Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №280/5732/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

Суд: Запорізький окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 11 жовтня 2026 р.

Справа: №280/5732/26

Суддя: Татаринов Дмитро Вікторович

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 жовтня 2026 рокуСправа № 280/5732/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивачка) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» достовірної інформації про автоматичне виключення мене з військового обліку 14 жовтня 2014 року на підставі пункту 4 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції від 25 березня 2014 року);

- зобов`язати відповідача включити по ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» в електронний кабінет у «Резерв+» достовірну/актуальну інформацію про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, а саме шляхом: 2.1. Включення у графи: - «Підстава виключення з військового обліку» — інформацію про підставу виключення: «Досягнення граничного віку перебування в запасі»; - «Категорія обліку» — інформацію «Виключений з військового обліку». 2.2. Замінити у графі: «На обліку» на «Виключений з військового обліку».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач у 2014 році досяг граничного віку перебування у запасі, встановленого на той час законодавством для військовозобов`язаних рядового складу другого розряду, у зв`язку з чим мав бути виключений з військового обліку. Позивач зазначає, що після 2014 року він перестав бути військовозобов`язаним, а тому не підлягає перебуванню на військовому обліку, призову на військову службу під час мобілізації та виконанню обов`язків, передбачених законодавством для військовозобов`язаних. Позивач вказує, що під час оновлення військово-облікових даних у застосунку "Резерв+" виявив відомості про перебування його на військовому обліку, які, на його думку, не відповідають дійсності. У зв`язку з цим він звернувся до відповідача із заявою про внесення достовірних відомостей щодо його виключення з військового обліку та відповідних реєстрів. Однак листом від 23 квітня 2026 року відповідач відмовив у задоволенні звернення, пославшись на те, що позивач до 01 серпня 2026 року користується правом на відстрочку, а відповідно до чинної редакції статті 28 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" граничний вік перебування у запасі для позивача становить 60 років, якого він на час звернення не досяг.

На переконання позивача, така позиція відповідача є неправомірною, оскільки при вирішенні питання щодо його військового обліку відповідач не врахував факт його виключення з військового обліку у 2014 році та безпідставно застосував положення законодавства про граничний вік перебування у запасі, чинні на момент розгляду його звернення, до правовідносин, які виникли та були реалізовані до зміни відповідного законодавства. Позивач також зазначає, що чинне законодавство не передбачає автоматичного поновлення на військовому обліку особи, яка була з нього виключена, а тому відомості про його перебування на військовому обліку є недостовірними та підлягають виправленню. З огляду на вказане позовну заяву просить задовольнити.

Ухвалою судді від 15 червня 2026 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку із несплатою судового збору.

19 червня 2026 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Також, вказаною ухвалою судді від відповідача витребувано докази по справі.

29 червня 2026 року від представника відповідача на адресу суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив на позов який містить заперечення проти задоволення позову з огляду на наступне. Згідно Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів AITC «Оберіг» ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 з 11 грудня 1997 року. Відповідно до частини 2 статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-ХІІ військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: перший розряд - до 35 років; другий розряд - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини до 45 років; прапорщики і мічмани до 50 років. Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та У військовому резерві. Законом України «Про внесення змін до ст. 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №1604-VII від 22 липня 2014 року граничний вік перебування у запасі для осіб рядового складу, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу встановлено у 60 років. Відповідно до вимог "Порядку реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 року № 932 внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів і взяття на військовий облік громадян України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, які на такому обліку не перебувають, здійснюється шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного демографічного реєстру, відомчої інформаційної системи ДМС, інших інформаційних систем, реєстрів та баз (банків) даних та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. У зв`язку із внесенням змін до Закону №2232-ХІІ підвищено граничний вік перебування військовозобов`язаних в запасі, з метою розширення кола осіб щодо яких діє військовий обов`язок і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані доукомплектування Збройних Сил України, тобто, збільшення мобілізаційного ресурсу держави. Таким чином дія вказаного Закону у новій редакції поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі, ОСОБА_2 не досяг граничного віку перебування в запасі та вважається військовозобов`язаним. Враховуючи викладене, відсутні підстави для внесення інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення з військового обліку ОСОБА_1 . Відтак, у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України, перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 як військовозобов`язаний, що підтверджується даними військово-облікового документа позивача із застосунку "Резерв+".

