Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №320/23705/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року Київ справа №320/23705/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Сас Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до 1) Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, 2) Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області

про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи, позиція учасників.

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду, з урахуванням заяви від 20.11.2025, з вимогами:

1 Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ у Харківській області від 07.03.2025 №2000-0304-9/36420 про відмову ОСОБА_1 30.08.1964 року РНОКПП НОМЕР_1 у призначені пенсії за віком.

2. Врахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , Адреса для листування: АДРЕСА_2 згідно з його трудовою книжкою НОМЕР_2 від 02 квітня 1986 року період роботи з 29.05.2000 по 13.03.2001, період роботи з 25.10.2001 по 15.07.2002, періоди роботи з 22.12.1987 по 01.01.1991 в районі Крайньої Півночі, у пільговому обчисленні з розрахунку 1 рік за 1,5 роки, та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком з 28 лютого 2025 року."

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ у м. Києві про відмову у задоволені скарги від 05.05.2025 №20685-18126/М-02/8-2600/25.

В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 07.03.2025 № 2000-0304-9/36420 йому безпідставно відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з неправильним визначенням страхового стажу. Відповідачем визначено страховий стаж позивача у розмірі 29 років 7 місяців 10 днів та не зараховано до нього окремі періоди роботи, підтверджені записами у трудовій книжці НОМЕР_3 . Позивач вважає неправомірним неврахування періоду роботи з 29.05.2000 по 13.03.2001, оскільки підставою для цього зазначено допис у наказі про звільнення іншою особою та відсутність відомостей у реєстрі застрахованих осіб. На думку позивача, недоліки оформлення трудової документації виникли з вини роботодавця та не можуть бути підставою для позбавлення його права на зарахування фактично відпрацьованого періоду до страхового стажу. Також позивач не погоджується з неврахуванням періоду роботи з 25.10.2001 по 15.07.2002 через відсутність інформації про сплату страхових внесків. Він зазначає, що обов`язок щодо сплати внесків покладається на роботодавця, а його невиконання не може негативно впливати на права працівника. Факт роботи підтверджується записами у трудовій книжці, а відсутність відповідних даних у реєстрі не спростовує наявність трудових відносин. Крім того, позивач посилається на неправильне обчислення його страхового стажу у зв`язку з неврахуванням періоду роботи у районах Крайньої Півночі у пільговому обчисленні. Зазначає, що з 22.12.1987 по 20.05.1991 працював у районах Крайньої Півночі, що підтверджується записами у трудовій книжці, а саме роботою у відділі невідомчої охорони при ВВС м. Магадана, радгоспі “Сеймчан” та радгоспі “Марковський” Магаданської області.

На думку позивача, частина цього періоду з 22.12.1987 по 01.01.1991 підлягає зарахуванню у пільговому обчисленні відповідно до законодавства, що діяло на той час, що дозволило б йому набрати необхідний страховий стаж для призначення пенсії. Позивач вказує, що записи у трудовій книжці оформлені належним чином, містять необхідні реквізити та підтверджують факт роботи, а тому орган Пенсійного фонду безпідставно не врахував спірні періоди.

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 14.05.2025 відкрив провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач-1 правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі в електронний кабінет в підсистемі “Електронний суд”, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, сформована програмним забезпеченням “Діловодство спеціалізованого суду”.

Від представника позивача надійшла заява від 14.10.2025 про залучення співвідповідача в якій він просить залучити Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області як співвідповідача.

Від представника позивача надійшла заява від 26.11.2025 про зміну підстав позову.

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 09.01.2026 прийняв до розгляду позовну заяву з урахуванням поданих уточнень, залучив до участі у справі другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області та встановив відповідачу - 2 строк надання відзиву.

Відповідач - 2 правом на подання відзиву не скористався.

Обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

28.02.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Головного управління ПФУ в м. Києві з заявою про призначення пенсії за віком, яка розглянута ГУ ПФУ в Харківській області за принципом екстериторіальності.

Рішенням № 2000-0304-9/36420 від 07.03.2025 відповідача-2 позивачу відмовлено в призначенні пенсії з мотивів відсутності у позивача необхідного страхового стажу.

