Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №300/1655/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2026 р. справа № 300/1655/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Денега Давид Михайлович, діючи в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач), за змістом якого просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку від 26 квітня 2001 за статтею 5 «а» графи І Розкладу хвороб наказу Міністерства оборони України № 207 від 1999 року;

- зобов`язати відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (АІТС «Оберіг») відомості про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку від 26 квітня 2001 за статтею 5 «а» графи І Розкладу хвороб наказу Міністерства оборони України № 207 від 1999 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням призовної комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.04.2001 позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, про що у військовому квитку серії НОМЕР_1 зроблено відповідну відмітку. Водночас, у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення позивача з військового обліку відсутні, а у застосунку «Резерв+» останній продовжує відображатися як військовозобов`язаний. Листом від 03.01.2026 № 12/3 відповідач відмовив у внесенні відповідних відомостей, пославшись на відсутність підтверджень виключення позивача з військового обліку в архівних даних, алфавітних книгах і книгах протоколів ВЛК. Позивач вважає, що запис у військовому квитку є підтвердженням прийнятого у 2001 році рішення та зберігає чинність, оскільки не був скасований або визнаний недостовірним у встановленому законом порядку, відсутність чи неналежне збереження відповідачем архівних документів, на його переконання, не може покладати негативні наслідки на особу та бути підставою для невизнання відомостей офіційного військово-облікового документа. Невнесення інформації про виключення з військового обліку, на думку позивача, порушує його право на достовірність персональних даних, принцип правової визначеності та створює ризик застосування до нього заходів військового обліку і мобілізації всупереч установленій непридатності до військової служби. За таких обставин позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення до Реєстру відомостей про його виключення з військового обліку та просить зобов`язати відповідача актуалізувати облікові дані відповідно до відомостей військового квитка.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.21).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 17.04.2026, згідно змісту якого заперечував проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування цієї позиції вказав, що сам по собі запис у військовому квитку від 26.04.2001 про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку не є достатньою підставою для внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. На думку відповідача, відомості про виключення з військового обліку мають підтверджуватися первинними документами, на підставі яких такий запис було внесено до військового квитка, зокрема, протоколом засідання ВЛК, свідоцтвом про хворобу або довідкою ВЛК. Оскільки під час перевірки архівних матеріалів відповідних документів не виявлено, відповідач вважає, що не має правових підстав вносити до Реєстру відомості лише на підставі наявної у військовому квитку відмітки. Окрім того, звернуто увагу суду, що згідно з відомостями застосунку «Резерв+», позивач обліковується як військовозобов`язаний, 12.07.2024 уточнив свої облікові дані та має відстрочку від призову у зв`язку з бронюванням до 03.12.2026, тобто отримання бронювання, яке надається військовозобов`язаним особам, свідчить про фактичне визнання позивачем такого статусу, внаслідок чого, подальше заперечення перебування на військовому обліку суперечить його попередній поведінці. Крім того, відповідач зазначає, що відсутність архівних документів за 2001 рік не позбавляє позивача можливості пройти актуальний військово-лікарський огляд. На переконання відповідача, саме чинна постанова ВЛК про непридатність до військової служби може бути належною підставою для зміни категорії військового обліку та внесення відповідних відомостей до Реєстру. З огляду на викладене відповідач вважає відмову у внесенні до Реєстру відомостей про виключення позивача з військового обліку правомірною та просить відмовити у задоволенні позову (а.с.24-25).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.

Відповідно до копії Військового квитка серії НОМЕР_1 від 31.10.1996 міститься запис від 26.04.2001 про визнання позивача непридатним до військової служби з не включенням до військового обліку за статтею 5«а» графи І Розкладу хвороб наказу Міністерства оборони України № 207 від 1999 року та виключений з військового обліку (а.с.7-11).

Згідно з інформацією у військово-обліковому документі Резерв+ сформованого 31.01.2026, ОСОБА_1 , є військовозобов`язаним, дані уточнено вчасно, дата уточнення даних 12.07.2024, тип відстрочки – бронювання до 03.12.2026 (зворотна сторона а.с.16).

17.12.2025 позивач звернувся із заявою до відповідача, за змістом якої просив внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію (дані) про виключення з військового обліку у зв`язку із визнанням непридатним до проходження військової служби з виключенням з військового обліку (зворотна сторона а.с.14-15).

