Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №300/3162/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2026 р. справа № 300/3162/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДСНС України в Івано-Франківській області щодо невжиття передбачених законом заходів із проведення службового розслідування за фактом отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень під час проходження служби, а саме: виявлення стороннього предмета (металевого уламка) в ділянці шиї та гострого інфаркту міокарда;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області:

1. провести службове розслідування відповідно до наказу МВС України № 154 від 12.03.2024 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування в органах системи МВС» з урахуванням обставин обох випадків отримання ушкоджень ОСОБА_1 під час виконання службових обов`язків;

2. за результатами проведеного розслідування скласти акт про нещасний випадок, що стався з ОСОБА_1 під час проходження служби:

- окремо щодо тілесного ушкодження у вигляді виявлення металевого уламка в шиї (осколкового походження);

- окремо щодо гострого інфаркту міокарда, як наслідку впливу службових обставин та навантаження, пов`язаного з проходженням служби.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач проходив службу в ГУ ДСНС України в Івано-Франківській області на посаді начальника служби безпеки дорожнього руху з 31.12.2009 по 17.12.2024. Під час залучення до складу сил та засобів АТО у 2015 році зазнав ушкодження, яке за відсутності зовнішніх ознак було діагностовано лише під час проходження медичного обстеження у 2024 році (виявлено стороннє металеве тіло в ділянці шиї). Окрім того, 31.01.2024 внаслідок службового навантаження Позивач був госпіталізований з гострим інфарктом міокарда. Позивач наголошує, що неодноразово звертався до керівництва та подавав рапорт про наявність ушкоджень здоров`я, однак відповідач протиправно не вжила жодних дій щодо призначення та проведення розслідування нещасних випадків і складання відповідних актів.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 – залишено без руху.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 – повернуто позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2025 року ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 року скасовано та направлено дану адміністративну справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.02.2026 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

18.02.2026 року від Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позову з підстав викладених у відзиві та зазначає що позивачем пропущено строк звернення до суду. Просить відмовити у задоволенні позову.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , проходив службу цивільного захисту в ГУ ДСНС України в Івано-Франківській області. Наказом від 17.12.2024 № 405 позивача звільнено зі служби за станом здоров`я.

Відповідно до Витягу з наказу Першого заступника керівника АТЦ при СБУ від 01.11.2015 № 305 позивач з 28.10.2015 брав безпосередню участь в АТО на території Донецької та Луганської областей.

Згідно з діагностичним звітом від 25.06.2024 № 13786 та повторними обстеженнями (КТ від 29.10.2024) у позивача виявлено стороннє тіло (металевий уламок) у м`яких тканин шиї справа. 01.11.2024 позивач звертався із рапортом № Р-1047/54 щодо внесення цієї інформації в особову справу.

Згідно з витягом з карти виїзду швидкої медичної допомоги від 31.01.2024 № 533/01-18 та випискою з медичної карти № 667/2024 позивач 31.01.2024 під час проходження служби був ургентно госпіталізований з діагнозом: ГКС з елевацією ST, гострий трансмуральний інфаркт міокарда нижньої стінки, проведено стенттування ПКА.

З відповідей відповідача на адвокатські запити (зокрема, лист від 10.04.2025 № 54 02-1852/54 17) убачається, що службове розслідування нещасних випадків щодо Позивача не призначалося та не проводилося.

Однак, позивач стверджує, що звертався до відповідача про проведення службового розслідування.

Вважаючи дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Суд, у відповідності до статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, травм і раптових погіршень стану здоров`я визначена Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2024 № 154.

Порядок № 154 є ключовим спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає єдину систему розслідування та обліку подій, що трапилися з особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту під час виконання службових обов`язків.

Згідно з положеннями Порядку № 154, нещасним випадком вважається обмежена в часі подія або раптовий вплив на особу небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися під час виконання службових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю (зокрема від одержання поранень, травм, у тому числі тілесних ушкоджень, гострих професійних захворювань або отруєнь, а також у разі раптового погіршення стану здоров`я).

Документ чітко розрізняє звичайне та спеціальне розслідування (залежно від тяжкості наслідків - наприклад, настання інвалідності, тяжких травм чи смерті). Важливою гарантією для працівників є те, що строк давності для розслідування нещасних випадків становить три роки з дня їх настання, а у разі встановлення факту нещасного випадку рішенням суду розслідування проводиться незалежно від дати його настання.

Метою процедури є не лише з`ясування обставин і причин події, а й формування матеріалів розслідування та складання акта за встановленою формою (ПНз-1), що є підставою для подальшого соціального, медичного та пенсійного забезпечення постраждалого рятувальника.

Відповідно до імперативних вимог Порядку № 154, алгоритм дій посадових осіб при виявленні фактів ушкодження здоров`я чітко регламентований.

Про кожний нещасний випадок потерпіла особа або особа, яка його виявила (чи якій стало відомо про такі факти, зокрема під час проходження медичних оглядів, лікування або експертиз), зобов`язані повідомити безпосереднього начальника, який своєю чергою інформує керівника органу чи підрозділу ДСНС.

Навіть у випадках, коли інформація про травму (наприклад, приховане ушкодження, осколок, виявлений згодом під час обстежень) або про раптове погіршення стану здоров`я (гострий інфаркт міокарда, інсульт тощо) надходить із запізненням, керівник органу ДСНС зобов`язаний реагувати на такі відомості.