В рішенні зазначено, що страховий стаж заявника становить: 29 років 7 місяців 10 днів.

До загального страхового стажу не зараховано періоди роботи, згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 02.04.1986, а саме:

- період роботи з 29.05.2000 по 13.03.2001 (0 років, 9 місяців та 13 днів), оскільки наказ на звільнення з роботи дописано іншою особою. Відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб;

-період роботи з 25.10.2001 по 15.07.2002 (0 років, 8 місяців та 20 днів), оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб.

До загального страхового стажу зараховано: період навчання у вищому/середньому навчальному закладі з 01.09.1981 по 30.01.1986; період роботи з 01.03.1986 по 12.05.1986; період проходження строкової військової служби з 09.07.1986 по 30.10.1987; періоди роботи з 22.12.1987 по 10.03.1988, з 28.03.1988 по 21.04.1989, з 22.04.1989 по 20.05.1991, з 04.06.1991 по 13.03.1995; з 02.02.1998 по 25.05.2000; з 19.03.2001 по 01.08.2001 та з 02.08.2001 по 19.10.2001; з 26.08.2002 по 31.03.2003, з 01.10.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 05.03.2004; періоди роботи з 11.04.2006 по 09.11.2007, з 12.11.2007 по 30.04.2010; з 01.09.2013 по 28.02.2014; з 26.03.2014 по 25.10.2017; період перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітного з 26.10.2017 по 22.07.2018; періоди роботи з 24.07.2018 по 31.01.2019, з 01.02.2019 по 19.08.2019, з 22.11.2019 по 31.03.2020, з 01.07.2020 по 31.12.2020, з 01.02.2021 по 31.03.2021, з 01.05.2021 по 02.07.2021, з 08.07.2021 по 28.12.2021, а також періоди роботи з 01.03.2024 по 31.10.2024 та з 01.11.2024 по 31.01.2025.

Відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 у період з:

- 22.12.1987 по 10.03.1988 працював у відділі невідомчої охорони при ВВС м. Магадану на посаді охоронця на період відпустки основного працівника.

- 28.03.1988 по 21.04.1989 був прийнятий бригадиром відкритого ґрунту радгоспу ордена трудового червоного прапору “Сеймчан” Магаданського агропромкомітету. був звільнений у зв`язку з переведенням в радгосп “Марковський” Магаданської обл.

- 21.04.1989 по 20.05.1991 прийнятий агрономом в радгосп “Марковський” Анадирського району, Магаданської області, звільнений у зв`язку з переведенням в радгосп “Південнобузький”

З розрахунку страхового стажу вбачається, що вказані періоди роботи не були враховані відповідачем у пільговому обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, тобто з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців.

Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 2000-0304-9/36420 від 07.03.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зі скаргою.

У відповідь на зазначену скаргу, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зазначило, що винесене рішення по заяві від 28.02.2025 є кінцевим та не підлягає додатковому опрацюванню.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідачів, позивач звернувся з цим позовом.

Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування.

Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Спірні правовідносини регулюються Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії визначений статтею 44 Закону № 1058-IV, згідно положень якої заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду України та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина п`ята статті 45 Закону № 1058-IV).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” затвердженим постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі – Порядок № 22-1).

Частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Частиною 2 статті 26 Закону № 1058-IV визначено, що у разі відсутності страхового стажу, передбаченого ч.1 ст. 26 Закону, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу в період з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років.

Частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV).

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з приписами статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Щодо правомірності незарахування періоду роботи з 29.05.2000 по 13.03.2001.

В зазначений період, основним документом, що підтверджує трудовий (страховий) стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначений Інструкцією, затвердженою спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення № 58 від 29.07.1993 року (далі - Інструкція № 58).

Підпунктом 2.2. пункту 2 Інструкції 58 визначено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4, 2.8 глави 2 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищий орган організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про трудові книжки працівників” від 27.04.1993 № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Внаслідок чого, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Трудова книжка серії НОМЕР_3 містить записи про роботу у періоди з 29.05.2000 по 13.03.2001 (запис № 21-22).

