Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №300/1883/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2026 р. справа № 300/1883/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скільського І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рожнятівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, заявник, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Рожнятівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області (далі – відповідач, Рожнятівська селищна рада, орган місцевого самоврядування, уповноважений орган) в якому просить суд:

- визнати бездіяльність комісії Рожнятівської селищної ради Івано-Франківської області протиправною, щодо неприйняття рішення про призначення та виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення, відповідно до постанови КМ України №214 від 28.03.2018 особі, яка проходила службу в Афганістані та являється особою з інвалідністю війни 2 групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Рожнятівську селищну раду Івано-Франківської області призначити і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні для отримання жилі приміщення, відповідно до постанови КМ України №214 від 28.03.2018 як особі, яка проходила службу в Афганістані та являється особою з інвалідністю війни 2 групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Рожнятівською селищною радою Івано-Франківської області протиправно відмовлено позивачу у призначенні та виплаті грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 №214, незважаючи на те, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 у справі №300/9677/24, яке набрало законної сили, відповідача зобов`язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.10.2024 та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Як зазначає позивач, підставою для повторної відмови у призначенні та виплаті грошової компенсації стало посилання комісії Рожнятівської селищної ради на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про те, що у 2016 році ним у шлюбі з ОСОБА_2 було придбано житловий будинок житловою площею 43,6 кв.м., право власності на який зареєстровано за його колишньою дружиною.

ОСОБА_1 вказує, що зазначений будинок був придбаний його колишньою дружиною ОСОБА_2 у 2016 році за кошти її батьків, у зв`язку з чим він не має жодного відношення до вказаного майна та ніколи не претендував на нього. При цьому право власності на будинок зареєстровано виключно за ОСОБА_2 , а спорів щодо зазначеного майна між ними не виникало.

Водночас, як стверджує позивач, у Протоколі №1/2026 від 24.02.2026 комісія Рожнятівської селищної ради, посилаючись на положення статей 60 та 68 Сімейного кодексу України, дійшла хибного висновку про те, що станом на 14.10.2024 він був співвласником зазначеного житла та не мав юридичних підстав для поліпшення житлових умов. Сам факт придбання нерухомого майна у період перебування у шлюбі, на переконання ОСОБА_1 , не свідчить про наявність у нього зареєстрованого права власності на це майно. Зазначає, що майно було придбано за кошти батьків його колишньої дружини, а тому фактично належало їй.

Також позивач зазначає, що відповідно до статті 69 Сімейного кодексу України подружжя має право на поділ майна, що належить йому на праві спільної сумісної власності, а за їх взаємною згодою спірний житловий будинок був залишений у власності його колишньої дружини. При цьому після розірвання шлюбу спору щодо вказаного майна між ними не виникало. Посилаючись на правові висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 19.09.2012 №17-рп/2012, позивач звертає увагу на розмежування режимів спільної сумісної та особистої приватної власності подружжя та вказує, що висновок комісії про наявність у нього права на спірний житловий будинок не підтверджений жодним документом.

На переконання ОСОБА_1 , комісія Рожнятівської селищної ради фактично самостійно визначила його співвласником нерухомого майна, хоча право власності на це майно зареєстровано за іншою особою. При цьому, як зазначає позивач, комісія не наділена повноваженнями встановлювати або визнавати право особи на частку у праві власності на нерухоме майно.

Крім того, позивач вказує, що під час повторного розгляду його заяви комісією не встановлено фактичних обставин, необхідних для вирішення питання про призначення грошової компенсації, зокрема не визначено склад сім`ї колишньої дружини, не проведено належного розрахунку житлової площі та не встановлено, чи відповідає житлова площа будинку 43,6 кв.м. встановленим законодавством нормам площі.

Також позивач зазначає, що пунктом 14 постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 №214 передбачено підставу для відмови у призначенні грошової компенсації у випадку володіння особою житловим приміщенням, що відповідає нормі площі, однак у спірному протоколі комісії не наведено належного обґрунтування того, що саме ОСОБА_1 володіє таким житлом та що площа зазначеного житлового будинку відповідає встановленим нормам. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Рожнятівська селищна рада скористалась правом на подання відзиву на позовну заяву. Заперечуючи позовні вимоги, в обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив, що під час первинного розгляду документів 25.11.2024 комісія врахувала лише документи, подані заявником, та не взяла до уваги обставину перебування у 1986 році на квартирному обліку разом із ОСОБА_1 його дружини та дочки, оскільки у поданій заяві відомості про них були відсутні, а розрахунок компенсації заявником передбачався лише на себе.

Крім того, відповідач заперечує доводи ОСОБА_1 про те, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 43,6 кв.м, належить виключно його колишній дружині ОСОБА_2 та не має до нього жодного відношення. В обґрунтування цього відповідач посилається на положення статті 60 Сімейного кодексу України, відповідно до яких майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, а кожна річ, набута подружжям за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, вважається об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Також Рожнятівська селищна рада зазначає, що відповідно до статті 65 Сімейного кодексу України при укладенні договорів одним із подружжя презюмується згода другого з подружжя, а тому придбання спірного житлового будинку під час перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у шлюбі не свідчить про виникнення права власності виключно у одного з подружжя. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, відповідач вказує, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно за одним із подружжя сама по собі не означає належності такого майна виключно цій особі, оскільки у сімейному праві діє спростовна презумпція спільності майна подружжя. У цьому контексті відповідач посилається, зокрема, на постанови Верховного Суду від 03.06.2024 у справі №712/3590/22, від 27.10.2025 у справі №199/8806/23 та від 01.04.2020 у справі №462/518/18. Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до статті 68 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте під час шлюбу.

Водночас, за твердженням відповідача, позивач не надав належних та допустимих доказів припинення права спільної сумісної власності на спірний житловий будинок. Зокрема, Рожнятівська селищна рада вказує, що відповідно до статті 69 Сімейного кодексу України поділ майна подружжя може здійснюватися за взаємною згодою, однак договір про поділ нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню. Також відповідач наголошує, що ОСОБА_1 не надав ані комісії, ані суду належних доказів поділу спірного нерухомого майна або припинення його права на частку у спільній сумісній власності.

