Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №280/5931/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 жовтня 2026 рокуСправа № 280/5931/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АМТ»

до Тернопільської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АМТ» (далі – позивач, ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АМТ») до Тернопільської митниці (далі – відповідач) , в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати Рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UA403070/2026/000352/1 від 25.05.2026.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 25.05.2026 відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2026/000352/1, відповідно до якого митна вартість задекларованих товарів скоригована митницею за резервним методом визначення митної вартості згідно з положеннями ст.64 МК України. Відповідно до п.2 ч.3 ст.52 МК України, декларант має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Тож, підприємство задекларувало зазначений товар за ЕМД №26UA403070006060U5 від 26.05.2026 із застосуванням індивідуальної гарантії №26UA120012001F461 від 26.05.2026. Загальна різниця митних платежів між митною вартістю, визначеною підприємством, та митною вартістю, скоригованою митницею, складає 336 967,55 грн, з яких: ввізне мито (020) - 101 241,05 грн та ПДВ (028) - 235 726,50 грн. На покриття зазначеної різниці товариством застосовано індивідуальну гарантію №26UA120012001F461 від 26.05.2026. ТОВ «ТД «АМТ» вважає, що зазначене вище рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та підлягає скасуванню. Просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 22.06.2026 відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві відповідно до якого зазначено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2026/000352/1 від 25.05.2026. Зазначає, що рішення про коригування митної вартості товару прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим та не підлягає скасуванню. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 03.08.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника Тернопільської митниці про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та /або в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Суддя Стрельнікова Н.В. з 01.07.2026 по 02.08.2026 перебувала у відпустці.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

13.02.2025 ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АМТ» (Покупець) уклало з компанією QINGDAO XINHUA YI INDUSTRIAL PRODUCTS MANUFACTURING CO., LTD (Китай) (Продавець) зовнішньоекономічний Контракт №Xinhua-2025-1TD на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємними частинами даного контракту.

В подальшому компанією-продавцем відповідно до умов укладеного зовнішньоекономічного контракту, специфікації (Додатку) №1 від 25.02.2025 та рахунку-фактури (інвойсу) №XNH2602-1 від 28.01.2026 було здійснено поставку частин до ручних будівельних візків та покришок для тачок виробництва QINGDAO XINHUA YI INDUSTRIAL PRODUCTS MANUFACTURING CO., LTD.

Зазначена товарна партія поставлялась на умовах FOB Qingdao, China, згідно міжнародних торговельних правил «ІНКОТЕРМС 2010».

З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів позивачем було їх задекларовано до митного поста Тернопільської митниці за електронною митною декларацією (ЕМД), а саме: №26UA403070005805U8 від 21.05.2026.

Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю митниці під час митного оформлення надані: декларація митної вартості від 21.05.2026, зовнішньоекономічний контракт №Xinhua-2025-1TD від 13.02.2025, специфікація (Додаток) №1 від 25.02.2025, рахунок (інвойс) №XNH2602-1 від 28.01.2026, пакувальний лист б/н від 28.01.2026, прайс-лист від 10.02.2025, комерційна пропозиція від 14.02.2025.

Для підтвердження транспортних витрат до кордону України підприємство надало митниці: договір на перевезення зовнішньоторговельних вантажів №0303/912/25 від 03.03.2025, заявку №G260507-17/1 від 28.01.2026, коносамент №BW26030096 від 11.03.2026, залізничну накладну УМВС №04502 від 12.05.2026, рахунок №G260507-17/1 від 07.05.2026, акт виконаних робіт від 18.05.2026, довідку про транспортні витрати від 07.05.2026.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, підприємству було направлено електронне повідомлення наступного змісту: «наступного змісту: «Повідомлення від митниці декларанту. Згідно ст.21 МК України розпочинається процедура консультації. За результатами опрацювання поданих до митного оформлення документів Відповідно до пункту 3.1.1 Контракту №Xinhua-2025-1TD від 13.02.2025 Ціна FOB (FOB price) означає, що контрактна ціна на товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) до порту призначення, без розвантаження в порту, проте митної декларації країни відправлення, яка б підтверджувала здійснення митних формальностей та сплату експортних мит і інших зборів до митного оформлення надана не була. У зв`язку з тим, що виявлені розбіжності, прошу відповідно до ч.2 ст.53 МКУ надати документи: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст.53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: - копію митної декларації країни відправлення; - висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. - каталоги, специфікації, прайс-лист виробника товару. Відповідно до ч.6 ст.53 МКУ Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.».