Відповідно до запису № 21 позивача прийнято на посаду експедитор, також запис містить посилання на підставу його внесення – наказ № 7 від 28.05.2000.

Водночас, із наведеного запису неможливо встановити найменування підприємства (установи, організації), на якому позивач був працевлаштований, оскільки назва роботодавця у ньому не зазначена.

Також, запис № 22 про звільнення позивача містить підставу його внесення та прослідковуваний відбиток мастичної печатки суб`єкта господарювання, наявний підпис уповноваженої особи.

Проте, відбиток печатки суб`єкта господарювання зберігся лише частково та є ледь помітним.

Однак, як встановлено судом, вказаний періоди роботи позивача не зарахований до страхового у зв`язку з тим, що наказ на звільнення з роботи дописано іншою особою

Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Водночас, суд звертає увагу, що під час розгляду заяви про призначення пенсії на орган Пенсійного фонду покладається не лише обов`язок оцінити подані заявником документи, а й обов`язок вживати заходів для повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин, необхідних для вирішення питання про наявність у особи права на пенсію.

Так, відповідно до ст. 16 та ч. 1 ст. 48 Закону України “Про адміністративну процедуру” від 17.02.2022 № 2073-IX адміністративний орган зобов`язаний діяти за принципом офіційності, самостійно встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, та за необхідності з власної ініціативи витребовувати документи і відомості, необхідні для прийняття обґрунтованого рішення. При цьому адміністративний орган не вправі перекладати на особу обов`язок щодо отримання документів, якщо такий обов`язок прямо не передбачений законом.

Аналогічні повноваження передбачені і ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV, якою органам Пенсійного фонду надано право витребувати від підприємств, установ, організацій та інших осіб документи, необхідні для оформлення пенсії, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач не був позбавлений процесуальних можливостей для усунення сумнівів щодо правильності оформлення трудової книжки позивача.

Навпаки, за наявності сумнівів щодо достовірності запису про трудову діяльність позивача за період з 29.05.2000 по 13.03.2001, викликаних тим, що номер наказу про звільнення дописаний іншою особою та виконаний іншим почерком, відповідач повинен був реалізувати надані йому законом повноваження щодо офіційного з`ясування всіх обставин справи, а не обмежуватися формальним неврахуванням відповідного періоду роботи.

Зокрема, Пенсійний фонд мав можливість витребувати архівні довідки, первинні документи, відомості з відповідних архівних установ чи інші документи, необхідні для перевірки достовірності запису в трудовій книжці.

Натомість матеріали справи не містять доказів того, що відповідач здійснював будь-які дії, спрямовані на витребування архівних документів, звертався до відповідних архівних установ чи правонаступників підприємства або письмово повідомляв позивача про необхідність подання додаткових документів. За таких обставин відповідач фактично обмежився формальною констатацією недоліків оформлення трудової книжки, не використавши надані йому законом повноваження для всебічного та повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення питання про зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу позивача.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23, від 18.09.2024 у справі №240/6201/23 та від 16.10.2024 у справі №140/14380/23 зазначив, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є обов`язком пенсійного органу, тобто перекладання тягаря доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неналежне виконання пенсійним органом свого обов`язку щодо перевірки відомостей, зазначених у поданих документах не може бути підставою для обмеження конституційного права особи на отримання належної їй пенсії.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 29.05.2000 по 13.03.2001 є необґрунтованою.

Проте, у даному випадку суд зазначає, що під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком відповідач не забезпечив повного, всебічного та об`єктивного дослідження поданих документів і обставин, що мають значення для правильного вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію.

Зокрема, відповідач не вжив усіх передбачених законом заходів щодо витребування та перевірки додаткових документів, які могли б підтвердити спірний період трудової діяльності позивача, обмежившись формальною оцінкою наданих матеріалів.

Оскільки підставою для зарахування трудового стажу є достовірне встановлення факту перебування особи у трудових відносинах за відповідний період, а не порушення адміністративної процедури при розгляді заяви органом ПФУ, то, враховуючи відсутність в матеріалах справи допустимих доказів, вимога про зарахування відповідного періоду до страхового стажу не підлягає задоволенню.