Крім того, житлова площа спірного будинку становить 43,6 кв.м, що перевищує норму жилої площі, визначену статтею 47 Житлового кодексу України, яка становить 13,65 кв.м на одну особу. Додатково відповідач посилається на підпункт 1 пункту 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 №470, відповідно до якого потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, забезпечені житловою площею нижче встановленого рівня.

При цьому для населених пунктів Івано-Франківської області мінімальний рівень забезпеченості житловою площею становить 6 кв.м на одну особу відповідно до рішення виконавчого комітету обласної ради та президії обласної ради профспілок від 07.01.1985. На підставі наведеного Рожнятівська селищна рада вважає, що ОСОБА_1 на момент звернення із заявою був забезпечений житлом та не належав до осіб, які потребують поліпшення житлових умов, а відтак не мав права на отримання грошової компенсації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 №214.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 заперечує доводи відповідача щодо наявності у нього права спільної сумісної власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 43,6 кв.м.

Зокрема, позивач зазначає, що вказаний житловий будинок у 2016 році був придбаний його колишньою дружиною ОСОБА_2 за кошти її батьків, а право власності на нього зареєстровано виключно за нею. При цьому позивач стверджує, що будь-яких прав на зазначене нерухоме майно не набував, на нього не претендував, майнових спорів з колишньою дружиною щодо цього будинку не мав та не має. ОСОБА_1 також посилається на положення статті 69 Сімейного кодексу України та зазначає, що за взаємною згодою між ним та його колишньою дружиною спірне майно було визначено за ОСОБА_2 , у зв`язку з чим він не має права власності на вказаний житловий будинок.

Рожнятівська селищна рада подала до суду заперечення на відповідь на відзив, мотивовані тим, що наведені позивачем доводи не спростовують обставин, покладених відповідачем в основу висновку про відсутність у ОСОБА_1 права на отримання грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення. Зокрема, відповідач зазначає, що позивач намагається спростувати факт наявності у нього майнових прав на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на власну заяву та заяву його колишньої дружини ОСОБА_2 від 01.05.2026.

На підтвердження виникнення у позивача права на спірне майно відповідач посилається на нотаріально посвідчену згоду ОСОБА_1 на укладення договору купівлі-продажу, зареєстровану за №1-84 від 23.02.2016, яка, на думку Рожнятівської селищної ради, свідчить про його участь у розпорядженні майном та набуття такого майна у спільну сумісну власність подружжя.

Крім того, відповідач посилається на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03.06.2024 у справі №712/3590/22, відповідно до якого надання одним із подружжя згоди на укладення договору щодо майна свідчить про набуття такого майна у спільну сумісну власність. Відповідач також зазначає, що подані позивачем заяви від 01.05.2026 року, незважаючи на нотаріальне засвідчення підписів, не є договором про поділ майна подружжя та самі по собі не припиняють права позивача на частку у спірному нерухомому майні.

При цьому відповідач вказує, що частка позивача у спірному житловому будинку становила 1/2, а відповідна житлова площа, яка припадала на його частку, становила 21,8 кв.м, що, на думку відповідача, перевищує встановлений рівень забезпеченості житловою площею. З огляду на викладене відповідач просить врахувати наведені у запереченнях обставини та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 є інвалідом II групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 13.12.2018.

Згідно протоколу №1 засідання виконавчого комітету Рожнятівської селищної ради народних депутатів від 22.01.1986 архівного витягу від 18.07.2024 №Т-6/06-07, виданого Державним архівом Івано-Франківської області про те, що рішенням №2 "Про взяття на квартирний облік та виділення житлової площі" позивач зарахований на квартирний облік відповідно до Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Україні та включений на загальну чергу під №5, на першочергову №28, згідно постанови ЦК КПРС I Ради Міністрів СРСР від 17.01.1983.

Позивач звернувся із заявою від 14.10.2024 до Рожнятівського селищного голови про призначення йому компенсації для забезпечення житлом, відповідно до постанови КМУ від 28.03.2018 №214 та додав оригінали та копії документів.

25.11.2024 на засіданні комісії щодо розгляду заяв про призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб розглянута заява ОСОБА_1 щодо призначення йому грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей.

За результатами її розгляду рішення про надання допомоги позивачу у призначенні грошової компенсації не прийнято.

Зі змісту протоколу засідання комісії слідує, що у поданих ОСОБА_1 документах є рішення про взяття на квартирний облік (1986). Однак, за наявною інформацією, в 2001 році ОСОБА_1 було придбано житло (про що заявником не заперечено), яке ним же було відчужено у 2004 році. Таким чином, у 2001 році у заявника поліпшились житлові умови і згідно ст. 40 Житлового кодексу Житлового кодексу було втрачено підстави для перебування на обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умова, оскільки житлова умова значно перевищувала встановлені норми.

Вказані обставини встановлено у рішенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 у справі 300/9677/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2026.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 78 КАС України).

Так, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 у справі 300/9677/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2026 позов ОСОБА_1 до Рожнятівської селищної ради Івано-Франківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність комісії Рожнятівської селищної ради Івано-Франківської області щодо не прийняття рішення про призначення та виплати грошової компенсації ОСОБА_1 за належні для отримання жилі приміщення, відповідно до постанови КМУ №214 від 28.03.2018 особі, яка проходила службу в Афганістані та являється особою з інвалідністю 2 групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни;

- зобов`язано Рожнятівську селищну раду Івано-Франківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.10.2024 щодо перерахунку грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення відповідно до постанови КМУ №214 від 28.03.2018, як особі, яка проходила службу в Афганістані та являється особою з інвалідністю 2 групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, а також прийняти відповідне рішення у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Після набрання законної сили рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 у справі 300/9677/24 позивач звернувся із заявою від 17.02.2026 до Рожнятівського селищного голови про призначення йому компенсації для забезпечення житлом, відповідно до постанови КМУ від 28.03.2018 №214 та правових висновків рішення суду по справі №300/9677/24. До вказаної заяви долучив оригінали та копії необхідних для прийняття рішення документів, в тому числі копії рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 у справі 300/9677/24 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2026.

