставам дострокового припинення договорів. Так само посилання на попереджувальні листи та направлення не є достатнім без належного підтвердження їх направлення, змісту та зв`язку з порушеннями, покладеними в основу рішень. Відповідач не довів у необхідному обсязі, що стосовно кожного договору були дотримані всі передумови, передбачені застосовними нормами та умовами договору для одностороннього дострокового припинення.

Суд наголошує, що цей висновок не означає, що перевізник не міг допустити окремих порушень умов перевезень, однак предметом судового контролю в цій справі є правомірність конкретних рішень про дострокове припинення трьох договорів, а не абстрактне питання про те, чи могли мати місце недоліки в роботі перевізника. Для законного припинення договору відповідач повинен довести не лише наявність відповідного недоліку, а й те, що він охоплюється передбаченою законом підставою, що виконано встановлену процедуру та що рішення прийнято з урахуванням усіх обставин, які мають значення для його прийняття. Таких обставин у необхідному обсязі відповідач не довів.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 9984,00 грн.

Враховуючи задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 9984,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке оформлене листом-повідомленням про розірвання договору № 053-5761 (маршрут № 223).

Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке оформлене листом-повідомленням про розірвання договору № 053-5764 (маршрут № 202).

Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке оформлене листом-повідомленням про розірвання договору № 053-5765 (маршрут № 477).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кийтранс-2005" (ідентифікаційний код 33305729) судовий збір у сумі 9984,00 грн. (дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ідентифікаційний код 37405284).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Василенко Г.Ю.