Щодо правомірності незарахування періоду роботи з 25.10.2001 по 15.07.2002.

Трудова книжка серії НОМЕР_3 містить записи про роботу у періоди з 25.10.2001 по 15.07.2002 (запис № 29-30).

Відповідач стверджує, що вказаний період неможливо зарахувати до загального страхового стажу, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб.

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1 Розділу XV “Прикінцеві положення” Закону №1058-ІV, цей Закон набирає чинності з 1 січня 2004 року.

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За таких обставин, належним доказом трудової діяльності позивача у період роботи з 25.10.2001 по 15.07.2002 є трудова книжка.

Запис про період роботи з 25.10.2001 по 15.07.2002 виконаний без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та розбірливим почерком, містить підставу його внесення та прослідковуваний слід печатки суб`єкта господарювання, наявний підпис уповноваженої особи.

Відповідач не навів доказів, які б свідчили про недостовірність зазначених записів або їх внесення з порушенням вимог законодавства.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відсутність у Реєстрі застрахованих осіб відомостей про сплату страхових внесків за період роботи з 25.10.2001 по 15.07.2002 не може бути самостійною та достатньою підставою для незарахування цього періоду до страхового стажу позивача, оскільки на момент виконання ним трудової діяльності облік страхового стажу здійснювався на підставі документів про трудову діяльність, насамперед трудової книжки, а не відомостей персоніфікованого обліку.

Таким чином, відповідний період достовірно підтверджується допустимими доказами.

Враховуючи наведене, спірний період роботи з 25.10.2001 по 15.07.2002 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Щодо вимог зарахувати період роботи в районі крайньої півночі та місцевостях, прирівняних до неї у кратному розмірі.

Відповідно до пункту 5 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на які розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10 листопада 1967 року.

Відповідно до пункту 110 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 року № 590, робота в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 1 березня 1960 року зараховується в стаж в полуторному розмірі за умови, якщо працівник мав право на пільги, встановлені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Згідно з п. 3 постанови Ради Міністрів СРСР від 10.02.1960 № 148 “Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 “Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі” кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі після 01.03.1960 - за 1 рік і 6 місяців при нарахуванні стажу для отримання пенсії за віком та по інвалідності.

Згідно з пунктом “д” статті 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР “Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі” від 10 лютого 1960 року працівникам, що переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п`ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надається додатково пільга зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що надає право на отримання пенсії через старість і по інвалідності.

Статтею 3 Указу Президії Верховної Ради СРСР “Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі” від 26 вересня 1967 року № 1908-VII передбачено скоротити тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року “Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі”, з п`яти до трьох років. Надавати зазначені пільги особам, які прибули в ці райони і місцевості з власної ініціативи, за умови укладення ними трудових договорів на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Відповідно до частини 2 пункту 2 Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати Президії Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок від 16 грудня 1967 року № 530/П-28, пільги, передбачені статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 р. та статтею 3 Указу від 26 вересня 1967 р., надаються додатково працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни (включаючи осіб, які прибули з власної ініціативи), при умові укладення ними трудових договорів, про роботу в цих районах і місцевостях на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Відповідно до статті 1 Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 19.01.1993 громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років в районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): чоловіки - по досягненню 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, жінки - по досягненню 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років. Громадянам Сторін, що домовляються, які працювали як в районах Крайньої Півночі, так і в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, один рік роботи в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, зараховується за дев`ять місяців роботи в районах Крайньої Півночі. У випадках, коли законодавством однієї з Сторін, що домовляються, передбачені більш пільгові умови і норми пенсійного забезпечення громадян, які більш пільгові умови і норми пенсійного забезпечення громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, при призначенні пенсії по старості (за віком) на території даної держави застосовується чинне законодавство цієї Сторони.