Як вбачається із військового квитка серії НОМЕР_3 - на сторінці 27 наявний запис про те, що позивач прийнятий на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 04 грудня 1997 року.

З мобільного застосунку "Резерв +" позивачу стало відомо про те, що у Єдиному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів він вказаний у якості «Військовозобов`язаного».

Позивач звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 як особисто, так і через свого представника із заявами, в яких просив, зокрема, внести достовірні відомості щодо його виключення з військового обліку військовозобов`язаних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та інших відповідних електронних інформаційних систем.

За результатами розгляду звернення представника позивача листом від 23 квітня 2026 року за № 2154 позивача повідомлено, що згідно з даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (інформаційна система "Оберіг") він перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 як військовозобов`язаний з 11 грудня 1997 року. У вказаній відповіді зазначено, що доводи позивача щодо досягнення ним граничного віку перебування у запасі та необхідності виключення з військового обліку є необґрунтованими. Відповідач послався на пункти 3, 4 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", відповідно до яких виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають, зокрема, громадяни України, які досягли граничного віку перебування в запасі. Також у листі відповідач зазначив, що відповідно до частини четвертої статті 28 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі, а згідно з пунктом 2 частини другої цієї статті для військовозобов`язаних, які перебувають у запасі, мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу та відносяться до другого розряду, встановлено граничний вік перебування в запасі 60 років. З огляду на те, що позивач на момент розгляду його звернення 60-річного віку не досяг, відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для його виключення з військового обліку та зазначив, що на цей час позивач є військовозобов`язаним.

Позивач не згоден з відмовою відповідача виключити його з військового обліку з відображенням таких даних у Реєстрі, у зв`язку з чим звернуся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі Закон України № 2232-ХІІ).

Відповідно до статті 1 частин 1- 3 Закону України № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (стаття 1 частина 5 Закону України № 2232-XII).

Відповідно до статті 1 частини 9 Закону України № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно із статтею 1 частиною 10 Закону України № 2232-XII, зокрема, громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Статтею 2 частиною 8 Закону України № 2232-XII передбачено, що виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Відповідно до статті 27 частини 1 Закону України № 2232-XII у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

Статтею 32 Закону №2232-XII у редакції, яка діяла на момент досягнення позивачем сорокарічного віку, було визначено, що військовозобов`язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, а також визнані військово-лікарськими комісіями непридатними для військової служби у воєнний час, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку.

Запас військовозобов`язаних згідно з частиною 1 статті 28 Закону №2232-XII у редакції, яка діяла на момент досягнення позивачем сорокарічного віку, поділявся на два розряди, що встановлювалися залежно від віку військовозобов`язаних.

Відповідно до частини 2 статті 28 Закону №2232-XII військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років.

Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві (частина 4 статті 28 Закону №2232-XII).

Водночас, за приписами статті 37 частини 6 пункту 4 Закону України № 2232-XII виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України) підлягають громадяни України, які досягли граничного віку перебування в запасі.

Разом з цим, положення Закону України № 2232-XII в частині, що стосується граничного віку перебування військовозобов`язаних осіб в запасі, в подальшому зазнавало змін.

Так, Законами України від 27 березня 2014 року № 1169-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» та від 22 липня 2014 року № 1604-VII «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» до статті 28 Закону України № 2232-XII було внесено зміни, згідно з якими з 27 березня 2014 року граничний вік військовозобов`язаних, які перебувають в запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу другого розряду збільшено з 40 років до 50 років, а з 22 липня 2014 року та станом на теперішній час з 50 років до 60 років.