Відповідач листом від 03.01.2026 за № 12/3 повідомив сторону позивача про те, що на підставі перевірки архівних даних, алфавітних книг та книг протоколів засідань військово-лікарських комісій (ВЛК) не знайдено підтверджень факту виключення з військового обліку, у зв`язку з цим, підстави для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» про виключення позивача з військового обліку за пунктом 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» відсутні (зворотна сторона а.с.15).

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невнесення даних про результати медичного огляду та виключення з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, протиправною, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначені в Закону України від 16.03.2017 № 1951-VIII Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Закон № 1951-VIII).

Статтею 1 Закону № 1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Пунктами 1 та 2 частини першої статті 3 Закону № 1951-VІІІ визначено, що основними засадами ведення Реєстру є: обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 1951-VІІІдо Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 17-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VІІІ визначено, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 1951-VІІІ ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Частинами другою, третьою статті 13 Закону № 1951-VІІІ передбачено, що відомості про громадян України, які не є призовниками, військовозобов`язаними та резервістами, знищуються суб`єктами Реєстру відповідно до Порядку ведення Реєстру, затвердженого держателем Реєстру.

Частиною третьою статті 14 Закону № 1951-VІІІ визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1951-VІІІ держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Згідно із частиною п`ятою статті 5 Закону № 1951-VІІІ органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України (частина восьма статті 5 Закону № 1951-VІІІ).

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частина дев`ята статті 5 Закону №1951-VІІІ).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 9 Закону № 1951-VІІІ призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право, зокрема, звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – Порядок № 1487)

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно пункту 3 Порядку № 1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно із пунктом 14 Порядку № 1487 військовий облік забезпечується з урахуванням вимог законодавства у сфері декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб, організовується і безпосередньо ведеться державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, в яких призовники, військовозобов`язані та резервісти працюють (навчаються).

Пунктом 20 Порядку № 1487 визначено, що військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

У разі зміни місця проживання або у разі, коли в паспорті громадянина України відсутні відмітки про реєстрацію місця проживання, призовниками, військовозобов`язаними та резервістами подається інформація, яка підтверджується документами або відомостями відповідно до Закону України Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні та Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265 Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад.

Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У пункті 79 Порядку № 1487 визначено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових документів; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі – Положення № 154).

Відповідно до абзацу першого пункту 1 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: забезпечують захист цілісності бази Реєстру, його апаратного та програмного забезпечення, достовірності даних Реєстру, захист від несанкціонованого доступу, незаконного використання, копіювання, спотворення, знищення даних Реєстру, безпеку персональних даних відповідно до Законів України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах, Про захист персональних даних та міжнародних договорів у сфері захисту інформації, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи; виконують інші функції відповідно до законодавства.

Згідно із абзацом дев`ятим пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони; надають громадянам України інформацію відповідно до статті 9 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом взаємодії (обміну інформацією) через інформаційні (інформаційно-телекомунікаційні) системи Мінцифри в порядку, визначеному спільним наказом Мінцифри з Міноборони.

Відповідно до пункту 1 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 (далі – Порядок № 559), військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа.

Пунктом 4 Порядку № 559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:

- у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;

- в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Військово-обліковим документом призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», в електронній формі (далі - військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів має містити актуальну інформацію щодо призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Обов`язок із забезпечення актуалізації бази даних покладений на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до копії Військового квитка серії НОМЕР_1 від 31.10.1996 міститься запис від 26.04.2001 про визнання позивача непридатним до військової служби з не включенням до військового обліку за статтею 5 «а» графи І Розкладу хвороб наказу Міністерства оборони України № 207 від 1999 року та виключений з військового обліку (а.с.7-11).

Аналізуючи наведені матеріальні норми права та обставини справи у сукупності, з огляду на вищевикладене, суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до копії Військового квитка серії НОМЕР_1 позивач у 2001 році був визнаний непридатним до військової служби зі зняттям з обліку, внаслідок чого, отримав статус невійськовозобов`язаного.

Водночас, звертаючись до суду із позовом, позивач вказував, що ним із застосунку Резерв+ було виявлено, що дані Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів містять щодо нього відомості, які не відповідають дійсності.

Так, сформований позивачем витяг від 31.01.2026 містить відомості про те, що позивач, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 у статусі військовозобов`язаного.

З метою усунення вказаних неточностей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, позивач звернувся до відповідача, проте, жодних дій щодо актуалізації даних про позивача у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом внесення відомостей про виключення позивача з військового обліку на підставі підпункту 3 пункту 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" відповідно до Військового квитка серії НОМЕР_1 , відповідачем здійснено не було.