Статтею 3 тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом російської федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 19 січня 1993 року, дозволено обчислювати стаж за нормами Закону Російської Федерації “Про державні гарантії і компенсації для осіб, працюючих і проживаючих в районах Крайньої Півночі та прирівняних місцевостях” від 19 лютого 1993 року, яким дозволено застосовувати пільгу про обчислення стажу незалежно від факту наявності строкового трудового договору, тим самим на рівні міжнародних угод, укладених між Україною та Росією встановлено, що на території України гарантується пенсійне забезпечення громадян, які працювали на території Росії в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях, і при цьому обов`язково визначено, що обчислення стажу здійснюється незалежно від факту наявності строкового трудового договору.

Угоду про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів, укладену в рамках Співдружності Незалежних Держав і підписану від імені Уряду України 15 квітня 1994 року, ратифіковано Законом України від 11.07.1995 №290/ 95-ВР.

Згідно з статтею 4 цієї Угоди кожна зі Сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про освіту, відповідні документи про надання звання, розряду, кваліфікації та інші неодмінні для провадження трудової діяльності документи і завірений у встановленому на території Сторони виїзду порядку переклад їх державною мовою Сторони працевлаштування або російською мовою. Трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами. У разі остаточного виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, що містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно.

Стаття 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 закріплює принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

При цьому метою вказаної Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди. Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Статтею 3 Угоди також передбачено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Статтею 5 Угоди “Про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення” від 13 березня 1992 року, яка Україною підписана, встановлено, що вона розповсюджує дію угоди на пенсійне забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.

З огляду на наведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

При цьому, основним документом, підтверджуючим факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях є трудова книжка, а також ці обставини можуть підтверджуватися й іншими документами, зокрема, архівною довідкою.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 302/662/17-а, від 18 грудня 2018 року у справі № 263/13671/16-а, від 10 січня 2019 у справі № 352/1612/15а (2а/352/70/15), від 10 вересня 2019 року у справі № 348/2208/16-а, від 08.11.2019 у справі № 396/153/17(2-а/396/13/17), від 18 червня 2020 року у справі №537/1415/17, від 27 липня 2022 року у справі № 560/755/19, від 17 жовтня 2022 року у справі № 592/5589/17

Разом з цим такі висновки Верховного Суду сформовані у правовідносинах, які стосувались обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі за періоди такої роботи до 01.01.1991.

Судом встановлено, що факт роботи позивача в районах Крайньої Півночі підтверджується записами його трудової книжки та сторонами не заперечується.

Спір щодо місця здійснення трудової діяльності позивача у періоди роботи з 22.12.1987 по 10.03.1988, з 28.03.1988 по 21.04.1989 та з 21.04.1989 по 20.05.1991, між сторонами відсутній.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967 № 1029 Магаданської область відноситься до районів Крайньої Півночі. Відтак, місцевість, де розташовувалось підприємства, на яких працював позивач, знаходиться у районі Крайньої Півночі.

Відтак, оскільки записи трудової книжки позивача є достатнім доказом, що підтверджує факт його роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них, суд дійшов висновку, що при призначенні, виплаті та перерахунку пенсії періоди роботи позивача в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них, підлягають зарахуванню до страхового стажу у пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи як один рік і шість місяців:

Відповідно до записів трудової книжки позивача НОМЕР_3 ОСОБА_1 у період з:

- 22.12.1987 по 10.03.1988 працював у відділі невідомчої охорони при ВВС м. Магадану на посаді охоронця на період відпустки основного працівника, тривалість періоду роботи - 2 місяці 19 днів.

- 28.03.1988 по 21.04.1989 був прийнятий бригадиром відкритого гринту радгоспу ордена трудового червоного прапору “Сеймчан” Магаданського агропромкомітету. був звільнений у зв`язку з переведенням в радгосп “Марковський” Магаданської обл, тривалість періоду роботи - 1 рік 24 дні.

- 21.04.1989 по 20.05.1991 прийнятий агрономом в радгосп “Марковський” Анадирського району, Магаданської області, звільнений у зв`язку з переведенням в радгосп “Південнобузький” тривалість періоду роботи - 2 роки 29 днів.

Загальна тривалість роботи в районах Крайньої Півночі за зазначеними періодами становить 3 роки 3 місяці 12 днів.