Листом №001-25/05 від 25.05.2026 позивач повідомив відповідача, що заявлена митна вартість товарів підтверджена поданими до митного оформлення документами, зокрема контрактом №Xinhua-2025-1TD від 13.02.2025, специфікацією №1 від 25.02.2025, інвойсом №XNH2602-1 від 28.01.2026, договором на перевезення зовнішньоекономічних вантажів №0303/912/25 від 03.03.2025, коносаментом №BW26030096 від 11.03.2026, рахунком №G260507-17/1 від 07.05.2026, довідкою про транспортні витрати від 07.05.2026 та актом виконаних робіт від 18.05.2026. Додатково позивачем було надано заявку №G260507-17/1 від 28.01.2026, прайс-лист від 10.02.2025 та комерційну пропозицію від 14.02.2025. Позивач зазначив, що вартість товару та витрати на його транспортування до місця ввезення на митну територію України документально підтверджені та піддаються обчисленню, всі наявні транспортні документи були надані митниці під час декларування, а інші додаткові документи у 10-денний строк надаватись не будуть, у зв`язку з чим позивач просив здійснити митне оформлення за наявними документами.

25.05.2026 відповідачем прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товару №UA403070/2026/000352/1, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованих товарів скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями статті 64 МК України, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови №UA403070/2026/000489 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Позивачем з урахуванням пункту 2 частини 3 статті 52 Митного кодексу України було задекларувано спірну партію товару, а митницею було випущено товар у вільний обіг за ЕМД №26UA403070006060U5 від 26.05.2026 із застосуванням індивідуальної гарантії №26UA120012001F461 від 26.05.2026, загальна різниця митних платежів (ПДВ) від митної вартості, визначеної позивачем та скоригованої митницею, склала 336 967,55 грн.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2026/000352/1 від 25.05.2026 протиправним, позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною 1 статті 246 Митного кодексу України (далі - МК України), метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з частиною 1 статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 статті 52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частиною 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Такими документами є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст.VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.

Суд зазначає, що відповідно до приписів статті 53 Митного кодексу України, митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений частиною 2 даної статті.

При цьому, суд зазначає, що підставою для витребування додаткових документів не є наявність недоліків (описок, помилок, тощо), як таких, а наявність саме недоліків, які впливають на правильність визначення митної вартості товару.

Так, в спірному рішенні митним органом в якості розбіжності зазначено наступне:

«…Відповідно до відомостей декларації митної вартості від 21.05.2026 №б/н, до ціни товару додані витрати на транспортування в сумі 134892,6550 грн. З метою підтвердження зазначених витрат надано до митного оформлення такі документи: Договір перевезення №0303/912/25 від 03.03.2025, укладений з експедитором «Global Container Lines SIA», рахунок від 07.05.2026 №G260507-17/1 на оплату транспортно-експедиторських послуг, акт виконаних робіт №б/н від 18.05.2026.

Відповідно до рахунку від 07.05.2026 №G260507-17/1 визначено витрати на транспортування партії товару в контейнері. Витрати на перевезення враховують: фрахт з урахуванням перевантаження за маршрутом Кінгдао, Китай – Гданськ, Польща – Хрубешув, Україна становить 3050 доларів США; доставка по маршруту Хрубешув –Володимир-Волинськ Україна – Тернопіль, Україна – 1040 доларів США. Разом з цим, згідно із даних, наведених у накладній УМВС від 12.05.2026 №04502 товар переміщувався з порту Gdansk, POLAND до Хрубешув/Ізов та до м. Тернопіль залізничним транспортом. Враховуючи вищезазначене, товар був перевантажений у порту Gdansk, що свідчить про наявність додаткових витрат, пов`язаних з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший, що є складовими митної вартості товару…»;

«…До митного оформлення надано супровідні документи Т1 від 19.05.2026 26PL322080NSEKJNM8 та залізничні накладні від 12.05.2026 № 04502 Тобто, з наведеного вбачається що товар знаходився на зберіганні з моменту вивантаження з судна та завантаження на потяг, однак документів, що підтверджують зберігання товарів не були надані з іншими товаросупровідними документами…»;