На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 у справі 300/9677/24 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2026 у справі 300/9677/24 Комісією щодо розгляду заяв про призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, 24.02.2026 розглянуто заяву ОСОБА_1 від 14.10.2024 та від 17.02.2026 щодо призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення та прийнято рішення, оформлене протоколом №1/2026 про відмову у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей" від 28.03.2018 за №214.

Вказане рішення мотивоване наявністю у ОСОБА_1 майна, а саме станом на 14.10.2024 позивач був співвласником придбаного у 2016 році у шлюбі з ОСОБА_2 будинку, житловою площею 43,6 метрів квадратних, на праві спільної сумісної власності.

Вважаючи протиправною бездіяльність комісії Рожнятівської селищної ради Івано-Франківської області, щодо неприйняття рішення про призначення та виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення, відповідно до постанови КМ України №214 від 28.03.2018 особі, яка проходила службу в Афганістані та являється особою з інвалідністю війни 2 групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду, з метою захисту своїх порушених прав.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з таких аргументів, мотивів та норм права.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких громадянин має змогу побудувати житло, придбати його у власність, або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступною платою відповідно до закону.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, визначено в Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №3551-ХІІ).

Пунктом 2 частини 1 статті 6 Закону № 3551-XII визначено, що учасниками бойових дій визнаються: учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).

Згідно пункту 7 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: учасників бойових дій на території інших держав, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з перебуванням у цих державах.

Пунктом 18 частини 1 статті 13 Закону № 3551-XII встановлено, що особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги, зокрема, позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а особи з інвалідністю I групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.

Відповідно до статті 48-1 Житлового кодексу УРСР (далі - ЖК УРСР) порядок та розмір надання громадянам грошової компенсації за належні їм для отримання жилі приміщення визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Закону України від 14.11.2019 № 294-IX "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено, що норми і положення статей 1, 9, 40 і 48-1 ЖК УРСР застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України з урахуванням наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 №214 "Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей" затверджено Порядок виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей (далі - Порядок № 214).

Пунктом 1 Порядку №214 визначено умови та механізм виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення (далі - грошова компенсація) для сімей учасників бойових дій на території інших держав, визначених в абзаці першому пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», для осіб з інвалідністю I-II групи з числа учасників бойових дій на території інших держав, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних із перебуванням у цих державах, визначених пунктом 7 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - одержувач грошової компенсації), які потребують поліпшення житлових умов і включені до списків осіб, які користуються правом позачергового (першочергового) одержання жилих приміщень, за місцем проживання відповідно до законодавства за категоріями, встановленими в пунктах 2 і 3 цього Порядку (далі - квартирний облік).

Дія цього Порядку не поширюється на осіб, стосовно яких набрав законної сили обвинувальний вирок суду у зв`язку із вчиненням ними злочину проти основ національної безпеки України, вчиненням або сприянням вчиненню терористичного акту, втягненням у вчинення терористичного акту, публічними закликами до вчинення терористичного акту, створенням терористичної групи чи терористичної організації, фінансуванням тероризму, вчиненням злочину у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, вчиненням тяжкого і особливо тяжкого злочину проти встановленого порядку несення військової служби, вчиненням кримінального правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку (далі - злочин проти України).

Пунктом 3 Порядку № 214 передбачено, що право на отримання грошової компенсації відповідно до цього Порядку мають особи з інвалідністю I-II групи з числа учасників бойових дій на території інших держав, визначені пунктом 7 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних із перебуванням у цих державах, що перебувають на квартирному обліку (далі - особи з інвалідністю).

Згідно пункту 4 Порядку № 214 грошова компенсація членам сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, та особам з інвалідністю виплачується в повному обсязі, за винятком випадків, передбачених абзацами сьомим і восьмим пункту 18 цього Порядку, у порядку черговості відповідно до дати взяття на квартирний облік та з урахуванням категорії одержувача грошової компенсації для членів сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, визначених пунктом 2 цього Порядку, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей учасників бойових дій на території інших держав, визначених в абзаці першому пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», для осіб з інвалідністю I-II групи з числа учасників бойових дій на території інших держав, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних із перебуванням у цих державах, визначених пунктом 7 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та які потребують поліпшення житлових умов (далі - субвенція).

Якщо особі встановлено II групу інвалідності, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних із участю в бойових діях та перебуванням на території інших держав, пізніше, ніж цю особу взято на квартирний облік як особу з інвалідністю внаслідок війни, черговість виплати грошової компенсації визначається за датою встановлення II групи інвалідності відповідно до довідки медико-соціальної експертної комісії.

Членам сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, з числа малолітніх та неповнолітніх дітей, які не перебували на квартирному обліку і яким грошову компенсацію було призначено до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 р. №333 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2018 р. №214 (Офіційний вісник України, 2020 р., №38, ст. 1243), черговість виплати грошової компенсації визначається за датою прийняття рішення про призначення грошової компенсації.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 214 за поданням структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, за рішенням виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної в місті (у разі її утворення) ради або за розпорядженням голови районної, районної в м. Києві держадміністрації утворюється комісія щодо розгляду заяв членів сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли, та осіб з інвалідністю про призначення грошової компенсації (далі - комісія).

До складу комісії входять представники виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, структурних підрозділів районних, районних у м. Києві держадміністрацій з питань соціального захисту населення, економіки, фінансів, квартирного обліку, капітального будівництва, всеукраїнських громадських об`єднань ветеранів (за їх згодою).