Таким чином, зазначений період підлягає зарахуванню до стажу в пільговому обчисленні - один рік роботи за один рік шість місяців.

Щодо належного способу захисту порушеного права.

За приписами ч.ч. 2, 3 КАС у разі задоволення позову суд, зокрема, може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. У разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Насамперед суд відзначає, що відмова в зарахуванні спірних періодів оформлена в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в призначенні пенсії № 2000-0304-9/36420 від 07.03.2025.

Відтак, задоволення вимог про зобов`язання зарахувати періодів до страхового стажу можливе у випадку скасування зазначеного рішення про відмову в призначенні пенсії.

Оскільки, висновок відповідача, покладений в основу рішення щодо відсутності у позивача достатнього страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV суд вважає помилковим.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що відповідач відмовляючи у призначені позивачу пенсії за віком, допустив порушення вимог законодавства, що призвело до порушення права позивача на отримання пенсії.

Таким чином, з метою ефективного та повного захисту прав, свобод, інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області №2000-0304-9/36420 від 07.03.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас, оскільки суд достовірно встановив факт трудових відносин позивача з 25.10.2001 по 15.07.2002 такий період підлягає зарахуванню до страхового стажу.

Також підлягає зарахуванню в пільговому обчисленні стаж роботи в районах Крайньої Півночі.

Поряд з цим, питання щодо зарахування до страхового стажу періоду з 29.05.2000 по 13.03.2001 в контексті повторного розгляду заяви про призначення пенсії має бути розглянуто відповідачем, з урахуванням правової оцінки суду.

Наведене зумовлює необхідність в повторному розгляді заяви позивача від 28.02.2025 про призначення пенсії.

Дії зобов`язального характеру щодо повторного розгляду заяви про призначення пенсії за віком, має вчинити саме територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглядав заяву позивача, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог до цього відповідача.

Щодо вимоги визнати протиправним та скасування рішення Головного управління ПФУ в м. Києві про відмову у задоволені скарги від 05.05.2025 №20685-18126/М-02/8-2600/25.

Суд зазначає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві від 05.05.2025 № 20685-18126/М-02/8-2600/25 прийняте за результатами розгляду скарги позивача в адміністративному порядку та не є рішенням, яким безпосередньо вирішено питання щодо призначення пенсії. Вказане рішення не породжує самостійних правових наслідків для позивача.

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність та скасування саме рішення про відмову у призначенні пенсії від 07.03.2025 № 2000-0304-9/36420, скасування рішення, прийнятого за результатами розгляду скарги, не призведе до додаткового чи ефективного відновлення порушеного права позивача, а тому не є належним способом судового захисту.

Отже позовні вимоги до цього органу ПФУ задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн, отже останньому підлягає стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, яким було фактично порушені права позивача - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Керуючись статтями 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 2000-0304-9/36420 від 07.03.2025 про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 25.10.2001 по 15.07.2002 директором Товариства з обмеженою відповідальністю “Форум-Н”.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області врахувати з обрахунком - один рік роботи за один рік шість місяців страховий стаж ОСОБА_1 в періоди його трудової діяльності у районах Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі:

- 22.12.1987 по 10.03.1988 у відділі невідомчої охорони при ВВС м. Магадану на посаді охоронця на період відпустки основного працівника;

- 28.03.1988 по 21.04.1989 бригадиром відкритого ґрунту радгоспу ордена трудового червоного прапору “Сеймчан” Магаданського агропромкомітету;

- 21.04.1989 по 20.05.1991 агрономом в радгосп “Марковський” Анадирського району, Магаданської області.

5. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до заяви від 28.02.2025, з урахуванням зарахованих періодів страхового стажу та правової оцінки суду.

6. У задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві – відмовити.

7. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й під`їзд, 2-й поверх; код ЄДРПОУ 14099344).

8. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач - 1: Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, місце знаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16; код ЄДРПОУ: 42098368;

відповідач - 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й під`їзд, 2-й поверх; код ЄДРПОУ 14099344.

Суддя Сас Є.В.