Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №320/48574/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/48574/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом, в якому просить суд:

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у м. Києві (код згідно з ЄДРПОУ: 40108583; адреса: вул. Володимирська, 15, м. Київ, 01601), що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік у кількості 14 календарних днів.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у м. Києві (код згідно з ЄДРПОУ: 40108583; адреса: вул. Володимирська, 15, м. Київ, 01601) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік у кількості 14 календарних днів, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції - 09.09.2025.

Ухвалою суду було відкрито провадження у справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивачем до суду подано відповідь на відзив.

Відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 (позивач) з 07.08.2000 р. по 06.11.2025 проходила службу в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015 проходила службу в Національній поліції України. До 31.07.2022 ОСОБА_1 проходила службу в територіальних підрозділах поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області. З 01.08.2022 ОСОБА_1 проходила службу на посаді інспектора сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.

Відповідно до рішення про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України від 01.02.2018 № 1/І/ХІІІ/25, ОСОБА_1 надано статус учасника бойових дій.

Статус учасника бойових дій позивача підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_2 , виданого 23 березня 2021 року (зазначене посвідчення видане замість втраченого посвідчення учасника бойових дій від 02.03.2018).

З урахуванням вимог ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ОСОБА_1 як учасник бойових дій набула право на пільгу, а саме одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. Таке право у позивача виникло з моменту отримання статусу учасника бойових дій, тобто з 2018 року.

Позивач зазначає, що за час проходження служби в територіальних підрозділах ГУНП в Луганській області вона використала додаткову відпустку як учаснику бойових дій строком 14 календарних днів, за 2018, 2019, 2020, 2021 роки.

Відповідно до листа ГУНП в Луганській області від 11.02.2025 №388/111/19/05-2025 та долученої до нього довідки встановлено, що ОСОБА_1 за період проходження служби в ГУНП в Луганській області не використала за 2022 рік, зокрема: додаткову відпустку зі збереженням грошового забезпечення, як учаснику бойових дій у кількості 14 календарних днів.

З 01.08.2022 ОСОБА_1 проходила службу на посаді інспектора сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві. Зазначене підтверджується довідкою Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві від 11.08.2025 №167760-2025.

В серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до ГУНП у м. Києві із рапортом про звільнення зі служби в поліції.

09.09.2025 ОСОБА_1 звільнена зі служби в поліції згідно з пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням). Факт звільнення зі служби з поліції підтверджується копією наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві від 09.09.2025 №1595 о/с «Про особовий склад». При цьому в зазначеній копії наказу не міститься жодної інформації про використання чи не використання додаткової відпустки як учаснику бойових дій у кількості 14 календарних днів за 2022 рік. Також не міститься інформації про нарахування та виплату грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій у кількості 14 календарних днів за 2022 рік.

Оскільки на початку серпня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до ГУНП у м. Києві із рапортом про звільнення зі служби в поліції, вона також подала до ГУНП у м. Києві рапорт від 08.08.2025, в якому прохала «…нарахувати компенсацію за невикористану додаткову відпустку в розмірі 14 діб за 2022 рік, відповідно до пункту 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», згідно з рапортом на звільнення від 07.08.2025…».

ГУНП у м. Києві листом від 27.08.2025 №180877-2025 повідомило ОСОБА_1 про наступне:

«…За результатами розгляду повідомляємо, що відповідно до статті 92 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон) поліцейським надаються щорічні оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Частиною другою статті 92 Закону передбачено, що поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Також інформуємо, що відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки» учасникам бойових дій надається додаткова оплачувана відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік. Ця відпустка не належить до щорічних відпусток, тому на неї не поширюється положення щодо перенесення або компенсації. Зокрема, стаття 24 цього ж Закону передбачає виплату грошової компенсації лише за невикористані щорічні відпустки при звільненні працівника. Оскільки додаткова відпустка для учасників бойових дій не є щорічною, вона не підлягає компенсації у разі невикористання.

Враховуючи викладене, інформуємо, що підстави для нарахування Вам компенсації за невикористану додаткову відпустку зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів за 2022 рік відсутні».

З огляду на викладене, позивач вважає, протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у місті Києві, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2022 рік у кількості 14 календарних днів, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції - 09.09.2025, що послугувало підставою для її звернення до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Закон України «Про відпустки» (далі - Закон №504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Статтею 4 Закону №504/96-ВР передбачено такі види відпусток:

1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону);

3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону);

4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону);

5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватися інші види відпусток.

В силу вимог частини першої статті 83 КЗпП України та частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за невикористані дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію».

Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Частиною першою статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» визначено перелік підстав для звільнення поліцейського зі служби в поліції та припинення служби в поліції.

Частиною першою статті 92 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки (частина друга статті 93 Закону України «Про Національну поліцію»).

Згідно із частинами п`ятою-сьомою статті 93 Закону України «Про Національну поліцію» відпустка тривалістю менше 10 діб за бажанням особи рядового або керівного складу може бути надана одночасно з черговою відпусткою в наступному році. Поліцейським дозволяється, за бажанням, використовувати відпустку частинами. Одна частина відпустки має бути не менше 10 діб. Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року.

Відповідно до частин десятої, одинадцятої статті 93 Закону України «Про Національну поліцію» за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Частинами першою та другою статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

У відповідності до пункту 3 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 (далі - Порядок №260) грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно із абзацами сьомим, восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Отже, право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону України «Про Національну поліцію».

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас, надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки, що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, оскільки це суперечить суті та гарантіям як трудового так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 по справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

З огляду на не врегулювання положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку №260 питання компенсації невідбутої частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного питання мають застосовуватись приписи КЗпП України та Закону України «Про відпустки».

Верховний Суд у постанові від 19.01.2021 у справі №160/10875/19 відступив від правового висновку, сформованого у зазначеному вище рішенні суду та підтримав позицію, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки, за всі роки служби.

Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом у постановах від 31.03.2021 у справі №320/3843/20 та від 11.11.2021 у справі №360/1874/20, що враховується судом при вирішенні цієї справи відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно із статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Приписами статті 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» установлено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги, а саме: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Тобто зазначені вище норми фактично встановлюють право особи, яка є учасником бойових дій, на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів кожного року.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд щодо грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової соціальної відпустки як учаснику бойових дій у постановах від 14.04.2021 у справі №620/1487/20, від 29.04.2021 у справі №200/602/20-а.

Верховний Суд зазначив, що у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

При цьому, у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Таким чином, на час прийняття наказу про звільнення позивача зі служби в поліції, відповідачем протиправно не було проведено з ним усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку про наявність правових, обґрунтованих підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення адміністративного позову повністю.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, а відтак підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у місті Києві (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 15; код ЄДРПОУ: 40108583) про визнання протиправною бездіяльності, - задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у м. Києві (код згідно з ЄДРПОУ: 40108583; адреса: вул. Володимирська, 15, м. Київ, 01601), що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік у кількості 14 календарних днів.

3. Зобов`язати Головне управління Національної поліції у м. Києві (код згідно з ЄДРПОУ: 40108583; адреса: вул. Володимирська, 15, м. Київ, 01601) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік у кількості 14 календарних днів, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції - 09.09.2025.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.