Пунктом 6 Порядку № 214 визначено повноваження комісії, зокрема до них належить:

перевірка наявності в одержувача грошової компенсації статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», встановленого відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону (далі - статус члена сім`ї загиблого), та статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, встановленого відповідно до пункту 7 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - статус особи з інвалідністю внаслідок війни);

визначення категорії особи як члена сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла;

перевірка складу сім`ї особи з інвалідністю;

перевірка наявності документів про взяття на квартирний облік членів сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, особи з інвалідністю та членів її сім`ї;

перевірка факту спільного чи окремого проживання членів сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, які мають право на грошову компенсацію;

проведення перевірки наявності майнових прав на об`єкти незавершеного житлового будівництва чи права власності на житлове приміщення членів сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, та особи з інвалідністю, а також усіх членів сім`ї, на яких розраховується грошова компенсація, що розташовані в населених пунктах на підконтрольній Україні території (крім житлового приміщення, яке зруйноване (знищене) або стало непридатним для проживання внаслідок збройної агресії Російської Федерації, зокрема з моменту введення воєнного стану, що підтверджується актом обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок військових дій, спричинених збройною агресією Російської Федерації (далі - акт комісійного обстеження), та/або відомості щодо якого внесені до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації (далі - Реєстр пошкодженого та знищеного майна), після початку його впровадження та використання, на умовах, визначених абзацами дванадцятим - чотирнадцятим пункту 14 цього Порядку), або відчуження такого майна протягом п`яти років, що передують даті подання заяви про призначення грошової компенсації.

Перевірка інформації про наявність/відсутність права власності на житлове приміщення проводиться на підставі інформації (відомостей) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, бюро технічної інвентаризації, а також відомостей, поданих в заяві про призначення грошової компенсації;

перевірка факту надання раніше одержувачу грошової компенсації або членам його сім`ї житла чи виплати грошової компенсації за рахунок бюджетних та благодійних коштів, залучених коштів суб`єктів господарювання, інших джерел, не заборонених законодавством, як члену сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, або як особі з інвалідністю;

прийняття рішення про призначення або відмову в призначенні грошової компенсації;

перегляд рішення про призначення грошової компенсації за нововиявленими обставинами (у разі змін у майновому стані, у складі сім`ї, зміни показників опосередкованої вартості спорудження житла, у зв`язку із втратою статусу члена сім`ї загиблого або особи з інвалідністю внаслідок війни, зняття з квартирного обліку тощо);

скасування попереднього рішення за нововиявленими обставинами;

прийняття рішення про відмову у виплаті грошової компенсації;

визначення розміру грошової компенсації;

визначення суми коштів, яка підлягає поверненню, якщо одержувач грошової компенсації або його законний представник не повідомили про зміни в майновому стані, у складі сім`ї, втрату статусу члена сім`ї загиблого або особи з інвалідністю внаслідок війни, зняття з квартирного обліку;

прийняття рішення про виплату грошової компенсації члену сім`ї одержувача грошової компенсації, на якого розраховано грошову компенсацію під час її призначення одержувачу грошової компенсації (далі - уповноважений член сім`ї), у зв`язку із смертю одержувача грошової компенсації, якому призначено грошову компенсацію, але не виплачено;

проведення перевірки перебування одержувача грошової компенсації, який після введення воєнного стану перемістився з території, яка включена до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції (далі - територія, на якій ведуться бойові дії), на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб (далі - база даних);

прийняття рішення про надання дозволу одержувачу грошової компенсації, який перемістився з території, на якій ведуться бойові дії, на відкриття поточного рахунка (за стандартом IBAN) із спеціальним режимом використання (далі - спеціальний рахунок) у відділенні АТ Ощадбанк (далі - уповноважений банк) за місцем перебування на обліку в базі даних;

прийняття рішення про виплату грошової компенсації, яку було призначено і не виплачено на території, на якій ведуться бойові дії, одержувачу грошової компенсації, який перемістився з такої території, за місцем перебування на обліку в базі даних;

проведення перевірки наявності обвинувального вироку суду у зв`язку із вчиненням одержувачем грошової компенсації злочину проти України, що підтверджується довідкою про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством;

проведення перевірки дотриманням норм, визначених у пункті 35 цього Порядку, під час виплати грошової компенсації (перерахування коштів грошової компенсації на спеціальний рахунок).

Відповідно до пункту 8 Порядку № 214 до заяви додаються копії (електронні копії за технічної можливості):

1) документа, що посвідчує особу заявника, а в разі подання документів законним представником чи уповноваженою особою - документа, що посвідчує особу того, від імені якого подається заява, а також документа, яким надано повноваження законному представникові чи уповноваженій особі представляти члена сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, або особу з інвалідністю, оформленого відповідно до законодавства, або єДокумента разом з унікальним електронним ідентифікатором (QR-кодом), що формуються засобами Єдиного державного веб порталу електронних послуг (далі - Портал Дія), а також інформації про місце проживання (за наявності);

2) посвідчення встановленого зразка згідно з додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни (ЗП України, 1994 р., № 9, ст. 218; Офіційний вісник України, 2018 р., № 68, ст. 2294), що підтверджує статус члена сім`ї загиблого або особи з інвалідністю внаслідок війни;

3) для осіб, статус яким установлено відповідно до пункту 7 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», - довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності;

4) постанови військово-лікарської комісії;

5) для членів сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли, - виданої військовим комісаріатом довідки про безпосередню участь загиблої (померлої) особи в бойових діях на території інших держав, перелік яких визначено постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 р. № 63 Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

6) документів, що посвідчують родинні стосунки між заявником і особою, яка загинула (пропала безвісти), померла, між малолітніми та неповнолітніми дітьми і особою, яка загинула (пропала безвісти), померла, між особою з інвалідністю і членами її сім`ї, на яких нараховується грошова компенсація, та які разом з ним перебувають на квартирному обліку, за технічної можливості відображення в електронному вигляді інформації, що міститься у свідоцтві про народження, виготовленому на паперовому бланку, що подається засобами Порталу Дія;