Верховний Суд у постанові від 21.05.2025 у справі № 280/2880/24 дійшов висновку, що законодавець у статті 37 Закону чітко виокремлює поняття «зняття» з військового обліку та «виключення» з військового обліку, при цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов`язаного на такий облік.

Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку: громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку громадяни продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.

У постанові Верховного Суду від 09.06.2026 № 320/29761/25 Верховний Суд дійшов висновку, що «буквальне формулювання запису у тимчасовому посвідченні свідчить про те, що позивач був знятий з військового обліку. Водночас суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що разом із таким формулюванням у цьому ж записі міститься посилання на правову підставу його внесення - «ст. 37 п. 6.3 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 04.04.06 р.».

Зазначений запис є нечітким, оскільки посилання на положення закону сформульоване неточно та не дозволяє беззаперечно встановити, яку саме частину та пункт статті 37 Закону мав на увазі суб`єкт владних повноважень при внесенні відповідного запису.

Водночас стаття 37 Закону має складну структуру та містить декілька частин і пунктів, які регулюють різні за змістом облікові дії: взяття на військовий облік, зняття з військового обліку та виключення з військового обліку.

Наприклад, частина п`ята вказаної статті визначає підстави для зняття з військового обліку для призовників (пункт 1), військовозобов`язаних (пункт 2), резервістів (пункт 3).

Зі свого боку частина шоста цієї статті визначає підстави для виключення з військового обліку, зокрема: у разі смерті (пункт 1), припинення громадянства (пункт 2), визнання непридатними (пункт 3).

Отже, конкретна фактична обставина, з якою закон пов`язує зміну облікового статусу особи, відповідає конкретній правовій підставі для вчинення певної облікової дії. Так, якщо особу визнано непридатною до військової служби, така обставина за своїм правовим змістом є підставою для виключення з військового обліку, а не для зняття з нього.

Іншими словами, формулювання у військово-обліковому документі має відповідати правовій підставі внесення відповідного запису. Суб`єкт владних повноважень не наділений дискрецією на власний розсуд визначати, чи за однієї і тієї самої встановленої законом підстави особа підлягає зняттю з військового обліку або виключенню з нього, оскільки такі облікові дії мають різні правові наслідки.

У цій справі у військово-обліковому документі позивача зазначено про його зняття з військового обліку, однак одночасно наведено посилання, яке, за своїм змістом, може вказувати на пункт 3 частини шостої статті 37 Закону, тобто на норму, яка регулює виключення з військового обліку.

Таке поєднання відомостей є взаємовиключним, оскільки одна частина запису вказує на зняття з військового обліку, тоді як наведена правова підстава свідчить про виключення з нього. Відтак зазначений запис містить внутрішню невідповідність, яка потребує з`ясування його дійсного змісту та правової підстави внесення.

Суди попередніх інстанцій, встановивши наявність у військово-обліковому документі позивача одночасно формулювання про його «зняття» з військового обліку та посилання на правову норму, яка стосується виключення з військового обліку, фактично надали перевагу лише словесному формулюванню запису та дійшли висновку, що позивач був саме знятий, а не виключений з військового обліку.

Такий підхід судів є помилковим. Встановивши вказану невідповідність, суди повинні були з`ясувати, яка саме облікова дія фактично була вчинена щодо позивача та які обставини стали підставою для її вчинення. Отже, для правильного вирішення спору необхідно було встановити, чи відповідали встановлені щодо позивача обставини підставам для зняття з військового обліку, чи, навпаки, підставам для виключення з нього, а також чи відповідає зміст спірного запису тій нормі закону, на яку в ньому зроблено посилання.

У зв`язку з цим суди мали дослідити не лише текст запису у тимчасовому посвідченні, а й інші докази, які могли б підтвердити дійсну правову та фактичну підставу зміни облікового статусу позивача, зокрема матеріали військового обліку, документи, на підставі яких було внесено спірний запис, а також відомості щодо причин такого запису.

Натомість суди попередніх інстанцій, визнавши визначальним саме формулювання «знятий з військового обліку», фактично залишили поза оцінкою правову підставу, зазначену у цьому ж документі, та не з`ясували, чи відповідає використане формулювання тій нормі закону, на яку посилається відповідний запис.»