При цьому, положення статті 28 частини 4 Закону України № 2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі, станом на тепер змін не зазнало.

Тобто, з набранням чинності змінами до статті 28 частини 2 Закону України № 2232-XII позивач є таким, що підпадає під дію цього Закону і вважається військовозобов`язаним, як особа, яка ще не досягла передбаченого цим Законом граничного віку перебування в запасі військовозобов`язаних другого розряду.

При прийнятті рішення у цій справі суд врахував також мету прийняття Законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» від 27 березня 2014 року № 1169-VII та «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 22 липня 2014 року № 1604-VII, якими було змінено граничний вік перебування військовозобов`язаних в запасі.

Так, відповідно до пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення проведення мобілізації» № 1169-VII проект Закону України розроблено з метою унормування порядку проведення мобілізації, а прийняття законопроекту сприятиме вирішенню, серед іншого, такому завданню: надання можливості громадянам України від 40 до 55 років реалізувати конституційний обов`язок щодо захисту Батьківщини та її територіальної цілісності.

Також проект Закону України "Про внесення змін до статті 28 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 1604-VII розроблено з метою забезпечення гарантованого переведення Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати воєнного часу. Прийняття зазначеного законопроекту сприятиме вирішенню таких завдань: збільшення кількості громадян, які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань; встановлення на законодавчому рівні вимог щодо розрядів запасу та граничного віку перебування військовозобов`язаних у запасі; забезпечення рівних можливостей різним категоріям громадян України щодо виконання військового обов`язку в запасі.

Щодо приписів статті 58 частини 1 Конституції України, на необхідність застосування яких посилається представник позивача, суд зазначає таке.

Стаття 58 Конституції України визначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У спірних правовідносинах юридичних фактом за вольовим критерієм є подія, настання якої не залежить від волі та свідомості людини, - недосягнення позивачем граничного віку перебування у запасі.

Вік особи як юридичний факт - стан є триваючою обставиною, що породжує для такої особи юридичні наслідки, а в спірних правовідносинах такими наслідками є застосування до позивача положень зазначених Законів України № 1169-VII та №1604-VII.

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Так, у зв`язку із внесенням змін до Закону України № 2232-XII підвищено граничний вік перебування військовозобов`язаних в запасі. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

Від часу опублікування (набрання чинності) змін до цього Закону України № 2232-XII він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на усіх осіб, що не досягли граничного віку перебування в запасі.

Тому, доводи позивача в частині порушення принципів юридичної визначеності та дії законів у часі, суд вважає необґрунтованими.

Аналогічна правова позиція щодо застосування вказаних правових норм наведена Верховним Судом у постановах від 19 вересня 2018 року у справі № 814/4386/15 та від 17 лютого 2020 року у справі № 820/3113/17.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 березня 2024 року № 3633-IX (далі Закон України № 3633-IX) внесені зміни до визначених в цьому Законі законодавчих актів України.

Так, у Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» внесено зміни, зокрема, статтю 22 частину 3 викладено в такій редакції: під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

На думку позивача, він не є військовозобов`язаним, оскільки повинен бути виключений з військового обліку, а відтак не може бути призваний під час мобілізації, не зобов`язаний проходити ВЛК, оновлювати облікові дані, йому не можна вручити повістку, на що суд зазначає таке.

Суд врахував, що на момент набрання чинності Законами України № 1169-VII та №1604-VII позивач не досяг віку 60 років, у зв`язку із чим норми зазначених Законів України № 1169-VII та № 1604-VII є застосовними до позивача та спірних правовідносин.

Як зазначив вище суд, з набранням чинності вказаних змін до Закону України № 2232-XII позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, яка не досягла встановленого законом граничного віку перебування у запасі військовозобов`язаних другого розряду. Станом на 14 жовтня 2014 року (досягнення позивачем 45-річного віку) спору між сторонами стосовно наявності у позивача на той час права на виключення з військового обліку у зв`язку із досягненням граничного віку перебування в запасі, передбаченого статте 28 частиною 4 частиною 2 Закону України № 2232-ХІІ не існувало.