7) рішення виконавчого комітету районної, міської, районної в місті (у разі її утворення), селищної, сільської ради про взяття заявника та членів його сім`ї на квартирний облік;

8) акта комісійного обстеження, складеного відповідно до Порядку виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії російської федерації, пов`язаних із пошкодженням будівель та споруд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2022 р. № 473 (Офіційний вісник України, 2022 р., № 37, ст. 1981), та/або відомостей з Реєстру пошкодженого та знищеного майна після початку його впровадження та використання - за наявності у заявника та членів його сім`ї житлового приміщення, яке зруйноване (знищене) або стало непридатним для проживання внаслідок збройної агресії російської федерації, розташованого на підконтрольній Україні території;

9) довідки (відомостей) про наявність/відсутність зареєстрованого до 31 грудня 2012 р. права власності на житло, яке розташоване в населених пунктах на підконтрольній Україні території, за заявником та членами його сім`ї, на яких нараховується грошова компенсація.

У разі відсутності/неможливості одержання довідки (відомостей) про наявність/відсутність зареєстрованого до 31 грудня 2012 р. права власності на житло, яке розташоване в населених пунктах на підконтрольній Україні території, про такий факт заявник зазначає в заяві.

Інформаційну довідку про зареєстровані речові права на нерухоме майно заявника та членів його сім`ї, на яких нараховується грошова компенсація, орган соціального захисту населення самостійно отримує з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

10) довідки про взяття заявника, який перемістився, та членів його сім`ї, на яких нараховано грошову компенсацію, на облік внутрішньо переміщених осіб (далі - довідка про облік), передбаченої Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312), або відображення в електронній формі інформації, що міститься в довідці, яка підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік такої особи (електронної довідки), разом з унікальним електронним ідентифікатором (QR-кодом, штрих-кодом, цифровим кодом). Копія довідки/довідок, зазначена у цьому підпункті, додається до заяви уповноваженим органом самостійно. За бажанням заявника, який перемістився, копія довідки/довідок подається ним особисто;

11) рішення комісії про призначення заявнику, який перемістився, грошової компенсації (витягу з протоколу засідання комісії) за попереднім місцем проживання.

У разі відсутності копії рішення комісії про призначення грошової компенсації (витягу з протоколу засідання комісії) заявнику, який перемістився, за попереднім місцем проживання факт призначення йому грошової компенсації встановлюється на підставі відомостей, якими володіє структурний підрозділ з питань соціального захисту населення обласної, Київської міської держадміністрації (далі - регіональний орган соціального захисту населення) або які містяться в інформації про потребу в наданні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення.

Уповноважений орган звертається із запитом про надання таких відомостей до регіонального органу соціального захисту населення, в якому містяться відомості про заявника, який перемістився, а у разі, коли інформація про потребу в наданні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення у регіональному органі соціального захисту населення не збережена у зв`язку з воєнним станом, - до Мінветеранів;

12) довідки про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Інформацію про задеклароване (зареєстроване) місце проживання (перебування) та адресу фактичного місця проживання, наявність/відсутність у заявника та членів його сім`ї, на яких розраховується грошова компенсація, майнових прав на об`єкти незавершеного житлового будівництва та про те, що заявнику або членам його сім`ї не надавалося житло раніше, призначалася/не призначалася грошова компенсація на території, на якій ведуться бойові дії, не виплачувалася грошова компенсація за рахунок бюджетних та благодійних коштів, залучених коштів суб`єктів господарювання, інших джерел, не заборонених законодавством, як члену сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, або як особі з інвалідністю, заявник зазначає в заяві.

До заяви додається також згода (викладена письмово в довільній формі) членів сім`ї особи з інвалідністю (крім малолітніх та/або неповнолітніх дітей), на яких нараховується грошова компенсація, на включення їх у розрахунок грошової компенсації.

Пунктами 10, 11, 12 Порядку №214 встановлено, що після отримання заяви про зміни в майновому стані та/або у складі сім`ї, втрату статусу члена сім`ї загиблого або особи з інвалідністю внаслідок війни, зняття з квартирного обліку тощо орган соціального захисту населення або уповноважений орган протягом п`яти робочих днів вносить комісії подання про перегляд рішення про призначення грошової компенсації.

Комісія протягом п`яти робочих днів з дня надходження подання розглядає його по суті і в присутності заявника (його законного представника чи уповноваженої особи), заявника, який перемістився, приймає рішення про призначення (відмову в призначенні/виплаті) грошової компенсації, перегляд рішення, скасування попереднього рішення, надання дозволу на відкриття спеціального рахунка в уповноваженому банку за місцем перебування заявника, який перемістився, на обліку в базі даних, виплату грошової компенсації, яку було призначено і не виплачено на території, на якій ведуться бойові дії, заявнику, який перемістився, за місцем перебування на обліку в базі даних.

Повідомлення про розгляд подання надсилається заявнику (заявнику, який перемістився) на адресу задекларованого (зареєстрованого) місця проживання (перебування) або адресу фактичного місця проживання, яка зазначена в заяві, або за допомогою інших засобів зв`язку.

Якщо після прийняття комісією рішення змінено розмір грошової компенсації, орган соціального захисту населення або уповноважений орган протягом п`яти робочих днів з дня прийняття рішення повідомляє про такі зміни регіональному органу соціального захисту населення.

За наявності письмового клопотання комісія може розглядати питання про призначення (відмову в призначенні/виплаті) грошової компенсації, перегляд рішення, скасування попереднього рішення за відсутності заявника (законного представника чи уповноваженої особи), заявника, який перемістився. У разі відсутності такого клопотання та/або неявки зазначених осіб розгляд відповідного питання переноситься на наступне засідання комісії.

