Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №280/6982/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 жовтня 2026 рокуСправа № 280/6982/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прудивуса О.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

до: Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, 69005, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158-Б)

про: визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

09.07.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить:

– визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати позивачу пенсії з 01.09.2023 та щодо не поновлення її виплати;

– зобов`язати відповідача поновити та виплатити позивачу пенсію з 01.09.2023;

– вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Позовна заява підписана представником позивача адвокатом Трачук Н.І., яка діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серія АР № 1318072 від 21.05.2026.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що вона перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З 29.03.2022 позивач проживає в Федеративній Республіці Німеччина.

Рішенням від 03.11.2025 № 843880 за результатами проведеного відеоконференцзв`язку 14.10.2025 та опрацювання наданих документів, відповідей на поставлені запитання в ході відеоконференції особу позивача встановлено. На питання «Чи отримуєте пенсію в іншій державі (від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації)?» особа відповіла «Ні».

Позивач неодноразово зверталась до відповідача через електронний кабінет із заявами про поновлення виплати пенсії, що підтверджується наявними у матеріалах справи скріншотами.

Листом від 17.12.2025 № 26765-29227/Б-02/8-0800/25 відповідач повідомив позивачу про те, що за результатами проходження нею відеоконференцзв`язку 14.10.2025 було прийнято рішення від 03.11.2025 про встановлення її особи. Проте, за матеріалами електронної пенсійної справи позивач зареєстрована в м. Запоріжжі, яке знаходиться на підконтрольній Україні території, у зв`язку з чим виплату їй пенсії не поновлено, оскільки позивач не є особою, яка проживає на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих територіях України.

У листі від 09.07.2026 № 31211-31562/Б-02/8-0800/26 відповідач зазначив, що до нього від банківської установи надійшла інформація про те, що позивачем не отримуються кошти протягом року, а тому з 01.10.2023 виплати пенсії на картковий рахунок не здійснювались. Спосіб виплати було змінено на відділення пошти. Також у листі зазначено, що відповідно до п. 1 ст. 49 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії припиняється за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду, зокрема, у разі недоотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд. Оскільки в зазначений строк позивач не звернулася із заявою про зміну способу виплати, виплата пенсії з 01.04.2024 була призупинена.

Позивач вважає дії відповідача щодо припинення виплати їй пенсії безпідставними та неправомірними, а тому просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 13.07.2026 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивачем було усунуто недоліки позовної заяви у встановлений строк.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.07.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження).

03.08.2026 судом отримано відзив на позовну заяву (вх. № 43922 від 03.08.2026), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки відповідно до п. 16 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596 «Про затвердження Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках»: «Якщо суми пенсії та грошової допомоги одержуються за довіреністю більш як один рік або не одержуються з поточного рахунка більш як один рік, уповноважений банк зобов`язаний повідомити про це відповідному органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення не пізніше 28 числа місяця, у якому виникли такі обставини, а одержувач подати нову заяву до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення згідно з вимогами, визначеними в пункті 10 цього Порядку».

Відповідач зазначив, що на виконання вимог зазначеного Порядку, установа банку в якій відкритий картковий рахунок, повідомила відповідача про те, що позивачем пенсія не отримувалась протягом року та з жовтня 2023 виплата пенсії здійснювалась на відділення пошти. Нормою п. 1 ст. 49 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що виплата пенсії припиняється за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду, зокрема, у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд. Заяв від позивача щодо зміни способу виплати пенсії протягом вищезазначеного строку не надходили — з 01.04.2024 нарахування пенсії позивачу було призупинене. Отже, порушення в діях відповідача, на його переконання, відсутні.

Відповідач у відзиві також заперечив проти стягнення з нього витрат на правничу допомогу. З огляду на викладені вище обставини, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з розглядом даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши матеріали і з`ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши всі наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача зареєстровано як юридичну особу – орган державної влади 27.06.2002 (а.с.79).

Позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV), що підтверджується копіями листів відповідача від 15.10.2025, від 17.12.2025, від 24.06.2026 та від 09.07.2026 (а.с.58-65).

З 29.03.2022 позивач проживає в Федеративній Республіці Німеччина (а.с.46-48).

Рішенням від 03.11.2025 № 843880 за результатами проведеного відеоконференцзв`язку 14.10.2025 та опрацювання наданих документів, відповідей на поставлені запитання в ході відеоконференції особу позивача встановлено. На питання «Чи отримуєте пенсію в іншій державі (від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації)?» особа відповіла «Ні» (а.с.39).