Отримавши відповідні дані чи медичні документи, керівник зобов`язаний розпорядитися про утворення спеціальної комісії з розслідування. Проведення службового чи комісійного розслідування в цьому випадку є прямим юридичним обов`язком суб`єкта владних повноважень (а не його правом), спрямованим на перевірку обставин того, чи пов`язана травма або гостре захворювання з проходженням служби цивільного захисту.

Оскільки з матеріалів справи судом не встановлено, чи звертався Позивач про проведення такого службового розслідування чи ні, однак Відповідач достеменно володів інформацією про наявність у Позивача стороннього металевого предмета в шиї та про настання у нього гострого інфаркту міокарда під час виконання службових обов`язків, Відповідач припустився протиправної бездіяльності, не розпочавши процедуру розслідування.

Відповідно до імперативних вимог «Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2024 № 154, під час виявлення відомостей про факт отримання травми, поранення чи раптового погіршення стану здоров`я (зокрема гострого інфаркту міокарда) під час проходження служби або за результатами подальших медичних обстежень, керівник органу ДСНС зобов`язаний призначити комісійне розслідування для встановлення обставин і причин події.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд у подібних категоріях справ щодо проходження публічної служби та соціального захисту осіб, прирівняних до військовослужбовців, обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо організації та проведення розслідування нещасного випадку виникає безпосередньо з моменту отримання офіційної інформації про пошкодження здоров`я працівника. Сама по собі відсутність первинного повідомлення безпосередньо в день події (особливо у випадках прихованих травм, осколків чи хронічних захворювань, що виявлені або загострилися згодом під час проходження медичних оглядів чи лікування) не може слугувати підставою для відмови у проведенні розслідування. Формальний підхід суб`єктів владних повноважень до розгляду рапортів та медичних даних нівелює гарантоване державою право особи на соціальний захист.

З огляду на те, що Відповідач володів відповідними медичними документами та інформацією, але не вчинив жодних дій щодо призначення розслідування, позовні вимоги у частині визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання Відповідача провести службове розслідування відповідно до наказу МВС України від 12.03.2024 № 154 підлягають задоволенню.

Ось розширений та деталізований фрагмент судового рішення, доповнений конкретними та релевантними правовими позиціями Верховного Суду щодо меж судового втручання та дискреційних повноважень комісій з розслідування нещасних випадків:

2. Обґрунтування відмови у задоволенні вимоги про складення актів про нещасний випадок (п. 2.2 позову)

Розглядаючи вимогу Позивача зобов`язати Відповідача за результатами розслідування скласти акт про нещасний випадок (окремо щодо тілесного ушкодження у вигляді металевого уламка та окремо щодо гострого інфаркту міокарда), суд зазначає таке.

Відповідно до положень Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженого наказом МВС України від 12.03.2024 № 154, складання акта за формою НЗс-1 є процесуальним підсумковим документом, прийняття якого належить до виключної компетенції спеціально призначеної комісії. Рішення про те, чи кваліфікувати подію як нещасний випадок, пов`язаний з виконанням службових обов`язків, приймається комісією виключно за результатами всебічного дослідження зібраних матеріалів, пояснень свідків, експертиз та медичних висновків.

Вирішуючи питання щодо меж судового втручання у дискреційні повноваження суб`єктів владних повноважень при вирішенні аналогічних спорів, Верховний Суд у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду неодноразово висловлювався щодо неможливості передчасного зобов`язання суб`єкта ухвалювати конкретні рішення. Зокрема, у постановах Верховного Суду (в тому числі у справах щодо розслідування нещасних випадків і професійних захворювань, наприклад, у постановах від 25.02.2021 у справі № 804/4549/16, від 06.03.2019 у справі № 802/1689/16-а та від 19.01.2021 у справі № 160/7984/19) Касаційний адміністративний суд сформував усталену правову позицію, згідно з якою суд не може підміняти інший державний орган і перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законом віднесені до виключної компетенції цього органу (його комісій чи спеціальних комісій з розслідування).

Верховний Суд наголошує, що складання актів за результатами розслідування нещасних випадків є наслідком проведення відповідної комісійної процедури, перевірки фактів та встановлення причинно-наслідкового зв`язку. Суд не може наперед підміняти собою комісію, вирішувати питання про наявність чи відсутність підстав для складання акта та зобов`язувати орган наперед оформлювати документи конкретного змісту до проведення самої процедури розслідування. Встановлення результату розслідування наперед до його проведення є неприпустимим втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень. Враховуючи дискреційний характер повноважень комісії та диспозитивність прийняття остаточного рішення за наслідками розслідування, суд не може перебирати на себе повноваження комісії та зобов`язувати її скласти акт конкретного змісту, а тому у задоволенні цієї вимоги слід відмовити повністю.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДСНС України в Івано-Франківській області щодо невжиття передбачених законом заходів із проведення службового розслідування за фактом отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень під час проходження служби, а саме: виявлення стороннього предмета (металевого уламка) в ділянці шиї та гострого інфаркту міокарда;

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області провести службове розслідування відповідно до наказу МВС України № 154 від 12.03.2024 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування в органах системи МВС» з урахуванням обставин обох випадків отримання ушкоджень ОСОБА_1 під час виконання службових обов`язків.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шумей М.В.