Комісія може розглядати відповідне питання без участі заявника (законного представника чи уповноваженої особи), заявника, який перемістився, у разі, коли його розгляд переносився двічі.

Згідно пункту 14 Порядку №214 Комісія відмовляє заявнику в призначенні грошової компенсації з таких підстав:

1) особа, яка загинула (пропала безвісти), померла, не належала до осіб, статус яким встановлено відповідно до пунктів 2, 13-15 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

2) особа з інвалідністю не належить до осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, та одержала інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, що пов`язані з перебуванням у таких державах;

3) член сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, не належить до членів сім`ї, визначених в абзацах шостому - дванадцятому пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

4) заявник не перебуває на квартирному обліку;

5) категорія заявника як члена сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, є нижчою, ніж категорія, до якої належить інший член сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, у разі одночасного подання ними заяви про отримання грошової компенсації;

6) категорія заявника як члена сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, є нижчою, ніж категорія, до якої належить інший член його сім`ї, який вже отримав житло або грошову компенсацію, - до виплати грошової компенсації всім членам сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли та мають першочергове право на таку виплату;

7) заявникові вже надавалося житло або вже виплачувалася грошова компенсація як члену сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, або як особі з інвалідністю за рахунок бюджетних та благодійних коштів, залучених коштів суб`єктів господарювання, інших джерел, не заборонених законодавством;

8) заявник та члени його сім`ї, на яких було розраховано грошову компенсацію, володіють майновими правами на об`єкти незавершеного житлового будівництва чи правом власності на житлове приміщення, що відповідає нормі жилої площі, визначеної статтею 47 Житлового кодексу України (на кожного члена сім`ї), що розташовані в населених пунктах на підконтрольній Україні території (крім житлового приміщення, яке зруйноване (знищене) або стало непридатним для проживання внаслідок збройної агресії Російської Федерації, зокрема з моменту введення воєнного стану), або таке нерухоме майно було відчужено протягом п`яти років, що передують даті подання заяви про призначення грошової компенсації;

9) подання недостовірних відомостей;

10) наявність обвинувального вироку суду у зв`язку із вчиненням заявником злочину проти України.

Повертаючись до фактичних обставин справи, судом встановлено, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 у справі 300/9677/24 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2026 у справі 300/9677/24 Комісією щодо розгляду заяв про призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, 24.02.2026 розглянуто заяву ОСОБА_1 від 14.10.2024 та від 17.02.2026 щодо призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення та прийнято рішення, оформлене протоколом №1/2026 про відмову у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей» від 28.03.2018 за №214.

Вказане рішення мотивоване наявністю у ОСОБА_1 майна, а саме станом на 14.10.2024 позивач був співвласником придбаного у 2016 році у шлюбі з ОСОБА_2 будинку, житловою площею 43,6 метрів квадратних, на праві спільної сумісної власності.

Так, ОСОБА_2 24.02.2016 згідно договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Першої Рожнятівської державної нотаріальної контори (зареєстровано в реєстрі за №1-85) купила, зокрема, житловий будинок житловою площею 43,6 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №465385384 від 24.02.2026 ОСОБА_2 має зареєстроване право власності на домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 , яке складається, зокрема з житлового будинку житловою площею 43,6 кв.м. Розмір частки 1/1.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 11.10.2024 шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 11.10.2024 розірвано, про що складено відповідний актовий запис №32.

Відповідно до частини 2 статті 60 Сімейного Кодексу України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, вкладеною у постанові від 27.01.2020 у справі №442/8047/16-ц набуття майна за час перебування у шлюбі створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Також, у постанові від 10.04.2020 по справі №643/16454/15-ц Верховним Судом зазначено, що у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (пункти 1, 2, 3 частини першої статті 57 СК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 3 статті 368 ЦК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина 1 статті 71 СК України).

Тлумачення частини першої статті 71 СК України свідчить, що як поділ спільного сумісного майна в натурі, так і визначення розміру часток кожного з них, може здійснюватися на підставі: договору подружжя; рішення суду при наявності спору між подружжям.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина 1 статті 70 СК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17 (провадження № 61-1935св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 3 частини першої статті 57 СК України та вказано, що у випадку набуття одним із подружжя за час шлюбу майна за власні кошти, таке майно є особистою приватною власністю.

Оцінюючи наведені доводи сторін у їх сукупності, суд зазначає, що сам по собі факт придбання ОСОБА_2 житлового будинку житловою площею 43,6 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 у період перебування у шлюбі з ОСОБА_1 не є достатнім для висновку про наявність у останнього права спільної сумісної власності на це майно.

Дійсно, відповідно до частини 1 статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, а частиною 2 цієї статті встановлено презумпцію того, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Водночас положеннями пункту 3 частини першої статті 57 Сімейного кодексу України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Отже, презумпція спільності майна, набутого у період шлюбу, не є безумовною та може бути спростована встановленням обставин, передбачених, зокрема, пунктом 3 частини першої статті 57 Сімейного кодексу України.

Як слідує зі змісту договору купівлі-продажу від 24.02.2016, за яким ОСОБА_2 придбала спірний житловий будинок, відповідно до пункту 3 договору продаж нерухомого майна здійснено за 132 412,00 грн, які покупцем сплачено до підписання цього договору.

При цьому договір купівлі-продажу укладений саме між продавцем та ОСОБА_2 як покупцем, а право власності на придбаний об`єкт нерухомого майна зареєстровано виключно за нею.

Так, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №465385384 від 24.02.2026 право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 у розмірі 1/1 частки. Відомостей про зареєстроване право власності ОСОБА_1 на вказане нерухоме майно зазначений витяг не містить.

Таким чином, відповідач, посилаючись на існування у ОСОБА_1 права спільної сумісної власності на спірний будинок, мав надати належне обґрунтування такого висновку з урахуванням не лише факту перебування позивача та ОСОБА_2 у шлюбі на момент придбання нерухомого майна, а й положень статті 57 Сімейного кодексу України та конкретних обставин придбання цього майна.

