Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №280/5700/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокуСправа № 280/5700/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

09 червня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу, як члену сім`ї померлого військовослужбовця ОСОБА_2 , належного але неодержаного ОСОБА_2 за життя грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 01.05.2023;

зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу, як члену сім`ї померлого військовослужбовця ОСОБА_2 , належного але неодержаного ОСОБА_2 за життя грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 01.05.2023.

Ухвалою суду від 15.06.2026 позовну заяву залишено без руху. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою суду від 08.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є сином померлого військовослужбовця старшого сержанта ОСОБА_2 , який проходив військову службу з 19.04.2022 по мобілізації. Позивач зазначає, що ОСОБА_2 на дату смерті не отримав грошове забезпечення за період з 01.01.2023 по 01.05.2023. Позивач зазначає, що грошове забезпечення не було виплачено, у зв`язку із начебто самовільним залишенням військової частини військовослужбовцем, проте наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 25.09.2025 №808 було внесено зміни до наказу від 28.11.2022 №319, яким скасовано та визнано нереалізованим підпункт щодо визнання ОСОБА_2 таким, що самовільно залишив розташування підрозділу, а також щодо виключення його з котлового, грошового та речового забезпечення з 28.11.2022. Також, позивач зазначає про те, що було закрито кримінальне провадження за фактом самовільного залишення ОСОБА_2 розташування підрозділу, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 ознак кримінального правопорушення. Разом з тим, грошове забезпечення за період з 01.01.2023 по 01.05.2023 залишилось не виплаченим, чим порушено права позивача, як члена сім`ї загиблого військовослужбовця. З урахуванням викладено позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що за результатами належним чином проведеного службового розслідування відповідачем було встановлено, що старший сержант ОСОБА_2 перебував на лікуванні до 29.12.2022 року (включно). На підставі отриманих офіційних медичних документів командиром Військової частини НОМЕР_1 було видано наказ № 808 від 25.09.2025 року, яким внесено зміни до попередніх наказів по стройовій частині, а грошове забезпечення за листопад та грудень 2022 року було повністю нараховано та виплачено законним спадкоємцям. Проте, починаючи з 01.01.2023 року і до 13.02.2023 року, військовослужбовець ОСОБА_2 до розташування своєї військової частини чи підрозділу не прибув, до виконання безпосередніх службових обов`язків не приступив. Жодних рапортів, довідок військово-лікарських комісій (ВЛК), листків непрацездатності чи будь-яких інших документів, які б підтверджували поважність причин його відсутності або перебування у закладах охорони здоров`я в цей проміжок часу, ні самим військовослужбовцем за життя, ні позивачем до військової частини надано не було. Відповідач зазначає, що оскільки в період з 01.01.2023 по 13.02.2023 року обов`язки військової служби ОСОБА_2 фактично не виконувалися без підтверджених поважних причин, правові підстави для нарахування грошового забезпечення за вказаний період фактично відсутні. Також, відповідач зазначає про те, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №170 від 20.03.2023 військову службу та дію контракту старшого сержанта ОСОБА_2 було призупинено з 14.02.2023. Військовослужбовець ОСОБА_2 прибув до розташування частини лише 01.05.2023 року, у зв`язку з чим наказом командира №296 його було поновлено на службі та відновлено виплату грошового забезпечення. Відповідач вважає, що у нього були відсутні підстави для нарахування та виплати грошового забезпечення за спірний період. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 .

Також, судом встановлено, що ОСОБА_2 проходив військову службу за призовом по мобілізації у ВЧ НОМЕР_1 , а ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 18.06.2024.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з питання виплати йому недоотриманого ОСОБА_2 грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 01.05.2023, проте отримав відмову.

Позивач, не погодившись з відмовою у виплаті йому грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 01.05.2023, яке за життя не було отримано ОСОБА_2 , звернувся з цим позовом до суду.

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно частин 2 та 3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до ч.4 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Наказ Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).

Відповідно до пункту 14 розділу І Порядку №260, грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

Згідно пункту 15 розділу І Порядку №260, грошове забезпечення не виплачується:

за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати;

якщо виплачуються академічні стипендії;

за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше;

за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки;

за час тимчасового виконання обов`язків понад два місяці за новими посадами у зв`язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату);

за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом;

за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби.

Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Судом встановлено, що відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 28.11.2022 №319 (по стройовій частині) наказано вважати такими, що вибули з району виконання завдання із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії:

«2.31 Старшого сержанта за призовом по мобілізації ОСОБА_2 , командира 3 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 6 мотопіхотної роти НОМЕР_3 мотопіхотного батальйону, вважати таким, що 28 листопада 2022 року самовільно залишив розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Включити з котлового забезпечення військової частини з 28 листопада 2022 року.

Виключити з грошового та речового забезпечення військової частини з 28 листопада 2022 року.».

В подальшому відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.03.2023 №170 ОСОБА_2 увільнено від займаної посади та призупинено військову службу з 14.02.2023, у зв`язку із внесенням до ЄРДР кримінального провадження №620230500100000452.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.05.2023 №296 наказано вважати такими, що прибули та приступили до виконання службових обов`язків в пункті постійної дислокації: Старшого сержанта за призовом по мобілізації ОСОБА_2 , командира 3 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 6 мотопіхотної роти НОМЕР_3 мотопіхотного батальйону, який 28 листопада 2022 року самовільно залишив розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та якому 14 лютого 2023 року була призупинена військова служба, вважати такими, що 01 травня 2023 повернувся до розташування військової частини в пункт постійної дислокації.

У відзиві на позовну заяву, як на підставу не виплати грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 01.05.2023, відповідач посилається саме на самовільне залишення військової частини ОСОБА_2 та внесення до ЄРДР за цим фактом відомостей про кримінальне провадження №620230500100000452.

Суд зазначає, що дійсно відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Під час дії воєнного стану військова служба для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби чи дезертирували, не призупиняється.

Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, поданих відповідно до частини п`ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», для військовослужбовців, стосовно яких судом ухвалено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством України для військовослужбовців.

За весь час безпідставного призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюється недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.284 КПК України кримінального провадження закривається в разі, якщо, зокрема, встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Судом встановлено, що 28.04.2023 слідчим Третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Маріуполі) ТУ ДБР у м.Краматорську прийнято постанову про закриття кримінального провадження в частині, якою кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023050010000452 від 14.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 Кримінального кодексу України закрити в частині відносно ОСОБА_2 у зв`язку зі встановленою під час досудового розслідування у діянні відсутності складу кримінального правопорушення.

За таких обставин, судом встановлено, що кримінальне провадження за №62023050010000452 від 14.02.2023, на підставі якого ОСОБА_2 було призупинено військову службу, було закрито з підстав п.2 ч.1 ст.284 КПК України, а відповідно ОСОБА_2 мав право на виплату недоотриманого грошового забезпечення.

Щодо не виплати грошового забезпечення ОСОБА_2 з підстав відсутності на військовій службі без поважних причин, суд зазначає таке.

Згідно пункту 15 розділу І Порядку №260, призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Так, виплата грошового забезпечення ОСОБА_2 була здійснена на підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.11.2022 №319, яким наказано виключити ОСОБА_2 з грошового та речового забезпечення військової частини з 28 листопада 2022 року.

Водночас, наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.09.2025 №808 наказано внести зміни до підпункту 2.31 пункту 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (стройовій частині) від 28 листопада 2022 року №319 скасувати та вважати нереалізованим підпункт:

«2.31 Старшого сержанта за призовом по мобілізації ОСОБА_2 , командира 3 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 6 мотопіхотної роти НОМЕР_3 мотопіхотного батальйону, вважати таким, що 28 листопада 2022 року самовільно залишив розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Включити з котлового забезпечення військової частини з 28 листопада 2022 року.

Виключити з грошового та речового забезпечення військової частини з 28 листопада 2022 року.».

При цьому, суд зазначає, що жодного іншого наказу, яким було б виключено ОСОБА_2 з грошового та речового забезпечення військової частини за період 01.01.2023 по 13.02.2023 відповідачем прийнято не було, доказів протилежного суду не надано.

За таких обставин, оскільки командиром ВЧ НОМЕР_1 не було прийнято наказ про призупинення виплати грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 01.01.2023 по 13.02.2023, то відповідно відповідачем було безпідставно не нараховано грошове забезпечення за вказаний період.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст.2, 9, 139, 241-243, 254-262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 , як члену сім`ї померлого військовослужбовця ОСОБА_2 , належного але неодержаного ОСОБА_2 за життя грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 01.05.2023.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , як члену сім`ї померлого військовослужбовця ОСОБА_2 , належного але неодержаного ОСОБА_2 за життя грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 01.05.2023.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Новікова