Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №640/20766/19 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року м. Київ справа №640/20766/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Служби безпеки України, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державної казначейської служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Служби безпеки України щодо зменшення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Службу безпеки України здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби відповідно до вимог чинного законодавства;

- стягнути з Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 недоплачену суму одноразової грошової допомоги у зв`язку зі звільненням з військової служби в розмірі 186 120 (сто вісімдесят шість тисяч сто двадцять) гривень;

- визнати дії Служби безпеки України щодо несвоєчасної виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі звільненням з військової служби протиправними;

- стягнути зі Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку належних сум при звільненні з військової служби.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що після звільнення з військової служби він має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Однак, відповідачем протиправно не виплачено повну суму грошової допомоги при звільненні. Крім того, позивач вказує, що у зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунку при звільненні, він має право на стягнення середнього грошового забезпечення за весь час затримки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

13.12.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" №2825-IX, статтею 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.

Пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.

На адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали цієї адміністративної справи та за результатом автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Василенко Г.Ю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду прийнято до провадження адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебував на військовій службі в органах Служби безпеки України на підставі укладеного контракту починаючи з 01.05.2014 по 01.05.2019, зарахований до органів СБУ наказом Голови СБУ №370-ос від 01.05.2014.

04.04.2019 наказом Голови СБУ №47 -ос позивача було звільнено з військової служби ( у зв`язку із закінченням контракту).

Відповідно до довідки від 03.06.2019 №12/К - 97/47 календарна вислуга років позивача складає 22 роки 9 місяців 14 днів.

03 жовтня 2019 року позивач звернувся з заявою до Відповідача з проханням надати відповідь, яким чином було проведено нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні в меншому розмірі, а ніж в тому, що повинна була бути виходячи з розміру його місячного грошового забезпечення та з урахуванням 22 років сумлінної військової служби, а також просив провести перерахунок зазначеної допомоги, проте станом на день подання адміністративного позову до суду не надано відповіді.

З матеріалів справи слідує, що станом на 01.04.2019 грошове забезпечення ОСОБА_1 складало 45 077,70 грн. (як зазначено позивачем у позові). Однак вказане грошове забезпечення включало в себе преміювання у розмірі 250% від посадового окладу. Наказом начальника ЦСО «А» СБУ від 05.04.2019 № 33-ос йому було встановлено преміювання у розмірі 10% з 03.04.2019 р., яке здійснюється на минулий місяць. Таким чином станом на день звільнення (05.04.2019) грошове забезпечення позивача складало 28 157 грн. 70 коп., з якого й була нарахована одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби — 309 734 грн. 70 коп.

Не погоджуючись із цим, позивач оскаржив наказ, та було винесено рішення Окружним адміністративним судом в м.Києві від 01.12.2022 у справі №640/24228/19, яким позов задоволено частково.

Скасовано наказ Служби Безпеки України № 33-ОС від 05 квітня 2019 року про встановлення ОСОБА_1 преміювання у розмірі 10% від посадового окладу з 03 квітня 2019 року.

Зобов`язано Службу безпеки України встановити ОСОБА_1 преміювання в розмірі 250% від посадового окладу з 03 квітня 2019 року по день звільнення, а саме по 01 травня 2019 року.

В решті позовних вимог відмовлено.

Отже, у разі скасування наказу, на який посилається відповідач, грошове забезпечення позивача на день звільнення становить 45077,70 грн.

Не погоджуючись з позицією відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 року (далі -Закон №2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частинами першою та другою статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Аналогічні приписи містяться у пункті 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" (далі Постанова №393).

Так, відповідно до пункту 10 вказаної Постанови №393 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби:

які звільняються із служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.

Спірним питанням у справі, що розглядається, є право позивача на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 Закону №2011-XII у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що право на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби набувають військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, при звільненні зі служби за станом здоров`я.

В аспекті спірних правовідносин необхідно зауважити, що Верховним Судом було сформовано правову позицію відповідно до якої поняття "календарна вислуга років" застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: "в розмірі 25/50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби".

При цьому, Верховний Суд наголошував, що умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" є наявність "вислуги 10 років і більше".

Таким чином, в частині другій статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.

Така правова позиція висловлена, зокрема, у постановах від 11 квітня 2018 року у справі №806/2104/17, від 24 листопада 2020 року у справі №822/3008/17, від 21 квітня 2021 року у справі №380/2427/20.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про те, що позивач відповідно до частини другої статті 15 Закону №2011-XII набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26.07.2023 року №200/17688/21.

Відповідно ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності власних дій, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду не довів належними та допустимими доказами правомірність власних дій (бездіяльності), які є предметом оскарження позивачем.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що дії Служби безпеки України щодо не нарахування та невиплати позивачу в повному обсязі одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби встановленої частиною другою статті 15 Закону №2011-XII є протиправною.

Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі ст.13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Також, як наголошується ЄСПЛ у рішенні по справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно Рішення ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява №29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції, суд вважає, що з метою повного захисту порушених прав та інтересів особи, необхідним є зобов`язання відповідача нарахувати та виплати позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби встановленої частиною другою статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення в цій частині позовних вимог.

Щодо позовних вимоги, пов`язаних із визначенням конкретного розміру суми одноразової грошової допомоги при звільненні, суд звертає увагу, що до повноважень суду не належать функції щодо обчислення та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вказані вимоги є безпідставними.

Вирішуючи питання стягнення з відповідача середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, суд виходить з такого.

Відповідності до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Відповідно до матеріалів справи наказом Голови СБУ №447-ос від 04.04.2019 позивача було звільнено з військової служби із списків особового складу було виключено 01.05.2019 .

Тобто, станом на 02.05.2019 відповідач повинен був виплатити позивачу усі належні виплати при звільненні.

Однак, в порушення приписів вищенаведеного положення вчасного розрахунку не здійснив.

Правові відносини щодо виплати середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовців врегульовані нормами КЗпП України.

Так, статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність, а саме обов`язок колишнього роботодавця виплатити середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні.

Водночас, вимога позивача про стягнення з відповідача середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, є передчасною, оскільки позивачем оскаржується сума остаточного розрахунку, а, отже, не може бути величиною для обрахунку розміру середнього заробітку при звільненні.

Отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розподіл судових витрат за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Служби безпеки України з приводу нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановленої частиною 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у повному обсязі.

Зобов`язати Службу безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановленої частиною 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Василенко Г.Ю.