Однак оскаржуване рішення, оформлене протоколом №1/2026 від 24.02.2026, таких обставин не містить та не встановлює джерело походження коштів, за рахунок яких було придбано спірний будинок, не надає оцінки положенням пункту 3 частини першої статті 57 Сімейного кодексу України та не містить будь-якого обґрунтування того, що саме ОСОБА_1 набув право на спірне майно.

Посилання відповідача виключно на факт перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у шлюбі на момент придбання будинку не може саме по собі свідчити про набуття позивачем права власності на це нерухоме майно, оскільки для вирішення питання про належність майна до об`єктів спільної сумісної власності необхідно встановити відповідні юридично значимі обставини його набуття та джерело коштів, за рахунок яких воно придбавалося.

Крім того, відповідачем не надано доказів фактичного володіння, користування або розпорядження ОСОБА_1 житловим будинком житловою площею 43,6 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Зокрема, з матеріалів справи слідує, що згідно з відміткою у паспорті громадянина України серії НОМЕР_3 від 28.05.2001 місцем реєстрації позивача є адреса: АДРЕСА_2 , а не адреса житлового будинку: АДРЕСА_1 . Доказів проживання позивача у спірному будинку, його користування цим житлом або здійснення ним правомочностей власника відповідачем також не надано.

При цьому суд звертає увагу, що право власності як речове право охоплює сукупність правомочностей власника щодо володіння, користування та розпорядження майном.

Відтак, посилаючись на наявність у позивача права власності на будинок як на обставину, що виключає право на отримання грошової компенсації, відповідач мав обґрунтувати належними та допустимими доказами існування у позивача відповідного речового права, а не обмежуватися посиланням на факт перебування у шлюбі з особою, за якою зареєстровано право власності.

Разом з тим суд зазначає, що питання про те, чи є житловий будинок житловою площею 43,6 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 особистою приватною власністю ОСОБА_2 , спільною сумісною власністю подружжя чи належить сторонам на праві спільної часткової власності, потребує встановлення та оцінки обставин, які виходять за межі предмета доказування у цій адміністративній справі.

Вирішення спору щодо виникнення, належності, зміни чи припинення права власності на нерухоме майно, у тому числі встановлення часток подружжя у спільному майні, не належить до предметної юрисдикції адміністративного суду. Водночас це не надає Рожнятівській селищній раді повноважень самостійно встановлювати наявність у позивача права власності на нерухоме майно у випадку, коли відповідне право не підтверджене документально та не існує спору щодо його правової природи.

У цьому контексті відповідачем не наведено та не встановлено на підставі належних доказів, яким саме документом підтверджується виникнення у ОСОБА_1 права спільної сумісної власності на будинок. Зокрема, матеріали справи не містять договору між подружжям щодо визначення правового режиму цього майна, договору про поділ майна подружжя, відповідного рішення суду чи іншого документа, який би підтверджував набуття або визначення за ОСОБА_1 права на частку у нерухомому майні.

Більше того, оскаржуване рішення не містить жодного розрахунку площі житла, яка, на думку відповідача, припадає на ОСОБА_1 як на співвласника, та не містить належного обґрунтування відповідності такої площі встановленим законодавством умовам для відмови у призначенні грошової компенсації згідно статті 47 ЖК України.

Фактично відповідач, встановивши лише факт придбання будинку ОСОБА_2 у період шлюбу та пославшись на презумпцію спільності майна подружжя, дійшов висновку про наявність у ОСОБА_1 права на частину цього майна, не встановивши при цьому обставин, які б свідчили про відсутність підстав для застосування пункту 3 частини першої статті 57 Сімейного кодексу України, та не навівши належного доказового обґрунтування свого висновку.

Отже, за встановлених у справі обставин висновок Комісії, оформлений протоколом №1/2026 від 24.02.2026, про наявність у ОСОБА_1 права спільної сумісної власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , є передчасним, оскільки такий висновок не підтверджений належними доказами та зроблений без повного встановлення обставин, що мають значення для вирішення питання про право ОСОБА_1 на отримання грошової компенсації.

Водночас суд не встановлює та не констатує у цій справі наявність або відсутність у ОСОБА_1 права власності на зазначений житловий будинок, як на праві спільної сумісної власності, так і на праві спільної часткової чи особистої приватної власності, оскільки встановлення належності речового права на нерухоме майно не є предметом розгляду у цій адміністративній справі.

Предметом судової перевірки є правомірність рішення Комісії про відмову у призначенні грошової компенсації та, зокрема, достатність і належність обґрунтування покладеної в його основу обставини щодо наявності у ОСОБА_1 права на спірне житло.

У спірному випадку, рішення Комісії, оформлене протоколом №1/2026 від 24.02.2026 містить лише покликання на приписи статей 60 та 68 СК України без надання належних та допустимих доказів на засвідчення обставини наявності документального підтвердження реєстрованого за ОСОБА_1 права власності, в тому числі, спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, позивачу не надавалося житло, не виплачувалася грошова компенсація як особі з інвалідністю за рахунок бюджетних та благодійних коштів, залучених коштів суб`єктів господарювання, інших джерел, не заборонених законодавством, не володіє майновими правами на об`єкти незавершеного житлового будівництва чи правом власності на житлове приміщення, не відчужував нерухоме майно протягом п`яти років, що передують даті подання заяви про призначення грошової компенсації, як особа з інвалідністю II групи до осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав та одержав інвалідність II групи до 1 червня 2024, подав достовірні відомості, не має обвинувального вироку суду у зв`язку з вчиненням заявником злочину проти України.

Отже, підстави, передбачені підпунктом 8 пункту 14 Порядку №214, для відмови у призначенні грошової компенсації позивачу на час прийняття спірного рішення оформленого протоколом №1/2026 від 24.02.2026, були відсутні.