Так, як зазначено вище, відповідно до Військового квитка серії НОМЕР_1 позивача з 26.04.2001 знято з військового обліку згідно 5 «а» графи І Розкладу хвороб наказу Міністерства оборони України № 207 від 1999 року.

Відповідно до статті 5 «а» графи І наказу Міністра оборони України від 4 січня 1994 року № 2 (у редакції наказу Міністерства оборони України № 207 від 12.07.1999): а) хворі – непридатні до військової служби зі зняттям з військового обліку.

У той же час, відповідно до пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, підлягають виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.

За таких обставин, у зв`язку з визнанням військово-лікарською комісією позивача в 2001 році непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку він підлягав виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ.

В свою чергу, відповідач не надав інформацію, яким чином його було взято на військовий облік військовозобов`язаних після виключення з військового обліку у 2001 році за станом здоров`я.

Згідно з пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 за № 3621-IX (в первинній редакції) громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

Разом з цим, оскільки позивач на підставі рішення військово-лікарської комісії у 2001 році був визнаним не придатним до військової служби з виключенням з військового обліку, внаслідок чого, в нього не виникло обов`язку проходити повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби згідно вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 за № 3621-IX.

Водночас, відповідач не надав доказів скасування рішення, прийнятого щодо позивача у 2001 році, визнання запису у військовому квитку недійсним або підробленим, внесення його неуповноваженою особою чи прийняття надалі іншого рішення, яке змінило б військово-обліковий статус позивача.

Суд враховує, що позивач звертався з відповідною заявою до відповідача, як органу уповноваженого на внесення змін до реєстру, але останній надав негативну відповідь.

З урахуванням наведеного, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції та обов`язків якого належить внесення змін до персональних та службових даних військовозобов`язаних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, після отримання від позивача заяви та документів, повинен був внести зміни до реєстру, що також не було ним здійснено.

Таким чином, у разі виявлення розбіжностей у військово-облікових документах з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, особа може звернутися до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку із відповідною заявою та всіма необхідними документами з метою приведення дійсних відомостей у відповідність.

Суд враховує, що відповідач за результатами розгляду заяви позивача від 17.12.2025 обмежився посиланням на відсутність в архівних даних, алфавітних книгах та книгах протоколів ВЛК документів, які підтверджують виключення позивача з військового обліку.

Водночас, відповідач не надав належної оцінки військовому квитку серії НОМЕР_1 , який містить відомості про визнання позивача непридатним до військової служби та його виключення з військового обліку, не перевірив достовірність і правові підстави внесення такого запису та не встановив обставин, на підставі яких позивача надалі було відображено в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів як військовозобов`язаного.

Відсутність документів у наявних в розпорядженні відповідача архівних матеріалах сама по собі не звільняла його від обов`язку повно, об`єктивно та обґрунтовано розглянути заяву позивача, надати оцінку поданому військово-обліковому документу і вжити заходів для з`ясування дійсного військово-облікового статусу позивача.

Разом із тим, оскільки саме районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також на них покладається обов`язок ведення обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, дані щодо якого вносяться ними до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, враховуючи необхідність перевірки достовірності запису у військовому квитку, дослідження документів, на підставі яких його внесено, а також встановлення підстав обліку позивача як військовозобов`язаного, суд вважає передчасним безпосередньо зобов`язувати відповідача внести до Реєстру відомості про виключення позивача з військового обліку.

За таких обставин належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 17.12.2025 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Інші доводи не спростовують докази, досліджені та перевірені під час розгляду справи та не впливають на висновки суду, викладені в цьому рішенні.

При цьому, суд також враховує, що згідно пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів у повному об`ємі правомірність своїх дій.

За таких обставин, заявлені позивачкою позовні вимоги є частково обґрунтованими, внаслідок чого, адміністративний позов підлягає до часткового задоволення.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, позивач, згідно із квитанцією від 10.02.2026 підтвердив сплату судового збору на суму 1331,20 грн., за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача частину сплаченого судового збору в розмірі 665,60 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 17.12.2025 про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про його виключення з військового обліку за станом здоров`я на підставі статті 5 «а» графи І Розкладу хвороб наказу Міністерства оборони України № 207 від 1999 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) невідкладно повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) від 17.12.2025 про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про його виключення з військового обліку за станом здоров`я на підставі статті 5 «а» графи І Розкладу хвороб наказу Міністерства оборони України № 207 від 1999 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) частину сплаченого судового збору у розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ).

Відповідач:

ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.