Позивач неодноразово зверталась до відповідача через електронний кабінет із заявами про поновлення виплати пенсії, що підтверджується наявними у матеріалах справи скріншотами (а.с.49-57).

Листом від 17.12.2025 № 26765-29227/Б-02/8-0800/25 відповідач повідомив позивачу про те, що за результатами проходження нею відеоконференцзв`язку 14.10.2025 було прийнято рішення від 03.11.2025 про встановлення її особи. Проте, за матеріалами електронної пенсійної справи позивач зареєстрована в м. Запоріжжі, яке знаходиться на підконтрольній Україні території, у зв`язку з чим виплату їй пенсії не поновлено, оскільки позивач не є особою, яка проживає на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих територіях України (а.с.63).

У листі від 09.07.2026 № 31211-31562/Б-02/8-0800/26 відповідач зазначив, що до нього від банківської установи надійшла інформація про те, що позивачем не отримуються кошти протягом року, а тому з 01.10.2023 виплати пенсії на картковий рахунок не здійснювались. Спосіб виплати було змінено на відділення пошти. Також у листі зазначено, що відповідно до п. 1 ст. 49 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV виплата пенсії припиняється за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду, зокрема, у разі недоотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд. Оскільки в зазначений строк позивач не звернулася із заявою про зміну способу виплати, виплата пенсії з 01.04.2024 була призупинена (а.с.65).

Оцінюючи наявність правових підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо припинення виплати позивачу пенсії з 01.09.2023 та щодо не поновлення її виплати, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції Україні органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Нормою ст. 46 Конституція України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до положень ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема:

1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина;

6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки;

12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій унормовані Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV пенсія – це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер – це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Законодавець у ст. 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV закріпив право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положенням ч. 1 ст. 9 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

За приписами ст. 5 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

У ч. 2 ст. 47 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначаються законом. Виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності.

Згідно із ч. 1 ст. 49 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном; 3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку; 3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України від 12.07.2018 № 2505-VIII "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин"; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати (ч. 2 ст. 49 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV).

За змістом наведеної норми випадки, за яких може бути припинено виплату пенсії, можуть бути передбачені виключно законом.

Водночас, таке припинення можливе виключно на підставі рішення територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.04.2022 у справі № 236/2495/17 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 104026200)).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, що підтверджується копіями листів відповідача від 15.10.2025, від 17.12.2025, від 24.06.2026 та від 09.07.2026 (а.с.58-65).

З 29.03.2022 позивач проживає в Федеративній Республіці Німеччина (а.с.46-48).

Рішенням від 03.11.2025 № 843880 за результатами проведеного відеоконференцзв`язку 14.10.2025 та опрацювання наданих документів, відповідей на поставлені запитання в ході відеоконференції особу позивача встановлено. На питання «Чи отримуєте пенсію в іншій державі (від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації)?» особа відповіла «Ні» (а.с.39).

Відповідачем з 01.10.2023 було зупинено виплату позивачу пенсії на картковий рахунок (а.с.65).

Позивач неодноразово зверталась до відповідача через електронний кабінет із заявами про поновлення виплати пенсії, що підтверджується наявними у матеріалах справи скріншотами (а.с.49-57).

Листом від 17.12.2025 № 26765-29227/Б-02/8-0800/25 відповідач повідомив позивачу про те, що за результатами проходження нею відеоконференцзв`язку 14.10.2025 було прийнято рішення від 03.11.2025 про встановлення її особи. Проте, за матеріалами електронної пенсійної справи позивач зареєстрована в м. Запоріжжі, яке знаходиться на підконтрольній Україні території, у зв`язку з чим виплату їй пенсії не поновлено, оскільки позивач не є особою, яка проживає на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих територіях України (а.с.63).

У листі від 09.07.2026 № 31211-31562/Б-02/8-0800/26 відповідач зазначив, що до нього від банківської установи надійшла інформація про те, що позивачем не отримуються кошти протягом року, а тому з 01.10.2023 виплати пенсії на картковий рахунок не здійснювались. Спосіб виплати було змінено на відділення пошти. Також у листі зазначено, що відповідно до п. 1 ст. 49 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV виплата пенсії припиняється за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду, зокрема, у разі недоотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд. Оскільки в зазначений строк позивач не звернулася із заявою про зміну способу виплати, виплата пенсії з 01.04.2024 була призупинена (а.с.65).

У контексті оцінки спірних правовідносин суд виходить із того, що припинення виплати пенсії позивачу відбулось не в внаслідок прийняття окремого рішення, а тому суд вважає, що припинення виплати пенсії здійснено не у спосіб, установлений Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV.