При цьому, обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права, суд керується такими мотивами.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

За таких обставин, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Відповідно п.6 Порядку №214 закріплено, що до повноважень комісії належить, зокрема: перевірка наявності в одержувача грошової компенсації статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», встановленого відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону (далі - статус члена сім`ї загиблого), та статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, встановленого відповідно до пункту 7 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - статус особи з інвалідністю внаслідок війни);визначення категорії особи як члена сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла; перевірка складу сім`ї особи з інвалідністю; перевірка наявності документів про взяття на квартирний облік членів сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, особи з інвалідністю та членів її сім`ї; перевірка факту спільного чи окремого проживання членів сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, які мають право на грошову компенсацію; проведення перевірки наявності майнових прав на об`єкти незавершеного житлового будівництва чи права власності на житлове приміщення членів сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, та особи з інвалідністю, а також усіх членів сім`ї, на яких розраховується грошова компенсація, що розташовані в населених пунктах на підконтрольній Україні території (крім житлового приміщення, яке зруйноване (знищене) або стало непридатним для проживання внаслідок збройної агресії Російської Федерації, зокрема з моменту введення воєнного стану, що підтверджується актом обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок військових дій, спричинених збройною агресією Російської Федерації (далі - акт комісійного обстеження), та/або відомості щодо якого внесені до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації (далі - Реєстр пошкодженого та знищеного майна), після початку його впровадження та використання, на умовах, визначених абзацами дванадцятим - чотирнадцятим пункту 14 цього Порядку), або відчуження такого майна протягом п`яти років, що передують даті подання заяви про призначення грошової компенсації; перевірка інформації про наявність/відсутність права власності на житлове приміщення проводиться на підставі інформації (відомостей) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, бюро технічної інвентаризації, а також відомостей, поданих в заяві про призначення грошової компенсації; перевірка факту надання раніше одержувачу грошової компенсації або членам його сім`ї житла чи виплати грошової компенсації за рахунок бюджетних та благодійних коштів, залучених коштів суб`єктів господарювання, інших джерел, не заборонених законодавством, як члену сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, або як особі з інвалідністю; прийняття рішення про призначення або відмову в призначенні грошової компенсації; перегляд рішення про призначення грошової компенсації за нововиявленими обставинами (у разі змін у майновому стані, у складі сім`ї, зміни показників опосередкованої вартості спорудження житла, у зв`язку із втратою статусу члена сім`ї загиблого або особи з інвалідністю внаслідок війни, зняття з квартирного обліку тощо); скасування попереднього рішення за нововиявленими обставинами; прийняття рішення про відмову у виплаті грошової компенсації; визначення розміру грошової компенсації; визначення суми коштів, яка підлягає поверненню, якщо одержувач грошової компенсації або його законний представник не повідомили про зміни в майновому стані, у складі сім`ї, втрату статусу члена сім`ї загиблого або особи з інвалідністю внаслідок війни, зняття з квартирного обліку; прийняття рішення про виплату грошової компенсації члену сім`ї одержувача грошової компенсації, на якого розраховано грошову компенсацію під час її призначення одержувачу грошової компенсації (далі - уповноважений член сім`ї), у зв`язку із смертю одержувача грошової компенсації, якому призначено грошову компенсацію, але не виплачено; проведення перевірки перебування одержувача грошової компенсації, який після введення воєнного стану перемістився з території, яка включена до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції (далі - територія, на якій ведуться бойові дії), на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб (далі - база даних); прийняття рішення про надання дозволу одержувачу грошової компенсації, який перемістився з території, на якій ведуться бойові дії, на відкриття поточного рахунка (за стандартом IBAN) із спеціальним режимом використання (далі - спеціальний рахунок) у відділенні АТ Ощадбанк (далі - уповноважений банк) за місцем перебування на обліку в базі даних; прийняття рішення про виплату грошової компенсації, яку було призначено і не виплачено на території, на якій ведуться бойові дії, одержувачу грошової компенсації, який перемістився з такої території, за місцем перебування на обліку в базі даних; проведення перевірки наявності обвинувального вироку суду у зв`язку із вчиненням одержувачем грошової компенсації злочину проти України, що підтверджується довідкою про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством; проведення перевірки дотриманням норм, визначених у пункті 35 цього Порядку, під час виплати грошової компенсації (перерахування коштів грошової компенсації на спеціальний рахунок).

Тобто, селищна комісія з розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей в даному випадку має виключну компетенцію в питанні прийняття рішення про виплату грошової компенсації.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, зважаючи на встановлення у справі не виконання відповідачем при розгляді заяви позивача власних повноважень в належному і повному обсязі, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Рожнятівської селищної ради Івано-Франківської області оформлене протоколом №1/2026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей» від 28.03.2018 за №214;

- зобов`язати комісію Рожнятівської селищної ради Івано-Франківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.10.2024 та від 17.02.2026 про призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей» від 28.03.2018 за №214, а також прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Підсумовуючи свої висновки, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.

Інші сформовані позовні вимоги та їх формулювання, на переконання суду, поглинаються (враховуються) при вирішенні даного спору, за сформованими вище висновками і вирішення спору по суті.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що позивач на підставі частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи.

Зважаючи на не понесення позивачем судових витрат по сплаті судового збору, за відсутності доказів оплати сторонами інших судових витрат у справі, керуючись статтею 139 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстави для розподілу судових витрат у справі.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Рожнятівської селищної ради Івано-Франківської області оформлене протоколом №1/2026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей" від 28.03.2018 за №214.

Зобов`язати комісію Рожнятівської селищної ради Івано-Франківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.10.2024 та від 17.02.2026 про призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей» від 28.03.2018 за №214, а також прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) АДРЕСА_3 ;

відповідач – Рожнятівська селищна рада Калуського району Івано-Франківської області (ідентифікаційний код юридичної особи 04355125), вул. Шкільна, 1, селище Рожнятів, Калуський район, Івано-Франківська область, 77601.

Суддя /підпис/ Скільський І.І.