Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №300/4092/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2026 р. справа № 300/4092/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та рішення, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі – відповідач) в якому просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №926160808906 від 08.06.2026 про відмову у перерахунку щомісячного довічною грошового утримання ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області перерахувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 згідно довідки про суддівську винагороду за №04-12/53-26 від 28.05.2026 та здійснити виплату перерахованого грошового утримання з 01.01.2026 у розмірі 80% від заробітку зазначеному у цій довідці, з урахуванням одержаних сум за цей період, без обмеження граничного розміру;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області після проведення перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, сформувати електронну пенсійну справу і направити її до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області для проведення виплат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Івано-Франківським апеляційним судом видано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026 - 3328 грн. Проте Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області рішенням №926160808906 від 08.06.2026 відмовило у перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання на підставі такої довідки. Вважає таке рішення Пенсійного орану протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а щомісячне довічне грошове утримання таким, що підлягає перерахунку.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.08.2026, у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області відмовлено. Клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задоволено. Залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області строк до 04.09.2026 для подання пояснень щодо позову. Зобов`язано третю особу надіслати (надати) іншим учасникам справи копію пояснення та доданих до нього документів одночасно з надісланням (наданням) його до суду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.08.2026 у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про зупинення провадження у справі відмовлено.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.08.2026 у задоволенні клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд справи №300/4092/26 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області скористався правом подання відзиву на позовну заяву відповідно до якого проти позову заперечив. Зазначив, що правових підстав для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на даний час немає, адже зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 01.01.2026 не відбулося. Просив суд врахувати висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №240/9028/24.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подано до суду пояснення щодо позову (а.с.121-125), в якому представник заперечуючи проти позовних вимог, зазначив ті самі заперечення, що і Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у відзиві на позовну заяву. Просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

ОСОБА_1 з 2015 року в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Івано-Франківським апеляційним судом ОСОБА_1 видано довідку-розрахунок про суддівську винагороду станом на 01.01.2026 для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01.01.2026 - 3328 грн, регіонального коефіцієнту - 1,1 та доплати за вислугу років - 80% (а.с.6).

З метою перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вищезазначеної довідки, позивач звернувся з відповідною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

За принципом екстериторіальності вказана заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яким 08.06.2026 прийнято рішення №926160808906 про відмову у здійсненні перерахунку довічного грошового утримання судді на підставі оновленої довідки з огляду на те, що після 18.02.2020 не відбулось підвищення посадових окладів та відповідно розміру суддівської винагороди працюючих суддів. (а.с.7-8).

Не погодившись з рішенням територіального органу Пенсійного фонду України про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України.

Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Питання виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці врегульоване статтею 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частиною четвертою якого встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до частини першої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено з 01.01.2026 прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб у розмірі 3328 гривень, а для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року.

Таким чином, Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" для визначення базового розміру посадового окладу судді передбачена спеціальна розрахункова величина, розмір якої становить 2102 грн.

Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях підкреслював, що конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 03 червня 2013 року №3-рп/2013, від 04 грудня 2018 року №11-р/2018).

Так, 30.09.2016 набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", яким, зокрема, статтю 130 Основного Закону викладено в новій редакції, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що "розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій".

Питання визначення розміру суддівської винагороди врегульовано статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", зокрема, пунктом 1 частини третьої якої визначено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Слід зазначити, що Законом України "Про прожитковий мінімум" не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді". Вказаним законом судді не віднесені до окремої соціальної чи демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" разом із встановленням з 01 січня 2026 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328 грн. був введений такий вид прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року", тобто в розмірі 2102 грн.

Варто зазначити, що зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також у Закон України "Про прожитковий мінімум" щодо визначення розміру прожиткового мінімуму не вносилися, тож законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, відсутні.

Водночас, Закон України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Водночас заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено з 01 січня 2026 року (3328 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", є протиправною.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 17.02.2026 у справі №200/2309/25.

У постанові від 17.02.2026 у справі №200/2309/25 Верховний Суд відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.11.2025 у справі № 520/32171/24, у якій викладено правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватися прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 грн відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та, відповідно, що з 01 січня 2024 року не відбулася зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці та сформувала такий:

- у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;

- для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Застосовуючи наведені вище правові висновки до спірних правовідносин, які виникли у цій справі, суд дійшов висновку про те, що Головне управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області, відмовляючи позивачу як судді у відставці в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, на тій підставі, що станом на 01 січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму, який застосовується для обрахунку посадового окладу судді місцевого суду не змінювався, діяло необґрунтовано та всупереч вимог частини другої статті 130 Конституції України і частини третьою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Разом з тим, суд вважає за необхідне вказати на безпідставність посилання Головного управління ПФУ в Хмельницькій області на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24, під час розгляду цієї справи, з огляду на таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на наведені приписи процесуального закону, суд зазначає, що Верховний Суд (зокрема, і Велика Палата Верховного Суду) висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.

З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності правових висновків Верховного Суду та необхідності їх застосування в кожній конкретній справі.