З огляду на встановлені судом обставини, відповідачем не доведено прийняття належного рішення про припинення виплати пенсії позивачу, а також не підтверджено наявності передбачених законом підстав для такого припинення.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про необхідність звернення позивача із відповідною заявою про поновлення виплати пенсії як передумови для її поновлення.

Як встановлено судом, виплату пенсії позивачу було припинено не на підставі належним чином оформленого рішення, прийнятого у спосіб та з підстав, визначених Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV, а тому таке припинення є протиправним.

Суд звертає увагу, що подання заяви про поновлення виплати пенсії є необхідним у випадках, коли законодавством передбачено відповідний порядок поновлення виплати пенсії після її припинення з правомірних підстав. Натомість у цій справі судом встановлено протиправність самого припинення виплати пенсії, здійсненого без прийняття відповідного рішення та без доведення наявності законних підстав для такого припинення.

Отже, відсутні правові підстави для покладення на позивача обов`язку повторно звертатися із заявою про поновлення виплати пенсії, оскільки таке поновлення є наслідком усунення протиправних дій відповідача та відновлення становища, яке існувало до порушення права позивача.

Інший підхід призвів би до ситуації, за якої поновлення порушеного права особи ставилося б у залежність від вчинення нею додаткових дій, необхідність яких виникла виключно внаслідок неправомірної поведінки суб`єкта владних повноважень. Такий підхід не відповідає завданню адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відтак, у цій справі відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що припинення виплати пенсії позивачу здійснено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачених законом. За таких обставин суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу є протиправними, оскільки вчинені без прийняття відповідного рішення та без належного правового обґрунтування.

Поряд із цим, судом із наявних у матеріалах справи копій листів відповідача було встановлено, що припинення виплати пенсії позивачу відбулося саме з 01.10.2023, а не з 01.09.2023 як про це заявила остання. Відтак, суд доходить висновку, що відповідачем не було допущено протиправних дій щодо припинення виплати позивачу пенсії за період з 01.09.2023 по 30.09.2023.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині позову слід задовольнити частково, а саме, визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати позивачу пенсії з 01.10.2023.

В решті позовних вимог в цій частині позову слід відмовити.

Оцінюючи наявність правових підстав для зобов`язання відповідача поновити та виплатити позивачу пенсію з 01.09.2023, суд виходить із такого.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду.

Отже, суд, із урахуванням обставин, встановлених під час надання правової оцінки діям відповідача щодо припинення виплати позивачу пенсії з 01.10.2023 та щодо не поновлення її виплати, з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, вважає за необхідне зобов`язати відповідача поновити виплату позивачу пенсію з 01.10.2023.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині позову слід задовольнити також частково, а саме, зобов`язати відповідача поновити виплату позивачу пенсію з 01.10.2023.

В решті позовних вимог в цій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем, на переконання суду, обґрунтовано протиправність дій відповідача щодо припинення виплати позивачу пенсії з 01.10.2023, а також вмотивовано наявність правових підстав для зобов`язання відповідача поновити виплату позивачу пенсію з 01.10.2023.

У свою чергу, відповідач не надав суду докази на спростування обставин, якими позивач обґрунтував свої позовні вимоги.

Таким чином, адміністративний позов, на переконання суду, слід задовольнити частково, а саме у зазначеній вище частині.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Суд з`ясував, що з метою отримання правової (правничої) допомоги між адвокатом Трачук Н.І. та позивачем був укладений Договір про надання правничої допомоги та представництво від 21.05.2026 № б/н (а.с.22-23).

Поряд з цим, у матеріалах справи відсутні докази фактичної сплати позивачем послуг з надання правничої допомоги, зокрема, квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ. Так, суд доходить висновку про недоведеність факту понесення позивачем витрат на правничу допомогу та необґрунтованість їх розміру.

Таким чином, вимоги про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Квитанцією від 21.07.2026 № 6676-6482-3907-2382 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 1 065,00 грн (а.с.73). Отже, відповідна сума підлягає присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8 – 10, 14, 90, 134, 139, 143, 241 – 246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, 69005, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158-Б) про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.10.2023.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, 69005, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158-Б) поновити з 01.10.2023 виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

В решті позовних вимог відмовити.

Судовий збір у розмірі 1 065,00 грн (одна тисяча шістдесят п`ять гривень нуль копійок) присудити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, 69005, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158-Б).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 13 жовтня 2026 року.

Суддя О.В. Прудивус