«…відповідно до напису на коносаменті від 11.03.2026 №BW26030096 «Global Container lines Latvija SIA’s responsibility ceases at port of discharge» перевізник не відповідає за вантаж в порті розвантаження, що не відповідає даним, зазначеним у рахунку від 07.05.2026 №G260507-17/1 в частині сплати за перевантаження...»;

«…подані до митного оформлення документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме – витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до ввезення на митну територію України…»;

«…У наданих до митного оформлення документах відсутні відомості щодо вартості витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів…»;

«…неможливо здійснити перевірку числового значення заявленої митної вартості оцінюваних товарів, транспортна складова не розраховується…».

З приводу вищевказаних розбіжностей суд зазначає наступне.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що перевезення товарної партії мало мультимодальний характер, тобто здійснювалося із використанням декількох видів транспорту в межах одного погодженого маршруту. Такий характер перевезення прямо підтверджується наданими до митного оформлення документами, зокрема коносаментом №BW26030096 від 11.03.2026, накладною УМВС №04502 від 12.05.2026, рахунком №G260507-17/1 від 07.05.2026, довідкою про транспортні витрати та актом виконаних робіт. Тому сам факт того, що товар переміщувався з Китаю до порту Гданськ морським транспортом, а надалі у напрямку України залізничним транспортом, не є розбіжністю в документах, а є звичайним виконанням погодженого сторонами мультимодального перевезення.

Більше того, у спірному рішенні митний орган зазначив, що рахунок №G260507-17/1 від 07.05.2026 містить відомості про фрахт з урахуванням перевантаження за маршрутом Кінгдао, Китай – Гданськ, Польща – Хрубешув, Україна у сумі 3 050,00 дол. США та окремо про доставку за маршрутом Хрубешув – Володимир-Волинськ Україна – Тернопіль, Україна у сумі 1 040,00 дол. США. Отже, наведені митницею обставини не суперечать одна одній, а навпаки підтверджують, що сторони документально визначили вартість транспортування до місця ввезення на митну територію України.

Посилання митного органу на переміщення товару залізничним транспортом після порту Гданськ не може вважатися розбіжністю, яка впливає на правильність визначення митної вартості. Визначальним є не сам факт зміни виду транспорту, а наявність документів, з яких прямо вбачається маршрут перевезення та вартість транспортно-експедиторських послуг до місця ввезення товару.

Матеріалами адміністративної справи не підтверджено, що позивач фактично сплачував, або повинен був сплатити окремі витрати за зберігання товару, які не були включені до вартості перевезення. Саме по собі припущення митного органу про перебування товару на зберіганні між етапами мультимодального перевезення не є документально підтвердженим фактом понесення додаткових витрат.

Навпаки, у поданих документах, зокрема у рахунку №G260507-17/1 від 07.05.2026, прямо зазначено, що фрахт за маршрутом Кінгдао, Китай – Гданськ, Польща – Хрубешув, Україна визначено з урахуванням перевантаження. Тобто вартість операцій, необхідних для виконання мультимодального перевезення до місця ввезення товару на митну територію України, була врахована у загальній сумі транспортних витрат, а не мала підтверджуватися окремим самостійним документом чи окремим рядком у рахунку.

До митного оформлення були надані рахунок №G260507-17/1 від 07.05.2026, довідка про транспортні витрати б/н від 07.05.2026 та акт виконаних робіт б/н від 18.05.2026, які підтверджують вартість транспортування товару до місця ввезення на митну територію України у сумі 3 050,00 дол. США. Зазначена сума прямо визначена у поданих документах як фрахт з урахуванням перевантаження за маршрутом Кінгдао, Китай – Гданськ, Польща – Хрубешув, Україна. Саме ця сума була включена декларантом до митної вартості товарів.

При цьому митний орган не встановив жодної конкретної суми додаткових витрат на перевантаження, зберігання, навантаження, вивантаження чи обробку товару, яка фактично була сплачена або підлягала сплаті позивачем, але не була включена до митної вартості.

Посилання митного органу на напис у коносаменті №BW26030096 від 11.03.2026 про те, що відповідальність перевізника припиняється у порту розвантаження, також не спростовує заявлену митну вартість. Такий напис визначає межі відповідальності перевізника за вантаж, але не встановлює факту понесення декларантом додаткових витрат і не свідчить про те, що рахунок, довідка про транспортні витрати чи акт виконаних робіт містять недостовірні відомості.