Встановлюючи обов`язковим врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, частина п`ята статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України резюмує застосування норм права саме у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

У постанові від 19 травня 2020 року (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Так, у справі №240/9028/24, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у якій відповідач посилається на підтвердження своєї позиції щодо застосування положень статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", спірні правовідносини стосувалися проведення розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України, зокрема обрахунку розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв`язку з відставкою судді.

Натомість, у справі, яка розглядається, предмет спору стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою, виданою у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, суд вважає, що дана справа не є подібною до справи №240/9028/24, яка розглянута Великою Палатою Верховного Суду, а натомість є подібною до справи №200/2309/25, розглянутої Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, яка стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

За таких обставин, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за №926160808906 від 08.06.2026 про відмову в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці слід скасувати та зобов`язати суб`єкта владних повноважень здійснити такий перерахунок на підставі вказаної довідки.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у рішенні від 25.11.1997 року №6-зп вказав, що стаття 55 Конституції України не визначає, які саме рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади і місцевого самоврядування чи посадових і службових осіб можуть бути оскаржені, і встановлює принцип, відповідно до якого в суді можуть оскаржуватися будь-які рішення, дії та бездіяльність.

Разом з тим, Конституційний Суд України у зазначеному вище рішенні вказав, що частину 2 статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що рішення, дія чи бездіяльність порушують або обмежують права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Також Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини 3 статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму щодо такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

Аналізуючи наведені норми та висновки Конституційного Суду України, слід зазначити, що під час розгляду справи суд повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, є, зокрема, захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень, у тому числі з боку державних органів.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч.1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 8 статті 4 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Отже, судовому захисту в адміністративних судах України підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у публічно-правовому спорі є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

З матеріалів пенсійної справи позивача судом встановлено, що ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці нараховане та виплачується у розмірі 80% від заробітку та без обмеження граничним розміром, а тому і відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині порушені.

При цьому, суд звертає увагу на те, що постановою Восьмого апеляційного окружного адміністративного суду від 21.03.2025 у справі №300/7478/24, вже зобов`язано пенсійний орган перерахувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці згідно довідки про суддівську винагороду за №04-12/53-24 від 29.08.2024, виданої Івано-Франківським апеляційним судом, та здійснити виплату перерахованого грошового утримання з 01.01.2024 у розмірі 80% від заробітку зазначеному у цій довідці, з урахуванням виплачених сум за цей період.

Таким чином, ухвалене судове рішення має преюдиційний характер для правовідносин між сторонами. Це означає, що в подальшому під час проведення чергового перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, територіальні органи Пенсійного фонду України не вправі зменшувати відсоткове значення розміру виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з тих підстав, яким вже надано оцінку в судових рішеннях, що набрали законної сили.

За таких обставин висновки суду у зазначеній справі є обов`язковими не лише в межах цієї справи, але і під час виникнення/існування інших правовідносин, які пов`язані з довічним грошовим утримання позивача, як судді у відставці.

Таким чином, оскільки судом не встановлено факту зменшення відсоткового значення розміру виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та застосування відповідачем до щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , обмеження граничним розміром, то вказане свідчить про відсутність порушеного права ОСОБА_1 , яке б потребувало судового захисту у вказаній частині.

Щодо зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області здійснити виплату перерахованого грошового утримання, з урахуванням одержаних сум, суд зазначає наступне.

У силу абзацу 14 пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача від 01.06.2026 визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, то саме це Управління і має завершити процедуру перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача.

Водночас, з приводу вимог щодо зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці після його перерахунку, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 розділу V Порядку №3-1, нарахована сума щомісячного довічного грошового утримання включається в документи для виплати не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення (перерахунок) щомісячного довічного грошового утримання. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується щомісячне довічне грошове утримання, у грошовій формі, в установленому законодавством порядку.

У силу абзацу 1 пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Позивач перебуває на обліку як одержувач відповідних виплат у Головному управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, а тому саме цей орган уповноважений проводити відповідні виплати. Таким чином заявлені вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити виплату перерахованого грошового утримання, з урахуванням одержаних сум є безпідставними та не підлягають до задоволення.

Окрім того, позовні вимоги у частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області після проведення перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, сформувати електронну пенсійну справу і направити її до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області для проведення виплати, є передчасними та не підлягають задоволенню, оскільки перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки №04-12/53/2026 від 28.05.2026, виданої Івано-Франківським апеляційним судом ще не проведений, рішення про проведення перерахунку для здійснення виплат ще не приймалося, а тому права позивача в даній частині станом на день винесення рішення у справі не є порушеними.

Суд звертає увагу на те, що судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.

Підсумовуючи вищевказане, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити позивачеві перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з довідкою Івано-Франківського апеляційного суду №04-12/53/2026 від 28.05.2026.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Враховуючи приписи ч.3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 665,6 грн, сплаченого судового збору.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №926160808906 від 08.06.2026 про відмову у перерахунку щомісячного довічною грошового утримання ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350, вул. Чекірди Гната, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000) перерахувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) згідно довідки про суддівську винагороду за №04-12/53/2026 від 28.05.2026.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350, вул. Чекірди Гната, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати із сплати судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Скільський І.І.