Натомість, спірні правовідносини щодо виключення його з військового обліку у зв`язку із досягненням граничного віку перебування в запасі виникли після внесення Законами України №1169-VII та №1604-VII.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 1994 року № 377 затверджено Положення про військовий облік військовозобов`язаних і призовників (далі - Положення № 377), який був чинний до 19 грудня 2016 року.

Відповідно до пункту 1 Положення №377 військовий облік військовозобов`язаних і призовників являє собою загальнодержавну систему обліку та аналізу призовних ресурсів у державі, придатних до військової служби. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами Міноборони, МВС, Служби безпеки, Управління державної охорони, Служби зовнішньої розвідки, Державної спеціальної служби транспорту, місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування.

За приписами пункту 3 Положення № 377 військовий облік військовозобов`язаних і призовників проводиться згідно із Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" і цим Положенням за місцем їх проживання (перебування) з метою: забезпечення контролю за виконанням громадянами України військового обов`язку і за дотриманням ними встановлених правил військового обліку; своєчасного бронювання військовозобов`язаних за підприємствами, установами і організаціями на період мобілізації та воєнного часу; завчасної підготовки кадрів для заміни військовозобов`язаних, які підлягають призову у разі мобілізації, для планомірного переведення національної економіки, державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій на функціонування в умовах особливого періоду; надання допомоги військовим комісаріатам у проведенні оборонних і мобілізаційних заходів.

Наказом Міністра оборони України від 15 грудня 2010 року №660 відповідно до статті 33 №2232-XII, постанови Кабінету Міністрів України від 09 червня 1994 року №377 «Про затвердження Положення про військовий облік військовозобов`язаних і призовників» затверджено Інструкцію з організації ведення військового обліку військовозобов`язаних і призовників в органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях і навчальних закладах (далі Інструкція №660), яка була чинна в період з 25 березня 2011 року по 18 квітня 2017 року.

Пункт 3.10. Інструкції №660 визначав, що: «В особових картках на військовозобов`язаних, які досягли граничного віку перебування в запасі, після проведення чергової звірки з відповідними військовими комісаріатами викреслюються дані про військовий облік і робиться відмітка: «Виключений з військового обліку за віком».

Отже, вказане свідчить про те, що позивач після досягнення ним граничного віку (45 років) повинен був ініціювати питання щодо виключення його з військового обліку ще у 2014 році, після чого за результатами чергової звірки мало б місце вирішення питання щодо такого виключення з проставленням відповідної відмітки.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів про те, що позивач ініціював таке питання після досягнення ним граничного віку в 2014 році.

Відомостей про виключення або ж зняття позивача з військового обліку матеріали справи не містять.

Таким чином, відповідно до приписів статті 28 Закону №2232-XII, чинних станом на час виникнення спірних правовідносин, позивач не досяг граничного віку перебування в запасі та вважається військовозобов`язаним.

Враховуючи наведене та оскільки, на час розгляду справи судом, позивач не має права на виключення з військового обліку у зв`язку з недосягненням граничного віку перебування у запасі, відсутні підстави для виключення позивача із військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а відтак у задоволенні позову необхідно відмовити.

Суд зауважує, що в розумінні КАС України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Таким чином, передумовою для можливості задоволення позовних вимог щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити дії (похідна вимога) повинна бути наявність факту порушення прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав, тобто вчинення таким суб`єктом протиправних дій, бездіяльності чи прийняття протиправного рішення (основна вимога), які, у даному випадку, відсутні.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

З огляду на вищевказане, враховуючи обставини встановлені судом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

З урахуванням положень статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 12 жовтня 2026 року.

Суддя Д.В. Татаринов

Оригінал: reyestr.court.gov.ua