Відповідальність перевізника за вантаж і вартість транспортно-експедиторських послуг є різними за змістом категоріями, тому припинення відповідальності перевізника в порту розвантаження не означає автоматичного виникнення у покупця додаткових витрат, які повинні бути окремо додані до митної вартості.

Крім того, митний орган не врахував, що у межах транспортно-експедиторських правовідносин виконання погодженого маршруту може передбачати залучення різних учасників перевезення та використання різних видів транспорту. Тому те, що окремі етапи мультимодального перевезення фактично виконувалися морським та залізничним транспортом, не створює розбіжностей у документах і не впливає на підтвердження заявленої транспортної складової, якщо її загальна вартість до місця ввезення підтверджена рахунком, довідкою та актом виконаних робіт.

Таким чином, подані до митного оформлення документи у своїй сукупності підтверджують маршрут перевезення, мультимодальний характер доставки, факт надання транспортно-експедиторських послуг та числове значення транспортної складової митної вартості. Висновок митного органу про те, що транспортна складова «не розраховується», є безпідставним, оскільки її розмір прямо визначений у поданих документах і становить 3 050,00 дол. США.

Відповідачем не доведено наявності конкретних непідтверджених витрат, не визначено їх розмір та не обґрунтовано, чому надані документи не дають можливості перевірити заявлену митну вартість за основним методом.

Щодо ненадання копії митної декларації країни відправлення, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 53 МКУ, перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, є чітко визначеним. Експортна митна декларація країни відправлення не входить до переліку обов`язкових документів, які подаються для підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 3 цієї ж статті, митний орган має право запитувати додаткові документи (у тому числі експортну декларацію) виключно у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих відомостей.

Проте сама по собі відсутність експортної декларації, яка є внутрішнім документом країни відправника та не перебуває у володінні покупця, не може бути доказом недостовірності ціни товару.

Верховний Суд, в постанові від 19.03.2019 по справі №810/4116/17 висловив наступну правову позицію щодо ненадання декларації країни відправлення : «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».

Отже, ненадання декларації країни відправлення не може бути самостійною підставою для невизнання заявленої митної вартості, якщо вона підтверджується іншими первинними документами.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з пунктом другим частини 6 статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 3 статті 53 Митного кодексу України, додаткові документи надаються декларантом за наявності, відтак, саме по собі подання таких документів не в повному обсязі не може бути підставою для коригування митної вартості товару.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Зі змісту оскаржуваного рішення №UA403070/2026/000352/1 від 25.05.2026 про коригування митної вартості вбачається, що джерелом для коригування митної вартості спірної партії товарів слугували митні декларації подібних товарів.

Суд зазначає, що покликання відповідача на відомості з інформаційних баз даних контролюючого органу не є належним доказом щодо неправильного визначення позивачем митної вартості товару, зазначеного у митній декларації, оскільки такі відомості мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати перевагу над наданими декларантом первинними документами про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Верховний Суд з цього питання сформував правову позицію, яка викладена у постановах від 21.02.2018 у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17, відповідно до якої рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Отже, суд відхиляє посилання митниці на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, оскільки самі по собі відомості даної системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.

Під час митного оформлення позивач подав усі визначені статтею 53 Митного кодексу України документи, перелік яких є вичерпним, що підтверджують заявлену ним митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Отже, митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору. Відтак наявність належних та беззаперечних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Тому суд доходить висновку, що позивач при подачі документів надав всі необхідні та достатні документи, що дають змогу визначити всі складові митної вартості товару, та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Разом з тим, відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості, не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, що свідчить про порушення відповідачем вимог частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.

З наведеного вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA403070/2026/000352/1 від 25.05.2026 є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи з`ясовані обставини, досліджені матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями ст. ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139,241, 243-246, 255 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АМТ» (69000, м. Запоріжжя, вул. Штабна, буд. 13, прим. 23, код ЄДРПОУ 42822115) до Тернопільської митниці (46400, Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Текстильна, буд. 38, код ЄДРПОУ 43985576) про визнання протиправним та скасування рішення, – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UA403070/2026/000352/1 від 25.05.2026.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АМТ» за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4043,61 грн. (чотири тисячі сорок три гривні 61 копійка).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова